Михайло Гиряк як фольклорист (до 80-ліття з дня народження)
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95051 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Михайло Гиряк як фольклорист (до 80-ліття з дня народження) / М. Мушкина // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1165-1168. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-95051 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-950512016-02-14T03:02:35Z Михайло Гиряк як фольклорист (до 80-ліття з дня народження) Мушкина, М. Ювілеї 2013 Article Михайло Гиряк як фольклорист (до 80-ліття з дня народження) / М. Мушкина // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1165-1168. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95051 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ювілеї Ювілеї |
| spellingShingle |
Ювілеї Ювілеї Мушкина, М. Михайло Гиряк як фольклорист (до 80-ліття з дня народження) Народознавчі зошити |
| format |
Article |
| author |
Мушкина, М. |
| author_facet |
Мушкина, М. |
| author_sort |
Мушкина, М. |
| title |
Михайло Гиряк як фольклорист (до 80-ліття з дня народження) |
| title_short |
Михайло Гиряк як фольклорист (до 80-ліття з дня народження) |
| title_full |
Михайло Гиряк як фольклорист (до 80-ліття з дня народження) |
| title_fullStr |
Михайло Гиряк як фольклорист (до 80-ліття з дня народження) |
| title_full_unstemmed |
Михайло Гиряк як фольклорист (до 80-ліття з дня народження) |
| title_sort |
михайло гиряк як фольклорист (до 80-ліття з дня народження) |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Ювілеї |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95051 |
| citation_txt |
Михайло Гиряк як фольклорист (до 80-ліття з дня народження) / М. Мушкина // Народознавчі зошити. — 2013. — № 6 (114). — С. 1165-1168. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT muškinam mihajlogirâkâkfolʹkloristdo80líttâzdnânarodžennâ |
| first_indexed |
2025-07-07T01:47:02Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:47:02Z |
| _version_ |
1836950826014212096 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
Ювілеї
© М. МУШИНКА, 2013
Микола МУШИНКА
МИХАЙЛО ГИРЯК
ЯК ФОЛЬКЛОРИСТ
(до 80-ліття з дня народження)
До найвизначніших збирачів і дослідників фоль-
клору русинів-українців Словаччини другої по-
ловини ХХ століття належить Михайло Гиряк. Він
народився 27 листопада 1933 року в с. Пихні Снин-
ського окр. в селянській сім’ї. Початкову освіту здо-
був у рідному селі, середню — в Російській гімна-
зії в Гуменному (1944—1952), вищу філологічну —
у Вищій педагогічній школі у Пряшеві (1952—1957)
у спеціальності «українська мова». Працював у ре-
дакції журналу «Дружно вперед» та у відділі укра-
їнської літератури Словацького педагогічного видав-
ництва у Пряшеві (1957—1960). У 1960 р. він по-
ступив у очну наукову аспірантуру в Університеті
ім. Я.А. Коменського в Братиславі, де 1965 року
захистив дисертацію Українські народні казки Схід-
ної Словаччини, здобув звання кандидата історич-
них наук (CSc.) і до відходу на пенсію 2003 року
працював науковим працівником Дослідного кабі-
нету україністики Пряшівського університету.
Основним полем його діяльності було досліджен-
ня фольклору русинів-українців Східної Словаччи-
ни, головним чином, народної прози, а найвизна-
чнішим результатом його польових досліджень —
семитомник Українські народні казки Східної
Словаччини (Пряшів, 1965—1979). Це —
науково-популярне видання, яке містить зразки на-
родної прози усіх регіонів Пряшівщини. У кожного
запису збережено народну говірку розповідача, по-
дано його біографію та час запису. В передмові або
післямові до кожного тому подано більш детальну
характеристику опублікованих матеріалів.
Під тією ж назвою Українські народні казки
Східної Словаччини вийшли друком вибрані тек-
сти із вказаного семитомника у п’ятьох книжках —
українською літературною мовою: Гора до неба
(Ужгород, 1968), Чарівні стежки (1979), Дзво-
ни не втихають (1982), Шляхи віків (1985) та
Голос Кичер (1986). Перша з них вийшла також у
перекладі словацькою мовою під назвою Zakliaty
les (Košice, 1975). Для студентів-україністів він
видав підручник Українська народна поетична
творчість (1978).
