Генеза сатиричного типообразу «хрунь»

Генеза сатиричного типообразу «хрунь»

Через творчість Корнила Устияновича і його часопис «Зеркало» простежена генеза в українському сатиричному лексиконі типообразу «хрунь».

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2013
1. Verfasser: Чорнопиский, М.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут народознавства НАН України 2013
Schriftenreihe:Народознавчі зошити
Schlagworte:
Статті
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94993
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Генеза сатиричного типообразу «хрунь» / М. Чорнопиский // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 827-838. — Бібліогр.: 8 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-94993
record_format dspace
spelling irk-123456789-949932016-02-14T03:03:05Z Генеза сатиричного типообразу «хрунь» Чорнопиский, М. Статті Через творчість Корнила Устияновича і його часопис «Зеркало» простежена генеза в українському сатиричному лексиконі типообразу «хрунь». The origin of Khrun image-type in Ukrainian satirical lexicon has been traced via review of Kornylo Ustyyanovych’ creative works and his Zerkalo (Mirror) news- magazine. Сквозь творчество Корнила Устияновича и его журнал «Зеркало» прослежено происхождение типообраза «хрунь» в украинском сатирическом лексиконе. 2013 Article Генеза сатиричного типообразу «хрунь» / М. Чорнопиский // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 827-838. — Бібліогр.: 8 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94993 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Чорнопиский, М.
Генеза сатиричного типообразу «хрунь»
Народознавчі зошити
description Через творчість Корнила Устияновича і його часопис «Зеркало» простежена генеза в українському сатиричному лексиконі типообразу «хрунь».
format Article
author Чорнопиский, М.
author_facet Чорнопиский, М.
author_sort Чорнопиский, М.
title Генеза сатиричного типообразу «хрунь»
title_short Генеза сатиричного типообразу «хрунь»
title_full Генеза сатиричного типообразу «хрунь»
title_fullStr Генеза сатиричного типообразу «хрунь»
title_full_unstemmed Генеза сатиричного типообразу «хрунь»
title_sort генеза сатиричного типообразу «хрунь»
publisher Інститут народознавства НАН України
publishDate 2013
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94993
citation_txt Генеза сатиричного типообразу «хрунь» / М. Чорнопиский // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 827-838. — Бібліогр.: 8 назв. — укp.
series Народознавчі зошити
work_keys_str_mv AT čornopiskijm genezasatiričnogotipoobrazuhrunʹ
first_indexed 2025-07-07T01:38:41Z
last_indexed 2025-07-07T01:38:41Z
_version_ 1836950300674490368
fulltext ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 Ще Олександр Потебня відкрив лінгвістам, що слово не знак, а образ, образ всього, що є в довколишньому світі. Це він чудово ілюстрував на фольклорній символіці, бо у пісенних поетичних образах, паралелізмах, метафориці (прислів’я, при- казки, загадки і т. д.) слово має яскраву асоціятив- ну «оболонку» образности, яка, як клітина у живо- му організмі, поєднуючись з іншими словами- образами, стає твором мистецтва. Для того, щоб навіть одне ім’я набрало значення певного образу-типу, або, просто кажучи, типообра- зу, потрібний відповідний суспільно-історичний чи побутовий контекст, в якому те ім’я, слово набуває самодостатній семантичний зміст, свій вартісний «но- мінал», з яким іде у простори світової культури. Так, з античності вийшов Герострат, Прометей, Антей та низка інших типообразів, з Біблії — Ной, Каїн, Со- ломон, Мойсей, Іуда, рай, пекло та ін. образи, з лі- тературних творів, крім названих уже, — Дон Жуан, Дон Кіхот, Плюшкін, Кирпагнучкошиєнко-в, Баба Параска, манкурт, з фольклору різних народів — Барон Мюнхаузен, Пан Каньовський, яничар, пере- кінчик, перевертень, цап відбувайло, свиня, осел, ба- ран, цуцик, лис, змія… Особливо продуктивним у творенні типообразів є народне мистецтво — фольклор, малярство, обрядо- дійства, демонологічні, казкові, анекдотичні образи. Чи не найбільше серед них типообразів фольклорної сатири. У реаліях нинішнього суспільно-громадського життя України вони буквально творяться на наших очах: круті, мажори, тушки, нові українці тощо. З обойми таких сатиричних типообразів минулого до сьогодення суспільно-політичних реалій повернувся і типообраз «хрунь» — образ безпринципної, про- дажної, корисливої або ще й темної, затурканої, за- битої особи, яка готова продати свою гідність за ма- теріяльну вигоду, служити за неї аморальним зверх- никам, зраджувати своїх ближніх і т. ін. Мене зацікавило, коли і як в Україні з’явився та- кий сатиричний типообраз. Спосіб утворення самого цього слова хрунь звуконаслідувальний — від харак- терного звуку свиней: хрокати, хрюкати. У нашому національному лексиконі слів такого утворення без- ліч і вони зустрічаються у словниках з давніх часів. Але слова «хрунь» ми не зустрінемо ні у першому най- повнішому словнику української мови Павла Білецького-Носенка, який увібрав лексичний масив словникарських праць від XVI до другої половини XIX ст. [2], ні в «Словнику староукраїнської мови © М. ЧОРНОПИСКИЙ, 2013 Михайло ЧОРНОПИСКИЙ ГЕНЕЗА САТИРИЧНОГО ТИПООБРАЗУ «ХРУНЬ» Через творчість Корнила Устияновича і його часопис «Зер- кало» простежена генеза в українському сатиричному лек- сиконі типообразу «хрунь». Ключові слова: Корнило Устиянович, сатиричний типо- образ, «Зеркало», Микита Хрунь, Шкаралупник, вибори, сейм, парламент. Михайло ЧОРНОПИСкИЙ828 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 XІV—XV ст.» [6]. Нема його і в збірнику О.