Осінній період — завершальний цикл народного хліборобського календаря (на матеріалах із Південно-Західного історико-етнографічного регіону України)
На основі власних польових етнографічних матеріалів, джерел та даних наукової літератури автор розглядає одну з ділянок традиційної культури — календарну обрядовість. Стаття присвячена аналізу звичаїв та обрядів, що стосуються осіннього календарного циклу....
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95036 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Осінній період — завершальний цикл народного хліборобського календаря (на матеріалах із Південно-Західного історико-етнографічного регіону України) / В. Конопка // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 999-1004. — Бібліогр.: 17 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-95036 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-950362016-02-14T03:02:49Z Осінній період — завершальний цикл народного хліборобського календаря (на матеріалах із Південно-Західного історико-етнографічного регіону України) Конопка, В. Статті На основі власних польових етнографічних матеріалів, джерел та даних наукової літератури автор розглядає одну з ділянок традиційної культури — календарну обрядовість. Стаття присвячена аналізу звичаїв та обрядів, що стосуються осіннього календарного циклу. On the ground of own field ethnographic materials, sources and data of scientific literature the author has presented study in one of the areas of traditional culture, viz. the calendar ritualism. The article has brought some results of analyses in customs and rituals related to the autumnal calendar cycle. На основе собственных полевых этнографических материалов, источников и данных научной литературы автор рассматривает одну из сторон традиционной культуры — календарную обрядность. Статья посвящена анализу обычаев и обрядов, касающихся осеннего календарного цикла. 2013 Article Осінній період — завершальний цикл народного хліборобського календаря (на матеріалах із Південно-Західного історико-етнографічного регіону України) / В. Конопка // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 999-1004. — Бібліогр.: 17 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95036 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Конопка, В. Осінній період — завершальний цикл народного хліборобського календаря (на матеріалах із Південно-Західного історико-етнографічного регіону України) Народознавчі зошити |
| description |
На основі власних польових етнографічних матеріалів,
джерел та даних наукової літератури автор розглядає одну
з ділянок традиційної культури — календарну обрядовість.
Стаття присвячена аналізу звичаїв та обрядів, що стосуються осіннього календарного циклу. |
| format |
Article |
| author |
Конопка, В. |
| author_facet |
Конопка, В. |
| author_sort |
Конопка, В. |
| title |
Осінній період — завершальний цикл народного хліборобського календаря (на матеріалах із Південно-Західного історико-етнографічного регіону України) |
| title_short |
Осінній період — завершальний цикл народного хліборобського календаря (на матеріалах із Південно-Західного історико-етнографічного регіону України) |
| title_full |
Осінній період — завершальний цикл народного хліборобського календаря (на матеріалах із Південно-Західного історико-етнографічного регіону України) |
| title_fullStr |
Осінній період — завершальний цикл народного хліборобського календаря (на матеріалах із Південно-Західного історико-етнографічного регіону України) |
| title_full_unstemmed |
Осінній період — завершальний цикл народного хліборобського календаря (на матеріалах із Південно-Західного історико-етнографічного регіону України) |
| title_sort |
осінній період — завершальний цикл народного хліборобського календаря (на матеріалах із південно-західного історико-етнографічного регіону україни) |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95036 |
| citation_txt |
Осінній період — завершальний цикл народного хліборобського календаря (на матеріалах із Південно-Західного історико-етнографічного регіону України) / В. Конопка // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 999-1004. — Бібліогр.: 17 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT konopkav osínníjperíodzaveršalʹnijciklnarodnogohlíborobsʹkogokalendarânamateríalahízpívdennozahídnogoístorikoetnografíčnogoregíonuukraíni |
| first_indexed |
2025-07-07T01:46:14Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:46:14Z |
| _version_ |
1836950778910081024 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
© В. КОНОПКА, 2013
Володимир КОНОПКА
ОСІННІЙ ПЕРІОД —
ЗАВЕРШАЛЬНИЙ ЦИКЛ
НАРОДНОГО ХЛІБОРОБСЬКОГО
КАЛЕНДАРЯ
(на матеріалах із Південно-Західного
історико-етнографічного регіону України)
На основі власних польових етнографічних матеріалів,
джерел та даних наукової літератури автор розглядає одну
з ділянок традиційної культури — календарну обрядовість.
Стаття присвячена аналізу звичаїв та обрядів, що стосу-
ються осіннього календарного циклу.
