Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні

Наша розвідка — спроба подати розгорнутий огляд українського церковного шитва кінця ХХ — початку ХХІ ст., що має давні корені, а в означений період переживає відродження. На зламі століть самодіяльні аматори, фахівці текстилю та гапту вивчають і наслідують традиції давнього українського шитва....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Олійник, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2013
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95026
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні / О. Олійник // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1087-1102. — Бібліогр.: 43 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-95026
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-950262016-02-14T03:03:00Z Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні Олійник, О. Статті Наша розвідка — спроба подати розгорнутий огляд українського церковного шитва кінця ХХ — початку ХХІ ст., що має давні корені, а в означений період переживає відродження. На зламі століть самодіяльні аматори, фахівці текстилю та гапту вивчають і наслідують традиції давнього українського шитва. Зазначені в дослідженні школи та майстерні здобули певний досвід роботи в галузі церковного шиття, який ляже в основу подальшого розвитку цього виду церковного мистецтва. This research-work has been an attempt to present an unfold review of Ukrainian temple fabrics – a kind of art with ancient roots and current revival. During late XX and early XXI cc. the self-taught amateurs as well as professional designers of textile and embroidery have studied and kept traditions of old Ukrainian sewing. Schools and workshops mentioned in this research-work possess certain experience that shall become a ground for further development of church artistry. Исследовательская работа — попытка представить развернутый обзор украинского церковного шитья конца ХХ — начала ХХІ вв., которое имеет древние корни, а в настоящее время переживает возрождение. Сегодня аматоры-самоучки, профессионалы текстиля и вышивки изучают и следуют традициям древнего украинского шитья. Отмеченные в данном исследовании школы и мастерские имеют определённый опыт работы в отрасли церковного шитья, который послужит основой дальнейшего развития этого вида церковного искусства. 2013 Article Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні / О. Олійник // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1087-1102. — Бібліогр.: 43 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95026 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Олійник, О. Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні Народознавчі зошити
description	Наша розвідка — спроба подати розгорнутий огляд українського церковного шитва кінця ХХ — початку ХХІ ст., що має давні корені, а в означений період переживає відродження. На зламі століть самодіяльні аматори, фахівці текстилю та гапту вивчають і наслідують традиції давнього українського шитва. Зазначені в дослідженні школи та майстерні здобули певний досвід роботи в галузі церковного шиття, який ляже в основу подальшого розвитку цього виду церковного мистецтва.
format	Article
author	Олійник, О.
author_facet	Олійник, О.
author_sort	Олійник, О.
title	Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні
title_short	Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні
title_full	Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні
title_fullStr	Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні
title_full_unstemmed	Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні
title_sort	українські церковні тканини кінця хх — початку ххі ст.: освіта та майстерні
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95026
citation_txt	Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні / О. Олійник // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1087-1102. — Бібліогр.: 43 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT olíjniko ukraínsʹkícerkovnítkaninikíncâhhpočatkuhhístosvítatamajsterní
first_indexed	2025-07-07T01:45:35Z
last_indexed	2025-07-07T01:45:35Z
_version_	1836950735691972608
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Церковні тканини знаходяться у кожній україн- ській церкві візантійського обряду у вигляді свя- тинь, богослужбових предметів, облачень та деталей інтер’єру. Вони взаємодіють з іншими складовими храмового простору безпосередньо або як самостійні об’єкти. Ця взаємодія важлива для створення гармо- нійного сприяння богослужінню та молитві. Церковний текстиль — це сукупність усіх пред- метів з тканини, які застосовуються в Церкві, вклю- чає безпосередньо богослужбові предмети, інтер’єрні вироби та облачення духовенства. Чинність та уро- чистість Божественної Літургії забезпечує, крім всьо- го іншого, також краса священичих облачень, спеці- альних покровів престолів, жертовників та аналоїв. Церковне шитво представляє собою ту частину церковного текстилю, обов’язковим елементом яко- го є гаптування. Мистецтво церковного шиття роз- діляють на лицеве (фігуральне) та орнаментальне. Лицеве шиття — це сакральні зображення Господа Ісуса Христа, Богородиці, святих, ангелів, подій зі Святого письма та історії церкви, які відповідають догматико-канонічним та іконографічним вимогам, виконані в особливій техніці ручного гапту. Лицеве шитво є виключно церковним видом гапту, воно зо- бражає красу непредметного, невидимого світу, всі його елементи несуть духовний зміст. Орнаменталь- не церковне шитво — це композиції з образотвор- чих елементів (геометричні форми, знаки, букви, стилізовані рослини і фігури тварин), які обов’язково мають символічне значення і походження з текстів Святого Письма та священних переказів, виконані в техніці гапту на предметах церковного текстилю. «Культурна» спадщина, яку залишила радянська влада на українських землях після непримиримої бо- ротьби з Церквою та національною самостійніс- тю — це масово зачинені греко-католицькі, право- славні автокефальні монастирі й храми, занедбане, знищене церковне майно, в тому числі численні уні- кальні пам’ятки давнього та тогочасного мистецтва. Завдяки винятковій мужності та ентузіазму групи вчених та дослідників певну кількість творів вдало- ся передати в музеї та реставраційні майстерні. При інвентаризації, описах цих пам’яток відкрилося над- звичайне за художньою формою та духовною вираз- ністю явище — українське церковне шитво. Як на- слідок з’явилися присвячені цій галузі публікації [1; 2; 9; 10; 11; 13; 8; 6]. Характерною особливістю лі- тератури радянського періоду (поч. 20-х — кін. 80-х рр. ХХ ст.) є відсутність в ній аналізу бо-© О. ОЛІЙНИК, 2013 Ольга ОЛІЙНИК УКРАЇНСЬКІ ЦЕРКОВНІ ТКАНИНИ КІНЦЯ ХХ — ПОЧАТКУ ХХІ ст.: ОСВІТА ТА МАЙСТЕРНІ Наша розвідка — спроба подати розгорнутий огляд укра- їнського церковного шитва кінця ХХ — початку ХХІ ст., що має давні корені, а в означений період переживає від- родження. На зламі століть самодіяльні аматори, фахівці текстилю та гапту вивчають і наслідують традиції давнього українського шитва. Зазначені в дослідженні школи та майстерні здобули певний досвід роботи в галузі церковно- го шиття, який ляже в основу подальшого розвитку цього виду церковного мистецтва. Ключові слова: гапт, лицеве шитво, майстерня, облачен- ня, машинна вишивка. Ольга ОЛІЙНИК1088 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 гословського та символічного значення богослужбо- вих предметів та облачень. Описувані пам’ятки церковного мистецтва розглядалися односторонньо, виключно як твори образотворчого і декоративно- прикладного мистецтва. Вся увага відводилася, як правило, детальному опису композиції, а сюжет трактувався як подія. У радянській Україні монополістом у галузі цер- ковного мистецтва стали майстерні Києво-Печерської лаври, яка спроваджувала церковну утвар