В 1975—1978 роках М. Гиряк брав участь у т. зв.
«рятувальній акції» (záchranná akcia), спрямова-
ній на збереження артефактів історії та культури в
сімох селах Старинської долини на Снинщині, при-
значених на ліквідацію у зв’язку з побудовою резер-
вуару питної води (Starinská priehrada). М. Гиряку
було доручено дослідження народної прози. З цим
Микола МУШИНКА1166
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
завданням він справився блискуче. В даній долині
він виявив 22 казкарів, а від 13 з них записав 111 ка-
зок, легенд та інших зразків народної прози. Зібра-
ні матеріали він опублікував у праці Народна проза
Старинської долини (Науковий збірник Музею
української культури у Свиднику— Т. 9. —
Кн. 2. — 1979. — С. 421—671) разом з їх деталь-
ним аналізом, біографіями і фотографіями кожного
розповідача, словником діалектних слів та залучен-
ням текстів до міжнародних каталогів.
Народній прозі русинів-українців Словаччини він
присвятив і цілий ряд студій, публікованих в місце-
вій українській пресі: Вступні формули україн-
ських народних казок Східної Словаччини, За-
ключні формули українських народних казок Схід-
ної Словаччини, До питання дослідження легенд
та переказів українців Східної Словаччини, До
питання жанрової різновидності і варіантності
народної прози Меджилабірщини, З історії дослі-
дження українських народних казок Східної Сло-
ваччини, До питання стилю соціально-побутових
казок українців Східної Словаччини, До казково-
го репертуару Петра Ілька, Володимир Гнатюк і
східна Словаччина та інші (див. Бібліографія робіт
Михайла Гиряка. — Русинська оброда, 1993).
В 1964 р. у першому числі журналу «Дружно
вперед» він опублікував статтю З історії збиран-
ня та дослідження української народної казки
Східної Словаччини, а в кожному дальшому числі
(2—12) — портрет одного казкаря із зразком його
репертуару. В наступних річниках цього журналу та
на сторінках газети «Нове життя» М. Гиряк опу-
блікував десятки статей про народні казки та їх но-
сіїв. Завершенням цього циклу була теоретична мо-
нографія М. Гиряка Українські народні казки Схід-
ної Словаччини (1983), яка, по суті, була
доповненою і значно переробленою модифікацією
його кандидатської дисертації.
Дальшим предметом наукових зацікавлень
М. Гиряка були народні пісні русинів-українців
Словаччини. Цій темі він присвятив кілька праць.
У 1982 р. ЦК КСУТ видав окремою книжкою Піс-
ні Юрка Колинчака в упорядкуванні М. Гиряка і
з його ґрунтовною післямовою про цього всебічно
обдарованого носія фольклорних традицій та само-
бутнього поета, який вірші писав прекрасною ста-
ринською говіркою.
У 1986 році окремою книжкою вийшов і дальший
збірник в упорядкуванні М. Гиряка Народні пісні
села Орябина, до якого упорядник, крім своїх запи-
сів, залучив записи пісень В. Гнатюка з початку
XX ст. та найновіші записи уродженки села Анни
Дерев’яник.
В тому ж році появилися дві наукові студії
М. Гиряка: Народні пісні Старинської долини як
предмет дослідження фольклористики (Acta
fakultatis Philosophicae Univerzitatis Safaricanae. —
Zv. 7. — 1983. — S. 211-227) та До питання до-
слідження народних пісень українців Чехосло-
ваччини (Науковий збірник МУК. — Т. 14. —
1986. — С. 315—327).
Вершиною доробку М. Гиряка на ниві вивчення
народної пісенності є його монографія Поетика
українських ліричних пісень Східної Словаччини
(1989). Це й досі не перевершена наукова праця на
цю тему, яка розглядає найбільшу, але найменш до-
сліджену групу пісень, а саме: родинно-побутові,
суспільно-побутові, колискові, рекрутські, військо-
ві та заробітчанські.
Немалим є і внесок М. Гиряка в дослідження на-
родної обрядовості. Йому належать численні опи-
си календарних народних звичаїв, обрядів при наро-
дженні й хрещенні дитини та похорону. Цілий цикл
він присвятив описові весілля в кількох селах, публі-
кованих, головним чином, в журналі «Дружно впе-
ред» та газеті «Нове життя».