Ключові слова: українці, осінь, календар, звичай, обряд,
хліборобство.
Осінь, за народними віруваннями, розпочинала-
ся від дня св. Іллі (20.VІІ/2.VІІІ). Цей ка-
лендарний цикл відзначався достатком, багатством
уже зібраного врожаю. Це був період відпочинку
після важких сільськогосподарських робіт.
Осінній цикл календарних звичаїв та обрядів ви-
вчали лише спорадично. Дослідників насамперед ці-
кавила обрядовість, яка супроводжувала збір вро-
жаю, менше окремі календарні свята цього періоду.
Комплексне монографічне дослідження здійснив
лише Степан Килимник, але через несприятливі умо-
ви написання наукової роботи (дослідник перебував
на еміграції) та недостатню джерельну базу (осно-
вний масив польових матеріалів С. Килимник зібрав
на Поділлі) дослідження не завершене [11]. Стат-
тю, присвячену осінньому циклу свят на Північно-
му Підляшші, написали Валентина Борисенко та
Наталя Стішова [10]. В інших працях осінній цикл
розглядався побіжно, в контексті цілого календар-
ного року, або ж при дослідженні якогось окремого
календарного свята чи явища народної культури.
У статті ми акцентуємо увагу на сільськогоспо-
дарський аспект, а, точніше, — хліборобську тема-
тику в осінньому календарному циклі. Традиційну
жниварську обрядовість упускаємо, бо власне цей
аспект осіннього календарного циклу уже досить до-
бре досліджений.
Осінь — це заключна фаза вегетативного циклу,
період згасання природи. Характеризувався, зде-
більшого, прикметами, які описують зміни в приро-
ді та господарській діяльності людини [7, с. 568].
Восени цикл сільськогосподарських робіт закінчу-
вався (жнива, возовиця, оранка та сівба озимини),
а наново розпочинався вже навесні.
Автор вважає за доцільне розділити цей кален-
дарний цикл свят 1 на два періоди. За основу такого
поділу взято господарський цикл робіт:
1 Головні осінні свята: Св. прор. Іллі, Велкмч. Ціл. Пан-
телеймона (Палія) (27.VІІ/9.VІІІ), Мчч. Макавеїв
(Маковея) (1/14.VІІІ), Преображення Господнє (Спа-
са) (6/19.VІІІ), Успення Пресвятої Богородиці (Пер-
ша Пречиста) (15/28.VІІІ), Усікновення голови св. Іо-
анна Хрестителя (Івана Головосіки) (29.VІІІ/11.ІХ),
Прп. Симеона (Семена Стовпника) (1/14.ІХ), Різдво
Пресвятої Богородиці (Друга Пречиста) (8/21.ІХ),
Воздвиження Чесного Хреста (Здвиження) (14/27.
ІХ), Євангеліста Іоанна Богослова (Івана Богослова)
(26.ІХ/9.Х), Покрова Пресвятої Богородиці (Покро-
ва) (1/14.Х), Прп. Параскеви (Параскеви-П’ятниці)
(14/27.Х), Св. Влкмч. Димитрія Солунського (Дми-
тра) (26.Х/8.ХІ), Безср. Косьми і Дем’яна Асійських
Володимир КОНОПКА1000
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
1) від дня св. Іллі до свята Покрови — період,
який позначений завершенням жнивних робіт (об-
жинки, возовиця), осінньою оранкою та сівбою
озимини;
2) від свята Покрови до свята Введення — пе-
ріод відпочинку, весіль та завершення храмових
празників.
На території України наприкінці липня уже завер-
шувалися жнива (за винятком гірської частини Кар-
пат та Закарпаття, де жнива закінчувалися значно
пізніше й могли тривати до початку вересня). Зага-
лом серед дослідників календарної обрядовості не-
має одностайної думки щодо того, до якого циклу
календарних свят віднести жниварську обрядовість.
Частина з них вважає, що її слід відносити до літ-
нього [6, с. 103], інші — до осіннього [10, с. 29—
30]. Така розбіжність в трактуванні пояснюється до-
сить тривалим періодом жниварських робіт. С. Ки-
лимник вважав, що жнива належать до літнього
циклу, але їх завершення — обжинки слід віднести
до осіннього [11, с. 19]. Такий поділ, на думку етно-
лога, можна зіставити з народними віруваннями про
початок осені від дня св. Іллі.
