Роль Наукового товариства ім. Шевченка в історії української фольклористики (до 140-річчя створення Товариства)

У статті окреслено головні етапи розвитку, концептуальні засади української фольклористики кінця ХІХ — першої третини ХХ століття. Акцентовано на організаційній ролі НТШ у становленні й утвердженні наукових підходів, систематичної дослідницької роботи. У контексті діяльності Товариства висві...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Сокіл, Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2013
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95005
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Роль Наукового товариства ім. Шевченка в історії української фольклористики (до 140-річчя створення Товариства) / Г. Сокіл // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 775-781. — Бібліогр.: 21 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-95005
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-950052016-02-14T03:03:16Z Роль Наукового товариства ім. Шевченка в історії української фольклористики (до 140-річчя створення Товариства) Сокіл, Г. Статті У статті окреслено головні етапи розвитку, концептуальні засади української фольклористики кінця ХІХ — першої третини ХХ століття. Акцентовано на організаційній ролі НТШ у становленні й утвердженні наукових підходів, систематичної дослідницької роботи. У контексті діяльності Товариства висвітлюється значення видатних представників — І. Франка, М. Грушевського, В. Гнатюка як ініціаторів фольклористичної праці. In the article have been outlined all main stages in development as well as some conceptual foundations of Ukrainian folklore studies through the late XIX and the first third of the XX cc. Principal attention has been paid to Society’s organizing role in elaboration and consolidation of scientific approaches in systematized range of researches-work. Reviews of outstanding scholars’ achievements, works by Ivan Franko, Mykhailo Hrushevsky, Volodymyr Hnatiuk as members of Society and promotors of folkloristic studies has been presented. В статье обозначены основные этапы развития, концептуальные основы украинской фольклористики конца XIX — первой трети XX века. Подчеркивается организационная роль НОШ в становлении и утверждении научных подходов, систематической исследовательской работы. В контексте деятельности Общества освещается значение выдающихся представителей — И. Франко, М. Грушевского, В. Гнатюка как инициаторов фольклористического труда. 2013 Article Роль Наукового товариства ім. Шевченка в історії української фольклористики (до 140-річчя створення Товариства) / Г. Сокіл // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 775-781. — Бібліогр.: 21 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95005 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Сокіл, Г. Роль Наукового товариства ім. Шевченка в історії української фольклористики (до 140-річчя створення Товариства) Народознавчі зошити
description	У статті окреслено головні етапи розвитку, концептуальні засади української фольклористики кінця ХІХ — першої третини ХХ століття. Акцентовано на організаційній ролі НТШ у становленні й утвердженні наукових підходів, систематичної дослідницької роботи. У контексті діяльності Товариства висвітлюється значення видатних представників — І. Франка, М. Грушевського, В. Гнатюка як ініціаторів фольклористичної праці.
format	Article
author	Сокіл, Г.
author_facet	Сокіл, Г.
author_sort	Сокіл, Г.
title	Роль Наукового товариства ім. Шевченка в історії української фольклористики (до 140-річчя створення Товариства)
title_short	Роль Наукового товариства ім. Шевченка в історії української фольклористики (до 140-річчя створення Товариства)
title_full	Роль Наукового товариства ім. Шевченка в історії української фольклористики (до 140-річчя створення Товариства)
title_fullStr	Роль Наукового товариства ім. Шевченка в історії української фольклористики (до 140-річчя створення Товариства)
title_full_unstemmed	Роль Наукового товариства ім. Шевченка в історії української фольклористики (до 140-річчя створення Товариства)
title_sort	роль наукового товариства ім. шевченка в історії української фольклористики (до 140-річчя створення товариства)
