«Водна» символіка мантичного звичаю «ставити місток»
Мантичні обряди, пов’язані з водою (гідромантика), є важливою складовою усіх різновидів дівочих матримоніальних ворожінь. Одним із них є звичай «ставити місток», завдяки якому можна було побачити свого судженого уві сні. У статті проаналізовано його символіку, локальні різновиди, окреслено тер...
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Назва видання: | Народознавчі зошити |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95034 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Водна» символіка мантичного звичаю «ставити місток» / О. Серебрякова // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 994-998. — Бібліогр.: 26 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-95034 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-950342016-02-14T03:02:41Z «Водна» символіка мантичного звичаю «ставити місток» Серебрякова, О. Статті Мантичні обряди, пов’язані з водою (гідромантика), є важливою складовою усіх різновидів дівочих матримоніальних ворожінь. Одним із них є звичай «ставити місток», завдяки якому можна було побачити свого судженого уві сні. У статті проаналізовано його символіку, локальні різновиди, окреслено території побутування. Mantic rites with the use of water (hydromantic) belong to important components in all variants of maiden matrimonial divinations. The one of those is the custom of bridge-building. With the use of it a sleeping girl might see her future husband in dream. In the article have been analyzed symbolic contents, local variants and territories of spreading. Мантические обряды, в которых используют воду (гидромантика), являются важной составляющей частью всех разновидностей девичьих матримониальных гаданий. Один из них — обычай «ставить мостик». С его помощью можно было увидеть своего суженого во сне. В статье анализируются его символика, локальные варианты, указаны территории распространения. 2013 Article «Водна» символіка мантичного звичаю «ставити місток» / О. Серебрякова // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 994-998. — Бібліогр.: 26 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95034 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Серебрякова, О. «Водна» символіка мантичного звичаю «ставити місток» Народознавчі зошити |
| description |
Мантичні обряди, пов’язані з водою (гідромантика), є
важливою складовою усіх різновидів дівочих матримоніальних ворожінь. Одним із них є звичай «ставити місток»,
завдяки якому можна було побачити свого судженого уві
сні. У статті проаналізовано його символіку, локальні різновиди, окреслено території побутування. |
| format |
Article |
| author |
Серебрякова, О. |
| author_facet |
Серебрякова, О. |
| author_sort |
Серебрякова, О. |
| title |
«Водна» символіка мантичного звичаю «ставити місток» |
| title_short |
«Водна» символіка мантичного звичаю «ставити місток» |
| title_full |
«Водна» символіка мантичного звичаю «ставити місток» |
| title_fullStr |
«Водна» символіка мантичного звичаю «ставити місток» |
| title_full_unstemmed |
«Водна» символіка мантичного звичаю «ставити місток» |
| title_sort |
«водна» символіка мантичного звичаю «ставити місток» |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95034 |
| citation_txt |
«Водна» символіка мантичного звичаю «ставити місток» / О. Серебрякова // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 994-998. — Бібліогр.: 26 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT serebrâkovao vodnasimvolíkamantičnogozvičaûstavitimístok |
| first_indexed |
2025-07-07T01:46:07Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:46:07Z |
| _version_ |
1836950769758109696 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
Серед розмаїття дивінацій, за допомогою яких на-
магалися передбачити свою подальшу долю, були
й такі, що давали змогу «зазирнути» у майбутнє. На-
магання довідатись різні відомості про шлюбного парт-
нера спонукали відданиць до здійснення обрядодій, які
викликали «віщий» сон. Відповідно створювались
сприятливі умови задля цього, адже природний шлях
(тобто очікування сну) зовсім не гарантував швидкої
відповіді. Здебільшого це були індивідуальні ворожін-
ня з різними ритуальними предметами (наприклад,
гребінцем, дзеркалом та ін.), які, зазвичай, клали під
подушку, або ж для імітування макету «місточка» по-
слуговувались соломинкою, гілочкою тощо.
Попри наявність у етнографічній літературі статті
А. Потебні, що вийшла друком ще у 60-х рр. XIX ст.
