Ілюстративні цикли М. Казаса 1911—1913 рр.: образно-стильова і тематична специфіка та проблема творчого методу

Статтю присвячено дослідженню образно-стильової і тематичної специфіки ілюстративної творчості М. Казаса 1911—1913 рр. та особливостей творчого методу майстра, розглянутих у контексті розвитку образотворчого мистецтва межі ХІХ—ХХ ст. Аналізуються індивідуально-біографічні та загальнокультурні чи...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	М'якота, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2013
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95035
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Ілюстративні цикли М. Казаса 1911—1913 рр.: образно-стильова і тематична специфіка та проблема творчого методу / І. М'якота // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1131-1137. — Бібліогр.: 13 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-95035
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-950352016-02-14T03:03:13Z Ілюстративні цикли М. Казаса 1911—1913 рр.: образно-стильова і тематична специфіка та проблема творчого методу М'якота, І. Статті Статтю присвячено дослідженню образно-стильової і тематичної специфіки ілюстративної творчості М. Казаса 1911—1913 рр. та особливостей творчого методу майстра, розглянутих у контексті розвитку образотворчого мистецтва межі ХІХ—ХХ ст. Аналізуються індивідуально-біографічні та загальнокультурні чинники звернення мистця до ілюстративних серій, вивчається еволюція його творчої манери й визначаються образно-стильові особливості цікавих графічно-ілюстративних аркушів. The article has dealt with research-work on figurative, stylistic and thematic specificity in M. Kazas’ illustrative works of 1911—1913 as well as with study in peculiar features of artist’s creative method considered against the background of visual art and its development on the edge of XIX and XX cc. According to mentioned aims the artist’s personal biography and general cultural components of creator’s approach to illustrative series have analyzed as for evolution of creative styling, figurative and stylistic peculiarities in most interesting graphical and illustrative canvases. Статья посвящена исследованию образно-стилистической и тематической специфики иллюстративного творчества М. Казаса 1911—1913 гг. и особенностей творческого метода мастера, рассмотренных в контексте развития изобразительного искусства рубежа ХІХ—ХХвв. В связи с этим анализируются индивидуально-биографические и общекультурные факторы обращения художника к иллюстративным сериям, изучаются эволюция его творческой манеры и образно-стилистические особенности наиболее интересных графически-иллюстративных работ. 2013 Article Ілюстративні цикли М. Казаса 1911—1913 рр.: образно-стильова і тематична специфіка та проблема творчого методу / І. М'якота // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1131-1137. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95035 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті М'якота, І. Ілюстративні цикли М. Казаса 1911—1913 рр.: образно-стильова і тематична специфіка та проблема творчого методу Народознавчі зошити
description	Статтю присвячено дослідженню образно-стильової і тематичної специфіки ілюстративної творчості М. Казаса 1911—1913 рр. та особливостей творчого методу майстра, розглянутих у контексті розвитку образотворчого мистецтва межі ХІХ—ХХ ст. Аналізуються індивідуально-біографічні та загальнокультурні чинники звернення мистця до ілюстративних серій, вивчається еволюція його творчої манери й визначаються образно-стильові особливості цікавих графічно-ілюстративних аркушів.
format	Article
author	М'якота, І.
author_facet	М'якота, І.
author_sort	М'якота, І.