В. Мар- ковича та інших «Українські приказки, прислів’я і таке инше», що його уклав М. Номис і видав 1864 р. Пошук першопояви типообразу «хрунь» привів нас до творчості українського письменника, худож- ника, журналіста, громадського діяча Корнила Усти- яновича (1839—1903), сина письменника Миколи Устияновича — одного з «будителів галицькогло люду» з Шашкевичевого гурту. Корнило був не так забутий, як замовчуваний під більшовицьким оку- паційним режимом [3], а особливо його унікальний в українській сатиричній журналістиці часопис «Зер- кало», з якого, власне, і пішов у світ образ, на жаль, і досі невмирущого «хруня»… Сатиричні типообрази творяться у відповідних суспільно-громадських обставинах як вираз суспіль- но значимого явища, вразливого для громади, нації. Саме такі умови виникли в окупованій Австро- Угорщиною Галичині в другій половині ХІХ ст., в конституційній монархії, де періодично відбувалися вибори до крайового сейму та парламенту, де, як і сьогодні, українці змагалися в гострій боротьбі за свої права. Їм протидіяли провладні польські, угор- ські верхи, що успадкували давні претензії на пану- вання на українських землях, а також щедро опла- чувана москвофільська аґентура царської Росії, яка посягала не тільки на українські землі, а й на всі слов’янські країни, бо нібито за правом слов’янського «родства» вони мали би належати загребущій імпер- ській «слов’янолюбній» Москві. У сферу свого впливу москвофільська аґентура прагнула притягати публіку, серед усього іншого, і виданням сатирично-гумористичного двотижневика «Страхопуд», про що вона, як знаємо, інформувала своїх петербурзьких субсидаторів. Цей журнал, що у 1863—1868 рр. виходив у Відні, від 1872 р. вже видавали у Львові з перервами і з різними додатка- ми («Словянская зоря», «Беседа» та ін.) аж до 1913 р. Цей мертвотний часопис калічним «язичієм» із титульним зображенням городнього опудала на плоті вже сам по собі був посміховищем (випадок, коли бездарний сміхотворець, не відаючи того, сам стає об’єктом комічного), але завдяки щедрим мос- ковським грошодавцям тримався чи не найтривалі- шим органом москвофілів. За таких обставин Кор- нило Устиянович, вражений звироднілим москвофіль- ством, заповзявся видавати свій український сатирично-гумористичний двотижневик «Зеркало», залучивши у спіробітники на 20 років молодших від себе, — 22—26-річних, літераторів Володимира Масляка (1858—1924), Володимира Коцовського (псевд. Корженко, 1860—1921), Івана Франка (1856—1916) та ін. З Франком Корнило познайо- мився у 1881 р. у домі Володислава Федоровича в с. Вікно на Тернопільщині і, як зазначив Франко, «я сходився з ним також не раз у Львові» [8, с. 445]. Треба відзначити, і досі замовчуваний сатирич- ний журнал «Зеркало» — це новий етап не тільки 829Генеза сатиричного типообразу «хрунь» ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 у життєвій і творчій біографії К. Устияновича. Це — початок нової доби в українській сатирич- ній журналістиці. Устияновичів проект на цілі де- сятиліття заклав своєрідну «матрицю» осміювання найхарактерніших вад суспільно-громадського жит- тя в підавстрійській зоні окупації України, осмію- вання, що захоплювало часто і російську зону оку- пації, та, зрештою, консолідувало патріотичні твор- чі сили всієї поневоленої України. 1-го січня 1882 р. з друкарні Товариства ім. Шев- ченка у Львові вийшло обсягом 4 аркуші перше чис- ло журналу-двотижневика (з випуском 1-го і 15- го дня) «Зеркало», що став тріскою в оці австро- польської адміністрації, усім ворожим українцям зайдам та їх доморощеним прислужникам. З усьо- го видно, що його текстове і графічне наповнення найбільше належало К. Устияновичу. «Видає і одві- чає за редакцію К.Н. Устиянович» — стояло у кож- ному аж до останнього 11-го числа, що вийшло 1-го червня 1883 р. У фондах академічної бібліоте- ки ім. В. Стефаника у Львові зберігся комплект усіх чисел журналу цього періоду разом з тими, що були конфісковані цензурою (шифр: Ип. 22.316). Характерно, що в час більшовицької окупації московські цензори поставили на ньому клеймо «нац[ионализм] и антисемитизм». Ось так! Цісар- ська цензура вилучала окремі статті і графічні ілю- страції, а більшовицька — все видання! Любов до України, прагнення об’єднати розшматовані окупан- тами її землі — «націоналізм», а лихварство, шах- райство, здирництво, споювання трудівників засил- лям зайд коршмарів, банкірів, захоплення земель- них угідь, соляних, лісових, нафтових промислів і т. д — «антисемітизм», бо все то йшло до рук зруч- ній окупаційній владі жидівській касті, що не мала таких обмежень в Австо-Угорщині, як в абсолютись- кій Російській монархії, де вживаний у всій Європі, в т. ч. й Україні, цілком нейтральний етнонім «жид» російська