[22, c. 553—565], питання символіки мантичного зви-
чаю «ставити місток» у науці досі залишається недо-
статньо з’ясованим. Низкою науковців призбирано
лише фактографічні відомості про локальні різновиди
цього способу ворожіння, а спеціальні дослідження
окресленого явища відсутні. На сьогодні є лише ана-
літична розвідка Л. Виноградової, у якій вона, вивча-
ючи дівочі ворожіння стосовно шлюбу в календарній
обрядовості слов’янських народів, приділила увагу
мантичним обрядодіям із водою [9, c. 20—35].
Цей звичай неодноразово потрапляв в поле зору
збирачів етнографічного матеріалу. Розслід ґрунтува-
тиметься на матеріалах власних польових пошуків, до-
слідників Л. Боцонь, Л. Виноградової, Н. Петрової,
Л. Горошко, Г. Дронів, що їх призбирано у різний час
в окремих населених пунктах Полісся, Наддніпрян-
щини, Опілля, Покуття, Гуцульщини, південного ра-
йону України, а також в українських селах Молдови.
За народною традицією сни у ніч на свято Андрія
вважались особливо пророчими, тому дівчата на ви-
данні сміливо користувались цією нагодою. Одним із
способів викликати «віщий» сон (тобто наяву побачи-
ти свого майбутнього нареченого) був звичай «стави-
ти місток». Завдяки етнографічним джерелам другої
половини XIX — початку XX ст. з різних куточків
України можна скласти уявлення про те, як цей зви-
чай відбувався у минулому (Волинь, Полтавщина,
Харківщина). Так, переважно на мисочку (тарілочку)
з водою дівчина клала дощечку, кілька соломинок або
паличок з мітли у вигляді місточка, а потім ставила цю
конструкцію під ліжко. Лягаючи спати, вона сподіва-
лась, що уві сні їй насниться хлопець, який переведе її
через міст чи просто йтиме через нього [7, с. 102; 11,
с. 64; 15, с. 61; 17, с. 21; 25, с. 258]. Аналогічно, за © О. СЕРЕБРЯКОВА, 2013
Олена СЕРЕБРЯКОВА
«ВОДНА» СИМВОЛІКА
МАНТИЧНОГО ЗВИЧАЮ
«СТАВИТИ МІСТОК»
Мантичні обряди, пов’язані з водою (гідромантика), є
важливою складовою усіх різновидів дівочих матримоні-
альних ворожінь. Одним із них є звичай «ставити місток»,
завдяки якому можна було побачити свого судженого уві
сні. У статті проаналізовано його символіку, локальні різ-
новиди, окреслено території побутування.
Ключові слова: ворожіння (дивінації, мантичні практи-
ки), «місток», «віщий» сон, перехід через воду.
995«Водна» символіка мантичного звичаю «ставити місток»
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
даними польових розслідів, чинили і визначали особу
судженого де-не-де на Чернігівському і Рівненсько-
му Поліссі, Закарпатській Гуцульщині, рівнинній Бу-
ковині, Наддніпрянщині. А, скажімо, в с. Беркозівка
Канівського р-ну Черкаської обл. «місток» ставили
під піч або ліжко [1, арк. 93; 3, арк. 80—81, 99; 5,
арк. 83; 9, с. 21; 16, с. 226; 18, с. 154].
Для досягнення більшої ефективності такі ритуаль-
ні дії подекуди на Полтавщині, Одещині, Буковин-
ській Гуцульщині супроводжувалися вербальними
формулами-запрошеннями: «С ким я буду через сей
мист иты, с тим буду вик викувать», «Приснися мені
сон: хто мене проведе через цей місток, той і жених
мій буде», «Суджений мій, ряджений, приснися мені
цієї ночі і переведи мене через кладку 1» [15, с. 61; 16,
с. 226; 19, с. 268], або ж слова промовляли у довіль-
ній формі. Досить оригінальну гуцульську примовку
(на тих же теренах) зафіксувала Г. Маковій: «Як я
буду спати, най по тім мості вороний кінь скаче та буй-
ною гривою пряде, а мій князь, що до вінця мене ві-
зьме, перед ясні мої очі стане» [14, с. 194].
Зрідка обов’язковою умовою здійснення досліджу-
ваного мантичного звичаю було ритуальне мовчання.
