Традиційні вірування, прикмети, приписи, заборони, обмеження та уявлення, пов’язані із хлібопеченням українців південно-західного історико-етнографічного регіону кінця ХІХ — ХХІ століття
Аналізуються реалістичні та ритуально-світоглядні вимоги, обмеження та приписи, які стосуються жінки-господині як основного виконавця процесу хлібопечення в традиційній українській родині. Автор доходить висновку, що вони покликані, передовсім, для забезпечення випікання хліба, придатного до в...
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Назва видання: | Народознавчі зошити |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94995 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Традиційні вірування, прикмети, приписи, заборони, обмеження та уявлення, пов’язані із хлібопеченням українців південно-західного історико-етнографічного регіону кінця ХІХ — ХХІ століття / А. Зюбровський // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 852-862. — Бібліогр.: 61 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94995 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-949952016-02-14T03:03:02Z Традиційні вірування, прикмети, приписи, заборони, обмеження та уявлення, пов’язані із хлібопеченням українців південно-західного історико-етнографічного регіону кінця ХІХ — ХХІ століття Зюбровський, А. Статті Аналізуються реалістичні та ритуально-світоглядні вимоги, обмеження та приписи, які стосуються жінки-господині як основного виконавця процесу хлібопечення в традиційній українській родині. Автор доходить висновку, що вони покликані, передовсім, для забезпечення випікання хліба, придатного до вжитку як з реальної, так і з ритуальної точки зору, шляхом обмеження, нівелювання чи регламентації можливого негативного впливу з боку жінки-хлібопекарки. З іншого боку, комплекс вказаних приписів оберігав господиню від надмірних перевантажень, які могли бути спричинені роботою з випіканням хліба, та могли негативно вплинути на її здоров’я. Крім того, розглядаються випадки заміни основного виконавця акту хлібопечення: їх види, причини та сприйняття у народній свідомості. The paper has dealt with some realistic and ritual-worldview requests concerning the figure of master-lady as a main breadbacker in the traditional Ukrainian family. Author has launched his conclusion that mentioned requests were loaded with task to guarantee the backing of quality bread good enough for eating and suitable in ritual needs by means of limiting the possible negative influence of woman energies. On another hand, the complex of requests had to save the bread-backing women from the exhaustion caused the hard work on backing. In addition the author has considered some various ways for replacement of the bread-backing woman. Данная статья посвящена анализу естественных и ритуально-мировоззренческих требований, ограничений и предписаний, относящихся к женщине-хозяйке как к основному исполнителю процесса хлебопечения в традиционной украинской семье. Автор приходит к заключению о том, что эти требования имели целью, прежде всего, обеспечение выпекания хлеба, приемлемого как с потребительской, так и ритуальной точек зрения; необходимое качество хлеба достигалось, в частности путем ограничения, нивелирования или регламентации возможного отрицательного влияния со стороны занятой этой работой женщины. С другой стороны, комплекс указанных предписаний оберегал хозяйку от чрезмерных нагрузок, которые могли возникать как следствие работы по выпечке хлеба, и негативно влиять на состояние ее здоровья. 2013 Article Традиційні вірування, прикмети, приписи, заборони, обмеження та уявлення, пов’язані із хлібопеченням українців південно-західного історико-етнографічного регіону кінця ХІХ — ХХІ століття / А. Зюбровський // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 852-862. — Бібліогр.: 61 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94995 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Зюбровський, А. Традиційні вірування, прикмети, приписи, заборони, обмеження та уявлення, пов’язані із хлібопеченням українців південно-західного історико-етнографічного регіону кінця ХІХ — ХХІ століття Народознавчі зошити |
| description |
Аналізуються реалістичні та ритуально-світоглядні вимоги, обмеження та приписи, які стосуються жінки-господині
як основного виконавця процесу хлібопечення в традиційній українській родині. Автор доходить висновку, що вони
покликані, передовсім, для забезпечення випікання хліба,
придатного до вжитку як з реальної, так і з ритуальної точки зору, шляхом обмеження, нівелювання чи регламентації
можливого негативного впливу з боку жінки-хлібопекарки.
З іншого боку, комплекс вказаних приписів оберігав господиню від надмірних перевантажень, які могли бути спричинені роботою з випіканням хліба, та могли негативно вплинути на її здоров’я. Крім того, розглядаються випадки заміни основного виконавця акту хлібопечення: їх види, причини та сприйняття у народній свідомості. |
| format |
Article |
| author |
Зюбровський, А. |
| author_facet |
Зюбровський, А. |
| author_sort |
Зюбровський, А. |
| title |
Традиційні вірування, прикмети, приписи, заборони, обмеження та уявлення, пов’язані із хлібопеченням українців південно-західного історико-етнографічного регіону кінця ХІХ — ХХІ століття |
| title_short |
Традиційні вірування, прикмети, приписи, заборони, обмеження та уявлення, пов’язані із хлібопеченням українців південно-західного історико-етнографічного регіону кінця ХІХ — ХХІ століття |
| title_full |
Традиційні вірування, прикмети, приписи, заборони, обмеження та уявлення, пов’язані із хлібопеченням українців південно-західного історико-етнографічного регіону кінця ХІХ — ХХІ століття |
| title_fullStr |
Традиційні вірування, прикмети, приписи, заборони, обмеження та уявлення, пов’язані із хлібопеченням українців південно-західного історико-етнографічного регіону кінця ХІХ — ХХІ століття |
| title_full_unstemmed |
Традиційні вірування, прикмети, приписи, заборони, обмеження та уявлення, пов’язані із хлібопеченням українців південно-західного історико-етнографічного регіону кінця ХІХ — ХХІ століття |
| title_sort |
традиційні вірування, прикмети, приписи, заборони, обмеження та уявлення, пов’язані із хлібопеченням українців південно-західного історико-етнографічного регіону кінця хіх — ххі століття |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94995 |
| citation_txt |
Традиційні вірування, прикмети, приписи, заборони, обмеження та уявлення, пов’язані із хлібопеченням українців південно-західного історико-етнографічного регіону кінця ХІХ — ХХІ століття / А. Зюбровський // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 852-862. — Бібліогр.: 61 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT zûbrovsʹkija tradicíjnívíruvannâprikmetipripisizaboroniobmežennâtauâvlennâpovâzaníízhlíbopečennâmukraíncívpívdennozahídnogoístorikoetnografíčnogoregíonukíncâhíhhhístolíttâ |
| first_indexed |
2025-07-07T01:38:49Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:38:49Z |
| _version_ |
1836950309052612608 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
© А. ЗЮБРОВСЬКИЙ, 2013
Андрій ЗЮБРОВСЬКИЙ
ТРАДИЦІЙНІ ВІРУВАННЯ,
ПРИКМЕТИ, ПРИПИСИ,
ЗАБОРОНИ, ОБМЕЖЕННЯ
ТА УЯВЛЕННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ
ІЗ ХЛІБОПЕЧЕННЯМ УКРАЇНЦІВ
ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО
ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНОГО
РЕГІОНУ
кінця ХІХ—ХХІ століття
Аналізуються реалістичні та ритуально-світоглядні вимо-
ги, обмеження та приписи, які стосуються жінки-господині
як основного виконавця процесу хлібопечення в традицій-
ній українській родині. Автор доходить висновку, що вони
покликані, передовсім, для забезпечення випікання хліба,
придатного до вжитку як з реальної, так і з ритуальної точ-
ки зору, шляхом обмеження, нівелювання чи регламентації
можливого негативного впливу з боку жінки-хлібопекарки.
З іншого боку, комплекс вказаних приписів оберігав госпо-
диню від надмірних перевантажень, які могли бути спричи-
нені роботою з випіканням хліба, та могли негативно впли-
нути на її здоров’я. Крім того, розглядаються випадки за-
міни основного виконавця акту хлібопечення: їх види, при-
чини та сприйняття у народній свідомості.
Ключові слова: випікання хліба, жінка-господиня, хтоніч-
ні істоти, нечиста жінка, вагітність, замішування тіста, пік-
на діжа, первісток, чоловік.