title	Ілюстративні цикли М. Казаса 1911—1913 рр.: образно-стильова і тематична специфіка та проблема творчого методу
title_short	Ілюстративні цикли М. Казаса 1911—1913 рр.: образно-стильова і тематична специфіка та проблема творчого методу
title_full	Ілюстративні цикли М. Казаса 1911—1913 рр.: образно-стильова і тематична специфіка та проблема творчого методу
title_fullStr	Ілюстративні цикли М. Казаса 1911—1913 рр.: образно-стильова і тематична специфіка та проблема творчого методу
title_full_unstemmed	Ілюстративні цикли М. Казаса 1911—1913 рр.: образно-стильова і тематична специфіка та проблема творчого методу
title_sort	ілюстративні цикли м. казаса 1911—1913 рр.: образно-стильова і тематична специфіка та проблема творчого методу
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95035
citation_txt	Ілюстративні цикли М. Казаса 1911—1913 рр.: образно-стильова і тематична специфіка та проблема творчого методу / І. М'якота // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1131-1137. — Бібліогр.: 13 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT mâkotaí ílûstrativníciklimkazasa19111913rrobraznostilʹovaítematičnaspecifíkataproblematvorčogometodu
first_indexed	2025-07-07T01:46:11Z
last_indexed	2025-07-07T01:46:11Z
_version_	1836950773332705280
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Творчість севастопольського художника Михай- ла Казаса (1889—1918) є одним із найбільш яскравих та своєрідних явищ у мистецтві Криму пер- ших десятиліть ХХ ст. Незважаючи на трагічно ко- роткий життєвий шлях 1, графічні роботи майстра за- свідчують зрілість та оригінальність образної концеп- ції, — квінтесенції новаційних мистецьких візій у західноєвропейській і російській культурі межі ХІХ— ХХ ст. Подібно до провідних представників модер- ну, М. Казаса цікавили проблеми художньо осмисле- ної площини, лінії, силуету, ритму, які у його творах набули значення самоцінних засобів образотворчої ви- разності. Цілком суголосними художнім шуканням межі століть є синтез культурних традицій, ототож- нення мрії та реальності, театральна концептуалізація дійсності, символічність виразу змістів буття. Усі ці якості творчої манери художника якнайповніше відо- бражені у його ілюстративних циклах 2, які посідали важливе місце на кожному з етапів його недовгого, проте винятково яскравого творчого поступу. 1 Михайло Мойсейович Казас (1889—1918) народився 13 вересня 1889 р. у Севастополі в інтелігентній караїм- ській родині. Навчався у Севастопольському реальному училищі, яке закінчив у 1907 р. За порадою відомого художника-баталіста Ф. Рубо, поступив до Мюнхен- ської академії мистецтв (зак. у 1911 р.). З метою про- фесійного вдосконалення здійснив подорожі по Франції та Закавказзю. У 1913 р. відвідав Петербург, де вивчав художнє зібрання Ермітажу та Російського музею. На початку Першої світової війни у чині прапорщика був мо- білізований у Російську імператорську армію. 23 лютого 1918 р. був розстріляний революційними матросами під час т. з. «Варфоломіївських ночей» в Севастополі. 2 Ймовірно, сприйняттю М. Казасом властивого добі мо- дерну захоплення книжковою ілюстрацією значно по- сприяв інтелектуальний клімат сімейного оточення. Батько М. Казаса, Мойсей Ілліч Казас, закінчив Петербурзький університет на двох факультетах — східних мов та юри- дичному. Відмовившись від дипломатичної кар’єри, він повернувся у Севастополь, де впродовж п’ятдесяти років викладав у Констянтинівському реальному училищі істо- рію, російську, французьку мови та географію. За свід- ченням сучасників, він був людиною надзвичайно обдаро- ваною та освіченою, знав десять мов. Мати митця, Кате- рина Осипівна Казас (вроджена Єрак) походила з інтелі- гентної сім’ї. Її батько Йосип Єрак у 1868 р. переклав на турецьку мову та видав у Петербурзі «Бахчисарайський фонтан» і «Талісман» О. Пушкіна. Не випадково, живий інтерес художника до образів дійсності поєднувався з глибоким та вдумливим знанням літератури, фольклору та історії. За свідченням друга художника, мистецтвознавця Л.М. Афанасьєва [11, с. 84], в домі Казасів була велика бібліотека, виписувались новинки російської і зарубіжної літератури та ілюстровані літературно-художні журнали.