Бабуся та дідусь у сім’ях закарпатських заробітчан на початку ХХІ століття (вплив на онуків та взаємодопомога дітям)

У статті розглянуто зміни традиційних соціальних ролей у сім’ях трудових мігрантів Закарпаття на початку ХХІ ст., зокрема, перехід батьківських функцій до бабусь та/або дідусів. Основна увага приділяється ролі прабатьків у подібних родинах, а також взаємовідносинам старшого покоління з «євроді...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Кичак, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2013
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95038
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Бабуся та дідусь у сім’ях закарпатських заробітчан на початку ХХІ століття (вплив на онуків та взаємодопомога дітям) / О. Кичак // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1014-1025. — Бібліогр.: 32 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-95038
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-950382016-02-14T03:03:20Z Бабуся та дідусь у сім’ях закарпатських заробітчан на початку ХХІ століття (вплив на онуків та взаємодопомога дітям) Кичак, О. Статті У статті розглянуто зміни традиційних соціальних ролей у сім’ях трудових мігрантів Закарпаття на початку ХХІ ст., зокрема, перехід батьківських функцій до бабусь та/або дідусів. Основна увага приділяється ролі прабатьків у подібних родинах, а також взаємовідносинам старшого покоління з «євродітьми» та самими заробітчанами, поняттям «сурогатне батьківство», «підставні батьки». Аналізується проблема зміни традиційних ролей, коли інтелектуальний світ заробітчанських дітей створюють дідусі та бабусі, висвітлюються основні способи взаємодопомоги між прабатьками та дітьми у сучасній заробітчанській сім’ї. Some changes of traditional social roles within the families of Transcarpathian labour migrants during the early XXI c., particularly the crossover of parental duties to grandparents have been considered in the article. Especial attention has been paid to the roles of grandparents in mentioned families, as well as the relations between elder persons, «eurochildren» and labour migrants. Light has been thrown upon the notions of «surrogate fatherhood and «substituting parents». The article has brought analytical study in the problem as for changes of traditional roles, when the souls of children of labour migrants, unlike the body, are created by grandparents. In the article have been exposed main ways for reciprocal support of grandparents and children in contemporary families of labour migrants. В статье рассмотрены изменения традиционных социальных ролей в семьях трудовых мигрантов на Закарпатье в начале ХХІ века, в частности, переход родительских функций к бабушкам и/или дедушкам. Основное внимание уделено роли старшего поколения родственников в подобных семьях, а также их взаимоотношениям с «евродетьми» и родителями последних, понятиям «суррогатное отцовство», «замещающие родители» и т.п. Анализируется проблема изменений традиционных семейных ролей, вследствие чего души детей, в отличие от их тел, подвергаются активным воздействиям дедушек и бабушек, освещаются основные способы взаимодействий между старыми людьми и детьми в неполных современных семьях. 2013 Article Бабуся та дідусь у сім’ях закарпатських заробітчан на початку ХХІ століття (вплив на онуків та взаємодопомога дітям) / О. Кичак // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1014-1025. — Бібліогр.: 32 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95038 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Кичак, О. Бабуся та дідусь у сім’ях закарпатських заробітчан на початку ХХІ століття (вплив на онуків та взаємодопомога дітям) Народознавчі зошити
description	У статті розглянуто зміни традиційних соціальних ролей у сім’ях трудових мігрантів Закарпаття на початку ХХІ ст., зокрема, перехід батьківських функцій до бабусь та/або дідусів. Основна увага приділяється ролі прабатьків у подібних родинах, а також взаємовідносинам старшого покоління з «євродітьми» та самими заробітчанами, поняттям «сурогатне батьківство», «підставні батьки». Аналізується проблема зміни традиційних ролей, коли інтелектуальний світ заробітчанських дітей створюють дідусі та бабусі, висвітлюються основні способи взаємодопомоги між прабатьками та дітьми у сучасній заробітчанській сім’ї.
format	Article
author	Кичак, О.
author_facet	Кичак, О.
author_sort	Кичак, О.
title	Бабуся та дідусь у сім’ях закарпатських заробітчан на початку ХХІ століття (вплив на онуків та взаємодопомога дітям)
title_short	Бабуся та дідусь у сім’ях закарпатських заробітчан на початку ХХІ століття (вплив на онуків та взаємодопомога дітям)
title_full	Бабуся та дідусь у сім’ях закарпатських заробітчан на початку ХХІ століття (вплив на онуків та взаємодопомога дітям)
title_fullStr	Бабуся та дідусь у сім’ях закарпатських заробітчан на початку ХХІ століття (вплив на онуків та взаємодопомога дітям)
title_full_unstemmed	Бабуся та дідусь у сім’ях закарпатських заробітчан на початку ХХІ століття (вплив на онуків та взаємодопомога дітям)
title_sort	бабуся та дідусь у сім’ях закарпатських заробітчан на початку ххі століття (вплив на онуків та взаємодопомога дітям)
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95038
citation_txt	Бабуся та дідусь у сім’ях закарпатських заробітчан на початку ХХІ століття (вплив на онуків та взаємодопомога дітям) / О. Кичак // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1014-1025. — Бібліогр.: 32 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT kičako babusâtadídusʹusímâhzakarpatsʹkihzarobítčannapočatkuhhístolíttâvplivnaonukívtavzaêmodopomogadítâm
first_indexed	2025-07-07T01:46:23Z
last_indexed	2025-07-07T01:46:23Z
_version_	1836950787772645376
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Проблема заробітчанства мешканців Закарпат- тя на початку ХХІ ст. має дуже багато аспек- тів, які впливають і на життя суспільства в цілому, і на життя окремих особистостей. Масштабність цієї проблеми стає зрозумілою, якщо її висвітлити мо- вою цифр. Та ще вагомішою вона є в сім'ях самих заробітчан та членів їх родин. У сучасних умовах роз- витку і трансформації суспільства, в умовах масш- табної трудової міграції закарпатців за кордон вели- ку роль у передачі майбутнім поколінням культур- них, історичних, ціннісних орієнтирів відіграють прабатьки. Саме «на їхні плечі» залишають батьки- трудові мігранти не тільки своє господарство, а й найдорожче — своїх дітей. Бо ж добре відомо, що на Закарпатті з давніх-давен образ людини старшо- го покоління був тісно пов’язаний з категорією жит- тєвого досвіду, його поступового накопичення та пе- редачі молодим. Звичаї, традиції, наступність, спад- щина — всі ці механізми суспільного буття припускають повагу до предків і високий авторитет старших. Однак характер відносин між покоління- ми не залишається незмінним. Особливо суттєві змі- ни відбулися у заробітчанських сім’ях. Саме через це ми вважаємо за доцільне розглянути роль стар- шого покоління у таких сім’ях, а також взаємовід- носини бабусь та дідусів з онуками із урахуванням тривалого перебування їхніх батьків за кордоном. Також актуальним на початку третього тисячоліття для вивчення сімей трудових мігрантів області є пи- тання взаємодопомоги як з боку прабатьків своїм ді- тям, так і з боку дітей своїм стареньким батькам. Чимало досліджень присвячено аналізу феноме- нів окремо «трудової міграції» та «батьківства», тоді як феномен «прабатьківство», а тим більше «пра- батьківство у сім’ях заробітчан», поки ще не знай- шов свого ретельного відображення в сучасній нау- ковій