Найдавніші міста світу: початок урбаністичних процесів на території Месопотамії
Стаття присвячена історії виникнення перших міст на території Месопотамії, у найдавнішому вогнищі цивілізації, яке виникло у басейні річок Тигра та Євфрата. Описані міста, детально вивчені археологами різних країн: Ур, збудований шумерами на березі Євфрату; ассирійські міста Дур-Шаррукін (нині...
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95010 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Найдавніші міста світу: початок урбаністичних процесів на території Месопотамії / К. Гамалія // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 795-802. — Бібліогр.: 21 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-95010 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-950102016-02-14T03:02:58Z Найдавніші міста світу: початок урбаністичних процесів на території Месопотамії Гамалія, К. Статті Стаття присвячена історії виникнення перших міст на території Месопотамії, у найдавнішому вогнищі цивілізації, яке виникло у басейні річок Тигра та Євфрата. Описані міста, детально вивчені археологами різних країн: Ур, збудований шумерами на березі Євфрату; ассирійські міста Дур-Шаррукін (нині Хорасадбад) та Ніневія, столиця давньої Ассирії, що розташувалися на берегах Тигра. Особлива увага звернена на планування міст, архітектуру храмових та палацових комплексів, структуру будинків, приналежних заможним та бідним мешканцям, організацію міського водопостачання та видалення побутових відходів. Підкреслені досягнення жителів давньої Месопотамії в галузі містобудівництва, у створенні по можливості більш комфортних умов проживання городян. The paper is dedicated to the rise of first towns along the territories of Mesopotamia, the ancient centres of civilization emerged in the basin of two great rivers, Tigris and Euphrates. Description has been given of towns thoroughly studied by archaeologists, viz. Sumerian Ur built on the bank of Euphrates, Assyrian cities Dur-Sharrukin (nowadays Khorasabad) and Nineveh, the capital of ancient Assyria on the Tigris riverside. Main attention has been paid to town-planning, architecture of temples and palace complexes, structure of dwelled houses owned by prosperous or poor inhabitants, organization of urban water supply and removing of domestic waste. The achievements of ancient Mesopotamian builders in the field of urbanism as well as in creating the most comfortable dwellings for rulers have been underlined. Статья посвящена истории возникновения первых городов на территории Месопотамии, в древнейшем очаге цивилизации, возникшем в бассейне рек Тигра и Евфрата. Описаны города, детально изученные археологами разных стран: Ур, построенный шумерами на берегу Евфрата; ассирийские города Дур-Шаррукин (ныне Хорасабад) и Ниневия, столица древней Ассирии, расположившиеся на берегах Тигра. Особое внимание обращено на планировку городов, архитектуру храмовых и дворцовых комплексов, структуру домов, принадлежащих зажиточным и малоимущим жителям, организацию городского водоснабжения и удаления бытовых отходов. Подчёркнуты достижения жителей древней Месопотамии в области градостроения, в создании по возможности более комфортных условий жизни горожан. 2013 Article Найдавніші міста світу: початок урбаністичних процесів на території Месопотамії / К. Гамалія // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 795-802. — Бібліогр.: 21 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95010 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Гамалія, К. Найдавніші міста світу: початок урбаністичних процесів на території Месопотамії Народознавчі зошити |
| description |
Стаття присвячена історії виникнення перших міст на території Месопотамії, у найдавнішому вогнищі цивілізації, яке
виникло у басейні річок Тигра та Євфрата. Описані міста,
детально вивчені археологами різних країн: Ур, збудований
шумерами на березі Євфрату; ассирійські міста Дур-Шаррукін (нині Хорасадбад) та Ніневія, столиця давньої
Ассирії, що розташувалися на берегах Тигра. Особлива
увага звернена на планування міст, архітектуру храмових
та палацових комплексів, структуру будинків, приналежних заможним та бідним мешканцям, організацію міського
водопостачання та видалення побутових відходів. Підкреслені досягнення жителів давньої Месопотамії в галузі містобудівництва, у створенні по можливості більш комфортних умов проживання городян. |
| format |
Article |
| author |
Гамалія, К. |
| author_facet |
Гамалія, К. |
| author_sort |
Гамалія, К. |
| title |
Найдавніші міста світу: початок урбаністичних процесів на території Месопотамії |
| title_short |
Найдавніші міста світу: початок урбаністичних процесів на території Месопотамії |
| title_full |
Найдавніші міста світу: початок урбаністичних процесів на території Месопотамії |
| title_fullStr |
Найдавніші міста світу: початок урбаністичних процесів на території Месопотамії |
| title_full_unstemmed |
Найдавніші міста світу: початок урбаністичних процесів на території Месопотамії |
| title_sort |
найдавніші міста світу: початок урбаністичних процесів на території месопотамії |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95010 |
| citation_txt |
Найдавніші міста світу: початок урбаністичних процесів на території Месопотамії / К. Гамалія // Народознавчі зошити. — 2013. — № 5 (113). — С. 795-802. — Бібліогр.: 21 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT gamalíâk najdavníšímístasvítupočatokurbanístičnihprocesívnateritoríímesopotamíí |
| first_indexed |
2025-07-07T01:39:44Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:39:44Z |
| _version_ |
1836950366639357952 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
Феномен локалізації перших людських посе-
лень дає підстави визначити особливості
природообумовленого потенціалу їхнього виник-
нення та подальшого розвитку [9]. Умови прадав-
нього довкілля давали змогу виробляти продукти
для забезпечення життєдіяльності людини і водно-
час були природними межами невеликих первісних
держав (річкові басейни, гори навкруг долин, море
навкруг островів). Центром такої держави става-
ло місто, де знаходився храм головного божества і
селилася адміністрація [6]. Вперше такі державот-
ворчі процеси почали відбуватися на Сході, у ве-
ликих річкових басейнах.