В традиційній українській культурі хлібопечення
належало до сфери жіночих занять (чоловіки
вважали таке виконання небезпечним для себе [25,
с. 208; 30, с. 156]). Отже, жінка-господиня визна-
чається як основний (часто — єдиний) виконавець
процесу хлібопечення в селянській родині.
Не зважаючи на те, що окремим параметрам тра-
диційного українського хлібопечення увага дослід-
ників приділялась (часовим параметрам, наприклад
[23, с. 368—380]), характеристики основного ви-
конавця акту випікання хліба залишаються поки що
поза увагою вчених. Зокрема дослідженню ролі
жінки у господарській діяльності (в тому числі і
стосовно приготування їжі) присвячена етнологіч-
на література [8, с. 49; 30, с. 153—167]. Проте
праць, присвячених виключно аналізу становища
жінки як головного хлібопекаря родини немає (за
винятком робіт, присвячених обрядовому печиву,
весільному короваєві, зокрема, у них детально опи-
суються вимоги до коровайниць — жінок, що ви-
мішували та випікали коровай [10, с. 49; 24, с. 781;
41, с. 60—62]).
Завдання нашої розвідка — до певної міри за-
повнити лакуну у знаннях стосовно реалістичних
та ритуально-світоглядних вимог до жінки-
господині як основного виконавця процесу щоден-
ного хлібопечення.
На нашу думку, детальнішого дослідження за-
слуговує територія Західного (південно-західного)
етнографічного регіону, який включає низку
історико-етнографічних районів і підрайонів: Во-
линь, Поділля, Опілля, Покуття, Гуцульщина,
Бойківщина, Лемківщина, Закарпаття, Буковина
[29, с. 185; 34, с. 64—85], — оскільки принай-
мні половина з них залишається поза сферою за-
цікавлень вчених-етнологів. Для порівняння і до-
повнення ми використали матеріал і з інших регі-
онів України та сусідніх слов’янських держав
(Польщі, Росії, Білорусії).
Випікання хліба, як уже вказували, було виключ-
но жіночим заняттям. При чому робота ця була до-
сить важкою, що відбилось навіть у прислів’ях:
«Коли жінка пече хліб, то мало не сказиться» [61,
s. 215], «Жінка, коли пере і хліб пече, то мало не ска-
зиться» [50, s. 351].
Л. Артюх пише, що «хліб готувала, як правило,
у родині головна господиня» [8, с. 49]. На Воли-
ні хліб пекла «сама стара хазяйка» [1, арк. 112],
«пекла мати, поки вже не змогла, а потім вже за-
853Традиційні вірування, прикмети, приписи, заборони, обмеження та уявлення, пов’язані із хлібопеченням…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
мінювали» [24, с. 780], «якшо баба вже не зду-
жає, то донька, а як ні, то ше й молоду учили»
[4, арк. 187], а на Бойківщині — «старша ґазди-
ня» [2, арк. 3]. Матері, як правило, привчали до-
ньок пекти хліб з 15—16 років. Це було пов’язано
із їх раннім заміжжям [1, арк. 32]. Навчати ж пев-
них етапів хлібопечення дітей (дівчат) матері по-
чинали із дитинства (7—8 років: «як вже підрос-
ліки файні: в четвертий хоть клас ходе, в тре-
тій» [4, арк. 186]), змушуючи виконувати
посильну роботу: виробляти боханці, притрушува-
ти борошном хлібну лопату тощо [2, арк. 3; 4,
арк. 48]. Зокрема, на Волині інформатори повідо-
мляють: «Саме більше кажуть місити. Мене за-
ставляли місити: «Міси діжку». Замісила. —
«Пробуй, чи добре», — кажуть. кажуть: «Бери
виробляй». виробляли. То вже така більша була.
Десь мама мали піти, я вже пекла сама хліб» [1,
арк. 70]. «Я знаю, ми були менші, а треба до кол-
госпу скореньку: мама хліб пече і лопатою саджа-
ти. Ну, вже шось там подивитися, шоб загні-
тився — мама ше має другу роботу, а до нас
каже: «Скоренько візьміт ножа, і діжку кругом
обчисть!». Ну, та й нам показувала, і ми вже
те тісто возьмем, і вже на купку, на купку. і
вже накрити ту діжку, шоб було вже посля на
гущу його. То ми вже коло того — вже дітей за-
ставляла» [4, арк. 315]. Іноді роль дітей обме-
жувалася спостереженням: «в печі ше палиться,
тому моя мама зробе підпалків (їдного або
два) — батько з поля приїде снідати, шо було
шо. На сковородку той підпалок, і поставлять
мене: «вартуй, шоб не згорів» [4, арк. 125].
Часто із приходом у дім невістки цю роботу тим-
часово або постійно доручали їй (чи розподіляли
обов’язки — підхід був індивідуальним) [1,
арк. 20, 32]. Іноді, все ж, перевагу надавали до-
свіду головної господині (свекрухи) [4, арк. 120].
Зауважимо, що, наприклад, у латишів є приказка
стосовно цього: «Чоловікова мати жива — запах
хліба ходить по хаті» [60, s. 200]. Зазначимо та-
кож, що, на думку О. Кісь, розподіл робіт між
жінками у межах однієї сім’ї (свекрухою та неві-
стками, матір’ю та старшими доньками) значно
зменшував трудове навантаження на господиню
[30, с. 158]. Написане, на нашу думку, повністю
стосується і процесу хлібопечення.
Вміння добре випікати хліб було своєрідним мар-
кером, що визначав ступінь досвідченості та вмілос-
ті господині. Таке мистецтво набирало виключно по-
зитивних рис у народній свідомості. «Із випіканням
хліба поєднувались господарські знання, і зневажа-
ли ту господиню, котра не вміла добре його спекти:
оскільки думали, у чийому домі хороший хліб, у тому
хороша господиня» [43, с. 239—240], — писав
щодо східних слов’ян А. Терещенко. Стосовно цьо-
го на Слобожанщині говорили: «Заноздрюватий
(пухкий, пористий. — а. З.) хліб, значить — хо-
роший, значить — і господиня хороша» [38, с. 163],
а на Волині: «це вже мистецтво кожної госпо-
дині. в одної господині був кислий хліб, в другої
був солоний, в третьої був ніякий, а в четвертої
їсиш — і як об’їдєніє» [4, арк. 86].
Жінка чи дівчина, що не уміла пекти хліб, викли-
кала осуд та висміювання у народній свідомості.
Причому засуджувалась не тільки (і не стільки)
сама невміла хлібопекарка, як і її мати, за те, що
не навчила доньку випікати хліб: «Значить, взяв
богач тоже богачку дівчину. Та й пішла вона за
невістку, а вдома ж нічого не вміла: не вчили, бо
була єдиначка. Значить — всьо, прийшли. а тая
свекруха тамка, ну, шоб шось вдома зробила, спе-
кла: на тяжке в поле не брали на роботу. Треба
хліба. а вона хоче їхати до мами в гості, щоб
шось мамі завести. Добре! Значить, свекруха
каже: «во, мука є, — принесла, — розчиниш і
тамка шо є замісиш і спечеш, і ви поїдете за-
втра туда до батьків в гості». вона взяла роз-
чинила в тих нецьках, замісила. Приніс дров чо-
ловік, запалила і з нецьками всадила до печі. То
я вам переказую, колись і нам переказували. Ну,
і шо: пікся зверха, засмалився, а ту всьо обгорів,
нецьки обгоріли. Та й каже чоловік до неї: «Слу-
хай, ти, може, вже витягай. Бо, — каже, —
може, вже печений?» Ну, а він вже так обгорів
тамка. Та й вони витягли вже. а, видно, мама
добре синові наказала, як ту шо. Та й взяли ви-
тягнули: печений — не печений? Значить,
вшкрабали файно, завинули у хустину, і на фіру,
і вези! Їдут. Приїхали. Та й привозе мамі той
подарок. Та й вона те дивиться, та й мовчит.
До зятя ніц не буде казати. Та й каже: «Знімай,
та й бери неси». а вона собі увібралася в білу су-
кєнку, взяла під пахву, та й приходе до хати. а
андрій ЗюБРОвСЬкИЙ854
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
мати дивиться, аж очі падают, серце чуть не в
ямі: «Шо ж ти то?! Хто ж то пік?!». «То я,
мамо, пекла». «Ну, а як так?! Та ж ти шо не ба-
чила, як я пекла? в чім ти пекла?» «У нецьках».