літературі. Немає й комплексних наукових до- сліджень, присвячених проблематиці сім’ї та взаємовідносин у родинах трудових мігрантів. Тіль- ки аспірантка кафедри етнології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефани- ка Т. Сердюк робить окремі спроби на прикладі Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей дослідити шлюбно-сімейні відносини тру- дових емігрантів. Та й вона не зачіпає у своїх студі- ях питання прабатьків і їх ролі у сучасних сім’ях тру- дових мігрантів. Також відсутніми є студії, що б ба- зувалися на закарпатському досвіді окресленої проблематики. Тому можемо говорити тільки про ряд © О. КИЧАК, 2013 Оксана КИЧАК БАБУСЯ ТА ДІДУСЬ У СІМ’ЯХ ЗАКАРПАТСЬКИХ ЗАРОБІТЧАН НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ (вплив на онуків та взаємодопомога дітям) У статті розглянуто зміни традиційних соціальних ролей у сім’ях трудових мігрантів Закарпаття на початку ХХІ ст., зокрема, перехід батьківських функцій до бабусь та/або дідусів. Основна увага приділяється ролі прабатьків у по- дібних родинах, а також взаємовідносинам старшого по- коління з «євродітьми» та самими заробітчанами, поняттям «сурогатне батьківство», «підставні батьки». Аналізується проблема зміни традиційних ролей, коли інтелектуальний світ заробітчанських дітей створюють дідусі та бабусі, ви- світлюються основні способи взаємодопомоги між пра- батьками та дітьми у сучасній заробітчанській сім’ї. Ключові слова: бабуся, дідусь, заробітчанська сім’я, діти, відносини прабатьки-онуки, взаємодопомога. 1015Бабуся та дідусь у сім’ях закарпатських заробітчан на початку ХХІ століття… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 окремих публікацій наукового та публіцистичного характеру останніх років, які певним чином торка- ються окресленої нами теми. Питання про роль бабусь і дідусів у сімейному ви- хованні вивчали Ушинський К.Д., Петровський А.В., Андрєєва Т.В., Куликова Т.А. та інші дослідники. Дані про традиції народного виховання у підроста- ючого покоління працелюбності, про важливість ба- бусь та дідусів у житті усіх членів сім’ї отримуємо з праць Ганцкой О.А. [19], Стельмаховича М.Г. [21] та статей Комісарик М., Тютюнник І. [25], Скуті- ної В.І. [20] тощо. Відомості ж про вплив трудової міграції на формування сім’ї беремо зі статті Круп- ник І.Р. [26] та періодичних публікацій Бурлако- вої В. [22], Русина С. [29], Толстокорової А. [30], у яких частково висвітлюються проблеми дітей тру- дових мігрантів. А про значення бабусь та дідусів у сім’ї ХХІ ст. дізнаємось з останніх статей по психо- логії сім’ї Артамонова Е.И. [18], Виноградовой В. [23], Куровской С. [27] та ін. Джерельна база дослідження охоплює широке коло документів і матеріалів, більшість яких вперше вводиться в науковий обіг і які умовно можна роз- ділити на кілька груп: 1. Результати проведених автором опитувань та анкетувань, що відображають позитивно-негативний вплив заробітчанства на взаємовідносини у сім’ях трудових мігрантів, зокрема основні риси спілкуван- ня прабатьків з онуками під час перебування бать- ків останніх за кордоном, зафіксовані в щоденниках польових досліджень автора, проведених у селах Ве- ликий Раковець [4], Малий Раковець [7], Керець- ки [6] та в щоденнику загальних даних [5]. 2. Результати проведених під час етнографічної практики студентами історичного факультету УжНУ опитувань та анкетувань містяться у їх щоденниках польових досліджень, зібраних у селах Негровець [8], Кошелево [10], Тур’я-Ремета [12], Завидово [13], Березово [15] та ін. У них знаходимо інформа- цію як про роль бабусь і дідусів у сім’ях закарпат- ських трудових мігрантів, так і про духовно- моральний розвиток ними онуків, про те, що саме вони формують емоційну сферу дітей заробітчан та виконують роль «підставних батьків». 3. Дані офіційної статистики обласного центру за- йнятості, які містять інформацію про обсяги трудо- вої міграції населення Закарпатської області за межі України та в інші області України: Аналітична запис- ка про обсяги трудової міграції населення Закарпат- ської області [1], Обсяги трудової міграції жителів міського населення Закарпатської області за межі України [2] та Обсяги трудової міграції жителів місь- кого населення Закарпатської області в інші облас- ті України [3]. Таким чином, стаття виконана на основі польових досліджень автора, документів поточних архівів дер- жавних органів влади та ряду публікацій вітчизня- них дослідників. Відносини прабатьки-онуки у сім’ях закарпатських заробітчан на початку ХХІ століття Сім’я трудового мігранта — це не тільки діти і бать- ки, а й бабусі, дідусі, тітки, дядьки і інші родичі. Час- то вони відіграють важливу роль у вихованні підрос- таючого покоління, і вплив їх недооцінювати не мож- на. А оскільки лише за офіційними даними станом на 1 вересня 2006 р. 100037 мешканців Закарпат- тя перебувало на тимчасових роботах [1, с. 1], і що- найменше 5671 дитина через це залишилася без батьківської опіки (кожна п’ята дитина не має вдо- ма одного з батьків, а 401 залишилася без обох) [29], то очевидним є факт цінності старшого поко- ління у сім’ях трудових мігрантів. Опитування українських заробітчан, проведено- го Українським інститутом соціальних досліджень імені Олександра Яременка, засвідчує, що на час відсутності батьків (або одного з них) діти залиша- ються вдома з матір’ю (44%), бабусею (35%), бать- ком (14%), сестрою (14%), братом (12%), дідусем (10%), тіткою чи дядьком (5%). А чимало дітей взагалі опиняються і без нагляду батьків, і поза ува- гою держави [22]. Що стосується закарпатських ді- тей трудових мігрантів, то потрібно додати, що офі- ційна статистика за 2006 р. фіксувала у середньому по області 14,1% соціальних сиріт, з яких 1,1% — повні соціальні сироти при живих батьках, які зна- ходяться за кордоном [2, с. 4], та 6,9% соціальних сиріт, з яких 0,4% — повні соціальні сироти, бать- ки яких їздять на заробітки в інші області України [3, с. 4]. При цьому офіційні дані явно занижені. Проте встановити справжню кількість заробітчан- ських сімей на Закарпатті не просто. Однак, загаль- ну кількість заробітчанських сімей у тому чи іншо- Оксана КИЧАК1016 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 му населеному пункті можна оцінити за даними ан- кетування учнівської молоді. Так, наприклад, якісні дослідження, проведені автором у окремих школах області, засвідчили, що в домогосподарствах мігран- тів, у яких проживає кілька поколінь, обов’язки по догляду за дітьми взяли на себе бабусі та/або діду- сі. Із загальної кількості досліджуваних сімей заро- бітчан у понад 65% випадків дитина залишалася під наглядом того з батьків, який залишився вдома, а в 30% випадків — під наглядом бабусі і/або дідуся. Несподівано високим виявився відсоток дітей, які залишились під наглядом бабусь і/або дідусів, хоча в сім’ї (вдома) залишився один з батьків — близь- ко 35%. Як правило, така ситуація характерна для сімей, у яких на заробітки виїхали мами дітей. У ви- падках, коли на заробітки виїжджають обоє батьків, роль бабусь і дідусів зростає. У дев’яти з десяти ви- падків (91%) вони беруть на себе обов’язки по до- гляду за дітьми [5, с. 36]. Саме тому у системі сімейних ролей у родинах тру- дових мігрантів, за відсутності батьків, бабусі є го- ловними персонажами сімейного життя для дітей, на другому місці — батьки-заробітчани, далі — всі інші члени сім’ї. Прабатьки займають у сім’ї особливе становище, бо в трьохпоколінній сім’ї активність «працюючого» покоління направлена на заробітки. Тому особисті якості прабатьків є основою для ви- роблення життєвої стратегії, ціннісних орієнтирів і моральних принципів