Народознавець І. Чеховський виділив осінньо-
зимовий перехідний період [14, с. 30]. Умовні межі
цього перехідного періоду визначені осіннім рівно-
денням, із яким українці пов’язували «вмирання»
природи в день Здвиження, і зимовим сонцестоян-
ням (точніше, завершальним святом різдвяного ци-
клу — Водохреща) [14, с. 65]. З такою структури-
зацією, автор не погоджується, бо таким чином до-
слідник лише поєднав два календарних сезони, і не
подав переконливих аргументів у відсутності окре-
мих циклів «осені» та «зими».
На всій досліджуваній території Південно-
Західного історико-етнографічного регіону поши-
рена приказка «Як прийде Ілля — наробить в полі
гнилля», що свідчило про поступові зміни погоди;
завершення літа і прихід осені 2. До цього часу се-
(Кузьми і Дем’яна) (1/14.ХІ), Собор Архистратига
Михаїла (Михайла) (8/21.ХІ), Ап. Пилипа (запусти
на Пилипівку) (14/27.ХІ).
2 Багато перемій стосуються і дня, який передував святу
Іллі. Це день прпд. Макрини (18.VІІ/1.VІІІ), з яким
селяни пов’язували прикмети щодо погоди на наступ-
ний період. Зокрема П. Шекерик-Доників подав ін-
формацію, яке ставлення до цього дня у гуцулів: «Єк на
Мокрини йде дожь, то буде мокра — вогка осінь. На
ляни вважали, що потрібно не лише пожнивувати,
але й змолотити та випекти хліб з нового урожаю.
На волинсько-опільському пограниччі про це гово-
рили так: «Така поговірка була, же на Іллі — хліб
на столі. Тобто новий хліб, так» 3 (с. Спас Кмн.
Лв.) 4 [1, арк. 23]. Варто відзначити, що часова
межа початку осені від дня св. Іллі характерна для
усіх слов’янських народів [7, с. 568]. Окремі пере-
мії та прикмети свідчать про локальний варіант ві-
рувань у початок осені від Спаса, зокрема на Схід-
ній Волині вважали, що у цей день «літо і осінь зу-
стрічаються» [9, с. 14]. Так само говорили і на
покутсько-бойківському пограниччі: «Осінь вже по-
чинається від Спаса. Потім вже перша Матка, дру-
га Матка, Чесний Хрест, Покрова, Дмитро»
(с. Глибівка Бгр. ІФ.) [4, арк. 87].
В кожному із свят періоду, який ми означили «від
Іллі до Покрови», присутня хліборобська тема. Вона
проявляється в заборонах на певні роботи, щоб не
зашкодити зібраному (снопи в полі) та майбутньо-
му (засів озимини) врожаю. До цього часу приуро-
чувалися магічні дії прогностичного (яка сівба кра-
ща) та календарного характеру (як приклад такого
звичаю, на Гуцульщині в свято Маковея боролися з
бур’янами: «Добре с’єченов водов бризкати городи,
то пропаде осотій» [16, с. 56]).
Ще І. Беньковський відзначав про свято Преоб-
раження Господнього (Спаса), що «за кількістю на-
родних звичаїв і релігійних обрядів, приурочених до
цього свята — «Спас» займає третє місце в ряді
особливо шанованих простих народних свят» [9,
с. 10]. До цього дня приурочували обжинкові зви-
чаї, зокрема освячували снопи зі збіжжям та обжин-
кові вінки. Влучно семантику цього явища підкрес-
лив згаданий І. Беньковський: «Освячення зерна
Макрини можна усе робити» [16, с. 55]. Подібне трак-
тування цього свята нам вдалося зафіксувати на Лемків-
щині, Бойківщині та Гуцульщині. На нашу думку, подібні
вірування пов’язані із назвою свята, яка асоціювалась із
словом «мокрий», а отже поєднували з водою.
3 Аналогічні перемії вдалося записати на території усього
Південно-Західного історико-етнографічного регіону.
4 У статті вживаємо скорочення на позначення адміні-
стративних одиниць: Бгр. — Богородчанський, Бск. —
Буський, Кмн. — Кам’янка-Бузький, Птл. — Путиль-
ський, Слв. — Славутський, Трб. — Теребовлянський
район; ІФ. — Івано-Франківська, Лв. — Львівська,
Тр. — Тернопільська, Хм. — Хмельницька, Чр. —Чер-
нівецька область.