вона розказує так. Та й мати подивилася, та
потім думає: «Ну, кого буду сварити, зятя чи
тих батьків, як я її не навчила» [5, арк. 6].
Зазначимо, що у сферу суто жіночих занять крім
випікання хліба часто входило і виготовлення борош-
на на жорнах [47, с. 173].
В українців побутували певні приписи, що сто-
сувалися основного виконавця процесу виготовлен-
ня хліба.
Отже, ритуально-фізіологічні заборони, що сто-
суються жінок, які печуть хліб, вимагають від них
«чистоти», що наближається до ритуальної, засвід-
чуючи обрядовий, культовий характер побутового
акту випікання хліба [40, с. 20].
Зазначимо, наприклад, що у росіян серед най-
тяжчих гріхів жінками на сповіді зазначались і такі:
«невмитими руками хліб брала, без молитви його
розчиняла і в піч саджала» [40, с. 20]. За уявлен-
нями поліщуків теж заборонялося торкатися хліба,
будучи невмитим [56, s. 14]. Зазначимо, що миттю
рук перед вживанням їжі у традиційній культурі на-
давалось настільки велике значення, що навіть за
відсутності води необхідним вважалось хоча б по-
терти їх снігом, землею, травою чи, принаймні,
дмухнути на них [27, с. 256].
Необхідним для жінки-господині, що випікала
хліб, вважалось дотримання різноманітних припи-
сів, що регламентували часові параметри процесу
хлібопечення. Нехтування ними, за народними
повір’ями, могло спричинити, по-перше, випікання
непридатного до вжитку печива (вважалось, що під
час цвітіння злакових хліб не вдається [23, с. 369—
370]); по-друге, погіршення здоров’я самої жінки-
господині, що пекла хліб (за уявленнями українців,
жінці, котра пече хліб у свято, неділю чи п’ятницю,
може покрутити пальці на руках або вона може зго-
дом хворіти на тяжкі головні болі [23, с. 370, 373,
374]); по-третє, нехтування приписами могло спри-
чинити негаразди як сім’ї порушниці, так і селу за-
галом (як кара за порушення табу на випік хліба
могла бути посуха; міг осліпнути хтось із членів ро-
дини порушниці, хто вживав «неправильний хліб»,
міг осліпнути; могли постраждати діти порушниці
[23, с. 370—371, 372—373]). Отже, дотриман-
ня приписів, що регламентували часові характерис-
тики випікання хліба, мали, з одного боку, вберег-
ти саму господиню (її родину, село загалом) від
можливого негативного впливу від виконання ро-
біт у «негативний» час, а з другого — забезпечи-
ти випікання печива, придатного до вжитку як з
реальної (вберегти від марнування продукту), так
і з ритуальної точки зору. Зазначимо, що у тради-
ційній культурі сформувалось негативне ставлен-
ня до тих жінок, які нехтували окресленими при-
писами: «Тілько люди соблюдали свято, і закон
якийсь був, то в п’ятницю не пекли. То вже дех-
то каже: «ай! вона може і в п'ятницю пекти
хліб!». То вже жінки говорять: «а її шо свято?
вона, — каже, — і п'ятниця навіть хліб пече!»
[4, арк. 226—226].
На Волинському Поліссі дівчатам заборонялося
вбивати вужів — в майбутньому їм не буде вдава-
тися хліб [31, с. 146]. З аналогічних міркувань жін-
кам на Забужжі не можна ні вбивати, ні брати у руки
мишей та жаб [53, s. 217]. Вбивати гризунів забо-
ронялось і господиням на Волині — не вдаватиметь-
ся хліб [51, s. 149].
Такі приписи, очевидно, мають наступну основу:
Жіночі руки можуть набувати ритуальної нечи-
стоти через контакт з хтонічними істотами (жаба,
змія, миша) чи мертвечиною (як антитеза символі-
ки життя і росту).
Вказані істоти могли бути носіями різноманітних
інфекцій (як живі, так і мертві), які, за відсутності
медичних препаратів — антибіотиків, могли спри-
чиняти фатальні наслідки.
Змії, жаби та миші у східнослов’янській культур-
ній традиції стійко уявлялися антагоністами сонця,
оскільки вони пов’язані, по-перше, із підземним мо-
роком (він є антагоністом сонця, як джерела світла),
а, по-друге, із земною та небесною вологою [20,
с. 283, 284, 289]. Зв’язок змій (а жаби та миші в
традиційній культурі пов’язуються разом із зміями
єдиним концептом «гади» [20, с. 403]) з водою
встановлюється через:
а) локус перебування змій у народних оповіда-
ннях — водойми (джерела, болота, річки). В укра-
їнців Закарпаття відомі оповідання про могутнього
літаючого змія «шаркана», що стереже воду і не дає
її людям [20, с. 289];
855Традиційні вірування, прикмети, приписи, заборони, обмеження та уявлення, пов’язані із хлібопеченням…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
б) українці ототожнюють райдугу (смок, цмок,
цмук) із змієм, що п’є воду з водойм, звідки вона
потім проливається дощем (Волинь, Бойківщина)
[20, с. 290; 28, с. 111; 32, с. 6];
в) змія має стосунок до так званого «запирання
вод» [19, с. 335], тобто до посухи. Так, українці За-
карпаття вбачають причину посухи у тому, що змія
закрила джерело, внаслідок чого не може йти дощ
[20, с. 290]. Непрямий стосунок до вказаних уяв-
лень має повір’я буковинських гуцулів, за яким по-
ява на небі веселки — до припинення дощу, оскіль-
ки «вона й воду випиває з ріки» [28, с. 111]. А
оскільки веселка асоціювалась із змієм, то й вихо-
дить, що він випивав усю воду з річки, закриваючи
її в собі, тому і переставав іти дощ.
Очевидно, такі мотиви спричинились до витво-
рення повір’я про те, що вбивство змії спричиняє
дощ [20, с. 290] (під час посухи, зокрема, цих іс-
тот вбивали навмисне — для викликання дощу [21,
с. 73]). Звідси стає зрозумілою заборона жінкам
вбивати «гадів». За уявленнями, смерть цих істот
була причиною опадів, надмірна кількість яких
спричиняла, особливо на пізньому етапі дозріван-
ня збіжжя та жнив, псування зернового хліба. Зла-
кові, яких не встигали зібрати через опади, виля-
гали, мокріли та проростали просто на полі (зерно
у колосі пускало паростки), іноді навіть вже зібра-
не, у снопах та скиртах: «або ше може не вдава-
тися хліб, як збоже поросле. в півкопи клали,
та й, може, приросла» [4, арк. 227]. Із борошна,
зробленого з такого зерна, за твердженнями ін-
форматорів, зокрема з Волині, хліб не виходив:
«Такий був хліб часом, то то, певне, в колгоспі,
як получали зерно, а зерно то було де пророще-
не, то був нікудишній. Спечеш хліб, і шкуринка
відстає, а всередині лепцюх» [4, арк. 117]; «а ше
було, знаєте, як така во слота була, як отепер
(коб де ше хоть далі не йшов, шоб жнива ше про-
йшли), шо поросла пшениця на пні, були такі
паростки тії. Ну, потім ніхто ні хліба не спік,
ні пирога. Як він стоїть два дні кисне, три — і
тепіро ту воду сціджують, і тепіро рощиняли
хліб чи пироги місили. і то не мона було дода-
ти нічо. і то так: такі хороші нарухаються в
печі, загнітяться, і от вийме з печі — і зробить-
ся пляцок — клей» [4, арк. 214]; «Якшо трапля-
ється пророще збіжжя, то тоже буде недобра
мука» [4, арк. 257]; «Як от дощі, а воно на пні
поросте, то хліб не получиться: рідне, рідкий
робиться. а як файне зерно — то файне» [4,
арк. 289]; «Порощене жито було. То з нього не
мона спекти. Бо він гарно так: і замісиш його,
і висходить тобі гарно. а сади в піч — тоже гар-
но виросте. а як виймаєш з печі, кладеш: він
раз — і верх донизу впав. а всередині тісто
таке, шо мона коники ліпити з нього. То воно
не йде, бо воно солодке, бо воно порощене, то
воно не йшло на хліб цього» [3, арк. 106].