у нащадків. Первинним поштовхом для відносин прабатьки- онуки були інтерв’ю, у яких респонденти називали свою бабусю найбільш близькою людиною в дитин- стві, навіть порівняно з матір’ю. Зауважимо, роль батьків до дідусів і бабусь не переходить просто. Як правило, це пов’язано з сімейною трагедією (заги- бель, хвороба батьків та ін.) або ж батьки працюють за кордоном. За таких умов дідусь з бабусею глибо- ко травмовані або, принаймні, переживають стрес. «Як собі подумаю, що моя дитина мусить горбати- тися день і ніч десь на чужині, та ще й не знати, чи заплатять їй ті гроші, чи повернеться додому жива- здорова, серце розривається…» (інтерв’юер — Гудь М., 63 роки) [12, с. 84]. Облагороджувальне проміння отчого дому, мами- на ласка, бабусина доброта, дідусева розсудливість, тепло хатнього затишку в колі рідних братиків і се- стричок на все життя залишають глибокий слід у душі й серці кожного закарпатця [24]. Добре приходити до будинку, де разом із дорослими дітьми й онуками живуть бабуся з дідусем. Особливий затишок у тих будинках. Тут тихі, спокійні вечори. Кожен з батьків- заробітчан знає, їхні діти у порядку з їхніми батька- ми. Вони завжди нагодовані. А розмови бабусі з ді- дусем дають відчуття наповненості життя, долуча- ють дітей до турбот дорослих. У свою чергу, заробітчани спокійні за своїх дітей: «Я спокійна за свою дитину. Знаю, вона в хороших руках. Доки ми з чоловіком на заробітках, моя мама дає лад як на- шому господарству, так і Марійці (дочці. — О. К.)» (інтерв’юер — Рошинець Г., 34 роки) [17, с. 64]. «На мамі з батьком тримається наша cім’я. Діти по- стійно з ними. Мій батько замінив синам їхнього, бо чоловік робить аж у Португалії, дома був 5 років тому…» (інтерв’юер — Петрище Н., 41 рік) [7, с. 18]. Та поряд з наданням певної допомоги — по- бутової, матеріальної, бабусі й дідусі виступають в ролі сполучної ланки між минулим і сьогоденням сім’ї, передають традиції і оточують онуків воістину безу- мовною любов’ю [18, с. 97]. У широкому сенсі саме бабусі й дідусі здатні створювати відчуття спадкоєм- ності і єдності заробітчанської сім’ї, передаючи ону- кам сімейні спадщину і традиції, зберігаючи сімейну історію. Саме вони є так званими «держателями сім’ї», бо найбільше відчувають і несуть відповідаль- ність за перспективи сім’ї та майбутнє онуків. Таку роль відіграють бабусі і по відношенню до своїх ону- ків, народженим вже матерями-мігрантками — їх до- чками або невістками. Найбільш яскраво це прояв- ляється у випадку заробітчанських сімей, які є небла- гополучними щодо виконання своїх функцій. Роль бабусь і дідусів у сім’ях закарпатських тру- дових мігрантів просто неоціненна. Поки батьки пе- ребувають на роботі, вони доглядають за онуками, під час хвороб піклуються про них, повністю замі- няють їх, і цим самим допомагають морально і фі- зично своїм дітям. Бабуся та/або дідусь беруть на себе відповідальність за онуків і їх майбутнє, взає- модіють із зовнішніми організаціями (зі школою, му- ніципальними органами і т. д.). Завдяки прабатькам діти розширюють свій кругозір, завдяки їм набува- ють неоціненний досвід у спілкуванні зі старшим по- колінням. Часто батьки-зарабітчани через нестачу часу не можуть приділити належної уваги своїм ді- тям, на відміну від старшого покоління, які намага- 1017Бабуся та дідусь у сім’ях закарпатських заробітчан на початку ХХІ століття… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 ються дати їм частину свого життєвого досвіду. Між дітьми та літніми людьми є своєрідний зв’язок, каз- ка, розказана дідусем, виявляється цікавішою, ніж та ж сама казка, розказана татом [32]. Відомий український етнолог Стельмахович М.Г. відзначає: «Особливо вагомий вклад у виховання дітей вносять представники старшого покоління — бабуся і дідусь. У душах онуків вони на все життя залишають не- згладимий слід» [21, с. 142]. Однією з основних функцій бабусь та дідусів є духовно-моральний розвиток онуків (передача ду- ховних знань, релігійних уявлень, моральних якос- тей, сімейних цінностей і установок тощо) [23]. Пер- ші знання про моральні норми дитина дістає від сво- їх перших вихователів-батьків, а у випадку заробітчанства хоча б одного з них — від бабусь та дідусів. У родинному колі через казки, оповідання, відгадування загадок, бесіди та взаємини з рідними, сімейні традиції вона і починає пізнавати суть таких моральних понять, як гарне і погане, добро і зло, справедливість, доброзичливість, чуйність, дбайли- вість, працьовитість, старанність, співчутливість, мужність, чесність, обов’язок, правдивість, ощад- ність. З віком ці моральні погляди, звичайно, змі- нюються, поглиблюються, моральний досвід розши- рюється [21, с. 170]. Та основи закладаються саме у дитинстві, і найчастіше старшим поколінням у ро- дині. І саме завдяки ним не тільки знання мораль- них норм, релігійних обрядів і церковних свят, а й віра та молитва, жертовність і терплячість вкарбо- вуються назавжди в дитячій свідомості. Та це й не дивно, бо у заробітчанських родинах дідусь та бабу- ся мають більше вільного часу, ніж батьки, а відтак і більше можливостей звертати увагу дітей на явища природи і громадського життя, передавати дітям му- дрість і народні знання, спілкуватися з ними, моли- тись, розповідати їм казки, народні повір’я, леген- ди, бувальщини, притчі, прислів’я та приказки, ви- ховувати дітей та молодь. «Дідик ходить до церкви і мене учить молитися Богу» (інтерв’юер — Паш- ка, 4 роки) [9, с. 15]. Вітчизняний психолог О.В. Краснова запропо- нувала класифікацію прабатьків за критерієм вико- нуваної ними внутріродинної ролі. За цією класи- фікацією бабусь та дідусів, які беруть на себе від- повідальність і турботу про онуків, називають «сурогатними батьками». Саме вони є джерелом сі- мейної мудрості, бо здійснюють зв’язок з сімейни- ми корінням [28]. А дослідниця А.С. Спиваковская наводить приклади трьох типів бабусь: «бабуся- жертва», «звичайна бабуся» і «активна бабуся» [18, с. 97]. Подібна типологія цілком прийнятна і для характеристики представників старшого покоління у сім’ях закарпатських заробітчан. Так, до прикла- ду, «бабуся-жертва» у подібних сім’ях сприймає роль бабусі як центральну для себе, звалює у час відсутності батьків за кордоном на свої плечі весь тягар господарсько-побутових і виховних турбот, відчутно обмеживши свої дружні контакти і дозвіл- ля. І навіть після повернення самих трудових мігран- тів вона у сім’ї відповідає за все: як за дітей, так і за господарство. Зробивши турботи про сім’ю, ді- тей і онуків сенсом свого існування, пожертвував- ши іншими сторонами особистого життя, ця жінка періодично відчуває суперечливі почуття, що вклю- чають невдоволення близькими, образу за недостат- ню подяку з їх боку, тугу і роздратування. «Наро- блюся як мула. День за днем мушу тримати себе в тонусі, бо все ж на мені… А роки вже не ті. Дають- ся взнаки переживання за дітей. Мені їх жаль, тру- дяться там (за кордоном. — О. К.), а тут діти без них ростуть. Та й ми вже з дідом не ті, що були ко- лись. Хотілося б самим мати опору якусь, підтрим- ку на старості літ. А бачите, як живеться…» (інтерв’юер — Барна Є., 72 роки) [15, с. 5]. Ха- рактерна позиція онуків такої бабусі — любов до неї і разом з тим залежність, звичка до опіки і контро лю, труднощі самоконтролю і спілкування з іншими дітьми. «Я не уявляю свого життя без ба- бусі. Якось так вже звиклося, що мама постійно за кордоном. Видно, гроші їй потрібніші за мене. А от бабуся для мене — все. І я для неї теж сенс жит- тя!» (інтерв’юер — Іван, 12 років) [8, с. 47]. «Звичайні бабусі» у сім’ях трудових мігрантів бе- руть участь у догляді за онуками і