Аплікація на вбранні в говорах України

У статті розглядаються назви, які використовуються для означення аплікації в оздобленні вбрання українців. Подається лексика, характерна для слововжитку майстрів та населення на теренах України кінця ХІХ — початку ХХІ ст. Лексику, що побутує на нашій території, поділено на групи, пов’язані з...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2013
1. Verfasser: Дідух, А.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут народознавства НАН України 2013
Schriftenreihe:Народознавчі зошити
Schlagworte:
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94999
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Аплікація на вбранні в говорах України / А. Дідух // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 907-919. — Бібліогр.: 23 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-94999
record_format dspace
spelling irk-123456789-949992016-02-14T03:02:47Z Аплікація на вбранні в говорах України Дідух, А. Статті У статті розглядаються назви, які використовуються для означення аплікації в оздобленні вбрання українців. Подається лексика, характерна для слововжитку майстрів та населення на теренах України кінця ХІХ — початку ХХІ ст. Лексику, що побутує на нашій території, поділено на групи, пов’язані з особливостями аплікаційного оздоблення вбрання (матеріали та техніки для виготовлення аплікації, вироби із використанням аплікації, розташування аплікації на вбранні). The research-work has been dedicated to descriptions of nominations used for characterizing the appliqué in the decoration of Ukrainian clothes. The article has included the vocabulary of lexemes typical for craftsmen and population of the whole Ukraine in the late ХІХ and early ХХІ cc. The vocabulary consists of grouped terms related to the peculiarities of the decorations in Ukrainian clothes, as materials and techniques for making the appliqué, the articles of clothing decorated with appliqué, the arrangement of appliqué on the clothing). Работа посвящена описанию названий, которые используются для характеристики обозначения аппликации в отделке одежды украинцев. В статью вошла лексика, характерная для мастеров и населения всей территории Украины конца ХІХ — начала ХХІ веков. Существующая лексика разделена на группы, связанные с особенностями аппликационной отделки наряда (материалы и техники для изготовления аппликации, изделия с использованием аппликации, расположения аппликации на одежде). 2013 Article Аплікація на вбранні в говорах України / А. Дідух // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 907-919. — Бібліогр.: 23 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94999 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Дідух, А.
Аплікація на вбранні в говорах України
Народознавчі зошити
description У статті розглядаються назви, які використовуються для означення аплікації в оздобленні вбрання українців. Подається лексика, характерна для слововжитку майстрів та населення на теренах України кінця ХІХ — початку ХХІ ст. Лексику, що побутує на нашій території, поділено на групи, пов’язані з особливостями аплікаційного оздоблення вбрання (матеріали та техніки для виготовлення аплікації, вироби із використанням аплікації, розташування аплікації на вбранні).
format Article
author Дідух, А.
author_facet Дідух, А.
author_sort Дідух, А.
title Аплікація на вбранні в говорах України
title_short Аплікація на вбранні в говорах України
title_full Аплікація на вбранні в говорах України
title_fullStr Аплікація на вбранні в говорах України
title_full_unstemmed Аплікація на вбранні в говорах України
title_sort аплікація на вбранні в говорах україни
publisher Інститут народознавства НАН України
publishDate 2013
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94999
citation_txt Аплікація на вбранні в говорах України / А. Дідух // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 907-919. — Бібліогр.: 23 назв. — укp.
series Народознавчі зошити
work_keys_str_mv AT díduha aplíkacíânavbrannívgovorahukraíni
first_indexed 2025-07-07T01:39:03Z
last_indexed 2025-07-07T01:39:03Z
_version_ 1836950323938197504