© І. М’ЯКОТА, 2013 Іванна М’ЯКОТА ІЛЮСТРАТИВНІ ЦИКЛИ М. КАЗАСА 1911—1913 рр.: ОБРАЗНО-СТИЛЬОВА І ТЕМАТИЧНА СПЕЦИФІКА ТА ПРОБЛЕМА ТВОРЧОГО МЕТОДУ Статтю присвячено дослідженню образно-стильової і те- матичної специфіки ілюстративної творчості М. Казаса 1911—1913 рр. та особливостей творчого методу майстра, розглянутих у контексті розвитку образотворчого мисте- цтва межі ХІХ—ХХ ст. Аналізуються індивідуально- біографічні та загальнокультурні чинники звернення мист- ця до ілюстративних серій, вивчається еволюція його твор- чої манери й визначаються образно-стильові особливості цікавих графічно-ілюстративних аркушів. Ключові слова: графіка, ілюстрація, творчий метод, інтер- текстуальний переклад, інтермедіальність, стилізація, де- коративізм. Іванна М’ЯКОТА1132 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Попри виразну своєрідність художнього спадку М. Казаса та його унікальне місце в переважно пей- зажному образотворчому мистецтві Криму, у вітчиз- няній науковій традиції творчість майстра загалом та його ілюстративні цикли зокрема не стали предметом комплексного наукового дослідження. Частково це пояснюється надзвичайно коротким творчим шляхом мистця, частково — фрагментарною збереженістю його доробку, значна частина якого загинула під час революції та Другої світової війни. У науковій літера- турі дослідженню графічних аркушів художника при- свячено розвідку О. Алексєєвої [1]. Символізм об- разів майстра розглядається у публікації Л. Бровко [3]. Загальний огляд та аналіз творчості М. Казаса представлено у роботах Р. Подуфалого [10]. На сьо- годні переважна більшість (бл. 480) графічних арку- шів митця зберігається у Сімферопольському худож- ньому музеї. Головною джерельною базою для рекон- струкції життєвого шляху М. Казаса залишаються свідчення його сестри Олександри Казас, в яких ви- світлюється подієвий аспект життя художника, і лише побіжно — його творчі уподобання та інтереси [8]. Відомо, що впродовж короткого творчого життя М. Казас створив численні ілюстративні серії на сю- жети епосу, вітчизняної та зарубіжної літератури. Осо- бливо інтенсивним інтерес художника до книжкової графіки був у 1911—1913 рр. У цей час, після завер- шення навчання в Мюнхенській академії, М. Казас відвідує Францію, Закавказзя, Петербург, робить на- турні замальовки, вивчає творчість сучасних худож- ників. Прикметною рисою творчої еволюції митця стає розширення тематики та образно-стильового вирішен- ня ілюстративних серій. У центрі його уваги — твори російської класичної літератури: О. Пушкін («Євге- ній Онєгін», «Мідний вершник»), М. Лермонтов («Герой нашого часу»), Л. Толстой («Війна та мир»), І. Тургенєв («Сон», «Пісня переможного кохання»), А. Чехов («Білолобий»), популярні в Росії Срібного віку драми бельгійського письменника-символіста М. Метерлінка («Пелеас і Мелісандра», «Сестра Бе- атріса», «Жуазель»), казки Г.-Х. Андерсена («Нове вбрання короля»), неоромантичні романи Р.Л. Стівенсона та оповіді О. Гріна («Зурбаганський стрілець»). Надзвичайно урізноманітнюється спектр засобів художньої виразності, за допомогою яких май- стер створює завжди автентичні, проте оригінально авторські варіації літературної теми. У деяких з них ху- дожник розвиває ту надзвичайно цілісну та декора- тивну манеру, яка була сформована у «Слові про Іго- рів похід» (М. Метерлінк «Пелеас і Мелісандра»). В інших — віднаходить нові, то витончено-поетичні («Євгеній Онєгін»), то напружено-експресивні («Сон», «Пісня переможного кохання») засоби гра- фічної виразності. Різноманітними є джерела інспіра- ції стильових пошуків художника, — від історично- фольклорних візій М. Реріха та традицій давньорусь- кого мистецтва до естетизованої графіки «Світу мистецтва», насамперед О. Бенуа («Євгеній Онєгін») та живописного експресіонізму («Сон»). Вплив мистецьких і загалом модерних образот- ворчих традицій особливо помітний в ілюстраціях до «Євгенія Онєгіна». Виконана у техніці акварелі, за- Військо Ігоря 1133Ілюстративні цикли М. Казаса 1911—1913 рр.: образно-стильова і тематична специфіка… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 лита сріблястим ранковим світлом сцена прогулян- ки героїні нагадує той «світ мрій та чарівного вимис- лу», ту «мелодію старовинної туги», які присутні в версальських фантазіях О. Бенуа та в символічно- му зображенні «дворянських гнізд» В. Борисова- Мусатова. Плавні музичні ритми й оповиті імлою спогадів повітряно-голубі барви наповнюють зобра- ження експонованого в обрамленні іонічних колон парку маєтку, з примарними, подібними на видіння жіночими постатями. Елегійним настроєм позначе- не поодиноке зображення героя біля колонади. В іншій, більш реалістичній манері виконані ілю- страції до «Героя нашого часу» М.