Епітет у системі зображально-виражальних засобів народних творів про голодомори
У статті розглядається питання поетики народної прози про голодомори, зокрема ролі і місця епітета. Вказується на його функціональність, своєрідність та способи використання. За допомогою епітетів підкреслюється зовнішній вигляд персонажів, ознаки явищ, предметів, характерних досліджуваному цикл...
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Назва видання: | Народознавчі зошити |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95006 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Епітет у системі зображально-виражальних засобів народних творів про голодомори / В. Сокіл // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 782-786. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-95006 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-950062016-02-14T03:03:07Z Епітет у системі зображально-виражальних засобів народних творів про голодомори Сокіл, В. Статті У статті розглядається питання поетики народної прози про голодомори, зокрема ролі і місця епітета. Вказується на його функціональність, своєрідність та способи використання. За допомогою епітетів підкреслюється зовнішній вигляд персонажів, ознаки явищ, предметів, характерних досліджуваному циклу творів. In the article has been considered a problem of traditional poetics in a folk prose about Holodomors with particular attention to part and place of the epithet. Its functionalism, originality and means of use have been defined and exposed. With epithets one could underline the appearance of characters as well as signs of phenomena, objects etc. especially of those being most representative for studied cycle of creations. В статье рассматривается вопрос поэтики народной прозы о голодоморах, в частности роли и места эпитета. Указывается его функциональность, своеобразие и способы использования. С помощью эпитетов подчеркивается внешний вид персонажей, признаки явлений, предметов, характерных для исследуемого цикла произведений. 2013 Article Епітет у системі зображально-виражальних засобів народних творів про голодомори / В. Сокіл // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 782-786. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95006 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Сокіл, В. Епітет у системі зображально-виражальних засобів народних творів про голодомори Народознавчі зошити |
| description |
У статті розглядається питання поетики народної прози
про голодомори, зокрема ролі і місця епітета. Вказується
на його функціональність, своєрідність та способи використання. За допомогою епітетів підкреслюється зовнішній вигляд персонажів, ознаки явищ, предметів, характерних досліджуваному циклу творів. |
| format |
Article |
| author |
Сокіл, В. |
| author_facet |
Сокіл, В. |
| author_sort |
Сокіл, В. |
| title |
Епітет у системі зображально-виражальних засобів народних творів про голодомори |
| title_short |
Епітет у системі зображально-виражальних засобів народних творів про голодомори |
| title_full |
Епітет у системі зображально-виражальних засобів народних творів про голодомори |
| title_fullStr |
Епітет у системі зображально-виражальних засобів народних творів про голодомори |
| title_full_unstemmed |
Епітет у системі зображально-виражальних засобів народних творів про голодомори |
| title_sort |
епітет у системі зображально-виражальних засобів народних творів про голодомори |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95006 |
| citation_txt |
Епітет у системі зображально-виражальних засобів народних творів про голодомори / В. Сокіл // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 782-786. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT sokílv epítetusistemízobražalʹnoviražalʹnihzasobívnarodnihtvorívprogolodomori |
| first_indexed |
2025-07-07T01:39:29Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:39:29Z |
| _version_ |
1836950350601388032 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
© В. СОКІЛ, 2013
Василь СОКІЛ
ЕПІТЕТ У СИСТЕМІ
ЗОБРАЖАЛЬНО-ВИРАЖАЛЬНИХ
ЗАСОБІВ НАРОДНИХ ТВОРІВ
ПРО ГОЛОДОМОРИ
У статті розглядається питання поетики народної прози
про голодомори, зокрема ролі і місця епітета. Вказується
на його функціональність, своєрідність та способи вико-
ристання. За допомогою епітетів підкреслюється зовніш-
ній вигляд персонажів, ознаки явищ, предметів, характер-
них досліджуваному циклу творів.
Ключові слова: голодомор, епітет, персонаж, предмет,
явище.