Впродовж століть наноси Тигра, Євфрата та кіль-
кох інших річок, яких вже давно немає, заповнили
величезну улоговину між Сирійською пустелею та
Іранським нагір’ям. Так виникла Месопотамія
(Межиріччя), північна частина якої, гориста, з час-
тими дощами, згодом була названа Ассирією, а пів-
денна, болотиста низина — Вавилонією. У другій
половині IV тисячоліття до н. е. на рівнинах півден-
ної Месопотамії з’явилися перші невеликі міста-
держави (приблизно по 40—50 тис. жителів), які
впродовж наступного тисячоліття заповнили доли-
ну Тигра та Євфрата. На думку Л. Оппенхейма, в
цю ранню історичну епоху ніде у світі ще не було
такої концентрації міських поселень. Давні міста
Месопотамії Шумеро-Аккадського періоду, назва
якого походить від найменування двох частин тери-
торії — Південної (Шумер) та Північної (Аккад),
знаходилися дуже близько одне від одного, утво-
рюючи суцільний агломерат [14]. До нього входи-
ло до 20 міст: Еріду, Урук, Ур, Ларса та інші, що
могли знаходитись тільки поблизу річок, розлив
яких міг мати катастрофічні наслідки. Всі міста
Месопотамії зберігають сліди повеней, що відбу-
валися у різний час: адже це єдина країна Пере-
дньої Азії, яка страждає більше від надлишку
води, ніж від її нестачі. Мешканцям долини про-
стір поміж горами та пустелею здавався цілим сві-
том, і якщо якійсь родині дійсно вдалося врятува-
тися на човні, допливши до суші, то це могло ста-
ти реальною основою для біблійної легенди про
потоп та рятувальний ковчег Ноя.
Якщо долина Єгипту, центр іншої великої циві-
лізації минулих часів, була захищена від нападни-
ків морем та пустелею, то для Месопотамії, що зна-
ходилася в інших геополітичних умовах, періоди
мирного існування були виключно рідкісними і ко-© К. ГАМАЛІЯ, 2013
Катерина ГАМАЛІЯ
НАЙДАВНІШІ МІСТА СВІТУ:
ПОЧАТОК УРБАНІСТИЧНИХ
ПРОЦЕСІВ НА ТЕРИТОРІЇ
МЕСОПОТАМІЇ
Стаття присвячена історії виникнення перших міст на тери-
торії Месопотамії, у найдавнішому вогнищі цивілізації, яке
виникло у басейні річок Тигра та Євфрата. Описані міста,
детально вивчені археологами різних країн: Ур, збудований
шумерами на березі Євфрату; ассирійські міста Дур-
Шаррукін (нині Хорасадбад) та Ніневія, столиця давньої
Ассирії, що розташувалися на берегах Тигра. Особлива
увага звернена на планування міст, архітектуру храмових
та палацових комплексів, структуру будинків, приналеж-
них заможним та бідним мешканцям, організацію міського
водопостачання та видалення побутових відходів. Підкрес-
лені досягнення жителів давньої Месопотамії в галузі міс-
тобудівництва, у створенні по можливості більш комфорт-
них умов проживання городян.
Ключові слова: цивілізація, урбанізація, спосіб життя,
практичні досягнення.
катерина ГаМаліЯ796
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
роткими [12]. Тому її міста обносилися міцними сті-
нами для захисту від ворогів. Найдавніші міста не
мали торговельних майданів та ремісничих квар-
талів: їх заселяли землероби та скотарі. Ринок як
засіб економічної інтеграції розвивався тут дуже
повільно і не отримав важливого значення, оскіль-
ки кожна родина сама забезпечувала власні потре-
би [17]. Проте в усіх великих містах були мону-
ментальні храмові комплекси, що відігравали роль
великих храмових господарств, в яких зосереджу-
вався основний додатковий продукт іригаційного
землеробства, а верховний жрець керував прак-
тичною діяльністю навколишніх общин [10]. Впро-
довж перших двох третин ІІІ тисячоліття до н. е.
державно-храмовий сектор цілком підкорив собі
державно-общинний. Свою частину матеріальних
благ вимагали і правителі, монументальні палаци
яких, як і храми, знаходилися в стінах міст. В ре-
зультаті в останній третині ІІІ тисячоліття на пер-
ший план вийшла державно-палацова система ви-
робництва [15]. Соціально-економічний симбіоз
членів общини з релігійним центром (храмом) та
центром політичної влади (палацом) досить успіш-
но розвивався в єдиному екологічному середови-
щі Межиріччя і сприяв процесу урбанізації, відо-
мості про хід якого можна знайти у клинописних
текстах та інших знахідках, виявлених під час ар-
хеологічного пошуку.
Одне з перших шумерських міст, Ур, детально
вивчено завдяки археологічним розкопкам, прове-
деним у 1922—1934 рр. під керівництвом англій-
ського археолога Леонарда Вуллі (1880—1960),
організованим за ініціативою музею Пенсільван-
ського університету США та Британського музею.
Підраховано, що в період найбільшого розквіту у
цьому місті знаходилося 5250 житлових будинків
[2], що відповідає наявності 40—50 тис. мешкан-
ців. Територія Ура овальної форми, обмежена з од-
ного боку руслом Євфрату, а з другого — штучним
каналом, мала розмір 1030 х 685 м. Навкруг міста
йшов вал з сирцевої цегли у 25—32 м завтовшки та
у декілька метрів висотою [7].
