Городоцький цвинтар у Львові: основні причини виникнення, розвиток та занепад (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.)

У статті в хронологічній послідовності досліджується процес формування Городоцького цвинтаря у м. Львові від заснування у другій половині ХVII ст. до його закриття. Проаналізовано основні причини виникнення кладовища як одного з перших заміських цвинтарів Львова. Подано короткий аналіз історик...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Харчук, Х.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2013
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95045
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Городоцький цвинтар у Львові: основні причини виникнення, розвиток та занепад (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.) / Х. Харсук // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1045-1051. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-95045
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-950452016-02-14T03:02:43Z Городоцький цвинтар у Львові: основні причини виникнення, розвиток та занепад (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.) Харчук, Х. Статті У статті в хронологічній послідовності досліджується процес формування Городоцького цвинтаря у м. Львові від заснування у другій половині ХVII ст. до його закриття. Проаналізовано основні причини виникнення кладовища як одного з перших заміських цвинтарів Львова. Подано короткий аналіз історико-мистецьких пам’яток кладовища. Городоцький цвинтар сьогодні є втраченою пам’яткою історико-меморіальної та культурної спадщини західного регіону України. In chronological sequence the article has examined formation of Lviv suburban Horodok cemetery from its foundation in the second half XVII c. to the closure of it. Main reasons for foundation of cemetery as one of the first Lviv suburban ones have been exposed. A brief analysis in historical and artistic monuments of the cemeteryhfs been presented. Nowadays Horodok cemetery belongs to unsaved monumental memorial and cultural heritage of Western Ukraine. В статье в хронологической последовательности исследуется процесс формирования Городокского кладбища в г. Львове от основания во второй половине ХVII в. до его закрытия. Проанализированы основные причины возникновения кладбища как одного из первых загородных кладбищ Львова. Представлен краткий анализ историко-художественных памятников кладбища. Городокское кладбище — это на сегодня несохранившийся памятник историко-мемориального и культурного наследия западного региона Украины. 2013 Article Городоцький цвинтар у Львові: основні причини виникнення, розвиток та занепад (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.) / Х. Харсук // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1045-1051. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95045 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Харчук, Х. Городоцький цвинтар у Львові: основні причини виникнення, розвиток та занепад (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.) Народознавчі зошити
description	У статті в хронологічній послідовності досліджується процес формування Городоцького цвинтаря у м. Львові від заснування у другій половині ХVII ст. до його закриття. Проаналізовано основні причини виникнення кладовища як одного з перших заміських цвинтарів Львова. Подано короткий аналіз історико-мистецьких пам’яток кладовища. Городоцький цвинтар сьогодні є втраченою пам’яткою історико-меморіальної та культурної спадщини західного регіону України.
format	Article
author	Харчук, Х.
author_facet	Харчук, Х.
author_sort	Харчук, Х.
title	Городоцький цвинтар у Львові: основні причини виникнення, розвиток та занепад (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.)
title_short	Городоцький цвинтар у Львові: основні причини виникнення, розвиток та занепад (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.)
title_full	Городоцький цвинтар у Львові: основні причини виникнення, розвиток та занепад (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.)
title_fullStr	Городоцький цвинтар у Львові: основні причини виникнення, розвиток та занепад (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.)
title_full_unstemmed	Городоцький цвинтар у Львові: основні причини виникнення, розвиток та занепад (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.)
title_sort	городоцький цвинтар у львові: основні причини виникнення, розвиток та занепад (друга половина хvii — кінець хіх ст.)