fulltext ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 Аплікація як декор на вбранні українців широ- ко використовується в кін. ХІХ — сер. ХХ ст. В період з сер. ХХ — кін. ХХ ст. аплікацію засто- совували для оздоблення не так широко, через швидку зміну моди. Таке оформлення вбрання вже не було тією необхідною річчю, яка мала символіч- не значення. На початку ХХІ ст. аплікація як оздо- ба набула нового використання у сучасних дизай- нерів-модельєрів. Україна в контексті суміжних держав (Росією на сході і північному сході, Білоруссю на півночі, Поль- щею, Словаччиною та Угорщиною — на заході, Ру- мунією та Молдовою — на південному заході), отримала багато вирізневих співмов, що вплинули на мовні діалекти. Кожен регіон України має свої особливості аплі- кації, що виявляється на рівні лексики. Побутова лексика зберігає недосліджені відомості про апліка- цію як галузь декоративно-прикладного мистецтва, охоплюючи особливості декорування, технологію ви- готовлення і матеріали, які для цього використову- ються. Територія побутування говорів Західної Укра- їни (Волинь, Прикарпаття, Бойківщину, Лемківщи- ну, Закарпаття, Гуцульщину, Буковину), Північної України (Полісся), Центральної України (Поділля, Середнє Подніпров’я), Південної України (Нижнє Подніпров’я), Східної України (Слобожанщину) ви- значає локальні та регіональні відмінності у тради- ційному мистецтві аплікації. За останні десятиліття зібрано значний факто- логічний матеріал. Внаслідок проведених польових досліджень на всій території України було виявле- но вживання різних термінів на позначення видів аплікації та виробів з неї. Окремі терміни, що но- мінують поняття аплікації, трапляються у відомих дослідженнях мистецтвознавців (Г. Стельмащук, М. Білан і О. Косміна та ін.), етнографів (М. Ониш- кевич, К. Матейко і Т. Ніколаєва та ін.) і мовознав- ців (Б. Грінченко, П. Лисенко, В. Прокопенко та А. Москаленко та ін.). Значна частина термінів на означення локальних назв аплікації, що розкриває художні особливості декору на вбранні, техніку ви- конання аплікації, ще не введена в науковий обіг. Проте ці терміни тематично не виокремленні, тому у мистецтвознавстві виникла нагальна потреба за- фіксувати і детально описати народні терміни, пов’язані з використанням аплікації для оздоблен- ня вбрання. Фрагментарність опису аналізованої теми в українській діалектичній лексиці детермі-© А. ДІДУХ, 2013 Анна ДІДУХ АПЛІКАЦІЯ НА ВБРАННІ В ГОВОРАХ УКРАЇНИ У статті розглядаються назви, які використовуються для означення аплікації в оздобленні вбрання українців. По- дається лексика, характерна для слововжитку майстрів та населення на теренах України кінця ХІХ — початку ХХІ ст. Лексику, що побутує на нашій території, поділено на групи, пов’язані з особливостями аплікаційного оздо- блення вбрання (матеріали та техніки для виготовлення аплікації, вироби із використанням аплікації, розташуван- ня аплікації на вбранні). Ключові слова: говори, лексика, аплікація, вбрання, деко- рування, Україна. анна ДіДУХ908 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 нувала необхідність системного аналізу викорис- тання аплікації на території всієї України. Нині змінюються та формуються нові способи і мето- ди номінування вбрання та його оздоби. Багата українська мова — це засіб передачі та виражен- ня, яке дає змогу розширити інформацію про тра- диційний народний костюм з аплікацією. У до- слідженні мистецьких якостей аплікації підґрун- тям є саме терміни, що побутують на нашій території. На основі термінів почали вивчати основні художні особливості, визначати терито- рію побутування аплікації за період кін. ХІХ — сер. ХХ ст. з метою використання цих надбань в сучасному моделюванні. Термінологією костюма та його складових частин (одягу, взуття і прикрас) дослідники почали займа- тися на початку 60-х рр. ХХ ст. Ця група лексики досліджувалась на матеріалі багатьох українських говорів. Народне вбрання періоду XIX ст. охарак- теризоване у працях польських, німецьких, чеських та українських етнографів швидше в описовому, ніж науковому аспекті [4—5; 12; 15—16; 21—22]. Мистецтво аплікації — мало вивчений вид деко- ративно-ужиткового мистецтва. На противагу ви- шивці чи ткацтву не було ґрунтовного досліджен- ня періодизації, типології, художніх особливостей аплікації на наших землях в українському мисте- цтвознавстві. Питання народної термінології аплікації розгля- дали фахівці різних галузей: мовознавці, етнографи і мистецтвознавці. З позиції мовознавства використання аплікації та її побутування на різних територіях досліджували фрагментарно Б. Грінченко [7], В. Василенко [2], В. Ващенко [3], П. Лисенко [11], В. Прокопенко [17], В. Горобець. [6], А. Москаленко [14]. Етнографи розглядали аплікацію з точки зору тех- нології виготовлення, місця розташування і викорис- тання аплікаційних матеріалів. Відомості про це зна- ходимо у працях Я. Головацького [4—5], В. Шу- хевича [22], М. Онишкевича [16], К. Матейко [12], С. Сидорович [21], Т. Ніколаєвої [15]. Найменшу групу дослідників становлять мисте- цтвознавці, що розкривають технологію та мистець- кі особливості аплікації через народну лексику: М. Селівачов [18—20], Г. Стельмащук і М. Бі- лан [1], Т. Кара-Васильєва [9] і О. Косміна [10]. До питань декору в народній термінології звертаєть- ся М. Селівачов у своїй праці [20]. Ґрунтовною пра- цею у дослідженні народних назв українського вбран- ня та його складових є етнографічний словник К. Ма- тейко [12]. У фундаментальному науковому дослід женні українського строю М. Білан та Г. Стельмащук [1] аналізують особливості етнографічних комплексів та складових українського традиційного одягу України (крій, колористика, матеріали, декор). Ці досліджен- ня засвідчують наявність техніки аплікації на теренах України. Фотоматеріали О. Косміної [10] містять зразки одягу з аплікацією із чотирьох макрорегіонів Іл. 1. Бабúнка. Борщівський р-н Тернопільська обл. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» (Інв. № КН-17485) Іл. 2. Бархáтка, с. Лішивець Гадяцький р-н Полтавська обл. Поч. ХХ ст. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» (Інв. № КВ-980) 909аплікація на вбранні в говорах України ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 України — Полісся, лісостепу, степу і Карпат кінця ХІХ — початку ХХ століття. Про оздоблення до- слідниця згадує лише побіжно, оскільки це не є пред- метом її досліджень. На підставі опрацьованих матеріалів виявлено, що дані про декорування виробів аплікацією в лексиці кін- ця ХІХ ст. — початку XXІ ст. представлено фрагмен- тарно, тому це потребує подальшого дослідження. Іл. 3. Басáн (басаймáн, басаман, пасамáн). Овруцький р-н Житомирська обл. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧА- РА» (Інв. № КН-15935) Іл. 4. Би ́нда, с. Базар Борщівський р-н Тернопільська обл. І пол. ХХ ст. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» (Інв. № КН-13919) Іл. 5. Бігу́нки (бігунчик), с. Камянки-Дніпропетровська обл. Кін. ХІХ ст. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» (Інв. № КН-1376) Іл. 6. Гальóн. Центральна Україна. Сер. ХХ ст. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» (Інв. № КН-1213) Іл. 7. Заби ́ванка. Бонаювський р-н Тернопільська обл. НМНДМУ (Інв. № В-3301) анна ДіДУХ910 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 Мета роботи — систематизація груп лексики, що характеризує аплікацію на вбранні різних регіонів України. Завдання роботи: 1) охарактеризувати термін «аплікація»; 2) на матеріалі народних говорів роз- крити особливості домінування матеріалів та технік Іл. 8. Зýбка. Житомирська обл. Поч. ХХ ст. УЦНК «МУ- ЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» (Інв. № КН-913) Іл. 9. Коси́чка, смт. Ясині Рахівський р-н Закарпатська обл. Поч. ХХ ст. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» (Інв. № КН-150) Іл. 10. Криву ́лька. Новгород-Сіверський р-н Чернігів- ська обл. Сер. ХХ ст. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОН- ЧАРА» (Інв. № КН-6340) Іл. 11. Лиштвá, с. Котанське-Діздецьке Вели-Копи се рівсь- кий р-н Сумська обл. Поч. ХХ ст. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» (Інв. № КН-19182) Іл. 12. Лямíвка (ляму́вання, облямíвка, облямування). Чор- но баївський р-н Черкаська обл. Поч. ХХ ст. УЦНК «МУ- ЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» (Інв. № НДФ-808) 911аплікація на вбранні в говорах України ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 виготовлення аплікації; виробів із використанням аплікації та розташування її на вбранні. З давніх-давен жінки оздоблювали вбрання і речі домашнього вжитку вишивкою, мережкою та аплі- кацією. Найбільше художніх особливостей апліка- ції виявляється через народні говори. Тому предме- том дослідження є сегменти лексичної системи укра- їнських говірок — тематичні групи назв аплікації для оздоблення верхнього вбрання, нагрудного вбрання, частин вбрання і його доповнень. У стат- ті не беремо до уваги інтер’єрний текстиль, оскіль- ки це проблема іншої публікації. Матеріалом для систематизації лексики стали по- льові записи, здійснені автором протягом 2009— 2012 років у 110-ти населених пунктах України та упорядковані матеріали різних дослідників. Термін «аплікація» в сучасній літературі має різ- ні значення: від простого шматка тканини, приши- того чи наклеєного на іншу тканину [13], до візерун- ка [9] та виду декоративно-образотворчої техніки [10]. Така еволюція аплікації засвідчує її постійну тенденцію до оновлення та розширення сфер засто- сування. У зв’язку із цим вважаємо найбільш по- вним визначенням аплікації таке. Аплікація (від лат. «applicatio» накладання, присто- совування, приєднання до якоїсь поверхні) — це вид декоративного мистецтва, який забезпечує декоруван- ня костюма різнофактурним і текстурним матеріалом з використанням різних способів прикріплення. Лексика, що побутує на різних теренах України, визначає