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95005
citation_txt	Роль Наукового товариства ім. Шевченка в історії української фольклористики (до 140-річчя створення Товариства) / Г. Сокіл // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 775-781. — Бібліогр.: 21 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT sokílg rolʹnaukovogotovaristvaímševčenkavístorííukraínsʹkoífolʹkloristikido140ríččâstvorennâtovaristva
first_indexed	2025-07-07T01:39:25Z
last_indexed	2025-07-07T01:39:25Z
_version_	1836950347040423936
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 Статті © Г. СОКІЛ, 2013 Ганна СОКІЛ РОЛЬ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ФОЛЬКЛОРИСТИКИ (до 140-річчя створення Товариства) У статті окреслено головні етапи розвитку, концептуальні засади української фольклористики кінця ХІХ — першої третини ХХ століття. Акцентовано на організаційній ролі НТШ у становленні й утвердженні наукових підходів, систематичної дослідницької роботи. У контексті діяльнос- ті Товариства висвітлюється значення видатних представ- ників — І. Франка, М. Грушевського, В. Гнатюка як ініці- аторів фольклористичної праці. Ключові слова: Наукове товариство ім. Шевченка, Етно- графічна комісія НТШ (1898—1939), систематизація, узагальнення, наукові засади. На зламі ХІХ—ХХ ст. у фольклористиці Га- личини відбувся процес, який можна охарак- теризувати як перехід до систематизації та узагаль- нень, науково-теоретичних обґрунтувань. Ознакою цього етапу стало визначення предмета фолькло- ристики, її завдань і методів дослідження, розроб- лення та вдосконалення понятійного апарату. Це період, коли українська інтелігенція в Галичині вже була налаштована творити справжню науку. Вона формувала національну самосвідомість через ши- року мережу громадсько-політичних, культурно- освітніх, наукових організацій і товариств, які ви- никли в останній чверті ХІХ ст. Засноване 1873 року Літературне товариство ім. Шевченка у Львові об’єднало українську інтелігенцію навколо націо- нальної ідеї з метою «створити захист для укра- їнського слова поза межами царсько-жандармської влади» [15, с. ІХ]. Організаторами й меценатами товариства були: Є. Милорадович, М. Жученко, О. Кониський, Д. Пильчиків, а з галичан — С. Качала. І хоча спо- чатку планували назвати Товариство «Галич», зго- дом його організатори зійшлися на імені Шевченка, яке з’єднало розділених кордоном представників української нації. Статут Літературного товариства ім. Шевченка затверджено 11 грудня 1873 року і з того часу почався відлік його діяльності. Товариство у Львові виникло майже тоді, коли й Південно-Західний відділ РГТ у Києві, до якого входили такі авторитети, як В. Антонович, М. Дра- гоманов, П. Чубинський. Ніби передбачаючи недов- ге існування наукового центру в Києві, та, зрештою, навчені досвідом ще 1863 року (Валуєвський цир- куляр), представники інтелігенції хотіли створити захист для рідного слова поза межами підросійської частини України. Їх побоювання про долю україн- ської мови незадовго були оправдані, бо не забарив- ся горезвісний Емський указ (1876). Припинено ді- яльність Південно-Західного відділу РГТ у Києві. Натомість наукову діяльність, розгорнуту поперед- никами, продовжили у Львові в Літературному то- варистві, яке згодом було реорганізоване в Наукове товариство імені Шевченка (1892) і проіснувало до 1939 року. Ініціаторами такого реформування стали також наддніпрянські й галицькі діячі (О. Конись- кий, О. Барвінський, Д. Гладилович та інші). Наукове товариства у Львові, створене на зразок європейських академій, нерозривно пов’язане із за- гальноукраїнською наукою. У його структурі діяло Ганна СОкіл776 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 три секції — історико-філософська, філологічна та природничо-математично-лікарська з різними комі- сіями. При перших двох — Етнографічна комісія. Залежно від амплітуди функціонування товариства відповідно розвивалася й народознавча галузь. Для фольклористики окресленого періоду характерні такі тенденції: перехід від збирання до публікацій та гли- бокого наукового опрацювання народної словеснос- ті; посилена увага до жанрових і тематичних зібрань; організація систематичної