Одна з істотних рис поетичного стилю нарати-
вів про голодомор — поверхова автологічність
мови, тобто вживання слів здебільшого у прямому,
а не в переносному значенні, стриманість у викорис-
танні зображально-виражальних засобів — епіте-
тів, порівнянь, метафор тощо. Звичайно, в тому є
певний сенс, однак специфічними прийомами, харак-
терними для цього масиву, створюється надзвичай-
на експресія, напруженість, драматизм. Спробуємо
коротко розглянути ті, що виконують зображально-
виражальну функцію. Найелементарніший із них —
епітет. Оригінальність його в цих жанрах, що вони
породжені однаковими умовами життя. Спільними
умовами є голодоморний побут, момент загрози жит-
тю людей та прогнозована смерть.
Отже, у поетичній парадигмі фольклору епітет
займає своє місце і відповідає принципам народної
естетики. Проте в працях про голодомор загалом і
наративів зокрема задеклароване питання не роз-
глядалося, більше того, навіть не ставилося як нау-
кова проблема. Можливо, це трапилося через від-
носну небагаточисельність чи одноманітність зазна-
ченого тропа. Між тим, очевидно, що поетичні
засоби, в тому числі й епітет, складаються в рамках
подібних жанрів, як це маємо народну документа-
лістику про голодомор, реалізуються з найбільшим
ефектом її тематики і проблематики. Звідси випли-
ває, що вибір і вживання епітета, його функції за-
дані сферою дійсності, яка служила об’єктом зобра-
ження в наративах, і втілилась у певних сюжетах,
композиційних побудовах. У цьому смислі дослі-
джуванна проза відрізняється не тільки від таких
жанрів, як балада, лірична пісня, а й казка, леген-
да. Народні оповідання та перекази про голод уво-
дять нас у середовище трагічної дійсності, соціально-
економічних та національних колізій.
Увага до пропонованого зображально-виражаль-
ного засобу була звернута давно. Засновник істо-
ричної поетики О. Веселовський ґрунтовно дослі-
див форми поетичної мови, стилю, серед яких відвів
йому належне місце. Згідно з його трактуванням,
епітет — «одностороннє означення слова або під-
новлююче його загальне значення або підсилююче,
яке підкреслює яку-небудь характеристику, визна-
чну якість» [2, с. 59]. Цей складник художньої сис-
теми має свою хронологію, бо ж «історія епітета є
історією поетичного стилю в скороченому вигляді»
[2, с. 59]. З визначенням О. Веселовського пого-
дились і літературознавці, і фольклористи. Щоправ-
783Епітет у системі зображально-виражальних засобів народних творів про голодомори
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
да, лінгвісти схильні вважати епітетом «слово (рід-
ше сукупність слів), що виступає означенням опо-
рної лексеми, називаючи найбільш показові
елементи змісту, характеризуються узагальненістю
семантики, тісним поєднанням із означуваним, по-
стійністю, повторюваністю, відтворюваністю у про-
цесі мовлення, деякими специфічними способами
граматичного оформлення (короткі та повні форми
прикметників, прикладка тощо») [6, с. 202]. Та-
кий мовознавчий підхід до розуміння епітета почи-
нає поширюватися і в деяких сучасних фольклорис-
тичних дослідженнях. Однак цей «мовно-виразовий
засіб, що відіграє значну роль у творенні мовної
картини світу» [8, с. 102], відносно мало пов’я-
зується з його безпосереднім функціональним, об-
разним, ідейно-емоційним навантаженням, оскіль-
ки він специфічний у кожному жанрі зокрема.
Ближче до предмета нашого дослідження визна-
чення К. Фролової: «Епітет — образне означен-
ня, влучна характеристика особи, предмета або яви-
ща, яка підкреслює їх суттєву ознаку, дає ідейно-
емоційну оцінку» [12, с. 155].