імперська влада наповнила образливим, зневажливим змістом, а нинішні зросійщені євреї з провокативної намови російських спецслужб штуч- но переносять цю семантику в Україну, щоб демон- струвати «антисемітизм українців»… Зі змісту журналу видно, що Франко зі своїм гумористичним талантом для Устияновича був ак- тивним генератором ідей, близьким співробітником і добре знав творчу історію часопису: «Се письмо, розпочате 1882 р., перейшло протягом 80-их літ чотири фази розвою. В роках 1882—1883 його провадив Корнило Устиянович, що майже сам до- старчав до кождого номера ілюстрацій та гумористично-сатиричних заміток. Між співробіт- никами були В. Масляк, В. Коцовський і я». За словами Франка, Устиянович «показав себе не тіль- ки незлим гумористом, але також добрим ілюстра- тором». «В половині 1883 р. Устиянович перестав видавати «Зеркало», а від першого липня почало під його ж редакцією виходити «Нове зеркало» в зміненім форматі, — пише Франко, — по шести числах «Нового зеркала» задля виїзду Устиянови- ча зі Львова редакцію обняв Василь Нагірний, який підписував шість номерів 1883 і дев’ять номерів 1884 р.; решту до кінця того року як відповідаль- ний редактор підписував др. Кость Левицький, а в р. 1885 весь рік відповідав за редакцію Євген Олес- ницький» [8, с. 444—445]. Отже, 43-річний Устиянович зібрав радикально на- строєний, патріотичний, діяльний, зовсім молодий творчий колектив: 26-річний Іван Франко, який дру- кував свої твори під псевдонімами «Мирон», «Жи- вий», 24-річний Володимир Масляк, який підписував свої псевдонімом «Вуйцьо Влодзьо» — пізніше «За- луквич», 22-річний Володимир Коцовський, який під- писувався псевдонімом «Корженко». Згуртував цю творчу молодь Устияновичу Франко. Тоді студент Ко- цовський під час навчання в університеті (1878— Михайло ЧОРНОПИСкИЙ830 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 1883) дружив з Франком. Саме тоді ж Франко на- писав вірш-посвяту «Корженкові» — закличний, про- грамний гімн відвазі, рішучості, згуртованості, збройній готовності до походу «В правди і волі світ»: Душно і хмарно, важко бурхливий час! Чи гинуть марно, Щоб світ не знав о нас? Йти в небезпечний бій Чи гнутись плазом? Друже сердечний мій, Ходімо разом! Щастя не ждімо, Щастя не де, а в нас! к сонцю спішімо, Хоч його промінь згас, — вдень буде знов ясніть Чистим алмазом. в правди і волі світ Ходімо разом! З гнітом і тьмою, З розбратанням братів Сміло до бою До кінця наших днів, За серця й совісти Ясним показом в збройній готовости Ходімо разом! [7, с. 89] З таким настроєм молодих співробітників К. Усти- янович на той час творив унікальне видання в усьо- му українському журнальному сатириконі, творив талановито як письменник і як художник. Для його назви він обрав образ не чогось «кусючого», «колю- чого» чи «пекучого», як це звично роблять у таких виданнях, він вибрав щось «об’єктивуюче», чисте, світле, яскраве — «дзеркало», — мовляв, дивіться самі на себе, пізнавайте себе у ньому зі всіма своїми вадами. Вдалий вибір Устияновича виявився досить продуктивним у наступних галицьких сатирично- гумористичних часописах: у 1889—1893, 1906— 1908 рр. у Львові під цією назвою виходили ще й сатирично-гумористичні газети. К. Устиянович проявив себе талановитим карикатуристом-графіком. На заголовній титульній сторінці часопису зобразив велике овальне люстро, на яке лівою рукою опирається крилатий ангел з терно- вим вінком у правій руці; внизу перед дзеркалом ле- жить зашкірений рогатий чорт, який правою рукою тиче в дзеркало. Із численних анонімних, яскравих, дотеп- них графічних ілюстрацій у часописі тільки цю заголо- вну він підписав повним своїм прізвищем — «Устия- нович». У першому числі в запросинах до передплати він писав: «Завізваний єще перед півроком львівськи- ми русинами до видавництва сатирично-гумористичного письма, поселився я тепер стало ві Льваві і при помо- чи численного круга приятелів берусь за діло. Програ- ма моя коротка: веселити родинні круги, а в справах народних стояти против всякої злоби» (с. 8). Звертаю увагу: українська громада «завізвала» саме Корнила до видання часопису, і він, який у мандрах по краю розмальовував храми, задля цього поселився у Львові. Усвідомлював, що праця буде не з легких. Про це й оцінку своїх можливостей у нерівній боротьбі ви- словив у непідписаному вірші «Поклик!» під титуль- ним заголовним малюнком часопису: Но на злобу, на нездарство, Підлість вражой груди, На лукавство і коварство все плювати буду. а ви з жаби засмієтесь, Що в вола ся дує, і з осла, як дізнаєтесь, Що про світ міркує. і з завзятого собаки, Що на місяць лає, Та і з рака-неборака, Що світ вперед пхає. Правда вам мене зсилає, 831Генеза сатиричного типообразу «хрунь» ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 любий біль голосит, і до сміху всіх змушає, Хоч плач в серцю носит. а той біль пекучим жаром На злобивих гряне і вам серце дивним чаром Обійме, краяне. Обійме, а жупиль темний, Що нас крив, — відстане, і желізом насталеним Руске серце гляне. і здіймесь за все святоє До борьби за волю, До терпіня, праці в зною… і нам верне долю (с. 1). Ще конкретніше про завдання часопису видавець висловився самим переліком об’єктів його