Творча практика художників текстилю другої половини ХХ століття в Україні

У статті розглянуто творчу практику художників текстилю українського художньо-промислового ткацтва другої половини ХХ ст. Півстолітнє процвітання цієї галузі спонукає до підсумків, до з’ясування проблем та здобутків художників-текстильників у контексті виготовлення тканин промисловим способом. В...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Марищук, Т.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2013
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95028
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Творча практика художників текстилю другої половини ХХ століття в Україні / Т. Марищук // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1108-1120. — Бібліогр.: 36 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-95028
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-950282016-02-14T03:02:48Z Творча практика художників текстилю другої половини ХХ століття в Україні Марищук, Т. Статті У статті розглянуто творчу практику художників текстилю українського художньо-промислового ткацтва другої половини ХХ ст. Півстолітнє процвітання цієї галузі спонукає до підсумків, до з’ясування проблем та здобутків художників-текстильників у контексті виготовлення тканин промисловим способом. Визначено, що ткання жакардовим і ремізним способом займало вагоме місце серед інших видів декорування тканин та готових виробів у легкій промисловості. Проаналізовано традиційні та інноваційні процеси творення художніх тканин. Простежено роль художника-текстильника у період становлення, процвітання та занепаду галузі у кінці ХХ століття. In the article have been considered creative practices by the textil artists of Ukrainian artistic industrial weaving during the 2nd half XX c. The basic centres of flax, silk, woolen and cotton fabrics created by remise and Jacquard methods of production have been defined and characterized. Some artistic differences between fabrics for clothes and interiors have been put under analysis. В статье рассмотрена творческая практика художников текстиля отечественного художественно-промышленного ткачества второй половины ХХ века. Определены и охарактеризованы основные центры производства льняных, шелковых, шерстяных и хлопковых тканей, созданных ремизным и жакардовым способами изготовления. Проанализированы художественные отличия одежных и интерьерных тканей. 2013 Article Творча практика художників текстилю другої половини ХХ століття в Україні / Т. Марищук // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1108-1120. — Бібліогр.: 36 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95028 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Марищук, Т. Творча практика художників текстилю другої половини ХХ століття в Україні Народознавчі зошити
description	У статті розглянуто творчу практику художників текстилю українського художньо-промислового ткацтва другої половини ХХ ст. Півстолітнє процвітання цієї галузі спонукає до підсумків, до з’ясування проблем та здобутків художників-текстильників у контексті виготовлення тканин промисловим способом. Визначено, що ткання жакардовим і ремізним способом займало вагоме місце серед інших видів декорування тканин та готових виробів у легкій промисловості. Проаналізовано традиційні та інноваційні процеси творення художніх тканин. Простежено роль художника-текстильника у період становлення, процвітання та занепаду галузі у кінці ХХ століття.
format	Article
author	Марищук, Т.
author_facet	Марищук, Т.
author_sort	Марищук, Т.
title	Творча практика художників текстилю другої половини ХХ століття в Україні
title_short	Творча практика художників текстилю другої половини ХХ століття в Україні
title_full	Творча практика художників текстилю другої половини ХХ століття в Україні
title_fullStr	Творча практика художників текстилю другої половини ХХ століття в Україні
title_full_unstemmed	Творча практика художників текстилю другої половини ХХ століття в Україні
title_sort	творча практика художників текстилю другої половини хх століття в україні
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95028
citation_txt	Творча практика художників текстилю другої половини ХХ століття в Україні / Т. Марищук // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1108-1120. — Бібліогр.: 36 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT mariŝukt tvorčapraktikahudožnikívtekstilûdrugoípolovinihhstolíttâvukraíní
first_indexed	2025-07-07T01:45:44Z
last_indexed	2025-07-07T01:45:44Z
_version_	1836950744493719552
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Промислове виготовлення жакардових та ре- мізних тканин в Україні в другій пол. ХХ ст. виникло на основі багатих традицій українського народного ткацтва різних регіонів. Розвиток тек- стильного промислового виробництва, зумовлений суспільно-культурними чинниками, тривав у за- гальному руслі української художньої культури. Еволюція відбувалася у тісному взаємозв’язку з європейським та світовим художнім процесом. Ви- токи промислового ткацтва сягають доби серед- ньовіччя — цехової організації праці, а згодом — мануфактурного виробництва. Поява наприкінці XVІІІ ст. механічних ткацьких верстатів сприяє зародженню промислового виробництва тканин на українських землях, яке на поч. ХХ ст. було ще слаборозвиненим. Становлення й активізація діяльності текстильної промисловості в Україні припадає на 1950—1960 рр. Вона постала як окреме професійне великомасштаб- не виробництво лляної, шовкової, вовняної та бавов- няної продукції. Поступово машинне виробництво набуло широких обсягів. Розвиток промислового ткацтва на теренах України був зумовлений потре- бою якнайшвидшого забезпечення текстильними ви- робами не лише вітчизняного споживача, а й меш- канців тодішніх республік Радянського Союзу. Художньо-промислова тканина — нова маловив- чена галузь українського текстилю другої пол. ХХ століття. В українській мистецтвознавчій літе- ратурі наукові розвідки стосовно зазначеної темати- ки та періоду фактично відсутні. Вивчення питань українського промислового ткацтва та творчої прак- тики художників текстилю здійснено на основі нау- кових, мистецтвознавчих та історичних праць, науково-популярних публікацій, рекламних видань, виробничої та архівної документації, а також факто- логічного матеріалу другої пол. ХХ століття. Вагомий внесок у дослідженні української художньо- промислової тканини — праці Адама Жука [33; 34]. Автор розглянув промислове ткацтво від витоків і до середини 80-х рр. ХХ ст. Цінними з наукового по- гляду стали публікації Людмили Жоголь, в яких про- аналізовано естетичні властивості художніх промис- лових тканин для облаштування й оздоблення інтер’єрів житла та громадських споруд [30; 31; 32]. У контексті вивчення загальних тенденцій розвитку інших видів народного та професійного мистецтва стислі відомості про вітчизняну промислову тканину дають Є. Арофікін, О. Луковська.