у їх вихованні, од- нак під вихованням вони скоріше мають на увазі до- помогу в побутовому догляді за дитиною (приготу- вання обідів, годування і т. д.) і/або матеріальне забезпечення сім’ї, коли батьки дітей на заробітках. Як правило, у закарпатському варіанті, така бабуся живе окремо (хоча і дуже близько), або приходить навідувати своїх онуків, коли їхні батьки за кордо- ном, або бере їх на цей період до себе. Згідно з про- веденим опитуванням, кожна друга бабуся відно- Оксана КИЧАК1018 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 ситься до типу «звичайної». Вона разом з онуками дивиться телевізійні передачі, допомагає готувати уроки, грається з ними. Культурній освіті онуків ба- бусі цього типу мало приділяють увагу. Вони заохо- чують онуків до праці. Часто хвалять, обіймають, цілують, купують морозиво, солодощі, фрукти, іграшки, речі. При цьому зазвичай роблять це «про- сто так» або «за хорошу поведінку», «за те, що вона маленька». Як покарання «у випадках поганої по- ведінки», неслухняності воліють не спілкуватися з ними або посварити. «Моя бабка дуже проста лю- дина, з нею дуже легко. З малості вона вчила нас працювати, бо ж було де: і в неї дома город, та й нам треба було садити хоча би картоплю та огородину, щоб було що їсти. Саме бабуся привчила мене ціну- вати людський труд» (інтерв’юер — Олеся, 22 роки) [10, с. 81]. «Наші бабуся з дідусем жи- вуть недалеко від нас. Та всесеньке літо, незважа- ючи на те, дома батьки, чи ні, ми проводили біль- шість часу у них. Їхня хата для мене — друга до- мівка. І хоча наша мама ніколи не їздила надовго з дому, бо працював завжди батько, ми з братом за- вжди більше були під контролем бабусі, ніж мами. Ще й тепер, повертаючись на вихідні додому з на- вчання, біжу відразу до бабусі, просто не можу оми- нути їхню хату. Це вже, мабуть, звичка якась…» (інтерв’юер — Мар’яна, 17 років) [13, с. 23]. «Активні бабусі» мають високий ступінь залуче- ності в дозвілля і проблеми своїх онуків. Вони пі- клуються про онуків, пестять їх, допомагають ро- бити уроки, грають з ними, водять їх до репетито- рів. Такий тип бабусь у сім’ях заробітчан характерний передусім для жителів районних цен- трів, де люди більшість часу приділяють собі та сво- єму дозвіллю, а не праці на огородах. Активні ба- бусі частіше відзначають і підтримують у внуків прояви доброти, співчуття, допомоги; чутливі до мо- ментів, коли онукам потрібна підтримка, підбадьо- рення. Як покарання за «брехню, лінь, грубість» лають, забороняють дивитися телевізор або ходити в гості, можуть дати запотиличник або не спілкува- тися, тобто вони проявляють велику активність у покараннях і вважають, що мають на це право. «По- думайте самі, моїй мамі до вподоби Валерій Мела- дзе як співак, а бабуся любить Діму Білана, як я. Та вона (бабуся. — О. К.) у мене крута! З нею по- говориш на будь-яку тему. Правда, і по потилиці можна отримати, якщо щось не так, та від неї це не сприймається як обіда…» (інтерв’юер — Аня, 15 років) [14, с. 3]. Та незалежно від типу бабусь, у сім’ях трудових мігрантів Закарпаття продовжує спостерігається закономірність: онуки від дочок «ближчі», ніж від синів, і бабусі онуків від дочок більше залучені в їхнє життя, частіше з ними зустрічаються. «Я біль- ше люблю маминих бабусю та дідуся. Хоча вони і живуть у іншому кінці села, а татові з нами, вони нас більше люблять, більше нам допомагають, біль- ше дають нам порад. А таткові люблять більше тіт- чиних Ірку і Стаса. Бабка завжди з пенсії дає біль- ше грошей їм, та й ягоди з вишнями завжди бере- жуться для них. А нам дають більше мамині» (інтерв’юер — Вікторія, 6 років) [4, с. 30]. Ще одна закономірність: найактивнішу участь у житті онуків бабусі та дідусі у сім’ях заробітчан беруть, коли діти маленькі. Надалі, у міру зростання ону- ка, бабусі не перестають допомагати дітям, хоча об- сяг виконуваних справ зменшується. Оптимальним є співвідношення віку бабусі (до 65 років) і віку онука (до 11 років) для максимального розгортан- ня діяльності «бабусі» [18, с. 98]. Дуже важливим у сім’ях заробітчан є трудовий приклад дідуся і бабусі, адже старі люди приносять чималу користь у господарстві безпосередньою пра- цею і виваженою мудрою порадою: «Поки баби, поти й ради, поки діда, поти й хліба» [20, с. 114]. Своїм прикладом вони спонукають до праці онуків, адже коли працюють старенькі, молодшим і поготів «не годиться сидіти, склавши рук» [20, с. 114]. Тому не дивиною по Закарпатті є картина, коли ще зовсім маленькі діти старанно, хоча і невміло, поливають квіти, протирають підвіконня і т. п. Малюки тру- дяться, наслідуючи дорослих, свідками праці яких вони є щодня, а тим більше, якщо старші розумно організовують і заохочують таку роботу. «Допома- гаю бабусі підмітати, допомагаю квіточки садити… Я молодець. Бабуся каже, що я вже велика ґаздинь- ка. Я все роблю, як вона. Іще знаю багато-багато чого…» (інтерв’юер — Камілла, 4 роки) [11, с. 32]. «Я ходив з дідиком на тлактолі людям олати. Я був за келмом, я сам все можу, дідик плосто сидів» (інтерв’юер — Андріан, 5 років) [8, с. 7]. При цьо- му успіх виховного процесу прабатьків значною мі- рою зумовлюється застосуванням навіювання, зао- 1019Бабуся та дідусь у сім’ях закарпатських заробітчан на початку ХХІ століття… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 хочення, покарання. Бо ж їхнє головне завдання — забезпечення профілактики, запобігання злу, надання простору для добрих помислів і вчинків сво- їх онуків. Не даремно здавна побутує серед україн- ців думка, що добробут родини залежить від того, як її члени ставляться до своїх обов’язків: батьки ви- ховують дітей, працюють, щоб забезпечити сім’ю, з дідусем і бабусею всі радяться, бо вони найстарші, наймудріші. «Завжди буду пам’ятати свого дідуся, який любив і пестив нас (своїх онуків), брав нас з собою випасати овець, вчив збирати ягоди та гриби, розповідав нам казку. І бабусю, яка в сто перший раз на наше прохання розповідала, як вона знайомилась з дідом у молодості, як їм важко жилося. Як вони, маючи трьох дітей і живучи аж ніяк не в достатку, вивчили їх, усіх поставили на ноги...» (інтерв’юер — Віта, 23 роки) [14, с. 40]. Важливе місце в житті дитини бабуся і дідусь за- ймають ще й тому, що нічого від неї не вимагають, стараються не лаяти її і не карати, жаліють її через відсутність батьків. Безперечно, роль у вихованні онуків-дітей заробітчан досить значна і важлива. Емоційна сфера дітей заробітчан формується у цих трансферентних, культурних відносинах з бабусями і дідусями більше, ніж з біологічними батьками- трудовими мігрантами. Професійна й монопольна опіка бабусь та дідусів є більш ефективною, ніж контроль зайнятих заробітчанством за кордоном батьків. Зрозуміло, участь останніх у вихованні ді- тей робить свій вплив на цей процес. Ступінь цього впливу визначається часом, який батьки і діти про- водили один з одним і при цьому окремо від бабусь і дідусів. У багатьох випадках діти закарпатських за- робітчан (особливо дівчатка) мало знають батьків у дитинстві, але зближуються з ними по мірі дорослі- шання. На цій фазі набував зворотного характеру ефект «переношення» своїх емоцій. Ті почуття, які первинно сформувались відносно до бабусь і діду- сів, вдруге зверталися на матерів, які повертались із заробітків. Хоча грошові перекази і сприяють мате- ріальному благополуччю, вони не заповнюють емо- ційні втрати та соціальні ризики дітей, які залиши- лися у дитинстві без нагляду батьків. Часто діти не вміють розпоряджатися грошима, правильно вико- ристовувати свій час, не володіють знаннями і нави- чками як діяти в складних ситуаціях. Такі діти не знають, що