Ю. Лермонтова («Печорін серед горців», «Біля джерела»). Ймовір- но, обидва збережених аркуші є своєрідним узагаль- ненням натурних спостережень, зроблених під час пе- ребування на Закавказзі, в Таузі (бл. 1912 р.), що підтверджує зіставлення композиційних груп з відо- мими замальовками «кавказьких альбомів» художни- ка. Попри сюжетну невимушеність та реалістичність, роботам М. Казаса притаманний складний, чітко ор- ганізований ритм та декоративне, насичене, з орієн- тальним відтінком, колористичне рішення. У першо- му з аркушів («Печорін серед горців») використана характерна для М. Казаса фризова композиція. Зразком вільної варіації літературної теми є ве- лика серія «Війна 12-го року» за мотивами епопеї Л. Толстого «Війна та мир». Залишаючи осторонь складні сюжетні колізії роману, художник зосеред- жується на батальних сценах, стилізованих у дусі старовинних гравюр. Здається, митця захоплюють суто пластичні, декоративні завдання: колористично- ритмічної побудови багатофігурної фризової компо- зиції, пошуку декоративно-пластичного аналогу ко- лективної цілеспрямованості дії, випробування мож- ливостей поєднання гранично стилізованої, декоративної організації аркуша із надзвичайно ак- тивною просторовою архітектонікою, утвореною ру- хом шеренг і процесій із глибини змодельованого простору прямо на глядача. Вражає контраст деко- ративної краси мундирів, маршової злагодженості руху та драматизму означеної ситуації. Понижена або завищена лінія горизонту надає зображенню епічності та створює відчуття історичної вагомості моменту. Водночас, в образному вирішенні серії про- читуються й інші смислові відтінки, які надзвичай- но ускладнюють її смислову структуру. Зокрема, багатьом аркушам притаманні властива модерну театральна концептуалізація дійсності та сприйняття кожного її моменту крізь призму рампи. Крім того, усі батальні композиції зберігають від- чутний відтінок почутої у дитинстві захоплюючої оповіді. Останнє формує особливе, стереоскопічне сприйняття відомого сюжету: з точки зору дитячо- го літературного спогаду та професійно-рефлексивної оцінки дорослого художника. На перший погляд, в ілюстративному циклі М. Ка- заса відсутні світоглядні претексти епопеї Л. Тол- стого. Проте поєднання декоративної, колористич- но яскравої святковості мундирів, ігрової театралі- зованості зображеного із трагічною серйозністю моменту спонукають згадати філософські роздуми П’єра Безухова та Андрія Болконського. Прикметною рисою ілюстративної творчості М. Казаса 1911—1913 рр. є вміння в одній компози- ції відобразити ідею та поетику літературного твору. Усім аркушам такого типу притаманна завершена кар- тинність, майстерні, лаконічні характеристики персо- нажів та сюжетних ситуацій. Серед подібних робіт варто відзначити виконаний аквареллю, тушшю та гу- ашевими білилами великий малюнок до казки Г.-Х. Андерсена «Нова сукня короля». Композиція побудована за принципом театральної мізансцени, у якій розташований на першому плані і зображений зі спини придворний відіграє роль персонажа- посередника, уподібнюючи глядачів безпосереднім свідкам дії. Завдяки такому прийому редукується ме- тафоричний, казковий зміст сюжету і розкривається зміст життєвий та соціальний. Разом з тим, великі бу- Після побоїща Іванна М’ЯКОТА1134 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 тафорські ножиці на шиї кравця нагадують про існу- вання театрально-казкового коду і надають глядаць- кому сприйняттю подвійного й ігрового змісту. Особливу групу у творчому доробку М. Казаса 1911—1913 рр. складають ілюстрації до творів нео- романтичної та символічної спрямованості. Зокрема, неоромантичні та символічні інтонації присутні в ілю- страціях М. Казаса до «Сну» та «Пісні переможного кохання», які належать до пізньої творчості І. Тургенє- ва і входять до циклу так званих «Таємничих повістей». В обох згаданих текстах утверджується ірраціональ- ність, фантастичність усього, що відбувається, співіс- нування та дивна взаємодія світу реального та «світу потустороннього». З метою акцентування надбуденнос- ті сюжету письменник активно використовує зорові епі- тети (колір, світло), різноманітну символіку, звертаєть- ся до мотиву сну, сновидінь, сутінкових станів свідомос- ті, переходу від сну до бадьорого стану. Не випадково творчий метод І. Тургенєва на пізньому етапі його твор- чості низка дослідників визначає як «романтичний ре- алізм» (А.