Повоєнні репресії проти селян України (1944–1953)

Статтю присвячено дослідженню теми повоєнних репресій проти селянства України. На основі раніше опублікованих джерел та архівних матеріалів автор висвітлив політичні, економічні та духовні аспекти трагічних подій, що мали безумовний вплив на подальший розвиток українського села. Показано шляхи форму...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Василенко, С.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2015
Назва видання:	Історичний архів. Наукові студії
Теми:	Вітчизняна та всесвітня історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95168
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Повоєнні репресії проти селян України (1944–1953) / С.М. Василенко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 22-28. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-95168
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-951682016-02-17T03:02:13Z Повоєнні репресії проти селян України (1944–1953) Василенко, С.М. Вітчизняна та всесвітня історія Статтю присвячено дослідженню теми повоєнних репресій проти селянства України. На основі раніше опублікованих джерел та архівних матеріалів автор висвітлив політичні, економічні та духовні аспекти трагічних подій, що мали безумовний вплив на подальший розвиток українського села. Показано шляхи формування репресивної політики, участь у ній державних органів влади, партійних, радянських та правоохоронних органів. Статья посвящена исследованию темы послевоенных репрессий против крестьянства Украины. На основании раннее опубликованных источников и архивных материалов автор высветил политические, экономические и духовные аспекты трагических событий, что имели безусловное влияние не дальнейшее развитие украинского села. Показаны пути формирования репрессивной политики, участь в ней государственных органов власти, партийных, советских и правоохранительных органов. The article is devoted to the research of post-war repressions against the peasantry of Ukraine. The author ascertained the political, economic and spiritual aspects of tragic events that had absolute influence on further development of the Ukrainian village on the basis of previously published sources and archived materials. Ways of repressive politics forming, participating of public authorities, police, party and soviet institutions in it were shown. It was proven that repression touched all the layers of society in the post-war years, including peasants. The amount of the arrested peasants in post-war years is considerably greate than workers according to the annual statistical reports of NKDB. The author defined that the main forms of post-war repressions were eviction, criminal responsibility, sending to the camps. After war many peasants, taken out to Germany, found oneself on the rights of repatriates and were sent to camps as «traitors of motherland». Peasants were forced to work 10–11 hours a day. They were made to buy government bonds of loans that devastated their incomes. Being a member of a collective farm or state farm, absence of the right to live and deportation returned peasants to serfdoms times. In the article the analysis of realization of the second wave of dekulakization is given. It reminded the dekulakization in 1930 – expropriation of grain, appeasement of hunger, increase of state reservs and export of bread, deportation of rebellious to remote areas. The collectivization of agriculture in Western Ukraine in post-war years was conducted by violent methods.Wealthy peasants were made to choose between joining the collective farm or sending to Siberia. Families of dekulakizated people were evicted to the east districts of USSR. 2015 Article Повоєнні репресії проти селян України (1944–1953) / С.М. Василенко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 22-28. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1609-7742 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95168 329:94(477)(063) uk Історичний архів. Наукові студії Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вітчизняна та всесвітня історія Вітчизняна та всесвітня історія
spellingShingle	Вітчизняна та всесвітня історія Вітчизняна та всесвітня історія Василенко, С.М. Повоєнні репресії проти селян України (1944–1953) Історичний архів. Наукові студії
description	Статтю присвячено дослідженню теми повоєнних репресій проти селянства України. На основі раніше опублікованих джерел та архівних матеріалів автор висвітлив політичні, економічні та духовні аспекти трагічних подій, що мали безумовний вплив на подальший розвиток українського села. Показано шляхи формування репресивної політики, участь у ній державних органів влади, партійних, радянських та правоохоронних органів.
format	Article
author	Василенко, С.М.
author_facet	Василенко, С.М.
author_sort	Василенко, С.М.