дослідницької роботи; звернення до вивчення етномузикознавчого аспек- ту; постановка нових теоретичних проблем. Дослідники продовжували розв’язувати ті вузло- ві аспекти, які розпочали їхні попередники (М. Мак- симович, М. Шашкевич, І. Вагилевич, О. Бодян- ський, М. Костомаров, П. Куліш, П. Чубинський, М. Драгоманов): суспільна роль усної словесності, відображення в ній життя етносу, а звідси співвід- ношення національного, локального та універсаль- ного, увага до окремих носіїв народної творчості, про історичну періодизацію фольклору, колективного та індивідуального в творчому процесі. Фольклористи Галичини зробили чимало цінних досліджень поети- ки, історичного вивчення матеріалу, методичних принципів та прийомів. Зовсім новим етапом стало обстеження робітничого фольклору, зокрема борис- лавського циклу. Увагу до новотворів одним із пер- ших у Галичині звернув І. Франко, а продовжили В. Гнатюк, Ф. Колесса. Об’єктом інноваційних до- слідницьких інтересів учених стали також пісні про еміграцію, світову війну, українське січове стрілец- тво. Українська фольклористика за весь той час зба- гатилася величезною кількістю зібраного матеріалу, ґрунтовними дослідженнями з історії, теорії окремих жанрів, методології. Такого піднесення національного відродження та розвитку науки, як у зазначений період, з часів «Руської трійці» Галичина не знала. Особливо про- дуктивним виявився проміжок від надання товари- ству статусу наукового і до початку Першої світо- вої війни (1892—1914). У воєнний час (1914— 1918) темпи наукової роботи помітно знизилися. Відтак наступне двадцятиліття (1919—1939) ха- рактеризувалося поступовим відновленням науки та нестабільними тенденціями у фольклористиці, зва- жаючи на ті суспільно-політичні події, які відбува- лися і в Галичині, і в усій Україні. Якісно новий етап виявився у зв’язку з переїздом до Львова 1894 року М. Грушевського. Віддаючи належне «Великому Українцеві», не можна зігнору- вати те, що ґрунт для фольклористики в Галичині вже підготував І. Франко та його оточення. А з при- ходом молодого науковця з Києва посилилась і по- глибилася систематична дослідницька праця. Талант М. Грушевського залучати до роботи наукових пра- цівників незадовго дав вагомі результати. За його протекцією членом НТШ став сам І. Франко (1895), згодом когорту фольклористів поповнено також молодими силами (В. Гнатюк, З. Кузеля, О. Роздольський, Ф. Колесса). Очевидно, якби М. Грушевський приїхав до Львова на десять років раніше, йому не вдалося б досягнути тих результатів, які він здобув тут на по- прищі української науки, бо тоді суспільство ще не було готове до цього, оскільки не вистачало ентузі- астів, які могли б серйозно займатися наукою. Тому важливу роль відіграло порозуміння між членами Товариства на початкових стадіях роботи. У цьому контексті варто наголосити на взаємній науковій ді- яльності «великої трійці» — М. Грушевського, І. Франка та В. Гнатюка, — які, за висловом В. Яні- ва, залишаться у пантеоні найвидатніших українців усіх часів завдяки своїй праці в НТШ [21, с. 7]. Перший із них був головою НТШ (1897—1913), другий — директором філологічної секції (1898— 1907), останній — довголітнім секретарем НТШ (1898—1926). Усіх їх об’єднувала спільна діяль- ність в Етнографічній комісії, спрямована на вияв- лення важливих духовних цінностей. Цей час увій- шов в історію як «золота доба». З діяльністю НТШ суттєво змінилася на краще мовна ситуація. Українська мова не лише розшири- ла межі свого побутування в галузі філології, історії, етнографії, права, природничих наук, математики і медицини, а й збагатилася новими ідеями, терміна- ми й зворотами. Чимало корисного лінгвістичного матеріалу почерпнуто з величезної кількості опублі- кованих джерел, насамперед з усної народної сло- весності, з пам’яток давньої літератури та ін. Високо оцінюючи роботу товариства, І. Франко завдячував насамперед організаторським здібнос- тям М. Грушевського. «З усього того, що тепер ро- биться в Галичині, — писав І. Франко, — крім пра- ці над усвідомленням і політичним згуртуванням 777Роль Наукового товариства ім. Шевченка в історії української фольклористики… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 мас народних, найвартніші, по-моєму, ті