Найвищу частину міста займав священний квар-
тал у вигляді неправильного прямокутника площею
300 х 200 м, присвячений богові Місяця, Нанні
(він же Син), покровителю Ура, та його дружині
Нінгал. Впродовж тисячоліть Місяць був найваж-
ливішим божеством багатьох культур — шумер-
ської, вавилонської, ассирійської, китайської та ін.
В одній країні він вважався божеством чоловічої
статі, в іншій — жіночої, в третій — двостатевою
істотою. Тільки згодом у релігійних та міфологіч-
них традиціях почало частіше від Місяця фігуру-
вати Сонце [21].
На місці священного кварталу і досі збереглися
залишки своєрідної культової будови, властивої хра-
мовій архітектурі Передньої Азії — так званий зі-
ккурат. Його конструкція випливає з особливостей
характеру вірувань давніх шумерів. Є припущення,
що племена, які заселили долину Євфрата, прийшли
до неї з гірської країни Сходу. Уявлення про житло
бога було пов’язане в них з підвищенням, «горнім»
місцем. На рівнині навіть власні будинки вони му-
сили ставити на штучних платформах, щоб зберегти
їх від повені. Необхідною була побудова підвищен-
ня, ще й якомога вищого, для житла бога. Так вини-
кли ступінчасті башти, завершені храмом, «небесні
пагорби», «гори бога» — зіккурати.
Зіккурат, створений в Урі за часів правління
Урнамму, «могутнього мужа, царя Ура, царя Шу-
мера та Аккада» (2112—2094 до н. е.), складав-
ся з трьох масивних платформ із сирцевої цегли,
що стояли одна на одній. Нижня з них мала пло-
щу 60 х 46 м і висоту 15 м. На верхній терасі, до
якої вели три прямих сходи, знаходилося невелич-
ке святилище. Загальна висота споруди дорівню-
вала 21 м, що відповідає висоті сучасного семипо-
верхового будинку. Нижня платформа була пофар-
бована у чорний колір (вкрита шаром бітуму),
середня у червоний (облицьована червоною це-
глою), верхня у білий (вибілена вапном). Симво-
ліка кольорового оформлення поєднувала темне зі
світлим, земні та небесні сфери [5]. В усій спору-
ді не було жодної прямої лінії. Стінам було нада-
но такого нахилу, щоб зір відразу звертався уверх
і до центру зіккурату, лінія від його вершини до
землі була трохи опуклою. Зодчий ІІІ тисячоліття
до н. е. використав закон оптичної ілюзії, який у
V столітті до н. е. блискуче застосували грецькі
будівничі афінського Парфенону [1].
Споруда була монолітною, без вікон, але повздовж
стін у декілька рядів йшли вузькі прорізі, заглибле-
ні у товщу цегляної кладки. Порожні з зовнішнього
боку, а всередині засипані глиняними черепками,
797Найдавніші міста світу: початок урбаністичних процесів на території Месопотамії
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
вони відігравали роль дренажних отворів, заважаю-
чи проникненню води і набуханню цегли. Але ж те-
раси зіккурату були вимощені обпаленою цеглою на
бітумному розчині, а для збору та стікання води були
спеціальні пази, і дощова вода не повинна була за-
грожувати будові, то чому потрібно було робити таку
складну дренажну систему? Л. Вуллі зробив припу-
щення, що на терасах була покладена земля і виса-
джені дерева, які потребували поливу. В цьому ви-
падку вода могла потрапляти всередину зіккурату, і
тому слід було подбати про спеціальний дренаж.
Не менш вражаючими уяву, ніж культові споруди
Месопотамії, були палаци її правителів, будова яких
розпочалася з середини ІІІ тисячоліття до н. е. Па-
лац представляв у плані тип світського житлового бу-
динку, відрізняючись від нього розмірами та багат-
ством оформлення. Фризоподібний розподіл фігур
на площині, розгорнутий кількома поясами, розта-
шованими один над одним, став принципом побудо-
ви рельєфних композицій, який закріпився у Пере-
дній Азії на багато віків. Статуї та рельєфи, знайде-
ні у храмах та палацах Давньої Месопотамії,
здаються більш архаїчними, іноді примітивнішими
порівняно з єгипетськими, але вони вражають своєю
життєвою силою, особливо помітною у тонкій роз-
робці очей, безпосередністю відображених емоцій.
Царське кладовище в Урі теж свідчить про до-
сягнення месопотамської цивілізації ІІІ тисячоліт-
тя до н. е. Поряд з небіжчиком, який лежав на боці
з підібганими ногами і складеними перед грудьми
руками, клали предмети побуту, прикраси, їжу та
питво. В гробниці шумерської цариці Шубад
(2600 р. до н. е.) був знайдений навіть сидіння-
туалет із цегли, який зараз зберігається у Британ-
ському музеї. Завдяки тому, що цегляне склепіння
усипальниці обвалилося і засипало її, збереглися
численні речі, поховані разом з царицею: золота
чаша, срібні світильники, чудовий головний убір
[20]. У могильних спорудах Ура зустрічалися до-
сить складні дренажні конструкції: вертикальні гли-
няні відрізки труб довжиною у 0,6 м і діаметром
0,45 м, з’єднані шаром бітуму, вміщувались у ко-
лодязі, заповнені крупним щебенем [16].