© Т. МАРИЩУК, 2013 Тетяна МАРИЩУК ТВОРЧА ПРАКТИКА ХУДОЖНИКІВ ТЕКСТИЛЮ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ В УКРАЇНІ У статті розглянуто творчу практику художників текстилю українського художньо-промислового ткацтва другої по- ловини ХХ ст. Півстолітнє процвітання цієї галузі спону- кає до підсумків, до з’ясування проблем та здобутків художників-текстильників у контексті виготовлення тка- нин промисловим способом. Визначено, що ткання жакар- довим і ремізним способом займало вагоме місце серед ін- ших видів декорування тканин та готових виробів у легкій промисловості. Проаналізовано традиційні та інноваційні процеси творення художніх тканин. Простежено роль художника-текстильника у період становлення, процвітан- ня та занепаду галузі у кінці ХХ століття. Ключові слова: художник-текстильник, промислове тка- цтво, десинатор, колорист, асортимент, декор, орнамент. 1109Творча практика художників текстилю другої половини ХХ століття в Україні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Окрема група джерел — видання, в яких окрес- лено стан підготовки художників текстилю у вітчиз- няних мистецьких вузах [16; 17]. Різні аспекти сто- совно творчості художників промислових підпри- ємств та декору тканин масового виготовлення висвітлено у спеціалізованих періодичних виданнях, профільних журналах та каталогах [22; 23; 24; 25; 26; 27; 28; 29]. Основною джерельною базою для написання стат- ті стали архівні матеріали (тепер — власність авто- ра), опрацьовані на підприємствах: Дарницький шов- ковий комбінат (далі — ДШК), Житомирський льо- нокомбінат (далі — ЖЛК), Київський шовковий комбінат (далі — КШК), Київська прядильно- ткацька фабрика (далі — КПТФ), Луцький шов- ковий комбінат (далі — ЛШК), Одеська прядильно- ткацька фабрика (далі — ОПТФ), Рівненський льо- нокомбінат (далі — РЛК), Херсонський бавовняний комбінат (далі — ХБК), Черкаський шовковий ком- бінат (далі — ЧШК), Чернівецький текстильний комбінат (далі — ЧТК), Чернігівський камвольно- суконний комбінат (далі — ЧКСК) (Іл. 1). Художньо-промислові тканини другої пол. ХХ століття, що виготовлялися ремізним та жакар- довим способом на провідних вітчизняних підприєм- ствах, пройшли різні етапи художнього та технічно- го вдосконалення. Декорування художньо-промислових тканин ре- гламентувалося низкою установ, зокрема: Науково- технічною радою Мінлегпрому 1 СРСР, Науково- дослідним інститутом теорії та історії образотворчих мис- тецтв Академії мистецтв СРСР, Естетичною комісією з питань моди й культури одягу, постійною робочою гру- пою з питань культури одягу Ради Економічної Взаємодопомоги соціалістичних країн, Науково- дослідним інститутом художньої промисловості. Найвагомішу роботу щодо регулювання виконан- ня завдань художників текстильних підприємств СРСР і вітчизняних, зокрема, в галузі виготовлення тканин, проводив Всесоюзний інститут асортименту виробів легкої промисловості (ВІАлегпром). У Киє- ві 1961 року було створено його філію. В Інституті функціонували відділи лляної, шовкової, вовняної, ба- вовняної та трикотажної промисловості, відділи швей- ної, взуттєвої промисловості [26]. 1 Мінлегпром — Міністерство легкої промисловості. На базі інституту було організовано дев’ять нау- ково-дослідних лабораторій, основний напрямок ді- яльності яких — створення і впровадження у масо- ве виробництво досконаліших текстильних матеріа- лів, зокрема — інтенсифікація процесів промис лового ткацтва [24]. Робота ВІАлегпрому 2 полягала у проведенні що- річних всесоюзних художньо-технічних рад, на яких по- годжували або відхиляли нові ескізи та готові зразки експериментальних тканини, рекомендували їх до впровадження у виробництво, вивчали новітні досяг- нення текстильників у Радянському Союзі, брали до уваги закордонний досвід, попит, створювали творчі групи спеціалістів текстильної галузі, що координува- ли роботи з випуску тиражних тканин. Постійно про- водилась методична робота, а також наради-семінари з художниками промисловості щодо перспективи роз- витку асортименту художньо-промислових тканин на три роки. ВІАлегпром надавав чіткі вказівки щодо декору майбутніх виробів за трьома напрямами: рекомендо- вана колористика і чітка рецептура фарбування для різних видів тканин; пропозиції зразків композиції, технічних прийомів зі створення рисунків; нових тен- денцій еволюції художньо-стилістичних особливос- тей різноманітних предметів одягу та житлових і громадських інтер’єрів [28]. Творчий колектив ВІАлегпрому детально розро- бляв кольорову гаму (кольори, відтінки тощо), плану- вав нові проекти тканин, у такий спосіб створюючи од- нотипний, спільний для СРСР стилістичний напря- мок. Ескізи декору тканин групувалися за провідними 2 ВІАлегпром — всесоюзний інститут асортименту легкої промисловості. Іл. 1. Основні центри з виробництва художньо-промислових тканин в Україні другої половини ХХ століття Тетяна МАРИЩУК1110 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 на той час темами. Особливої актуальності у 1970— 1980-ті рр. отримали тематичні текстильні рисунки, що створювалися невеликими партіями, здебільшого на замовлення Будинків моделей, торговельних орга- нізацій, медичних установ, міністерства оборони, комсомольських і піонерських організацій. Темати- ка декору тканин віддзеркалювала актуальні пробле- ми часу, акцентуючи увагу на досягненнях у науці, техніці, космічній галузі тощо. Домінуюче місце по- сідала ідеологічна символіка. Підприємства з виго- товлення тканин і поштучних виробів за такі вироби часто нагороджували відзнаками [8]. Більше можливостей побачити модні на той час зразки декорування тканин, на відміну від інших пра- цівників підприємств легкої промисловості, було у художників з виготовлення декоративних тканин, особливо призначених для одягу. Модні видання журналів при Всесоюзній торговій палаті СРСР де- монстрували не тільки декор тканин, а й розповіда- ли про естетичні цінності