початки систематичної праці наукової, яку зорганізував при Науковім тов. ім. Шевченка проф. М. Грушев- ський, і яка вже тепер здобуває і товариству, і ці- лому нашому народові признання — звісно, не дома, не серед широкого загалу русинів, а поза гра- ницями нашого краю, там, де люди займаються на- укою і цінять наукову працю. Я чув із уст проф. Ягича слова гарячого признання для тої, хоч і як поки що скромної праці, і слова здивування, як се товариство ухитряється при таких мізерних фондах продукувати так багато. А з уст одного польсько- го вченого я чув заяву, що те, що тепер робить то- вариство ім. Шевченка, се перший примір такої дружньої праці не тільки в історії галицько- руського, але загалом у історії українсько-руського духового життя» [18, с. 360]. У розвитку науки НТШ стало новим етапом і швидко завоювало симпатії українців, здобуло по- важне місце серед наукових інституцій слов’янського світу. З його діяльністю розпочалася систематич- на наукова праця, організатором якої був М. Гру- шевський. «Хто б там не приписував собі заслугу зреформування сего Товариства, — писав І. Фран- ко 1901 року, — все одно треба сказати, що заслу- га зорганізування в ньому наукової праці вповні на- лежить проф. М. Грушевському. Чоловік широкої освіти, незламної волі і невичерпної енергії, він спо- лучає в собі серйозність і критицизм ученого- історика з молодечим запалом для справи піднесен- ня рідного народу […]. Ті мало не 70 томів науко- вих і літературних публікацій, виданих за той час під його редакцією, за його ініціативою і при його діяльній помочі, то далеко не все, то, може, лиш половина його праці» [19, с. 160—161]. З наведе- ної цитати простежується, як високо оцінював І. Франко організаторську та наукову діяльність М. Грушевського і його роль у реформуванні НТШ. Хоча це були тільки початки роботи М. Грушев- ського як голови НТШ, І. Франко зумів розпіз- нати в ньому неординарну постать — талановито- го керівника і здібного науковця. Безпосередньо сам М. Грушевський приділяв ба- гато уваги питанням місця фольклористики, етно- графії у світовій науці. З його приходом усе часті- ше почали з’являтися в «Записках НТШ» розвід- ки, приурочені до цієї галузі, рецензії на фольклористичні видання українських та зарубіж- них авторів. Для успішного проходження наукової роботи він готував і залучав молодь. Разом з І. Франком спонукав О. Роздольського, В. Гнатю- ка до співпраці в перших томах «Етнографічного збірника». 1901 року було запропоновано тоді ще студентові Віденського університету Зенону Кузе- лі подавати систематичні огляди західноєвропей- ських наукових видань до бібліографічного відділу «Записок НТШ», що молодий дослідник ретель- но виконував упродовж тривалого часу. Роль НТШ (ініціатива М. Грушевського, І. Фран ка) і в заснуваннї окремої серії для публіку- вання фольклорно-етнографічних матеріалів («Ет- нографічний збірник», 1895—1929), адже до того часу не існувало спеціальних часописів, де можна було б поміщати уснопоетичні матеріали чи теоре- тичні розвідки. Українські дослідники змушені були друкувати фольклорні записи разом із розвідками у російськомовних періодичних виданнях — «Киев- ская старина» (1882—1906), «Сборник Харьков- ского историко-филологического общества» (1886— 1916), «Этнографическое обозрение» (1889— 1916), «Живая старина» (1891—1916), а також у польських — «Lud», «Wisła») та ін. Як слушно за- уважив Ф. Вовк, що «не бувши господарем у своїй власній хаті, наш український народ не мав досі ні своєї наукової літератури, ні своїх власних наукових інституцій, і наші праці, як і наші робітники на етно- графічному полі мусіли шукати притулку то у мос- ковській, то у польській, то інших слов’янських і позаслов’янських літературах» [1, с. XVIII]. Із по- чатком видань «Етнографічного збірника», згодом і «Матеріалів до української етнології» (1898— 1929) нарешті настала можливість оприлюднювати наукові статті, публікувати фольклорно-етнографічні матеріали рідною мовою. Пріоритет української мови сприяв інтенсивній діяльності НТШ. На перше місце ставилиcь націо- нальні інтереси. Одним із засадничих принципів було публікування матеріалів, пов’язаних безпосередньо з Україною. Цим закладено