1001Осінній період — завершальний цикл народного хліборобського календаря…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
має двояке значення: Як принесення Богу від наді-
сланого Богом урожаю жертви, так і в значенні по-
чину нового посіву з благословення Бога, освяче-
ним зерном» [9, с. 14].
Після того, як збіжжя зжали, має пройти певний
час, щоб воно просохло в полі, якщо ж повозити од-
разу ж після того, як зібрали, воно спріє у снопах в
клуні. Цей час селяни використовували для ремон-
ту доріг і підготовки приміщень (клуня, стодола, са-
рай) для снопів. Навіть виникла приказка: «У серп-
ні зерно спіє, а спина мліє». Ремонт доріг, який по-
декуди називали шарварок, проводився гуртом всією
громадою. Побутувала й відповідна приказка: «Прав
дорогу хлібові з поля додому, а він тебе поведе з клу-
ні на поле» [11, с. 64]. На Східному Поділлі рихту-
вання доріг для возовиці було обов’язковим для усіх
господарів, бо вважалося, що «коли перевернеться
віз зі снопами, то, мовляв, святий хліб не хоче йти
до того господаря» [11, с. 64—65]. Так само ремон-
тували дороги й на Буковинській Гуцульщині: «Як
починалася возовиця, то правили всім селом дорогу.
Було» [2, арк. 25]. (с. Гробище Птл. Чр.).
Подекуди звичаї при звезенні снопів з поля до
дому господаря повторяли обрядодії засівання чи за-
жинання. Зокрема, гуцули вважали, що перед тим,
як везти перший віз із снопами додому, потрібно сіс-
ти і щось з’їсти: «Як починали звозити, то сідали в
полі перекусити. Обов’язково. Як уже звезли всі
снопи — тоже було так. В стодолі» [2, арк. 25],
(с. Гробище Птл. Чр.). Так само чинили й на Поді-
ллі, запис подав С. Килимник [11, с. 66—67].
Возовиця тривала близько двох тижнів, селяни
прагнули якомога швидше звезти снопи, бо якщо
починалися дощі, можна втратити увесь врожай.
На Буковинській Гуцульщині спостерігали за змі-
нами в природі, які прогнозували дощі: «Вже як
люди виділи, що буки жовтіють, то вже треба по-
вністю уборку, все збирати з землі» [2, арк. 10],
(с. Гробище Птл. Чр.).
Опис обрядової підготовки клуні подає С. Ки-
лимник: «Увесь час, покіль господар готував клуню
до возовиці, стояв десь усередині різдвяний «дідух»,
бодай кілька колосків з нього, або обжинковий ми-
нулорічний вінок» [11, с. 67]. Дослідник це пояснює
тим, що не можна виносити «дідів» з клуні,
прив’язуючи до поминального комплексу. На нашу
думку, головне значення у тому, що у клуні завжди
має бути хоча б трошки зерна. Бо якщо клуня буде
пуста, то і врожаю не буде. В даному випадку, поді-
бні вірування, згідно з думкою А. Кримського, мож-
на характеризувати, як народний магічний принцип
«залишати на розплід» [13, с. 327].
Найповніший опис дій господаря при підготовці
приміщення для зберігання снопів нам вдалося за-
писати у с. Гробище (Птл. Чр.): «Окроплювали свя-
ченою водою стодолу. Окроплюють. Хліб мав сто-
яти в стодолі, як звозили снопи. Большинство це
було. Якщо ви не занесли, то ще діти там були, то
помагали — поставили» [2, арк. 25].
Возовиця — це дуже відповідальний для хлібо-
роба період. Кожен господар прагнув якомога швид-
ше її завершити. Виникла навіть приказка: «Біля хлі-
ба не гріх працювати й у свято». Але більшість з на-
ших респондентів стверджували, що працювати в
святкові дні у себе на ниві не можна, хіба що на то-
лоці. Переважно вважали, що в такі свята як Іллі,
Пантелеймона, Спаса, Перша Пречиста зовсім не
можна працювати.
В період возовиці певними магічними діями також
старалися убезпечити зібраний врожай від шкідни-
ків, зокрема від мишей. На волинсько-опільському
пограниччі побутував цікавий спосіб захистити себе
від негативного впливу мишей, який тут вважали
найдієвішим: «Як віз першу фіру снопів вже додо-
му, то старався єден сніп як-то так положити, жеби
він впав на перехресті дороги. І, видно, говорив:
«Миші, то для вас». А хто інший їхав, взяв цей сні-
пок, потім не міг від мишей сі відбити» (с. Соколя
Бск. Лв.) [1, арк. 37].