У такому разі людина сприймається як «чужа», «не-
безпечна», адже тимчасово належить до потойбіччя.
Власне це й допомагає їй увійти в контакт з «іншим»
світом. За записом К. Карабович, на теренах Холм-
щини та Підляшшя після спорудження «місточка»,
дівчатам заборонялося їсти і розмовляти. Семантику
звичаю розкриває вербальний супровід:
Андрію, Андрію,
Я хочу пити,
Хай мені це дасть,
Хто буде зі мнов жити.
Таким чином, окрім вказаної шлюбної прикмети
(перехід через міст разом з милим), фіксуємо ще один
«віщий» знак (подача ним води) [12, с. 320—321].
Табу на пиття води протягом усього дня перед свя-
том Андрія вдалося зафіксувати під час нещодавніх
польових пошуків на Покутті. Так, інформаторка зі
с. Будилів Снятинського р-ну Івано-Франківської
обл., пригадала, як вона ворожила, навчаючись у шко-
лі м. Снятина. За місцевим рецептом, із сірників тре-
ба було зробити не «місток», а «криничку», яку кла-
1 Прикметно, що у Киселицях Путильського р-ну гуцулка
клала гілочку верби посеред кладки [16, с. 226].
ли біля ліжка. Хоча для її «будівництва» не застосо-
вували воду, проте уві сні «прийде той хлопець, що
твій має бути, прийде до криниці води набирати» 2.
Подекуди гідромантичні андріївські практики від-
бувалися з дотриманням певних регламентацій щодо
місць, де належить взяти ворожильний атрибут і збу-
дувати «місток». Прикладом цього є звичай, який
побутував в українців Молдови (с. Баронча Дрокі-
ївського р-ну). Так, з метою наснити судженого,
який «іде тою кладкою чи бере тебе та тою кладкою
веде», дівчина мовчки клала «через річьку на воду»
очерет 3. Цим діям передував трикратний об’їзд хати
на ньому: «взяти стуг, камиш, росте під річкою... і
сідати так як верхом на той стуг, кругом хати обійти
три рази так, як вродіби верхом їдеш, їхати до річ-
кі...» [2, арк. 12]. Безперечно, здійснення ворожін-
ня безпосередньо біля річки вказує на його архаїч-
ність. Пізніші варіанти, коли «місток» («криничку»)
ставили у хаті, свідчать про його трансформацію.
Ускладнене «будівництво» зафіксовано у Вашків-
цях Сокирянського р-ну Чернівецької обл., де його
робили з вишневих гілок, покладених навхрест, а
зверху ще клали гребінець [16, с. 226].
Спрощений різновид мантичних практик (зрідка
з використанням сучасних ритуальних атрибутів) по-
бутував у деяких селах Черкащини. Так, на свято
Меланії або Введення відданиці майстрували «міс-
ток» із сірників, гілочок або книжок, який по тому
клали під подушку (сс. Квітки, Глушки, Кошмак
Корсунь-Шевченківського р-ну, Мошни Черкась-
кого р-ну, Полствин Канівського р-ну) [3, арк. 90;
4, арк. 65, 90, 97]. Сучасні польові записи із с. За-
річчя Корсунь-Шевченківського р-ну свідчать та-
кож про те, що тут «місток» не встановлювали, а пе-
ред сном відданиця лише проказувала: «Сужений-
ряжений нехай мені в сні присниться, хто до мене
прийде води напиться, на місточок подивиться, не-
хай мені в сні присниться». За традиційними віру-
ваннями, наречений повинен перевести через міст чи
заговорити до дівчини [4, арк. 109].
2 Приватний архів автора. Серебрякова О.Г.
Коломийщина-2013 (польові матеріали, зібрані в Ко-
ломийському, Снятинському р-нах Івано-Франківської
обл.). — Арк. 45—46.
3 У с. Динівцях Новоселицького р-ну Чернівецької обл. у
1971 р. було зафіксовано «будування» містка через річку
за допомогою очерету, який взяли з покрівлі прибудови
[16, с. 205].