основу, а заодно й нау- кову базу для подальшої праці і взаємозв’язків з українськими та зарубіжними дослідниками, що про- стежується з публікацій, зокрема основного друко- ваного органу Товариства — «Записок НТШ», які мали також забезпечувати міжнародні контакти. Ганна СОкіл778 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 Найпродуктивнішим для часопису, як і діяльнос- ті НТШ загалом, став період з 1895 по 1913 рік, упродовж якого редагував його М. Грушевський. Якраз тоді інтенсивно публікували свої праці І. Фран- ко, В. Гнатюк, Ф. Колесса, Ф. Вовк, М. Воз няк, З. Кузеля. «Записки» виступили трибуною для те- оретичних розвідок, у яких порушували загально- наукові проблеми про усну словесність, досліджу- вали окремі фольклорні жанри, розглядали питан- ня історії фольклористики (див.: [13, c. 406—422]). Здебільшого йшлося про дослідження персоналій. Цю проблему порушено в статтях В. Доманицько- го про З. Доленгу-Ходаковського [7, с. 1—43], М. Кордуби «Розвідки д-ра Раймунда Фридриха Кайндля з етнографії рускої» [10, с. 1—10], І. Франка «Еміль Коритко, забутий слав’янський етнограф» [17, с. 82—122], А. Франка «Григорій Ількевич як етнограф» [16, с. 91—122, 123—156, 117—139]. Низку публікацій у «Записках НТШ» приурочено культурним взаєминам українців, у яких ідеться про фольклористичні зв’язки, листуванню відомих науковців, громадських діячів, наведено ко- роткі біобібліографічні довідки [2, с. 339—390: 3, с. 165—240; 12, с. 5—10] тощо. Неоціненним дже- релом інформації для дослідників були рецензії. «Діставши нову книжку в руки, — зауважив В. До- рошенко, — насамперед хапались переглядати ре- цензійний відділ» [8, с. 31]. Широку інформацію з фольклористики представ- лено у розділах «Наукова хроніка» і «Бібліографія», які за редагуванням М. Грушевського були постійни- ми в часописі. Важливе значення мали повідомлен- ня про матеріали з питань народознавства з інших українських та зарубіжних видань. Скажімо, В. Гна- тюк систематично рецензував випуски російської пе- ріодики — «Живая старина», «Этногра фическое обозрение», «Известия Отделения русского языка и словесности». Огляди публікацій з різних іноземних часописів, як уже було зазначено, робив З. Кузеля, активно співпрацюючи у бібліографічному відділі «Записок». Найчастіше він вибирав інформацію з публікацій, що з’являлися в Італії, Австрії, Німеччи- ні, Франції. Скажімо, на 1909 рік чужоземна бібліо- графія, що стосувалася усієї української території, вже обіймала 10 000 заголовків [9, с. 362]. Із відходом М. Грушевського від редакторства (1913) структура «Записок НТШ» дещо змінила- ся. Лише деякі томи вміщували певний інформатив- ний матеріал (1926, т. 144—145; 1937, т. 153), ін- ших — публікацій довідкового характеру, рецензій на праці з фольклористики у них уже не було. Велику організаторську роботу в редакції «Запи- сок» проводив, крім М. Грушевського та І. Франка, В. Гнатюк, котрий постійно налагоджував зв’язки з багатьма науковцями не лише українськими, а й за- рубіжними, забезпечував «Записки» фольклорно- етнографічним матеріалом та розповсюджував часо- пис у наукових колах України і за рубежем. Доку- менти того часу засвідчують, що як секретар НТШ, а згодом голова Етнографічної комісії В. Гнатюк за- ймався обміном наукової літератури. Скажімо, до нього звертався російський дослідник М. Сперан- ський з Москви з проханням прислати окремі номе- ри «Записок», де містяться дослідження проф. Ко- лесси [4, с. 353]. Чеський історик та етнограф Л. Ні- дерле писав з Праги, що останні річні комплекти «Записок НТШ» для нього стали важкодоступни- ми [4, с. 165]. Однак не завжди вчасно можна було одержати видання НТШ навіть у підросійській Україні, про що, зокрема, нерідко повідомляв Б. Грін- ченко з Чернігова: «Дякую за прислані мені книж- ки. Вони мені дуже здаються, бо саме тепер друкую новий том фольклорної прози. «Етнографічний збір- ник» у мене є тільки шість томів, «Етнографічних матеріалів» («Матеріали до української етноло- гії». — Г. С.) є тільки перший том; «Записок нау- кових» не стає ХХVІІІ т. і всіх після ХХХІІІ. Коли б прислали на ту ж адресу, то вельми вдячний був би» [4, с. 83—84]. Методика, якою керувалася редакція «Записок» полягала у критичному