у наново висвячені православні парафії західних областей України після насильної ліквідації Української Греко- Католицької Церкви. Основним постачальником си- ровини та художніх ідей стає Московська патріархія, на неї взоруються всі монастирські та лаврські ху- дожні майстерні республіки, внаслідок чого в укра- їнську продукцію привносяться невластиві елементи з підкреслено православною символікою. Зокрема, ця негативна тенденція помітилася на орнаментиці тканин, крої священичого облачення, уніфікації та за- міні функціональних груп, технічних прийомах гапту та нарочитому мерехтінню оздоб (люрекс, лелітки, бісер, перли, кольорове скло). Із впровадженням ви- шивальних машин у лаврські майстерні і налагоджен- ням масового уніфікованого виробництва шат літур- гійне шитво переживає глибокий занепад. Ручні ро- боти виконуються в ексклюзивних випадках — для архієрейських ризниць та в дарунок особливо поваж- ним духовним особам, що відвідували Україну. Потреба в літургійних тканинах та священичих облаченнях зросла наприкінці 1980-х років, з від- родженням духовності та відновленням закритих церков. В цей час жінки різних соціальних груп та професій прийшли в храм та шукали власне місце в житті парафії. Передусім це народні майстрині з вишивки та самодіяльні рукодільниці. Тільки з се- редини 1990-х рр. в цю галузь влилися молоді спе- ціалісти, випускники середніх та вищих художніх закладів, програми яких включали проектування текстильних виробів для церкви. Звісно, не йде мова про автентичні твори церковного образотвор- чого шитва, а швидше його окремі реконструкції у сучасних текстильних техніках (шпалерне ткацтво, розпис, аплікація, машинна вишивка) та орнамен- тальне гаптування. Наприкінці 1980—1990-х рр. в Росії та Україні без явної спадкоємності (живих носіїв традиції), тіль- ки на основі окремо виставлених музейних пам'яток, альбомних видань та кількох публікацій визріла ціла плеяда майстринь церковного гапту. Проте переваж- на більшість вишивальниць цього часу фактично не мала уяви про специфіку творів церковного призна- чення, у створенні яких часто застосовували художні прийоми зі світських композицій та народної орна- ментики. Значно менше в галузі залишалося справді талановитих і одухотворених майстринь, які пройшли довгий шлях освоєння традицій (від безпосереднього копіювання до створення самостійних творів) само- тужки, за літературою з церковного та декоративно- го гаптування. Матеріали (золочені металеві нитки, бісер, лелітки, шнури) шукали, розпорюючи знищені облачення, тканини та вишивку. Митра, 1996 р. (Маріоніла Саламатова, Єлецький монас- тир у Чернігові), лицеве та орнаментальне шитво Фрагмент покрову «Св. Серафим», 2005 р. (авт. Гріднє- ва Юлія, Харківська академія дизайну і мистецтва), ли- цеве шитво 1089Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 До знаменної дати 1000-ліття хрещення України- Руси проводилися виставки, присвячені християн- ській культурі та мистецтву в Києві та інших містах, а також у Росії (Москва, Санкт-Петербург, Новго- род) та Білорусі. Серед інших експонатів церковно- го мистецтва широко експонувалося унікальне укра- їнське літургійне шитво. Українська незалежність та національне відро- дження 1990-х рр. сприяли відновленню духовнос- ті. По всій Україні, головним чином, у її західних ре- гіонах масово відновлюються та будуються нові хрис- тиянські храми. Актуальною проблемою постає забезпечення їх літургійними предметами та обла- штуванням внутрішнього простору. В числі перших відчутна нестача добротного священичого облачення та церковних тканин, які в час повального дефіциту підміняють спорадичні аматорські роботи, часто на межі примітиву, наїву та кітчу. Основними тканина- ми та оздоблювальною фурнітурою для параменти- ки останнього десятиліття ХХ ст. стає дешева ту- рецька синтетична текстильна продукція, придбана на ринку. Усталено гаптовані сюжетні та декоратив- ні зображення виконуються з допомогою друкованих зображень і узорнотканих стрічок, відображаючи не- високі естетичні запити виконавців та замовників. Паралельно з цими негативними явищами в цер- ковній сфері, позитивні зрушення відбуваються у мистецьких колах Львова та Києва. Художники і декоративісти активно залучаються до роботи у не- знаній для фахівців тоталітарного (радянського) пе- ріоду галузі, яка приваблює новими можливостями творчого вияву. Оскільки створення літургійних тка- нин вимагає фахового підходу, а саме освіти художника-текстильника зі знаннями церковно- літургійних канонів, релігійна тематика стає важли- вим вектором навчального процесу світських мис- тецьких навчальних закладів. Зокрема, у Львівській академії мистецтв та Львівському державному коледжі декоративного та ужиткового мистецтва ім. І. Труша ця тематика введена у дипломне та кур- сове проектування. Серед численних студентських робіт помітні хоругви, церковні стяги, плащаниці, покрови та ряд інших храмових тканин, які майбут- ні художники вчаться проектувати та виконувати під керівництвом педагогів. Амбітним завданням учбових художніх закладів доби національної незалежності 1990-х рр. стало ви- ховання не тільки висококваліфікованого фахівця певної галузі мистецтва, а одночасно й представни- ка духовної еліти суспільства, покликаного відро- джувати і розвивати традиції занедбаної церковної культури нашого народу [12, с. 47]. Актуальною проблемою для художників-текстильників стало опа- нування багатої спадщини літургійного шитва та цер- ковних тканин у контексті богослужбового дійства та нерозривній єдності з внутрішнім оздобленням храмового ансамблю. Появі власних оригінальних творів молодих спеціалістів передувала тривала ко- пітка робота по нагромадженню досвіду: знайомство з сакральними тканинами у музейних збірках, ана- ліз їхньої художньо-образної системи, іконографії, стилістики художніх форм, технік шитва, а також відшукання сучасного «технологічного еквіваленту» трудомісткому ручному гапту серед відомих технік Сакос митр. Одеського й Ізмаїльського УПЦ МП Ага- тангела, 2005 р. (Відділення художнього церковного шит- ва ОДС), лицеве шитво Ольга ОЛІЙНИК1090 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 оздоблення текстилю (ткацтво, розпис, аплікація, вишивка та інші). Важливою методологічною засадою при створен- ні художнього церковного твору спеціалістом тек- стилю було усвідомлення стильових особливостей того чи іншого храмового ансамблю і підпорядкова- ність його розкриттю божественної сакральної ідеї. Тому налагодилася співпраця кількох кафедр, пере- дусім зі спеціалістами проектування інтер’єру, ре- зультатом якої мало стати створення ансамблю цер- ковних творів (архітектурний декор, стінопис, ві- траж, обстава, металеві вироби, тканини тощо) для конкретного культового об’єкту [12, с. 48]. У Харкові в Академії дизайну і мистецтва в 2002—2003 рр. подібні програми з літургійного шитва впроваджувалися на факультеті художнього текстилю під керівництвом Юлії Гріднєвої, худож- ника текстилю, автора наукового дослідження про візантійську традицію в літургійному шитві пізньо- го середньовіччя [4]. Паралельно з дослідницькою працею педагог практично освоїла церковне гаптування і взяла участь в організованій майстернею церковного шитва «По- кров» (2006) [3] конференції в Санкт-Петербурзі, де виставляла власні роботи: виконані в складній тех- ніці мініатюрного гапту дві деталі воздуха «Святий Серафим» (2005) [30] та індитью (1999) з компо- зицією Спасителя на престолі з Пристоячими. У ви- конанні останньої використаний спеціальний автор- ський прийом — фігури виткані, а лики вигаптува- ні. У творчій манері Ю. Гріднєвої помітне виражене тяжіння до живописного трактування, інспіровано- го творчістю відомої української художниці й гапту- вальниці Олени Прахової. Єдиний в Україні учбовий заклад церковного шит- ва — це Відділення художнього церковного шит- ва Одеської Духовної Семінарії (Одеса), створе- ний в 2002/03 навчальному році 1. Знаходиться на повному забезпеченні Одеського Свято-Архангело- Михайлівського жіночого монастиря (УПЦ МП) 2. Спочатку термін навчання був два роки, а з 2007 р. — три. Учбові програми створювалися за методичними напрацюваннями подібних учбових за- кладів Росії (Москви, Санкт-Петербурга) та з ура- хуванням власного досвіду. Беззаперечна заслуга у налагодженні учбового процесу належить ініціато- ру та керівнику відділення — Олені Шелюто, яка постійно турбується про підвищення методичного та практичного рівня викладання церковного шит- тя, з цією метою відвідує науково-практичні кон- 1 Тут і далі використано матеріали статті Олени Шелюто «Навчальні програми на відділенні церковного худож- нього шитва» [17]. 