Розквіт Ура закінчився у 2000 р. до н. е., коли во-
йовничі сусіди зруйнували його, спаливши будинки
і розваливши стіни. Трагедія давнього міста оберну-
лася радістю для археологів: багато пам’яток мате-
ріальної культури збереглося під руїнами впродовж
століть. «Завдяки тому, що місто було зруйноване
насильницьким шляхом, — зазначав Л. Вуллі, —
ми змогли в процесі розкопок отримати найдеталь-
ніші відомості щодо приватних будинків того часу.
Ми можемо описати життя звичайного мешканця
Ура XVIII століття до н. е. так точно і яскраво, що
з нами у цьому відношенні могли б змагатися лише
археологи Помпеїв та Геркуланума. Навіть будинки
Ель-Амарни, які чудово збереглися, не можна по-
рівнювати з цими руїнами, тому що в них не було та-
бличок, які в Урі додають індивідуальних штрихів,
оживляючи минуле» [1, c. 183].
Місто забудовувалося без усякого плану. Пря-
мих вулиць, широких магістралей тут не було, за
винятком однієї вулиці, призначеної для урочистих
процесій, яка вела до головного святилища. Криві
вулички, конфігурація яких залежала від форми
приватних ділянок, були небруковані. Бита глина,
що вкривала їх, під час негоди оберталася на неви-
лазне болото. Ці провулки, які важко навіть назва-
ти вулицями, були такими вузькими, що ними не
могли проїжджати екіпажі на колесах. Те, що та-
кий вид транспорту тоді вже був, доводять знахід-
ки глиняних моделей, але користуватися ним мож-
на було лише за межами міста. В самому ж місті
вантажі переносили або люди, або нав’ючені віслю-
ки. Щоб перехожі не зіштовхувалися на поворо-
тах, зовнішні кути крайніх будинків робилися зао-
кругленими. Стіни, що виходили на вулицю, були
глухими. Вікна, якщо їх іноді прорубали, знаходи-
лися на рівні другого поверху і закривалися плете-
ними з очерету віконницями на дерев’яних рамах.
Отже, вулички були вузькими проходами між глу-
хими стінами, одноманітність яких порушувалась
лише отворами вхідних дверей. Кілька невеличких
вулиць, що мали навіси з лавками, які запиралися
на ніч, використовувались як базари.
Будинки були типовими для Середнього Сходу:
всі внутрішні двері виходили у центральний двір.
До факторів, під впливом яких сформувався саме
такий архітектурний план, Л. Вуллі відносить міс-
цевий клімат, замкнений характер східної родини та
традиційне домашнє рабство. Вузькі малопомітні
вхідні двері відчинялися всередину. У кутку малень-
кого, вимощеного цеглою передпокою, знаходився
водостік і стояв глек з водою, щоб кожний, хто вхо-
катерина ГаМаліЯ798
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
дить у дім, міг помити ноги. Сходи вели до внутріш-
нього двору, викладеного цеглою, з незначним на-
хилом до центрального водостоку. У внутрішній сті-
ні, паралельній до фасаду, прорізалися широкі
двері, що вели у просторе приміщення для гостей.
У будинках заможних жителів поряд з покоєм для
гостей знаходилась вбиральня з цегляною підлогою,
вмивальня і лазня. Одна з кімнат першого поверху
була кухнею з вогнищем посередині для приготу-
вання їжі, тут же знаходились вмазані у підлогу руч-
ні жорна. В кімнаті, що була спальнею для рабів,
під стіною стояли низькі цегляні нари. Родина гос-
подарів жила на другому поверсі.
Дах будинку мав легкий нахил до внутрішнього
двору і нависав над галереєю, що йшла на рівні
другого поверху. Дощова вода стікала по спеціаль-
но зроблених канавках, а отвір, що залишався над
двором, давав досить світла і повітря. У кутках
двору знаходилися цегляні виїмки, в яких стояли
великі глеки з пористої глини, вода в яких, прине-
сена з найближчої водойми, поступово охолоджу-
валась, водночас зволожуючи повітря. Отже, з
вузької, брудної вулиці господарі та гості потра-
пляли в дім, де було досить повітря, прохолоди,
затишку, свіжої води і навіть квітів (навколо цен-
трального водостоку археологи іноді знаходили
вмуровані у підлогу горщики для квітів). Нечисто-
ти в Урі не виливалися на вулицю, а витікали у ка-
нави, викопані вздовж доріг. Сухе ж сміття вимі-
тали назовні під ноги перехожим. Тому, хоча час-
тину відходів зсипáли у відвали на пустирі за
стінами міста, багато їх залишалося на вулицях, рі-
вень яких з роками піднімався. Це вимагало під-
німати рівень порогів і робити внутрішні східці,
щоб потрапляти до приміщень першого поверху.
Існування Ура припинилося, коли Євфрат змінив
своє річище (зараз він протікає у 16 км від руїн міс-
та). Залишившись без води та сполучення із зовніш-
нім світом, що проходило переважно водним шляхом,
жителі покинули свої оселі, і там, де колись стояло
величне місто, гуляв вітер, розганяючи хмари піску.
У першій половині І тисячоліття до н. е. велику
роль в історії Давнього Сходу почала відігравати Ас-
сирія, яка у ХІ—VІІ ст. до н. е. перетворилася на
могутню державу. При Тиглатпалассарі ІІІ (745—
727 рр. до н. е.) вона посіла провідне місце у Пере-
дній Азії. Ассирійське мистецтво, на відміну від єги-
петського та шумерського, мало переважно світський
характер, що відбилося, перш за все, у містобудів-
ництві, де палацова архітектура переважала храмо-
ву. Найкраще вивченою архітектурною пам’яткою
тих часів є місто Дур-Шаррукін (нині Хорасабад).
