Майстри вітража Івано-Франківщини кінця XX — початку XXI ст.

У статті розглянуто творчість художників-вітражистів Івано-Франківщини кін. XX — поч. XXI ст. як малодосліджене явище українського мистецтва. Визначено технологічні, композиційні, стилістичні та колористичні особливості творів окремих митців. Простежено етапи мистецького розвитку вітражистів, які...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Гілязова, Н.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2013
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95049
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Майстри вітража Івано-Франківщини кінця XX — початку XXI ст. / Н. Гілязова // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1150-1159. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-95049
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-950492016-02-14T03:03:03Z Майстри вітража Івано-Франківщини кінця XX — початку XXI ст. Гілязова, Н. Статті У статті розглянуто творчість художників-вітражистів Івано-Франківщини кін. XX — поч. XXI ст. як малодосліджене явище українського мистецтва. Визначено технологічні, композиційні, стилістичні та колористичні особливості творів окремих митців. Простежено етапи мистецького розвитку вітражистів, які зробили вагомий внесок у розвиток вітражного мистецтва України. In the article as less studied phenomena of Ukrainian art have been examined some specimens of the stained-glass works by the artists of Ivano-Frankivsk oblast appeared during the late XX and the early XXI cc. Technology, design, styling and colour featuring of creations by several artists have been determined and exposed. Main stages in development of stained-glass skill by the artists who have made quite substantial contribution in the progress of Ukrainian stained-glass artistry are traced. В статье рассмотрено творчество художников-витражистов Ивано-Франковской обл. кон. XX — нач. XXI в. как малоисследованное явление украинского искусства. Определены технологические, композиционные, стилистические и колористические особенности произведений отдельных мастеров. Прослежены этапы художественного развития витражистов, которые сделали весомый вклад в прогресс витражного искусства Украины. 2013 Article Майстри вітража Івано-Франківщини кінця XX — початку XXI ст. / Н. Гілязова // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1150-1159. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95049 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Гілязова, Н. Майстри вітража Івано-Франківщини кінця XX — початку XXI ст. Народознавчі зошити
description	У статті розглянуто творчість художників-вітражистів Івано-Франківщини кін. XX — поч. XXI ст. як малодосліджене явище українського мистецтва. Визначено технологічні, композиційні, стилістичні та колористичні особливості творів окремих митців. Простежено етапи мистецького розвитку вітражистів, які зробили вагомий внесок у розвиток вітражного мистецтва України.
format	Article
author	Гілязова, Н.
author_facet	Гілязова, Н.
author_sort	Гілязова, Н.
title	Майстри вітража Івано-Франківщини кінця XX — початку XXI ст.
title_short	Майстри вітража Івано-Франківщини кінця XX — початку XXI ст.
title_full	Майстри вітража Івано-Франківщини кінця XX — початку XXI ст.
title_fullStr	Майстри вітража Івано-Франківщини кінця XX — початку XXI ст.
title_full_unstemmed	Майстри вітража Івано-Франківщини кінця XX — початку XXI ст.
title_sort	майстри вітража івано-франківщини кінця xx — початку xxi ст.
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95049
citation_txt	Майстри вітража Івано-Франківщини кінця XX — початку XXI ст. / Н. Гілязова // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1150-1159. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT gílâzovan majstrivítražaívanofrankívŝinikíncâxxpočatkuxxist
first_indexed	2025-07-07T01:46:55Z
last_indexed	2025-07-07T01:46:55Z
_version_	1836950818370093056
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Для українського вітража характерний зв’язок з традиціями минулого, де знаходять відображен- ня ті соціально-економічні та культурні зміни. На теренах Івано-Франківщини вітраж не має ма- сового застосування в художніх стилях майже до кін. XX ст. Засвідчує це незначна кількість вітраж- них пам’яток періоду сецесії та радянського часу. У наш час люди прагнуть оздобити інтер’єр вишу- каним, вибагливим і дорогим декором — вітражем. Втілювати ідеї та бажання у життя допомагають за- мовникам кваліфіковані художники-вітражисти. В галузі вітражного мистецтва на Івано-Франківщині від 1980-х рр. працює низка відомих і малознаних майстрів вітражної справи. Актуальність статті — висвітлення тематичного ви- бору, зображувальних засобів та стилістичних особли- востей