Б. Муратов). На думку М. Астман, есте- тичні погляди письменника, вкорінені у вченні Гегеля та ідеях Шопенгауера, «дають підставу вважати його по- передником російського символізму» [13, с. 76]. Ілюстроване М. Казасом оповідання «Сон» побу- доване на примхливому поєднанні сну та дійсності, ре- ального та ірреального. Події твору розгортаються у місті, позбавленому побутової визначеності. Як зазна- чає дослідниця творчості І. Тургенєва О.В. Дєдюхіна, місто «Сну» тотожне світу в цілому, не випадково, воно розташоване на березі моря, тобто пограниччі Космо- су та Хаосу [7, с. 67]. Окрім того, у сні присутній мо- тив пошуку, ототожнений з шляхом героя в глибини власного підсвідомого. При цьому асоційований з мо- тивом дороги образ брами, ймовірно, символізує пере- ломний момент життя, перехід в інший світ, зіткнення з Невідомим [7, с. 68]. Саме ці два мотиви літератур- ного претексту відображені у відомих нам ілюстраціях М. Казаса. Побудова аркушів колористично насичена і підкреслено площинна. Попри застосування законів лінійної перспективи, зображення ніби навмисне по- збавлене світло-повітряного середовища. Завдяки цьо- му звичний міський ландшафт постає нереальним, не- тутешнім простором, примарою напруженого, страш- ного сну, а вулиця, «вся німа і ніби мертва» (І. Тургенєв «Сон»), сприймається як шлях в нікуди. Усі ці якості споріднюють ілюстративні аркуші М. Казаса із засно- ваним на візуальному аналізі сновидінь «метафізичним живописом» Джорджо Де Кіріко (1888—1978) — італійського художника, який був практично ровесни- ком М. Казаса, одночасно з ним перебував у Мюнхе- ні (з 1906 р.), де відвідував заняття в Художній ака- демії, а восени 1911 р., тобто в час ймовірного перебування М. Казаса у французькій столиці [8, с. 80], в Осінньому салоні та Салоні незалежних, впер- ше представив свої роботи широкій публіці. Подібно до творів Кіріко, в композиціях М. Казаса присутній ефект «jamais vu», — ніколи не баченого, що особли- во вражає у поєднанні з цілковитою буденністю місь- кого ландшафту. Внаслідок цього реальний внутріш- ньокартинний простір заміщається суб’єктивним про- стором важкого сну, який вполонює героя й перетворюється в реальність. При цьому експресивна наповненість зіставлення протилежних кольорів спек- тру — червоно-оранжевого та фіолетового — спону- кає згадати традиції експресіонізму, насамперед, зна- кове, побудоване на аналогічному колористичному по- єднанні, полотно Е. Мунка «Крик» (1893). Романтичні інтонації відчутні також у ілюстрації М. Казаса до оповідання О. Гріна «Зурбаганський стрі- лець» (книга «Загадкові історії»), у якій утаємничено- похмура, споріднена із творами Е. По атмосфера від- творюється контрастним зіставленням світлої, осяяної льодяним місячним світлом бруківки, темних, немовби занурених у містичний сон масивів будинків, чорного силуету героя та зловісних, сповнених відчаєм, тіней. Одними із найбільш вдалих у цій частині творчо- го спадку М. Казаса є ілюстративні цикли до драм Перед походом Ігоря Святославовича 1135Ілюстративні цикли М. Казаса 1911—1913 рр.: образно-стильова і тематична специфіка… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 бельгійського письменника М. Метерлінка, захо- плення якими склало цілу епоху в історії російської культури та значно посприяло концептуалізації ро- сійського літературного символізму [9, с. 10]. У виконаних в декоративно-узагальненій манері ар- кушах М. Казаса «Мелісандра біля озера», «Мелісан- дра на пагорбі» та «Озеро», завдяки впізнаванності фольклорної іконографії, підкреслюється міфологізм ху- дожнього хронотопу та поетичність п’єси бельгійсько- го автора. Як відомо, М. Метерлінк дебютував в літе- ратурі одночасно і як поет, і як драматург, проте впро- довж усього життя вважав себе, насамперед, поетом, стверджуючи, що всі його драми «написані віршами і лише надруковані як проза». Не випадково, характери- зуючи п’єси Метерлінка як «драматургічні вірші», кри- тика відзначала, що в прозаїчному мовленні їх персона- жів відчутний особливий ритм, що народжує відчуття мелодичності, музичності. Саме ці якості драматургіч- ного претексту відчутні в композиції «Мелісандра біля озера Гандбоко», у