У 1843 р. французький археолог Поль Еміль Ботта
(1802—1870) розпочав розкопки в районі Хораса-
баду і знайшов руїни міста, яке вважав Ніневією (як
виявилося згодом, Ніневія знаходилась ближче до
лівого берега Тібра). Насправді П. Ботта знайшов
іншу столицю Ассирії — Дур-Шаррукін, «форте-
цю царя Шаррукіна». Шаррукін, «справжній цар»,
відомий як Саргон ІІ, що правив у 722—705 рр. до
н. е., збудував свою столицю за дуже короткий строк
(з 711 по 707 рр. до н. е), а в кінці VІІ ст. н. е. вона
була зруйнована мідянами. У 1852 р. розкопки у Хо-
расабаді продовжив інший французький археолог,
Віктор Плас (1818—1875), а в 1928 р. там почала
працювати американська експедиція на чолі з Ед-
вардом К’єрою та Гордоном Лаудом. Спільні зусил-
ля вчених різних країн дали можливість повернути
із забуття давнє місто Дур-Шаррукін.
Бажаючи створити справжню столицю, Саргон ІІ
сам підібрав для неї місце, відкупив достатньо зем-
лі навкруг нього, власноручно склав план забудови.
Це не єдиний приклад з історії Месопотамії, коли
цар, що називав себе будівничим, дійсно був авто-
ром будівельного проекту [4], хоча літописи часто
віддають перевагу у справі містобудування героям
на зразок Гільгамеша, Ромула, Кия, або ж богам —
Енлілю, Дагону, Тору [3].
Дур-Шаррукін мав форму, близьку до квадрат-
ної, з прямокутною мережею вулиць, що підтвер-
джує наявність попереднього плану. Значний інте-
рес складає той факт, що розбивку території було
проведено за модульною системою. Сторони міста,
що дорівнювали 1800 та 1650 м, складали 30 та 27 мо-
дулів (один модуль відповідає 61 м). Кратні модулям
були і відстані між воротами та кутами міста. Масив-
ні головні ворота, як і в інших містах Дворіччя, визна-
чали місце «громадського центру». Біля них збира-
лися громадяни, вирішуючи питання, пов’язані з жит-
тєдіяльністю міста. Місто розділялося на три зони:
палацова, храмова та жилих будинків.
Головна вулиця вела до воріт палацу, що пред-
ставляв собою комплекс споруд, розташований на
штучній терасі висотою 14 м і площею 17 га, для
799Найдавніші міста світу: початок урбаністичних процесів на території Месопотамії
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
побудови якої треба було нанести 1300000 м2 зем-
лі. Зовні тераса була обкладена обпаленою цеглою,
для підйому на неї спорудили подвійні сходи та пан-
дус. Палац стояв на лінії кріпосної стіни, одна його
частина навіть виступала за стіну, але була непри-
ступна для ворогів, оскільки нависала над урвищем,
і весь він становив цитадель, відділену від житло-
вих кварталів міста та від зовнішнього світу. Ото-
чуюча його стіна мала ворота з трьома входами. Го-
ловний вхід відкривався під час урочистого виїзду
царя з почтом. Ворота прикрашали фігури стра-
жів — шести крилатих биків-геніїв, а також ста-
туя Гільгамеша, що в одній руці тримав короткий
кривий меч, а в іншій — переможеного ним лева.
Фігура Гільгамеша сягала 4,5 м висоти, а лев в його
руках здавався невеликою кішкою.
Планування палацу нагадувало звичайний жит-
ловий будинок Дворіччя, тільки значно більший за
розміром: навкруг 30 відкритих дворів групувалося
209 ізольованих приміщень, і в разі нападу зовніш-
ніх ворогів або внутрішніх заколотників кожний та-
кий осередок міг мати оборонне значення. Головний
двір, брукований простими кам’яними плитами, був
відкритий для всіх, хто приходив до палацу; стіни,
що його оточували, були гладкими та білими; багато
дверей вели до внутрішніх приміщень.
Палац розділявся на три частини: парадна, жит-
лова і службова. За приймальню була велика зала
з кольоровою підлогою і кам’яними плитами, стіни
прикрашалися рельєфами, що зображували сцени
військових походів та полювання. Цар полює на
лева або сидить на троні і приймає дари від пере-
можених, поряд з цим відтворені досить реалістич-
ні сцени з відтинанням голів полоненим. Для асси-
рійського мистецтва взагалі характерні зображен-
ня жорстоких сцен тортур та страт, що достовірно
відтворювали персонажі та їх композиційне розта-
шування. На противагу шумерському майстрові
скульптори часів Аккаду ретельно обробляли не
тільки голову, а й усю пропорційно зображену фі-
гуру статуї. Якщо І династія Ура надала зразки ре-
алістичного зображення тварин, зокрема биків, то
аккадське мистецтво дає приклад реалістичного ві-
дображення людини, хоча портрети царів позбав-
лені індивідуальної схожості [19]. Верхня частина
стін великої зали була облицьована квадратними
кольоровими плитками з обпаленої цегли (на кшталт
сучасних кахлів) або вкрита поліхромним розпи-
сом, який частково зберігся. Розпис плаский, без
світлотіні, розмальований умовно щодо підбору ко-
льорів: коні можуть бути рожевими, бики — чер-
воними або голубими [13].
Особистими житловими приміщеннями були: га-
рем — декілька дворів і кімнат дружин, а також спо-
чивальня царя — невеличкий закритий двір, у гли-
бині якого знаходилася ніша з царським ліжком.