регіональні та мовні особливості аплікації. Поділ її на групи пов’язаний з номінуванням мате- ріалів та технік для виготовлення аплікації та номі- нуванням виробів із використанням аплікації. Номінування матеріалів та технік виготовлення аплікації В українській народній мові дуже багато термінів, пов’язаних із декоруванням аплікацією жіночого та чоловічого вбрання. У костюмі кін. ХІХ — сер. ХХ ст. набули поширення: шовкова, оксамитова, ху- тряна, шкіряна та замшева аплікаційна тасьма; крам- на аплікація; аплікаційні вовняні нитки та шнури. Но- мінування матеріалів та технік для виготовлення аплі- кації охоплює території Волині, Прикарпаття, Бой- ківщини, Лемківщини, Закарпаття, Гуцульщини, Бу- ковини, Полісся, Поділля, Середнього Подніпров’я, Нижнього Подніпров’я та Слобожанщини, що за- свідчує побутування їх на теренах України. Номінування використання аплікаційної тасьми та стрічок Баби́нка — різнокольорова вузька тасьма для об- лямування теплих хусток [7, с. 4] (Іл. 1). Бархáтка — торочка з бархату чи оксамиту [12] (Іл. 2). Басáн (басаймáн, басаман, пасамáн) — 1) стріч- ка, якою оздоблювали спідниці; 2) облямівка по низу спідниць, так званих мальованок і димок [21]; 3) тась- ма для обшиття одягу, зокрема бекеші [5] (Іл. 3). Би́нда — стрічка [10, с. 132] (Іл. 4). Бігу́нки (бігунчик) — стрічка у вигляді хвиляс- тої лінії (Волинська обл.) [12] (Іл. 5). Іл. 13. Лянíвка. Миргородський р-н Полтавська обл. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» (Інв. № НДФ-1336) Іл. 14. Пасни́ця, с. Птича Дубнівський р-н Рівненська обл. анна ДіДУХ912 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 Гальóн — 1) широка срібна або золота тасьма для обшивання одягу [12]; 2) стрічка, яку пришивали внизу до спідниці (Зарічненський р-н Рівненська обл.) [1, с. 311] (Іл. 6). Заби́ванка — оздоблення кантом по талії в жі- ночому півкожушку [7, с. 4] (Іл. 7). Зýбка — вид хвилястої стрічки, якою прикраша- ли жіночий одяг (с. Вишків, Долинський р-н, Івано- Франківська обл., с. Присліп, Турківський р-н, Івано-Франківська обл.) [16] (Іл. 8). Коси́чка — стрічка, плетена з вовни різних ко- льорів для оздоблення кептарів (Івано-Франківська обл.) [12] (Іл. 9). Криву ́лька — зубчаста червона стрічка, яку нашивали по краях чорної стрічки (с. Жукотин, Турківський р-н, Львівська обл.) [16, с. 396] (Іл. 10). Лиштвá — обшивка нижньої частини одягу [1, с. 316] (Іл. 11). Лямíвка (ляму ́вання, облямíвка, облямуван- ня) — тасьма для оздоблення одягу, головного убо- ру [1, с. 317] (Іл. 12). Іл. 15. Пасьóмка. Гердищенський р-н Черкаська обл. Поч. ХХ ст. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» (Інв. № КН-12460) Іл. 16. Сквидя́чка. Стрийський р-н Львівська обл. Іл. 17. Сну ́рок, с. Ясіня Рахівський р-н Закарпатська обл. І пол. ХХ ст. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» (Інв. № НДФ-171) Іл. 18. Фарбíтка. Закарпатська обл. Сер. ХХ ст. 913аплікація на вбранні в говорах України ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 Лянíвка — обшивка спідниці або фартуха [1, с. 317] (Іл. 13). Пасни ́ця — обшивка спідниці (с. Птича, Дуб- нівський р-н, Рівненська обл.) [12] (Іл. 14). Пасьóмка — тасьма, обшивка кожуха (с. Крем- не, с. Лугини, Лугинський р-н, Житомирська обл.) [11, с. 154] (Іл. 15). Сквидя́чка — кольорова стрічка для обшивки кресаню (с. Білич, Старо-Симбірський р-н, Львів- ська обл., с. Долішнє, Стрийський р-н, Львівська обл.) [16, с. 222] (Іл. 16). Сну́рок — тасьма для обшивки сердака (Рахів- ський р-н, Закарпатська обл.) [12] (Іл. 17). Фарбíтка — вузька кольорова стрічка для декорування запаски (Закарпатська обл.) [1, с. 321] (Іл. 18). Шля ́к — обшивка (кайма) внизу плаття [7, с. 504] (Іл. 19). Щíточка — фабрична вузька тасьма темних ко- льорів для обшивки країв спідниці [10, с. 138] (Іл. 20). Номінування крамної аплікації Балхва — червона бавовна для прикрашання одя- гу [12] (Іл. 21). Герли́ги — аплікація із червоного і зеленого сук- на на поясі, на передній і задній частині жіночого ко- жуха (с. Заставна, Новоселицький р-н, Чернівець- ка обл.) [12] (Іл. 22). Комір — смужка тканини певної форми, при- шита до країв вирізу біля шиї [1, с. 315] (Іл. 23). Ку ́чері — аплікації з червоного й зеленого сукна (с. Заставна, Новоселицький р-н, Чернівецька обл.) [12] (Іл. 24). Фарбóти — фабричне нитяне мереживо для об- шивки спідниць [10, с. 138] (Іл. 25). Хлóпці — червоне сукно в передніх кутах і на бо- кових швах кептарів (с. Заріччя, Долинський р-н, Івано-Франківська обл.) [12] (Іл. 26). Номінування аплікаційних вовняних ниток та шнурів Байóрок — золота або срібна нитка, кручений дротик для оздоблення одягу [12] (Іл. 27). Бу ́бляхи (шишки) — 1) вовняні прикраси на свиті, стрижені на зразок ґудзиків [10, с. 133]; 2) си- ній і зелений шнур і вовняні китиці для декорування білих жіночих свит (Закарпатська, Рівненська і Во- линська області) [1, с. 320] (Іл. 28). Іл. 19. Шля́к. Одеська обл. І пол. ХХ ст. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» (Інв. № КН-15930) Іл. 20. Щíточка. Полтавська обл. Сер. ХХ ст. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» (Інв. № НДФ-1219) Іл. 21. Балхва. Здолбунівський р-н Рівненська обл. Поч. ХХ ст. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» (Інв. № КН-15937) анна ДіДУХ914 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 Номінування виробів із використанням аплікації на плечовому вбранні Ватя́нка — плечовий жіночий одяг, підбитий ватою, рукави оздоблені двома чорними плисовими смужками або з такими ж закарвашами (Полтавська обл.) [12]. Візи́тка — вузька кофта з баскою темного кольо- ру або облямована мереживом і різнокольоровою тасьмою (побутувала в 1925—1930-ті рр.) (Закар- патська обл.) [12]. Манíжечка — деталь одягу у вигляді смуги тка- нини, пришитої в нагрудній частині сорочки, курт- ки, свити і т. п. [1, с. 317]. Кабілéтка — жіноче верхнє вбрання у вигляді корот- кої кофти, поли якої обшивали оборками [10, с. 133]. Камазóля (часом вживається і в значенні жіноча камізелька, камазу́ля) — 1) оздоблена сап’яном чо- ловіча безрукавка прямого крою, яка застібається збо- ку ліворуч на чотири шкіряні ґудзики (с. Нижні Во- рота, Воловецький р-н, Закарпатська обл., с. Ужок, Великоберезнянський р-н, Закарпатська обл.); 2) безрукавка з битого сукна, біла або сива, коротка, оздоблена чорним сукном (с. Гусний, Великоберез- нянський р-н, Закарпатська обл.) [12]. Капóт (капóтка) — жіноче короткополе святко- ве і весільне вбрання з тонкої чорної вовняної ткани- ни, на спинці якого до стану є три декоративні шви — пошво, а поли і низ капоти обшиті оксамитом — май- шестером (Житомирська обл.) [1, с. 313; 12]. Катáнкє — куртка з домотканого сукна прямос- пинного крою з двома вусами і невисоким стоячим коміром, обшита зубчастою тасьмою (с. Козелець, Козелецький р-н, Чернігівська обл.) [16, с. 342]. Кептáрик — безрукавний кожушок, стародавній одяг жителів Карпат, що одягався поверх сорочки; виготовлявся з овчини і прикрашався кольоровим сап’яном, вовною, капелями, бляшаними кружечка- ми, колосовим бавовняним шнурком та смушком (Івано-Франківська обл.) [12]. Керсéт (керсетка) — жіноча безрукавка, яка щільно облягає стан, із облямованим вирізом навко- ло шиї, проймах, полах та в талії [12]. Ки ́тлик — кафтан з білого полотна з набитими на ньому широкими смугами синього або чорного ко- льору (Волинська і Полтавська області) [12]. Коси ́ці — оздоблення бортів білими нитками на верхньому одязі (с. Ветли, Любешівський р-н, Во- линська обл.) [12]. Грíдушки — китиці на передній частині сердаків (Івано-Франківська обл.) [12] (Іл. 29). Зáполоч — кольорові бавовняні нитки (с. Бітля, Турківський р-н, Львівська обл., Рівненська і Во- линська області) [12] (Іл. 30). Кутáсь — прикраса із вовняних ниток у вигляді кульки на верхньому сукняному одязі [12] (Іл. 31). Шнуркування (шнуркувáння) — оздоблення одягу кольоровими вовняними нитками [1, с. 323] і (Львівська обл.) [12] (Іл. 32]. Номінування виробів з використанням аплікації В українській народній мові виділяються лексич- ні групи слів, пов’язані із оздобленням натільного, плечового, поясного, верхнього вбрання та головних уборів аплікаційним декором, що також визначає його особливості розташування на виробі. Іл. 22. Герли ́ги. Тернопільська обл. Поч. ХХ ст. НМНДМУ (Інв. № В-3301) Іл. 23. Комір, м. Київ. Поч. ХХ ст. НМНДМУ (Інв. № В-5875) 915аплікація на вбранні в говорах України ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 Кóхта — кофта із ситцю або атласу з тоненьки- ми оксамитовими стрічками, якими обрамляли ко- мір, поділ, манжети рукавів [10, с. 134]. Мунтя ́н — кептар, виготовлений із вибіленої овчини, оздоблений хутром тхора уздовж пілок та низу, а навколо пройм — широкою шкірою в один ряд, аплікацією із різнокольорового сукна чи сап’яну, кольоровою тасьмою і гладдю, вовняними нитками у вигляді зубців і «кучерів» (с. Заставнівське, Кіц- манський р-н, Чернігівська обл.) [12]. Нагру́дник — безрукавка з чорного сатину, до- вга до стегон, обшита кольоровими стрічками [12]. Óпашель (опашень) — жіночий і чоловічий пле- човий одяг з вузькими довгими рукавами до зап’ястя, який оздоблювали намистом, нашивками чи мере- живом [14]. Сушпáн — жіноча безрукавка з чорного сатину, довга до стегон, обшита жовтими, червоними, фіо- летовими стрічками [12]. Халáт — жіночий верхній плечовий одяг, поді- бний до свити, але з круглим коміром — пелери- ною, яка оздоблювалася бахромою [10, с. 138]. Номінування виробів із використанням аплікації на поясному вбранні; Гáлька — вовняна спідниця, літник червоного кольо- ру, оздоблювали широкою кольоровою смугою (с. Устен- ське, Здолбунівський р-н, Рівненська обл.) [12]. Спідни ́ця накладнá — спідниця, декорована по нижньому краю широкою смугою з бархату або пли- су [10, с. 137]. Спідни ́ця наши ́вана — спідниця, оздоблена блискучими атласними стрічками [12]. Фарбанки́ — вовняні штани темно-сірого кольо- ру, оздоблені внизу червоними полосками (с. Жерни- ця Вижня, Лізький повіт, Закарпатська обл.) [12]. Фáртух — прямокутний шматок полотна вовня- ної чи бавовняної тканини, неоздоблений або оздо- блений вишивкою, тканням, мереживом, нашитими стрічками, який одягали безпосередньо на сорочку, частіше на спідницю [1, с. 321]. Номінування виробів із використанням аплікації на верхньому вбранні; Гу́ба (губи́ще) — зимовий верхній одяг, який ви- готовляли переважно з чорного сукна, облямовую- чи червоним вельветом [12]. Ґуцуля ́к — кожушана безрукавка, оздоблена сап’яновими аплікаціями (Чернівецька обл.) [12]. Джємéрка — довгий одяг з овечого сукна, обши- тий тасьмами [12]. Кабáт — прошнурований старовинний короткий до стегон чоловічий і жіночий одяг із домотканого сукна з великим вирізом на грудях, оздоблений ви- шивкою або стрічками (м. Сокаль, Львівська обл.) [10, с. 133; 12]. Кавтáн (каптан) — 1) поширений серед міща- нок одяг із фалдами, що повторює крій свити з про- хідкою (поли, комір, вилоги на рукавах облямовува- ли парчею) [12]; 2) верхній одяг заможних селян і Іл. 24. Ку́чері. Чернівецька обл. Поч. ХХ ст. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» (Інв. № КН-1344) Іл. 25. Фарбóти, с. Катанське Великописарівський р-н Сумська обл. Поч. ХХ ст. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» (Інв. № КН-19183) анна ДіДУХ916 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 міщанок із синього, зеленого чи малинового тонко- го фабричною сукна з червоним шалевидним комі- ром і манжетами на рукавах; поли, комір і вилоги на рукавах облямовані парчею [1, с. 313]. Ку́рта — верхній жіночий одяг з білого домотка- ного сукна, боки в стик, оздоблений нашиттям з вов- няних ниток темно-синього і червоного кольорів (с. Би- стричі, Березнівський р-н, Рівненська обл.) [12]. Куцáк — чоловічий верхній одяг із сірого домот- каного сукна, прикрашений чорними нитками [12]. Линтя́чка — плечовий чорний або кольоровий широ- кий до колін одяг з неширокими рукавами, який обшива- ли знизу двома смужками плису, на талії ззаду нашива- ли стрічку із зеленим кантом (Полтавська обл.) [12]. Мантá — халатоподібний одяг із широкими пря- мими рукавами і двома комірами: вузьким стоячим і великим відкладним чотирикутним, який вшива- ється між стоячим коміром і вирізом шиї та звисає на спині нижче талії; оздоблювали аплікацією із різ- нокольорового сукна і чорним шнуром (Чернігівська та Івано-Франківська області) [17]. Ментá — 1) зимовий жіночий одяг міщанок, за формою подібний до хутряного кожушка, облямова- ного тасьмою; 2) верхній одяг із зеленого сукна, під- битий лисячим хутром, вишитий синіми тасьмами (Закарпатська обл.) [12]. Наклáди — манжети верхнього сукняного одя- гу, які виготовляли з іншої, ніж сукно, тканини (Зарічненський р-н, Рівненська обл.) [1, с. 317]. Посóтаний — верхній одяг, оздоблений вовня- ними нитками (Житомирська обл.) [12]. Сари́ка — своєрідний верхній одяг, пошитий із до- мотканого сукна коричневого кольору; носили поверх кожуха, щоб захистити його від вологи; по швах оздоб- лювали чорними вовняними нитками (Сокирянський та Кельменецький р-ни, Чернігівська обл.) [12]. Сви ́та — вбрання нижче колін, з вузьким ліфом і широкою, зібраною в складки (фалди) спідницею, з круглим коміром і довгими рукавами, з фабрично- го матеріалу; шви оздоблювали мереживом, стрічка- ми, зубчиками [12]. Свитка — 1) старовинне українське жіноче і чо- ловіче вбрання, оздоблене чорним шнуром, на рука- вах вишивали невеликі хрести; 2) біла жіноча свита, декорована синім і зеленим шнуром та вовняними ки- тицями — бубляхами, шишками (Закарпатська, Рівненська і Волинська області) [1, с. 320]. Іл. 26. Хлóпці, с. Заріччя Долинський р-н Івано-Фран- ківська обл. Іл. 27. Байóрок, м. Лохвиця Полтавська обл. Кін. ХІХ ст. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» (Інв. № КВ-966) Іл. 28. Бу ́бляхи (шишки), с. Крильчильськ Сарненський р-н Рівненська обл. Поч. ХХ ст. УЦНК «МУЗЕЙ ІВА- НА ГОНЧАРА» (Інв. № КН-19881) 917аплікація на вбранні в говорах України ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 Семеря́га (семря́га, семиряга) — жіночий і чо- ловічий верхній одяг з відрізною, ззаду густо при- збираною спинкою і викладеним круглим коміром; обшитий тканиною на полах, кишенях, по краях та оздоблений нашиваними кольоровими шнурками та зубчатками (Волинська обл.) [11, с. 192]. Сіря ́к — свита довга з темно-коричневого сукна з широким коміром — капюшоном; комір, спина, рукава й одна пола вишиті різнокольоровою вовною (Львівщина) [7, с. 128] та (Дрогобицький р-н, Львівська обл.) [12]. Спекцéр — жіночий і чоловічий приталений сукон- ний одяг з двома вусами по боках, оздоблений різно- кольоровою вовною (Івано-Франківська обл.) [12]. У́йош (ву́йош, ву́яш) — 1) куртка із сукна; поли, комір і манжети облямовувалися червоною та си- ньою сукняною тканиною, вистроченою кольорови- ми нитками; 2) чоловіча або жіноча куртка з рукава- ми, пошита з грубого домотканого сукна білого кольо- ру і оздоблена смужками сукна чорного або синього кольору (Закарпатська обл. [1, с. 321], с. Бедєвля, Тячівський р-н, Закарпатська обл.; Сколівський р-н, Львівська обл.) [16, с. 315]; куртка вовняна коротка, переважно з білого домотканого сукна, з коміром і ки- шенями, обшитими синім сукном; носили її чоловіки наопашки (Закарпатська обл.) [17, с. 45]. Чамáра (чемéра) — верхній міщанський одяг (те саме, що капота), оздоблений тасьмою і китицями [7, с. 444]. Чапиха (чапів) — коричневий верхній чолові- чий одяг, прикрашений ззаду великим коміром і ря- дом торочок [16, с. 362]. Чемлíт — верхній одяг із тонкого білого сукна, повторював крій свити, з відкладним коміром та ман- жетами, обшивали чорним оксамитом (Київ- ська обл.) [15, с. 302]. Чу ́жка — жіночий верхній суконний одяг зі збо- рами на спині, оздоблений кольоровими вовняними нитками [12]. Ю́пка — короткий до колін верхній одяг із білого сукна, з вузеньким стоячим коміром і клинами вуса- ми, ззаду на талії обшитий чорними нитками; засті- бався шкіряними ґудзиками (Полтавська обл.) [3]. Номінування виробів із використанням аплікації на головних уборах; Капілю́шиня (капелюши ́на, капелюши ́ня) — 1) дівочий святковий і весільний високий циліндрич- ний головний убір, прикрашений горизонтальними рядами бісерних стрічок-ґерданів, паперовими кві- тами, дзеркальцями, дрібними монетами-«па- рочками» над чолом і ковилою зверху вінка (Черні- вецька обл.) [1, с. 313]; 2) святковий дівочий голо- вний убір на картонній основі, оздоблений кількома рядами ґерданів, смужками парчі, скляними намис- Іл. 29. Грíдушки, смт. Ясіння Рахівський р-н Закарпатська обл. І пол. ХХ ст. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧА- РА» (Інв. № КН-148) Іл. 30. Зáполоч. Рівненська обл. Поч. ХХ ст. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» (Інв. № КН-18533) анна ДіДУХ918 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 тинами та шовковою тасьмою (Чернігівська обл.) [12]; 3) святковий дівочий головний убір, невеликий капелюшок зі стрічки або шарфа, обмотаний навко- ло високої зачіски (с. Прилипче, Заставнівський р-н, Чернігівська обл.) [17]. Коди ́на (кóди) — весільний головний убір мо- лодої у вигляді вазона, прикрашений зверху пуч- ком трави, який складався з великого картонного кубка, обтягнутого яскравою червоною тканиною, що тримається на тім’яній частині голови за до- помогою шпильок і прикрашається штучними кві- тами з марлі та паперу, металевими оздобами, бі- сером, стрічками (Новоселицький р-н, Чернівець- ка обл.) [12]. Косáчі — дівоча біла, обшита мереживом косин- ка на голову (Волинська обл.) [10, с. 134]. Намíтка — древній жіночий головний убір, як правило, з полотна розміром 45—50 см x 2,5— 3,5 м, декорований на вужчих кінцях вишивкою, тканням або аплікацією із стрічок та крамнини [15, с. 306]. Сну ́рок з вовняними стрічками (партиця- ми) — головний убір заміжньої жінки, який скла- дався з дерев’яного обручика, обтягнутого білою плетінкою; з лицевої сторони обшитий купованою шовковою візерунчастою тканою стрічкою, до якої спереду і зверху пришито червоно-фіолетовий шнур, щедро прикрашений блискучими намисти- нами, а ззаду прикріплено п’ять пар червоних вов- няних партиць [12]. На матеріалі народних говорів України простеже- но використання аплікації для декорування жіночо- го і чоловічого вбрання. Поділ її на групи пов’язаний з номінуванням матеріалів та технік для виготовлен- ня аплікації та називанням виробів із використанням аплікації. У костюмі кінця ХІХ — середини ХХ ст. поширеними були шовкова, оксамитова, хутряна, шкіряна та замшева аплікаційна тасьма; крамна аплі- кація; аплікаційні вовняні нитки та шнури. У роботі виділено групи лексики, пов’язані із оздобленням натільного, плечового, поясного, верхнього вбрання та головних уборів аплікаційним декором. 1. Білан М.С. Український стрій / М.