якій ритмізовані співвідношення лі- ній та плям, поєднання бронзи, світло-рожевого, синьо- го та бузкового створюють атмосферу поетично-музично концептуалізованого просвітленого смутку. Окрім того, в ілюстраціях М. Казаса відчутна об- разно навантажена умовність п’єс бельгійського ав- тора. Як відзначалося в науковій літературі, «малень- кі драми Метерлінка чарівно нереальні, глибоко жит- тєві і правдиві <…> вони реальні власною нереальністю» [5, с. 104]. Разом з тим, при зовніш- ній нерухомості і, значною мірою, саме завдяки їй дра- матург розвиває інтенсивну внутрішню дію, «створює складні драматичні концепції при вражаючій просто- ті сюжетних колізій» [4, с. 12]. У «Мелісандрі біля озера» та «Мелісандрі на пагорбі» подібний ефект до- сягається акцентовано декоративною площинністю зображення та вже згаданою впізнаваністю фольклор- ної іконографіки, які підкреслюють ірреальність усьо- го, що відбувається, умовність сюжету та образів. Крім того, глядач відчуває театральність зображено- го, навмисне розташування героїв у змодельованому невидимим деміургом часопросторі та передвизначе- них лабіринтах колізій. Як наслідок, персонажі сприй- мають як маріонетки, спрямовані рукою долі, Прови- діння, фатуму… Подібне пластичне вирішення гли- боко органічне авторській драматургійній концепції Метерлінка. Важливо, що молодий митець відтворює не лише загальні образні, але й мовленнєві характе- ристики героїв метерлінківських п’єс, які, за заува- женням критики, завдяки повторенню окремих слів та фраз, перетворюються у «сомнамбул <…>, яких постійно відривають від тяжкого сну» [2, с. 376]. Загалом, поетика ілюстративного циклу М. Ка- заса вповні може бути охарактеризована словами О. Блока, сказаними з приводу метерлінківської драми: «Пелеас та Мелісандра» належить до тих п’єс Метерлінка, в яких <…> помітна незаймана, розріджена атмосфера, просякнута чарівністю неви- мовно поетичною. Приваблива простота і заверше- ність — якась повітряна готика в ранковий, безлюд- ний і свіжий час. Це не трагедія, тому що тут діють не люди, а тільки душі, майже лише зітхання лю- дей… Проте строгістю та злагодженістю нарисів — це паралельно трагічному» [12, с. 89]. Суголосною метерлінківському хронотопу є також казкова умовність місця дії («у лісі», «на пагорбі», «біля озера»), яка в осмисленні бельгійського пись- менника тотожна всезагальності колізії, що може роз- горнутись «де завгодно». Надзвичайно вдалим у цьо- му сенсі є побудований на зіставленні тонально збли- жених, насичених колористичних площин аркуш «Озеро», в якому пейзаж розвиває ліричні мотиви п’єси, при цьому ліризм набуває не стільки трагедій- ного, скільки елегійного забарвлення. Показовою є вишукана театрально-декораційна стилізованість зо- браження та звернення художника до характерного для нього фризового типу композиції. Схожою емоційною активністю архітектурного та природного оточення позначені ілюстрації М. Казаса до драми «Сестра Беатріса»: «Процесія черниць» та «Черниці у храмі». Показово, що на відміну від М. Ре- ріха, який розгорнуто ілюструє основні сюжетні момен- ти п’єси [6, с. 107], М. Казас відтворює її поетику в По берегу (Втеча Ігоря) Іванна М’ЯКОТА1136 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 улюблених ним сценах процесій. Так, у виконаній з ви- користанням білил та туші «Процесії черниць», вну- трішній драматизм сюжету передається за допомогою підкреслено гострого ракурсу руху при збереженні спе- цифічно графічної ритмічної побудови композиції. По- дібна «площинно-глибинна», дуалістична організація аркуша надає творам М. Казаса особливого внутріш- нього пластичного динамізму. Повторювана в багатьох композиціях, вона може бути визначена як характерна ознака творчої манери митця. Типовим для М. Казаса композиційно-просторовим засобом відображення дра- матизму дії є також завищена «сферична лінія горизон- ту», що асоціюється із подихом-зітханням Землі, — прийом, який неодноразово застосовувався в ранніх тво- рах майстра, у тому числі в «Слові про похід Ігорів». Утаємничена драматична інтонація метерлінківської п’єси відтворюється також за допомогою тонально- ритмічної та силуетної побудови аркуша, в якому зо- бражені у повну силу чорного кольору рвані клубчас- ті хмари, що перегукуються із примарно-пульсуючими силуетами черниць, вбрання яких розвівається потуж- ним, поривчастим вітром. Мотив