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95045
citation_txt	Городоцький цвинтар у Львові: основні причини виникнення, розвиток та занепад (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.) / Х. Харсук // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1045-1051. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT harčukh gorodocʹkijcvintarulʹvovíosnovnípričiniviniknennârozvitoktazanepaddrugapolovinahviikínecʹhíhst
first_indexed	2025-07-07T01:46:44Z
last_indexed	2025-07-07T01:46:44Z
_version_	1836950808879431680
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 До перших заміських цвинтарів Львова другої половини ХVІІ ст., які після декретів австрій- ського імператора Йосифа ІІ отримали статус місь- ких і належать тепер до незбережених пам’яток історико-культурної спадщини західного регіону України, відноситься давнє Городоцьке кладовище. Після першого поділу Польщі у 1772 р., коли Гали- чина увійшла до складу Австрійської імперії, Львів став адміністративним центром її новоствореної про- вінції. Австрійський імператор Йосиф ІІ, вражений великою кількістю церков, костелів, монастирів і чорного одягу ченців, назвав Львів «містом чорних круків». Сім кладовищ, скупчених навколо храмів середмістя на 36 гектарах, разом із щоденними по- бутовими відходами створювали нестерпну атмос- феру. У болоті, смітті й фекаліях тонула бруківка міських вулиць, навкруги панували руїна та запус- тіння. Як твердить статистика, впродовж перших п’яти століть існування Львова у місті було зафіксо- вано 51 епідемію [4, s. 72]. 11 грудня 1783 р. у віденській Надвірній канце- лярії вийшов декрет, який підписав австрійський ім- ператор Йосиф ІІ. Згідно цього указу магістрати всіх австрійських провінцій, у томі числі й Галичини, по- винні були ліквідувати всі цвинтарі при храмах та протягом чотирьох тижнів виділити за містом спеці- альні ділянки для нових цвинтарів. Цей декрет 22 січня 1784 р. опублікувало Галицьке Намісни- цтво, однак через чотири тижні у Львові ніяких за- міських цвинтарів не почали влаштовувати, а помер- лих і надалі ховали навколо святинь. Тоді 9 вересня 1784 р. був підписаний другий імператорський де- крет, згідно з яким для порушників встановили від- повідні покарання. Незважаючи на це, справа вла- штування заміських цвинтарів тягнулася у Львові ще кілька років [9, s. 17—18]. Зі зростанням міста в кінці ХVIII cт. цвинтарі при храмах стали затісними, тим більше, що права індивідуального поховання домагалися щораз шир- ші кола суспільства. Висока смертність, викликана доволі частими спалахами епідемій, також спричи- нилася до того, що забракло місця для поховань при святинях. З ліквідацією оборонних укріплень у кін- ці ХVIII — на початку ХІХ століття територія се- редньовічного Львова почала розширюватися в усіх напрямках. Колишні передмістя злилися з містом, утворюючи площу, яка становила 31,9 квадратних кілометрів. Місто поділили на п’ять дільниць: І — Галицьку, ІІ — Краківську, ІІІ — Жовківську, © Х. ХАРЧУК, 2013 Христина ХАРЧУК ГОРОДОЦЬКИЙ ЦВИНТАР У ЛЬВОВІ: ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ, РОЗВИТОК ТА ЗАНЕПАД (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.) У статті в хронологічній послідовності досліджується про- цес формування Городоцького цвинтаря у м. Львові від за- снування у другій половині ХVII ст. до його закриття. Проаналізовано основні причини виникнення кладовища як одного з перших заміських цвинтарів Львова. Подано короткий аналіз історико-мистецьких пам’яток кладовища. Городоцький цвинтар сьогодні є втраченою пам’яткою історико-меморіальної та культурної спадщини західного регіону України. Ключові слова: заміський цвинтар, некрополь, похован- ня, історико-меморіальна спадщина, пам’ятка історії. Христина ХАРЧУК1046 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 IV — Личаківську, V — Середмістя. Тоді, згідно з рішенням маґістрату м. Львова, виникли перші по- заміські цвинтарі. Для нових поховань маґістрат ви- ділив нові площі — відповідно для кожної дільни- ці міста. Галицька дільниця отримала Стрийський цвинтар, початково розташований в околицях тепе- рішнього головного входу у Стрийський парк від вул. І. Франка. Краківська — мала ховати помер- лих на Городоцькому цвинтарі, у верхній частині те- перішньої вул. Ю. Федьковича. Жовківській діль- ниці виділено цвинтар на Підзамчі, названий «Па- парівкою» — від прізвища колишнього власника цих ґрунтів. Личаківська дільниця і