4. Змії, миші, жаби розглядались у народній
культурі як своєрідні посередники між світом жи-
вих і світом мертвих, оскільки зимування змій у
землі, риття мишами нір розглядалось як тимчасо-
ве перебування на «тому» світі [20, с. 286]. Вплив
«гадів» на метеорологічні явища (дощ, наприклад)
аналогічний функціям, котрі приписують помер-
лим [44, с. 106]. Звідси, очевидно, сприйняття
змії, миші як уособлення душі покійного предка
[20, с. 286, 403, 405]. Зазначимо, що в традицій-
ному українському хлібопеченні надзвичайно час-
тими є апеляції до тих чи інших категорій душ
предків. Зокрема, навіть піч (її осердя) уявлялась
місцеперебуванням душ покійників чи демоноло-
гічних персонажів, що зближувались з ними [39,
с. 312, 335]: «А коли людина помре, то Пан Бог
видає наказ, щоб людська душа сиділа на черені
(де хліб печут) рік і шість тижнів, а як покута за-
кінчиться, то аж тоді іде на тамтой світ» [49,
s. 96]. Тому, очевидно, вбивство змії чи миші роз-
глядалось як акція неповаги до покійних предків,
які, в свою чергу, «відмовлялись» допомагати у хлі-
бопеченні — тому і не вдавався хліб.
Вважалось, що хліб не може пекти «нечиста»
жінка. Такою, в традиційній українській культурі,
вона була:
1) під час менструації [7, арк. 241];
2) після статевого акту з чоловіком. Випечений
нею хліб не вдасться [40, с. 20] (підгорить, як вва-
жалось, наприклад, у росіян [9, с. 101]).
У момент регул жінці заборонялось приймати
участь у різних видах господарської діяльності. Чи
не найсуворішим було табу на участь господині під
час місячних у процесах, спрямованих на фермента-
цію продуктів харчування (замішування тіста, випі-
кання хліба, заквашування огірків, капусти, засолю-
андрій ЗюБРОвСЬкИЙ856
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
вання сала тощо [7, с. 243—244; 57, s. 390]). На
Волині таку заборону вмотивовували тим, що все,
до чого б така жінка не торкнулась, — неодмінно зі-
псується [12, с. 129]. Аналогічний припис пошире-
ний також у Білорусії, Словаччині, Польщі [40,
с. 20]. Комплекс уявлень про нечистоту жінки під
час менструації, очевидно, пов’язаний із острахом
менструальної крові. В Стародавній Греції, напри-
клад, вважалось, що собака, яка її злиже, неодмін-
но сказиться. З цим також пов’язана заборона жін-
кам в такий період переступати через будь-які гос-
подарські засоби [36, с. 15].
Очевидно, що заборона жінці під час менструа-
ції брати участь у господарських роботах виникла
на основі народних гігієнічних уявлень. Зважаючи
на те, що український традиційний жіночий костюм
не включав такого елементу як нижня білизна [13,
с. 152] (зауважимо, до речі, що її носіння до певної
міри засуджувалось народною свідомістю аж до кін-
ця 40-х рр. ХХ ст. — дівчина чи жінка, яка її но-
сила, подекуди вважалась хворою [33, с. 50]), то
під час виконання рухливих господарських робіт
(замішування тіста, шинкування капусти) реальним
було забруднення менструальними виділеннями як
засобів виробництва, так і продуктів роботи (тіста
у пікній діжі, наприклад).
Можливо, тому перевага під час випікання хлі-
ба надавалась, як виконавцю, старшій господині,
яка могла бути вже й нефертильного віку, і розгля-
далась як істота фізіологічно стабільна (аніж жін-
ка фертильна), наділяючись ознаками ритуальної
чистоти.
Цілий ряд приписів стосовно випікання хліба сто-
сується вагітної жінки:
а) на Здолбунівщині (пн. Волинь) вагітним забо-
ронялось випікати хліб взагалі [3, арк. 80];
б) на Сокальщині (Волинь) вагітній жінці під час
вироблення хліба не можна приплескувати його ру-
кою, бо її дитина мала б прирослий язик [59, s. 254].
Така прикмета ґрунтується, очевидно, на засадах імі-
тативної магії (рука, що імітувала язик, могла при-
липати до хліба = прилипання = приростання язи-
ка). З іншого боку, прирослий у дитини язик був від-
хиленням від норми. Тому, можливо, увага тут
закцентовується саме на ненормальності такої дії:
по-перше, можливо, не заохочувалась участь вагіт-
ної жінки у процесі виготовлення та випікання хліба
(це тяжка робота, яка могла привести до втрати пло-
ду), а, по-друге, можливо, мається на увазі те, що
неправильною (неприродною) дією було саме при-
плескування боханця, що, очевидно, якимось чином
мало спричинити випікання неправильного (нестан-
дартного за формою, недостатньо високого) хліба,
аналогічно, як неприродним, неправильним, є при-
ростання язика у дитини;
а) на Катеринославщині тяжкі пологи передрікає
жінці випікання хліба виключно з чистого житньо-
го борошна — слід було б його змішати ще з яки-
мось [40, с. 20]. А. Страхов пов’язує використан-
ня змішаного борошна як варіант панспермії, засто-
сування якої в обрядах повинно забезпечити
плодючість [40, с. 20].
Ритуально нечистою вважалась жінка після по-
логів. Такою вона залишалась, за церковними ка-
нонами, протягом 40 днів, після котрих в церкві
читають над нею спеціальні очисні молитви. На
Рівненщині побутує заборона на випікання хліба
жінкою протягом 12 днів з моменту пологів (вва-
жають, що «стоїть гріб відкритий; не мати, так ди-
тина помре» [40, с. 20—21]). Загальнослов’янським
є табу на замішування породіллею тіста до очи-
щення [46, с. 399].
Ці заборони могли виникнути у зв’язку з тим, що
випікання (замішування тіста) хліба було важкою
роботою, яка могла сильно зашкодити ослабленому
пологами організмові жінки.
Можливим також є виникнення цих приписів
на основі уявлень про ритуальне «повне» та «по-
рожнє» (бінарна опозиція «повний — порожній»)
[37, с. 145, 146]: жінка після пологів ставала «по-
рожньою», а, отже, «негативною», «бідною» —
несумісною з символікою хліба, одним словом.
Припис виник через острах передачі антисимво-
ліки «повноти» хлібові та можливі негативні на-
слідки його випікання.
Серед знарядь праці, призначених для виготов-
лення хліба, центральне місце посідала пікна діж-
ка. Пов’язана зі сферою жіночих занять, вона
осмислювалась як атрибут жінки і наділялась ри-
сами одухотвореної істоти жіночої статі [11, с. 504;
14, с. 158; 16, с. 698; 25, с. 203; 35, с. 191; 45,
с. 45, 46, 47]. За українськими повір’ями чолові-
кам заборонялось контактувати з цим бондарним
виробом: «Якщо хлопець заглядатиме у пікну діжу,
857Традиційні вірування, прикмети, приписи, заборони, обмеження та уявлення, пов’язані із хлібопеченням…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
то не будуть рости борода і вуса» [14, с. 158; 45,
с. 47], — (таких парубків, висміюючи, називали
«євтухами», очевидно, від турецького «євнух» —
кастрат). Будь-які зміни стану діжі неодмінно мали
спричинити наслідки для її володарки: тріск діжі
провіщає смерть когось із сім’ї, а обруч, що тріс-
нув на ній, — смерть господині (Полтавщина, Во-
линь) [35, с. 191; 45, с. 47; 53, s. 200]: «Ну, таке
я чула, шо кажуть, як тріснув обруч, то і як і
вагітна жінка вдома, то може получитися
аборт. Може дитина шось случитися. Як тріс-
нув обруч і може якийсь бути случай» [4,
арк. 113]; «казали, часом, недобре. Ну, якась при-
чина може бути в хазяйстві» [4, арк. 184]; «Ну,
який трісне, то недобре було: то шось у сім’ї
буде недобре» [3, арк. 27].