тканини. Асортиментний відділ займався закупівлею нових зразків тканин на всесвітніх виставках, презентуючи їх згодом на тек- стильних підприємствах. Альбоми, де було представ- лено велику варіативність зразків, виконаних у різ- ній манері та декоративних вирішеннях, уможлив- лювали детальніше вивчення орнаментальних мотивів. Оновлення і вдосконалення текстильних орнаментів зобов’язувало митців до пошуку нових мотивів, композицій та покращення естетичних влас- тивостей художньо-промислових тканин [25]. Ескізи, проекти, інколи — зразки одягових і інтер’єрних тканин переглядали три художньо-технічні ради: на першому етапі художня рада підприємства, на другому — фахівці УІАлегпрому 3, а остаточне рішення належало ВІАлегпрому. Ці заходи позитивно познача- лися на роботі художника-текстильника. Пропоновані проекти тканин розглядалися в першу чергу з технічних, економічних та естетичних можливостей впровадження у масове виробництво. На всіх етапах державного контролю над процесом виготовлення промислових тканин існувала проблема технічної та торговельної рентабельності на противагу художньому рівню, який не був пріоритетним, особливо для тканин внутрішньо- го споживчого ринку. На засіданнях художніх рад бра- ли участь представники будинків моделей, меблевих під- приємств, торговельних організацій, які обирали з про- бних зразків тканин і рекомендували їх для виробництва. Ескізи художників-текстильників затверджувались на ху- дожніх радах, найкращі з яких отримували найвищу оцін- ку «відмінно». Найчастіше такі тканини пропонували на експорт або виготовляли невеликим тиражем [3]. Кон- курсне оцінювання стимулювало роботу митців, спонука- ло до творчої активності і пошуку [11]. 3 УІАлегпром — український інститут асортименту легкої промисловості. Іл. 2. Тканини для демісезонних костюмів. 1987 р. ЧКСК Іл. 3. Дитячі тканини. 1980 р. РЛК 1111Творча практика художників текстилю другої половини ХХ століття в Україні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Виготовлення художньо-промислових тканин для одягу певною мірою диктували швейні підприємства та торговельні організації, що реалізовували 80% про- дукції. Проте багатотиражне виготовлення тканин не підпорядковувалось частим змінам у моді, стиліс- тиці одягу, інтер’єру тощо. На вітчизняних підпри- ємствах більшість артикулів жакардових і ремізних художніх тканин виготовляли від трьох до п’яти ро- ків, періодично змінюючи колористику, завдяки чому урізноманітнювався однотипний асортимент [8]. Промислове ткацтво було зорієнтоване на масове забезпечення тканинами, відтак естетичні властивос- ті нерідко були морально застарілими порівняно з за- кордонними аналогами [7]. У промисловому ткацтві робота художника розцінювалась як колективна. Твор- чі та технічні напрацювання з розробки та проектуван- ня тканини фіксувались тільки у внутрішній докумен- тації підприємств. Автора проектів та готових тка- нин підприємства вказували лише тоді, коли вони потрапляли на виставки, ставали іллюстраціями книг чи журналів. Власне бачення і підхід художників- текстильників був знівельований і непомітний у ти- ражованому виготовленні тканин [23]. На початку 60-х рр. ХХ ст. в СРСР впроваджу- валися спроби щодо комплексного проектування при- міщень (особливо громадських) з урахуванням всіх текстильних елементів, що, в свою чергу, створювало завершену композицію інтер’єру. Ці завдання вирі- шувалися комплексно і з масовим промисловим виго- товленням тканин (меблевих, портьєрних, тюлевих, скатертних та ін.), і меблів, посуду (кераміки, фаянсу, фарфору, скла тощо). Для художніх колективів (художники, десинатори 4, колористи) підприємств ставили завдання: за рахунок декоративних тканин та інших компонентів забезпечи- ти не тільки комфорт в інтер’єрі, а й створити ідейний та ідеологічний вплив на свідомість людини [27]. Підбір тканин для громадських приміщень (готелі, кінотеатри, театри, ресторани, палаци культури, спорту, піонерські організації, партійні комітети та ін.) здійсню- вався виключно з урахуванням рекомендованих вимог. Важлива роль у розробках ескізів і проектуванні но- вих зразків тканин належала експериментальній май- стерні декоративних текстильних виробів при Акаде- мії будівництва та архітектури, робота якої була зорі- 4 Десинатор — професія в текстильній промисловості, що забезпечує технічне виконання проекту. єнтована на розробку художніх тканин для громадських приміщень — будинків культури, театрів, готелів, рес- торанів тощо [19]. Провідними художниками, котрим належать ваго- мі здобутки у розробці оригінальних композицій художньо-промислових тканин другої пол. ХХ ст., стали: Л. Жоголь, О. Запальська, С. Отрощенко, В. Бондаренко, Б. Любич. У проектуванні тканин митці активно використовували мотиви різних видів українського народного мистецтва, що забезпечува- ло інтер’єрам яскравий національний колорит. У май- стернях були розроблені тканини для готелів «Мо- сква», «Дніпро», «Україна» у Києві; «Тарасова гора» у Каневі; архітектурний комплекс у Моринцях. За ескізами А. Рибачук і В. Мельниченко було створе- но тематичні малюнки зі стилізованими зображення- ми історичних пам’яток Києва для тканин, що при- крашали інтер’єр автовокзалу, приміщення Борис- пільського аеропорту тощо [30]. За часів радянської влади престижу професії ху- дожника з виготовлення художньо-промислових тка- Іл. 4. Тканини для літніх костюмів. 1983 р. ХБК Тетяна МАРИЩУК1112 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 нин сприяла практика державного заохочення. Актив- но проводилась ідеологічна робота, впроваджувалась матеріальна доплата. Стимулюванням творчості худож- ників були матеріальні доплати за тканини з індексом «відмінно». На відміну від зарубіжних країн, де існу- вала ринкова конкуренція, вітчизняні підприємства пра- цювали в умовах соціалістичних змагань з виготовлення погонних метрів тканини. Гордістю підприємств вважа- лися тканини «новинки». Практикували наго родження працівників грамотами, медалями та дипломами за пе- ремогу в конкурсах з декоративного вирішення тканин промислового виготовлення [7]. Досягати високого мистецького рівня у проекту- ванні тканин працівникам, художнім колективам до- помагало стажування та «творче суперництво» з ана- логічними підприємствами з інших республік СРСР. Для підвищення професійного рівня художникам- текстильникам виділяли творчі дні та надавали від- рядження. Художники могли брати творчу