Середмістя отримали для поховань площу за церквою святих Петра і Павла, де ще у XVI ст. знаходився моро- вий цвинтар, названий пізніше Личаківським. На думку історика Владислава Цесельського, Го- родоцький цвинтар був закладений 1682 р. [5, s. 15] під час зборів війська польського короля Яна ІІІ на допомогу обложеного турками Відня у 1683 р. Для цього на південно-західній околиці, за містом, на по- лях Білогорщі, було призначено ґрунт площею шес- ти польських морґів (53 ари), на якому королівські війська стояли табором та формували свої загони для походу. Тут відбувалися військові паради так звано- го Рицарського кола до останніх днів Речі Поспо- литої [9, s. 10]. Згідно з актовими книгами костелу Святої Анни, тут також почали ховати померлих жовнірів через брак місця на цвинтарі при костелі. На місці цього військового поховання на полях Бі- логорщі, на ґрунтовій ділянці, наближеній за фор- мою до правильного чотирикутника (район сучасної верхньої частини вул. Городоцької, біля вул. С. Смаль- Стоцького) почав формуватися Городоцький цвин- тар. Згодом сюди вивозили ховати незаможних лю- дей [5, s. 15]. На цвинтар вела так звана дорога Цвинтарна [12, s. 35] (пізніше вул. Цвинтарна), що йшла на захід від пл. Юра. Назва цвинтаря, очевид- но, походила від того, що він був розташований при дорозі, яка вела до міста Городка під Львовом. 1 липня 1751 р. на полях Білогорщі львівські отці домінікани через брак місця у своєму костелі, який тоді відновлювали, інсценізували пишну коронацію Чудотворної ікони Божої Матері [5, s. 15]. Акт ко- ронації відбувся з особливою урочистістю при учас- ті львівського військового гарнізону під керуванням галицького хорунжого Яна Шумлянського. Згодом на місці урочистої події домінікани вирішили поста- вити пам’ятну колону і 29 травня 1756 р. звернули- ся за дозволом до львівського магістрату [11, s. 2]. Пам’ятну колону домінікани звели дуже швидко. В основі колони був чотиригранний кам’яний поста- мент, висотою 12 метрів, шириною — 2,52 метра з трьома сходинками. На ньому стояла триярусна пі- раміда з нішами у формі таблиць, на яких розміща- лися образи святих: Матері Божої, святого Юзефа, святого Алоїза, святого Луки Євангеліста, святого Якова, святого Вінцента і святого Домініка. Під ними знаходились родинні герби Потоцьких та Мнішків. Колона вінчалася позолоченим верхом, на якому поміщалася бляшана позолочена корона, а з неї виблискувала на всі сторони шестипроменева зо- лотиста зірка [5, s. 76]. На колоні був пам’ятний на- пис, що вона була виставлена в основному на кошти меценатки, фундаторки декількох костелів, Людві- ки з Мнішків Потоцької (*1712—†1768), жінки краківського каштеляна і гетьмана коронного Юзе- фа Потоцького [9, s. 16]. Ще один напис на марму- ровій таблиці свідчив про те, що у 1837 р. її відно- вив львівський міщанин Станіслав Бернацький [9, s. 16]. З часу цієї реставрації у додатку до «Львів- ської газети» (dodatek do «Gazety Lwowskiej») збе- реглися згадки безіменного автора з 1851 р. Він пи- сав, що при відновленні колони допущено ряд гру- бих помилок. Зокрема, на головному боці колони було написано, що коронація Матері Божої відбула- ся у 1753 р., а з протилежного зазначено, що коло- ну поставлено у 1750 р. Довкола цієї пам’ятної колони, після коронації образу Матері Божої у 1751 р., згідно з тверджен- ня Владислава Цесельського, почав розростатися Городоцький цвинтар [5, s. 15]. Історик Францішек Яворський висловив іншу думку щодо появи цвин- таря. Він вважав, що цвинтар на полях Білогорщі заснував австрійський уряд після декретів 1784 р. імператора Йосифа ІІ стосовно захоронень у містах, оскільки раніших поховань тут не було. Доказом цьо- го, на думку історика, є той факт, що на всіх планах Львова з другої половини XVIII ст. в цьому місці немає сліду цвинтаря, а колона Матері Божої сто- їть самотньо, без жодного цвинтарного оточення [9, s. 17]. Яворський піддавав також сумніву тверджен- ня Цесельського стосовно поховань, зафіксованих у актах костелу святої Анни, які пропали безслідно. 