Після возовиці приступали до оранки і засіву ози-
мих. До середини ХХ ст. на території Південно-
Західного історико-етнографічного регіону і в рів-
нинній, і в гірській частинах озимою культурою пе-
реважно було жито. Також сіяли озиму пшеницю.
Часові рамки сівби озимини визначалися багато-
віковим досвідом господарювання, і цей народний
досвід знайшов вираження здебільшого у переміях.
Впродовж осені святкують три «Пречисті» 5, про
яких говорили: «Перша Пречиста жито засіває, дру-
га — дощем поливає, а третя снігом покриває». Тож
від Першої до Другої Пречистої був найкращий час
5 Перша Пречиста — Успення Пресвятої Богородиці,
Друга Пречиста — Різдво Пресвятої Богородиці, Третя
Пречиста — Введення в храм Пресвятої Богородиці.
Володимир КОНОПКА1002
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
для сівби озимини: «Колоски святять на Пречисту,
як зібране вже зерно і свято Пречиста, тоді до Пре-
чистої не сіють зерна в полі, посвячують ці колоски,
а тоді сіють зерна в полі» (с. Великий Скнит
Слв. Хм.) [3, арк. 5]; «Після жнив на Пречисту
йшли святити. Роблять віночка з колосків» (с. Ша-
терники Слв. Хм.) [3, арк. 20]. Сівбу могли розпо-
чинати й раніше, зокрема на Західному Поділлі
строки пов’язували із святом Спаса: «Жнива закін-
чаться. В нас сіяти не починали борше. От завтра
Спаса, то перед Спаса вже зачинали сіяти» (с. Со-
роцьке Трб. Тр.) [5, арк. 11].
На дослідженій території селяни повсюдно відзна-
чали, що жито потрібно посіяти до св. Семена Стовп-
ника: «Посій мене до Семена, будеш мати все мене» 6,
а пшеницю до Івана Богослова: «Хто не посіяв до
Івана Богослова, той не варт доброго слова» 7.
Цікаве пояснення, чому треба засіяти озимину до
Семена, вдалося зафіксувати на Буковинській Гу-
цульщині: «Бо подяку давали Богові. Щоб Бог дав
врожай, щоб не перемерзло всьо» (с. Гробище
Птл. Чр.) [2, арк. 17]. Важливе значення віддава-
ли цьому святу на Гуцульщині, бо це «давній — ста-
ровіцький Новий рік», а отже з ним пов’язано бага-
то вірувань про погоду на цілий рік 8, а також воро-
жінь» [16, с. 57].
Кінцевою датою виконання озимої сівби вважали
свято Покрови: «До Покрови якщо є погода. Піс-
ля Воздвиження, то вже ні. До Воздвиження садять.
6 Цю приказку вдалося записати в більшості досліджених
населених пунктів. Повний варіант цієї перемії вказує і на
покарання господаря, який порушить усталену традицією
норму: «Як посієш мене на Семена, — казало жито, — то
будеш мати з мене, а як посієш по Покрові, то будеш ви-
водити по корові» [8, с. 611]. На покутсько-бойківському
пограниччі відзначали так: «По Покрові, кажуть, то все
корові» (с. Хмелівка Бгр. ІФ.) [4, арк. 40]; «Озимі до
Покрови треба посіяти. Вже після Покрови пізно сіяти»
(с. Лесівка Бгр. ІФ.) [4, арк. 110].
7 Цю перемію теж вдалося записати в більшості дослідже-
них населених пунктів.
8 П. Шекерик-Доників подає опис таких віщувань: «Та
днина, у ику припадає Семена Стовпника, показуєт, єк
будет йти погоа у цілім році. Єк за файно будет на Се-
мена Стовпника до під полудне — тако будет за файна
весна. Єк запогідно надворі від перед полуднем до з по-
лудня — таке будет запогідне ціле літо. Єк надворі за
красно из полудня до двечьиру — така буде за красна
осінь. А єк від двечєру до ночі показуєтци надворі — так
мет показувати ціла зима» [16, с. 75—76].
Раз здвигається земля, значить хоче віддихати»
(с. Гробище Птл. Чр.) [2, арк. 20].