відпуст- ку лише один раз на рік терміном на місяць. Поїзд- ки вибирали на власний розсуд: по Україні, в Росію, республіки Прибалтики тощо. Оскільки українські художньо-промислові тканини постачали переважно в союзні республіки СРСР, художники зобо- в’язувались вивчати і творчо інтерпретувати народ- ні мотиви «братніх» народів. Поїздки передбачали не тільки роботу на пленері, а й відвідування етно- графічних, історичних, художніх та краєзнавчих му- зеїв. Зібрані ескізи втілювали у створенні компози- цій для промислових тканин. Підсумовували роботу звітною виставкою [7; 8]. У роботі художника-текстильника новаторським вважалося запровадження вільного графіку роботи. Такими привілеями користувалися в основному голо- вні художники або начальники творчих майстерень підприємств [10]. Вільне відвідування розпочали вводити шовкові ком- бінати України. Зокрема, на Дарницькому шовково- му комбінаті вільний графік роботи для художників було запроваджено у 1973 році. Таке право у цьому ж році одержали й художники Київського шовкового ком- бінату [3]. Черкаський шовковий комбінат такий до- свід впровадив від 1978 року [9]. У 1978 р. у Москві відбулося зібрання представни- ків легкої промисловості і фахівців архітектурної галу- зі, де на творчому засіданні прийняли рішення про включення до синтезу предметів дизайну, декоративно- прикладного і монументально-декоративного мисте- цтва, засобів наочної агітації та пропаганди. Декора- тивним тканинам промислового виготовлення було присвоєно індекс і виокремлено в окрему групу «плас- тичні матеріали» [8]. Використання різноманітних пластичних струк- турно-фактурних властивостей тканини в компози- ції та тектоніці інтер’єрів давало змогу досягнути різноманітності просторових рішень. Естетично при- йнятними та економічно вигідними протягом періо- ду 50—80-х рр. ХХ ст. вважалася асортиментна варіативність промислових тканин та готових тканих виробів, що застосовувалися для формування люд- ських потреб у побуті. На Київському шовковому комбінаті у реалізації творчих процесів та пошуку нових ідей була задіяна плеяда художників: М. Грибанову, Т. Мороз, О. Вов ченко, Л. Волкову, З. Вишневську та ін. Мит цям було доручено проектування одягових тка- нин для костюмів, платтів, сорочок тощо. КШК за- ймав лідерські позиції серед вітчизняних підпри- ємств, нерідко був орієнтиром якості та кількості ви- готовленої художньо-промислової продукції. Митці застосовували різноманітні підходи і практики для орнаментування тканин: традиційно у декорі вико- ристовували рослинні, геометричні, комбіновані ві- Іл. 5. Тканина для покривал. 1980 р. ХБК 1113Творча практика художників текстилю другої половини ХХ століття в Україні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 зерунки. З метою урізноманітнення рисунків та вдо- сконалення структурно-фактурних властивостей тка- нин художній колектив залучав до співпраці майстрів народного мистецтва, членів Спілки художників: О. Пащенко, М. Глущенко, М. Тимченко [4; 20]. У другій пол. ХХ — на поч. ХХІ ст. у населення значним попитом користувалися плахтові тканини промислового виготовлення. Їх масовий випуск було організовано на Київській прядильно-ткацькій фа- бриці. Вагоме місце з виготовлення декоративних тканин, які ткали на механічних верстатах, посідали визначні постаті вітчизняної текстильної галузі: І. Ре- шетник, М. Хургін, С. Колос, С. Нечипоренко. Для вдосконалення структури та фактури тканин худож- ники запропонували замість однієї основи застосо- вувати дві різні за кольором. Це давало змогу усклад- нювати орнаменти, у такий спосіб урізноманітнюю- чи декор промислових плахтових тканин [4]. Від 1978 р. Луцький шовковий комбінат розпо- чав виготовлення портьєрних тканин, декор яких базувався на характерних поперечних та поздо- вжніх стрічкових орнаментах зі своєрідною інтер- претацією волинських народних тканин (ряден, скатертин, рушників). Художники С. Боярчук, Н. Кириченко, С. Ки- риченко, К. Долацька та десинатори І. Удовиченко, Н. Хухарева кольорову гаму композицій вибудову- вали на гармонійних поєднаннях золотисто-ко- ричневих, червоно-оранжевих, бордово-золотистих барв, що забезпечувало тканинам характерну впіз- наваність серед іншої продукції [5]. Від початку діяльності на Дарницькому шовково- му комбінаті в асортименті підприємства — кос тюмно- платтяні тканини під назвою «епонж» 5, підкладкові та полотна для краваток. Художники ДШК з кожним роком змінювали і вдосконалювали орнаментування та забарвлення епонжів. Довершеними композиціями та гармонійною колористикою визначалися роботи Г. Дудецької, І. Вітер, Н. Полянської. Творчий колектив підприємства зобов’язувався розробити зразки нових типів одягових тканин підви- щеної якості. До співпраці було залучено фахівців з виготовлення жакардових тканин. Варіативність ре- мізних та жакардових тканин значно розширили асор- тимент художньо-промислових тканин ДШК [2]. 5 Епонж — бавовняна або шовкова тканина з шершавою по- верхнею та барвистим малюнком у вигляді широких смуг. Художники С. Кузьмова і Т. Калініна запроек- тували жакардову платтяну тканину під назвою «ру- бін». Рельєфна фактура, домінування темних від- тінків (фіолетовий, бордовий, коричневий) забез- печили тканині актуальність на довгі роки (від 70-х і до середини 80-х рр.) та масове використання у мо- делюванні одягу [2]. Авторами низки тканин, виготовлених на ДШК, що отримали широке застосування в Україні та поза її межами, стали: О. Гаврилюк, О. Єпішин, Б. Пи- тель, А. Ламах, М. Кочевська, В. Калінін, М. По- грібний. Розробка нових зразків меблевих тканин на ДШК належить Л. Пресняковій, В. Корнєєву, О. Барановій, Г. Ляхову та ін. Декоративні тканини для краваток, які виготов- лялися на ДШК впродовж всього періоду існуван- Іл. 6. Тканина для оббивки меблів. 