творчого доробку художників-вітражистів Івано-Франківщини зазначеного періоду. З’ясовуються технічні та технологічні методи, якими користувалися митці для художньої виразності вітражів. На основі польових матеріалів автора вперше розгля- нуто життєвий і творчий шлях художників-вітражистів означеного регіону. Виявлено творчу манеру виконан- ня провідних майстрів вітража Івано-Франківщини. Одним із основоположників вітражної справи у м. Івано-Франківську є Микола Михайлович Яко- вина — член Національної спілки художників Укра- їни, знаний політик і суспільний діяч. Він народився у м. Караганда (Казахстан) 1957 р. У 1966 р. зі сім’єю повернувся на Івано-Франківщину (смт Брошнів). Упродовж 1972—1975-х рр. навчався у Рес- публіканській художній школі ім. Тараса Шевчен- ка, м. Київ. У 1975—1980-х рр. здобував освіту у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва на кафедрі проектування інтер’єру та меблів (тепер Львівська національна ака- демія мистецтв). В інституті М. Яковину навчали такі викладачі: М. Вендзилович, І. Самотос, В. Овсійчук. Саме вони відіграли важливу роль у подальшому творчому становленні молодого, тоді ще невідомого митця. Саме у Львові Микола Ми- хайлович навчився класичної техніки виготовлення вітража, якої дотримувався при створенні усіх ві- тражних засклень. Учителями вітражної техніки були художники-реставратори І. Клех та Г. Комський. Від 1983 р. працює в Івано-Франківському художньо-виробничому комбінаті Художнього фон- ду УРСР на посаді архітектора, пізніше — монумен- таліста. Першим офіційним замовленням майстра були © Н. ГІЛЯЗОВА, 2013 Наталія ГІЛЯЗОВА МАЙСТРИ ВІТРАЖА ІВАНО-ФРАНКІВЩИНИ КІНЦЯ XX — ПОЧАТКУ XXI ст. У статті розглянуто творчість художників-вітражистів Івано-Франківщини кін. XX — поч. XXI ст. як малодос- ліджене явище українського мистецтва. Визначено техно- логічні, композиційні, стилістичні та колористичні особли- вості творів окремих митців. Простежено етапи мистець- кого розвитку вітражистів, які зробили вагомий внесок у розвиток вітражного мистецтва України. Ключові слова: вітраж, художник-вітражист, майстер, тво- рення, манера виконання, техніка. 1151Майстри вітража Івано-Франківщини кінця XX — початку XXI ст. ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 засклення на науково-літературну тематику бібліоте- ки партійної школи (тепер монастир сс. Василіянок) у 1985—1986 рр. вітраж для першого поверху за влас- ним проектом Микола Михайлович виконав у матері- алі разом з І. Клехом і Г. Комським. Решта вітражів для другого і третього поверхів автор створив само- стійно. Композиції творів багатофігурні та динамічні. На них зображено постаті видатних учених, просві- тителів, друкарів, які пов’язані з історією книгодру- кування та розвитком друкарства різних часів. За ма- нерою розпису фігур вітражі дещо відрізняються між собою — у колективній роботі використані глухі тони, а в самостійній художник перейшов на гризайлевий розпис, чим досягнув більшого натуралізму у відтво- ренні характерних особливостей постатей композиції, зокрема риси обличчя, одяг, знаряддя праці. М. Яко- вина на високому мистецькому рівні вирішує завдан- ня, властиві декоративному і станковому живопису у створенні монументальних вітражів, що є художньою своєрідністю цих засклень (Іл. 1). Творчість цього талановитого автора вирізняється ін- дивідуальним підходом до формування композиції ві- тража, звернення до традицій класичного вітражни- цтва 1, але з чітко вираженим національним забарвлен- ням. Художник майстерно володіє матеріалом і технікою виконання, що надає декору вітражів досконалості. Особливо вдале з мистецької точки зору вітражне засклення майстра знаходиться у Національному му- зеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського в м. Коломиї, виконане 1987 р. Вітражі створені на основі гуцульської кераміки. Композиції сюжетні та багатофігурні, що відобра- жають побутові сцени за мотивами гуцульського фольклору. Вишукана за тональною градацією ко- льорова гама зелених, червонуватих та жовтих тонів надають полотнам декоративного звучання (Іл. 2). При втіленні власного творчого задуму в матері- алі автор використав тільки гутне скло виробництва Львівської керамічної фабрики. Оскільки кольоро- ва палітра скла була дещо обмежена, майстер нама- гався виготовити його власноруч. Він розтоплював пляшки з-під пива, шампанського та ін. у муфельній печі, після чого розкатував гаряче скло валиком. Зі слів автора: «Утворені пласти скла мали виняткові кольорові відтінки — двох однакових неможливо 1 Класична манера виконання вітража — монтування лис- тового скла у свинцеву спайку (арматуру). досягти...» 