title	Повоєнні репресії проти селян України (1944–1953)
title_short	Повоєнні репресії проти селян України (1944–1953)
title_full	Повоєнні репресії проти селян України (1944–1953)
title_fullStr	Повоєнні репресії проти селян України (1944–1953)
title_full_unstemmed	Повоєнні репресії проти селян України (1944–1953)
title_sort	повоєнні репресії проти селян україни (1944–1953)
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Вітчизняна та всесвітня історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95168
citation_txt	Повоєнні репресії проти селян України (1944–1953) / С.М. Василенко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 22-28. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Історичний архів. Наукові студії
work_keys_str_mv	AT vasilenkosm povoênnírepresííprotiselânukraíni19441953
first_indexed	2025-07-07T01:53:52Z
last_indexed	2025-07-07T01:53:52Z
_version_	1836951255449075712
fulltext	²сторичний арх³в 22 УДК 329:94(477)(063) Василенко С. М., канд. іст. наук, полковник, заступник завідувача кафедри військової підготовки, Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського, м. Миколаїв, Україна ПОВОЄННІ РЕПРЕСІЇ ПРОТИ СЕЛЯН УКРАЇНИ (1944–1953) Статтю присвячено дослідженню теми повоєнних репресій проти селянства Ук- раїни. На основі раніше опублікованих джерел та архівних матеріалів автор висвітлив політичні, економічні та духовні аспекти трагічних подій, що мали безумовний вплив на подальший розвиток українського села. Показано шляхи формування репресивної політики, участь у ній державних органів влади, партійних, радянських та правоохоронних органів. Ключові слова: селяни; репресії; колективізація; хлібозаготівлі; трудодні. У роки розбудови Української держави особливо важливим є переосмислення бага- тьох проблем нашої історії, які в радянський період піддавались фальсифікації або ж уза- галі замовчувались. Однією з них є репресії проти селян України в період другої поло- вини 40-х – початку 50-х рр. ХХ ст. Тема репресій проти селян на широкому джерельному матеріалі з використанням тра- диційних методів історичного дослідження та досить об’ємної кількості архівного мате- ріалу відображена в наукових працях таких українських істориків, як І. Білас, В. Баран, С. Білоконь, В. Даниленко, Г. Касьянов, Ю. Шаповал, М. Шитюк та ін. Репресивно- каральну політику влади на селі в повоєнний період розкрито в працях О. Веселової, О. Нікілєва, П. Панченка, В. Калініченка, В. Кириченка, І. Романюка, М. Сеньків та ін. У післявоєнні роки репресії торкнулися всіх прошарків суспільства, у тому числі й селян. Згідно зі щорічними статистичними звітами НКДБ, кількість заарештованих селян у по- воєнні роки була значно більшою, ніж робіт- ників (у середньому робітників – 5–7 %, селян 15–29 % від загальної кількості заарештова- них). Це пояснюється тим, що сталінське ке- рівництво саме в сільському господарстві де- далі більше йшло на застосування позаеко- номічного примусу, продовження політики репресій, убачаючи в них найбільш опти- мальний досвід розвитку радянського села. Кількість заарештованих колгоспників та одноосібників згідно статистики МДБ УРСР у повоєнний період склала близько 50 % від загальної кількості заарештованих, а саме: 1945 р. – 13 366 осіб (44,1 %) [13, арк. 5]; 1946 р. – 11 233 особи (51 %); 1947 р. – 13 160 осіб (59,7 %) [14, арк. 8]; 1950 р. – 8 610 осіб (50,7 %), 1951 р. – 3 665 осіб (41,6 %) [16, арк. 7]. Найбільша кількість за- арештованих колгоспників та одноосібників припадає на 1947 р. – 13 160 осіб, що складає 59,7 %, із них одноосібників – 10 510 осіб (47,7 %) [14, арк. 8]. Більшість заарештова- них цієї категорії (86 %) становлять селяни із західних областей України, де влада активно всілякими методами впливу проводила політи- ку розкуркулення та збільшення кількості кол- госпів. Для порівняння, у східних областях за 1947 р. заарештовано колгоспників – 1 626 осіб, одноосібників – 228 осіб [15, арк. 1]. Головними формами повоєнних репресій проти села стали виселення, притягнення до кримінальної відповідальності, відправлення до таборів. Після війни велика кількість селян, вивезених до Німеччини, опинилась на пра- вах репатріантів. Багато з тих, хто пройшов