1990 р. ХБК Тетяна МАРИЩУК1114 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 ня підприємства, неодноразово змінювали декор, стилістику, кольорові пріоритети. Цим виробам при- таманні зміни згідно впливу модних тенденцій, се- зонності (яскраві — влітку, темніші — взимку тощо). Проектуванням тканин для краваток займа- лися М. Кочевська, Г. Дудецька, Н. Полянська та низка інших художників [2; 33]. Упродовж другої пол. XX ст. значну частину пі- стрявотканих костюмних, платтяних та сорочкових тканин продукували на Херсонському бавовняно- му комбінаті. Асортимент тканин виготовляли в найрізноманітнішому орнаментуванні та кольоро- вому вирішенні. Художники підприємства з часом тільки вдосконалювали свою майстерність, що по- зитивно позначалося на готовій продукції — де- коративній тканині [8]. У 1950-х — в першій пол. 1960-х рр. розпочали випуск тканин за новими рисунками і колористикою, так званої «шотландки» 6, яка набула актуальності та широко застосовувалася для пошиття одягу (плат- тів, спідниць, чоловічих сорочок тощо) (Іл. 2). Від 1959 р. Херсонський бавовняний комбінат освоїв виготовлення тканин під назвою «херсон- ське полотно» 7, призначені для пошиття жіночого одягу [8]. З часом покращували і вдосконалювали струк- турні та фактурні якості тканин. Завдяки поєднан- ню бавовни з іншими видами волокон (віскози 8, шта- пелю тощо) асортимент тканин значно розширював- ся. У 1960-х рр. гордістю художників ХБК стали тканини під назвою «квітка сезону» та «плетінка». Багато вдалих композиційних та колористичних роз- робок для цих тканин належить колективу митців підприємства: К. Пономаренко, О. Стиценко, М. Сорокіній, О. Старинець (Іл. 3). Застосовуючи тональну колористику в орнаментах смуг різної масштабності, художниця К. Пономарен- ко започаткувала варіативність з виготовлення тканин для одягу. Вона є також автором тканини під назвою «асканія», а в подальшому — провідним фахівцем з проектування тканин- компаньйонів [8] (Іл. 4). Упродовж 1970-х рр. творчий колектив митців ХБК активно працював над удосконаленням астор- тименту декоративних тканин. Вони пропонували для виробництва нові проекти, актуальні в контексті існу- ючої в той час моди. У 70-х рр. ХХ ст. роботи ху- дожниці Ф. Пантеліаді лягли в основу створення но- 6 Шотландка — тканина, що виробляється з бавовни, вов- няної пряжі та різних хімічних ниток саржевим перепле- тенням з рисунком у велику клітинку, який вважається типовим для тканин національного шотландського одягу. 7 «Херсонське полотно» — тканини, декоровані картати- ми орнаментами, вирізнялися яскравими поєднаннями кольорів (зелений, жовтий, блакитний, червоний тощо). Текстильна бавовняна продукція з такою назвою була ві- дома та користувалася попитом не тільки на теренах ко- лишнього Союзу, а й поза його межами. 8 Віскоза — штучне регенероване целюлозне волокно, яке отримують в результаті віскозного процессу і використо- вують для виготовлення тканин. Іл. 8. Тканина для покривал. 1976 р. РЛК Іл. 7. Тканина для блузок. 1984 р. РЛК 1115Творча практика художників текстилю другої половини ХХ століття в Україні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 вих зразків тканин під назвою «херсонське полотно». У другій пол. 1970-х рр. — з урахуванням змін у про- ектуванні одягу (фасон, ускладнення крою тощо) — розвинулась тенденція до різноманітності одягових тканин. Перед художниками ХБК О. Стиценко, П. Старицею, Л. Швець були поставлені завдання щодо розширення асортименту «картатих малюнків», збільшення їх різноманітності за рахунок складніших композицій та вишуканої колористики. Звернення митців до основ декору народного одягу допомагало майстрам у розробці нових зразків тканин, особливо оздоблених смугою по вертикалі, які широко викорис- товували для пошиття костюмів, платтів, спідниць та ін. Актуальність їх зберігалася до кінця 1980-х рр. і поширювалася за межі УРСР [8]. Жакардові тканини, призначені для інтер’єрів, розпочали виготовляти на ХБК з 1964 року. З ме- тою урізноманітнення і розширення асортименту художньо-промислових тканин на підприємстві було встановлено професійні, сучасні машини. За допо- могою жакардових ткацьких верстатів художникам- текстильникам вдавалося впроваджувати у вироб- ництво абсолютно нові проекти тканин та готових тканих виробів (меблеві, портьєрні, покривала тощо) з великою варіативністю орнаментів (рослинні, гео- метричні, абстрактні, комбіновані) [8; 26] (Іл. 5). Зокрема, розробкою, портьєрних тканин займа- лися К. Пономаренко, Ю. Молотніков, М. Соро- кіна, Б. Юрченко. У рекомендаціях щодо декору, колористики, які надсилалися підприємствам, перед митцями поста- вало завдання і відповідальність за облаштування ін- дивідуальних та громадських інтер’єрів, адже осно- ву їх складали тканини промислового виготовлення. Відомі жакардові портьєрні тканини під назвою «горлиці», «метеор» та «весна», що належать автор- ству творчого колективу ХБК, принесли підприєм- ству заслужене визнання і були актуальними для за- стосування в побуті упродовж двох десятків років (Іл. 6). Творча манера художників проявлялася у пропонованих ескізах: іноді в них помітний індиві- дуальний почерк. Наприклад, роботам К. Понома- ренко в розробці орнаментів притаманна народна те- матика, почасти — за зразками західно-українських народних тканин [8; 17]. Художниця М. Сорокіна відома авторськими деко- ром, що розташовувася горизонтально чи вертикально на основі тканини. Узорні смуги, створені за принципом стрічкового орнаменту і розроблені в сполуках декіль- кох кольорів, мали часте розташування. У цій техніці виконання працювали К. Чуж та Н. Лопато, проте їх- нім роботам характерні строгі геометризовані компози- ції з меншою кількістю залучених кольорів. Митці Ю. Молотніков та Б. Юрченко знані як автори з упро- вадження у декор художньо-промислових тканин вели- ких, складних за обрисами та ритмом геометричних мо- тивів, а також комбінованих (рослинного та геометрич- ного) орнаментів. Застосуванням пом’якшених, тональних сполук у поєднанні з лаконічними, чіткими орнаментами відзначаються рисунки П. Стариці. Ми- тець вдало поєднував і втілював естетичні вимоги сучас- ного світу з надбаннями народного мистецтва. Для художника Б. Шнайдера джерелом натхнен- ня були орнаментальні мотиви гуцульських писа- нок, килимів, різьби по дереву та ін. Автору нале- жить низка оригінальних проектів тканин із різно- манітними рослинними, геометричними та комбінованими варіантами візерунків. Б. Шнайдер є автором популярної у 1970-ті рр. тканини під на- звою «платана» та одним із співавторів відомої на всесоюзному просторі жакардової портьєрної тка- нини «декор» [20]. Орнаменти, створені на основі червоного, чорно- го та білого кольорів, притаманні авторству Л. Швець. Композиції переважно сформовані з мотивів збіль- шених геометричних форм у поєднанні з дрібними, Іл. 9. Тканина для літніх костюмів. 