сміху, які текстово і графічно відкривали своєрідні рубрики жур- налу: «Змартвихвстанці» [«Воскресенці»] «Мы», «Поржондкевич», «Patryotnik», «Шкаралупник», «Болячка», «Вичоса», «Сельські політики», «Швин- делес Пархенбліт», «Микита Хрунь», «Лазуиты» та ін. Цей типаж охоплював увесь тогочасний суспільно- політичний і морально-психологічний спектр адміні- стративної провінції Австрійської імперії — «Коро- лівства Галичини і Льодомерії», перехрещеної сати- риком на «Галіцію і Голодомерію». Кожен тип мав свій яскравий графічний образ з відповідним текстом. У їх «презентації» К. Устияно- вич проявив себе блискучим творцем сатиричної гра- фіки і дотепним стилістом сатиричного тексту з ви- користанням розмаїтих засобів комічного. «Мы» — сидить у глибокому фотелі, з задертою головою пан і тиче пальцем у груди. Під малюнком його обурли- ве слово: «Чого мені докоряють за руску словесність і за часописи?» Він бо ж має «Науковый Сборникъ», «Временники» — видання москвофілів. «Шевчен- ка?.. А мені пощо єго? Хлопський син, недоука, якісь «посланія» пописав! Нащо мені посланій? Чи не до- сить тих куренд? «Чорна рада»? — з німецького, Квітка? — то для селян. Марко Вовчок? — нема що говорити, бо се той дячок у мого стрия». «А Не- чуй і Федькович — то хлопомани!» «Мені вистар- чає: схематизмъ, календар і требник; через те я вже не маю бути народолюбцем і ревнителем? А кто ж буде Русь заступати, як нас не стане?» У цього «па- тріота» гроші не на українську словесність і її класи- ків, а на вибори: «Кого будете вибирати? Професо- рів, авскультантів та попів? І тих би мало правитель- ство поважати? Сміх людям казати! Ми єдино консервативний елемент в краю, ми церковъ і сила, ми з глубокой політики не читаєм руских газет, бо ми, як сам Тааффе 1, над партіями, ми спасеніє Руси!» (1882. — Ч. 10. — 15.V. — С. 76). Годі краще вималювати цей тип «патріота» — консерватора-ретроґрада від часів погромників «Ру- салки Дністрової» і до тогочасних «святоюрців», як це зробив К. Устиянович єдністю графічного зображен- ня з його монологічною самохарактеристикою, підкрес- ливши шрифтовим виокремленням його войовничий обскурантизм і вірнопідданість владному режиму. Бичування пасивності заляканих краян, боязнь громадянської активності, ховання у своій шкара- лупці — саме цей образ народної сатири викорис- тав К. Устиянович для рубрики «Шкаралупник»: з надбитого гусячого яйця боязко виглядає переляка- на голова, під малюнком програмний монолог: «Нема нікого? Так, тепер слухайте моєї програми! Перед всім: сиди дома і не рипайся! Моя Філюнця розум- но каже: маєш жінку, маєш діти — от і вся твоя фа- мілія і політика! З ляхами не зачіпайся: то rząd moralny, повісят і амінь тобі. Перед правительством корись: крієра головна річ! Я певно добрий русин, я лиш для ока читаю Narodow-у («Gazeta narodowa» — орган польських колоністів на Галичині. — М. Ч.)». Шкаралупник бо- 1 Едуард Тааффе — міністр, консервативний австрійський політик. Михайло ЧОРНОПИСкИЙ832 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 їться будь-яких товариств, а їх, на лихо, багато, не пе- редплачує газет. — «Тепер ще якесь «Зеркало» ста- не виходити. Ситуація дуже грізна. Ні, вже не видер- жу!» Боїться він українського театру «Руська Бесіда», клубу «Народний Дім» і навіть церкви: «На Бесіду, а на Народний Дім і не гляну. А до церкви?.. Спитаюсь Філюнці» (1882. — Ч. 1. — 1.01. — С. 76). Рубрика «Микита Хрунь» появлялася у «Зеркалі» у зв’язку з виборами до крайового сейму та парламен- ту. Верховодні польські колонізатори урядовим тиском і підкупом пропихали туди своїх кандидатів, залякані і затуркані селяни піддавался на приманки дідичів і лих- варів. Таких слабодухих, корисливих, хитрих люди охрестили «микитами хрунями», — образ свині і хи- трого лиса Микити злилися водно. Власне цей фоль- клорний образ використав сатирик. Графічно у нього він виглядав особою зі свинячою головою, в одній руці ковбаса, у другій пляшка. У час виборів для польських дідичів коршма ставала найвпливовішим аґітпунктом. Споювання кошмарями-лихварями селян і без ви- борів, як і перехоплювання через банкрутство маєт- ків та промислів здеградованих нащадків польських маґнатів, було тоді справжнім суспільним лихом. По- літики, економісти багато писали тоді про це у поль- ській («Kurjer Lwowski», «Przegląd Społeczny», «Przegląd Tygodniowy»), жидівській («Ech», «Israelit», «Ojczyżna») пресі, зокрема щодо корпоративної за- попадливості у цьому процесі жидівської буржуазії. «Зеркало», зрозуміло, не могло не віддзеркалити бо- лючої проблеми у відповідному типообразі «Швінде- лес Пархенбліт» із сатичною поезією І. Франка «Пісня Швінделеса Пархенбліта» («Нове зерка- ло». — 1884. — Ч. 2), з ілюстрованою Корнилом Фран ковою сатичною поемою «Швинделеса Пар- хенбліта вандрівка з села Дерихлопи до Америки і назад» («Нове зеркало». — 1884. — Ч. 5—8, 10, 14, 16). Що в цих та інших творах домінантою була не етнічна складова проблеми, а гостра соціально- економічна, І. Франко тоді ж проілюстував доклад- ною аналітичною розвідкою «Семітизм і антисемі- тизм у Галичині» («Przegląd Społeczny». — 1887. — Т. 3. — С. 431—444). У цій та інших працях учений і митець розкрив усю