2 Ігуменя Серафима (Шевчик). Учениці живуть в мо- настирі, займаються у спеціально виділеному корпусі монастиря. Для навчання набирають до 10 дівчат віком 18—22 років. Митра митр. Одеського й Ізмаїльського УПЦ МП Ага- тангела, 2004 р. (Відділення художнього церковного шит- ва ОДС), лицеве шитво Деталь сакоса, 2006 (Відділення художнього церковного шитва ОДС), лицеве шитво 1091Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 ференції в Росії [18] та Україні, підтримує контак- ти з російськими колегами. Програма навчання церковного шитва, відповідно до специфіки духовного освітнього закладу, склада- ється з двох блоків дисциплін — богословського та спеціального. Спеціальними дисциплінами є церков- не шитво, матеріалознавство текстильних матеріалів, символіка церковних облачень, історія українського та російського церковного шитва, спеціальний рису- нок, іконографія. Пріоритетами в навчанні є вивчен- ня технології вишивки, яка традиційно застосовува- лася в літургійних тканинах України та Росії. Крім широкого діапазону технічних навиків вихо- ванцям закладаються стійкі основи творчості, що по- лягають у необхідності наслідувати церковні канони та традиції церковного мистецтва. Для прийому на відділення не вимагаються навики гаптування, проте вже наприкінці першого року курсу майбутні майстри- ні освоюють золотий гапт «у прикріп» — базову та широко застосовувану у даній галузі групу стібків. Та- кож значна увага відводиться прийомам вишивання та використання в оздобах перлів, що мало значне по- ширення у Російській православній Церкві, зокрема в іконних окладах. Другий рік студій, який присвяче- ний вивченню технік шовкового гаптування, а також технології фарбування натуральними та хімічними барвниками, завершується опануванням золотого гап- ту «по карті» і виготовленням митри. Якщо за два перші роки вишивальниці освоюють тільки орнаментальний гапт, то третій рік навчання на відділенні був введений з метою поглибленого ви- вчення різнобарв'я вишивальних технік, а також най- складнішого та найвідповідальнішого виду церков- ного гапту — лицевому шитві. Важливо, що фігур- ні зображення вигаптовуються ученицями за рисунками (так званими прорисями) іконописців, зокрема художника-мозаїста Андрія Шелюто. Во- чевидь, тому роботи помітно тяжіють до монумен- тальності, хоч пошук власної стилістичної манери одеської школи церковного шитва триває. Продукція одеського відділення церковного шит- ва відзначається фаховим рівнем побудови компози- цій, а також світлим пастельним колоритом. Серед творів помітні передусім величаві ошатні архієрейські облачення, виготовлені спеціально для Патріарха Ро- сійської Православної Церкви Кирила та митропо- лита Одеського й Ізмаїльського УПЦ МП Агатан- гела. Зокрема, це архієрейська митра (2005) 3 на подобі великокняжих головних уборів, підшита срі- блистим хутром; величавий білосніжний сакос (2005) [31] з розшитими кольоровим шовком клеймами та золотистим орнаментом; вишукане «перлове» обла- чення (2005), у дрібних гаптованих мініатюрах яко- го застосовані перли і намистинки; архієрейська ми- тра (2004) з делікатним виконанням лицевих клейм. Можливості учбової майстерні не обмежуються свя- щеничим облаченням, вже зроблено декілька спроб лицевого гапту в плащаницях, пеленах, покрівцях, ка- тапетасмах, окладах Євангелії, іконах. Інший освітній рівень пропонує Майстерня гапту Недільної школи при храмі Покрови Пресв. Бого- родиці УПЦ МП с. Трьохізбенка (Луганської обл.), де навчання ведеться за спеціальною програмою для дітей. Заснована учбова майстерня гапту у 2003 р. при місцевій Покровській церкві. Керівник — дру- жина пароха — Надія Міхеєва [16, с. 172—173], яка в 2002—2003 рр. пройшла курс прискореного ви- вчення в майстерні «Убрус» і залучила до навчання церковного шитва учнів Недільної школи. Характер- 3 Належить митрополиту Одеському і Ізмаїльському Ага- тангелу. Ієрейське облачення, 2004 р. (майстерня гапту с. Трьох- ізбєнка Луганська обл.), лицеве та орнаментальне шит- во, перли Ольга ОЛІЙНИК1092 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 ними особливостями у творчості є домінування деко- ративного аспекту над зображальним, брак професій- ної художньої освіти відчувається у порушенні ціліс- ності композиції надто малими фрагментами та стилістично не вивіреному рисунку. Серед матеріалів домінують натуральні та синтетичні тканини, кани- тель різних видів, перли, стрази. Визначні твори: гап- тована ікона «Свята рівноапостольна княгиня Оль- га» (2004), ієрейське облачення (2004) [33] з до- бре укомпонованими лицевими клеймами, літургійний комплект покровів (2004) [27] — оригінальні фі- гуративні та орнаментальні композиції; виконана у традиціях т.зв. перлового шитва ХІХ ст. червона єпи- трахиль (2006) [34] та митра [35]. Найчисельні- ші учнівські роботи — закладки для Євангелія спо- внені художньо-технічних пошуків. З вересня 2013 р. при Київській Духовній Ака- демії організовані курси церковної вишивки [38]. Заняття проходять у приміщенні Києво-Печерської Лаври, а викладає основи церковного лицевого та зо- лотого гапту досвідчена майстриня Ольга Фіщук 4. Програма дворічних курсів створена на основі мето- дологічних розробок Відділення лицевого шитва МДА та власного досвіду викладача. Ольга Фі- щук — автор близько десятка творів лицевого гап- ту, особливістю яких є мініатюрні розміри: пелена «Св. Мч. Валерій» (2006—2007 рр., 10 х 21 см) [24], виконана у співавторстві дипломна робота — лицева митра (2009) [25], пелена «Спаситель» 4 Фіщук Ольга Валеріївна (1977 р. н.), випускниця Від- ділення лицевого шитва Іконописної школи при МДА (2009 р.). Проживає в Києві, працює самостійно. (2008—2010 рр., 22 х 22 см) [26], скрижалі для мантії (2012) [32] зі сюжетами «Благовіщення» та «Одигітрія». Подібно більшості теперішніх україн- ських майстринь лицевого гапту, вона захоплюється давньоруським шитвом, є автором реконструйовано- го технічного прийому домонгольського шитва [14]. Сучасні майстерні церковного шитва існують двох типів: ручного та машинного гапту, нерідко у май- стернях поєднують ручну та машинну роботи. Від- значимо, що відродження ручного гапту, зокрема ли- цевого шитва, в Україні на наприкінці ХХ — почат- ку ХХІ ст. пов’язане з діяльністю ряду православних монастирів (передусім Московського патріархату), де це заняття завжди було традиційним для більшос- ті жіночих обителей. Специфічний уклад життя чер- ниць відображається на діяльності майстерні — чіт- ка організація, субординація, послух. Монастирське літургійне шитво відзначається особливою побож- ністю, молитовним змістом. Вишивання у супрово- ді молитви — це акт співтворчості з Богом, саме тому у давнину була традиція не згадування імен іко- нописців та гаптярок. Також цьому сприяли тісні контакти монастирів з патріархією та новоутвореними навчальними центра- ми церковного гапту при духовних освітніх закладах Москви 5 та Санкт-Петербурга 6. Постійне зростан- ня зацікавлення галуззю, потреба фахових консуль- тацій, взаємного збагачення досвідом вишивальниць та допомоги в придбанні матеріалів спонукали там до проведення на базі навчальних майстерень щорічних семінарів і конференцій (з 1996 р. в Москві, а 2004 р. — Санкт-Петербурзі), присвячених питанням істо- рії, техніки та сучасного розвитку церковного гапту. На супровідні науково-практичним конференціям ви- ставки церковного шитва у Росію переважно приво- 5 Кафедра церковного шитва Факультету церковних мис- тецтв Православного Свято-Тихоновського Гуманітар- ного Університету (1992), Курси лицевого та золотого гапту Школи ремесел Музею декоративно-прикладного і народного мистецтва (1996), відділення церковної ви- шивки Вищих Православних Курсів «Со-действие» (1996), Відділення лицевого шитва Іконописної Школи МДА (2005, Сергіїв Посад Московської обл.) 6 Курси церковного гапту В.