1967 р. РЛК Тетяна МАРИЩУК1116 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 різного ритму смугами, що забезпечувало промисло- вій тканині особливу декоративність. Застосуванням крупних орнаментальних мотивів, розроблених на пом’якшених пастельних тональних градаціях, спеціалізувалася художниця Н. Анеліна. Ав- торські проекти тканин зорієнтовані на чіткі форми ар- хітектури. В її рисунках часто використовувалися сти- лізовані форми декору кераміки, лозоплетіння тощо. Зображення зооморфних, антропоморфних та різ- номанітних стилізованих рослинних орнаментів у де- корі промислової тканини, що виготовлялася на ХБК, належить авторству Б. Каплунович. Художник роз- робляв проекти у руслі вмілого синтезу візерунків та кольорових поєднань. У творчому доробку автора ва- гоме місце посідають тканини, виготовлені за зраз- ками орнаментальних мотивів традиційних кроле- вецьких рушників [8]. У рисунках та проектах художньо-промислових тканин ХБК спостерігаються мотиви, інспіровані творами народного мистецтва республік колишньо- го СРСР, характерна символіка інших країн. Фа- хівцем у цьому напрямку декорування промислових художніх тканин стала Т. Батеньова. Найбільш ві- домі її роботи — «Ростовські дзвони», «Байконур», «Ленінградські мости» тощо [8]. Авторами сюжетних зображень на тканинах твор- чого колективу ХБК можна вважати В. Маругіна, Ю. Молотникова, О. Купюру, Н. Лопато та ін. Створення тканин з рисунками пейзажів, архітек- тури, ідеологічної символіки вважалися обов’язковими і престижними в асортиментному переліку художньо- промислових тканин, які виготовляло підприємство, відповідно, митців активно залучали для розробок таких проектів [8; 30]. Одним з провідних фахівців розробки ескізів та проектування композицій для жакардових тканин ХБК вважається М. Целуйко, що працював спер- шу на посаді художника-десинатора, а згодом — провідного художника комбінату. При створенні проектів тканин митець часто орієнтувався на ціліс- ний вигляд оздоблюваного інтер’єру, враховуючи інші декоративні твори та предмети побуту. Він вті- лював у промислові розробки велику кількість зраз- ків, окремі з яких отримали престижні міжнародні відзнаки високого рівня (1975, 1977, 1978, 1981, 1987). Ґрунтовності авторських пропозицій М. Це- луйка додавав пошук певної дизайнерської ідеї. Ху- дожник уважно працював із джерелами, насампе- ред — з етнографічними пам’ятками. Системність давала змогу автору впродовж багатьох років займа- тися не лише ескізуванням зразків тканин, а й пра- цювати над живописом, виконувати авторські деко- ративні панно, тематичні гобелени. Набутий практичний досвід М. Целуйка та теоретичні зна- ння, отримані внаслідок викладів на кафедрі ткацтва та дизайну Херсонського державного технологічно- го університету в дисциплінах «Основи композиції малюнка» та «Дизайн текстильних виробів», роз- ширили діапазон творчих пошуків і оригінальних композиційних рішень [8]. Асортимент вітчизняної промислової продукції розширювався за рахунок ремізних та жакардових тканин Рівненського льонокомбінату. Вперше в Україні на підприємстві було освоєно виготовлення костюмних та платтяних жакардових тканин з льоно-лавсанових волокон. Авторами-розробниками нових рисунків, структур та колористики були Іл. 11. Творчий колектив РЛК. 1984 р. Іл. 10. Творчий колектив РЛК. 1982 р. 1117Творча практика художників текстилю другої половини ХХ століття в Україні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Н. Масленникова (тканина «вітерець», «осінь», «незабудка») та Б. Лящук (тканини «попелюшка», «фан тазія», «садок»). Ці тканини широко застосо- вували для пошиття одягу не тільки в межах Радян- ського Союзу, а й експортували закордон (Китай, Монголію та ін.) (Іл. 7). Художники льонокомбінатів успішно працювали над удосконаленням рисунків, покращенням струк- тури і фактури тканин. У їх творчому доробку —ве- лика кількість ремізних, жакардових метражних тка- нин для одягу та інтер’єру, а також готових виробів. Ткані поштучні предмети (рушники, серветки, ска- тертини тощо) були невід’ємною складовою побуту. Оригінальні композиції для підприємств створюва- ли Л. Тимофієнко, Б. Ляшук, Л. Задворна — на основі традицій декору народних тканин. Авторам належать оригінальні композиції рушників і скатер- тин: на сірому тлі лляної тканини розташований орнамент з червоного і чорного кольорів (Іл. 8). Одягові тканини, які випускав Рівненський льоно- комбінат, вирізнялися привабливими, ніжними, пас- тельними тонами (рожевим, блакитним, жовтим тощо), а також вишуканими орнаментами. Авторами числен- ної групи тканин для одягу впродовж тривалого часу на виробництві були М. Федірко, О. Копоть (Іл. 9). У художній майстерні Рівненського льонокомбі- нату колектив митців (художники, десинатори, ко- лористи) впроваджував у виробництво різноманітні творчі ідеї для надання декоративної виразності тка- нинам та готовим тканим виробам (Іл. 10, 11, 12). Творчі майстерні були оснащені необхідним облад- нанням. Зокрема, у середині 1980-х рр. вони попо- внилися електронною технікою, що надавала мож- ливості збільшувати чи зменшувати ескізи або їх фрагменти (Іл. 3). У різні роки на Рівненському комбінаті працювали і відзначалися творчими здобутками художники: Л. Тимофієнко, Б. Лящук, О. Соколова, Л. Задво- рна, О. Євчук, Л. Пікіна, Біль, О. Копоть, М. Во- лодіна, Г. Медведєва, та десинатори: Ф. Геренюк, Н. Маслєннікова, О. Савченко, Т. Демків, М. Воло- діна, а також колористи: О. Піддоб’юк, Р. Медведєв, С. Качеловська [7]. Результатом роботи митців РЛК стало виготов- лення незліченної кількості художніх тканин: «ве- селка», «меркурій», «чарівниця», «май», «Зоряна», «Марина». Оволодівши складною технологією і принципами утворення рисунків у жакардовому ткацтві, рівнен- ські художники і десинатори впровадили у виробни- цтво велику кількість вдалих за композиційним рі- шенням тканин. Оригінальністю та новизною виріз- нялися роботи Л. Тимофієнко, Ф. Геренюк. За зразками народних тканин розроблялося багато по- перечносмугастих рисунків, сформованих ритмічним чергуванням різних орнаментальних смуг, виріше- них здебільшого у двох кольорах. Характерна осо- бливість цих тканин — рельєфна фактура [7]. Вда- лими композиційними знахідками і колористикою відзначалися роботи митців на тему «абстракції». Особливою стилістикою наділені вироби Житомир- ського льонокомбінату. Наслідуючи та осучаснюючи за допомогою технічних засобів орнаментику зразків народних тканин, художники-текстильники досягали значних успіхів у виготовленні скатертин, серветок, Іл. 13. Кабінет електронного програмування РЛК. 1987 р. Іл. 12. Художня