складність жидівства в міжет- нічних стосунках, на що не може не зважати кожен об’єктивний дослідник. Саме через ниций україно- фобський шовінізм названа проблема стає предме- том спекуляцій, а перевидання творів появляються у спотвореному вигляді (див., напр.: Іван Франко. Мо- заїка. Із творів, що не ввійшли до Зібрання у 50 то- мах. — Львів : Каменяр, 2001). Яскравим, гостро сатиричним у журналі був об- раз польського вірнопідданого цісарю українофоба з титулом «Patryotnik». Графічно — це фізіономія з виразом злості, у «роґатуфці» — чотирикутному на- ціональному польському картузі — на голові, з ве- ликим орлом на пряжці пояса, шаблею при боці і ба- рабаном спереду. Мовний компонент образу автен- тичний — польський, як і в інших типообразах, з відповідним змістом, згідно із ситуацією. Зрозумі- ло, у першому числі зміст програмовий і форма ві- ршова — заклична, барабанно-маршова: O, nieszczęsne polski dzieci! Baczność wiara! bida nam! Jak powtórzą tu co tam. Strzeżcie, by nasi Moskale Honor polski nie skalali. Oni wszyscy rewoltyści, Heteryki, nihiliści… Dilo, Zoria, Baťkowszczyna Bzisaj już z Moskalem trzyma; I rok rocznie tam u Jura Swięcą na nas swoje noże. Dalej, dracia! hura, hura! Tu szlachetność nie pomoże. Bijcie Moskwę ze wszech stron: Trom-trom, romto-tom (1882. — Ч. 1. — 1.01. — С. 5). 833Генеза сатиричного типообразу «хрунь» ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 [О, нещасні польські діти! Пильність віра! біда нам! Як повторим тут що там. Стережись, аби наші москалі Гонор польський не скаляли. вони всі революціонери, істерики, нігілісти… «Діло», «Зоря», «Батьківщина» Змову уже з москалем уклали; і рік річно там у юра Святять на нас свої ножі. вперед, браття! ура, ура! Бийте Москву зі всіх боків: Тром-тром, ромто-том]. Уперше слово хрунь зустрічаємо у 6-му числі жур- налу сатири і гумору «Зеркало» Корнила Устиянови- ча, що вийшло 15 березня 1882 р. у Львові, саме у смислі сатиричного типообразу та ще й із відповідним графічним зображенням, виконаним видавцем часо- пису. Поява цього типообразу в журналі була викли- кана виборами послів до крайового сейму, створеного 1861 р. За виборчим статутом (ординацією) від 2 квіт- ня 1873 р. такі вибори відбувалися як до крайового сейму, так і до двох палат Державної Ради (Reichrat) у 4 куріях (станах) — великих землевласників, тор- гових і промислових палат, міст і сільських громад — що шість років. Голосування у трьох перших куріях було безпосереднє, в курії сільських громад — посе- реднє, усне і явне (відкрите), а цим користувалася польська адміністрація для різних маніпуляцій, щоб унеможливлювати вибір українських кандидатів. До того ж бідні селяни і жінки не мали виборчих прав. Українці практично могли вибирати тільки з курії сільських громад. Як наслідок цього власники великих земельних маєтків — родова польська шляхта і правляча бюрократія, неприхильна до укра- їнців, мала в усьому верх, всіляко обмежувала до- ступ українців до сейму і парламенту. Різні махіна- ції і підкуп були головним інструментом на виборах. Жидівське лихварство, споювання селян у коршмах, незважаючи на протидію цьому церкви, завдавало великої шкоди українській суспільності. Корнило Устиянович для створення типообразу про- дажного, аморального і хитрого виборця, який зраджує українську громаду, використав контамінацію обра- зів — добре відомого з казок Лиса Микиту і свині- коритниці. Тому серед найхарактерніших типообразів галицької суспільності у «Зеркалі» («Patryotnik», «Шкаралупник», «Швінделес Пархенбліт», «Ксьондз Поржондкевич», «Мы», «Лазуїти» та ін.) до кожних виборів постійним був «Микита Хрунь». Талановитий художник дав усім типообразам «Зеркала» яскраве словесне і зорове графічне вираження: Микита Хрунь — постать селянина зі свинячою головою, з ков- басою в одній руці і пляшкою горілки у другій. Графіч- ний образ сатирик супроводжував словесним текстом, переважно стилізованим під народну пісню-пританцівку до метелиць, гопаків чи просто сатирично-гумористичних пісень з саркастичною самохарактеристикою Хруня- виконавця. Під малюнком характерний текст, нерідко пісенний, як у цьому числі — танцювально-коломийковий з промовистим пуантом: Ой нема Так як я: Посла вибираю, З паном п’ю, ковбасу З жидом заїдаю. . . . . . . . . . . . . . . але я не дбаю, Пана вибираю, Бо пан куку Дасть у руку і попа налає. Мені честь Не урвесь, Свого лиш пильную: Русь продам Михайло ЧОРНОПИСкИЙ834 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 і жидам, Чей що уторгую. а у жида ласі Дреглі і ковбаси, Мід горівка, Чорнобрівка і цимбали й бàси… . . . . . . . . . . . . . Сказилися люде, лихо з того буде, Що не пана, а івана вибирают всюди (1882. — Ч. 6. — 15.03. — С. 44—45). Той же графічний типообраз Микити Хруня К. Усти- янович помістив того ж року і в осінньому числі жур- налу (ч. 22, 15.