2. Внаслідок цього тональна градація ко- льору скла максимально збагатила палітру вітража. Вітражі музею є унікальною, домінуючою естетич- ною оздобою інтер’єру музею, що не має аналогів серед інших вітражних панно Івано-Франківщини. У 1988—1989-х рр. майстер створив декілька ві- тражних засклень абстрактного характеру, які зберіга- ються у приватних колекціях. 1990-ті рр. були перелом- ними не тільки для української нації загалом, а й осо- бисто для М. Яковини. У березні 1990 р. його обирають головою Івано-Франківської обласної Ради. Митець робить велику паузу у творчості та займається політи- кою, охороною пам’яток, є чинним головою Українсько- го національного комітету ІКОМОС (Міжнародна рада з охорони пам’яток та історичних місць). Однак активне політичне життя не завадило та- лановитому художнику цілком відректися від твор- чості, у вільний час Микола Михайлович займаєть- 2 Запис Н. Гілязової 26.03.2010 р. у м. Коломиї від Лева Чопенка, 1962 р. н. Іл. 1. Художник М. Яковина. Вітражі у монастирі сестер Василіянок. 1985—1986 рр., м. Івано-Франківськ. Гут- не скло, свинцева спайка Наталія ГІЛЯЗОВА1152 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 ся живописом, створює нові вітражні композиції. У 2012 р. він завершив роботу над заскленнями до На- ціонального музею народного мистецтва Гуцульщи- ни та Покуття ім. Й. Кобринського у м. Коломиї. Вітражі встановлені у вхідних дверях першого по- верху музею і є вдалим доповненням до решти мону- ментальних вітражних засклень. Отже, у творчому доробку митця небагато вітраж- них творів, але створені ним за доволі короткий пе- ріод часу безперечно посідають гідне місце в укра- їнському вітражному мистецтві. Микола Яковина завжди шукає нових, оригінальних композиційних інтерпретацій народних мотивів, майстерно працює з матеріалом, його вітражі органічно «прив’язані» до інтер’єру й фахово довершені. Одним із майстрів вітражництва досліджуваного ареалу України є Микола Гаврилович Сарапін — член Національної спілки художників України. На- родився 1944 р. у м. Баку (Азербайджан). У 1958— 1963 рр. навчався у Косівському технікумі декоративно-прикладного мистецтва ім. В. Касіяна. Його викладачами були відомий майстер народного декоративного мистецтва В. Гуз, знаний мистецтвоз- навець О. Соломченко, інші митці. Після закінчення технікуму М. Сарапін спрямо- ваний на роботу до Івано-Франківського художньо- виробничого комбінату Художнього фонду УРСР. У 1968—1973 рр. навчався у Львівському дер- жавному інституті прикладного та декоративного мистецтва на кафедрі проектування інтер’єру та ме- блів. Викладачами з фаху були: В. Манастирський, В. Овсійчук, М. Вендзилович. Закінчивши інститут, молодий митець поверта- ється на роботу в Івано-Франківський художньо- виробничий комбінат монументалістом, займається мозаїкою, розписами, фресками. Особливу увагу ху- дожник приділяє вивченню та створенню вітража. М. Сарапін не обмежується створенням монумен- тальних полотен, а займається станковим живопи- сом, графікою. Його творам притаманний абстрактно- формальний характер. Працював художник за тео- рією В. Кандінського — відношення кольору до загальної плями. Микола Гаврилович — учасник численних об- ласних, Всеукраїнських та міжнародних виставок: «Литовський спорт в екслібрисі» (Вільнюс, 1994), Міжнародна виставка, присвячена творчості Таде- уша Чеславського (Варшава, 1995), «Мистецтво України» (Москва, 2002) Апогей творчості митця припадає на 1990-ті рр. Незважаючи на те, що цей час був тяжким для укра- їнського суспільства, художник не покидає улюбле- ної справи і натхненно працює, створюючи визначні монументальні, вітражні твори для інтер’єрів громад- ських споруд та житлових приміщень. Він вирішує складні проблеми, образні, змістовні, функціональ- ні, і в кожній з них «рухається» від архітектури. Іл. 2. Художник М. Яковина. Вітражі в Музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринсько- го. 1987 р., м. Коломия, Івано-Франківська обл. Гутне скло, свинцева спайка, розпис Іл. 3. Художники М. Сарапін, З. Савин. Вітраж у Го- ловному поштамті. 1996 р., м. Київ. Гутне скло, свинцева спайка, розпис 1153Майстри вітража Івано-Франківщини кінця XX — початку XXI ст. ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 Микола Сарапін дотримується класичних методів виконання — монтування шматків скла у свинцеву спайку. Вітражі художника «працюють на просвіт», для цього він використовує гутне скло та скло відоме, як «прибалтійське». Доречно зазначити, що митець є категоричним противником вітражного скла амери- канського виробництва, яке є найпоширенішим мате- ріалом сучасних майстрів: «Вітражне скло повинно підпорядковуватися природному світлу, а «американ- ське» скло «глухе» і «не працює на просвіт»…» 3. Його творам притаманна зорієнтованість на тра- диційну стилістику. Переважаюча кольорова гама у творах М. Сарапіна — це відтінки синього, зелено- го, жовтого, червоного та вохристого скла, які є ха- рактерними для класичного вітражного мистецтва. Він часто звертається до контрастних зіставлень цих кольорів з безбарвним або білим тлом. У низці вітражних засклень, які М. Сарапін ство- рив разом із З. Савиним для банку «Український ка- пітал» (1997) та головного поштамту (1996) у м. Ки- єві, автор майстерно застосував техніку розпису лег- коплавкими емалями. Вітражі адміністративних будівель банку і поштамту створені за подібною ком- позиційною схемою. По периметру вітраж оперезаний широкою кольоровою каймою, яка сформована геоме- тричним орнаментом. Посередині на безбарвному тлі зображено стилізовану архітектуру, емблему та кольо- ровий геометричний орнамент. Таке композиційне ви- рішення є типовим для українського модерну (Іл. 3). Звернувся майстер до сецесійних композиційних прийомів і в формуванні вітражів для віконних отво- рів сходових кліток у київському благодійному фонді «Зоря» (1997). Навколо вітраж обрамляє ши- рока кайма з геометричними елементами у червоних, синіх та жовтих кольорах. Центральна частина тво- ру оздоблена сітчастим вітражем з гербовим медаль- йоном посередині (Іл. 4). Чимало є у творчому доробку Миколи Гаврило- вича абстрактних композицій. У вітражних полот- нах автор вирішує складні композиційні задачі ме- тодом узагальнення форм, контрастного співвідно- шення насичених кольорів на безбарвному тлі. Уні кальними зразками є вітражне засклення для рес- торану «Диксиленд» (Київ, 1996), вітраж «Рух у просторі» (Київ, 1997), засклення у лікарні «Хос- 3 Запис Н. Гілязової 23.06.2007 р. у м. Івано-Франківську від Миколи Сарапіна, 1944 р. н. піс» (Івано-Франківськ, 1997), а також вставки в дверях приватного помешкання у м. Надвірна Івано- Франківської обл. (2000) та м. Івано-Франківська (2000). Експресія, яка характерна для абстрактних композицій, надає творам унікальності. Працював майстер у 1999 р. над реставрацією чо- тирьох вітражних засклень періоду сецесії, що зна- ходяться в Музеї історії міста Коломиї Івано- Франківської обл. За художньо-стильовими озна- ками в декоративному вирішенні цих пам’яток М. Сарапін максимально наблизився до оригіналів. Майстерно підібрана кольорова палітра та фактура скла, єдина манера технологічного виконання свід- чать про високий професійний рівень художника. Звертався митець і до релігійної тематики. Він створив разом із З. Савиним засклення для благодійно-катехитичного центру собору Святого Во- скресіння м. Івано-Франківська у 1997 р., а також вітраж «Різдво Богородиці» для собору Різдва Пре- святої Богородиці у 2010 р. Вітражі вражають своєю графічністю і стриманістю, гармонійно організовують внутрішньо-просторове середовище будівлі. Вітражні твори художника базуються на концеп- ції цілісності, композиції змодельовані великими Іл. 4. Художник М. Сарапін. Вітраж у благодійному фон- ді «Зоря». 1997 р., м. Київ. Гутне скло, свинцева спайка Наталія ГІЛЯЗОВА1154 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 шматками скла. Площинне зображення, кольорова гама, чітка графічна лінія, які застосував художник- вітражист у вирішенні композиційних прийомів є ха- рактерними рисами творчості митця. Майстер ре- тельно дотримується класичних стильових і каноніч- них вимог у формуванні композиційної площини. Своєю творчою працею М. Сарапін зробив вагомий внесок у вітражництво України. Ще один сучасник і колега М. Яковини та М. Са- рапіна у створенні вітражів — калуський художник Ярослав Михайлович Господарчук. Він народився 1956 р. у м. Калуші Івано-Франківської обл. У 1971— 1975 рр. навчався у Косівському технікумі декоративно- прикладного мистецтва ім. В. Касіяна. З 1975-го по 1980-ті рр. — у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва на кафедрі проектування інтер’єру та меблів. Його вчителями були: М. Вендзи- лович, М. Базів. З 1987 р. працює монументалістом в Івано-Франківському художньо-виробничому ком- бінаті Художнього фонду УРСР, займається мисте- цтвом сграфіто та настінним розписом. Співпраця з М. Яковиною привернула увагу мит- ця до вітражного мистецтва. Колективна робота над одним із трьох вітражів до Коледжу культури і мис- тецтв у м. Калуші (1986) вплинула на здатність май- стра до самостійних пошуків. Наступні два мону- ментальні вітражі автор створив самостійно (Іл. 5). Я. Господарчук також працював над настінними роз- писами для інтер’єрів та монументальними полотна- ми сграфіто на фасаді споруди коледжу. За словами митця, він черпає наснагу для твор- чості з життєвих вражень та емоційних переживань 4. За принципом інтерпретації сюжетів майстер близь- кий до манери творчості французького художника- модерніста Ф. Леже. Композиціям Я. Господарчука притаманна