1047Городоцький цвинтар у Львові: основні причини виникнення, розвиток та занепад… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Натомість він стверджував, що біля костелу святої Анни був раніше невеликий цвинтарик для другої дільниці міста з боку вул. Янівської (тепер вул. Т. Шевченка), на якому ховали прихожан. Львів’яни, які у той час привикли до думки, що будуть поховані на освяченій землі біля святинь, вва- жали заміські цвинтарі профанацією для маєстату смерті. Для того, щоб змінити упереджену громад- ську думку і представити людям користь з поховань за містом з погляду санітарно-гігієнічних міркувань, потрібно було не лише імператорських розпоряджень та агітації, але й тривалого часу до адаптації з цими нововведеннями. Потрібно зазначити також, що у табулярних міських книгах австрійського періоду занотовано право власності ґміни міста Львова на реальність кадастру № 779, який відповідав ґрунтовій ділян- ці Городоцького цвинтаря [9, s. 9]. В актах місь- кого архіву збереглося декілька згадок з кінця ХVІІІ і початку ХІХ століть, які стосувалися Го- родоцького цвинтаря [9, s. 9]. У 1851 р., в соту річницю постання колони Мате- рі Божої на полях Білогорщі, конвент домініканів востаннє повторив урочистості коронації. Про це пи- сала тоді «Львівська газета» («Gazeta Lwowska») [6]. В першій чверті ХХ ст. пам’ятна колона ще іс- нувала. Про неї згадував у статті Богдан Януш, який константував, що колона Матері Божої, завершена угорі золотистою шестираменною зіркою, незважа- ючи на обдертий вигляд (оббитий місцями тиньк до червоної цегли та відсутність ікон у нішах) зберегла свої рококові форми відносно непогано і була єди- ною пам’яткою цього стилю у Львові [8, s. 150— 151]. Саме тому львівські консерватори пам’яток на- магалися зберегти її. Регулярні поховання на Городоцькому цвинтарі, згідно з записами цвинтарних книг, тривали до 1 ве- ресня 1875 р. [5, s. 15]. На день офіційного закрит- тя кладовища (1 вересня 1875 р.) там налічувало- ся ще 300 надгробків [9, s. 20]. За оголошенням від 18 вересня 1876 р. магістрат зібрав цих влас- ників гробівців і звернувся з проханням перенести їх на інші львівські цвинтарі коштом міста в термін до 1 вересня 1880 р. [11, s. 2]. В 1880 р. з Горо- доцького цвинтаря урочисто перепоховано і з ве- ликими почестями перенесено в гробівець Львів- ської капітули на Личаківському цвинтарі труни українських греко-католицьких митрополитів — Григорія Яхимовича (†23.04.1863) та Спиридона Литвиновича (†4.06.1869). Могили їхнього попе- редника Митрополита Галицького та Архієписко- па Львівського, єпископа Кам’янецького, предсто- ятеля Української Греко-Католицької Церкви Ан- тона Ангеловича (†8.08.1814), не зважаючи на докладні пошуки останків, не було знайдено на те- риторії Городоцького цвинтаря [3, c. 131]. Відомо лише, що єпископ помер від скарлатини, яка у ХІХ ст. була важкою інфекційною та невиліков- ною хворобою [9, с. 32]. І, можливо тому, як при- пускав Ф. Яворський, єпископ Ангелович був по- хований у безіменній могилі, від якої не залишило- ся сліду. З літературних джерел відомо, що на Городоцькому цвинтарі греко-католицькі митропо- лити були поховані посередині кладовища, а їх мо- гили прикрашав необароковий пам’ятник, заверше- ний короною і зіркою [7, s. 152]. Похоронний кортеж перепоховання українських митрополитів на Личаківський цвинтар, на чолі якого йшли митрополит Юзеф Сембратович і єпис- коп Сильвестр Сембратович, вражав пишністю. За митрополитами йшли учні руської академії, вбрані у пурпурові шати, які несли металеву труну з остан- ками митрополита Григорія Яхимовича, накриту вінками. Далі йшло сім караванів, на яких були тру- ни з останками митрополита Спиридона Литвино- вича, єпископа Івана Бохенського (†1857), отців каноніків Ніцетаса Ізака (†1869), Івана Лотоць- кого (†1866), Мартина Барвінського (†1865), па- роха церкви святого Юра Петра Левицького (†1847). Караван Антона Ангеловича пересував- ся з порожньою труною, прикритою великими ґір- ляндами і численними стрічками, на яких було на- писано «Отець Русі» [9, s. 33]. Окрім трьох митрополитів та цілої плеяди крило- шан церкви святого Юра, на Городоцькому цвинта- рі були поховані також Андрій Дуткевич (†1866), ректор руської семінарії, та Фердинанд Кордасевич (†1873), віцеректор цієї семінарії [9, s. 33]. З ду- ховних осіб на Городоцькому цвинтарі були похова- ні також ксьондз костелу святої Анни Турський та парох з міста Кросно у південно-східній Польщі Юзеф Бєльський (†1839). Невідшуканими на зліквідованому Городоцькому цвинтарі залишилися могили сестер Сакре Кер. Се- Христина ХАРЧУК1048 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 ред них були монахині, які померли далеко від своєї батьківщини, зокрема, на цвинтарі, були поховані німкені: Клара Фреда, Вільгельміна Граділлек, Лу- їза Ґрубер, Луїза Турк; французки: Леона Летрі- дарт, Евеліна