Цей світ у народній прозі про голодомор пред-
ставлений образами звичайних селян, їхніх родичів,
близьких, знайомих, а з іншого — владних репре-
зентантів, які перебувають у гострих конфліктних
ситуаціях. Сюжетний динамізм і стислість розпові-
дей — результат наповненості діями, а також окре-
мими оцінювальними судженнями.
Художня система у досліджуваних народних опо-
віданях та переказах пізня в порівнянні з іншими
жанрами. Вона складалась, безперечно, на загаль-
нофольклорній основі, і не могла не використовува-
ти певною мірою традиційних прийомів, зокрема по-
стійних епітетів. Наративному комплексу про голо-
домор більше характерні прості означення, які
відіграють у ньому важливу роль реалістичної дета-
лі. Для прикладу візьмемо народну оцінку самого
голодомору як явища: «Жахливо пригадувати ті часи
великого голоду», «тут був великий голод» [9, с. 45,
64—65], «Сильний голод був» [3, с. 139], «Голод
був силенний» [9, с. 61], «Голод був невиносимий»
[10, с. 192], «Голодовка була страшна» [4, с. 253],
«Голод страшенний», «Страшний голод був,
страшний голод» [11, с. 84, 92]. «В тридцять тре-
тьому це вже був повний голод» [1, с. 99], «На-
вмисне зроблено цей смертельний голод» [9, с. 65].
Неважко помітити, що в наведених цитатах озна-
чення реалістично пояснюють явище голодомору,
хоча експресія цих слів викликає відверті негативні
емоції. Окреслюючи голод словом великий, опові-
дачі вказують на його масштаби, чисельність; «не-
виносимий» — якого важко або неможливо витер-
піти, знести; сильний (силенний) — істотний за сту-
пенем вияву, вражаючий; «повний» — який досяг
свого найвищого ступеня. Найчастіше інформатори
дають йому оцінку — «страшний», тобто такий,
що викликає почуття страху, вирізняється сумними
подіями, тяжкими наслідками, які інша респондент-
ка охарактеризувала смертельним голодом.
У наративах вживаються епітети, які пов’язуються
з часовими, сезонними параметрами голодомору.
Його вважають важким, страшним, жахливим,
голодним часом [9, с. 95, 97, 128]. Та найбільше
запам’ятався людям 1933 рік — трудний, страш-
ний [11, с. 67]. Вони навіть не раділи провесні, «бо
весна прийшла до нас страшна» [9, с. 80], адже
саме тоді закінчились продукти харчування, а до но-
вого врожаю було ще далеко.
До слова, епітет «страшний» належить до най-
більш уживаних у досліджуваній тематиці. Тільки у
збірці «Народні твори про голодомори» їх виявлено
понад 80. Вони стосуються як самого періоду, так і
людей. Асоціативне поле цього епітета утворює до-
статньо велику парадигму, яка циклізується навко-
ло: а) часу: «страшний 33-ій», «страшна голодов-
ка», «страшний час», «страшне врем’я», «страшна
весна», «страшні годи», «страшні дні»; б) людей:
«страшний чоловік», «страшне дитя», «страшні гла-
за», «страшні руки», «страшні ноги», «страшні ніг-
ті», «страшний стогін», «страшні муки», «страшна
смерть»; в) емоцій: «страшний жах», «страшніший
страх», «страшне видовище», «страшна картина».
Частина епітетів стосується безпосередньо самих
персонажів. Окрему групу становлять ті, які уви-
разнюють позитивні якості та властивості героїв,
оскільки підкреслюють моральні сторони, визнача-
ють їхнє соціально-економічне становище, профе-
сію. Між ними поширенішими виявилися епітети з
означеннями доброго господаря: «Помер тоді та-
кож не один добрий господар землі» [4, с. 122],
«Мій брат, Іван Устимович, був дуже працьовитим,
добрим, завжди допомагав» [11, с. 31], «Батько був
добрий столяр і годував сім’ю» [4, с. 94]; «Ну, муй
василь СОкіл784
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
тáто був трýженік велúкий» [11, с. 31], «Харóший
кузнéць був» [11, с. 41]. Деякі оповідачі вважають,
що такі риси людини, як швидкість, вправність у
роботі, вміння вести справу і знаходити вихід у
скрутному становищі допомагали навіть урятувати-
ся від голоду: «А його дружина вижила, була мет-
ка, проворна» [4, с. 55].