Виникнення такого повір’я могло спричинитись
наступними уявленнями:
1. Діжа забезпечує заквашування тіста і збіль-
шення його об’єму, що символічно осмислюється як
прояв специфічно притаманної їй якості [45, с. 45],
а також як зародження нового життя і ріст достат-
ку (жіноче лоно вважалося пікною діжею, повною
тіста, яка періодично наповнюється і порожніє [26,
с. 415]). Відповідно, у випадку, коли тріскав обруч
на пікній діжі, відбувалося дострокове, несвоєчас-
не народження тіста. Процес заквашування у та-
кому випадку не був завершений, з такого тіста не
виходив хліб. Тобто, процес був перерваний: він мав
початок, але не мав позитивного закінчення, що
вкрай негативно сприймалось у народній культурі.
Таке явище могло асоціативно уявлятись як своє-
рідна аналогія викидня у жінки.
2. До того ж, випадки, коли тріскав обруч на діжі,
був досить рідкісним: «Мені не було такого на віку,
шоб вона трісла» [3, арк. 40], «Ну, то він як тріс-
кає — він вже старий. але, обично, на діжках пік-
них не тріскали, бо через то, шо ми їх сохраняли:
і мили, і витирали, і натирали, і шоб вони не ржа-
віли. То ми гляділи» [3, арк. 96]. Очевидно, тому
така ситуація вважалась такою «небезпечною» влас-
не через свою неприродність, як неприродним вва-
жався викидень у вагітної жінки, смерть господині
чи збитки у господарстві.
1. Стосовно збитків у господарстві, які провіща-
ло руйнування обручів на діжі, то, маємо зазначити,
причин виникнення вказаного повір’я є декілька:
а) Пікна діжа була досить вартісним домашнім
начинням. Навіть якщо на ній тріскав обруч, то
«другого набивали; ну, то добре чи недобре, але
обруча брали, бо діжка то дорога була» [4,
арк. 259]. Її берегли та доглядали, тому руйнуван-
ня цього бондарного виробу вже розцінювалось як
збитки у господарстві. Тому жінку, яка неохайно
ставилась до пікної діжі, засуджували та висміюва-
ли: «Як колись, то казали. Пекла жінка хліб. Пе-
кла, пекла і ту діжку не мила й не мила, й не мила.
Ну, колись тільки обшкрябували, ну, ше обмиє
часом, а потім того тіста положе, покине. Ну, і
маленька така стала хлібина. Ну, а колись до
кого ходили? До попа! Йдуть до попа: «Шо то
зробити, шо діжка така стала?» а піп каже:
«Діжа, діжа, треба віхтя і ножа!» Шо її треба
вимити і вишкребати» [4, арк. 74—75], «Боже,
спасі такого! Ну, шоб зацвила діжка — то вже
не господиня, як зацвила діжка» [4, арк. 113],
«Приходять два хлопці. і каже їден до другого:
«іван!» — «Шо?» — «Ти бачиш ту діжку?» —
«Бачу!», а той каже: «Можеш сказати, чи воно
з дерева, чи воно з сталі?». а хазяйка почула:
«Нє, хлопці, — каже, — як прийшла замуж сюди,
то ше бручі було видно. а як вона захлюпалася,
то ж і бручів не видно!» То вона така була ха-
зяйка, шо вона ту діжку так довела, шо воно й
бручів не видно» [4, арк. 132—133], «Поцвіте
вона. То вже треба її не глядіти. Розсохнеться,
розлетиться. То то вже дідовки (жебрачки. —
а. З.) треба, шоб вона не гляділа» [4, арк. 143],
«Діжку все глядіти: тре й вишкрабати, тре й
ополоснути. а то вона, певно шо, як не глядить,
то й мохом заросте» [3, арк. 28].
б) Інформатори стверджують, що обручі на діжі,
та й сама діжа, часто руйнувалась, розсихаючись,
як від недогляду та неправильної експлуатації, так
і від того, що нею тривалий час не користувались:
«Ну, то чекайте: якшо вона стояла без діла
вже, то обруч міг зісунутися і вона розсихала-
ся» [4, арк. 204], «вони, знаєте, якшо діжчина
розісохлась, то ті обручі лопають, бо вони вже
легенькі» [3, арк. 73]. Тривалу перерву у випікан-
ні хліба могло спричинити досить багато факторів,
які можна розподілити на дві групи: або не було
кому пекти (тобто, помирала головна господиня,
чи була важко хворою), або не було сировини (тоб-
андрій ЗюБРОвСЬкИЙ858
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
то був голод, який однозначно асоціюється у на-
родній свідомості із бідністю, смертю тощо). Та-
ким чином ми можемо зробити висновок про те,
що, очевидно, повір’я про те, що тріскання обру-
чів та розпад пікної діжі призводять до смерті гос-
подині чи негараздів у господарстві, виникли на
основі того, що розвал вказаного бондарного ви-
робу був наслідком окреслених негараздів у гос-
подарстві. Логічно припустити, що початково роз-
пад діжі був більше ознакою економічних чи жит-
тєвих негараздів у сім’ї. Потім, зважаючи на
наведені нами аргументи, очевидно, із супутньої
ознаки господарських проблем, у народній уяві
розвал діжі перетворився у їх провісника.
За певних обставин хліб міг випікати чоловік (у
тому числі в статусі голови сім’ї чи родини). Власне
випадки такої девіації гендерних ролей можна роз-
поділити у декілька груп:
• чоловік міг ставати основним виконавцем про-
цесу хлібопечення у випадку хвороби, смерті чи
тимчасової, проте тривалої відсутності жінки-
господині, яка виконувала у конкретно взятій сім’ї
(родині) таку роль і за відсутності адекватної їй
заміни із числа жінок сім’ї (родини). Зокрема,
стосовно цього інформатори з Волині стверджу-
ють: «Ну, то шо ж… мій батько хліб пік, як
мати слаба була. в мене мати померла, мені
було десять років, то батько хліб пік (місив,
пік). Батько місив, місив — хліб пік. Як матір
лежала слаба. Потім померла матір, то бать-
ко пік хліб» [4, арк. 164]. Такі ситуації сприйма-
лись у традиційному суспільстві як припустимі,
без осуду (якщо не схвально, то, як мінімум, ней-
трально) [30, с. 156];
• під час проживання поза домом, на значних від-
станях від нього (на відхожих промислах) чоловіки
змушені були випікати хлібні вироби власноруч. Зо-
крема, такі дані подає К. Мошинський (на Поліс-
сі, перебуваючи на віддалених островах, пекли кор-
жі на розпеченому глиняному току) [55, s. 262];
Т. Гонтар та М. Мушинка (лісоруби та вуглярі пів-
денної Лемківщини пекли прісні вироби на розпе-
ченій кам’яній плиті просто у лісі) [17, с. 351];
Д. Еварницький (Яворницький) (козаки у бурдю-
гах — тимчасове житло, різновид зимівника — пе-
кли хліб у печах-кам’янках) [48, с. 17]; М. Зу-
брицький (чоловік пік собі прісну «углянку» просто
під млином) [22, с. 2]. Вказані моменти сприйма-
лись народною культурою загалом схвально;
• чоловік іноді особисто випікав печиво, що ви-
користовувалось у оказіональній обрядовості. Так,
на Бойківщині ґазда власноруч випікав із ярого жита
прісні калачики, які використовував під час риту-
альної перевірки місця, обраного для зведення жит-
ла [39, с. 106]: «а то ся робить пробу. Треба яро-
го жита, і треба змолоти в лівий бік. Потому
свяченом водом замісити. Є такі прутики, з
того, з лози, з верби, шо за рік виросте. Треба ті
чотири прутики зламати. То-то штири кола-
чики поставити на вугла штири. То як підлоги
зав’язанні. Зав’язав підлоги, вечір поставив, а
рано ся подивив. Якшо не чисте, то там єдно або
два буде рушене. Його не буде, його з’їдять. Бо
мерці ходять лише по свому пляцу» [6, арк. 50].