Як професіональний фольклорист він мав ідеаль-
ні умови для дослідження фольклору та, зокрема,
публікування результатів своїх досліджень, головним
чином, у 1970—1980 роках, коли інші професіональ-
ні дослідники фольклору русинів-українців Словач-
чини (М. Шмайда, О. Зілинський, Ю. Цимбора,
Ю. Бача, М. Мушинка) мали сувору заборону пу-
блікуватися у пряшівських виданнях. Саме тоді по-
пит на фольклорні публікації на Пряшівщині був ве-
ликий. М. Гиряк використовував ці можливості у
максимальній мірі, на користь розвитку фольклорис-
тики в нашому краї.
До 1990 р. він твердо стояв на українських по-
зиціях, тобто східнослов’янське населення Карпат-
ського регіону вважав складовою частиною укра-
їнського народу. В 1990 р. він став одним з чіль-
них представників «політичного русинізму» й усі
свої праці публікував русинською мовою (по суті,
1167Михайло Гиряк як фольклорист (до 80-ліття з дня народження)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
говіркою свого рідного села). За змістом вони аж
ніяк не відрізнялися від його україномовних праць,
бо в їх основі була одна і та ж сама тема — фоль-
клор русинів-українців Словаччини. Як співзас-
новник і чільний представник «Русинської обро-
ди», що мала тоді майже необмежені публікаційні
можливості, він знов використовував ці можливос-
ті у максимальній міри, і на цей раз на користь спра-
ви, бо його русиномовні праці за змістом зовсім не
відрізнялися від україномовних. Мінялася лише
термінологія: те, що в його розумінні було раніше
українським, стало русинським.
Слід підкреслити, що діяльність М. Гиряка об-
межувалася виключно на Пряшівщину, а його пу-
блікації — на Пряшів. Бібліографія його наукових
праць, видана «Русинською обродою» у 1993 році,
охоплює 511 позицій, в тому числі 21 книжку. З них
лише два збірники казок (Гора до неба, Zakliaty les)
та дві статті були видані поза Пряшевом. М. Гиряк,
наскільки мені відомо, не брав участі в жодній нау-
ковій конференції поза Пряшівщиною і не утриму-
вав зв’язки з жодною позапряшівською науковою
організацією. В 1972 році його було обрано членом
Центрального комітету Словацького народознавчо-
го товариства (Slovenská národopisná spoločnosť) при
Словацькій академії наук в Братиславі. Та після пер-
шого засідання комітету в тому ж році він зігнору-
вав цю організацію і вийшов не лише з ЦК, але й з
її складу, мовляв, у її керівництві сидять одні «сло-
вацькі націоналісти», з якими йому не подорозі.
З його книжкових публікацій, виданих після
1990 року, у фонд загальнослов’янської фолькло-
ристики увійдуть дві: Співанкы Анны Мацібобо-
вой та Стружніцкыма пішниками. Обі видані
«Русинською обродою» в Пряшеві 1993 року. Пер-
ша містить 250 текстів та 55 мелодій (в розшиф-
ровці з магнітного запису В. Федора) народних пі-
сень різних жанрів співачки із села Пихні, та ґрун-
товну студію про її життя і пісенний репертуар
(с. 192—212). Друга книга охоплює репертуар на-
родної оповідачки Анни Галґашової із села Ост-
ружниця Снинського округу, яка після ліквідації
села у зв’язку з побудовою Старинського водойми-
ща жила у Пряшеві, де у вільний час сама запису-
вала свої спогади, фольклорні твори, що їх прине-
сла з рідного краю та й спробувала писати власні
вірші. Як і попередня книжка, ця закінчується сту-
дією упорядника про розповідачку та її репертуар.
Немалу цінність має і невеличка книжечка М. Ги-
ряка Горі тыма Пыхнями (1998), яка містить ко-
роткий опис календарних та сімейно-побутових
звичаїв, житла, одягу, страви, 19 текстів пісень та
15 фотографій його рідного села.