майстерня РЛК. 1984 р. Тетяна МАРИЩУК1118 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 рушників тощо. Авторські розробки Т. Левицької, Є. Шпаковської, В. Книш, О. Фоменкова, К. Мав- ришин та інших забезпечували продукції ЖЛК пріо- ритетні місця серед подібного асортименту тканин і готових виробів інших підприємств. Використовуючи в декорі промислових тканин поліські мотиви орна- ментики, митці досягали неповторної варіативності рослинних, геометричних та комбінованих візерунків, що створювалися у процесі ткання [2]. Упродовж другої пол. ХХ ст. Рівненський та Жи- томирський льонокомбінати були єдиними в Украї- ні підприємствами з переробки сировини та виготов- лення лляних тканин. Продукція цих підприємств постачалася у різні реґіони Союзу, а також експор- тувалася за кордон. Рівненські та житомирські художники-текстильники нерідко працювали у твор- чому тандемі, вирішуючи завдання Інституту худож- ньої промисловості при Академії архітектури УРСР, лабораторії «Укрхудожспілки» тощо [7; 2]. Художники Чернівецького текстильного комбі- нату в період активної праці підприємства постій- но оновлювали рисунки, колористику, працювали над удосконаленням структурних показників тка- нин і готових поштучних виробів. Ускладненими композиціями рослинних орнаментів характерні ро- боти художниці В. Нікуліної. Рослинні мотиви різ- них масштабів притаманні виробам К. Онищенко, Ф. Мішина. Геометричними орнаментами визнача- ються проекти художників В. Самсонової, О. Фран- цуз, К. Пономаренко, М. Пономаренко, З. Ши- рокої, М. Чухрай. Упродовж 1970-х рр. поступово вдосконалювали орнаментування поштучних виробів Чернівецького комбінату. На заміну багатоколірних, іноді — пере- вантажених орнаментом, виготовляли нові, модні на той час тканини, з невеликою кількістю декору, в яких значна увага приділялася структурі, фактурі, забарвленню, художній виразності. Композиції декоративних покривал під назвами «зірки», «молдавський», «смугастий» розробила ху- дожниця З. Даниленко. Ці вироби широко застосо- вувалися у побуті й отримували неодноразові відзна- ки за художні та споживчі показники [10]. На Одеському текстильному комбінаті виготов- лення меблевих тканин налагоджено у 1970 році. Розширення асортименту відбулося завдяки засто- сування ниток фасонного скручування, а також з синтетичної об’ємно-петельної сировини. У декорі цих тканин художники-текстильники широко вико- ристовували стилізований рослинний орнамент. Ба- гато рисунків створювали за мотивами квіткових бу- ковинських килимів, вишивок, писанок та інших ви- дів мистецтва [23]. У 1977 р. на одеському підприємстві задля пошуку нового способу декорування художники запропонува- ли відмовитись від застосування чорного кольору в орнаментах меблевих тканин. Прикладом є низка тка- нин під назвою «ясна», «світанок», «веселка», «сим- фонія», автор композицій — Г. Ліндеманов [6]. Від кінця 1970-х рр. асортимент художньо- промислових тканин ОТК значно розширився. Де- корування тканин виконувалося в рослинних, геоме- тричних та комбінованих композиційних варіаціях. Над вдосконаленням мистецьких якостей, а також покращенням структурно-фактурних властивостей завжди актуальних «плахтових» тканин, плідно пра- цювали художники М. Кравцов та А. Романченко. Українські підприємства з виготовлення художньо- промислових тканин не мали власних музеїв, де б збе- рігалися проекти і зразки тканин. Велику увагу при- діляли обладнанню асортиментних кабінетів, що були рекламою (Іл. 14). Цей факт негативно вплинув на по- дальше ретроспективне вивчення декоративних про- мислових тканин і творчих здобутків їх авторів. Багато художників вітчизняних текстильних під- приємств були членами професійних об’єднань: Спіл- ці художників УРСР, Художньому фонді України, Спілці дизайнерів УРСР. Іл. 14. Асортиментний кабінет РЛК. 1988 р. 1119Творча практика художників текстилю другої половини ХХ століття в Україні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Художники-текстильники провідних підприємств колишнього Радянського Союзу входили у творчу групу, створену при ВІАлегпромі, очолювану Е. Бе- лютіним. Практикувались виїзні пленери до санаторно-курортних міст Криму, Грузії, Прибалти- ки. Художня студія налічувала близько двохсот мит- ців з різних республік. Активною творчою діяльніс- тю вирізнялися представники українських текстиль- них підприємств. Наприклад, у 1966 р. у виїзній практиці брали участь М. Целуйко (художник Хер- сонського бавовняного комбінату), у 1968 році В. Журавльов (представник Черкаського шовково- го комбінату) [8; 9]. У 1987 р. в Україні засновано спілку дизайнерів УРСР, головне завдання якої — об’єднання художни- ків легкої промисловості. Варто зазначити, що у вітчиз- няному досвіді професія митця в галузі промисловості номінувалася художник, художник-текстильник, тоді як за кордоном представники творчих професій, пов’язаних з виробництвом, називались дизайнерами. У 1988 р. було прийнято постанову Міністерства легкої промисловості УРСР щодо технічного пере- оснащення текстильної промисловості на 1988— 1995 рр., що мало забезпечити прискорення розв’язання проблем, пов’язаних з потребами насе- лення у текстильних товарах та тканинах. У суспіль- стві спостерігався посилений дефіцит товарів. Віт- чизняна галузь промислового ткацтва стала на шлях руйнації [3; 7; 8]. Протягом 1990-х рр. (десятиліття) галузь про- мислового ткацтва зазнавала стрімкого занепаду, а в окремих випадках — припинила своє існування. Знижувався рівень виготовлення тканин, відповід- но, професія художника- текстильника втрачала ак- туальність. Вітчизняний ринок поступово наповню- вався імпортною продукцією, перед якою тканини українського виробництва поступалися якістю, ху- дожнім оформленням тощо. На нашу думку, творчість митців зазначеного пе- ріоду ускладнювалась застарілими технологіями тка- цтва, що не давало можливості створювати конку- рентоспроможну продукцію. З дослідження архів- них матеріалів бачимо, що часто ескізи, проекти з високохудожнім композиційним рівнем виконання поступались готовій продукції. Естетичні властивості художньо-промислових тканин залежали не тільки від роботи художника, десинатора, колориста, а й від багатьох інших фак- торів: сировини, барвників та їхньої якості. Отже,у другій пол. ХХ ст. вирішальну роль у створенні декору промислових тканин відігравали художники-текстильники. Впродовж періоду актив- ного розвитку галузі творчі колективи вітчизняних підприємств акумулювали в собі різні стильові на- прямки, живилися різними мистецькими джерела- ми, найпотужніше з яких — народне мистецтво. Творча практика митців провідних українських під- приємств з виготовлення художньо-промислових жакардових і ремізних тканин засвідчує врахуван- ня найновіших досягнень світової мистецької прак- тики, орієнтуючись на перспективні напрямки віт- чизняного дизайну. 