Ліжко з дорогоцінного чорного дерева з золотою
різьбою стояло на підвищенні, зверху його закрива-
ло склепіння, прикрашене розетками, на стінах були
зображені крилаті бики та генії з орлиною головою,
що охороняли царський сон [11].
Важливою рисою палацового обладнання було
прагнення до зберігання санітарно-гігієнічних норм.
У палаці знаходилися кімнати для омивання, із вби-
ралень виходили труби з обпаленої цегли, що вели до
головного закритого стоку повздовж зовнішньої схід-
ної стіни, прокладеного під плитами дворового про-
ходу. Склепінчастий колектор мав 1 м висоти і 50 м
довжини. Тут слід зауважити, що через багато сто-
літь блискучий двір Людовика XIV, короля-сонця,
приділяв питанням гігієни набагато менше уваги: хоча
у парку били численні фонтани, у версальському па-
лаці не було жодної ванни. Освітлювався палац у
Дур-Шаррукіні через відкриті двори, проте деякі з
його приміщень були зовсім позбавлені світла. Вен-
тиляція здійснювалась через глиняні труби, які Плас
вважав також світловими віддушинами.
До північно-східної сторони великого двору при-
лягали численні службові приміщення: комори для
зберігання продуктів та різних побутових і буді-
вельних предметів, кухня, пекарня, приміщення для
слуг, сараї, стайні.
У південно-західній частині палацової платфор-
ми знаходився зіккурат, священна башта з цегли,
облицьована кам’яними плитами. Зіккурат мав
форму чотиригранної башти з сімома ступінчасти-
ми ярусами, пофарбованими відповідно у білий,
чорний, червоний, жовтогарячий, срібний та
золотаво-червоний кольори. Кожна сторона башти
в основі мала 43 м, кожний ярус — 6 м у висоту,
загальна висота близько 42 м.
До складу храмового комплексу входили три осно-
вні святилища. Перше було присвячено богові Мі-
сяця — Сину. Місячний серп нагадує ріг бика, і у
катерина ГаМаліЯ800
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
святилищі знаходились зображення величезних кри-
латих биків, а також дивних створінь з людськими
головами на бичачих тулубах. Друге святилище при-
свячувалось дружині бога Місяця Нінгаль, втілен-
ням якої вважали вранішню та вечірню зірку, яку
греки називали Венерою, а римляни — Афродітою.
Третій храм призначався для бога Сонця, правосуд-
дя та передвісток Шамаша. В ассиро-вавилонському
пантеоні Місяць виступав в образі батька, Сонце —
сина, а планета Венера — жінки або доньки [8]. В
Єгипті, в країні класичної монументальної архітек-
тури, не зустрічалися арки та склепіння. В той же
час дверні прольоти аккадських храмів були оформ-
лені арками, система арок та склепінь відмічалася і
у деяких приміщеннях палацу Саргона ІІ. Вхід до
храму знаходився не в центрі фасаду, культова ніша
із зображенням божества — біля однієї з торцевих
стін. У суворому кліматі північної Месопотамії при-
міщення потребували опалення, тому вогнище роз-
ташовувалось подалі від входу, у храмі — біля тієї
стіни, де знаходилось божество.
Для детального опису житлових кварталів Дар-
Шаррукіна є занадто мало археологічних даних:
вони ще не повністю розкопані. Проте ніщо не су-
перечить можливості регулярного планування вулиць
міста. Будинки зводились з сирцевої цегли, обмазу-
вались глиною. В усіх будівлях були стоки на вули-
цю, що сполучалися із загальним колектором.
Після смерті Саргона ІІ Дар-Шаррукін втратив
своє значення, оскільки його син Синахеріб (705—
681 рр. до н. е.) переніс столицю до Ніневії. Знахо-
дилась вона на лівому березі Тібра, на території су-
часного Іраку. У 1845—1851 рр. її руїни розкопав
англієць Генрі Лейярд (1817—1894), названий
«батьком ассирології». Місто, що простягалося на
4 км впродовж берега Тібра, оточували подвійні сті-
ни, що мали форму трапеції, та захисний рів шири-
ною 45 м. За свідченням Діодора Сицилійського,
внутрішня стіна була висотою у 30 м і товщиною 15 м,
отже по ній могли проїжджати поряд три колісниці.
Відважний воїн, Синахеріб був також активним
будівничим, виявляв інтерес до мистецтва та техніч-
них нововведень. У своїй столиці він забажав ство-
рити «палац, який не має суперників», сам вказав
його розташування, довжину та висоту стін, худож-
нє оформлення. Відповідно до планування нових ас-
сирійських міст, палац і храм знаходилися на узвиш-
ші і були відділені від жител городян стіною. Рези-
денція правителів, що підтверджувала велич царської
влади, ставала цитаделлю, яка входила до системи
укріплень, оскільки розташовувалась не в центрі міс-
та, а неначе напливала на оборонні стіни.
Зведення палацу Синахеріба зображено на од-
ному з рельєфів, розкопаних Г. Лейярдом. Велика
кількість людей, серед яких чимало рабів у кайда-
нах, насипає високий курган. Кожен ряд носіїв з
корзинами на спинах супроводжує наглядач з пали-
цею у руці. На рельєфі є також клинописні тексти,
що пояснюють початок будівельних робіт. Перш за
все для підготовки площі під забудову слід було від-
вести річку Тебілту, що протікала через Ніневію. Її
річище завалили очеретом та камінням, заливши
зверху бітумом, а після цього приступили до зве-
дення платформи. Палацова платформа, насипана
з каміння та землі, зовні була обкладена цеглою, її
нижня частина викладена кам’яними плитами, а все-
редині встановлена система з дренажів, сполучених
з відвідними каналами.