відборі пропонованих до дру- ку наукових матеріалів. Статті проходили попереднє обговорення, проводились дискусії, що спричиню- вало часто полеміку стосовно засадничо важливих питань, автори намагалися враховувати слушні зау- ваги рецензентів. Усе це підносило фаховий рівень часопису та його престиж у наукових колах. Видавничою продукцією НТШ посідало одне з провідних місць поміж подібними закладами інших слов’янських народів. З наукового погляду видання Товариства не поступалися перед подібними зару- біжними. Вони охоплювали важливі царини науки і відіграли значну роль у розвитку фольклористики. Навколо часописів згуртувались у співпраці передо- 779Роль Наукового товариства ім. Шевченка в історії української фольклористики… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 ві наукові сили розділеної на той час України та за- лучено широке коло зарубіжних авторів. Статті, над- руковані в «Записках НТШ», одержали позитивні відгуки в іноземних часописах. До Першої світової війни в НТШ видано 118 то- мів «Записок НТШ» із 155, що вийшли у Львові до 1939 року; 36 випусків «Етнографічного збір- ника» (із фактичних 39); 15 томів «Матеріалів до української етнології» (з усіх 22); 14 томів «Збір- ника філологічної секції» та ін. Така активна діяль- ність НТШ перед початком війни дає підстави прирівнювати товариство до академічної установи, яка зорганізувала та виховала наукові кадри укра- їнців, залишивши глибокий слід в історії української наукової думки. Велику цінність для дослідниць- ких студій мала також бібліотека НТШ, основу якої становили книжки і періодика, рукописні та архівні матеріали з обсягу україністики. Безпосе- редньо перед війною до бібліотеки надходили май- же всі українські газети, що видавали в Європі й Америці. Подібних фондів української преси, як констатував довголітній секретар НТШ В. Гнатюк [5, с. 134], не було більше в ніякій іншій бібліотеці на українських теренах. Усе це засвідчує, що фоль- клористична робота в Галичині на той час проводи- лася фахово, систематично. Темпи наукової діяльності помітно знизилися під час війни, коли НТШ перестало працювати в звич- ному форматі. 1914 рік, який мав бути ювілейним для товариства (планували відзначити століття сво- го патрона, Т. Шевченка і сорокаліття літературної праці І. Франка), не приніс очікуваних результатів. Дещо вдалося зробити, але збірник на честь І. Фран- ка вийшов аж 1916 року після смерті поета. Під час окупації Львова російська влада не дозволяла про- водити ніякої роботи в інституції: заборонені засі- дання, не працювала друкарня, призупинено видан- ня наукової літератури. У зв’язку з цим керівництво товариства перенесло центр НТШ на деякий час (травень-вересень 1915 року) до Відня, де були біль- ші можливості продовжити наукову й видавничу справу. До столиці Австрії переїхали В. Щурат, ко- трий виконував на той час обов’язки голови НТШ, Ф. Колесса, С. Рудницький. За допомогою кур’єра вони спрямовували діяльність «розірваного навпіл» НТШ. Така ситуація стримувала накреслені ще до війни плани, тому цей період був малопродуктивним для товариства. Та все-таки опубліковано, за підра- хунками В. Гнатюка, 22 книжки і 6 зошитів [5, с. 82]. Щоправда, із запланованих 11 видань Етно- графічної комісії вийшло всього 8. У міжвоєнне двадцятиліття (1918—1939) посту- пово відновлювалася діяльність комісій НТШ, де зосереджувалась українська наука. Етнографічну комісію, яку очолював В. Гнатюк, а після його смер- ті Ф. Колесса, поповнили нові члени — І. Раков- ський, С. Рудницький, Г. Колцуняк, Я. Пастернак та інші. Однак і надалі постійно виникали проблеми з виданням фольклорних збірок, публікацій статей і досліджень через брак коштів. Польська влада, що настала в Галичині з кінця 1918 року, переслідувала все українське, не виділяла державної допомоги для науково-видавничої справи, забороняла навчання українською мовою в університеті, школі тощо. Не- зважаючи на такі умови, фольклористика поповни- лася ґрунтовними студіями Ф. Колесси, серед яких новим словом у науці про усну словесність стали до- слідження про ґенезу народних дум із голосінь, що заперечило усталену тезу (П. Житецького, В. Пе- ретца) про напівкнижне та напівнародне походжен- ня