незбагненної перед- визначеності людського існування підкреслюється контрастом потужної енергії земної поверхні та хмар із дрібним, синкопованим ритмом процесії. Особливого символічного та емоційного значення набуває зображення деформованих, згідно до напружено-сферичного простору, кам’яних мурів мо- настиря, — німих співучасників дії. Подібний прийом цілком відповідає поетиці п’єс М. Метерлінка. Як від- значалось в літературознавчих дослідженнях, психоло- гічна та сюжетна активність житла, будівель, каменю притаманна багатьом п’єсам бельгійського письменни- ка [4, с. 37]. Показово, що ця властивість поетики ме- терлінківських п’єс неодноразово акцентувалась також у ілюстраціях М. Реріха («Підземелля» («Принцеса Мален», 1914), «Кімната Мален» (1915)). Принципово іншим є співвідношення персонажів та оточення у виконаному в техніці олівця та аква- релі аркуші «Черниці в храмі», в якому сповнені стрімкого, легкого руху, гранично узагальнені силу- ети персонажів уподібнюються видінню, що підкрес- лює примарність людського буття. Загалом, за своїм образно-стильовим та техніч- ним вирішенням ілюстрації до «Сестри Беатріси» близькі до побудованих на ритміці силуетів та лако- нічних ліній пластичних варіацій на теми метерлін- ківських п’єс бельгійського художника-символіста Леона (Петруса-Людовіка) Спелеарта. Повернення до декоративної манери «Пелеаса та Мелісандри» спостерігаємо в аркуші «Принцеса з ча- шею» (ймовірно, «Принцеса Мален»), проте органі- зація форми та визначена нею образність тут принци- пово інші. Урочисто-декоративне, орнаментальне ви- рішення композиції, засноване на реквіємному зіставленні насичено-синіх, малиново-фіолетових та вохристо-коричневих, із вкрапленнями бронзи, тонів створює враження надбуденності моменту. Водночас, особлива побудова форми, яка ніби піддається вну- трішній деструкції, що посилюється згори до низу ар- куша, та аморфно-трансформований силует вказують на трагічний характер цієї надбуденності й близькість трагічної розв’язки. Як і в ілюстраціях до «Пелеаса та Мелісандри», у цій роботі М. Казаса відчутна май- стерна театральна стилізація, яка була однією із гра- ней яскравого, не до кінця розкритого таланту моло- дого кримського митця. Ілюстративна творчість Михайла Казаса є уні- кальним явищем в переважно пейзажному мистецтві Криму межі ХІХ—ХХ ст. У ілюстративних циклах молодого севастопольського митця відобразилось притаманне добі модерну утвердження нових засо- бів художньої виразності, — самоцінної лінії, рит- му, художньо осмисленої незаповненої площини. Ілюструючи літературні твори та народний епос, М. Казас у кожному конкретному випадку прагнув до віднайдення адекватних світоглядній основі та внутрішній структурі твору засобів художньої ви- разності, майстерно візуалізував особливості його хронотопічної побудови та емоційного ладу. Водно- час, зосереджуючись на якомусь одному аспекті лі- тературної теми, митець виходив за її межі, створю- ючи її цілком авторську пластичну варіацію. У творчості М. Казаса 1911—1913 рр. спостеріга- ється розширення тематики та образно-стильового вирішення ілюстративних серій. В цей час переважна увага митця зосереджується на творах російської кла- сичної літератури (О. Пушкін, М. Лермонтов, Л. Тол- стой, А. Чехов). Воднораз, важливе місце у творчих пошуках художника посідає розробка ілюстрацій до творів неоромантичного та символічного характеру, у яких відображено ідею «двосвітності», протиставлен- ня реального та ірреального, сну та дійсності (І. Тур- генєв «Сон», «Пісня переможного кохання»), ідею 1137Ілюстративні цикли М. Казаса 1911—1913 рр.: образно-стильова і тематична специфіка… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 одинокості людини (О. Грін «Зурбаганський стрі- лець») та її підпорядкованості дії вищих незбагнен- них сил (М. Метерлінк «Пелеас та Мелісандра», «Сестра Беатріса»). Показово, що в усіх означених випадках М. Казас зосереджується на відтворенні загальної поетичної атмосфери літературного претек- сту й залишає осторонь його містичні мотиви. Прикметною рисою творчості митця є розширення спектру інспірацій ілюстративних вирішень. Поряд із декоративною, заснованою на ремінісценціях давньо- руської художньої традиції манерою ілюстрацій до «Пелеаса та Мелісандри», сформованою в ранніх се- ріях майстра, М. Казас застосовує суто графічну, тонально-ритмічну побудову графічного аркуша, — лаконічну, експресивну та вишукану. У низці робіт від- чувається вплив творчості О. Бенуа («Євгеній Онє- гін», «Мідний вершник»), В. Борисова-Мусатова («Євгеній Онєгін»), Леона Спелеарта («Сестра Бе- атріса»), образно-стильових знахідок Дж. Де Кіріко та живописного експресіонізму («Сон»). Прикмет- ною рисою творчого методу майстра на цьому етапі його творчості є відображення поетики твору в одній ілюстрації, яка набуває цілком виразних ознак картин- ності («Сон», «Нова сукня короля»). 