площинна стилізація, власне відтворен- ня баченого та висока художня культура виконання. Палітра митця складається з чистих, насичених барв, доповнених складними відтінками скла. Внаслідок кардинальних змін у суспільному жит- ті періоду перебудови та незалежності України Ярос- лав Михайлович стає «вільним художником», вико- нує приватні замовлення. В основному це олійні пей- зажі, де розкривається ще одна грань таланту художника — здатність гостро переживати красу на- вколишнього світу природи. У своїх живописних тво- рах він досягає передачі настрою природи шляхом ін- терпретації побаченого, а узагальненість форм є осно- вним чинником виразності пейзажного живопису. Вільний у виборі тематики вітражних творів ми- тець намагається створювати складні філософські 4 Запис Н. Гілязової 21.08.2008 р. у м. Калуші від Ярос- лава Господарчука, 1956 р. н. Іл. 5. Художник Я. Господарчук. Вітражі в Коледжі культу- ри і мистецтв. 1986 р., м. Калуш, Івано-Франківська обл. Кольорове листове скло, гутне скло, свинцева спайка, розпис Іл. 6. Художник Я. Господарчук. Вітражі у Народному домі. 1991—1992 рр., м. Калуш, Івано-Франківська обл. Гутне скло, свинцева спайка, розпис 1155Майстри вітража Івано-Франківщини кінця XX — початку XXI ст. ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 композиції релігійного спрямування. У роботі над ві- тражними полотнами «Три Царі» (1990) в Історико- краєзнавчому музеї м. Калуша, заскленнями будин- ку культури (1991—1992) автор проявив характер- ні риси своєї творчої подачі: він не лише майстерно використовує прийоми та класичну техніку виконан- ня, а й зумів усвідомити принципи декорування ком- позицій та тонке розуміння матеріалу (Іл. 6). Ми- тець не зупиняється на досягнутому в галузі вітра- жа, а поглиблює свої знання. Він самотужки опанував нову для нього техніку «тіффані» 5 і ство- рив вітражі «Свята Трійця» (2008), що знаходять- ся у церкві «Святого Духа» м. Калуша. В якому б жанрі мистецтва він не працював — чи то настінний розпис, станкова картина або вітраж- не полотно — він завжди вміє чітко визначити плас- тичне завдання і мобілізувати всю творчу енергію на його виконання. Отже, творам майстра притаманні чітка конструк- тивність, узагальненість форм, декоративність і лако- нізм. Щодо колористики, то митець оперує локаль- ними відтінками скла, використовує контрасти світла й кольору. Площинність та цілісність форм, спорід- нених єдиною манерою стилізації — ось що характе- ризує творчі здобутки Ярослава Господарчука. Одним з відомих митців вітражної справи є Зи- новій Васильович Савин. Це майстер, який своїми творами оздобив найвизначніші об’єкти не тільки Івано-Франківщини, а й України. Народився З. Са- вин 1959 р. у м. Івано-Франківську. Малюванням захоплювався змалку, закінчив художню школу. Вступивши у 1976 р. до Інституту нафти й газу на фізико-математичний факультет, на третьому курсі залишив його, бо потяг до мистецтва взяв верх над технічною освітою. У 1981—1986 рр. навчався у Львівському політехнічному інституті на кафедрі ар- хітектури. З 1986 р. у Львові навчався ремеслу ві- тража у майстерні відомого майстра-вітражиста А. Чобітка. Тут працював і старший брат Зино- вія — Ярослав Савин. Перейнявши досвід і набув- ши фахових знань у цього майстра, брати Савини у 1987 р. повернулися в Івано-Франківськ. До 1996 р. працюючи разом з майстрами вітража Я. Савиним, Б. Ошуром, Р. Мордарським та М. Са- 5 Техніка «тіффані» — спосіб створення вітража, при ко- трому листове скло вмонтоване у мідну стрічку (фолію) та з’єднане методом спаювання. рапіним, Зиновій Васильович розробляє ескізи і карто- ни для майбутніх вітражних засклень. У цей час були створені такі полотна, як вітражний ансамбль для собо- ру Святого Воскресіння Христового (Івано-Франківськ, 1994) (Іл. 7), вітраж для УГКЦ (Тисмениця, 1995), Іл. 7. Художник З. Савин. Вітражі в УГК соборі Святого Воскресіння Христового. 1994 р., м. Івано-Франківськ. Гутне скло, рельєфне скло, свинцева спайка, розпис Наталія ГІЛЯЗОВА1156 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 панно для дитячого будинку (Львів, 1995); засклення для благодійно-катехитичного центру собору Святого Воскресіння (Івано-Франківськ, 1997). Працює майстер у класичній техніці виконання, де гутне скло вмонтоване у свинцеву спайку. Він вико- ристовував скло, виготовлене на Львівській скуль- птурно-керамічній фабриці та Брянське кольорове скло. Поступово у майстра формується художній смак та зростає професійне вміння. Для його робіт ха- рактерне застосування мотивів народного мистецтва, вітражні композиції вирізняються гармонійніс тю. Чіт- кі лінії контуру спайки напружені, вони окреслюють і з’єднують окремі площини скелець, примушуючи їх функціонувати як єдине ціле. У 1996 р. він