кобзарських рецитацій. Учений наголосив на важ- ливості синтетичного вивчення дум (поєднання сло- весного тексту з мелодією). У 1920-ті роки появилися узагальнюючі праці з історії української літератури, в яких розглянуто фольклор: «Начерк історії української літератури» (1920) Б. Лепкого, «Історія української літерату- ри» О. Барвінського, «Історія української літера- тури» (1920—1924) М. Возняка. Епохальним явищем європейського зразка стала «Історія укра- їнської літератури» М. Грушевського, перші томи якої вийшли у Львові 1923 року. Розгляд історії української словесності автор розпочав з фолькло- ру, відвівши йому два томи. Праця вирізняється високим теоретичним рівнем, оригінальністю кон- цепцій та добірністю ілюстративного матеріалу. Те, що М. Грушевському вдалося подати, за його ж словами, такий «розкішний образ обрядової пое- зії», він завдячував В. Гнатюкові, зокрема за цін- не видання колядок і щедрівок, яким достатньо ско- ристався у своїй монографії [6, с. 169.]. Заслуговують на увагу глибокі наукові досліджен- ня М. Возняка про фольклористичну діяльність «Руської трійці» — «У століття «Зорі» Маркіяна Ганна СОкіл780 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 Шашкевича» (1935—1936) і розвідки про Франка- фольклориста. Важливу роль у фольклористичній думці Галичини відіграли доробки К. Сосенка, І. Свєнціцького (див.: [20]). Хоча міжвоєнне два- дцятиліття й позначилося помітним спадом фолькло- ристичних студій, все ж з’явилися цінні публікації, які до сьогодні не втратили своєї вартості. Піднесенню наукового престижу сприяла співп- раця з зарубіжними вченими. Чимало представни- ків НТШ (Ф. Вовк, М. Грушевський, І. Франко, В. Гнатюк, З. Кузеля, Ф. Колесса, Я. Пастернак) досягли європейського рівня, їх обирали членами народознавчих, фольклористичних, антропологіч- них товариств у Петербурзі, Парижі, Відні, Бер- ліні, Празі. Натомість дійсними членами НТШ у Львові ставали відомі зарубіжні дослідники (Ян Бодуен де Куртене, Еріх Бернекер, Олександр Брікнер, Олаф Брок, Любор Нідерле, Франц Пастрнек, Макс Фасмер, Іван Шишманов, Ва- трослав Ягич, Альфред Єнсен, Раймунд Кайндль, Шарль Сеньобо, Олексій Шахматов та ін. (див.: [11; 14, c. 464—509]). Отже, в українській фольклористиці на кінець ХІХ — першій третині ХХ ст. зроблено значний поступ, важливим чинником якого стало НТШ. Зна- кову роль відіграла «велика трійця» (І. Франко, М. Грушевський, В. Гнатюк), що інтегрувала всес- торонню працю на збирацькому, едиційному теоретико-дослідницькому рівнях. НТШ виявилося тією організацією, де зосередилися чималі наукові потуги, що розв’язували важливі проблеми, концеп- ція яких відповідала академічним принципам. Воно змобілізувало культурну ідентичність нації, віднови- ло кращі традиції нашої минувшини та прищепило до них здобутки загальнолюдської цивілізації. 1. вовк Хв. Від редакциї (Дещо про теперішний стан і завдання української етнольогії) / Хведір Вовк // Матеріали до українсько-руської етнології. — Львів, 1899. — Т. 1. — С. V—ХІХ. 2. возняк М. Ол. Кониський і перші томи «Записок». З додатком його листів до Митр. Дикарева / Михайло Возняк // Записки НТШ. — Львів, 1929. — Т. 150. — С. 339—390. 3. возняк М. Останні зносини П. Куліша з галичанами. З додатком його листування з М. Павликом / Ми- хайло Возняк // Записки НТШ. — Львів, 1928. —Т. 148. — С. 165—240. 4. Гнатюк в. Документи і матеріали (1871—1989) / упоряд. Я. Дашкевич, О. Купчинський, М. Кравець, Д. Пельц, А. Сисецький. — Львів, 1998. — 466 с. 5. Гнатюк в. Наукове товариство імени Шевченка у Львові (Історичний нарис першого 50-річчя — (1873—1923)) / Володимир Гнатюк ; вступ. слово В. Яніва ; 2-ге вид. — Мюнхен ; Париж, 1984. — 177 с. 6. Грушевський М. Академік Володимир Гнатюк (1871— 1926) / М. Грушевський // Україна. — 1926. — Кн. 6. — С. 182—190. 7. Доманицький в. Піонер української етнографії З. Доленга-Ходаковський / В. Доманицький // За- писки НТШ. — Львів, 1905. — Т. 65. — Кн. 3. — С. 1—43. 8. Дорошенко в. Огнище української науки: Наукове товариство імени Т. Шевченка / Володимир Доро- шенко. — Нью-Йорк ; Філадельфія, 1951. — 116 с. 9. колесса Ф. Огляд праць проф. д-ра Зенона Кузелі з обсягу етнографії й етнології / Філарет Колесса // Родина Колессів у духовному та культурному житті України кінця ХІХ—ХХ століття : зб. наук. праць та матеріалів. — Львів, 2005. — С. 357—363. 