У досліджуваних творах виявлено достатню кіль-
кість епітетів, які визначають зовнішні дані, фізич-
ні якості, вік людини. Звичайно, виділяються такі
загальні риси, як молодість, краса: «Молодúй,
здорóвий такúй пáрубок був» [11, с. 148]; «Які ді-
точки здорові да гарні були» [4, с. 58]; «То було
таке гарненьке дитя» [9, с. 125]; «Маня була по-
вненька, красіва, чорнявенька, а коса, як рука. Це
красуня була всемирна» [4, с. 147]; «Такий красі-
вий, натоптуватий, широкі плечі» [4, с. 120];
«красíва булá, вóлоси такíє длíнниє» [11, с. 169];
«А очі в нього чорні, такий красивий дядько»
[11, с. 128—129]. Подібними похвальними харак-
теристиками наділялись позитивні персонажі до го-
лодомору, а вже в його часи епітети набирали своє-
рідної форми антитези: «А мій брат такий же гар-
ненький, а ножки пухлі» [9, с. 66].
У зв’язку з тим, що в наративах про голодомор
герої переважно не індивідуалізовані, проте набува-
ють загальних ознак, зважаючи на трагічну ситуа-
цію. Епітети пов’язуються з фізичними якостями,
станом голодних людей: «вздовж дороги люди пух-
лі, худі валялися» [4, с. 87]; «Бачили синюшних,
пухлих людей, і скрізь одні сльози» [9, с. 57]. Ана-
логічні характеристики подаються до різних людей,
незалежно від статі чи віку. Так, дівчина розповідає:
«Семеро дітей в сім’ї, я старша, худа була, страш-
на, одна тінь» [4, с. 87]. Або: «Іван був сухий, як
карандаш, а живіт пухлий» [4, с. 115]; «Подивилась
на свої нігті, вони такі сині та страшні» [9, с. 81].
Ці ознаки вказують на повну виснаженість людини,
доведеної до фізичного знищення. Тут домінує епі-
тет «пухлий», який за своєю суттю є антропоморф-
ною ознакою, оскільки стосується людей загалом
(«пухла людина», «пухлі люди»), за статю («пух-
ла жінка», «пухлий хлопець», «пухлі чоловіки», за
віком («опухлі діти», «попухша дитина», «опухле
дитя»), за спорідненістю («пухлий батько», «пух-
лі мама, сестра, брати», «пухла сестра частин люд-
ського тіла («пухле тіло», «опухлі руки», «пухлі
ноги»), за соціальним станом («пухлі селяни», «пух-
ла учителька», «пухлі ученики»).
Вражає картина, коли «діти дивляться голодни-
ми очима» [9, с. 88]. Йдеться не стільки про реаль-
не відчуття голоду, скільки образно передається вну-
трішній, духовний стан героїв, адже очі — дзерка-
ло душі людини. Важко спостерігати за десятками,
сотнями мертвих селян, якими були всіяні україн-
ські терени («На вулицях лежали мертві люди,
стирчали їхні руки, ноги» [4, с. 62]). Цей епітет не
просто вказує на те, що припинилося життя мільйо-
нів людей, а що внаслідок тієї трагедії утворився ве-
личезний мертвий простір.