робити при нещасних випадках, як про- сити і пропонувати допомогу, у них відсутні і інші поведінкові навички. Та в тривалому перебуванні дітей під опікою старшого покоління великий позитив. Бабусі і ді- дусі можуть тільки одне, але роблять це надійно і ефективно: залучають дитину до цінностей тради- ційної культури. Подібне явище нерідко узагаль- нюється психоаналітиками як «дифузія материн- ства», яка захищає дитину від винятковості мате- ринської фіксації і дає їй цілий репертуар сурогатних образів — бабусь, дідусів, тіток, сусі- док і т. ін. Це робить світ «надійнішим домом, так як материнство не залежить від вразливих люд- ських відносин, а розлито в самій атмосфері» [31, с. 325]. З іншого боку, коли материнство не інди- відуалізовано, батьківства взагалі немає; якщо сту- пені материнства розлиті в атмосфері, то батьків- ство — не більш як символ. Звідси — для закарпатської дійсності початку ХХІ ст. нерідко бабуся і дідусь виступають у сім’ях заробітчан сурогатними батьками для своїх онуків. Соціальне (матеріальне) благополуччя «євродітей» залежить від заробітків батьків, від наявності у них роботи за кордоном та від стосунків з ними. Але їх емоційне життя розвивається інакше, на нього впли- вають не батьки-заробітчани, а бабусі, дідусі, тітки і сусіди. А через те, що у сім’ях трудових мігрантів бабусі й дідусі завжди враховують інтереси і потре- би онуків, між ними й виникає більше взаєморозу- міння, ніж між дітьми та їх батьками. Дідусі й ба- бусі охоче включаються в гру зі своїми онучатами, з легкістю виконують їхні бажання. У свою чергу, онуки вірять у відданість своїх бабусь і дідусів, мало їх бояться, не завжди коряться, зате у них зі свої- ми дідусями і бабусями набагато більше секретів, ніж з батьками. Онуки болісно переживають їхнє засмучення і часто самі «пускаються в ласки і обі- йми, каяття і вибачення» [27]. Так, Тетянка, бать- ки якої уже тривалий час працюють у Чехії, ділить- ся своїми почуттями тільки з бабусею: «Вона (ба- буся. — О. К.) мені рідна! Лише вона знає, чим я живу. Всі інші — то так, сьогодні тут, а завтра вже там — їм не до мене» [4, с. 58]. Аналогічно, хлоп- чик 7-ми років, чиї батьки сезонні мігранти, зізна- вся: «Більше за всіх я люблю свого дідуся, бо він завжди мені допомагає порадами і ніколи не їде ні- куди — мені з ним добре» [4, с. 42]. Оксана КИЧАК1020 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Таким чином, душу заробітчанських дітей ство- рюють дідусі та бабусі. Вони й поєднують функції матері і батька. Що ж стосується ролі самих батьків- заробітчан, то вона скоріше пасивна: «Мені пояс- нює бабуся, як треба поводитись. Вона вчить мене життю, вчить віри в Бога… А мама з татом за кор- доном. Їм треба багато працювати, вони не можуть витрачати свій час на всілякі дурниці, бо нам треба гроші. Тому мною займається бабуся» (інтерв’юер — Сніжана, 13 років) [6, с. 23]; «Розмовляє зі мною про все і про всіх моя бабуся. Батьки навіть дома стараються більшість часу приділити облаштуван- ню нашого життя. Чесно кажучи, дуже відчуваєть- ся душевна прірва між нами, до того ж з кожним роком, як на мене, вона збільшується…» (інтерв’ю- ер — Мирослава, 16 років) [11, с. 1]; «Гроші бать- ки заробляють для нас, вони їх у нас вкладають, все роблять для того, щоб ми жили у достатку. Нато- мість, з кожним роком і вони, і ми розуміємо, що стаємо, фактично, чужими людьми один для одно- го. Бо ж душу у нас вклали не вони, душу вклали бабусі і дідусі. Тому вони (старше покоління. — О. К.) для нас — основні порадники, головні кри- тики, нарешті, найдорожчі люди!» (інтерв’юер — Петро, 21 рік) [8, с. 72]. Для взаємовідносин бабусь та дідусів з онуками характерні емоційна близькість, частота контактів, можливість спостерігати за поведінкою і діяльністю. Їм властиві позитивні результати у вихованні дітей, які копіюють поведінку дорослих, переробляючи її у свою власну. Цих дорослих діти не сприймають у їх суспільній ролі. Для батьків-заробітчан, натомість, характерні ситуативні контакти, слабка емоційна близькість і можливість спостерігати моральні про- яви, а, з іншого боку, — значно вищий рівень сприй- мання цих дорослих як особистостей суспільних, оскільки на цю рису дорослих дитина більше всього звертає увагу. Саме через це багато дослідників тру- дової міграції українців вказують не тільки на склад- нощі культурної адаптації матерів-мігранток у краї- нах перебування, а й на те, що вони, як правило, по- глиблюються через «батьківський культурний шок». «Він пов’язаний зі зміною відносини до матерів з боку дітей, заради яких вони приносять себе в жерт- ву. Дослідження показують, що мігрантки нерідко змушені миритися з тим, що в їхніх дітей складають- ся ближчі стосунки з чужими людьми, незважаючи на їхні часті поїздки додому, спілкування по телефо- ну, листи й посилки з відеофільмами про своє жит- тя. Іноді діти, що залишають під доглядом опікунів, починають ставитися до них як до справжніх мате- рів і навіть забувають біологічних мам. Часом діти вважають, що рідні від них відмовилися, зрадили їх, і відмовляються підтримувати з ними стосунки» [22; 16]. «Багато жінок думає, що вистачить, аби була любляча бабця, а самі їдуть вслід за чоловіками по заграницях, щоб, не дай Бог, не знайшов собі іншу… От і мій сусід виріс без мами. До 5-ти річного віку вона його не бачила, бо була у Чехії з чоловіком, ну і дитина їй перешкоджала. Отже, вона його залиши- ла бабці в селі. Скажу вам по великому секрету, у цього мого сусіда тепер нема бажання бути з мамою, йому його маму замінила спочатку бабка, а потім жінка. Та мама тепер не раз плаче, а він з нею може не говорити місяцями, а як подзвонить, то так з нею спілкується, що мені волосся дибки стає. Ні, він їй не грубіянить, але не раз так прибреше, що та мама потім тижнями не спить, переживає... А син собі просто покепкував з неї. Подумаєш. А в підлітко- вому віці ні мама, ні тато не були для нього автори- тетом, і він займався не надто гарними речами... І хоча цей мій сусід тепер прекрасний сім’янин і бать- ко, але он мама його не раз від нього плаче» (інтерв’юер — Чийпеш О, 28 років) [7, с. 12]. Бувають випадки, коли бабусі з дідусями нама- гаються взяти на себе виховання внуків, при цьому усунувши повністю від цього процесу їхніх батьків- заробітчан. Втручаються в особисте життя своїх ді- тей і онуків, вимагають повного їхнього підпоряд- кування і беззаперечної покори. Цим вони згубно впливають на виховання онука. Але якщо в його ви- хованні йде щось не так, у всьому намагаються зви- нуватити або його батьків, або заробітки, відстань тощо. Так, наприклад, за підрахуваннями Крупни- ка І.