Народна оцінка таких явищ неоднозначна, оскіль-
ки вказані звичаї належали до інтимної, не громад-
ської сфери, і на загал не демонструвались;
• іноді виконавцем процесу випікання хліба стає
син-первісток. Приготований ним хліб (від рубки
дров до виймання з печі), за уявленнями, захищав
від граду, пожеж, нападів птаства на посіви [26,
с. 416; 53, s. 206; 58, s. 157]. Першу дитину, як і
останню, наділяють надприродними здібностями:
лікувати людей, впливати на погоду, бачити відьом
[15, с. 358; 18, с. 170; 26, с. 416]. В. Войтович
пов’язує уявлення про первістка як втілення над-
природної сили тотемічного походження [15, с. 358].
Він також вважає, що у предків був звичай прино-
сити первістка в жертву. Причину такої акції К. Мо-
шинський вбачає в уявленнях про виняткову роль
усього першородного, внаслідок чого воно мало на-
лежати Богові [15, с. 358]. Можливо, своєрідну
жертву-замінник виконував хліб, якого первісток
випікав. Хліб цей, очевидно, теж мав бути першим
(всадженим у піч або вийнятим звідти). Для того,
щоб такий засіб подіяв, наприклад, при пожежі, слід
було його вкинути безпосередньо у вогонь [53,
s. 206], тобто, на нашу думку, принести у жертву.
Такі уявлення базуються, очевидно, на принципах
контактної або імітативно-замісної магії, за якими
хліб набував тих самих ексклюзивних характерис-
тик, що і людина-первісток. До походження таких
повір’їв дотичними, очевидно, є також уявлення про
«життя і страждання хліба», за яким хліб вважався
859Традиційні вірування, прикмети, приписи, заборони, обмеження та уявлення, пов’язані із хлібопеченням…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
живою істотою [31, с. 128—129; 42, с. 271; 52,
s. 171—173], що, на нашу думку, додатково під-
креслює слушність наших міркувань.
Зауважимо також, що допомога чоловіка жінці
часом була зумовлена особистісно, тобто залежно
від вдачі чоловіка та стилю стосунків подружжя [30,
с. 156]. Найчастіше ж участь чоловіка-господаря у
випікання хліба обмежувалась підготовчими робота-
ми, наприклад, випалюванням печі: «Напалити в
печі — то хлопи є, палять в печі. в мене от ше
через дві хаті, то вона (сусідка. — а. З.) казала,
шо на пироги чи на хліб, шо «коля (чоловік. —
а. З.) напалює піч» [4, арк. 164].
Наведений матеріал спонукає до певних ви-
сновків.
1. В українській традиційній культурі була значна
кількість фізіологічних та ритуально-світоглядних
вимог до жінки-господині — основного виконавця
акції хлібопечення у селянській родині.
2. Вимоги фізіологічного характеру засновані на
гігієнічних уявленнях українців. Вони виключають
можливість забруднення продуктів харчування (хлі-
ба в т. ч.) та їх псування через заборону господар-
ської діяльності, пов’язаної з виготовленням їжі жін-
кою у період менструації, після статевого акту з чо-
ловіком чи після пологів. Зважаючи на високу
семіотичну вагу (сакралізацію) процесу хлібопечен-
ня (хліба в т. ч.), вимоги стосовно фізіологічної чи-
стоти жінки ритуалізуються. Таким чином, за уяв-
леннями українців, хліб не могла випікати не лише
фізіологічно (з точки зору народних гігієнічних уяв-
лень) нечиста жінка (у період регул, наприклад), а
й ритуально «нечиста», коли статус нечистот їй на-
давався внаслідок контакту із «нечистими» (миша,
наприклад) істотами чи мертвечиною.
3. Група приписів, що забороняла чи обмежувала
випікання хліба вагітними жінками чи породіллями,
спрямована, очевидно, на те, щоб вберегти їх осла-
блений організм від надмірних фізичних переванта-
жень, що могли спричинити фатальні наслідки для
здоров’я жінки.
4. На жінок, що випікали хліб, накладались пев-
ні обмеження у повсякденному житті: їм було за-
боронено вбивати змій, жаб, мишей; слід було до-
тримуватись приписів стосовно часових параме-
трів випікання хліба. Такі поведінкові стереотипи
були спрямовані, в першу чергу, на забезпечення
випікання вдалого (їстівного) та ритуально «чи-
стого» хліба. Більшість з них базується на тради-
ційних зоологічних, темпоральних та світоглядних
уявленнях українців.
5. Основним атрибутом жінки як хлібопекаря була
пікна діжа. Семантичний зв’язок господині і діжі ві-
добразився у комплексі повір’їв про те, що руйну-
вання діжі неодмінно спричиняє смерть її власниці
чи значні негаразди у хазяйстві. Такі уявлення ви-
никли, очевидно, на основі того, що негативні зміни
в стані вказаного бондарного виробу були реальни-
ми ознаками негараздів у родинному господарстві.
6. Іноді, найчастіше в екстремальних чи екстра-
ординарних ситуаціях, головним хлібопекарем роди-
ни міг ставати чоловік. Таке заняття чоловіка не за-
суджувалось лише тоді, коли воно дійсно носило ви-
мушений характер або відбувалось з ритуальною
метою, що ще раз підтверджує чітку ґендерну
прив’язку акту хлібопечення до жінки-господині.
1. Архів Інституту народознавства НАН України. —
Ф. 1. — Оп. 2. — Спр.: Польові етнографічні матері-
али до теми «Хліб в традиційній культурі українців»,
зафіксовані Зюбровським Андрієм Вікторовичем
2—5 червня 2010 р. у Шумському р-ні Тернопіль-
ської обл. — 133 арк.
2. Архів ІН НАН України. — Ф. 1. — Оп. 2. — Спр.:
Польові етнографічні матеріали до теми «Хліб в тра-
диційній культурі українців», зафіксовані Зюбров-
ським Андрієм Вікторовичем 27—29 червня 2010 р. у
Турківському р-ні Львівської обл. — 73 арк.
3. Архів ІН НАН України. — Ф. 1. — Оп. 2. — Спр.:
Польові етнографічні матеріали до теми «Хліб в тра-
диційній культурі українців», зафіксовані Зюбров-
ським Андрієм Вікторовичем 27—29 серпня 2010 р. у
Здолбунівському р-ні Рівненської обл. — 137 арк.
4. Архів ЛНУ ім. І. Франка. — Ф. 119. — Оп. 17. —
Спр.: Польові етнографічні матеріали до теми «Хліб в
традиційній культурі українців», зафіксовані Зюбров-
ським Андрієм Вікторовичем 7—19 липня 2010 р. у
Горохівському р-ні Волинської обл. — 336 арк.
5. Архів ЛНУ ім. І. Франка. — Ф. 119. — Оп. 17. —
Спр.: Польові етнографічні матеріали до теми «Хліб
в традиційній культурі українців», зафіксовані Зю-
бровським Андрієм Вікторовичем 7—13 липня
2011 р. у Бродівському та Радехівському р-нах
Львівської обл. — 17 арк.
6. Архів ЛНУ ім. І. Франка. — Ф. 119. — Оп. 17. —
Спр.: Польові етнографічні матеріали до теми «Буді-
вельна обрядовість», зафіксовані Зюбровським Ан-
дрієм Вікторовичем 7—21 липня 2005 року у Старо-
самбірському р-ні Львівської обл. — 58 арк.
андрій ЗюБРОвСЬкИЙ860
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
7. агапкина Т.а. Месячные / Т.А. Агапкина // Сла-
вянские древности: Этнолингвистический словарь : в
5-ти т. / под общей ред. Н.И. Толстого. — М.,
2004. — Т. 3: К (Круг) — П (Перепелка). —
С. 241—245.
8. артюх л.Ф. Українська народна кулінарія / Лідія
Артюх. — К. : Наукова думка, 1977. — 152 с.
9. Балова в.а. Очерки Пошехонья. Вѣрованія /
В.А. Балова // Этнографическое обозрѣніе. — М.,
1901. — № 4. — С. 81—134.
10. Борисенко в.к. Весільні звичаї та обряди на Україні:
історико-етнографічне дослідження / В.К. Бо ри сен-
ко. — К. : Наукова думка, 1988. — 189 с.