Б. Казаріної при Право- славному центрі Свято-Ісидорівської церкви (1998, з 1999 — майстерня золотого гапту «Убрус» при Успенському Подвор’ї Свято-Введенської Оптинської пустині), майстерня Добродійного фонду відродження традицій давньоруського шитва «Покров» (2003). Плащаниця «Успіння Богородиці», 2000-2004 рр. (Єлець- кий монастир у Чернігові), лицеве шитво («у прокол») 1093Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 зяться нові, щойно завершені роботи. Серед них не меншою увагою користуються твори з України: на- приклад, Успенська плащаниця (2004 р., майстерні Єлецького Свято-Успенського жіночого монастиря у Чернігові) та перші роботи майстерні Недільної школи с. Трьохізбєнка. Вони відразу ж стають об’єктом наукового зацікавлення сучасних російських дослідників [16, c. 174, 206]. У незалежній Україні першим осередком ручного церковного гапту стала майстерня Єлецького Свято- Успенського жіночого монастиря (УПЦ МП) у Чернігові, яка існувала протягом 1994—2004 рр. під керівництвом черниці Маріоніли (Саламатової) 7. Непересічна творча особистість та ентузіаст своєї справи — сестра Маріоніла, вишиває з дитинства. Основ церковного гапту її навчала рідна мати — Те- тяна Саламатова, відома вишивальниця Києво- Печерської Лаври. Також приватно опановувала прийоми золотого та лицевого гапту в майстерні Іко- нописної школи Московської Духовної Академії (Москві) [16, c. 123—124]. Майстриня Маріоніла відома ще й тим, що вивча- ла давні види гаптування. Особливої уваги заслуго- вує її наукове дослідження матеріалів розкопок з Чернігова — шитва домонгольського періоду [7], яке навіть у музейних пам’ятках не збереглося. За мате- ріалами розкопок, по фотографіях дослідниця нама- галася відновити цю давню техніку, яка зовсім від- мінна від шитва XV—XVI століття. Особливість її полягає в тому, що металева нитка проходить повніс- тю крізь тканину — так званий гапт «у прокол». Перебуваючи у Чернігові, Маріоніла активно за- ймалася педагогічною діяльністю: у 1994— 2004-х рр. навчала гаптування у майстерні Єлець- кого монастиря та консультувала приїжджих виши- вальниць. Особисте завзяття майстрині сприяло незвично стрімкому росту майстерні: перше опану- вання золотого орнаментального гапту, а з початку 2000 року — лицевого. У майстерні працювало 7 Черниця Маріоніла (Саламатова, 1980 р. н.) пройшла коротке стажування навчання в майстерні Іконописної школи Московської Духовної Академії (Москва), постійно консультувалася зі спеціалістами та реставра- торами Москви та Санкт-Петербурга. Після її переїзду в 2005 р. у Росію (Сергіїв Посад Московської обл.) в роботі чернігівської майстерні помітився певний спад: кілька учениць продовжують виконувати ручні гапти з власного бажання, у вільний час. 5—9 майстринь, а навчання відбувалося в процесі роботи. Духовним опікуном та замовником майстер- ні був настоятель Свято-Успенської Києво- Печерської Лаври архієпископ Павло (Лебідь). Тісна співпраця черниць з Іконописною школою МДА, а саме застосування у шитві прорисів її ви- пускників 8, сприяли швидкому професійному зрос- танню майстринь, високому розвитку лицевого шит- ва загалом. У творах помітний вплив стилістики мо- нументального мистецтва, особливо фрески. Характерними рисами діяльності майстерні є: взо- рування на давньоруське літургійне шитво ХІІ— ХIV століть, використання прийомів гапту ХІІ ст.; 8 Олександр Солдатов, Анатолій Альошин та Самсон Марзоєв [16, c. 174]. Фрагмент плащаниці «Успіння Богородиці» (Єлецький мо- настир у Чернігові) Параман, 2004—2005 рр. (Маріоніла Саламатова, Єлець- кий монастир у Чернігові), лицеве шитво Ольга ОЛІЙНИК1094 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 а також обов’язкове богословське обґрунтування композиції, змісту, колориту. Легкість та прозорість кольорової гами чернігівських гаптів нагадують ак- варельні фарби. Матеріали застосовували виключ- но натуральні, також часто користувалися прийомом тонування (натуральними барвниками). До техніч- них особливостей майстерні належить застосування прийомів шитва домонгольського періоду — «у про- кол», коли шитво залишається тонким, не виступає над поверхнею тканини і дуже нагадує давнє. Цю техніку сестри намагалися повторити у най- помітнішому творі майстерні — плащаниці «Успін- ня Пресвятої Богородиці» (2001—2004) [29], виконаної для Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври 9. За відзивом російської дослідниці Т. Хрє- біної [16, c. 174], у сучасній історії православного шитва (в тому числі Росії та Білорусії) це найбіль- ша за габаритами робота (2,5 х 2 м). Гаптований твір має усталену іконографію, автор прорисів — Самсон Марзоєв. Композиція середника органічно вписана в прямо- кутний простір. Силуети Спасителя, Богородиці та апостолів монументальні, дещо витягнуті. Гаптована 9 Зараз знаходиться у Свято-Троїцькому храмі Іонійсько- го чоловічого монастиря у Києві поряд з гробом Препо- добного Іони Київського. композиція стилістично близька до фрескового зо- браження. Цьому сприяє проста пласка техніка гап- ту. Всі лики, руки, одежа та стафажні елементи за- шиті в одному напрямі — т. зв. прямоличним шит- вом. Лики вишиті одним кольором основного тону. Розчленуванню площин сприяє добре промальова- ний рисунок. Це особливо помітно у вписаних у кай- му фігурах ангелів. Всі шістнадцять представників небесного воїнства мають подібний рисунок, але кож- ному з них притаманні особливі елементи. Лаконізм круглих клейм в кутах кайми сприяє виразному сприй- няттю плащаниці, не перевантажує її дрібницями. В шитві присутні невеликі деталі, вигаптовані з ювелір- ною точністю, наприклад посудина для благовонній. Орнаментальні композиції виконані без перенесення малюнку на тканину — на відчуття (як і в давньо- руському шитві), що додає твору щирості. Загалом у роботі відчувається легкість виконан- ня гапту. Нитяний настил пластичний, а тканина за- лишається тонкою. Незважаючи на окремі закиди російських колег [42], що гаптування сучасними по- ліестровими нитками мало нагадує домонгольське шитво зі справжніми золотими нитками (їх в цей час просто не дістати), твір не втрачає своїх високих ху- дожніх та духовних якостей. Оскільки з 2005 р. черниця Маріоніла (Салама- това) переїхала в Росію, де продовжує творчу діяль- ність на Відділенні лицевого шитва Іконописної Школи МДА (Сергіїв Посад, Москва), відзначи- мо ряд її робіт, виконаних у Єлецькому монастирі: митра (1996), пелена «Святий преподобний Іоан Рильський» (1998), катапетасма (2003— 2004 рр.) 10, закладка для Євангелія з монограмою Костянтина (2005), параман (2004—2005) [28]. Всі вони вигаптувані за власними рисунками і виріз- няються оригінальною творчою манерою. Загалом гапту майстрині передують ґрунтовні підготовчі ро- боти, тому творам властива усвідомленість і проду- маність у вирішенні художніх завдань. Кожна на- ступна робота майстрині передбачає використання рідкісних давніх джерел вишивального мистецтва у створенні нових творів. Перебуваючи в Росії черниця Маріоніла у співпра- ці з декількома московськими майстринями виконала за власним рисунком Господню плащаницю (2005— 10 Вишита у співучасті з Наталією Чирковою (Сергіїв По- сад, Москва). Фрагмент напрестольної Господньої плащаниці, 2005 р. (Свято-Троїцький Іонійський монастир у Києві), лице- ве шитво 1095Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 2007 рр.) для Свято-Троїцького храму Іонійського чо- ловічого монастиря у Києві. За композиційними та технічними прийомами вона нагадує Успенську пла- щаницю, проте відмінна за стилістикою. Камерного звучання твору надають менші розміри (120 х 157 см) та застосування чорного тла, яке добре збалансовує м’які контрасти теплих вохристих, зелених барв з бі- рюзовими та смарагдовими відтінками. У 2004—2005 рр. розпочала роботу вишиваль- на майстерня при Свято-Троїцькому Іонійському монастирі (УПЦ МП) [19]. Сприяла цьому тери- торіальна близькість відомої на той час майстерні церковного гапту у Чернігівському Єлецькому мо- настирі. Перші майстрині навчалися у черниці Ма- ріоніли основ та технік лицевого шитва. За благо- словення настоятеля Іонійського монастиря 11 краща учениця Олена Вороніна (Чернігів) разом з черни- цями організувала в обителі майстерню і гурток гап- ту, в який запрошували й мирян. Всі твори у май- стерні благословляв настоятель, а ескізи створюва- лися власними силами під наглядом співробітників монастирської іконописної майстерні. Появі композицій передує складна дослідниць- ка робота, глибоке розуміння сюжету, що за слова- ми О. Вороніної, неможливе без молитви, посту та послуху 12. Шитво майстрині відзначається висо- кою художньою культурою (як у загальній концеп- ції, так і в деталях), монументальністю та бездо- ганною технікою гапту — із застосуванням склад- них давніх прийомів. З 2011 р. в майстерні монастиря під керівництвом Олени Петрової [21] в техніці лицевого гапту працює три вишивальниці, твори яких відзначаються високим професіоналізмом та мистецькими якостями. Для руч- ного гапту майстрині використовують золотистий і сріблистий люрекс, а також фарбований натуральни- ми барвниками шовк. Рисунки для основних творів майстерні виконує досвідчений іконописець — Олек- сандр Рудой (іконописна майстерня ОДС). В асортименті майстерні унікальні зразки лицево- го та орнаментального гапту: покрівці («Богороди- ця Знамення» і «Христос Пантократор») [36], Господня плащаниця (2005) [37], сюжетні опліч- чя риз, закладки до Євангелія, парамани та інше. 11 Єпископ Обухівський Іона (Черепанов). 12 З інтерв’ю О. Вороніної кореспонденту офіційного порталу «Православ’я в Україні» Олександру Андрущенку [19]. Найпомітнішим є твір «Покров на мощі Преподо- бного Іони» (2011 р.) [35], виконаний в техніці ли- цевого гапту протягом трьох років трьома майстри- нями. Вузьку видовжену композицію на блакитній шовковій тканині творить постать святого у архіє- рейському золотистому облаченні та вгорі над нею — «Спас Нерукотворний». Освячення та по- кладання покрову на раку з мощами набуло значно- го розголосу у православних виданнях та додали по- пулярності вшануванню святого у Свято-Троїцькому Іонійському соборі обителі. Більшість світських та монастирських майстерень з виготовлення церковних тканин та облачення мають промисловий характер: серійне виробництво, вико- нанням замовлень, орієнтація на комерційний попит. Це дозволяє поповнювати конкретний храм вироба- ми в гармонійному кольоровому вирішенні, однаковій композиційній манері та техніці оздоблення. Водно- час догоджання естетичним запитам замовника, які Покрівець «Богородиця Знамення», 2005 р. (Свято-Тро- їцький Іонійський монастир у Києві), лицеве шитво Фрагмент плащаниці Св. Іони Київського, 2011 р. (Свято- Троїцький Іонійський монастир у Києві), лицеве шитво Ольга ОЛІЙНИК1096 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 не зовсім відповідають традиціям церковного шиття (надмірний декоративізм, привнесення нових матері- алів та комп’ютерного друку), створює передумови для поступової появи в ньому світських рис. Монастирські та виробничі майстерні машинної вишивки — це підприємства, що виготовляють цер- ковний текстиль, вишитий на професійному облад- нанні з програмним управлінням. Процес виконання вишивки в таких закладах кардинально відрізняєть- ся від традиційного послуху церковних майстринь, які гаптують вручну. Спочатку художник розробляє ес- кіз, сканує його. З допомогою спеціальної комп’ютерної програми переводить в рисунок з намальованими стіб- ками. Особливо трудомістким і копітким вважається вишивання фігурних образів. Часто виконують де- кілька варіантів кольорового вирішення одного рисун- ку. Готовий комп’ютерний файл переносять у виши- вальну машину і технологічний процес, у залежності від площі та складності декору, займає від кількох го- дин до кількох днів. Як на кожному виробництві ху- дожники змушені підпорядковуватися вимогам серій- ного випуску, можливостям вишивальної техніки та матеріальної бази. Професійні вишивальниці працю- ють на японських та корейських вишивальних авто- матах з програмним забезпеченням. Займаються по- шиттям облачень та виробництвом десятків наймену- вань елементів для аплікації. Особливістю сучасних майстерень машинної ви- шивки є домінування декору над зображенням, коли орнаментальне шитво пригнічує лицеве (фігуральне, нерідко схематичне, без належної побожної шано- бливості). Лицеве шитво часто заступає аплікація, живописні та літографічні вставки. Сучасне церков- не шитво «грішить» геометризацією форм, спроще- ними композиціями розквітлих хрестів, відкритим часто контрастним колоритом, застосовуванням орна- менту для заповнення площини. В орнаментальному шитві помітне поєднання мотивів світської та народ- ної вишивки, улюблений мотив — виноградна лоза. В цілому для декору літургійних тканин характерне перенасичення деталями. У виробах майстерень під патронатом МП домінує золотошиття, надмірна кіль- кість оздоб (бісеру, леліток, штучних перлів, стразів, кольорового скла, позументної фурнітури). Загалом, необмежене тиражування продукції позбавляє її ори- гінальності, унікальності та художньої вартості. До виробничих майстерень належить передусім швейний цех Художньо-промислового підприємства при Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (УПЦ МП) — беззаперечний монополіст галузі в Україні ще з радянських часів. Створений як дублер відомих російських виробництв православної цер- ковної утвари («Софріно» 13 та інші), він до певної міри наслідує їхні художні ідеї та традиції. З 1994 р. це сучасне текстильно-швейне підприємство під на- звою «Православний текстиль» [40] працює в Ки- ївській Митрополії (УПЦ МП). Склад-магазин знаходиться на території Києво-Печерської Лаври. В асортименті підприємства священичі облачення та різноманітні церковні тканинні вироби для облашту- вання храму — плащаниці, покрівці, скатертини, об- лачення престолу, хоругви і катапетасми, оздоблені 13 Швейний цех Художньо-промислового підприємства Російської Православної Церкви «Софріно» організова- ний в 1988 р. у Софріно (Московської обл., Росія). Покров «Св. Мч. Валерій», 2006—2007 рр. (авт. Фіщук О., Київ), лицеве шитво 1097Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 візерунками машинної вишивки. В штаті підприєм- ства дизайнери та конструктори одягу, майстри на вишивальних автоматах. За художньо-стилістичними ознаками продукція тяжіє до орнаментального церковного шитва ХVIII— ХІХ ст. та народної вишивки. Домінує використан- ня рослинних мотивів, улюбленими серед яких є ви- ноградна лоза, типові для центрально-українського регіону стилізовані квітучі галузки. Не рідко в деко- рі облачень трапляється натуралістичне трактування флори, урбаністичні зображення. В колориті доміну- ють золотисті відтінки (імітація золотого гапту) та відкриті контрастні поєднання. Матеріали тут засто- совують натуральні та синтетичні, в технічному пла- ні переважає машинна вишивка об’ємною гладдю по підкладу (нитяному, мотузковому) металізованими (метаніт, люрекс) та шовковими (віскоза, лавсан) нитками. Як ексклюзивні вироби компанією пропо- нуються ручний гапт канителлю, інкрустація намис- тинами та кольоровим камінням (митри, ікони, пла- щаниці). Для великих тиражів митр і плащаниць ви- користовуються живописні та літографічні деталі. «Православний текстиль» задовольняє потреби передусім православних храмів, і не тільки в Украї- ні: шиють на Афон, в Єрусалим і США. Підпри- ємство постійно оновлює асортимент і широко про- понує богослужбові вироби іншим клієнтам, в тому числі й парафіям УГКЦ (враховуючи особливості т.