Безірс, Марія Понцет та англійка Дженні Ґеорґес [9, s. 33]. Незважаючи на те, що львівські шляхтичі захо- ронювали своїх померлих, здебільшого, в каплицях або гробівцях на територіях своїх родових маєтків, на Городоцькому цвинтарі були також деякі їхні по- ховання. Тут, зокрема, були поховані: Валентин Чацький (†1838), Фелікс Пеґловський, Цецилія з Фредрів Яблоновська (†1847), сестра Олександра Фредри, Текля з Шептицьких Кунашевська, Софія з Яблоновських Фредро (бабка митрополита Ан- дрея Шептицького), Северина з Фредрів Скшин- ська (†1855), Кароль та Антоній Дідушицькі, Ка- роль Яблоновський (†1841) та інші [9, s. 34]. Май- же всі вони згодом були перенесені на інші місця поховань, деякі навіть за межі Львова. Зокрема, Це- цилія з Фредрів Яблоновська була перепохована у крипті під старим костелом у Кросценку (нині Же- шівське воєводство, Польща). 17 травня 1908 р. президент Львова Станіслав Цюхцінський повторно подав урядовий список ре- шти гробівців Городоцького цвинтаря для того, щоб протягом року родини померлих перенесли гробівці своїх предків на інші цвинтарі [11, s. 2]. В іншому випадку місто знімало з себе відповідальність за по- дальше їх існування. Холодне мовчання родин померлих було відпо- віддю на постанову магістрату. На засіданні місь- кої ради 27 травня 1908 р. ухвалено видати опис цвинтаря. Його виконав Францішек Яворський у статті «Городоцький цвинтар» (1908 р.), яка уві- йшла до тому «Львівської бібліотеки» («Biblioteki Lwowskiej»), видрукуваній у книгарні Ґубринови- ча і Шмідта товариством шанувальників минулого Львова [9]. У 1908 р. на цвинтарі налічувалося біля 70 надгробків, на той час була також книга реє- страції поховань з кінця ХVІІІ — початку ХІХ сто- літь, єдине джерело для виявлення прізвищ похо- ваних осіб та перенесені могили після закриття кла- довища [9, s. 20]. Найстарші приватні пам’ятники Городоцького цвинтаря, згідно з описами Владислава Цесельсько- го та Францішка Яворського, належали Франціш- ку Герману (†1792 р.), цехмайстру мильного цеху, Антонію Крістеллі (†1792 р.), фіскальному ад’юнкту, та Василію Мацєвичу (†1799 р.), каси- ру міської економії [9, s. 76]. З опису цвинтаря, ви- конаного Яворським, відомо, що надгробок Герма- на мав вигляд горизонтальної кам’яної плити з епі- тафійним написом. На початку ХІХ ст. на цвинтарі ховали переваж- но німецьку бюрократію, і тому Яворський писав, що цвинтар тоді мав вигляд провінційного німець- кого «friedhofu», на якому в 1830—1840-х роках часто зустрічалися характерні для перехідного пе- ріоду від класицизму до романтизму надгробки у стилі бідермаєру. Польські надгробки зустрічали- ся у той час рідко. На цвинтарі знаходилися могили відомих львів- ських родин: Кріммерів — від 1843 до 1873 років, Броєрів — з 1817 і 1819 років, Ундерків, Волін- ських, Дістлів та інших, які пізніше були перенесе- ні, переважно їхніми родинами, на Личаківський цвинтар. До цікавих пам’яток відносилися надгроб- ки Матвія Квізали (†1800 р.), Маріанни Шванн (†1805 р.), Фелікса Петринського (†1819), Пете- ра Даре та Клари Ґаттін (†1820), пивовара Йоган- на Прохаски (†1821), родини Шафстендера (†1823 р.), австрійського барона, таємного радни- ка і президента львівського крайового суду Ґеорґа Ехснера (†1829 р.), Райнера Юзефа фон Клепсе (†1835), польського патріота, борця за відроджен- ня Польщі Євгенія Улатовського (†1836 р.), Йо- ганна Нікітша (†1837 р.), Томаша Ґлінського (†1854), Вітольда Малаховського (†1865) та ін- ших [9, s. 21—26, 29]. До особливо цінних скуль- птурних надгробків відносилися пам’ятники профе- сора медицини Львівського університету Яна Ма- хана (†1809 р.) та його дочки Юзефи Махан (†1815 р.). Гробівець родини Яна Махана, зокре- ма його дочки Юзефи, з фігурою плачки (ймовір- но, що авторства Антона Шімзера), був перенесе- ний у 1880-х роках на Янівський цвинтар, де його можна тепер побачити. Він збережений донині у до- брому стані. Надгробок Яна Махана, який, на дум- ку львівського мистецтвознавця Юрія Бірюльова, виконав у 1824 р. скульптор Гартман Вітвер при участі свого учня Антона Шімзера, після ліквідації Городоцького цвинтаря був перенесений у 1880-х ро- ках на Личаківський цвинтар. Він збережений у за- 1049Городоцький цвинтар у Львові: основні причини виникнення, розвиток та занепад… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 довільному стані і стоїть тепер на гробівці родини Айвасових на 67-му полі. Неподалік від поховання Яна Махана на