жахи німецьких таборів, потрапили в радян- ські табори ГУТАБу. З 1 млн 250 тис. україн- ців, які повернулись із каторжних робіт у Німеччині, 360 тис. відправлено до таборів як «зрадників Батьківщини» [10, с. 35]. Випуск 15 23 Колгоспникам за відсутності соціальних гарантій підвищили норми виробітку, збіль- шили обов’язковий мінімум трудоднів, які треба виробити, зменшили за них оплату, урізали розміри присадибних ділянок землі, ввели надмірні натуральні та грошові подат- ки. За рішенням ЦК КП(б)У в 1946 р. селяни змушені працювати на добу по 10–11 годин. Селян примушували купувати облігації дер- жавних позик, що спустошувало й без того мізерні грошові прибутки. Багато селян прак- тично не знали, що таке гроші, тому що па- нувала система натурального господарства. Прикріпленість до одного колгоспу чи рад- госпу, відсутність права на виїзд та висилка тих, хто провинився – усе це повертало селян до часів кріпацтва. Проводилась друга хвиля розкуркулення, яка в мініатюрі нагадувала розкуркулення 1930-х рр. – насильне вилу- чення зерна, умиротворення голодом, збіль- шення запасів держави й експорт хліба, ви- силка непокірних у віддалену місцевість. Дер- жавна податкова політика призвела до масо- вого винищення фруктових садів, згортання підсобного господарства, що поглиблювало тяжку економічну ситуацію. Селяни змушені платити податок за землю, худобу, свиней, домашню птицю, здавати державі шкіри забитих тварин. На відміну від робітників і службовців, до травня 1965 р. колгоспники не забезпечувались пенсією [9, с. 47]. Насильницькими методами в повоєнні роки було проведено колективізацію сіль- ського господарства в Західній Україні. Про- тягом 1945 р. в західних областях вдалось заснувати 130 колгоспів, що становило 0,5 % селянських дворів, причому ці перші колгоспи були малопотужні. На початок 1949 р. від- соток колективізації вже коливався від 10 (Станіславська область) до 78,3 (Дрогобицька область). Упродовж 1949 р. за допомогою ре- пресій, грубого насильства в Західній Ук- раїні колективізовано близько 61 % селян- ських господарств. Тільки використовуючи адміністративно-вольові, насильницькі мето- ди, владі вдалося в 1950 р. в основному за- вершити колективізацію, що охопила 1,5 млн (92,7 %) селянських господарств [4, с. 357]. Одним із головних методів у процесі ви- конання завдання з колективізації стала по- даткова система. Згідно Указу Президії ВР СРСР від 13 червня 1948 р. змінювались розміри податків, які в середньому піднялись на 30 %, порівняно з 1947 р. Причому сума податків на одноосібників на 100 % вища, ніж з господарства колгоспника. Введено 50 % податок на ті категорії, що раніше звільня- лись від податків [5, с. 116, 118]. Під вели- ким тягарем податків селяни часто вступали до колгоспу. Заможним селянам ставили умо- ву вибирати між вступом до колгоспу або відправленням до Сибіру. Від них вимагали поставки за підвищеними нормами. Родини розкуркулених виселяли в східні райони СРСР. Активно проводилась політика висе- лення так званих «куркулів». Тільки в 1949 р. із західноукраїнських областей депортували 6 489 сімей або 21 672 особи. Це була не остання акція [8, с. 299]. Колективізація та розкуркулювання тривали в Західній Україні з 1947 по 1952 р. Колективізація охопила не тільки Західну Україну, вона активно проводилась у районах Північної Буковини та Бессарабії. 8 жовтня 1948 р. ухвалено постанову Ради Міністрів УРСР і ЦК КП(б)У «Про виселення куркулів з Ізмаїльської області», згідно з якою Рада Міністрів СРСР дозволила провести виселення частини куркулів у кількості 250 господарств за межі Української РСР, а все їхнє майно конфіскувати [3, с. 80]. У країні проводиться активна боротьба з колгоспниками, хто не відпрацював необхідну кількість трудоднів. В УРСР мінімум для дорослих колгоспників становив 120 трудо- днів, для підлітків із 12-річного віку – 50. Осіб, які не виробляли такого мінімуму, за- суджували, виселяли з колгоспів із конфіс- кацією присадибних господарств. Злочин та- кого роду кваліфікували як «паразитичний спосіб життя». Ухвалені укази президії ВР СРСР від 21 лютого 1948 р. «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиля- ються від трудової діяльності