зв. грецького крою). Для швейної майстерні Фролівського Свято- Вознесенського жіночого монастиря (УПЦ МП), відомого у давнину осередку церковного гапту 14, харак- терне поєднання ручної роботи з машинною. Це най- краще демонструє основна їхня продукція — ієрейські та архієрейські митри. У декорі митр помітні інспірації з аналогічної російської продукції (Софріно). Різноманітність орнаментальних форм, стилісти- ки та використовуваних матеріалів (оксамиту, пар- чі, канителі, шнурів, шовку, метаніту, стразів, пер- лів, кольорового каміння), здається, не має меж. За- повнення розчленованого на сегменти головного убору складним та витіюватим орнаментом, що гар- монійно або не гармонійно підкреслює форму, поєд- нання гапту з живописними вставками та ювелірни- 14 Фролівський Свято-Вознесенський жіночий монастир у Києві у ХVIII ст. був найбільшим центром церковного шитва [5, c. 32—34]. ми хрестами в купі не завжди творять цільність ху- дожнього образу цього дорогоцінного убору. У рослинному декорі переважають мотиви світського та народного декоративного мистецтва: виноградна лоза, пшеничні колоски, квіти, листя, розквітлі хрес- ти. Черниці також виконують митри з вигаптувани- ми зображенням серафимів, вписаних у три сегмен- ти. У деяких зразках помітне надмірне використан- ня дрібних елементів орнаменту та намистин. Ручне орнаментальне та фігуративне шитво в Україні найкраще представляє Художньо-вироб- ниче підприємство «Золоте шитво» (Кірово- град) [41], яке більше п’ятнадцяти років (з 1998 р.) спеціалізується на виготовленні золотому гапті (зо- лотою та срібною канителлю): церковних облачень, митр, сакральних покровів, обрядових тканин, пла- щаниць, хоругв, ікон та іншої вишиваної продукції). Лицева митра, 2009 (дипломна робота Фіщук О. з Києва, випускниці майстерні лицевого шитва МДА), лицеве шитво Митра (ПП «Православний текстиль», Київ), ручний ор- наментальний гапт («по карті») Ольга ОЛІЙНИК1098 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Всі вироби, як зазначає виробник, «… виготовля- ються вручну за відновленими технологіями шитва давніх майстрів Київської Русі з використанням тіль- ки натурального каміння: гранатів, аметистів, топа- зів, перлів, оніксів, бірюзи...». Підприємство прикладає значні зусилля для по- дальшого відродження та збереження цього давньо- го гапту, піклується про професійну освіту своїх учнів, майбутній штат достойних майстрів. У най- ближчому часі, із завершенням будівлі комбінату під- приємство планує зібрати колектив майстрів різних художніх спеціальностей — «художників, гапту- вальниць, різьбярів, ювелірів, здатних своїм диво- вижним золотим рукоділлям відродити та зберегти красу і велич України на віки» [42]. Оригінальні та неповторні твори «Золотого шит- ва» завоювали прихильність не тільки у вітчизняних клієнтів, а й далеко за кордоном. Майстерня приймає активну участь у промислових та художніх виставках (більше 30), разом з іншими єпархіями УПЦ МП щорічно представляє Україну на Всецерковній Пра- вославній виставці «Православна Русь» в Москві. При знайомстві з асортиментом підприємства, а це — архієрейські та ієрейські облачення, митри, свя- щенні покрови, плащаниці, хоругви, обрядовий тек- стиль, ікони, картини, сувеніри тощо, кидається в очі намагання заповнити золотим орнаментальним гаптом якомога більше фонової тканини (в облаченнях вона якби імітує ткані візерунки). В стилістиці орнаменту відчутні інспірації українського шитва XVIII— XIX ст. та еклектизм, а у сюжетних зображеннях — натуралістичне та живописне трактування ликів, фігур та флори. У вигаптуваних іконах та картинах спосте- рігаємо різнобарв’я та не канонічність іконографії. В техніці оздоблення богослужбових виробів до- мінує ручний золотий гапт — «в прикріп» по кар- тону та настилу. Лицеві клейма виконані ручним або машинним способом: позитивно, що зовсім відсутні живописні та літографічні вставки. Рясно декорова- не священиче облачення справляє враження цар- ського одягу, що в цілому затьмарює їхнє призна- чення та сакральну суть, відволікає від Літургії. Золотошвейні майстерні Свято-Нікольського жіночого монастиря УПЦ МП (с. Нікольське, Донецька обл.) були створені невдовзі після його за- снування у 2001 р., поряд з швейною, іконописною, столярною, різьби по дереву та іншими — за благо- словення схиархімандрита Зосима 15. Настоятель сам збирав старовинні гаптовані золотом твори (в тому числі плащаниці) і відчував потребу у гаптарській майстерні для їхньої реставрації. Черниці та жінки- мирянки, які були здібні до рукоділля і хотіли своєю працею прислужитися церкві, організували майстер- ню з виготовлення та реставрації літургійних тканин. Досвіду майстрині набиралися, розпочинаючи з рес- таврації та копіювання знищених церковних творів. Особливо часто доводилося поновлювати плащани- ці кінця XVIII—XІX ст.: дописували лики (в іко- нописній майстерні), переносити золотий гапт на нову тканину, зміцнювати стібки. Перш ніж розпочати повноцінну роботу майстер- ні, черниці навчалися гапту в Оптіно 16 (Росія), досі постійно контактують та рівняються в творчості на російські навчальні центри (Сергіїв Посад, Оптіно), де вдосконалюються, переймають досвід [20]. На 15 З інтерв’ю черниці Свято-Нікольського жіночого монас- тиря сестри Іуліанії, яка очолює майстерню, кореспон- денту порталу «Православие в Украине» [38]. 16 Успенсько-Оптинська пустинь в Санкт-Петербурзі. Облачення архієрейське (ПП «Золоте шитво», Кірово- град); ручний гапт; канітель, інкрустація камінням 1099Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 початках роботу провадили різними доступними (часто не відповідними матеріалами), що суттєво знижувало на естетичні та технічні якості гапту. Зго- дом, з покращенням економічного становища в кра- їні, з’явився асортимент потрібних у даній літургій- ній галузі текстильних матеріалів і у монастирських приміщеннях налагодили власне виробництво свя- щеничого облачення, митр, покровів, плащаниць, ікон, сувенірів тощо. Серед використовуваних мате- ріалів домінують металізовані нитки типу люрекс (Франція) і золочені (Росія). У творах використо- вують як ручні техніки гапту (одностороння гладь) так і машинні. Великі роботи — священичі облачен- ня і плащаниці, виконуються у машинному цеху, де майже весь процес гапту — механізований. Фігурні композиції (опріччя, хрести, покрови, плащаниці) подібно сучасним російським осеред- кам, наслідують давньоруське літургійне шитво, по- значене стилістикою візантійського іконопису: пло- щинне вирішення основних форм, пласкі стібки, щільне заповнення кольорових ділянок, контурне опрацювання. В гаптованих іконах та плащаницях застосовують оздоблення декоративним шнуром (що імітує об’ємний золотий гапт «по карті» у при- кріп), склярусом, штучними перлами, бісером, стра- зами, кольоровим склом, мінералами, бляшками тощо. Плащаниці наслідуються традиції літургій- ного шитва ХІХ ст.: використання живописних ли- ків, орнаментики класицизму, неовізантизму. У ши- тих бісером іконах помітні виразні російські впли- ви. Серед оплічних композицій поширені «Воскресіння Господнє», «Старозавітна Трійця», «Спас Нерукотворний», «Богородиця Знамення», «Покрова», хрестові композиції типу «єрусалим- ський хрест». Серед найпоширеніших