Р., «серед дітей, батьки яких довірили вихов- ну функцію бабусям та дідусям, шкільний невроз мають 78,4% школярів. Відомо, що саме на цих ро- дичів більшість трудових мігрантів залишає дітей. Найчастіше це вже люди похилого віку, які не в змо- зі через багато причин виконувати виховні обов’язки замість батьків» [26, с. 116]. «Мама сама взяла на себе моїх дітей. Я навіть у декретній відпустці не була. Відразу ж пішла працювати, не хотілося втра- чати місце. І хоча я ні разу не була на заробітках за 1021Бабуся та дідусь у сім’ях закарпатських заробітчан на початку ХХІ століття… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 кордоном, я також є для своїх дітей «мамою на ви- хідний». І нічого змінити не вдається. Чоловік біль- шість часу у Росії, я в Ужгороді, а батьки з дітьми вдома. Прикро лише, що діти у повному підпоряд- куванні моїх батьків. Мама навіть не хоче слухати від мене поради щодо дітей, вважає, що вона кра- ще знає, як треба вчинити… а якщо щось, не дай Боже, не так — ось тоді вже винні ми з чоловіком, бо ж «дітей вам не треба, пороз’їжджаєтеся, при- ходите, коли схочете, та ще й виховати нормально не можете!» (інтерв’юер — Марущинець Л, 32 роки) [16, с. 36]. С. Рахматова говорить про те, що все, що скла- дає фундамент дитини, їй дають батьки, бабусі й ді- дусі, і від того, як вони її виховали, що запало їй в душу і розум, залежить, якою людиною вона вирос- те, адже свою модель поведінки дитина частіше ви- бирає і будує за зразком і типом батьківської [25, с. 4]. А як видно з безлічі інтерв’ю, закарпатець по- хилого віку, наш сучасник, вельми стурбований жит- тям і долею дітей і онуків, вважає їх проблеми влас- ними. Висловлювання людей старшого покоління з сімей трудових мігрантів свідчать про те, що вони залучені в проблеми близьких, часто співвідносять цілі та плани свого життя з подіями молодих («хочу допомогти у догляді за онуками», «хочу накопичити грошей на навчання онука», «дожити до весілля внучки») [5, с. 36]. Однак, потрібно враховувати і те, що темпи розвитку сучасного суспільства стрім- кі. У світі, де майбутнє невідоме, знання і досвід старших часто не можуть знайти застосування, а іно- ді стають навіть шкідливими через абсолютні зміни умов, обставин, законів. Людина, швидше, змуше- на враховувати думки вчених, орієнтуватися на по- гляди і поведінку сучасників, і діти, і дорослі вчать- ся в однолітків і навіть, більше того, — дорослі вчаться у своїх дітей. Авторитет старших уже не може бути головною опорою для молодих [28]. Ми повинні пам’ятати: бабусі і дідусі не зможуть замі- нити дітям батьків і дати те, що можуть дати тільки батьки. Тут занадто сильна і активна турбота про чад може мати негативні наслідки і зіграти злий жарт і з малим, і зі старим [23]. Проміжний висновок з цього всього — у родинах закарпатських заробітчан, особливо у сім’ях, де на заробітках перебувають обоє батьків, або одна мати, на початку ХХІ ст. спостерігається доволі стійка тен- денція: старше покоління доволі часто виконує роль «підставних батьків». Дуже часто бабуся, особливо з маминого боку, стає другою мамою, беручи участь у всіх справах сім’ї, від сніданку і перевірки домаш- нього завдання, до вибору інституту та супутника життя для онуків. Дідусі й бабусі починають прикри- вати безчинства підлітків — улюблених внучки/ону- ка й надміру захищати їх перед батьками, таким чи- ном, несвідомо ніби подовжують їх дитинство і своє колишнє важливе становище в сім’ї. Взаємодопомога з боку бабусі та дідуся. Здав- на нагляд батьків старшого покоління за онуками і, в свою чергу, догляд їхніх дітей за батьками, якщо вони стали кволими і немічними, вважаються звич- ними домашніми справами, обов’язками, які слід ви- конувати безумовно. Якщо ж вони не виконуються або виконуються погано без поважних причин, чле- ни сімей, де таке відбувається, засуджуються їх ро- дичами, локальним та соціальним середовищем, що, однак, не завжди буває дієвим. Також, за тради цією народної педагогіки, діти в сім’ї від батьків, дідусів, бабусь, старших братів і сестер запам’ятовують, що не гарно не слухати батька чи мати, обманювати їх, глумитись з немічних, лицемірити, бути байдужим до чужих бід, тому в українських сім’ях здавна па- нує традиція привчати дітей до піклування про стар- ших та хворих. Це є однією з ознак морального здоров’я народу. За народними твердженнями за- своєння моральної істини проходить через почуття, переживання та розум людини і повинно втілюва- тись в її шляхетності в житті [25, с. 5]. У сучасній заробітчанській сім’ї на Закарпатті до- помога батьків дорослим дітям, які одружились, ви- ражається в постійному або, частіше, тимчасовому (до будівництва або придбання ними власного жит- ла) наданні їм свого житла. В області є чимало сі- мей, у яких батьки наперед, для своїх ще неповно- літніх дітей, будують окремі дво-триповерхові бу- динки, або ж купують для них квартири. Правда, не всім батькам вдається здійснити свою мрію і забез- печити своїх дітей житлом. Частина з них просто ро- бить ремонт у власному домі і живе в ньому разом з уже одруженими дітьми. Розглядаючи батьківську допомогу дітям у забезпеченні житлом, не можна за- бувати, що «проживання «під одним дахом» у соці- ології прийнято вважати однією з ознак родинної єд- ності» [19, с. 66]. Для закарпатської дійсності це Оксана КИЧАК1022 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 норма. Батьківська сім’я і родина когось із уже одру- жених дітей нерідко живуть в одному і тому ж бу- динку, «під одним дахом», майже завжди мають спільний бюджет, виконують спільно сімейні функ- ції і вважають себе за єдину сім’ю, з чим цілком згід- не і їх найближче оточення (рідні, сусіди, друзі). Інший вид батьківської допомоги на Закарпатті своїм дітям-молодятам, з якими вони живуть однією сім’єю, — це часткове або повне (дивлячись по до- статку) їх звільнення від вкладів зароблених ними грошей в спільну сімейну касу на повсякденні витра- ти з тим, щоб вони змогли з часом побудувати собі власне житло, купить меблі, придбати все необхід- не для самостійного життя. Сім’ї сина або доньки, яка живе окремо, заможні батьки з цією ж метою віддають частину своїх грошей. Ці вчинки батьків можна вважати модифікованими видами традицій- ної батьківської матеріальної допомоги в придбанні житла і необхідного майна, і, перш за все, меблів. У селі така традиційна допомога виявляється, як і ра- ніше, в спорудженні будинку, але в попередні сто- ліття це була, швидше, не допомога, а обов’язок. Трапляється, що не тільки заможні, але й батьки середнього достатку періодично або від випадку до випадку дають гроші своїм дорослим дітям на їхні особисті та сімейні потреби. Іноді тривалість цієї до- помоги затягується, переходячи межі розумного, проте прагнення створити своїм дітям матеріальне благополуччя у межах реальних можливостей стало вже сучасною традицією. За даними авторського дослідження, на початку третього тисячоліття у за- карпатських селах дорослим дітям допомагають грішми головним чином чоловіки-батьки, котрі пра- цюють за кордоном. Така ж сама допомога спосте- рігається і з боку матерів (серед жінок-заробітчанок їх 90%, серед працівниць навчальних та медичних установ — близько 15%). Матері-домогосподарки допомагають своїм одруженим дітям переважно про- дуктами харчування та своєю власною працею на їх- ніх підсобних господарствах [5, с. 29]. Якщо батьки старі та хворі і потребують постій- ного догляду, то хтось із дітей бере їх у свою сім’ю, яка у такий спосіб стає трьохпоколінною. Найчас- тіше це трапляється, коли залишається один з бать- ків — батько або мати. До вдівства літнє подруж- жя, яке проживало окремо від дітей, прагне обійти- ся у господарстві своїми силами, вдаючись до допомоги дітей та членів їх сімей (частіше дочок, рідше невісток, синів, онуків, які приходять до них прибрати оселю, приготувати їжу, купити все необ- хідне тощо) тільки у випадках необхідності. Автор- ське дослідження виявило, що серед батьків, які жи- вуть окремо від дітей, отримують від них допомогу вдома і по господарству не більше 30%. Такий від- соток пояснюється тим, що значна частина батьків у старості живе з дітьми (близько 60%). Здебіль- шого діти допомагають батькам у сільських місце- востях. Разом з тим, відмінності в допомозі за со- ціальними категоріям несуттєві. Грошову допомогу від дітей-заробітчан отримують 40% людей похи- лого віку [5, с. 29]. «Мій син, коли вертається з Росії, зараз іде до мене. Приносить усілякі цукер- ки, дає гроші на ліки, коли мені їх треба, дає гроші й «про запас». Та я не дуже хочу брати, бо ж моло- дим вони більше пригодяться» (інтерв’юер — пані Марія, 70 років) [15, с. 7]. «Дочка мені з Італії при- силає одяг, оливкову олію й різноманітні макарони. А ще за її гроші мені зробили операцію на тазобе- дреному суглобі. Це коштувало великих грошей, та діти їх не пожаліли, знайшли хорошого лікаря, за- платили йому, і мені її зробили. Без італійських за- робітків «нигда шуга» я би-м дотепер не жила» (інтерв’юер — пані Йолана, 74 роки) [12, с. 94]. Старі батьки, або один з них, наприкінці свого життя частіше переселяються в сім’ї дочок, ніж си- нів. Коли батьки на схилі літ продовжують жити окремо, а такі випадки все ж переважають, їм допо- магають всі діти, за умов нормальних взаємин усіх членів колишньої батьківської сім’ї. При цьому час- то синів замінюють невістки. Пояснюється це, ма- буть, тим, що в домашньому господарстві більш по- трібною є домашня жіноча праця. Цікавим є те, що коли пристарілим батькам допомагає невістка, дея- кі з них твердять, що їм допомагає син [19, с. 68]. У селі ж для багатьох старих людей орна земля і присадибна ділянка є основними джерелами їх існу- вання, проте самі вони з роками дедалі більше втра- чають працездатність. «За цю пенсію, яку я дістаю, прожити неможливо. Якби не ґаздівство (маю 14 ку- рей, свинча, коровку) та земля, й не знаю, на що бись-ме жили. На городі вродиться усе своє — і картопля, і квасоля, і огірки з помідорами… Були б лише сили робити, а то я вже з старим не дуже й ма- ємо змогу, а молодь уся по роботах…» (інтерв’юер — 1023Бабуся та дідусь у сім’ях закарпатських заробітчан на початку ХХІ століття… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 пані Ганна, 68 років) [7, с. 38]. В інших випадках батьки чинять по-різному: користуються тим, що їм дають діти за домовленістю при передачі їм права на землю, і живуть окремо від них; не відокремлюють сина або дочку, що вступили в шлюб, і живуть од- нією із ними сім’єю; після їх шлюбу, поки є сили, живуть окремо, а потім, ставши немічними, перехо- дять у сім’ю сина або дочки» [19, с. 68]. Допомога батьків дорослим дітям, які живуть окре- мо від них, включає насамперед догляд і нагляд за онуками. Тим самим якоюсь мірою спростовується твердження соціологів про ізоляцію поколінь, ізоля- цію нуклеарних сімей від родичів. Проведені польо- ві дослідження по закарпатських селах свідчать, що більшість селян мають хоча б одного з дітей, що живе поблизу від них. Це створює умови для частих кон- тактів батьків з дітьми і їх взаємодопомоги. Що ж стосується бабусь, то в разі потреби багато хто з них приїжджають в сім’ї дітей навіть з іншого села чи ра- йону, щоб доглядати за онуками. До речі, бабусь- няньок більше, ніж дідусів. Це пояснюється їх тра- диційною роллю в родині, і тим, що навіть дідусі у віці 50—60 років на Закарпатті нерідко теж є заро- бітчанами, а тому більшість часу самі перебувають поза межами дому. У таких випадках передача тра- дицій, норм поведінки, звичок, звичаїв йде хоча б на- половину через покоління, тобто від старшого ону- кам, а наполовину або менше від середнього поколін- ня — батьків їх дітям. Тому батьки помічають у своїх дітях стереотипи поведінки, переконання, ма- неру спілкування, особливості сприйняття тощо, які їм самим вже не властиві, від яких вони вже відійшли, і які їхні діти перейняли від людей старшого поколін- ня. «Дитина наслухається від моєї мами, коли та го- ворить з сусідкою, всіляких «сільських казок», а по- тім увечері приходить і переповідає їх мені…», — розповідає Палюх Оксана, у якої чоловік за кордоном, а сама вона працює медсестрою у лікарні і залишає свою донечку з бабусею та дідусем [16, с. 45]. Із викладеного видно, що в умовах сьогодніш- ньої закарпатської дійсності надзвичайно цінною як для самих заробітчан, так і для їхніх батьків є взаємодопомога один одному, яка охоплює господарсько-побутову, матеріальну та виховну сферу їхнього життя. Старше покоління у родинах трудових мігрантів Закарпаття на початку ХХІ ст. з усім їхнім душев- ним багатством є своєрідним цементуючим фунда- ментом у багаторівневих відносинах членів заробіт- чанської cім’ї. Саме воно забезпечує як господарсько- побутову підтримку сімей трудових мігрантів, та є основним вихователем їхніх дітей, джерелом життє- вого досвіду та підтримки для них. Яким би не був склад сім’ї (двох- або трьохпоколінною), хто б з бать- ків не їздив на заробітки за кордон, дідусь і бабуся систематично спілкуються зі своїми дітьми та онука- ми, допомагають їм матеріально, беруть активну участь у їхньому житті. Подібна взаємодопомога від- носно батьків спостерігається і з боку самих трудо- вих мігрантів та їхніх дітей. Та це й не дивно, адже діти-респонденти з заробітчанських родин неодно- разово підкреслювали, що їхні стосунки з бабусею були істотно більш інтимними і відвертими, ніж з батьками. Враховуючи соціально-економічні зміни в нашій державі, які сприяють процесам трудової мі- грації, тобто збільшенню кількості функціонально не- повних сімей, соціально-психологічна важливість цієї теми потребує подальших ґрунтовних досліджень. 1. Аналітична записка про обсяги трудової міграції насе- лення Закарпатської області // Поточний архів Мі- ністерства праці та соціальної політики Закарпатсько- го обласного центру зайнятості населення. Діловодство Державного центру зайнятості Закарпатської області від 01.09.2006 р. на 4 c. 2. Обсяги трудової міграції жителів міського населення Закарпатської області за межі України // Поточний архів Державного центру зайнятості Закарпатської області. Діловодство за 2006 р. на 5 с. 3. Обсяги трудової міграції жителів міського населення Закарпатської області в інші області України // По- точний архів Державного центру зайнятості Закарпат- ської області. Діловодство за 2006 р. на 4 с. 4. Щоденник польових досліджень автора, проведених в с. В. Раковець Іршавського району (серпень 2008 р.) // Архів кафедри історії Стародавнього світу та Середніх віків історичного ф-ту УжНУ за 2008 р. — Зош. № 4 (інтерв’ю дітей трудових мігрантів віком від 6 до 12 ро- ків). — 65 с. 5. Щоденник польових досліджень автора, проведених в селах Закарпатської області (2007—2013 рр.) // Архів автора. — Зош. № 7 (загальні дані). — 131 с. 6. Щоденник польових досліджень автора, проведених у с. Крецьки Свалявського району (березень 2011 р.) // Архів кафедри історії Стародавнього світу та Середніх віків історичного ф-ту УжНУ за 2011 р. — Зош. № 1 (інтерв’ю). — 62 с. 7. Щоденник польових досліджень автора, проведених у с. М. Раковець Іршавського району (жовтень 2012 р.) // Оксана КИЧАК1024 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Архів кафедри історії Стародавнього світу та Середніх віків історичного ф-ту УжНУ за 2012 р. — Зош. № 1 (інтерв’ю). — 44 с. 8. Щоденник польових досліджень Вайдич Надії, про- ведених під час етнографічної практики в с. Негровець Міжгірського району (літо 2009 р.) // Архів кафедри історії Стародавнього світу та Середніх віків історич- ного ф-ту УжНУ за 2009 р. — Зош. № 3 (інтерв’ю дітей трудових мігрантів). — 77 с. 9. Щоденник польових досліджень Горбач Людмили, проведених під час етнографічної практики в селах Бог- дан та Видричка Рахівського району (літо 2010 р.) // Архів кафедри історії Стародавнього світу та Середніх віків історичного ф-ту УжНУ за 2010 р. — Зош. № 3 (інтерв’ю дітей трудових мігрантів). — 50 с. 10. Щоденник польових досліджень Грицько Марини, проведених під час етнографічної практики у с. Коше- лево Хустського району (літо 2010 р.) // Архів кафе- дри історії Стародавнього світу та Середніх віків істо- ричного ф-ту УжНУ за 2010 р. — Зош. № 2 (інтерв’ю дітей трудових мігрантів). — 85 с. 11. Щоденник польових досліджень Костак Ангеліни, проведених під час етнографічної практики у с. Віль- хівка Іршавського району (літо 2010 р.) // Архів ка- федри історії Стародавнього світу та Середніх віків історичного ф-ту УжНУ за 2010 р. — Зош. № 3 (інтерв’ю дітей трудових мігрантів). — 39 с. 12. Щоденник польових досліджень Мешко І.