створив вітражну фірму «МАК САВ» у м. Івано-Франківську. Однак головний офіс із ме- неджером знаходився у Києві. Ця фірма отримувала замовлення зі всіх куточків України: Києва, Ялти, Дні- пропетровська. Завдяки цьому художник-майстер працював на повну силу разом з дружиною Оксаною Савин, яка допомагала йому у виконанні замовлень. Активна діяльність фірми припадає на 1996— 2002 рр. У цей період створено багато унікальних тво- рів, якими декоровані визначні споруди, зокрема вітраж- ні полотна сходової клітки будинку посла США у м. Ки- єві (1997), вітражі у готелі «Меркурій» (Калуш, 1998 р.) (Іл. 8), декоративне панно фронтальної стіни та навісна люстра конференц-залу Ювелірної фабрики (Київ, 2001). На поч. XXI ст. майстер-вітражист починає ви- користовувати новітню для нього техніку «тіффані» і за- стосовує не тільки гутне, а й скло американського ви- робництва. Ця техніка допомогла виконати замовлення з нестандартними формами. Наприклад, навісна люстра на Київській ювелірній фабриці має опуклу форму, тому виготовити її у свинці було б практично неможливо. Від 2002-го р. майстерня працює самостійно і має на- зву «Студія З. Савина», де художник працює без по- середників, а тільки з дружиною. Митець удоскона- лює свою майстерність, його твори вирізняються пев- ною ускладненістю композиції, також проводить експерименти зі склом, виготовляє декоративні ві- тражні вироби для житлових інтер’єрів. Найкращи- ми його творами є: вітражні засклення у резиденції президента (с. Гута, 2002), засклення «Ранок» і «Ве- чір» для камінної зали приватного помешкання (Ярем- че, 2002 р.), низка полотен для Університету ім. Та- раса Григоровича Шевченка (Київ, 2003), настільні лампи для Президентського палацу (Київ, 2005). Автор вдало вписує свої твори в інтер’єр житла та громадських споруд, використовуючи сецесійні еле- менти та мотиви українського модерну, що, за слова- ми майстра, є «найбільш любо для його душі» 6. Сеце- 6 Запис Н. Гілязової 14.05.2007 р. у м. Івано-Франківську від Зиновія Савина, 1959 р. н. Іл. 8. Художник З. Савин. Вітражі у готелі «Меркурій». 1992—1993 рр., м. Калуш, Івано-Франківська обл. Гут- не скло, свинцева спайка Іл. 9. Художник З. Савин. Люстра в ресторані на Івано- Франківщині. 2006 р. Кольорове листове скло, мідна фолія 1157Майстри вітража Івано-Франківщини кінця XX — початку XXI ст. ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 сійні мотиви, а саме відтворення пейзажів, зображен- ня оголеної натури, застосування у вітражних полотнах квітів ірису є окремою сторінкою у професійній діяль- ності З. Савина. В основу його модерних робіт покла- дено творчість А. Мухи. Високе професійне володін- ня технологічним процесом з поєднанням кольорово- го скла допомагають створити унікальні вітражі. Майстерня виготовляє також різноманітні, вишу- кані за композицією та кольором світильники у тех- ніці «тіффані». Залежно від місця призначення сві- тильників автор надає їм певної форми і декорує орнаментом у визначеній кольоровій гамі (Іл. 9). Досягнувши у творчості високого фахового рівня, художник-вітражист зазначає: «Я навчався на фізико- математичному факультеті, маю архітектурну освіту, а став вітражистом. Моє життя — це вітраж» 7. Отже, творчість цього івано-франківського митця можна поділити на три етапи: перший 1987— 1996 рр. — це робота у співпраці з майстрами- вітражистами, другий з 1996 по 2002 рр. — процві- тання вітражної фірми «МАК САВ», і третій з 2002 р. і до сьогодні — найголовніший етап у житті художни- ка — незалежність і самостійність у творчому проце- сі. Вітражі Зиновія Васильовича Савина вражають своєю емоційністю і довершеністю композицій. Завдя- ки високому професійному, мистецькому рівню і без- доганної майстерності твори митця є вагомим внеском в оздоблення українських будівель і займають гідне місце у сучасному вітражному мистецтві. З початком третього тисячоліття цей вид творчос- ті на Івано-Франківщині набув нових ознак. Бажан- ня заможних людей декорувати дорогими прикрасами своє приватне помешкання уможливило ввести вітраж- не декоративне мистецтво в оздобу інтер’єрів. Зараз у регіоні є кілька успішних приватних майстерень. Ін- терпретуючи традиції народного мистецтва Прикар- паття, художники оздоблюють вітражними творами інтер’єри житлових приміщень і громадських споруд. Одна з таких майстерень належить родині Пасір- ських. Її засновник — Олександр Йосипович Па- сірський народився 1968 р. в м. Івано-Франківську. Закінчив художню школу, а 1988 р. — Вище професійно-технічне училище № 3. Три роки працював оформлювачем приміщень у м. Тисмениця, займався художньою різьбою. На по- 7 Запис Н. Гілязової 14.05.2007 р. в м. Івано-Франківську від Зиновія Савина, 1959 р. н. чатку 1990-х рр. українські художники залишилися