виробів ні- кольських гаптувальниць — закладки в Євангеліє, митри, орнаментальні композиції для хоругв. У близьких планах виготовлення гаптованих покровів та похідних іконостасів. У 1991 р. у Кременецькому Свято-Богояв- ленському жіночому монастирі (УПЦ МП) ста- раннями ігумені Херувими (Бенещук) відновлена ризниця та золотошвейна майстерня [39]. На мо- мент дослідження обмежимося тільки констатацією цього факту, оскільки продукцію монастиря не вда- лося оглянути, рівно ж як оцінити її художні якості. Припускаємо, що мова йде передусім про промис- лове виробництво церковних тканин на вишиваль- них машинах з програмним управлінням. Найкраща майстерня машинної вишивки в захід- ному регіоні України — Майстерня з пошиття цер- ковного одягу «Риза» (2004 р., Львів) [23] займа- ється пошиттям священичих облачень, різного роду покровів, митр, плащаниць, а також десятків найме- нувань елементів для аплікації. Основними замов- никами виступають парафіяльні громади УГКЦ та УАПЦ, також готова продукція збувається через мережу магазинів «Церковні тканини». Майстерня обладнана сучасною вишивальною комп’ютерною технікою, що дозволяє швидко вико- нувати гаптований декор, а також легко його тира- жувати. На можливостях сучасної машинної вишив- ки базується асортимент художнього підприєм- ства — священичі облачення (архієрейські, ієрей ські, дияконські) «грецького» та «російського» крою, ряс- Плащаниця (ПП «Риза», Львів), машинна і ручна вишивка Оплічний хрест (ПП «Риза», Львів), ручний гапт канителлю Ольга ОЛІЙНИК1100 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 но оздоблені орнаментальним декором різного сти- лістично не виразного спрямування. Орнаментальні композиції облачень творять квіт- кові мотиви (поєднані в галузки, букети, гірлянди), різноманітні «розквітлі» хрести, рідше трапляються фігурні зображення (серафими). У виборі рослин- них мотивів дизайнери часто орієнтуються на зраз- ки української народної вишивки (Поділля, цен- тральна частина України). У цьому зв’язку, не зо- всім доречно виглядає на виробі церковного призначення декор з червоних квітів, широко поши- рений у вишивці сучасних жіночих блуз. Лицеве шитво представлене у вигляді кількох округлих клейм для опліччя ієрейського фелону, які тиражуються на вишивальних автоматах. Кращими художніми якос- тями відзначаються рукотворні хрести-нашивки, ви- гаптовані золотистою канителлю та доповнені ко- льоровими камінцями. Численні хрестові компози- ції інтерпретують кращі зразки українського церковного гапту XIХ — початку ХХ століття. У облаченнях «Ризи» декоративна функція домі- нує над доцільністю та в окремих випадках — ка- нонічністю. При вирішенні священичого ансамблю та компонуванні декору помітною є праця професій- них дизайнерів одягу, проте людей світських і не гли- боко знайомих з каноном та традиційними принци- пами церковного шитва. Орнаментальні композиції естетично завершують краї, рукави та подоли, про- те своєю пишністю обтяжують виріб церковного при- значення, заважають виявленню сакральної та зна- кової ідеї. Так, у окремих архієрейських ансамблях сакральні знаки (хрести) на суцільно орнаментова- них омофорі чи палиці губляться, а отже втрачають своє священне значення. Основні ієрархічні відзна- ки єпископа видаються декоративним доповненням ансамблю, що є не допустимим по суті. У Львові є ще ряд церковних ательє, де викону- ються тільки швейні роботи з виготовлення обла- чень, і використовують готові машинні гапти- аплікації (хрести) та фурнітуру, наприклад, май- стерні Львівської архієпархії УГКЦ [43] та Львівської Православної Богословської Академії УПЦ КП (Львів) [22]. Зазначені в нашому дослідженні майстерні та май- стрині працюють близько десяти років, а декотрі ще більше. Вони накопитили певний досвід роботи в га- лузі церковного шиття, який ляже в основу подаль- шого розвитку цього виду мистецтва. Складність до- слідження церковного шиття полягає у важко доступ- ності творів, які не призначені для експонування, а є освячені й використовуються за їхнім призначенням у богослужінні. З більшістю зазначених пам’яток та їхніх авторів вдалося ознайомитися з опосередкова- них джерел та інтернетджерел. Наша розвідка не претендує на вичерпність, пере- дусім це спроба подати огляд сучасного українського церковного шитва, що має давні корені, а сьогодні від- роджується з повного занепаду. На зламі століть са- модіяльні аматори, фахівці текстилю та гапту вивча- ють та наслідують пам’ятки давньоруського шитва та періоду найвищого його розвитку у добу бароко. Отри- маний досвід знайшов вияв у новітніх формах, які є продовженням давніх традицій та частиною сучасно- го образотворчого та декоративного мистецтва. Створені сьогодні зразки церковного шитва по- єднують в собі традиційну форму, духовний зміст, композицію зі сучасними рисами: нові іконографіч- ні сюжети, розмаїття застосовуваних матеріалів та технік, стилістичні експерименти, пошук оригіналь- них художніх форм. Внесення новітнього у худож- ню мову церковного шитва вимагає критичної уваги та терпіння, щоб вписати його у традиційно створе- ний, а нині відновлений образ Церкви. Ручна копітка праця в сучасному церковному шит- ві визнається дуже дорогою та непродуктивною. Як помічаємо, в даній галузі йде широке впровадження машинної й комп’ютерної вишивки. Окремі майстер- ні, намагаючись вижити економічно, купують виши- вальні автомати. Цей процес в час нанотехнологій закономірний і не має нічого спільного зі справжнім мистецтвом, так як займається імітацією, там де цьо- го робити не можна. Доволі часто такі майстерні ви- кривляють традиції церковного шитва, наприклад, при виконанні ликів використовують не два світло- тіньові тони одного кольору (усталений принцип дав- нього лицевого гапту), а декілька — до двадцяти. Подібне живописне трактування виконують у тех- ніці ручної гладі, замість складних різнонаправлених стібків («у розкол» чи по-формі). Сучасні синтетичні матеріали, безсумнівно, по- гіршують вигляд творів, навіть якщо гапт викона- ний бездоганно. Зміна властивостей штучних ма- теріалів та їхнє співіснування (фізичне, хімічне) протягом часу не передбачувані. Використання в 1101Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 одній роботі дорогих та дешевих матеріалів призво- дить до того, що благородні (золота канитель чи каміння) виглядають дешево. Скло, намистини, пластик та метанін не додадуть вишуканості навіть найтоншому технічному виконанню. Погоджуємо- ся з думкою російської дослідниці Тетяни Хребі- ної [15, c. 293], що усвідомлення дорогоцінності церковного шитва великою мірою здатне вплинути на його подальший розвиток як мистецької галузі. У цьому зв’язку виникає потреба інформувати представників духовенства та потенційних добро- чинців про ці специфічні особливості церковних творів. Правильна оцінка вартості затрачених ма- теріальних засобів для виготовлення конкретного гаптованого церковного предмета кардинально ві- добразиться на його якості, не тільки художній, але й богослужбовій (духовній). 1. Берладина К. Матеріали з історії українського обра- зотворчого гаптування: короткий нарис зміни стиліс- тичних форм та технічних засобів з середини XVII до ХХ ст. / К. Берладіна // Наукові записки науково- дослідчої кафедри історії української культури. — Харків, 1927. — Вип. 6. — С. 389—411. 2. Берладина К. Матеріали з історії українського обра- зотворчого гаптування: композиційні схеми та іконо- графічні форми українських фелоней від середини XVII до XIX ст. / К. Берладіна // Мистецтвознав- ство. — Харків, 1929. — Вип. 2. — С. 67—104. 3. Гриднева Ю.Г. Образы Влахернской Богоматери в иконографии покровцов: византийская традиция и ев- харистическое осмысление образа / Ю.Г. Гриднева // Покров. — СПб., 2007. — Вып. 3. — С. 32—42. 4. Гріднєва Ю.