Горо- доцькому цвинтарі був похований професор, а в 1825 р. перший раз ректор Львівського університе- ту, німець за походженням з Баденського князівства Юзеф Маус (†11.10.1856). Він був захоронений біля могили своєї дружини Марії (†10.07.1831) та дочки Джоанни (†1856), яка вийшла заміж за гра- фа Петра Бруніцького, та другої дочки Алоїзи (†1844) [9, s. 38]. Юзеф Маус приїхав до Львова просто з імператорського двору, де був учителем то- дішнього наступника трону Австрії архікнязя Фер- динанда. Родина Мауса, окрім Алоїзи, була пере- похована до каплиці його зятя, графа Петра Бру- ніцького, яка розташована і збережена дотепер на 71-му полі Личаківського цвинтаря [1, apк. 40]. До оригінальних сепулькральних пам’яток Горо- доцького цвинтаря відносився мурований гробівець, який знаходився на його початку з правого боку. На ньому на одній з таблиць був вирізьблений з каменю візерунок хустки святої Вероніки з поль- ським написом. Як припускав Францішек Явор- ський, це була одна зі станцій Мук Христових, яка у давньому Львові проходила від ратуші до косте- лу святого Хреста на Янівській дорозі [9, s. 39]. Три наступні таблиці були незбережені, а четверта з рококовим обрамуванням мала напис, який свід- чив про те, що це був гробівець Маріанни Шванн (†1804), дочки львівського пивовара. Вірогідно, що родина померлої з пієтетом відносилася до дав- ньої, неіснуючої на той час дороги Мук Хрестових, і водночас, бажаючи оздобити гробівець своєї до- чки, вмурувала таблиці з її станцій. У 1874 р. на цвинтарі зведено останній кам’яний надгробок, під яким були поховані останки Клари Ґраф, відомої на той час співачки німецького театру [9, s. 39]. Її чоловік Фердинанд Ґраф, капітан з 51 піхотного полку, який помер 31 серпня 1875 р., у переддень закриття кладовища, велів поховати себе біля коханої дружини. Він був останнім з похованих осіб на Городоцькому цвинтарі. З досліджень пам’яток Городоцького цвинтаря Владислава Цесельського відомо, що на ньому, як і на Личаківському, зустрічалися зразки первісних для Львова скульптурних фігур плачок та жалібниць, да- тованих кінцем ХVІІІ — початком ХІХ століття. Жіночі фігури представляли біль, жаль або смуток і нагадували класицистичні твори Антона та Йоган- на Шімзерів з Личаківського цвинтаря. Літератур- ні джерела засвідчують, що надгробок Яна Дістля (†1866), виконаний скульптором Павлом Евтельє, представляв генія смерті і жіночу постать під хрес- том; надгробок Йоганна Нікітша був прикрашений постаттю засмученої жінки з дитям на руках при по- стаменті з урною [7, s. 152]. Надгробний пам’ятник Юзефи Махан, дочки професора медицини Яна Ма- хана, прикрашала статуя жінки на колінах, постав- лена на високому постаменті [5, s. 54]. Скульптура вирізнялася з-поміж інших на цвинтарі. Торс її був похилений, голова піднесена, руки затиснені і опу- щені до колін. Вираз обличчя жінки був шляхетний та натуральний, статуя уособлювала біль, а дві інші фігури, поміщені на надгробній плиті, символізува- ли жаль і смуток та доповнювали фігурну компози- цію пам’ятника. Всі фігури були одягнені у старо- давні шати. Оригінальна жіноча постать була помі- щена на постаменті надгробка Томаша Ґлінського. Вона обіймала урну, а в руках тримала вінок з кві- тів. Подібні фігури плакальниць прикрашали також надгробки Райнера фон Клепсе, Євгенія Улатовсько- го та Йоганна Нікітша. На початку ХХ ст. історик та реставратор Фран- цішек Яворський пропонував перетворити Городоць- кий цвинтар на публічний парк і, таким чином, збе- регти колону та уцілілі рештки давніх надгробків [8, s. 152]. Ця ідея цілком не була б профанацією для неуцілілого цвинтаря, оскільки, на думку історика, публічний парк слугував би тоді благословенням для живих, виразом пієтизму для запущених та незбере- жених могил. На жаль, до його порад тоді не при- слухалися. Незадовго до Першої світової війни був створений проект перебудови збережених решток цвинтаря (в тому числі й уцілілої колони) на невели- кий відпочинковий парк для мешканців цієї околиці Львова [10, s. 154]. Такі відпочинково-меморіальні парки-некрополі з давніми сепулькральними пам’ятками на той час були поширеними в Європі. 28 грудня 1908 р. професор Владислав Абрагам склав звіт про нищення пам’яток на Городоцькому цвинтарі і надіслав його до центральної комісії пам’яток історії та мистецтва у Відні [2, c. 1—8]. У звіті професор Абрагам пропонував на території не- існуючого Городоцького цвинтаря закласти відпо- Христина ХАРЧУК1050 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 чинковий парк. Центральна комісія у Відні підтри- мала цю ідею у листі до В. Абрагама від 18 січня 1909 р. 27 квітня 1909 р. професор звертається до президіуму магістрату м. Львова з цим питанням. 