в сільському господарстві та ведуть антигромадський, па- ²сторичний арх³в 24 разитичний спосіб життя» та від 2 червня 1948 р. «Про виселення в окремі райони країни осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності і ведуть антигромадський, парази- тичний спосіб життя» сприяли посиленню репресивної політики щодо українських се- лян, практики виселення, що здійснювалась ще з 1944 р. У селах України розгорнулася робота на виконання указів. Уже в квітні 1948 р. за указами засуджено до виселення 4 853 особи, відправлено ж до місць посе- лення: засуджених – 1 130 осіб, членів їхніх родин – 239 осіб, а станом на 18 серпня того ж року виселено за межі України 10 758 осіб [3, с. 73]. Більшість відправлених на виселення становили жінки з дітьми. Тих, хто потрапив під дію Указів, називали спецпереселенцями. У зведенні про хід виконання указу йшлося про 11,5 тис. осіб, відправлених на спецпосе- лення, більшість з яких припадає на Кам’янець- Подільську, Одеську, Вінницьку та Київську області. Заслання, вигнання селян зі своїх місць проживання стало свавіллям і безза- конням влади. Дія указу продовжувалась до смерті Й. Сталіна. За даними МВС СРСР, на 23 березня 1953 р. за цим указом на спец- поселеннях перебувало 33 266 осіб та 13 598 членів їхніх родин [6, с. 182]. Особливо тяжко на селянах позначилися репресії, пов’язані з проведенням насильниць- ких хлібозаготівель. Репресивна сталінська партійно-державна політика хлібозаготівель була однією з основних причин виникнення та поширення третього радянського голоду. Які ж використовували методи роботи для заготівель хліба? У село виїжджала група партійних активістів під керівництвом, як правило, одного з секретарів райкому партії або виконкому. Разом із групою виїжджав особовий склад однієї з військових частин. Село бралося в облогу для захисту від нападу, а партактивісти проводили роботу із заготі- вель. Викликали до сільради селян, які по- винні здати хліб, і визначали місце, куди його привозити. Потім весь хліб грузився на підводи та відправлявся до райцентру в загот- контору, де голові сільради виписували квитанцію за зданий хліб і давали гроші. Якщо селяни не бажали здавати хліб або взагалі щось здавати, хати та подвір’я обшукува- лись, знайдене зерно забиралося. Селянка В. Брислав із села Михайлівка Кельменець- кого району Чернівецької області згадувала: «Під час хлібозаготівель хліб забирали силою. Прийшло до нас 10 чоловік (стрибків), зламали колоду, забрали пшеницю, соняш- ник… Тих, хто не хотів віддавати хліб, вели до сільради і зачиняли в спеціальній кімнаті. На підлогу наливали води. І людина не могла сісти. І так стояла до тих пір, поки не зізна- валася, де в неї є ще трошки хліба» [6, с. 76]. До колгоспів та одноосібних господарств, які заборгували із хлібозаготівель і не мали хліба, щоб розрахуватися з державою, засто- совувались санкції у формі натуральних штрафів, тобто конфіскація всіх наявних запа- сів продовольства, що спричиняло голод се- ред населення. Так звані «активісти», яких у народі називали «буксирами» чи «яструбка- ми», збираючи хліб, могли побити та вбити селян, якщо їм чинили опір. Так, начальник РВ МВС Гаврилов зі своїми підлеглими 10 травня 1947 р., побивши до безтями го- лову сільради с. Духчі Ковальчука, вивезли його до лісу, роздягли, погрожуючи повісити, і там кинули. Від побиття працівниками РВ МВС знаходився в лікарні Г. Трофимчук із с. Рудки-Козинської, Г. Безалюк та ін. «Вбили біля мене жінку, бо та не давала забрати від дітей хліб», – свідчила П. Чабан із с. Новосе- лиці Кельменецького району Чернівецької об- ласті [1, с. 475]. Факти відкритого порушення соціалістичної законності мали місце не тільки на Західній Україні, а й в інших її регіонах. Відверту експропріацію нагадувало прове- дення держпозики 1946–1947 рр., яка неод- норазово проводилася з порушенням соціаліс- тичної законності. Як приклад, у травні 1947 р. в Ново-Яричевському районі Львів- ської області вповноважений у с. Чернуше- вичі І. М. Мащенко проводив насильні під- писи на держпозику. Він заарештував і по- садив у підвал А. Стрембицьку, К. Костив, Випуск 15 25 М. Сухори, У. Кривун, С. Кузик, А. Бойко, протримавши їх у ньому добу, не