Г. Еволюція візантійської традиції в іко- нографії літургійного шитва пізнього середньовіччя : дис... канд. мистецтвознавства: 17.00.05 / Гріднєва Юлія Геннадіївна. — Х., 2008. — 211 с. 5. Кара-Васильєва Т. Літургійне шитво України XVII— XVIII ст. / Тетяна Кара-Васильєва. — Львів : Свіча- до, 1996. — 230 с. : іл. 6. Лихачёва Л.Д. Древнерусское шитье XV — начала XVIII века в собрании Государственного Русского му- зея: Каталог выставки / авт.-сост. Лихачёва Н.А. — Ленинград, 1980. — 135 с. 7. Марионилла ин. (Саламатова). Шитый воротничок домонгольского периода из Чернигова и технические особенности его исполнения / Марионила ин. (Сала- матова) // Середньовiчнi старожитностi Пiвденної Русi-України : матеріали III Мiжнар. студен. наук. ар- хеолог. конф., Чернігів, 2004 р. — Чернігів, 2004. — С. 71—75. 8. Маясова Н.А. Древнерусское шитье / Н.А. Маясо- ва. — М., 1971. — 156 с. 9. Новицька М.О. Гаптування Київської Русі / М.О. Новицька //Археологія. — 1965. — XVІІІ. — С. 24—26. 10. Новицька М.О. Давньоруське гаптування з фігурним зображенням / М.О. Новицька // Археологія. — 1970. — XXIV. — С. 88—98. 11. Новицька М.О. Датовані єпитрахилі Лаврського му- зею 1640—1743 / М.О. Новицька // Український музей. — К., 1927. — Т. 1. — 30 с. 12. Печенюк Т. До питання впровадження теми «Са- кральні тканини християнського храму» в учбову про- граму Львівської академії мистецтв / Таміла Пече- нюк // Сакральне мистецтво Бойківщини. Другі на- укові читання пам’яті Михайла Драгана. — Дрого- бич : Відродження, 1997. — С. 47—50. 13. Свирин А.Е. Древнерусское шитье / А.Е. Свирин. — М., 1963. — 152 с. 14. Фищук О.В. Домонгольские швы / О.В. Фищук // Покров. — СПб., 2007. — Вып. 3. — С. 68—70. 15. Хребина Т.В. Драгоценность в церковном шитье / Т.В. Хребина // Известия Российского государ- ственного педагогического университета им. А.И. Гер- цена. — СПб., 2007. — № 18 (44). — Октябрь. — С. 289—293. 16. Хребина Т.В. Церковное шитье: традиции и современ- ность : дис. …канд. искусствоведения : 17.00.04 / Хре- бина Татьяна Викторовна. — СПб., 2007. — 275 с. 17. Шелюто Е.М. Образовательные программы на отде- лении церковного художественного шитья / Е.М. Ше- люто // Покров. — СПб., 2005. — Вып. 1. — С. 17—18. 18. Шелюто Е.М. Памятник украинского лицевого ши- тья XVII в. / Е.М. Шелюто // Покров. — СПб.., 2007. — Вып. 3. — С. 60—63. 19. Андрущенко А. Киев: Свято-Троицкий Ионинский монастырь возрождает древние золотошвейные тра- диции / А. Андрущенко // Православие в Украи- не. — Режим доступу: http://arhiv.orthodoxy.org.ua/ ru/node/133 20. Золотых дел мастерицы. — Режим доступу: http:// dkr.com.ua/index.php?new=7645 21. Коминко Ю. Вышивать хочешь? / Ю. Коминко // Православие в Украине. — Режим доступу: http://2010. ortho d oxy.org.ua/node/77891 22. Львівська православна богословська академія: Митро- полит Львівський і Сокальський Димитрій у ЛПБА. — Режим доступу: http://lpba.org.ua/mytropolyt-lvivskij- i-sokalskyj-dymytrij-u-lpba/ 23. Майстерня з пошиття церковного одягу «Риза». — Режим доступу: http://www.ryza.com.ua/ 24. Мастерская лицевого шитья Иконописной школы МДА\|Альбом работ Мастерской лицевого шитья Иконописной школы МДА \| 141 фото — Режим до- ступу: http://vk.com/club18664097?z=photo-1866 4097_174109960%2Falbum-18664097_1127 85481%2Frev Ольга ОЛІЙНИК1102 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 25. Мастерская лицевого шитья Иконописной школы МДА\|Альбом работ Мастерской лицевого шитья Ико но писной школы МДА \| 141 фото — Режим до- ступу: http://vk.com/club18664097?z=photo-18664 097_171014708%2Fbf3360c17c2669084c 26. Мастерская лицевого шитья Иконописной школы МДА\|Альбом работ Мастерской лицевого шитья Ико нописной школы МДА \| 141 фото. — Режим до- ступу: http://vk.com/club18664097?z=photo-18664 097_170965454%2F25a260c6500006780b 27. Мастерская церковного шитья «Покров»: конференции: Литургический лицевой комплект и закладка для Еван- гелии, Михеева Н.А. Трёхизбенка (Луганская обл.). — Режим доступу: http://www.pokrovdor.ru/ images/photos/ big/v2006icon08.jpg 28. Мастерская церковного шитья «Покров»: конферен- ции: Параман ин. Марионила Саламатова (2005, Сергиев Пасад). — Режим доступу: http://www. pokrovdor.ru/images/photos/big/v2007icon06.jpg 29. Мастерская церковного шитья «Покров»: конференции: Пелена «Успение Богородицы». 2000—2004 гг., Елец- кий Свято-Успенский монастырь (Чернигов). — Режим доступу: http://vk.com/photo-51561269_30 0118456 30. Мастерская церковного шитья «Покров»: конферен- ции: Пробники Гриднёва Юлия (Харьков). — Режим доступу http://www.pokrovdor.ru/images/photos/big/ v2006icon06.jpg 31. Мастерская церковного шитья «Покров»: конферен- ции: Сакос ОДС. — Режим доступу: http://www. pokrovdor.ru/images/photos/big/v2006icon12.jpg 32. Ольга Фищук \| ВКонтакте \| 8 фотографий — Режим доступу: http://vk.com/id34702744 33. Покров 2006\| 30 фотографий \| ВКонтакте. — Режим доступу: http://vk.com/photo-51561269_300214845 34. Покров 2006\| 30 фотографий \| ВКонтакте. — Режим доступу: http://vk.com/photo-51561269_300214777 Покров 2006\| 30 фотографий \| ВКонтакте. — Режим доступу: http://vk.com/photo-51561269_300214969 35. Православие в Украине: 2 марта 2011 г. В вышивальной мастерской Ионинского монастыря завершена работа над Покровом на мощи Преподобного Ионы. — Ре- жим доступу: http://orthodox.kiev.ua/ru/news/2011- 03-03/609.html 36. Православие в Украине: Галерея. — Режим доступу: http://orthodox.kiev.ua/sites/default/files/img_news_ gallery/x_952b99a9.jpg 37. Православие в Украине: Галерея. — Режим доступу: http://orthodox.kiev.ua/sites/default/files/img_news_ gallery/x_f93a7ac7.jpg 38. Православие в Украине: Золотошвейные мастерские в Никольском (Донбасс). — Режим доступу: http:// ortodox.donbass.com/news/201204/nik.htm ) 39. Православие в Украине: Свято-Богоявленський Кре- менецький жіночий монастир (УПЦ МП). — Режим доступу: http://arhiv.orthodoxy.org.ua/ru/krasa_pravo- slav_ya/2006/01/18/223.html 40. Православный текстиль. — Режим доступу: http:// upctextil.com.ua/ 41. Художественно-производственное предприятие «Золотое шитье». — Режим доступу: http://zolotoe-shitvo.kr.ua 42. Чернова Н. Возрождённое искусство (Электронная версия ежемесячного православного издания) / На- талья Чернова // Календарь. — 2006. — № 2 (фев- раль). — С. 5. — Режим доступу: http://korolev.msk. ru/books/919/kalendar2006_02/H03-T.htm 43. Швейна майстерня Львівської архієпархії УГКЦ. — Режим доступу: http://kramnycia.org.ua Olha Oliynyk ON UKRAINIAN TEMPLE FABRICS OF LATE XX AND EARLY XXI cc.: EDUCATION AND WORKSHOPS This research-work has been an attempt to present an unfold review of Ukrainian temple fabrics – a kind of art with ancient roots and current revival. During late XX and early XXI cc. the self-taught amateurs as well as professional designers of textile and embroidery have studied and kept traditions of old Ukrainian sewing. Schools and workshops mentioned in this research-work possess certain experience that shall become a ground for further development of church artistry. Keywords: embroidery, ornamental sewing, workshop, clerical garment, machine embroidery. Ольга Олийнык УКРАИНСКИЕ ЦЕРКОВНЫЕ ТКАНИ КОНЦА ХХ — НАЧАЛА ХХІ вв.: ОБРАЗОВАНИЕ И МАСТЕРСКИЕ Исследовательская работа — попытка представить развер- нутый обзор украинского церковного шитья конца ХХ — начала ХХІ вв., которое имеет древние корни, а в настоящее время переживает возрождение. Сегодня аматоры-самоучки, профессионалы текстиля и вышивки изучают и следуют тра- дициям древнего украинского шитья. Отмеченные в данном исследовании школы и мастерские имеют определённый опыт работы в отрасли церковного шитья, который послужит осно- вой дальнейшего развития этого вида церковного искусства. Ключевые слова: вышивка, лицевое шитье, мастерская, облачение, машинная вышивка.

Українські церковні тканини кінця ХХ — початку ХХІ ст.: освіта та майстерні

Institution

Ähnliche Einträge