Незначну частину складають епітети, які відносять-
ся до негативних персонажів. Ці останні є збірним,
узагальненим образом групи людей («бригада», «ко-
манда», «червона мітла» і т. д.), об’єднаних метою
відбирання в селян хліба. Вони характеризуються їх-
нім призначенням та діями: «Були спеціальні такі
хлопці, ходили і шукали в горшках, де було заховано,
розбивали горшки і висипали собі оті крупи» [1,
с. 211]. Дії та вчинки «команд» селяни оцінювали як
безжалісні та жорстокі: «Безсердечні виродки гарба-
ли всю їжу в народу» [1, с. 97]. Інколи у творах по-
дається дещо індивідуалізована характеристика нега-
тивного персонажа — «такий заярний був активіст»
[11, с. 62]. Тобто йдеться про його заповзятливість,
розлюченість, запеклість у виконанні своїх обов’язків
та жорстокість у ставленні до селян. У деяких випад-
ках за допомогою протиставлення фізичних якостей
вказано на негативні моральні: «висока та лукава і
кричить: «Показуйте, що в вас там у печі», «Такий
маленький був, а вредний» [4, с. 65, 118].
Герої наративів про голодомор жили, звичайно, в
реальному світі, який населяли люди, тварини. Не
менш важливим виявилося предметне оточення —
конкретні речі, явища, що сприймаються органами
чуття. Найбільше з людиною зв’язане житло. Влас-
не, представлено українську хату часів голодомору:
«А в хаті ж страшна біднота, пусто зовсім: стіл та
лава, і все» [9, с. 67]. Це об’єктивна картина,
пов’язана з масовими пограбуваннями. Йдеться вже
не стільки про спустілий будинок, а що він непри-
датний для мешканців, оскільки людей не видно, ма-
буть, і не буде, бо забере голодомор. Цю думку під-
тверджує наступний приклад: «Стоять пусті хати з
погорілими солом’яними стріхами» [3, с. 108] (чом
785Епітет у системі зображально-виражальних засобів народних творів про голодомори
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
не аналогія до Шевченкового: «Село неначе погорі-
ло, Неначе люди подуріли» [13, с. 111]).
Аналіз матеріалів показує, що образ хати має й
інші характеристики, які прямо залежать і від її
призначення. Одній героїні чоловік порадив осте-
рігатися сільської управи: «Йди додóму, не йди
тудú, бо зачúнять у ту холóдну хáту тебé» [11,
с. 86]. Згідно зі словником Б. Грінченка, «холод-
на» — це приміщення для арештованих при полі-
ційному участку, при волосних судах та ін. [5,
с. 408]. Отже, йдеться про уникнення героїні від
ув’язнення за сховану корову. Ще в іншій іпоста-
сі постає хата для в’язнів у Сибіру: «Нас згрузи-
ли в пусту, сиру та холодну хату» [3, с. 108]. Тут
уже триступенева означеність предмета: не запо-
внене, просякнуте вологою, з низькою температу-
рою приміщення. Зрозуміло, що це малопривабли-
ве житло, з нелюдськими умовами для існування.
Про наслідки пограбувань сигналізує зоровий
образ «голої печі»: «Забрали у мене все чисто,
тряпки забрали, я на голій печі спав» [4, с. 151—
152]. Традиційна піч в українській етнокультурі за-
ймала вагоме місце. Вона поліфункціональна, адже
в її числі й призначеність для лежання, сушіння
збіжжя [7, с. 456]. Епітет гола вказує не стільки
на нічим не покритий предмет (піч), скільки на те,
що в часи голодомору на печі ховали зерно, квасо-
лю, інші харчі. На підтвердження цієї думки наве-
демо уривок з іншого оповідання: «Мама розділяє
у мішку на печі пшеничку цю і кладе сестру скраю
і каже: «Катю, лежи і не ворушися» [1, с. 146].
Таким чином, гола піч виступає експресивним
знаком-сигналом втрати схованих продуктів так
потрібних людям для виживання.