1. Алексеева Е.Н. Графика Михаила Казаса / Е.Н. Алек- се ева // Вісник ХДАДМ. — № 12. — 2008. — С. 3—7. 2. Бобылева А.Л. Морис Метерлинк / А.Л. Бобыле- ва // Западноевропейский театр от эпохи Возрожде- ния до рубежа XIX—XX вв. Очерки. — М. : РГГУ, 2001. — С. 369—378. 3. Бровко Л. Язык символов Михаила Казаса. К 120- летию со дня рождения художника / Л. Бровко // Крымские известия. — № 144 (4347). — 2009. — 8 августа. 4. Ван Бевер. Мир исканий Метерлинка / Бевер Ван // Морис Метерлинк. Избранное. — М. : Гудьял-Пресс, 1999. — С. 5—12. 5. Гольцева Г.А. «Театр молчания» в одноактных пьесах- притчах «Непрошенная», «Слепые», «Там, внутри» Мориса Метерлинка / Г.А. Гольцева // V Межву- зовская научно-практическая конференция. Ч. 1. — Волгоград, 2000. — С. 102—104. 6. Гутт И.А. Н.К. Рерих и драматургия Метерлинка / И.А. Гутт // Н.К. Рерих. Жизнь и творчество. — М. : Изобразительное искусство, 1978. — С. 101—111. 7. Дедюхина О.В. Сны и видения в повестях и рассказах И.С. Тургенева: проблемы мировоззрения и поэтики : диссертация... кандидата филологических наук: 10.01.01 / О.В. Дедюхина. — М., 2006. — 230 с. 8. Казас А.М. Биография художника-живописца Михаи- ла Моисеевича Казаса // Крымские искусствоведче- ские чтения. Сборник материалов / сост. Л.А. Бровко. — Симферополь, 2009. — С. 79—81. 9. Марусяк Н.В. «Русский Метерлинк». Поэзия и сце- на / Н.В. Марусяк // М. Метерлинк в России «сере- бряного века». — М. : Рудомино, 2001. — С. 7—40. 10. Подуфалый Р. Удивительный дар рассказчика / Р. Поду- фалый // Крымские известия. — 1989. — № 50. 11. Стенограмма вечера, посвященного памяти М.М. Ка- заса // Крымские искусствоведческие чтения. Сбор- ник материалов / сост. Л.А. Бровко. — Симферо- поль, 2009. — С. 82—87. 12. Тишунина Н.В. Западноевропейский символизм и рус ская литература последней трети XIX — начала XX века / Н.В. Тишунина. — СПб. : ЛОИУУ, 1994. — 111 с. 13. Улыбина О.Б. Проблемы поэтики «таинственных по- вестей» И.С. Тургенева : диссертация ... кандидата филологических наук: 10.01.01 / О.Б. Улыбина. — Коломна, 1996. — 183 c. Ivanna Myakota M. KAZAS’ ILLUSTRATIVE CYCLES OF 1911 TO 1913: FIGURATIVE AND STYLISTIC SPECIFICITY AND PROBLEMS OF CREATIVE METHOD. The article has dealt with research-work on figurative, stylistic and thematic specificity in M. Kazas’ illustrative works of 1911—1913 as well as with study in peculiar features of artist’s creative method considered against the background of visual art and its develop- ment on the edge of XIX and XX cc. According to mentioned aims the artist’s personal biography and general cultural compo- nents of creator’s approach to illustrative series have analyzed as for evolution of creative styling, figurative and stylistic peculiarities in most interesting graphical and illustrative canvases. Keywords: graphical art, illustration, creative method, textual interpretation, intermediation, stylization, decorative styling. Иванна Мякота ИЛЛЮСТРАТИВНЫЕ ЦИКЛЫ М. КАЗАСА 1911—1913 гг.: ОБРАЗНО-СТИЛИСТИЧЕСКАЯ И ТЕМАТИЧЕСКАЯ СПЕЦИФИКА И ПРОБЛЕМА ТВОРЧЕСКОГО МЕТОДА. Статья посвящена исследованию образно-стилистической и те- матической специфики иллюстративного творчества М. Казаса 1911—1913 гг. и особенностей творческого метода мастера, рас- смотренных в контексте развития изобразительного искусства рубежа ХІХ—ХХ вв. В связи с этим анализируются индиви- дуально-биографические и общекультурные факторы обраще- ния художника к иллюстративным сериям, изучаются эволюция его творческой манеры и образно-стилистические особенности наиболее интересных графически-иллюстративных работ. Ключевые слова: графика, иллюстрация, творческий ме- тод, интертекстуальный перевод, интермедиальность, сти- лизация, декоративизм.

Ілюстративні цикли М. Казаса 1911—1913 рр.: образно-стильова і тематична специфіка та проблема творчого методу

Репозитарії

Схожі ресурси