ХІ) і знову ж із текстом, стилізованим під народну пісню «Ой куме, куме, добра горівка»: а як горівки більше не стане, Пійдем до пана, куме іване! виберем пана послом до Сойму, Бо наш пан має рученьку гойну, Хлопа вспирає, попика лає — «Wolność i ròwność» нам здобуває У Соймі. Незважаючи, що обдерта родина, згорьована жін- ка, бідні діти, той Хрунь і далі пити хоче не лише у пана, а й у Мошка: Чей дасть горівки панської трошка, Чей нагодує нас ковбасàми, Щоби тримали ми за панами, а за панами та й за жидами, а не водились з тими попами До Сойму. Тогди ми, куме, будем пишатись, Як періг в маслі та у сметані в горівці будем щодня купатись; Будем ходити в панськім жупані, а ковбàсами вперізувàтись… Нехай громада хоть пропадає! Русь про нас, куме, певно не дбає… Сатиричний типообраз Хруня став у «Зеркалі», а згодом за ним і в «Новім Зеркалі», супупником усіх наступних виборчих кампаній, але К. Устияно- вич кожен раз його «освіжував». Ще в кінці того ж 1882 р. він помістив його у ч. 23 з 1-го грудня у тому ж попередньому графічному варіанті, але більш «про- світленим» у деталях. Текст під ним він на цей раз — до Різдва, під Новий рік же! — стилізував у дусі старовинної колядки: Був я у львові та у владики, а у владики чотири лики: Одня панове, другі попове, Треті й четверті лаізутове. владика каже ляхів любити, ляхів любити, в костел ходити — Одна бо віра для всего мира. Гей Мошку! Дай горілиці! Я й до божниці Пійду за квартов той чемериці! в Сокалю, в Белзі та й в Рускій Раві Дреглі-ковбаси стоять на лаві; Там будем посла всі вибирати і мед-горівку квартов спивати, Многая літа, Базю, сопіти Для Мошка. Сатирик не двозначно натякнув, що верховний клір в чотирьох виборчих куріях піклується не про українських селян, а про панство, вірнопіддане ду- ховенство, католиків-єзуїтів та панівні польські кола, що прагнули ополячити українця і через кос- тел. Продажний пияк-Хрунь за горілку готов і в синагозі молитись, бо ні громадське, ні національ- не, ні конфесійне і взагалі будь-що духовне, мораль- не для нього не існує. Як бачимо, для стилізації текстового супроводу ти- пообразу Хруня сатирик постійно використовув різні українські фольклорні пісенні жанри, бо до українсько- го села була спрямована його сатира. Наприклад, на- ступного, 1883 року, вже до виборів до Державної 835Генеза сатиричного типообразу «хрунь» ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 Ради (парламенту) він у ч. 9 з 1-го травня до карика- тури Хруня примістив пісенну стилізацію до гопака: Я Микита Хрунь, Хрунь: Мені гроші всунь, всунь! Скупай же мя у сивусі, Бо я нині у криксфусі; Щоб громаду заступити і на Русь свій голос дати — а я голос дам, дам: кому? Знаю сам, сам — Та ще може трошка Горівочка Мошка. . . . . . . . . . . . . . . . . Бо я вибраний з громади На виборця — не з поради, лиш на то, щоб голос дати На руского кандидата — а я віру руску Продам і за гуску, за дреглі, ковбаску Та й за панску ласку! . . . . . . . . . . . . . . . . а я буду гроші брати, Буду й чорта цілувати — Руска кривда і податки — Я за них не маю й гадки — Мене Мошко кличе, Мені гроші тиче — Я за нич не дбаю, ляха вибираю. Типообраз Микити Хруня у варіянтах К. Устияно- вич поміщає у різних сатиричних графічних компози- ціях. Наприклад, у ч. 10 з 15 травня 1883 р. поміще- на до виборів панорамна на всю розгортку 2-х сторі- нок часопису карикатура під заголовком «Не в раю» з зображенням у центрі райського дерева, стовбур яко- го обвитий змієм-спокусником. Під кроною того де- рева стоять різні типи суспільного галицького життя, в т. ч. й Микита Хрунь, над яким звисають ковбаси, пляшки з горілкою, банкноти та інші спокуси. А в ч. 11- му з 1-го червня того ж року поміщена «Відозва»: «Микита Хрунь в полученю з «agencyą szlachecką» взиває всіх жидків, яко «Geschäftsleute», лаповичів, дрегльовичів, ковбасників, лизунів, тракієрників, шин- карів і инших, взагалі всіх інтересованих, щоби против зайшлих виборів вносили протести. Користаймо поки час. О.Г. ціпонов, заступ[ник] Микити-Хруня». Журнал «Зеркало» був під постійним пресом цензури, його числа конфісковували повністю або вилучали цілі сторінки чи окремі графічні та тексто- ві матеріяли. Часто доводилося готувати другий на- клад по конфіскаті, що зумовлювало значні матері- яльні витрати. Через це журнал переставав виходи- ти. 13 липня 1883 р. журнал вийшов під назвою «Нове зеркало», проте сатиричний типаж у ньому зберігся попередній. У ч. 7 3 (15) і наступних 1885 р. у зв’язку з виборами Микита Хрунь знову «повно- масштабно» фігурує на сторінках часопису: то він колінкує перед владним «Посланієм «Мира» — ор- гана офіціоза клерикального угрупування з гаслом «Любите паны ваша!», то стоїть під райським де- ревом з традиційними для нього спокусами (ч. 9, 1 (13 травня)), то він на «Предвиборчій службі» перед польським паном, який дасть йому сигнал «pif» на виборах, то він «В пеклі на Мадеєвім ложу» (ч. 10, 15 (27) травня). З часом сатиричний образ Микити Хруня сягає далі семантичного поля продажного типа на вибо- рах. Він виявляє себе і в ширшому полі суспільно- громадського життя: в протидії просвіті, будівництві читалень, в усьому культурному розвитку громад. Хрунь навіть швидко розплоджується: «Наш рід не пропаде! В читальні в Теребовлі уродилось нас на днях семеро, а у Львові — пристав до нас сам ста- рійший Хруньбратович», — читаємо в оголошенні (ч. 2, 1 лютого 1886 р.). У своєму «свинстві» він блокується з іншими близькими «по духу» сатирич- ними типообразами — Шкаралупником, Швінде- лесом Пархенблітом, польськими