В українців прийнято допомагати калікам, вдо-
вам, сиротам і іншим людям, які не могли самі вико-
нати важкі сільськогосподарські роботи, як-от зо-
рати, засіяти, звезти з поля снопи. Зазвичай ця гро-
мадська допомога здійснювалася вже тоді, коли
поробили своє. Називали таку допомогу «вдовиний
плуг», «вдовина возовиця». На Буковинській Гу-
цульщині про це розповідали так: «Даже могли се-
ред роботи. Ми зробили город, їден посадили, а коли
вона бідна зробить, ідім поможем. А в нас більше
сім’ї, то ми вспіємо в себе. Перше собі трошки зро-
били, шо для раньшого, а потім вдові і так решта
собі» (с. Гробище Птл. Чр.) [2, арк. 12]. На
волинсько-опільському пограниччі теж зазначали,
що вдові помагають наостанок: «В останню чергу.
Комусь, то так, але вже перше собі, а пізніше — ко-
мусь» (с. Спас Кмн. Лв.) [1, арк. 15]. Подекуди
«вдовиний плуг» — це був перший вихід з плугом у
поле, і роботу починали саме на полі вдовиці.
Звичай «вдовиного плуга» в багатьох селах був
визначником як початку, так і завершення сільсько-
господарського сезону. Таку допомогу можна було
виконувати і в невеликі свята, і навіть у неділю. В
тих селах, де першу оранку чи сівбу починали саме
вдові, це часто відбувалося з відома громади і за її
сприяння. Після того, як започаткували у вдови, по-
чинали роботи й інші господарі. Дотримання такого
звичаю мало на меті за допомогою «доброї справи»
добитися сприяння Бога у врожайності власного
поля, так як такі дії опиралися на специфічне сприй-
няття вдови у народній культурі (оскільки вважали,
що вона «ближче до Бога»).
Звичаї і обряди, які приурочувалися до осіннього
рівнодення, в давніх слов’ян, ймовірно, мали сезонний
характер. З утвердженням християнства, з його струк-
турою церковних свят більшість з цих обрядів та зви-
чаїв отримали прив’язку до конкретної дати народно-
го календаря. Варіативність виконання тієї чи іншої
обрядодії, аналогічні вірування, які побутували в окре-
мих адміністративних районах, а подекуди й сусідніх
селах, з різним часовим приуроченням свідчать про
прив’язку до наступних свят — Семена, Друга Пре-
чиста, Воздвиження, Івана Богослова, Покрови.
Звичаї і обряди, які дослідники прив’язують до
осіннього рівнодення, розкидані впродовж цілого
1003Осінній період — завершальний цикл народного хліборобського календаря…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
місяця. Більшість характерних рис «перехідного пе-
ріоду» присутні впродовж зазначеного хронологіч-
ного відрізку.
Найчастіше це вірування про «відхід до сну» зем-
лі. На Буковинській Гуцульщині це пов’язували зі
святом Воздвиження: «Здвиження, то вже здвига-
ється. То всяка гадюка, всяке повністю земляне —
все воно щезає в землю. Здвигається земля. Не
можна робити на землі після того. Вона собі йде на
отдих» (с. Гробище Птл. Чр.) [2, арк. 10]. Віруван-
ня такого характеру вдалося зафіксувати під час усіх
етнографічних експедицій.
В Україні поширені й відмінні вірування, пов’язані
з «відходом землі до сну». Зокрема, на Західному
Поліссі святий Дмитро, за народними уявленнями,
завершує землеробський рік, замикає землю і при-
водить зиму [10, с. 33]. Про значення святого Дми-
тра у гуцулів написав В. Шухевич: «…А як уже
утвориться на земли груда, кличе св. Дмитрій до
св. Миколи «Брате, пусти зиму». Той знов, сивобо-
родий, перебравши ключі, починає сіяти зимою (сні-
гом), а коли вже не має чим сіяти, то передає ключі
Юрієви, котрий тратит зиму» [17, с. 5]. Українські
горяни зрідка «відхід землі до сну» пов’язували з
Введенням (21.ХІ/4.ХІІ).
Слід відзначити, що дійства захисного і запобіж-
ного характеру затрималися у народній традиції ін-
коли краще, ніж інші повір’я та перекази [14, с. 162].
Для осіннього періоду найхарактерніша захисна дія
«не працювати у свято». В усі осінні свята жінкам
заборонялося прясти і снувати нитки [12, с. 45].