С. Білан, Г.Г. Стельмащук. — Львів : Фенікс, 2000. — 326 с. 2. василенко в. Выставка украинского народного ис- кусства / В. Василенко // Народное творчество. — 1937. — № 2—3 — С. 23—34. 3. ващенко в.С. Словник полтавських говорів / В.С. Ва- щенко. — Вип. 1. — X. : ХДУ ім. О.М. Горького, 1960. — 107 с. 4. Головацький Я. Народні пicнi Галицької та Угорської Pyci / Яків Головацький. — М., 1878. — Т. 1 — 390 с. ; Т. II. — 841 с. ; Т. III. — 523 с. ; Т. IV. — 909 с. 5. Головацкий Я.Ф. О народной одежде или убранстве русинов или русских в Галичине или Северо-Восточной Венгрии / Я.Ф. Головацкий. — Спб., 1877. — 85 с. 6. Горобець в. Назви тканин та одягу в українських дже- релах / В. Горобець // НТЕ. — 1972. — № 4. — С. 53—59. Іл. 32. Шнýркування́ (шнуркувáння). Рівненська обл. Поч. ХХ ст. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА» (Інв. № КВ-1771) Іл. 31. Кутáсь, с. Сикунь Старовижівський р-н Волинська обл. Поч. ХХ ст. УЦНК «МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧА- РА» (Інв. № КН-18787) 919аплікація на вбранні в говорах України ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 7. Грінченко Б.Д. Словник української мови / упоряд. з дод. власн. матеріалу Б. Грінченко. — К. : Наукова думка, 1996. — Т. І — 539 с. ; Т. ІV. — 568 с. 8. Дубровская Н.в. Большая книга аппликаций из природных материалов / Н.В. Дубровская. — М. : Астрель ; Сова, 2010. — 208 с. 9. кара-васильєва Т. Українська вишивка / Т. Кара-Ва- сильє ва, А. Чорноморець. — К. : Либідь, 2005. — 160 с. 10. косміна О.ю. Традиційне вбрання українців / О.Ю. Косміна. — К. : Балтія-Друк, 2008. — Т. І: Лісостеп. Степ. — 160 с. 11. лисенко П.С. Словник поліських говорів / П.С. Ли- сенко. — К. : Наукова думка, 1974. — 260 с. 12. Матейко к. Український народний одяг: Етногра- фічний словник / К. Матейко. — К. : Наукова думка, 1996. — 196 с. 13. Митителло к. Аппликация: техника и искусство / К. Митителло. — М. : Эксмо, 2003. — 192 с. 14. Москаленко а.а. Словник діалектизмів українських говірок Одеської області / А.А. Москаленко. — Одеса : ОДПІ, 1958. — 78 с. 15. Ніколаєва Т.О. Український костюм. Надія на рене- санс / Т.О. Ніколаєва. — К. : Дніпро, 2005. — 320 с. 16. Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок : в 2 ч. / Михайло Йосипович Онишкевич. — К. : Нау- кова думка, 1984. — 497 с. 17. Прокопенко в.а. Назви одягу, взуття та головних уборів у буковинських говірках / В.А. Прокопенко // Наукові записки Чернівецького університету. — Т. 42: Для філол. наук. — Вип. 11: Питання історії і діалектології східнословянських мов. — Кн. 2. — Львів, 1961. — С. 45—61. 18. Селівачов М.Р. Домінантні мотиви української народ- ної орнаментики / М.Р. Селівачов // НТЕ. — 1990. — № 2. — С. 68—76. 19. Селівачов М.Р. Еволюційні процеси в українській народній орнаментиці кінця ХІХ—ХХ ст. / М.Р. Се- лівачов // НТЕ. — 1995. — № 1. — С. 25—35. 20. Селівачов М. Лексикон української орнаментики (Lexicon of Ukrainian Ornamentation) / Михайло Селі- вачов. — К. : АНТ, 2005. — 408 с. 21. Сидорович С.Й. Художня тканина західних областей УРСР / С.Й. Сидорович. — К. : Наукова думка, 1979. — 156 с. 22. Шухевич в. Гуцульщина / В. Шухевич ; перша і друга частина : репринтне відтворене видання 1899 року. — К. : Верховина, 1997. — 352 с. 23. Аплікація [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://uk. wikipedia.org/ wiki/ Аплікація. anna Dіdukh THE APPLIQUE ON THE CLOTHING IN THE DIALECTS OF UKRAINE The research-work has been dedicated to descriptions of nominations used for characterizing the appliqué in the deco- ration of Ukrainian clothes. The article has included the vo- cabulary of lexemes typical for craftsmen and population of the whole Ukraine in the late ХІХ and early ХХІ cc. The vocabulary consists of grouped terms related to the pecu- liarities of the decorations in Ukrainian clothes, as materials and techniques for making the appliqué, the articles of clo- thing decorated with appliqué, the arrangement of appliqué on the clothing). Keywords: dialects, vocabulary, appliqué, clothing, decora- tion, Ukraine анна Дидух АППЛИКАЦИЯ НА ОДЕЖДЕ В ГОВОРАХ УКРАИНЫ Работа посвящена описанию названий, которые исполь- зуются для характеристики обозначения аппликации в отделке одежды украинцев. В статью вошла лексика, характерная для мастеров и населения всей территории Украины конца ХІХ — начала ХХІ веков. Существую- щая лексика разделена на группы, связанные с особен- ностями аппликационной отделки наряда (материалы и техники для изготовления аппликации, изделия с ис- пользованием аппликации, расположения аппликации на одежде). Ключевые слова: говор, лексика, аппликация, одежда, декорирование, Украина.