шовіністами тощо. Незмінна і його передвиборна заклична пісенька: Михайло ЧОРНОПИСкИЙ836 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 Гей куме, куме, Ходім в Долину, Бо у Долині Буде новина. Будем вкупі З юдою братом Посла до сейму Та вибирати (Нове зеркало. — Ч. 2. — 1 лютого 1886 р.). Йому і далі найкраща приманка драглі, плящина, ковбаси, банкноти… Похідними від Хруня були і «ковбасюки», яким уписував «В альбом» «доктор Вичоса»-Устиянович своє «тепле слово». Часопис «Нове Зеркало» з перервами виходив у Львові аж до 1910 р. вже й без участі К. Устияновича, але створений ним типообраз продажного виборця на- довго зберігався у пам’яті галичан. Немаю сумніву, що саме від Корнила Устияновича це слово-образ вперше в українському словникарстві ввійшло і до «Малоруско- німецкого словаря» Євгена Желихівського, якого час- тинами почали друкувати вже з 1883 р. Після смерті Є. Желихівського доупорядкував його Софрон Не- дільський і видав двотомником у 1886 р. [4]. У ньому слово «хрунь» значиться як образне, переносне («ви- раженє тривіяльне»). З цього словника це слово ввій- шло і до чотиритомного «Словаря української мови», який зібрала редакція журналу «Киевская Старина», а упорядкував з додатком власного матеріялу Борис Грінченко і видав у Києві 1909 р. [5]. У ньому у пер- шому значенні хрунь — це «епітет свині» у Галичині за словником Желехівського, у другому — це: «В Га- лиции: избиратель, продающий свой голос» [4]. Ось так ми виходимо на питання, з якого джере- ла взяв Є. Желехівський цей сатиричний типообраз, який так ожив у наш час. Желехівський не зазначав джерела лексем, але у словнику він подав «Спис Вп. помічників, котрі через присланє матеріялів лєк- сикальних причинилися до збагачення «Малоруско- німецкого словаря» [4, т. ІІ]. Серед них Микола і Корнило Устияновичі, І. Франко, І. Нечуй- Левицький, П. Куліш та ін. У редакції «Зеркала» високо цінили лексикографічну працю Є. Желехів- ського. На титульній сторінці 4-го числа часопису 13 (27) лютого 1885 р. була надрукована поезія «На смерть Евгенія Желихівського» Володимира Мас- ляка, підписана псевдонімом «Ратай». У матеріалах особистого архіву К. Устияновича зберігся автограф густо списаного з обох боків аркуша, на якому добір- ка різноманітних фразеологізмів, приказок і просто словосполучень, які письменник фіксував з народно- го мовлення [1, арк. 16]. Нема сумніву — найближ- чим джерелом не просто лексеми-апелятиву, а типо- образу хрунь міг бути тільки сатиричний журнал Корнила Устияновича «Зеркало». Та, що найголо- вніше, там же в особистому архіві зберігається не да- тований автограф статті, написаної на документаль- но фіксованім переказі, під заголовком «Хрунь». Ця стаття засвідчує, що ідея образу хруня виникла в К. Устияновича з фольклорного джерела. В його ар- хіві збереглося три удвоє складених аркуші з автогра- фом оповідання «Хрунь», без зазначення дати і місця написання [1, арк. 8—12]. Подаємо його без змін: Хрунь верховино, «Світку ти наш!», де поділися твої непроходимі ліси? Де ті безчисленні стадка овець, що тулилися до твоїх пахучих грудей? Чом опус- тіли твої полонини? Чом діти твої від голоду пухнуть і ходят в чорних обідраних лахах? Чом піснетворчі діви твої невесело споглядают з-під не своєї руки рубатки й одежи? Де ділись ріст ви- сокий та плечистий і де вигдяд свобідний і смілий леґіників буйних? ліси повезла у світ далекий колія желізна, пашу спирали пани аж до п’ят заперли. Минув- ся в лісі заробок, минулися й гроші — воли і вівці жиди собі взяли — цундрову одіж нема чим замі- 837Генеза сатиричного типообразу «хрунь» ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 нити, нужда млоїт руки у чорній рубатці — і го- лод спигне з запалих очей, дівка вбираєси торгом свого тіла, а леґінь згорбивсь, розпився, злінивів і боїтся й тіни своєї. власть взялася за руки з панами — а пани хло- па знов собі присіли. Присіли з жидами, а ті, як зла й плюгава короста, ба ні: як чорна віспа смер- тоносна ізмемощила люд весь, що гниє вже, гниє від-від неї, від опіки власти, від ласки панської та від благородної культури. а було ту колись инакше. Чи не споконвіку довшими віками на вольній воли жила верховина. Ніхто ту не знав: що пан- щина? що податок власти? і пана не виділи і не знали гори. аж і найшлися два братя волохи, що випроси- ли собі у власти гори в короля Польщи, так якби Йван просив у Гриця: даруй мені у неволю Савку. і король польський дарував. Чому ні? Що йому шкодило чуже дарувати. Не зі свого брав кармана; а получив вічне право на ту даровиз- ну право власти. От і згупинилася верховина під панами та й навіть не знала, що вона вже в неволи, бо ніхто не жадав від неї нічого. Пан рубав ліс, випасав воли та вівці і коні, як люди, а до людей не брався — не займав нікого. Та ізвелося волоськеє кодло. Найшлися по них пани инчі. Та й ті не сміли, не тикали хлопа, а тільки землі під себе займали — чому не заняти? Нікто не противився… Бери коли треба. Є зем- лі і лісу доволі… Бери і жий. лише не смій нам бо- ронити пасти по лісах всюди і у полонині. і не боронено. але згодом, згодом завелися суди, а по нападі татар поприставали верховинці на малу дачку на пана задля оборони