Зрідка респонденти обґрунтовують такі заборони
тим, що якщо працюватимеш у певне осіннє свято,
то мороз поморозить озимину, яку посіяли цього
року. Такий тип захисних дій впроваджений христи-
янською традицією, згідно з якою утримання від
праці (насамперед чорнова фізична робота) тракту-
валося як одна з основних форм відзначення кален-
дарного свята [14, с. 237].
Восени очікували й першого снігу, за часом, коли
він випаде, прогнозували врожайність улітку. Дуже
добрим знаком вважали, щоб сніг випав до Михай-
ла, бодай невеличкий сніг, уточнює П. Чубинський
[15, с. 257]. Говорили про це: «Михайло приїхав
на білому коні».
Висновки. Осінній календарний цикл варто роз-
діляти на два періоди (перший — від дня св. Іллі до
свята Покрови; другий — від свята Покрови до свя-
та Введення). Для першого періоду притаманні ма-
гічні дії насамперед захисного характеру (при звезен-
ні снопів з поля, при засіві озимих культур). Загаль-
ний характер другого періоду позначається станом
«відходу до сну» природи та підготовкою до зими.
Обряди та звичаї більшості свят осіннього циклу
переважно спрямовані на родинне життя (що
пов’язано з весільним періодом, який в минулому при-
падав на осінь). Хліборобська тема в осінньому пе-
ріоді народного календаря менш яскраво виражена
порівняно з іншими календарними циклами. Магіч-
ні дії здебільшого були спрямовані на збереження вже
зібраного врожаю і забезпечення нового. Отже, осно-
вна функція осіннього періоду — це збільшення та
збереження врожаю. Культ померлих в осінніх зви-
чаях та обрядах значною мірою є підпорядкований
зазначеній функції: старання отримати підтримку в
рільництві від померлих, запобігти нещастю, яке вони
можуть спричинити, якщо їх не задобрити.
Отож, ми констатуємо, що хліборобська тема була
однією з кількох тем, які актуалізувалися у те чи інше
свято, або ж у зв’язку з надзвичайними ситуаціями,
коли були присутні оказіональні звичаї та обряди.
Поряд з цим слід акцентувати увагу на взаємопо-
в’язаності цих тем. Через певний звичай чи обряд
реалізувалися декілька функцій.
1. Архів Інституту народознавства НАН України. —
Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб.: Польові етнографічні
матеріали до теми: «Хліборобські мотиви в календар-
ній обрядовості українців», зафіксовані Конопкою
Володимиром Михайловичем у Кам’янка-Бузькому
та Буському р-нах Львівської обл. 6—8 липня
2012 р. — 40 арк.
2. Архів Інституту народознавства НАН України. —
Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб.: Польові етнографічні
матеріали до теми: «Хліборобські мотиви в календарній
обрядовості українців», зафіксовані Конопкою Воло-
димиром Михайловичем у Путильському р-ні Черні-
вецької обл. 25—17 травня 2013 р. — 51 арк.
3. Архів ЛНУ ім. І. Франка. — Ф. 119. — Оп. 17. —
Спр. 183-Е. Польові етнографічні матеріали до теми
«Аграрні мотиви в календарній обрядовості україн-
ців», зафіксовані студентом другого курсу Конопкою
Володимиром Михайловичем у Славутському районі
Хмельницької обл. 11—25 липня 2007 р. — 60 арк.
4. Архів ЛНУ ім. І. Франка. — Ф. 119. — Оп. 17. —
Cпр. 250-Е. Польові етнографічні матеріали до теми
«Аграрні мотиви в календарній обрядовості українців»,
Володимир КОНОПКА1004
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
зафіксовані студентом третього курсу Конопкою Воло-
димиром Михайловичем у Богородчанському р-ні
Івано-Франківської обл. 10—24 липня 2008 р. —
110 арк.
5. Архів Львівського національного університету імені
Івана Франка (далі Архів ЛНУ ім. І. Франка). —
Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 305-Е. Польові етногра-
фічні матеріали до теми «Аграрні мотиви в календарній
обрядовості українців», зафіксовані студентом четвер-
того курсу Конопкою Володимиром Михайловичем у
Теребовлянському, Підволочиському та Тернопіль-
ському р-нах Тернопільської обл. 18—20 серпня
2009 р. — 64 арк.