Олена СЕРЕБРЯКОВА996
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
Локальний варіант ворожіння з «місточком» за-
нотовано в 1981 р. Л. Боцонь в одному з населених
пунктів Чернігівського Полісся. Так, у с. Ленінівка
(колишня назва Сахнівка Менського р-ну) його
«вкладали на зерно, яким у ніч на Андрія обсипали
тут кожного зустрічного». А Л. Виноградова у кін-
ці 70-х рр. XX ст. у с. Сварицевичі Дубровицько-
го р-ну (Рівненське Полісся) при «будівництві міст-
ка» зафіксувала використання гребеня, який клали
на горнятко з водою, а потім ставили під ліжко. Ще
один різновид звичаю побутував у Озерську того ж
р-ну, де відданиця клала під подушку гребінь, який
обмотувала червоним вовняним поясом і додатково
встановлювала «місточок». За словами респондент-
ки, наречений повинен не лише перевести через міст,
але й вмитись водою, зачесатись і підперезатись по-
ясом [1, арк. 93 ; 9, с. 22].
Поодинокий приклад святвечірніх обрядодій почер-
пуємо з праці Ф. Коломийченка. За звичаєм, якого
ще в першій половині XX ст. дотримувались у с. Про-
хорах (Чернігівщина), дівчата або парубки в узголів’ї
будували «криницю» із гілочок, накривали і замикали
її, а відтак ставили всередину стакан з водою. Лягаю-
чи спати, належало промовити: «Хто прийде сїсї води
пити, той буде мій чоловік (моя жінка)» [13, с. 150].
За оповідями старожилів, такий спосіб ворожін-
ня давав можливість не тільки побачити свого май-
бутнього чоловіка, але й справджувався у реально-
му житті: «І це правдиво було, що прийде той хло-
пець, що ти за него і не думаєш, і не знаєш його, а
він прийде пити води» (с. Будилів Снятинського
р-ну Івано-Франківської обл.); «...він буде вести че-
рез кладку чи прийде через кладку. Та так і сниш
його» (с. Баронча Дрокіївського р-ну, республіка
Молдова); «О, це сниться: хто переводить через
ріку, той значить должен її посватать» (с. Квітки
Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл.);
«Єк приснитси, хто тебе тов трісков переводит за
руку, то тот сужений» (с. Стебний Рахівського р-ну
Закарпатської обл.); «Ця дівчина, як в неї є хльо-
пець, то вона ж знає, на кого вона думає. Думає на
його, а він її не перевів — другий перевів, то вона й
не пішльа за його заміж, а пішльа за другого»
(с. Яблунів Канівського р-ну Черкаської обл.);
«Снить мені сі Міша. Ну вона його десь і бачила.
Приходе той хлопчина, що вона з ним ходе, а він
(Міша) підбігає, його копає і несе їй воду. І вона сі
за нього (Мішу) віддала» (с. Уїзд Рогатинського
р-ну Івано-Франківської обл.). До того ж, ці нотат-
ки засвідчили, що перехід уві сні через місток (по-
дача або пиття води) витлумачуються на основі від-
повідного потрактування образів у сенсі шлюбної
символіки. Так, міст (вода, ріка) символізує кохан-
ня, парування молодих, шлях до милого (ї). Водно-
час респонденти потроху забувають, чи наснили ко-
гось, або не знають примовок, якими супроводжу-
вався цей мантичний звичай (сс. Глушки, Кошмак
Корсунь-Шевченківського р-ну, Полствин, Берко-
зівка Канівського р-ну Черкаської обл.) 4 [2, арк. 12;
3, арк. 80—81, 90, 99; 4, арк. 90, 97; 5, арк. 83].