і на відбувані кілька днів в році якісь служби. на замку в Стриї, а потому в Сколім. Пани завели свою управу. Спровадили лісничих і мандаторів та иншу прислугу. Почалися поряд- ки, за котрі треба було чимось платити — не бу- дут же пани з воздуха жити — та за свою для верховинців добрість і працю. верховинці і не зчулися, коли побачили, що ліси усі і всі полонини в руках пана і самі не відали того, що те, на що діди їх добровільно згодилися роби- ти для пана… що те сталося панщиною. а дізналися вони об сім доперва при като- стральних помірах іосифа іі та й з оголошенім єго панщизняного права. Зворушилася верховина. Однако й замовкла. Ніхто людям і надальше не спирав ліса, ніхто не боронив полонин; а панщину? …робив хто хотів… прошений; а хто не хотів, того й не займали. аж настав рік 1825. адміністрація австрій- ська вже утвердилася в Сколім кріпко. Урядники мали до помочи ляндедраґонів і поліцію, пан опи- рався на численному урядничому перзоналі — гро- мадска управа чувствовала свою зависимість від панської та й від цісарської власти… а ту прий- шов острий наказ відробляти панщину і не ти- кати панських займищ. Михайло ЧОРНОПИСкИЙ838 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 Було то навесні в р. 1826. верховина сперла- ся… і власти прислали 500 жомнєрів на те, щоби верховинців присилувати до панщини. від червня аж до вересня 1826 р. верховинці не подавалися. Жомнєри не могли нікого силувати до роботи, бо ніколи не находили по селах мужчин і жінок, а тільки баби і дробні діти. все населеніє ховалося по лісових куєвах і ви- трапити та заскочитися не давало. клопіт ц. к. управі з бойками. кошта панови, а утома єго слугам і жомнєрам. Бито, катовано людей. Мало вже йти на мирову дорогу. аж ось явив- ся перед властями хлоп з Головецка на прізвище Левкувич, що зломив хлопску змову і принявся за панщину. Раз переломана змова не могла вже довго дер- жатися. За прикладом левкувича пішов другий, третій і не було вже діла спиратися. верховина піддалася. Зате однак кілька леґінів напало на левковича і почали бити. і були б єго і на смерть були вбили, як би не случайний патроль. Тяжко раненого повезено в Сколе. Там він лічив- ся довго. але ніколи вже не прийшов до здоро’я. Та- кой і лишився панским хрунем і прозвався Szkarski, а хрунівство своє препогане посунув до того, що перейшов на латинский обряд і став поляком. але чорт не благословив єго ділом. Прохирів він свої маєтки, а діти єго звелися на ні- нащо, а нинішні потомки живут в нужді і в зневазі. власть узялася за руки з панами — а пани хло- па знов собі присіли. Присіли з жидами, а ті, як зла і плюгава короста, ба ні: як чорна віспа смер- тоносна ізнемощила люд весь, що гниє вже, гниє від-від неї, від опіки власти, від ласки панскої та від благодатей культури. Як бачимо, ця розповідь наче якийсь народний монолог-роздум, базується на фактах з означенням часу подій, місцевості, ситуації, конкретних осіб і т. ін. Корнило, який народився на більше як 20 ро- ків пізніше від описаних подій, міг чути подібну роз- повідь про ці події або від батька, який опинився на парафії у Славську на Сколівщині, або просто від його парафіян. Мабуть, ото ж тоді, в час заведення панщини, серед верховинців Бойківщини — корис- ливих і зрадливих спомогачів того панського ярма — люди і нарекли таких хрунями, і цей образ надовго зберігся у пам’яті митця. З легкої руки письменни- ка він перейшов усі етапи підневільної історії укра- їнців і, на жаль, залишився живучим і в сучасній по- стокупаційній Україні, а його сатиричний зміст досі не втратив своєї актуальності. 1. Львівська національна бібліотека України ім. В. Сте- фаника. Відділ рукописів. К.М. Устиянович. Матеріали особистого архіву. — Ф. НД-93 / п. 11. 2. Білецький-Носенко П. Словник української мови / Білецький-Носенко П. ; підготував до видання В.В. Нім- чук. — К. : Наукова думка, 1966. 3. Горак Р. Призабуті з Вовкова / Роман Горак. — Львів : ЗУКЦ, 2010. 4. Малоруско-німецкий словар ( уложили Е. Желиховскій и С. Недільский). — Львів, 1886. 5. Словарь української мови / зібрала редакція журнала «Киевская Старина» ; упорядкував з додатком влас- ного матеріялу Борис Грінченко. — К., 1909. 6. Словник староукраїнської мови XІV—XV ст. : у 2-х т. — К. : Наукова думка, 1977—1978. 7. Франко і. Зібрання творів : у 50 т. / І. Франко. — К., 1976. — Т. 1. 8. Франко і. Нарис історії українсько-руської літерату- ри до 1890 р. / І. Франко // Зібр. тв. : у 50-ти т. — К., 1984. — Т. 41. Mykhailo Chornopysky ON THE ORIGION OF KHRUN SATIRICAL IMAGE-TYPE The origin of Khrun image-type in Ukrainian satirical lexicon has been traced via review of Kornylo Ustyyanovych’ creative works and his Zerkalo (Mirror) news- magazine. Кeywords: Kornylo Ustyyanovych, satirical image-type, Zerka- lo (Mirror) Mykyta Khrun, Shkaralupnyk, elections, diet. Мыхайло Чорнопыский ПРОИСХОЖДЕНИЕ САТИРИЧЕСКОГО ТИПООБРАЗА «ХРУНЬ» Сквозь творчество Корнила Устияновича и его журнал «Зеркало» прослежено происхождение типообраза «Хрунь» в украинском сатирическом лексиконе. Ключевые слова: Корнило Устиянович, сатирический ти- пообраз, «Зеркало», Микита Хрунь, Шкаралупник, вы- боры, сейм, парламент.

Ähnliche Einträge