В русинській пресі, зокрема в газеті «Народны
новинкы», М. Гиряк опублікував цілу серію статей
фольклорного та краєзнавчого характеру, наприклад,
цикл краєзнавчих репортажів Образкы із Сланськых
верхів (1992. — Ч. 50—52; 1993. — Ч. 1—3); Із
словника русинських сел (1993. — Ч. 13-33);
Фолклористичны роздумы в поезії І. Мацинсько-
го (1992. — Ч. 23); Образкы з Миковой (1992. —
Ч. 32); Краса Великодня (1993. — Ч. 15); З краю
Замаґурського (1993. — Ч. 37) та ін. Подібні його
статті появилися і в журналі «Русин»: Русинсько-
словенскы фолклористичны контакты (1992. —
Ч. 2), Співанкы Марії Чоповой з Рокытова
(1992. — Ч. 3), Поет Іван Мацинський і народ
(1992. — Ч. 4) тощо.
Вершиною фольклористичної діяльності М. Ги-
ряка на ділянці бібліографії є його двотомник Біблі-
ґрафія народных співанок і народной поезії Руси-
нів выходного Словенська (Т. І. — 1994. — 566 с.;
Т. ІІ. — 2007. — 376 с.).
В першому томі підхоплено 7564 пісень з наве-
денням їх жанру, імен їх інтерперетів та записува-
чів — із 115 друкованих джерел. Пісні подані в ал-
фавітному порядку за репертуаром окремих співа-
ків (с. 21—187 і 506—550) та за селами
(с. 189—505 і 551—563). В другому томі ті ж піс-
ні (доповнені новими знахідками на 8520 назв) по-
дані за жанрами: календарно-обрядові, родинно-
обрядові, балади, ліричні пісні, літературного похо-
дження та дитячі. В кожній групі — за алфавітом.
Бібліографічний покажчик свідчить про кропітку
пошукову роботу упорядника, але й про величезне
багатство пісень невеличкої національної групи
русинів-українців Словаччини. Вона у добрій при-
годі стає не лише для фольклористів, але й для спі-
вацьких колективів та широкої громадськості, яка
саме з неї може довідатися про часто забутих носіїв
пісенних традицій своїх сіл.
М. Гиряк випробував свої сили і в художній літе-
ратурі. Авторськими художніми творами до певної
міри є і збірники літературних обробок ним записа-
Микола МУШИНКА1168
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (114), 2013
них казок: Гора до неба, Чарівні стежки, Дзвони
не втихають та Голоси Кичер. На сторінках жур-
налу «Дружно вперед» (1959—1960) він опубліку-
вав кілька оповідань під псевдонімом Михайло Дуб-
ник, а в газеті «Народны новинкы» 1992 р. — се-
рію власних афоризмів Мудрість живота.
Рівень наукових праць М. Гиряка часто знижує
їх «багатослівність» та нездорова закоханість у влас-
ну особу. Там, де можна було би обмежитися одним-
двома прикладами, він наводив їх двадцять-тридцять,
причому часто без скорочень, а з повними (інколи й
3—4 рядковими) бібліографічними даними. Напри-
клад, в розділі «Бібліографія українських народних
казок Східної Словаччини» він у примітці пише:
«Казки, записані М. Гиряком, опубліковані у ним
упорядкованому збірнику «Українські народні каз-
ки Східної Словаччини». — Т. 1—7. — Пряшів,
1965—1979», а щоб у кожній назві навести «том і
сторінку», він сотні разів повторював: «Записав
М. Гиряк. — Українські народні казки Східної Сло-
ваччини, (том такий-то). Упорядкування, піс-
лямова та коментарі М. Гиряк, СОВ, ВУЛ. Пря-
шів (рік і сторінка)». Своє ім’я або послання на
власні праці він у тій же книзі наводить 1014 разів.
У праці «Народна проза Старинської долини» цей
принцип повторено, а ім’я М. Гиряка та посилання
на його праці наведено 1300 разів. В його збірниках
казок поряд з шедеврами оповідацької майстернос-
ті потрапляли й художньо недосконалі тексти, яким
не місце у багато ілюстрованих книжках, призначе-
них для масового читача.
Незважаючи на наведенні недоліки у творчості
М. Гиряка, його внесок у регіональну фольклорис-
тику русинів-українців Словаччини є незаперечним.
За свою самовіддану працю він заслуговує на те,
щоб хоча би при життєвих ювілеях (а таким є і не-
дожите 80-ліття з дня його народження) згадати
його «не злим тихим словом».
|