Здебільшого ритуальні дії з «місточком» виконува-
ли на Андрія, Новий рік (або напередодні цих свят),
Введення, зрідка дублюючи їх. За заувагою Д. Зеле-
ніна, східні слов’яни, яким добре відоме це ворожін-
ня, здійснювали його на Різдво. Цікаво, що у Білору-
сі «місток» під ліжко ставила не сама відданиця, а хтось
сторонній (запис Н. Нікіфоровського). За іншим по-
відомленням, дівчата або парубки робили це власно-
руч, використовуючи скіпку (запис Д. Булгаковсько-
го). До того ж, послуговуючись новим горщиком, ді-
вчата намагались визначити час свого одруження (за
положенням шматочка хліба). Без води обходились
росіяни, які, зімітувавши міст із прутиків мітли, клали
його під подушку і примовляли: «Хто мій суджений,
хто мій ряджений, той переведе мене через міст». З
метою наснити майбутнього чоловіка подекуди воро-
жили румуни, німці та лужичани. Скажімо, румунські
дівчата, «прокладаючи місточки» через річку або кри-
ницю, мали змогу не тільки побачити нареченого уві
сні, а й довідатись його матеріальний стан або час спо-
діваного шлюбу. Про це судили за виглядом або «по-
ведінкою» рослини «василька» (базиліка). Попри пев-
ні міжетнічні відмінності, спостерігаємо однакові
«віщі» прикмети стосовно шлюбного партнера і весіл-
ля: наречений (а) повинен перейти через міст або ж
перевести через нього дівчину [6, с. 459; 10, с. 404;
16, с. 204, 225; 20, с. 184; 23, с. 53; 24, с. 27—28].
4 Приватний архів автора. Серебрякова О.Г. Календарні і
сімейні обряди, прикмети, зібрані в Рогатинському р-ні
Івано-Франківської обл. та Перемишлянському р-ні
Львівської обл. (польові матеріали за 2012 рік). —
Арк. 42 ; Серебрякова О.Г. Коломийщина-2013 (по-
льові матеріали, зібрані в Коломийському, Снятинському
р-нах Івано-Франківської обл.). — Арк. 45—46.
997«Водна» символіка мантичного звичаю «ставити місток»
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
Застосування води у практиці дівочих ворожінь —
реалія, характерна для української обрядової тради-
ції загалом. Однак, з-поміж різних гідромантичних
дій, які зафіксовані в тих чи інших регіонах України
(з вишневою гілкою, вінками, розтопленим воском
чи оловом тощо), звичай залишати на ніч в узголів’ї
посудину з водою і споруджувати «містки», щоб при-
снився обранець, був малопоширеним. Про це свід-
чить його фрагментарне побутування майже по всій
Україні, проте лише в окремих населених пунктах Гу-
цульщини, центральних і південних районах України,
Полісся, Слобожанщини, Наддніпрянщини, Холм-
щини, Підляшшя, Покуття, Опілля, рівнинної Бу-
ковини, українських селах Молдови.
Судячи з усього, традиція ворожити з «містком»
(«криничкою») у минулому була досить відомою,
однак, вже на початку XX ст. і надалі вона посту-
пово зникала. На це вказують відсутність згадок про
звичай у низці етнографічних праць, а також обмаль
відомостей, отриманих від старожилів під час сучас-
них польових пошуків (навіть у межах окремих ло-
кальних районів). Однак спорадичні фіксації засвід-
чують те, що такі мантичні практики, які виконува-
ли лише дівчата на відданні, досі живуть у пасивній
пам’яті літніх людей.
На думку К. Мошинського, Л. Виноградової,
О. Поріцької, генеза уявлень про мантичні властивос-
ті води криється у прадавніх уявленнях про її порубіж-
ність, дотичність до «іншого» світу, світу предків, які
володіють таємними знаннями, допомагають передба-
чити прийдешнє. Вода, яка у різних культурах здавна
сприймалася як медіатор між світами живих і помер-
лих, «проявляє», «передає» інформацію про майбутнє
[8, с. 386, 389; 9, с. 20, 23, 32; 21, с. 64; 26, s. 369].
Як видно з аналізу фактографічних матеріалів, збере-
глись такі переконання і в українській традиції.