28 січня 1909 р. на замовлення магістрату викона- но ситуаційний план цвинтаря, який тоді займав пло- щу близько трьох моргів. 12 лютого 1909 р. В. Абра- гам виконав проект відпочинково-меморіального парку на місці Городоцького цвинтаря, який мав ста- ти справжньою оздобою міста [2, c. 8]. За проек- том парк мав мати вільне планування. Деякі уцілілі надгробки мали залишитися на цвинтарі, знищені надгробки заплановано розібрати, закласти паркові доріжки та розмістити лавки. Колона Матері Божої мала реставруватися і залишитися на своєму місці на території нового парку. Однак до реалізації проекту не дійшло, хоч проект парку з підписом автора Вла- дислава Абрагама зберігся. На початку ХХ ст. запущений Городоцький цвин- тар поступово занепадав. На захист старого цвин- таря виступала газета «Kurjer Lwowski». В номері від 13 липня 1916 р. газета повідомляла, в якому жа- люгідному стані він знаходиться. «Сьогодні, — пи- сав «Kurjer Lwowski», — частина цвинтаря вже за- ростає сосною, молодь гуляє, спустошуючи його… Колона Матері Божої, колись — колос у рококо- вому стилі, сьогодні повністю обдерта». У вересні цього ж року Станіслав Рахвал писав, що огорожу цвинтаря місцеві люди використали на опалення по- мешкань, злодії повиносили коштовніший метал, на колишніх могилах влаштований базар [11, s. 2]. Не випадково львівський історик Ф. Яворський писав, «що найгіршими на Городоцькому цвинтарі були живі люди» [9, s. 7]. У 1920-х роках був проект перенесення і вста- новлення пам’ятної колони біля палацу архієписко- па під Високим замком [8, s. 151—152]. Однак львівські консерватори пам’яток архітектури з Ґро- на консерваторів Східної Галичини (Grono konserwatorów Galicji Wschodniej) негативно поста- вилився до цієї ідеї магістрату. На їх думку пам’ятку не можна було переносити з одного місця на інше, тим більше, що вона встановлена з певною метою і протягом довгих років була символом і осередком Городоцького цвинтаря [8, s. 152]. Паралельно з проектом перенесення пам’ятної ко- лони львівські консерватори пам’яток, турбуючись долею давніх надгробків Городоцького, Жовківсько- го та Стрийського цвинтарів, запропонували магі- страту перевезти їх на Личаківський цвинтар. Пе- ревезені пам’ятки інженер Ігнацій Дрекслер плану- вав розмістити під огороджуючим муром з внутрішньої сторони Личаківського цвинтаря, вздовж вул. святого Петра (тепер — вул. І. Мечні- кова). З цією метою необхідно було добудувати кри- тий портик, що мав йти вздовж муру, який огоро- джував кладовище. Це дало б змогу створити єди- ний у своєму роді цвинтарний лапідаріум, який би додав атракційності прекрасному Личаківському цвинтарю, збагативши його стількома великими вар- тісними пам’ятками [8, s. 151—153]. У 1925 р. кон- серватор пам’яток Богдан Януш писав у «Wiadomościach Konserwatorskich»: «Мусимо його (Личаківський цвинтар — прим. автора) збага- тити стількома цінними пам’ятками, щоб завжди був занадто дорогий, щоб колись ніхто не наважився так з ним поступати, як з тими трьома (тобто Папарів- кою, Городоцьким та Стрийським цвинтарями), зни- щеними вже назавжди» [8, s. 152—153]. Прикро, але і ця ідея також залишилася нереалізованою. У 1908 р. на фрагменті Городоцького цвинтаря зі сходу при колишній вул. Кентшинського, 30 і 32 (тепер при вул. Федьковича, 30 міститься Будинок фізичної культури залізничників) постав за проек- том архітектора Юзефа Пйонтковського будинок польського спортивного товариства «Сокіл 2». У той же час з другого боку цвинтаря — з заходу по- чав розбудовуватися та займати його колишню те- риторію заклад невиліковнохворих Антонія та Ві- кторії Білінських, найдавніший з будинків якого по- став ще у 1890—1897 роках за проектом Юліуша Ґохберґера. Після Першої світової війни територія Городоцького цвинтаря почала поступово забудову- ватись сучасними будівлями. В 1932—1936 роках за проектом архітектора Ромуальда Мюллера був побудований Палац залізничників (тепер Будинок науки і техніки Львівської залізниці) при вул. Федь- ковича 54/56. Сквер перед головним фасадом цьо- го будинку постав на фрагменті Городоцького цвин- таря, остаточно зліквідованого після Другої світо- вої війни. Вільною від забудови залишилася лише невелика ділянка, що збігається з цим сквериком, та частина пл. Липневої, там, де тепер міститься Привокзальний базар. 