Я., про- ведених під час етнографічної практики в с. Тур’я- Ремета Перечинського району (літо 2009 р.) // Архів кафедри історії Стародавнього світу та Се- редніх віків історичного ф-ту УжНУ за 2009 р. — Зош. № 2 (інтерв’ю рідних та дітей трудових мі- грантів). — 101 с. 13. Щоденник польових досліджень Омельчук Ганни, проведених під час етнографічної практики в с. Зави- дово Мукачівського району (літо 2010 р.) // Архів кафедри історії Стародавнього світу та Середніх віків історичного ф-ту УжНУ за 2010 р. — Зош. № 3 (інтерв’ю дітей трудових мігрантів). — 60 с. 14. Щоденник польових досліджень Понзель Андріани, проведених під час етнографічної практики в с. Лази Воловецького району (літо 2009 р.) // Архів кафедри історії Стародавнього світу та Середніх віків історич- ного ф-ту УжНУ за 2009 р. — Зош. № 3 (інтерв’ю дітей трудових мігрантів). — 48 с. 15. Щоденник польових досліджень Тегзи Оксани, про- ведених під час етнографічної практики в с. Березово Хустського району (літо 2009 р.) // Архів кафедри історії Стародавнього світу та Середніх віків історич- ного ф-ту УжНУ за 2009 р. — Зош. № 2 (інтерв’ю рідних та дітей трудових мігрантів). — 27 с. 16. Щоденник польових досліджень, проведених під час етнографічної практики в с. Сасово Виноградівського району (літо 2010 р.) // Архів кафедри історії Старо- давнього світу та Середніх віків історичного ф-ту УжНУ за 2010 р. — Зош. № 1. — Ч. 3 (інтерв’ю дружин трудових мігрантів). — С. 72. 17. Щоденник польових досліджень, проведених під час етнографічної практики у с. Голубине Сваляв- ського району (літо 2010 р.) // Архів кафедри іс- торії Стародавнього світу та Середніх віків істо- ричного ф-ту УжНУ за 2009 р. — Зош. № 1 (інтерв’ю). — 183 с. 18. Артамонова Е.И. Психология семейных отношений с основами семейного консультирования : Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Е.И. Артамонова, Е.В. Ек- жанова, Е.В. Зырянова и др. ; под ред. Е.Г. Силяевой. — М. : Академия, 2002. — 192 с. 19. Ганцкая О.А. Польская семья. Опыт этнографического изучения / О.А. Ганцкая. — М. : Наука, 1986. — 176 с. 20. Скутіна В.І. Виховні функції матері, батька, бабусі, дідуся у формуванні особистості за традиціями народ- ної родинної педагогіки / В.І. Скутіна // Сім’я та ро- динне виховання у національній етнопедагогічній куль- турі: Збірник наукових статей. — Переяслав- Хмельницький : Ризографіка, 2005. — С. 112—115. 21. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка / М.Г. Стель- махович. — К. : Радянська школа, 1985. — 312 с. 22. Бурлакова В. Любов на відстані. Трудова міграція змінює підходи українців до формування сім’ї. Поки- нуті діти / В. Бурлакова // Тиждень ua / http:// tyzhden.ua/Society/57977. — 27.08.2012. 23. Виноградова В. Зачем нужны бабушки — дедушки? (О роли прародителей в современной семье) / В. Ви- ноградова // Семья России / http://semyarossii.ru/ zhurnal/zhurnal-v/slovo-professionalu/395---.html. 24. Етнопедагогіка гуцульської школи [Електронний ре- сурс] // Реферат. Електрон. дані. — Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/reports/pedagog/14712/ (дата звернення 3.01.2013). 25. Комісарик М.. Роль етнопедагогіки у вихованні ша- нобливого ставлення дітей до дорослих / М. Коміса- рик, І. Тютюнник. — 15 с. Електронний ресурс. — Режим доступу: http://www.google.ru/url?sa=t&rct =D0%B4%D1%83%D1%88%D1%83+% arr.chnu. edu.ua/.../Роль%20етнопедагогіки%2... (дата звер- нення 22.05.2013). 26. Крупник І.Р. Вплив батьківської деривації на уявлен- ня образу майбутньої сім’ї в дітей трудових мігрантів / І.Р. Крупник // Психологічні перспективи. — Ви- пуск 20. — 2012. — С. 115—124. Електронний ре- сурс. — Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/ portal/soc_gum/Pp/2012_20/R1/Krupnik.pdf (дата звернення 14.05.2013). 27. Куровская С. Бабушка и дедушка в семье / С. Куров- ская // http://planeta-semja.iatp.by/54.htm. 28. Прабатьки (Бабусі і дідусі) в системі сімейних відно- син // igisp-klass / http://www.igisp-klass.aha.ru/ua/ content/prabatki-babus-d-dus-v-sistem-s-meinikh-v- dnosin. — 03.07.2012. 1025Бабуся та дідусь у сім’ях закарпатських заробітчан на початку ХХІ століття… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 29. Русин С. На Закарпатті заробітчани залишають дітей на бабів і дідів / С. Русин // Газета по-українськи. Режим доступу: http://zakarpattya.net.ua/. — 18.09.2008. 30. Толстокорова А. Жіноче обличчя трудової міграції: усе більше українок вирушають на заробітки за кордон / А. Толстокорова // Український тиждень. Режим до- ступу: http://tyzhden.ua/Society/58627. — 2012. — 27 серпня. 31. Эрик Г. Эриксон. Детство и общество. / Эрик Г. Эриксон ; изд. 2-е, перераб. и доп. ; пер. с англ. и научная редакция А.А. Алексеева. — СПб. : Ленато ; ACT; Университет- ская книга, 1996. — 592 с. Электронный ресурс. — Ре- жим доступа: http://www.weblit.net/writer/4006/book/ 11575/erikson_erik_g/detstvo_i_obschestvo/read (время обращения 22.05.2013). 32. Яка роль дідусів і бабусь у вихованні онуків? // http://verano.rv.ua/dim-i-simya/yaka-rol-didusiv-i- babus-u-vixovanni-onukiv/. — 12.02.2013. Oksana Kychak GRANDPARENTS IN THE FAMILIES OF TRANSCARPATHIAN LABOUR MIGRANTS IN THE EARLY XXI c. (impact on grandchildren and mutual help to children) Some changes of traditional social roles within the families of Transcarpathian labour migrants during the early XXI c., par- ticularly the crossover of parental duties to grandparents have been considered in the article. Especial attention has been paid to the roles of grandparents in mentioned families, as well as the relations between elder persons, «eurochildren» and labour mi- grants. Light has been thrown upon the notions of «surrogate fatherhood and «substituting parents». The article has brought analytical study in the problem as for changes of traditional roles, when the souls of children of labour migrants, unlike the body, are created by grandparents. In the article have been ex- posed main ways for reciprocal support of grandparents and children in contemporary families of labour migrants. Keywords: grandmother and grandfather, family of labour mi- grant, children, relations between grandparents and grandchil- dren, reciprocal help. Оксана Кычак БАБУШКА И ДЕДУШКА В СЕМЬЯХ ЗАКАРПАТСКИХ ТРУДОВЫХ МИГРАНТОВ В НАЧАЛЕ ХХI ВЕКА (влияние на внуков и взаимопомощь детям) В статье рассмотрены изменения традиционных соци- альных ролей в семьях трудовых мигрантов на Закарпа- тье в начале ХХІ века, в частности, переход родитель- ских функций к бабушкам и/или дедушкам. Основное внимание уделено роли старшего поколения родственни- ков в подобных семьях, а также их взаимоотношениям с «евродетьми» и родителями последних, понятиям «сур- рогатное отцовство», «замещающие родители» и т.п. Анализируется проблема изменений традиционных се- мейных ролей, вследствие чего души детей, в отличие от их тел, подвергаются активным воздействиям дедушек и бабушек, освещаются основные способы взаимодействий между старыми людьми и детьми в неполных современ- ных семьях. Ключевые слова: бабушка, дедушка, семья трудових ми- грантов, дети, отношения старых членов семей и внуков, взаимопомощь.

Бабуся та дідусь у сім’ях закарпатських заробітчан на початку ХХІ століття (вплив на онуків та взаємодопомога дітям)

Репозитарії

Схожі ресурси