Український селянин, хлібороб споконвіку, за-
вжди піклувався про багатий урожай, дбаючи і про
свою національну безпеку. Це простежується з низ-
ки народних оповідань та переказів, де основною
предметною реалією виступає «хліб» — зернові
культури (жито, пшениця та ін.). У доголодомор-
ний період його означували епітетами з позитивним
зарядом, вказуючи на значну кількість, якість, роз-
міри: «Хліб уродив хороший» [9, с. 58], «Урожай
1932 року був великий» [4, с. 270]. Ці епітети не
здаються простими, побудованими лише на зовніш-
ній характеристиці, вони насичені й певним психо-
логічним змістом, оскільки викликають у людей за-
доволення, приємні відчуття, добрі наміри. В інших
творах прочитується людське сум’яття, викликане
тим, що було і що сталося: «Хліба великі, а голод
страшний» [9, с. 65]. Моторошні відчуття охоп-
люють людину, коли вживається означення остан-
ній, тим паче, коли йдеться про хліб («Витрушува-
ли останній хліб» [11, с. 50]). Він закінчується,
більше нічого не буде, а далі — смерть.
У наративах про голодомор на особливу увагу за-
слуговує низка предметних реалій, пов’язаних з їжею.
Відразу може скластися враження, що ця характе-
ристика не така яскрава чи важлива. На наше пере-
конання, не зовсім так. Розглянемо асоціативне поле
епітета гнилий, який указує на зіпсованість продук-
ту харчування, його розклад. За ілюстрацію візьме-
мо інформацію від переселенки із села Андрусів (те-
пер затоплене Канівським водосховищем): «Люди
їли полову і гнилу картоплю, де що гниле — все їли»
[4, с. 95]). Означення гнилий (гниле) призводить
до негативних відчуттів, знаючи, що споживання та-
ких продуктів може спонукати до отруєння людини
чи навіть смерті. Інколи та сама картопля має непри-
ємний запах, що викликає огиду: «Картопля воню-
ча, спечу, а вона воня на всю хату» [4, с. 100].
Негативні емоції спричиняє означення здохлий,
коли йдеться про коней. Інформаторки згадують:
«Бачила, як один чоловік коня дохлого різав на
куски» [4, с. 63]; «Коні дохли, і розбирали люди
й їли. То я піду, возьму ряднинку, піду та як упа-
ду: «Та дáйте ж і менí хоть трóшки семню спа-
сáть!...» [11, с. 109]. Рятування себе та сім’ї їжею
зі здохлої тварини (падлом), викликає у слухачів
(читачів), з одного боку, жалість, співчуття до го-
лодних людей, а з іншого — переживання від та-
кого процесу споживання.
Із розглянутого видно, що в наративній прозі про
голодомор епітети мають пряме значення, яке ви-
пливає з логіки представленої в ній дійсності. Вони
підкреслюють основну установку досліджуваного
матеріалу — принцип його достовірності. Рідко тра-
пляються епітети з переносним значенням, або троп-
ні, так звані метафоричні, гіперболічні, оксиморон-
ні, які б орнаментували, прикрашали оповідь, бо це
суперечило б ідейній сутності творів.
Епітети в народній прозі голодоморної тематики
займають незначне в порівнянні з іншими традицій-
ними жанрами місце, проте вирізняються своєрід-
василь СОкіл786
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
ністю і способом використання. Вони стосуються
персонажів, явищ, предметів однаковою мірою і є
наскрізними в багатьох сюжетно-тематичних циклах.
Найбільш характерні означальні епітети, які розкри-
вають зовнішній вигляд персонажів, почасти й мо-
ральні риси, ознаки явищ та предметів. Специфічні
в оповіданнях та переказах про голодомор й увираз-
нювальні (емоційно-оцінні) епітети з перевагою не-
гативного над позитивним значенням. Таке викорис-
тання диктувалося гостротою, драматичністю сюже-
тів з трагічними наслідками.
1. Борисенко в. Свіча пам’яті: Усна історія про геноцид
українців у 1932—1933 роках / В. Борисенко. — К. :
Стилос, 2007. — 288 с.