6. Агапкина Т.А. Лето / Т.А. Агапкина // Славянские
древности: этнолингвистический словарь : в 5-ти т. /
под общей ред. Н.И. Толстого. — М. : Международные
отношения, 2004. — Т. 3: К (Круг) — П (Перепел-
ка). — С. 101—103.
7. Агапкина Т.А. Осень / Т.А. Агапкина // Славян-
ские древности: этнолингвистический словарь : в
5-ти т. / под общей ред. Н.И. Толстого. — М. :
Между народные отношения, 2004. — Т. 3:
К (Круг) — П (Перепелка). — С. 568—570.
8. Агапкина Т.А. Семенов день / Т.А. Агапкана,
О.В. Белова // Славянские древности: этнолингви-
стический словарь : в 5-ти т. / под общей ред.
Н.И. Тол стого. — М. : Международные отношения,
2009. — Т. 4: П (Переправа через воду) —
С (Сито). — С. 610—612.
9. Бѣньковскій И. Народные обычаи и обряды приуро-
ченные к Спасу / И. Бѣньковскій // Киевская стари-
на. — К., 1895. — Т. 50. — Кн. 7. — Отд. 2. —
С. 9—14.
10. Борисенко В. Осінні традиційні свята українців Північ-
ного Підляшшя / Валентина Борисенко, Наталя Сті-
шова // Етнічна історія народів Європи. Збірник нау-
кових праць. — К., 2000. — Вип. 6. — С. 29—35.
11. Килимник С. Український рік у народних звичаях в
історичному освітленні / Степан Килимник. — Вінні-
пег ; Торонто, 1963. — Т. V. — 288 с.
12. Краснянська Н. Традиційна рослинна символіка укра-
їнських свят осені та початку зими / Наталія Краснян-
ська, Наталія Громова // Етнічна історія народів Єв-
ропи. Збірник наукових праць. — К., 2012. —
Вип. 38. — С. 45—48.
13. Кримський А.Ю. «Волосова борода». З учено-
кабінетної міфології ХІХ віку / А.Ю. Кримський //
Кримський А.Ю. Твори : в 5 т. — К., 1973. — Т. 3:
Мовознавство. Фольклористика. — С. 307—329.
14. Чеховський І.Г. Демонологічні вірування і народний
календар українців Карпатського регіону / І. Чехов-
ський. — Чернівці : Зелена Буковина, 2001. —
303 с.
15. Чубинский П.П. Труды этнографическо-статисти-
ческой экспедиции в Западно-Русский край, снаря-
женной Императорским Русским Географическим
Обществом. Юго-Западный отдел: материалы и ис-
следования / П.П. Чубинский. — Санкт-Петербург :
Типография В. Безобразова и Комп., 1872. — Т. ІІІ:
Народный дневник. — VIII + 486 + ІІ с.
16. Шекерик-Доників П. Рік у віруваннях гуцулів. Ви-
брані твори / Петро Шекерик-Доників. — Верхови-
на : Гуцульщина, 2009. — 352 с.
17. Шухевич В. Гуцульщина. Ч. 4 / Володимир Шухе-
вич // Материяли до українсько-руської етнольо-
гії. — Львів, 1904. — Т. VІІ. — С. 1—272.
Volodymyr Konopka
AUTUMNAL PERIOD AS A FINAL CYCLE
OF POPULAR FOLK AGRICULTURAL
CALENDAR (after materials from South-Western
historio-ethnographic region of Ukraine)
On the ground of own field ethnographic materials, sources and
data of scientific literature the author has presented study in one
of the areas of traditional culture, viz. the calendar ritualism.
The article has brought some results of analyses in customs and
rituals related to the autumnal calendar cycle.
Keywords: Ukrainians, autumn, calendar, custom, ritual, ag-
riculture.
Володымыр Конопка
ОСЕННИЙ ПЕРИОД — ЗАКЛЮЧИТЕЛЬНЫЙ
ЦИКЛ НАРОДНОГО ЗЕМЛЕДЕЛЬЧЕСКОГО
КАЛЕНДАРЯ (на материалах с Юго-Западного
историко-этнографического региона Украины)
На основе собственных полевых этнографических матери-
алов, источников и данных научной литературы автор рас-
сматривает одну из сторон традиционной культуры — ка-
лендарную обрядность. Статья посвящена анализу обыча-
ев и обрядов, касающихся осеннего календарного цикла.
Ключевые слова: украинцы, осень, календарь, обычай,
обряд, земледелие.
|