1. Архів, каталоги, картотеки Дарницького шовкового комбінату. 2. Архів, каталоги, картотеки Житомирського льоноком- бінату. 3. Архів, каталоги, картотеки Київського шовкового ком бінату. 4. Архів, каталоги, картотеки Київської прядильно-тка- цької фабрики. 5. Архів, каталоги, картотеки Луцького шовкового ком- бінату. 6. Архів, каталоги, картотеки Одеської прядильно- ткацької фабрики. 7. Архів, каталоги, картотеки Рівненського льонокомбінату. 8. Архів, каталоги, картотеки Херсонського бавовняного комбінату 9. Архів, каталоги, картотеки Черкаського шовкового комбінату. 10. Архів, каталоги, картотеки Чернівецького текстильного комбінату. 11. Андреева И. Институт, работающий на промышлен- ность красоты: ВИАлегпром / И. Андреева // Со- ветское декоративное искусство 77/78. — М. : Со- ветский художник, 1980. — С. 96—102. 12. Андріяшко В.Д. Київська школа художнього тексти- лю ХХ ст. (Джерела. Розвиток. Перспективи) : дис. …канд. мистецтвознавства : 17.00.06 / Андріяшко Василь Дмитрович. — Львів, 2009. — 333 с. 13. Антонович Є.А. Декоративно-прикладне мистецтво / Є.А. Антонович, Р.В. Захарчук-Чугай, М.Є. Стан кевич. — Львів : Світ, 1992. — 270 с. 14. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие / Р. Арн- хейм. — М., 1974. — 115 с. 15. Арофікін Є.В. Українська народна тканина / Є.В. Аро- фікін // Народна творчість та етнографія. — 1983. — № 4. — С. 42—45. 16. Арофікін Є.В. Художньо-промисловий текстиль / Є.В. Арофікін // Нариси з українського декоративно- Тетяна МАРИЩУК1120 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 прикладного мистецтва. — Львів : Вид-во Львів. ун- ту, 1969. — С. 135—150. 17. Арофікін Є.В. Можливості удосконалення декоратив- ної тканини «Макет» / Є.В. Арофікін // Декоративно- прикладне мистецтво: Х наукова конференція : зб. матеріалів. — Львів, 1969. — С. 86—89. 18. Бавструк Н.Ф. Курс ткацких переплетений / Н.Ф. Бавструк. — М. : Искусство, 1951. — 342 с. 19. Воронов Н. Уникальное и промышленность / Н. Во- ронов // Декоративное искусство СССР. — 1968. — № 2. — С. 29—34. 20. Воронов Н. Художник и инженер: проблемы сотруд- ничества / Н. Воронов // Декоративное искусство СССР. — 1973. — № 10. — С. 31—33. 21. Воронов Н. Художники вещей / Н. Воронов, Л.Г. Кра- маренко, И.М. Суслов. — М. : Советский ху дожник, 1965. — 168 с. 22. Врублевская Д. Новые работы варшавских текстиль- щиков / Д. Врублевская // Декоративное искусство СССР. — 1966. — № 5. — С. 42—43. 23. Выставка произведений А.А. Елсуковой. Ткани, кро- ки, живопись, графика : каталог / отв. за вып. Т.Б. Смир- нова, М.М. Карева ; ред. О.М. Громых. — Ровно : Облполиграфиздат, 1982. — 23 с. 24. Дарницкий шелк / Министерство легкой промыш- ленности УССР ; Украинский институт ассортимента изделий легкой промышленности культуры одежды. — К. : Внешторгиздат, 1989. — 17 с. 25. Декоративно-прикладное искусство Украинской ССР. 1970-е — начало 1980-х годов : альбом / авт. вступ. статьи и сост. Н.Н. Велигоцкая, Л.Е. Жоголь. — М. : Советский художник, 1986. — 192 с. 26. Декоративно-прикладное искусство Украинской ССР: стекло, фаянс, гобелен, текстиль : каталог выставки / сост. и авт. статей Л. Жоголь, Н. Корниенко, Т. Придатко, А. Жук. — М. : Советский художник, 1982. — 36 с. 27. Декоративные ткани в интерьерах детских дошкольных учреждений : альбом / ред. В.Н. Пархоменко. — К. : Бу- дивельник, 1974. — 80 с. 28. Достижения и трудности текстильного производства // Деко- ративное искусство СССР. — 1978. — № 9. — С. 5—8. 29. Жовтис Н. От идеи художника до готового изделия / Н. Жовтис // Советское декоративное искусство’73— 74. — М. : Советский художник, 1975. — С. 60—69. 30. Жоголь Л. Декоративно-прикладное искусство Украины / Л. Жоголь // Советское декоративное искусство. — № 6. — М. : Советский художник, 1983. — С. 114—123. 31. Жоголь Л.Е. Декоративное искусство в современном инте- рьере / Л.Е. Жоголь. — К. : Будивельник, 1986. — 193 с. 32. Жоголь Л.Є. Тканини в інтер’єрі / Л.Є. Жоголь. — К. : Будівельник, 1968. — 94 с. 33. Жук А.К. Здобутки українського декоративно-прикладного мистецтва в десятій п’ятирічці / А.К. Жук // Образотвор- че мистецтво. — 1981. — № 1. — С. 28—31. 34. Жук А.К. Сучасні українські художні тканини / А.К. Жук. — К. : Наукова думка, 1985. — 117 с. : іл. — (Бібліогр. : С. 111—113). 35. Луковська О.Г. Художнє ткацтво Львова другої полови- ни ХХ століття (художні особливості, традиції та нова- ції) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мисте- цтвознавства : спец. 17.00.06 «Декоративне і прикладне мистецтво» / О.Г. Луковська. — Львів, 2007. — 20 с. 36. Никорак О.І. Українська народна тканина ХІХ— ХХ ст.: типологія, локалізація, художні особливості / Олена Іванівна Никорак. — Львів, 2004. — 583 с. Tetyana Maryshchuk ON CREATIVE PRACTICE BY TEXTIL ARTISTS IN THE 2ND HALF XX c. IN UKRAINE In the article have been considered creative practices by the textil artists of Ukrainian artistic industrial weaving during the 2nd half XX c. The basic centres of flax, silk, woolen and cotton fabrics created by remise and Jacquard methods of production have been defined and characterized. Some artistic differences between fab- rics for clothes and interiors have been put under analysis. Keywords: textile artist, industrial weaving, desinator, colou- rist, assortment, decor, decorative pattern. Татьяна Марыщук ТВОРЧЕСКАЯ ПРАКТИКА ХУДОЖНИКОВ ТЕКСТИЛЯ ВТОРОЙ ПОЛОВИНЫ ХХ ВЕКА В УКРАИНЕ В статье рассмотрена творческая практика художников тек- стиля отечественного художественно-промышленного тка- чества второй половины ХХ века. Определены и охаракте- ризованы основные центры производства льняных, шелко- вых, шерстяных и хлопковых тканей, созданных ремизным и жакардовым способами изготовления. Проанализированы художественные отличия одежных и интерьерных тканей. Ключевые слова: художник-текстильщик, промышленное ткачество, десинатор, колорист, ассортимент, декор, орнамент.

Творча практика художників текстилю другої половини ХХ століття в Україні

Institution

Ähnliche Einträge