без державних замовлень і шукали себе у самостійній твор- чій роботі. Олександр зацікавився обробкою скла в піскоструйно-морозній техніці, що наблизило його до вітражного мистецтва. Знайомство з братами Савини- ми кардинально змінило його творчі плани. Працюю- чи з 1992 р. у них помічником, О. Пасірський навчив- ся у цих фахівців усіх тонкощів вітражної справи. Наприкінці 1990-х рр. художник досягнув високо- го рівня майстерності в створенні вітража та зважився працювати окремо. Початок самостійної кар’єри пов’язаний також з відкриттям персональної виставки в салоні «Ортус» м. Івано-Франківська, де експону- валися декоративні вітражні підвіски та шкатулки, ви- конані з гутного скла у свинцевій спайці на вільну те- матику. Згодом з’явилися замовлення вітражних тво- рів, як для громадських, так і для приватних будівель. Перші вітражі, створені О. Пасірським, виготов- лені в класичній техніці із застосуванням гутного Іл. 10. Художник О. Пасірський. Фрагмент вітража (ф’ю- зинг) в ресторані готелю «Надія». 2007 р., м. Івано- Франківськ. Кольорове листове скло, мідна фолія Іл. 11. Художник О. Пасірський. Вітраж у ресторані го- телю «Надія». 2007 р., м. Івано-Франківськ. Кольорове листове скло, мідна фолія Наталія ГІЛЯЗОВА1158 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 скла. Композиції не відзначалися творчою самостій- ністю. З поч. XXI ст. вітражництво О. Пасірсько- го зазнає значних змін і трансформацій. З класич- ної техніки виконання майстер повністю переходить на техніку «тіффані», яку опанував самостійно. Він практично не використовує у роботі гутне скло, а за- стосовує скло американського виробництва. Нові технологічні можливості змінюють також і принци- пи композиційних прийомів. Наполегливо вивчаючи вітражну справу, митець все більше удосконалює майстерність виконання, художньо-естетичні смаки та фаховий рівень. Робо- там цих років притаманні сецесійні мотиви, пластич- ність ліній, інтерпретація рослинного орнаменту. Широкий спектр кольорів «американського» скла допомагає художнику втілювати творчі задуми в роз- робці сучасних вітражів. За словами майстра, ком- позиційне вирішення і кольорова гама вітража зале- жить від навколишнього середовища приміщення. І майстер уміло з цим справляється. Усі твори О. Пасірського є авторськими. Незва- жаючи на те, що елементи у композиційних рішен- нях можуть інколи повторюватися, натомість рису- нок — ніколи. На вітражних творах майстер обо- в’язково залишає сигнатуру. Найулюбленішим прийомом декору у вітражах є елементи спеченого кольорового скла ф’юзинг 8, який митець використо- вує майже у всіх заскленнях (Іл. 10). 8 Ф’юзинг — високотемпературна обробка скла, при якій шматочки скла спікаються між собою у муфельній печі. Окрім монументальних творів, до кращих досяг- нень автора належать також твори декоративного мистецтва зі штучною підсвіткою: вітражні люстри, бра, навісні елементи, вставки у ніші тощо. До найвизначніших робіт автора можна віднести вітражі в УГКЦ св. Петра (с. Грабівка, Івано- Франківської обл., 2000), у катедральному монас- тирі (Тисмениця, 2002), декоративні вставки у кафе «Бізе» (Івано-Франківськ, 2007). Яскравим зразком творчого доробку майстерні Пасірських є декоративне панно з підсвіткою у ви- гляді різьбленої гуцульської тарілки в ресторані го- телю «Надія» (Івано-Франківськ, 2007). Це одна з робіт вітражиста, яка засвідчує високий професій- ний і художній рівень, вміння майстра образно від- чувати площину і відповідно декорувати її орнамен- тальними мотивами, посилюючи об’ємно-просторове сприйняття твору (Іл. 11). Деякі роботи знаходяться поза межами України і зберігаються у приватних колекціях Німеччини, Ка- нади тощо. У створенні ескізів, експериментах зі склом та в усіх новаторських ідеях митцю допома- гає дружина, яка також є фаховим майстром. Незалежно від того, чи то монументальні вітра- жі, чи то вітражі декоративного характеру, худож- ник О. Пасірський професійно підходить до компо- зиційного вирішення, майстерно володіє технікою, відчуває та любить скло. В його творах спостеріга- ємо контрасти тону, кольору, внутрішнього наповне- ння площин, форм, матеріалів. Майстер-вітражист стверджує: «Не копіюю, бо якщо заглибитися в чуже мистецтво, можна загубити своє я» 9. До маловідомих майстрів вітражної справи мож- на віднести Лева Володимировича Чопенка. Він народився 1962 р. у м. Коломиї Івано-Франківської області. Упродовж 1988—1989 рр. вітражному ре- меслу навчався в Львівському державному інститу- ті прикладного та декоративного мистецтва. 