Зали палацу були розташовані анфіладою та об-
лицьовані кам’яними плитами із зображенням сцен
полювання, війн та палацового побуту. Фізична
сила фігур вже не підкреслювалась, як раніше. Те-
пер художники прагнули показати труднощі, з яки-
ми зустрічалися правитель та його військо під час
походів. У літописах, висічених над рельєфами,
описуються стрімкі ріки, неприступні гори, непро-
хідні ліси, могутні ворожі фортеці [18]. Фасади
прикрашали фігури крилатих биків, але вони вже
не мали п’ять ніг, як бики у Дар-Шаррукіні, що
створювало ілюзію кроку назустріч тим, хто вхо-
див до палацу. Колосальні рельєфи часів Тиглат-
паласара та Саргона ІІ, розташовані у вигляді фри-
зів і обрамлені клинописними написами, замінили
зображення з фігурами меншого розміру, об’єднані
ландшафтом у єдину настінну композицію. Худож-
ник намагався також відтворити повітряну пер-
спективу, зображуючи фігури у різних розмірах і
розміщуючи їх по радіусам.
Онук Синахеріба Ашшурбанапал, останній ве-
ликий цар Ассирії (669—630 рр. до н. е.), був
енергійним правителем, покровителем мистецтва.
Високий, сильний, вправний вершник та стрілець
з луку, він володів трьома мовами, знав історію та
літературу, навіть писав вірші. Він заснував так зва-
801Найдавніші міста світу: початок урбаністичних процесів на території Месопотамії
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
ну Куюнджикську бібліотеку, в якій знаходилось
більше ніж 30000 клинописних текстів. Свій палац
у Ніневії він прикрасив чудовими алебастровими
рельєфами. Нині рельєфи з Ніневії часів Синахе-
ріба та Ашшурбанапала можна побачити у Британ-
ському музеї в Лондоні.
Правителі Ассирії приділяли чимало зусиль для
благоустрою своєї столиці. Місто Ніневія простя-
галося на чотири кілометри повздовж Тібра. За-
гальна площа Ніневії дорівнювала 1850 акрам, що
втричі з лишком перебільшує площу Афін за часів
Фемістокла, яка складала 550 акрів. Її головна ма-
гістраль — дорога процесій — мала 26 м у шири-
ну, тобто була ширшею від сучасного Невського
проспекту у Санкт-Петербурзі. Інші вулиці теж
були широкі, прямі, будинки — великі і світлі. Бу-
дівельний нагляд, що вже існував на той час, забо-
роняв виносити стіни домів за дозволену лінію, а в
разі порушення заборони загрожував посадити гос-
подаря на кіл на даху власного будинку.
Потреби у водопостачанні все зростали, цар та
його підлеглі відшукували джерела все далі в горах.
Нарешті вирішено було збудувати акведук. Будів-
ництво акведука у Ніневії, найдавнішого з усіх досі
відомих, закінчилося у 691 р. до н. е., тобто за
300 років до появи римського акведука. Для забез-
печення водою всіх жителів міста був запозичений
принцип так званих «канатів» — найдавнішої гід-
ротехнічної споруди на території сучасного Ірану
(3 тис. рр. до н. е.), яка діє донині. Підземні грун-
тові води ідуть по мережі трубопроводів за прин-
ципом самопливу (з невеликим ухилом) на глиби-
ні до 120 метрів впродовж багатьох десятків кіло-
метрів. Під кінець ХІХ ст. в Іраку залишалося ще
22 тис. таких «канатів», загальна довжина яких
складала більше 275 тис. км [18].
У VII ст. до н. е. населення Ніневії дорівнювало
120 тис. чоловік. У 612 р. до н. е. чудове місто було
завойовано і стерте з лиця землі. Подвійну лінію за-
хисних стін було нелегко порушити, але вороги зруй-
нували дамбу на річці Хоср, в результаті чого Тигр
вийшов з берегів і зніс частину стін.
Проте, незважаючи на всі втрати, нанесені ча-
сом будівлям Месопотамії, її містобудівне мисте-
цтво можна вважати зразком раціонального вико-
ристання території та високого рівня інженерних ро-
біт при підготовці міста під забудову, ефективної
організації водопостачання та відведення води, іні-
ціативи в галузі озеленення міст. Постійні війни по-
требували удосконалення фортифікаційних споруд
і водночас обмежували розміри міста кріпосними
стінами. Це вимагало проведення розрахунків міц-
ності споруд, введення системи модулів для забез-
печення комфортності життя у місті. Досягнення бу-
дівельників Дворіччя знайшли своє місце у місто-
будівництві наступних епох.
1. вулли л. Ур халдеев / Леонард Вулли ; пер. с англ.
Ф.Л. Мендельсона ; ред. И.С. Кацнельсон. — М :
Изд-во вост. лит-ры, 1961. — 255 с.
2. вулли л. Забытое царство / Леонард Вулли ; пер. с
англ. ; отв. ред. И.С. Клочков. — М. : Наука,
1986. — 166, [2] c. — (По следам исчезнувших
культур Востока).
3. Глазычев в. И заложил город… / В. Глазычев //
Знание — сила. — 1980. — № 11. — С. 27—29.
4. Голенищев в. Описание ассирийских памятников /
В. Голенищев. — СПб., 1897. — 45 с.
5. Дмитриева Н.а. Искусство Древнего мира /
Н.А. Дмитриева, Н.А. Виноградова. — М. : Детская
литература, 1989. — 207 с.