2. веселовский а.Н. Историческая поэтика / Веселов-
ский А.Н. вступ. ст. И.К. Горского ; сост., коммент.
В.В. Молчаловой. — М. : Высшая школа, 1989. — 406 с.
3. Врятована пам’ять. Голодомор 1932—33 років на Лу-
ганщині. — Луганськ, 2001. — 380 с.
4. Голодовка. 1932—1933 роки на Переяславщині: Свід-
чення / упоряд. Ю.В. Авраменко, В.М. Гнатюк. —
Переяслав-Хмельницький ; К. ; Нью-Йорк : М.П. Коць,
2000. — 445 с.
5. Грінченко Б.Д. Словарь украинского языка / Б.Д. Грін-
ченко. — К., 1909. — Т. 4. — 564 с.
6. Данилюк Н. Поетичне слово в українській народній
пісні / Н.І. Данилюк. — Луцьк : Волин. нац. ун-т
ім. Лесі Українки, 2010.
7. Жайворонок в.в. Знаки української культури: Слов-
ник-довідник / В.В. Жайворонок. — К. : Довіра,
2006. — 703 с.
8. Маховська С. Весільні пісні Поділля: жанрова специ-
фіка і особливості функціонування. Поетика / С. Ма-
ховська. — Хмельницький, 2012. — 320 с.
9. Народні твори про голодомор: 1921—1923 рр., 1932—
1933 рр., 1946—1947 рр. в Україні, зібрані студентами-
філологами Криворізького державного педагогічного
університету в кінці ХХ — на початку ХХІ ст. / вступ.
ст., упоряд. та приміт. О.М. Гончаренко. — Кривий
Ріг : Діоніс, 2011. — 240 с.
10. Північно-східна Слобожанщина (Новопсковський,
Біловодський, Міловський райони Луганської облас-
ті): Матеріали фольклорно-діалектологічних експеди-
цій / упоряд. І.В. Магрицька та ін. — Львів : ЛНУ
ім. Івана Франка, 2002.
11. Українці про голод 1932—1933. Фольклорні записи
В. Сокола / В. Сокіл. — Львів, 2003. — 232 с.
12. Фролова к.П. Епітет / К.П. Фролова // Українська
лі те ра турна енциклопедія. — К. : УРЕ ім. М.П. Ба жана,
1990. — Т. 2. — С. 155.
13. Шевченко Т. «І виріс я на чужині» / Тарас Шевчен-
ко // Шевченко Т. Повне зібр. творів : у 12-ти т. —
К. : Наукова думка, 1990. — Т. 2. — С. 111—112.
vasyl Sokil
EPITHET IN THE SYSTEM
OF IMAGINATIVE-EXPRESSIVE MEANS
OF FOLK CREATIONS ABOUT HOLODOMORS
In the article has been considered a problem of traditional poe-
tics in a folk prose about Holodomors with particular attention
to part and place of the epithet. Its functionalism, originality
and means of use have been defined and exposed. With epi-
thets one could underline the appearance of characters as well
as signs of phenomena, objects etc. especially of those being
most representative for studied cycle of creations.
Keywords: Holodomor, the epithet, character, object, phe-
nomenon.
васыль Сокил
ЭПИТЕТ В СИСТЕМЕ
ИЗОБРАЗИТЕЛЬНО-ВЫРАЗИТЕЛЬНЫХ
СРЕДСТВ НАРОДНЫХ ПРОИЗВЕДЕНИЙ
О ГОЛОДОМОРАХ
В статье рассматривается вопрос поэтики народной прозы
о голодоморах, в частности роли и места эпитета. Указыва-
ется его функциональность, своеобразие и способы ис-
пользования. С помощью эпитетов подчеркивается внеш-
ний вид персонажей, признаки явлений, предметов, харак-
терных для исследуемого цикла произведений.
Ключевые слова: голодомор, эпитет, персонаж, предмет,
явление.
|