1989 р. повернувся до м. Коломиї і на довгі роки призупи- нив мистецьку діяльність, натомість намагався за- йматися власним торговельним бізнесом. На поч. 2000-х рр. Лев Володимирович знову звернувся до творчості, розвиток якої припадає на нову хвилю захоплення вітражами. У творах майстер використовує власні задуми, в яких інтерпретуєть- 9 Запис Н. Гілязової 01.07.2009 р. у м. Івано-Франківську від Олександра Пасірського, 1968 р. н. Іл. 12. Художник Л. Чопенко. Вітраж в УГК церкві. 2005 р., м. Київ. Кольорове листове скло, мідна фолія 1159Майстри вітража Івано-Франківщини кінця XX — початку XXI ст. ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013 ся його бачення навколишнього світу. Застосовую- чи техніку «тіффані» та гутне і «американське» скло створює різноманітні світильники, люстри, декора- тивні панно в громадські та житлові споруди. Вітра- жі Л. Чопенка декоровані рослинними та абстрак- тними композиціями. Художник фахово працює над вітражними за- скленнями, намагається знайти власний індивіду- альний почерк. Його творам притаманні яскраві ло- кальні кольори, які підсилені тонкою графічною лі- нією спайки. Творчості художника притаманний абстрактний стиль образного мислення, який має тісний зв’язок з національною традицією. Він вва- жає, що у сучасній творчості традиція повинна бути поєднана з власним баченням 10. Особливої уваги автор надає заскленням до храмів: вітражі в УГКЦ (Київ, 2005), низка за- склень для УГКЦ Св. Йосафата (Коломия, 2007), вітраж для УГКЦ (с. Печеніжин, Коломийсь- кий р-н, Івано-Франківська обл., 2010). У хра- мових вітражах синтезуються церковні канони з власною інтерпретацією (Іл. 12). У творчому доробку митця Л. Чопенка не дуже багато вітражів, але всі вони заслуговують дослід- ницької уваги. Наприкінці XX — поч. XXI ст. на Івано- Франківщині працює декілька художників-вітра- жистів. Різняться вони між собою не тільки за ві- ком, а й за мірою творчої фантазії, майстерності та працьовитості. Кожен розвиває власну творчу ін- дивідуальність, удосконалює фахові здібності й на- буває професійного досвіду. Внутрішня потреба са- мовираження надихає майстрів на творчість та но- ваторство, а талант, художня вправність стали основ ними чинниками при реалізації задуму. Ху- дожники створюють вітражі для храмів, громад- ських інтер’єрів (ресторанів, кафе, банків тощо), житлових приміщень. Вони працюють, як у кла- сичній манері виконання — впаювання скла у свин- цеву спайку, так і в техніці «тіффані» — спаюван- ня скла в мідній плівці. Вітражні твори майстрів виконані за різними ком- позиційними схемами й демонструють неординар- 10 Запис Н. Гілязової 26.03.2010 р. у м. Коломиї від Лева Чопенка, 1962 р. н. ність рішень. Художники застосовують запозичені та власні орнаментальні форми, з яких виділяємо ге- ометричні та рослинні елементи і мотиви, абстрактні площини, заповнені декоративною сіткою. Рівень майстерності художників різний: одні де- монструють високий фаховий рівень виконання, інші лише намагаються досягти його. Загалом кожен май- стер по-своєму формує вітраж, досконало застосо- вує композицію, лінію, ритм, кольорову гаму, що свідчить про високу професійну майстерність. Підсумовуючи творчість художників-вітражистів Івано-Франківщини, слід ствердити, що висока майстерність виконання як у класичній, так і у су- часній у техніці «тіффані», досконалий композицій- ний підхід до вітражного твору відносно навколиш- нього простору, певна стилістична концепція та під- бір кольорової гами свідчать про становлення майстрів Прикарпаття на високий рівень україн- ського вітражництва. Natalia Ghilyasova ON THE ARTISTS OF STAINED-GLASS PANELS IN IVANO-FRANKIVSK OBL. DURING THE LATE XX AND THE EARLY XXI cc. In the article as less studied phenomena of Ukrainian art have been examined some specimens of the stained-glass works by the artists of Ivano-Frankivsk oblast appeared during the late XX and the early XXI cc. Technology, design, styling and colour featuring of creations by several artists have been determined and exposed. Main stages in development of stained-glass skill by the artists who have made quite substantial contribution in the prog- ress of Ukrainian stained-glass artistry are traced. Keywords: stained-glass, stained-glass artist, manner of exe- cution, technique. Наталия Гилязова МАСТЕРА ВИТРАЖА ИВАНО-ФРАНКОВСКОЙ ОБЛ. КОНЦА XX — НАЧАЛА XXI в. В статье рассмотрено творчество художников-витражистов Ивано-Франковской обл. кон. XX — нач. XXI в. как малоисследованное явление украинского искусства. Опре- делены технологические, композиционные, стилистические и колористические особенности произведений отдельных мастеров. Прослежены этапы художественного развития витражистов, которые сделали весомый вклад в прогресс витражного искусства Украины. Ключевые слова: витраж, художник-витражист, мастер, манера исполнения, техника.

Майстри вітража Івано-Франківщини кінця XX — початку XXI ст.

Institution

Ähnliche Einträge