11. Боцяновскій в.Ө. Заговоры противѣ болѣзней, раз-
ныя повѣрья и примѣты. (Село Писки Житомирскаго
уѣзда) / В.Ѣ. Боцяновскій // Живая старина. Періо-
діческое изданіе отдѣленія Императорскаго русскаго
географическаго общества. — Спб., 1895. —
Вып. 3—4. — С. 499—504.
12. Бѣньковский Ив. Народный взгляд на «нечистую
женщину» / Ив. Бѣньковский // Кіевская Стари-
на. — К., 1899. — Т. 65. — С. 128—131.
13. вовк Хв. Етнографічні особливості українського на-
роду / Хведір Вовк // Студії з української етногра-
фії та антропології. — К. : Мистецтво, 1995. —
С. 39—218.
14. войтович в. Діжа / Валерій Войтович // Українська
міфологія. — К. : Либідь, 2005. — С. 157—158.
15. войтович в. Первак / Валерій Войтович // Україн-
ська міфологія. — К. : Либідь, 2005. — С. 358.
16. Г-овѣ М. Полѣ неодушевленныхѣ предметовѣ /
М. Г-вѣ // Кіевская Старина. — К., 1884. —
№ 4. — С. 698.
17. Гонтар Т. Харчування лемків / Т. Гонтар, М. Му-
шинка // Лемківщина: історико-етнографічне дослі-
дження : у 2-х т. — Т. 1: Матеріальна культура. —
Львів : Інститут народознавства НАН України,
1998. — С. 347—359.
18. Грушевська к. Кілька завважень про засоби жіно-
чої господарчої магії у зв’язку з найстаршими фор-
мами жіночого господарства / Катерина Грушев-
ська // Фольклористичні зошити. — Луцьк : Ін-
ститут культурної антропології, 2009. — Вип. 12. —
С. 163—203.
19. Гура а.в. Змея / А.В. Гура // Славянские древнос-
ти: Этнолингвистический словарь : в 5-ти т. / под об-
щей ред. Н.И. Толстого. — М., 1999. — Т. 2: Д (Да-
вать — брать) — К (Крошки). — С. 333—338.
20. Гура а.в. Символика животных в славянской на-
родной традиции / А.В. Гура. — М. : Индрик,
1997. — 912 с.
21. Гура а.в. Смерть животных / А.В. Гура // Славян-
ские древности: Этнолингвистический словарь : в
5-ти т. / под общей ред. Н.И. Толстого.— М. :
Международные отношения, 2012. — Т. 5: С (Сказ-
ка) — Я (Ящерица). — С. 71—74.
22. Зубрицький М. «Тїсні роки». Причинки до історії Гали-
чини 1846—1861 рр. / Михайло Зубрицький // Запис-
ки НТШ. — Львів, 1898. — Т. 26. — С. 1—8.
23. Зюбровський а. Встановлення часових параметрів
традиційного українського хлібопечення / Андрій
Зюбровський // Україна в етнокультурному вимірі
століть. Збірник наукових праць / відповід. редактор
П.М. Чернега. — Вип. 2. — К. : Національний педа-
гогічний університет ім. М.П. Драгоманова, 2012. —
С. 368—380.
24. Зюбровський а. Традиційна основа випікання хліба на
Рівненщині (за матеріалами польових досліджень Го-
щанького та Острозького районів Рівненської обл. у
липні 2009 року) / Андрій Зюбровський // Народо-
знавчі зошити. — Львів, 2010. — № 5—6. —
С. 776—783.
25. кабакова Г.И. Женщина / Г.И. Кабакова // Сла-
вянские древности: Этнолингвистический словарь : в
5-ти т. / под общей ред. Н.И. Толстого. — М.,
1999. — Т. 2: Д (Давать — брать) — К (Крош-
ки). — С. 205—208.
26. кабакова Г.И. Ребенок первый, ребенок последний /
Г.И. Кабакова // Славянские древности:
Этнолингвистический словарь : в 5-ти т. / под общей
ред. Н.И Толстого. — М., 2009. — Т. 4: П (Пере-
права через воду). — С (Сито). — С. 415—416.
27. кабакова Г.И. Тело: Рука / Г.И. Кабакова // Сла-
вянские древности : Этнолингвистический словарь : в
5-ти т. / под общей ред. Н.И. Толстого. — М. :
Международные отношения, 2012. — Т. 5: С (Сказ-
ка) — Я (Ящерица). — С. 254—258.
28. кайндль Р.Ф. Гуцули: їх життя, звичаї та народні пе-
рекази / Раймунд Кайндль ; пер. з нім. (за вид.
1894 р.) З.Ф. Пенюк ; післямова О.М. Масана. —
Чернівці : Молодий буковинець, 2000. — 208 с. ; іл.
29. кирчів Р. Етнографічне районування України / Роман
Кирчів // Мала енциклопедія українського народо-
знавства / за редакцією чл.-кор. НАН України, д-ра.
іст. наук, проф. С. Павлюка. — Львів. : Ін-т народо-
знавства НАН України, 2007. — С. 184—186.
30. кісь О. Жінка в традиційній українській культурі
(друга половина ХІХ — початок ХХ ст.) / Оксана
Кісь. — Львів : Інститут народознавства НАН Укра-
їни, 2008. — 271 с.
31. кондратович О.П. Народний календар Волинсько-
го Полісся від свята до свята / Олександра Кондра-
тович. — Луцьк : Волинська обласна друкарня,
2009. — 200 с.
32. кравченко в. Звичаї в селі Забрідді та по деяких ін-
ших, недалеких від цього села місцевостях Житомир-
ського повіту на Волині. Етнографічні матеріали зібра-
ні Кравченком Васильом / Василь Кравченко. —
Житомір : Робітник, 1920. — 160 с.
33. куриляк С. Моє село (Тур’є Буського району на
Львівщині) / Степан Куриляк ; наукова апробація і
«Вступне слово» Р. Кирчіва ; упорядк., підготовка
861Традиційні вірування, прикмети, приписи, заборони, обмеження та уявлення, пов’язані із хлібопеченням…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
текстів і примітки В. Дяківа. — Львів, 2010. —
144 с.
34. Макарчук С.а. Історико-етнографічні райони Украї-
ни: навч. посібн. / С.А. Макарчук. — Львів : ЛНУ
імені Івана Франка, 2012. — 352 с. ; іл.
35. Милорадович в.П. Житье-бытье лубенского крес-
тьянина / В.П. Милорадович // Українці: народні
вірування, повір’я, демонологія / упоряд., прим. та
біогр. нариси А.П. Пономарьова, Т.В. Косміної,
О.О. Боряк ; вст. ст. А.П. Пономарьова ;
іл. В.І. Гордієнка. — К. : Либідь, 1991. —
С. 170—341.
36. Плотникова а.а. Переступать, перешагивать /
А.А. Плотникова // Славянские древности:
Этнолингвистический словарь : в 5-ти томах / под
общей ред. Н.И. Толстого. — М., 2009. — Т. 4:
П (Переправа через воду). — С (Сито). —
С. 13—16.
37. Плотникова а.а. Полный-Пустой / А.А. Плотни-
кова // Славянские древности: Этнолингвистический
словарь : в 5-ти т. / под общей ред. Н.И. Толстого. —
М., 2009. — Т. 4: П (Переправа через воду) —
С (Сито). — С. 145—147.
38. Пословицы, поговорки, крылаттыя слова, примѣты и
повѣрья, собранныя вѣ слободѣ Сагунахѣ, Острогож-
скаго уѣзда Воронежской губ. // Живая старина. Пе-
ріодіческое изданіе отдѣленія Императорскаго русска-
го географическаго общества. — Спб., 1905. —
Вып. 1—2. — С. 141—180.
39. Сілецький Р. Традиційна будівельна обрядовість укра-
їнців / Роман Сілецький. — Львів : ЛНУ імені Івана
Франка, 2011. — 428 с.
40. Страхов а.Б. Культ хлеба у восточных славян. Опыт
этнолингвистического исследования / Александр
Страхов. — Мюнхен, 1991. — 246 с.