1051Городоцький цвинтар у Львові: основні причини виникнення, розвиток та занепад… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Городоцький цвинтар — один з перших заміських цвинтарів Львова, який виник у кінці ХVІІІ ст. вна- слідок прогресивних реформ Йосифа ІІ та завдяки розширенню міста отримав статус міського і став од- ним з перших офіційних кладовищ у Львові, на яко- му хоронили людей згідно з загальноприйнятими єв- ропейськими традиціями того часу. Прикро, що досі цвинтар, на якому були колись поховані галицькі ми- трополити Григорій Яхимович, Спиридон Литвино- вич та Антон Ангелович та інші видатні особи, досі не позначений хоч би пам’ятним знаком, який засвід- чував би існування давнього Городоцького цвинтаря. З огляду на значну історико-меморіальну та культур- ну цінність кладовища варто було б відзначити ко- лишню його територію пам’ятною каплицею, або хоча б пам’ятним хрестом. 1. Державний архів Львівської області. — Ф. Р 3152. — Оп. 1 — Спр. 46. — 258 арк. — (Записи цвинтарно- го поля № 71 на Личаківському цвинтарі). 2. Центральний державний історичний архів України у м. Львові. — Ф. 52 [Магістрат м. Львова, роки]. — Оп. 1. — Спр. 37. — 8 арк. — (Заява, кошторис та плани консерватора Львівському магістрату у справі збереження архітектурних пам’яток Городоцького кла- довища). 3. Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові / Іван Крип’якевич ; авт. передм. Я.Д. Ісаєвич ; упоряд., тек- столог., опрац. і приміт. Б.З. Якимовича ; упоряд. іл. матеріалу Р.І. Крип’якевича ; худож. В.М. Павлик. — Львiв : Каменяр, 1991. — 167 с. : iл. 4. Charewiczowa Ł. Kłęski zaraz w dawnym Lwowie / Łucja Charewiczowa. — Lwów, 1930. — 102 s. : il. 5. Ciesielski W. Pomnikowe rysy z cmentarzy lwowskich / Władysław Z. Ciesielski. — Lwów : nakładem Edwarda Kreutza, 1890. — 97 s. 6. Dodatek tygodniowy do Gazety Lwowskiej. — Lwów, 1851. — № 30, 31. 7. Ilustrowany przewodnik po Lwowie i powszechnej wystawie krajowej. — Lwów : wyd. przez Towarzytstwo dla rozwoju i upiększenia miasta, 1894. — 200 s. : il. 8. Janusz B. Zniszczone cmentarze Lwowskie / B. Janusz // Wiadomości konserwatorskie. — Lwów, 1925. — № 5—6. — S. 150—151. 9. Jaworski F. Cmentarz Gródecki we Lwowie / Franciszek Jaworski. — Lwów : nakl. T-wa miłośników przeszłości Lwowa, 1908. — 62 s. : il. 10. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta / M. Orłowicz // Zjedno- czone zakłady kartograficzne i wydawnicze tow. na ucz. szkół. średn. i wyż. s. a. — Lwów ; Warszawa, 1925. — 273 s. : il. — (Wydanie drugie rozszerzone ; Książnica-Atłas). 11. Rachwał S. Cmentarz Gródecki / Stanisław Rachwał // Kurier Lwowski. — Lwów, 1916. — 22 września. — № 475. 12. Schneider A. Przewodnik po mieście Lwowie / Antoni Schnaider ; Wydanie drugie z planem miasta. — Lwów, 1875. — 198 s. Khrystyna Kharchuk ON FORMATION OF HORODOK CEMETERY IN LVIV (2nd half XVII to late XIX cc.) In chronological sequence the article has examined formation of Lviv suburban Horodok cemetery from its foundation in the second half XVII c. to the closure of it. Main reasons for foun- dation of cemetery as one of the first Lviv suburban ones have been exposed. A brief analysis in historical and artistic monu- ments of the cemeteryhfs been presented. Nowadays Horodok cemetery belongs to unsaved monumental memorial and cul- tural heritage of Western Ukraine. Keywords: suburban cemetery, burial, historical and memo- rial heritage, monument of history. Христына Харчук ФОРМИРОВАНИЕ ГОРОДОКСКОГО КЛАДБИЩА ВО ЛЬВОВЕ (вторая половина ХVII — конец ХІХ в.) В статье в хронологической последовательности исследу- ется процесс формирования Городокского кладбища в г. Львове от основания во второй половине ХVII в. до его закрытия. Проанализированы основные причины возник- новения кладбища как одного из первых загородных клад- бищ Львова. Представлен краткий анализ историко- художественных памятников кладбища. Городокское клад- бище — это на сегодня несохранившийся памятник историко-мемориального и культурного наследия западно- го региона Украины. Ключевые слова: загородное кладбище, некрополь, захоро- нение, историко-мемориальное наследие, памятник истории.

Городоцький цвинтар у Львові: основні причини виникнення, розвиток та занепад (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.)

Institution

Ähnliche Einträge