10. кордуба М. Розвідки д-ра Раймунда Фридриха Кайндля з етнографії рускої / Мирон Кордуба // За- писки НТШ. — Львів, 1896. — Т. 11. — Кн. 3. — С. 1—10. 11. купчинський О. Дещо про форми і напрями наукової і науково-видавничої діяльності НТШ. 1892—1940 роки (Міжнародний аспект) / Олег Купчинський // З історії Наукового товариства імені Шевченка. — Львів, 1997. — С. 16—23. 12. Перетц в. Пам’яти Павла Житецького / В. Пе- ретц // Записки НТШ. — Львів, 1911. — Т. 102. — Кн. 2. — С. 5—10. 13. Сокіл Г. Розвиток української фольклористики в Гали- чині кінця ХІХ — початку ХХ ст. / Ганна Сокіл // Записки НТШ. Праці секції етнографії і фольклорис- тики. — Львів, 2010. — Т. 259. — С. 406—422. 14. Сокіл Г Українська фольклористика в Галичині кінця ХІХ— першої половини ХХ століття: історико- теоретичний дискурс. —Львів, 2011. — 588 c. 15. Студинський к. Наукове товариство ім. Шевченка у Львові, 1873—1928 / Кирило Студинський // За- писки НТШ. — Львів, 1929. — Т. 150. — C. IX— XVIII. 16. Франко а. Григорій Ількевич як етнограф / Андрій Фран ко // Записки НТШ. — Львів, 1912. — Т. 109. — Кн. 3. — С. 91—122; Т. 110. — Кн. 4. — С. 123—156; Т. 111. — Кн. 5. — С. 117—139. 17. Франко і. Еміль Коритко, забутий слав’янський етно- граф / І. Франко // Записки НТШ. — 1908. — Т. 86. — Кн. 6. — С. 82—122. 18. Франко і. З новим роком (1897) / Іван Франко // Франко І. Мозаїка. Із творів, що не ввійшли до Зі- брання творів у 50 томах / Іван Франко ; упоряд. 781Роль Наукового товариства ім. Шевченка в історії української фольклористики… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013 З.Т. Франко, М. Василенко. — Львів : Каменяр, 2001. — С. 356—368. 19. Франко і. З останніх десятиліть ХІХ в. / Іван Фран- ко // Франко І. Мозаїка. Із творів, що не ввійшли до зібрання творів у 50-томах / Іван Франко ; упоряд. З.Т. Франко; М.Г. Василенко. — Львів : Каменяр, 2001. — С. 160—161. 20. Шутак О.С. Фольклористична думка в Галичині 20—30-х років ХХ століття (К. Сосенко, Ф. Колес- са, І. Свєнціцький) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.07 «Фолькло- ристика» / О.С. Шутак. — Львів, 2003. — 20 с. 21. Янів в. До джерел творчої енергії автора / Володимир Янів // Гнатюк В. Наукове товариство ім. Шевченка у Львові. (Історичний нарис першого 50-річчя — (1873— 1923)) / Володимир Гнатюк ; вступ. слово В. Яніва ; 2-ге вид. — Мюнхен ; Париж, 1984. — С. 5—29. Hanna Sokil ON THE ROLE OF SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY IN THE HISTORY OF UKRAINIAN FOLKLORE STUDIES (In Society’s 140th Anniversary) In the article have been outlined all main stages in development as well as some conceptual foundations of Ukrainian folklore studies through the late XIX and the first third of the XX cc. Principal attention has been paid to Society’s organizing role in elaboration and consolidation of scientific approaches in sys- tematized range of researches-work. Reviews of outstanding scholars’ achievements, works by Ivan Franko, Mykhailo Hru- shevsky, Volodymyr Hnatiuk as members of Society and pro- motors of folkloristic studies has been presented. Keywords: Shevchenko Scientific Society, Ethnographic Commission of Shevchenko Scientific Society (1898—1939), classification, generalization, scientific principles. Ганна Сокил РОЛЬ НАУЧНОГО ОБЩЕСТВА им. ШЕВЧЕНКО В ИСТОРИИ УКРАИНСКОЙ ФОЛЬКЛОРИСТИКИ (к 140-летию создания Общества) В статье обозначены основные этапы развития, концеп- туальные основы украинской фольклористики конца XIX — первой трети XX века. Подчеркивается органи- зационная роль НОШ в становлении и утверждении на- учных подходов, систематической исследовательской ра- боты. В контексте деятельности Общества освещается значение выдающихся представителей — И. Франко, М. Грушевского, В. Гнатюка как инициаторов фолькло- ристического труда. Ключевые слова: Научное общество им. Шевченко, Эт- нографическая комиссия НОШ (1898—1939), система- тизация, обобщение, научные основы.

Роль Наукового товариства ім. Шевченка в історії української фольклористики (до 140-річчя створення Товариства)

Репозитарії

Схожі ресурси