Цілком слушним видається той факт, що історичну
основу ворожіння з «місточком» Л. Виноградова вба-
чає у зв’язку зі світом померлих предків, а її попере-
дник А. Потебня — зі шлюбом. Символіку стосовно
досліджуваного звичаю розкривають й самі носії тра-
диції, які також упевнено пов’язують її з весіллям. Слід
зазначити, що «водна» символіка присутня навіть тоді,
коли відданиці майстрували «міст» без використання
води, проте уві сні мотив переправи через воду (або її
подача судженим) є завжди. Як бачимо, у шлюбних
ворожіннях перехід через воду, а також її пиття сим-
волізують зміну соціального статусу, коли дівчина або
парубок (т. зв. лімінальна особа) певний час перебу-
вають між соціальними станами. За народними віру-
ваннями, ріка — кордон, який поділяє до- і післяве-
сільну форми буття (обряд ініціації). Зазвичай така
перехідна фаза уподібнюється до смерті 5, проте з на-
ступним відродженням. Зміна статусу лімінальних осіб
(наречені, новонароджений, померлий) символічно зо-
бражається як перехід через воду, потоплення у ній,
ритуальне вмивання, обмивання водою чи занурення
у неї. У такий спосіб вони очищуються від минулого,
тобто тих ознак, які були їм притаманні у попередньо-
му стані. У весільному ритуалі — це дівоцтво (пару-
боцтво), приналежність до громади неодружених.
1. Архів ІН НАН України. — Ф. 1. — Оп. 2. —
Од. зб. 280 б. Боцонь Л. Звіт про роботу над дослі-
дженням громадського побуту і традиційної культури
спілкування поліщуків, проведену в складі наукової
експедиції на Полісся у липні 1981 р.
2. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 568.
Горошко Л.М. Календарні і родинні звичаї та обряди в
селах Дрокіївського, Синжерійського і Флорештського
р-нів Республіки Молдова (польові матеріали 2007 р.).
3. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 594.
Горошко Л.М. Календарні і родинні звичаї та обряди в
селах Канівського району Черкаської обл. (польові
матеріали 2009 р.).
4. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 608.
Серебрякова О.Г. Черкащина-2008, 2009, 2010 (по-
льові матеріали з Корсунь-Шевченківського, Чер-
каського, Канівського та Золотоніського районів Чер-
каської обл.).
5. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 658.
Дронів Г.М. Звичаї та обряди у селах Рахівського р-ну
Закарпатської області (польові матеріали, 2012 р.).
6. Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на
природу. Опыт сравнительного изучения славянских
преданий и верований, в связи с мифическими сказани-
ями других родственных народов : в 3-х т. / А.Н. Афа-
насьев. — Б. м. : Б. и., Б. г. — Т. 1. — 800 с.
7. Беньковский И. Девичий праздник св. Андрея /
И. Беньковский // Киевская старина. — 1895. —
Г. 14. — Т. 51. — Декабрь. — К. : Типографія Г.Т. Кор-
чак-Новицкаго. — С. 100—103.
8. Виноградова Л.Н. Вода / Л.Н. Виноградова // Сла-
вянские древности: Этнолингвистический словарь : в
5 Мотив переправи через воду, який, окрім ворожінь, ши-
роко представлений в сімейно-обрядовій поезії, снотлума-
ченнях, колядках та ін. жанрах, первісно означав перехід в
«інший» світ. Невипадково у фольклорі вода (ріка, море)
тісно пов’язується з уявленнями про потойбіччя, смерть.
Олена СЕРЕБРЯКОВА998
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
5-ти т. — Т. 1: А-Г. — М. : Международные отноше-
ния, 1995. — С. 386—390.
9. Виноградова Л.Н. Девичьи гадания о замужестве в
цикле славянской календарной обрядности (западно-
восточнославянские параллели) / Л.Н. Вино гра до-
ва // Славянский и балканский фольклор. Обряд.
Текст. — М. : Наука, 1981. — С. 13—43.
10. Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография /
Д. Зеленин. — М. : Наука, Главная редакция восточ-
ной литературы, 1991. — 512 с.
11. Иванов П. Жизнь и поверья крестьян Купянскаго
уезда, Харьковской губерніи / П. Иванов. — Х. :
Печатное Дело, 1907.— 216 с.
12. Карабович К. Народні вірування / К. Карабович //
Холмщина і Підляшшя. Історико-етнографічне дослі-
дження. — К. : Родовід, 1997.— С. 316—321.