6. Дьяконов И.М. «Номовые государства», «терри то-
риальные царства», «полисы» и «империи». Про-
блемы типологии / И.М. Дьяконов, В.А. Якоб сон //
Вестник древней истории. — 1982. — № 2. —
С. 3—16.
7. Дьяконов И.М. Люди города Ура / И.М. Дьяков. —
М. : Наука, 1990. — 429 с. — (Старовавилонская
культура. — Вып. 2).
8. Культура и искусство Вавилонии, Ассирии и соседних
стран / под общ. ред. М.И. Артамонова ; сост.
Н.Б. Янковская. — М. : Искусство, 1953. — 175 с.
9. лазарева И.в. URBI ET ORBI : Пятое измерение
города / И.В. Лазарева. — М. : ЛЕНАНД, 2006. —
80 с. — (Теоретические основы градостроительства).
10. Масон в.М. Первые цивилизации / В.М. Масон ;
отв. ред. И.Н. Хлопин. — Ленинград : Наука ЛО,
1989.
11. Матвеев к.П. Земля Древнего Двуречья: История,
мифы, легенды, находки и открытия / К.П. Матвеев,
А.А. Сазонов. — М. : Молод. Гвардия, 1986. —
160 с. — (Эврика).
12. Нейгебауер О. Точные науки в древности / Отто Не-
йгебауер ; пер. с англ. Е.В. Гохман ; ред. А.П. Юшке-
вич. — М. : Наука, 1968. — 234 с.
13. Никольский Н.М. Древний Вавилон. Популярно-
научные очерки по истории культуры Сумера, Вавило-
на и Ассура / Н.М. Никольский. — М. : Мир,
1913. — 435, [VI] c.
14. Оппенхейм а.Л. Древняя Месопотамия (Портрет
погибшей цивилизации) / А. Лео Оппенхейм ; пер. с
катерина ГаМаліЯ802
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (113), 2013
англ. М.Н. Ботвинника. — М. : Наука, 1980. —
407 с. — (По следам исчезнувших культур Востока).
15. Павленко ю.в. История мировой цивилизации. Фи-
лософский анализ / Ю.В. Павленко. — К. : Феникс,
2002. — 760 с.
16. Пиотровский Б.Б. История техники древнего Двуре-
чья / Б.Б. Питровский, Н.Д. Флиттнер // Очерки
по истории техники Древнего Востока / под ред.
В.В. Струве. — М. ; Л. : Изд-во АН СССР,
1940. — 352 с.
17. Пиотровский Б.Б. Ванское царство (Урарту) /
Б.Б. Пиот ровский. — М. : Изд-во вост. л-ры,
1959. — 283 с.
18. Сорокина Т.С. История медицины : учебник для сту-
дентов высших медиц. учебн. заведений / Т.С. Соро-
кина ; 3-е изд. — М. : Академия, 2004. — 560 с.
19. Флиттнер Н.Д. Культура и искусство Двуречья и
соседних стран / Н.Д. Флиттнер. — Л. ; М. : Искус-
ство, 1958. — 297 с.
20. церен Э. Лунный бог / Эрих Церен ; пер. с
нем. Б. Каллистова. — М. : ТЕРРА, 2007. —
336 с. — (Боги и учёные).
21. церен Э. Библейские холмы / Эрих Церен ; пер. с
нем. Н.В. Шафранской. — М. : Наука, 1966. —
479 с.
kateryna Hamaliya
ON MOST ANCIENT TOWNS OF THE WORLD
AND THE ORIGIN OF URBAN LIFE
IN MESOPOTAMIA
The paper is dedicated to the rise of first towns along the terri-
tories of Mesopotamia, the ancient centres of civilization
emerged in the basin of two great rivers, Tigris and Euphrates.
Description has been given of towns thoroughly studied by ar-
chaeologists, viz. Sumerian Ur built on the bank of Euphrates,
Assyrian cities Dur-Sharrukin (nowadays Khorasabad) and
Nineveh, the capital of ancient Assyria on the Tigris riverside.
Main attention has been paid to town-planning, architecture of
temples and palace complexes, structure of dwelled houses
owned by prosperous or poor inhabitants, organization of urban
water supply and removing of domestic waste. The achieve-
ments of ancient Mesopotamian builders in the field of urba-
nism as well as in creating the most comfortable dwellings for
rulers have been underlined.
Keywords: civilization, urbanization, way of life, practical
achievements.
катерина Гамалия
ДРЕВНЕЙШИЕ ГОРОДА МИРА:
НАЧАЛО УРБАНИСТИЧЕСКИХ ПРОЦЕССОВ
НА ТЕРРИТОРИИ МЕСОПОТАМИИ
Статья посвящена истории возникновения первых городов
на территории Месопотамии, в древнейшем очаге цивили-
зации, возникшем в бассейне рек Тигра и Евфрата. Описа-
ны города, детально изученные археологами разных стран:
Ур, построенный шумерами на берегу Евфрата; ассирий-
ские города Дур-Шаррукин (ныне Хорасабад) и Ниневия,
столица древней Ассирии, расположившиеся на берегах
Тигра. Особое внимание обращено на планировку городов,
архитектуру храмовых и дворцовых комплексов, структуру
домов, принадлежащих зажиточным и малоимущим жите-
лям, организацию городского водоснабжения и удаления
бытовых отходов. Подчёркнуты достижения жителей древ-
ней Месопотамии в области градостроения, в создании по
возможности более комфортных условий жизни горожан.
Ключевые слова: цивилизация, урбанизация, образ жиз-
ни, практические достижения.
|