41. Сумцов Н.Ө. Хлѣб вѣ обрядахѣ и пѣсняхѣ / Николай
Сумцов. — Харьковѣ : Типография Зильберберга,
1885. — 137 с.
42. Сумцовѣ Н.Ф. Этнографическій очеркѣ / Николай
Сумцов // Природа и население Слободской Украйны.
Харьковская губерния (репринтное издание). — Х. :
САГА, 2007. — 346 с.
43. Терещенко а. Бытѣ русскаго народа / А. Терещен-
ко. — Ч. 1: І. Народность; ІІ. Жилища; ІІІ. Домовод-
ство; ІV. Нарядѣ; V. Образ жизни; VI. Музыка. —
Спб. : Вѣ типографіи Министерства внутреннихѣ
дѣлѣ, 1848. — 507 с.
44. Толстая С.М. Дождь / С.М. Толстая // Славян-
ские древности: Этнолингвистический словарь : в
5-ти т. / под общей ред. Н.И. Толстого. — М.,
1999. — Т. 2: Д (Давать — брать) — К (Крош-
ки). — С. 106—111.
45. Топорков а.л. Дежа / А.Л. Топорков // Славянские
древности: Этнолингвистический словарь : в 5-ти т. /
под общей ред. Н.И. Толстого. — М., 1999. — Т. 2:
Д (Давать — брать) — К (Крошки). — С. 45—49.
46. Чистов к.в. Семейные обряды и обрядовый фоль-
клор / К.В. Чистов // Этнография восточных славян:
Очерки традиционной культуры / главный редактор
акад. Бромлей Ю.В. — М. : Наука, 1987. —
С. 396—416.
47. Шухевич в.О. Гуцульщина. Перша і друга частини /
Володимир Шухевич ; репринтне видання. — Верхо-
вина : Гуцульщина, 1997. — 352 с.
48. Эварницкій Д.И. Запорожье вѣ остаткахѣ старины и
преданіяхѣ народа. Часть ІІ / Д.И. Эварницкій. —
Спб., 1888. — С. 257.
49. Dąbrowska S. Jak sobie lud wyobraża istoty swiata
nadprzyrodnego / S. Dąbrowska // Wisła. Miesięcznik
geograficzno-etnograficzny. — Warszawa, 1903. —
T. 17. — Z. 1. — S. 94—97.
50. Gloger Z. Przysłowia ludu z okolic Tykocina / Z. Glo-
ger // Wisła. Miesięcznik geograficzno-etnograficz-
ny. — Warszawa, 1896. — T. 10. — Z. 2. —
S. 349—351.
51. Gustawicz B. Podania, przesądy i nazwy ludowe w dzie-
dzinie przyrody / B. Gustawicz // Zbiór wiadomości do
antropologii krajowéj. — Kraków, 1881. — T. 5. —
S. 102—186.
52. kolberg O. Pokucie. Obraz etnograficzny / Oskar Kol-
berg. — Kraków : Nakładem autora w drukarni Uniwer-
sytety Jagiellońskiego, 1889. — T. 4. — 328 s.
53. kopernicki I. Przyczynek do etnografii ludu ruskiego na
Wołyniu z materyjałow zebranych przez P. Zofiję Rokos-
sowską we wsi Jurkowszczyźnie / Izydor Kopernicki //
Zbiór wiadomości do antropologii krajowéj. — Kraków,
1887. — T. 11. — S. 130—228.
54. kubiak I. Chleb w tradycji ludowej / Irena Kubiak,
Krzsztof Kubiak. — Warszawa, 1981. — 231 s.
55. Moszyński k. Kultura ludowa słowian / Kazimierz Mo-
szyński. — Kraków, 1929. — Część I: Kultura materjal-
na. — 710 s.
56. Pietkiewicz Cz. Higjena w życiu poleszuków / Cz. Piet-
kiewicz // Lud. — 1931. — T. 30. — S. 14—35.
57. R. T. Przyczynek do przesądów o babie i innych / R. T //
Wisła. Miesięcznik geograficzno-etnograficzny. — War-
szawa, 1890. — T. 4. — Z. 2. — S. 389—390.
58. Rokossowska Z. Chleb. Jego znaczenie w przesądach,
lecznictwie i codziennym źyciu, zebrane na Wołyniu, we
wsi Jurkowszczyźnie pow. Zwiahelskim / Zofija Rokos-
sowska // Wisła. Miesięcznik geograficzno-etnograficz-
ny. — Warszawa, 1899. — T. 13. — Z. 1. —
S. 153—158.
59. Sokalski B. Powiat Sokalski pod względem etnograficznym,
historycznym i ekonomicznym / Bronislaw Sokalski. —
Lwów : Z drukarni ludowej pod zarz. St. Baglego,
1899. — 496 s.
60. ulanowska S. Łotysze Inflant Polskich, a w sczególności z
gminy Wielońskiej powiatu Rzeźyckiego. Obraz etnogra-
ficzny. Cz. IІ / S. Ulanowska // Zbiór wiadomości do
antropologii krajowéj. — Kraków, 1892. — T. 16. —
S. 104—218.
андрій ЗюБРОвСЬкИЙ862
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
61. Zawiliński k. Przysłowia/ K. Zawiliński // Wisła.
Miesięcznik geograficzno-etnograficzny. — Warszawa,
1889. — T. 3. — Z. 1. — S. 212—217.
andrii Zyubrovsky
ON TRADITIONAL BELIEFS, SIGNS,
PRESCRIPTIONS, INTERDICTIONS,
RESTRICTIONS AND CONCEPTS RELATED
WITH THE MASTER-LADY AS A CHIEF
BACKER OF EVERYDAY BREAD
IN UKRAINIANS OF SOUTH-ESTERN
ETHNOGRAPHIC REGION DURING
THE LATE XIX TO XXI CC.
The paper has dealt with some realistic and ritual-worldview
requests concerning the figure of master-lady as a main bread-
backer in the traditional Ukrainian family. Author has launched
his conclusion that mentioned requests were loaded with task to
guarantee the backing of quality bread good enough for eating
and suitable in ritual needs by means of limiting the possible
negative influence of woman energies. On another hand, the
complex of requests had to save the bread-backing women from
the exhaustion caused the hard work on backing. In addition
the author has considered some various ways for replacement of
the bread-backing woman.
Keywords: bread backing, master-lady, the chthonic crea-
tures, unclean woman, pregnancy, dough making, dough
trough, man.
андрий Зюбровский
ТРАДИЦИОННЫЕ ВЕРОВАНИЯ, ПРИМЕТЫ,
ПРЕДПИСАНИЯ, ЗАПРЕТЫ, ОГРАНИЧЕНИЯ
И ПРЕДСТАВЛЕНИЯ, СВЯЗАННЫЕ
С ЖЕНЩИНОЙ-ХОЗЯЙКОЙ —
ОСНОВНЫМ ИСПОЛНИТЕЛЕМ ПРОЦЕССА
ЕЖЕДНЕВНОГО ХЛЕБОПЕЧЕНИЯ
У УКРАИНЦЕВ ЮГО-ЗАПАДНОГО
ИСТОРИКО-ЭТНОГРАФИЧЕСКОГО
РЕГИОНА в кон. ХІХ—ХХІ ст.
Данная статья посвящена анализу естественных и
ритуально-мировоззренческих требований, ограничений и
предписаний, относящихся к женщине-хозяйке как к
основному исполнителю процесса хлебопечения в традици-
онной украинской семье. Автор приходит к заключению о
том, что эти требования имели целью, прежде всего, обе-
спечение выпекания хлеба, приемлемого как с потреби-
тельской, так и ритуальной точек зрения; необходимое ка-
чество хлеба достигалось, в частности путем ограничения,
нивелирования или регламентации возможного отрица-
тельного влияния со стороны занятой этой работой жен-
щины. С другой стороны, комплекс указанных предписа-
ний оберегал хозяйку от чрезмерных нагрузок, которые
могли возникать как следствие работы по выпечке хлеба, и
негативно влиять на состояние ее здоровья.
Ключевые слова: выпекание хлеба, женщина-хозяйка,
хтонические существа, нечистая женщина, беременность,
замешивание теста, хлебная дежа, первенец, мужчина.
|