13. Коломийченко Ф. Різдвяні обряди і звичаї в Черни-
гівщині (в селї Прохорах, Борзен. пов.) / Ф. Коло-
мийченко // Матеріали до української етнольогії. —
Львів, 1918.— Т. XVIII.— С. 142—154.
14. Маковій Г. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки /
Г. Маковій. — К. : Український письменник, 1993. —
205 с.
15. Милорадович В.П. Народные обряды и песни Лубен-
скаго уезда, Полтавской губерніи / В.П. Милора-
дович // Сборник ХИФО. — Т. 10. — Харьков :
Типографія Губернскаго Правленія, 1897. —
С. 1—223.
16. Мойсей А. Магія і мантика у народному календарі
східнороманського населення Буковини / А. Мой-
сей. — Чернівці : Друк Арт, 2008. — 320 с. : іл. 16.
17. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян / сост.
Маркевич Н.А. — К. : Добровольное общество лю-
бителей книги УРСР, 1860. — 174 с.
18. Орел Л. Вечорниці / Л. Орел // Українська родина:
родинний і громадський побут. — К. : В-во ім. О.Те-
ліги, 2000. — С. 150—157.
19. Петрова Н. Календарна обрядовість українців Мико-
лаївського р-ну Одеської області середини XX ст. :
нові польові матеріали / Н. Петрова // Матеріали
Міжнародної наукової конференції «Одеські етногра-
фічні читання»: «Календарна обрядовість у життєді-
яльності етносу» (24—25 червня 2011 р., Одеський
національний університет імені І.І. Мечникова, м. Оде-
са). — С. 267—278.
20. Пинчуки. Этнографический сборник. Песни, загадки,
пословицы, обряды, приметы, предразсудки, поверья,
суеверья и местный словарь / собрал в Пинском уезде
Минской губернии Д.Г. Булгаковский. — С.-П. : В
типографии В. Безобразова и Коми, 1890. — 200 с.
21. Поріцька О. Ритуальний знак води / О. Поріцька //
Народна творчість та етнографія. — 1993. — № 4. —
С. 63—67.
22. Потебня А.А. Переправа через воду как представле-
ние брака / Потебня А.А. // Слово и миф. — М. :
Правда, 1989. — С. 553—565.
23. Простонародныя приметы и поверья, суеверные
обряды и обычаи, легендарныя сказанія о лицахъ и
местахъ / собрал въ Витебской Белоруссии Н.Я. Ни-
кифоровский. — Витебск : Губернская Типо-Лито гра-
фія, 1897.— 337 с.
24. Русский народ. Его обычаи, обряды, предания, суеве-
рия и поэзия / собр. М. Забылиным. — М., 1992. —
616 с.
25. Чубинский П.П. Труды Этнографическо-Статис ти-
ческой Экспедиции в Западно-Русский край /
П.П. Чубинський. — С.-П., 1872. — Т. 3.
26. Moszyński K. Wróżbiarstwo / K. Moszyński // Kultura
ludowa słowian. — T. II. Kultura duchowa. — Cz. 1. —
Wydanie 2. — Warszawa, 1967. — S. 365—416.
Olena Serebryakova
WATER SYMBOLISM IN MANTIC CUSTOMS
OF BRIDGE-BUILDING.
Mantic rites with the use of water (hydromantic) belong to im-
portant components in all variants of maiden matrimonial divi-
nations. The one of those is the custom of bridge-building.
With the use of it a sleeping girl might see her future husband
in dream. In the article have been analyzed symbolic contents,
local variants and territories of spreading.
Keywords: divination (mantic practices), bridge, prophetic
dream, crossover through water
Олена Серебрякова
«ВОДНАЯ» СИМВОЛИКА МАНТИЧЕСКОГО
ОБЫЧАЯ «СТАВИТЬ МОСТИК»
Мантические обряды, в которых используют воду (гидро-
мантика), являются важной составляющей частью всех
разновидностей девичьих матримониальных гаданий.
Один из них — обычай «ставить мостик». С его помощью
можно было увидеть своего суженого во сне. В статье ана-
лизируются его символика, локальные варианты, указаны
территории распространения.
Ключевые слова: гадания (дивинации, мантические прак-
тики), «мостик», «вещий» сон, переход через воду.
|