даючи змоги навіть сходити «по нужді». Подібні факти проведення держпозики мали місце в селах Тарасівка, Кукедове, Великі Підліски, Борщевивиці Львівської області [18, арк. 8]. Репресивні заходи особливо активно про- водилися владою під час повоєнного голоду, від якого найбільш постраждало населення 16 східних областей України, а також Ізмаїль- ської та Чернівецької областей. Восени 1946 р. політбюро ЦК КП(б)У 11 разів обговорювало стан заготівель, ухвалюючи грізні рішення та загрожуючи жорстокими карами обласним і районним працівникам, які, зі свого боку, безжалісно «трусили» колгоспи. Від репресій не був захищений ніхто. Спроба оцінити реальне становище тих років негайно кара- лася. На 10 років позбавлення волі засуджено колгоспника с. Кодня Н. Катеренчука, звину- вачено в наклепі на керівників партії й уряду. Насправді він написав листа на адресу М. Хру- щова, у якому вказував на тяжке життя се- лянства в деяких областях України у зв’язку з голодом 1946–1947 рр. [9, с. 47]. Посилення опору хлібозаготівлям у період голоду 1946–1947 рр. вело до посилення ре- пресій щодо керівників господарств, які при- значалися за вказівкою партійних органів. Часто ними ставали колишні солдати, попра- цювавши на цій посаді декілька місяців. Основними «правопорушеннями», за які від- давалися до суду голови колгоспів у 1946– 1947 рр., були «порушення графіку виконання хлібопоставок», «порушення порядку вико- ристання зерна», «розтрати» й ін. Найбільш поширеним засобом покарання керівників колгоспів стало зняття їх із посад. У 1945 р. знято 26 тис. 951 голову колгоспу, що стано- вило 52,2 % від їхньої загальної кількості, у 1947 р. – 48,4 %, у 1949 р. – 42,1 %. Фак- тично за два роки відбувалася повна заміна цієї категорії керівного складу. У низці облас- тей ці показники ще вищі. Так, в Одеській області, де партійну організацію очолював жорсткий за вдачею та методами керівництва О. Кириченко, у 1945 р. знято з посад 74 % голів колгоспів, 1946 р. – 64,6 %. У Ста- лінській області за 1946 – початок 1947 рр. замінено 62,2 % голів колгоспів. Аналогічні тенденції спостерігалися в наступні роки: у 1950 р. в республіці знято 46,6 % керівників колгоспних господарств, за першу половину 1953 р. – 34 %. У цілому в республіці засу- джено 1 тис. 312 голів колгоспів, із них на 3 роки позбавлення волі – 513 чоловік, на 5 років – 219, на 10 років – 112, двох роз- стріляно [11, с. 500]. У перші повоєнні роки влада всілякими методами виконувала таємну інструкцію про застосування постанови ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. «Про охорону майна дер- жавних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) влас- ності», так званий закон «про п’ять колос- ків», які регламентували покарання куркулів та інших «соціально ворожих» елементів і вимагала за найменше псування сільськогос- подарського реманенту, участь у викраденні хліба чи колгоспного майна застосовувати без будь-яких послаблень вищу міру покарання – розстріл, або позбавлення волі терміном не менше як на 10 років. За неповними даними, у 1946 р. за крадіжку колгоспного хліба при- тягнуто до відповідальності в республіці близько 10 тис. осіб, серед яких понад 2/3 засуджено до позбавлення волі. Особливо помітна кількість такого роду справ у Київ- ській, Одеській і Харківській областях. Так, категорія засуджених за законом від 7 серпня 1932 р. в 1946–1947 рр. складала по Харків- щині до 90 % [7, с. 137]. У той час, коли багато людей гинули від голоду, Президією ВР СРСР видано указ від 4 червня 1947 р. «Про кримінальну відпові- дальність за розкрадання державного і гро- мадського майна» щодо посилення владою заходів із забезпечення збереження хліба та каральних методів впливу. 90 % кримінальних справ, що розглядалися судами в 1947 р., становили справи про крадіжки колосків ря- довими колгоспниками. Так, Н. Ліско з Чер- нятинського району Одеської області за кра- діжку 3 кг колосків засуджена до 8 років ²сторичний арх³в 26 позбавлення волі. До 10 років ув’язнення за- судили З. Соломаху за 5 кг колосків, зібра- них на полі колгоспу «20 років Жовтня» Біловодського району Ворошиловоградської області. Станом на 15 липня 1947 р. за «ко- лоски» засуджено 1 727 «злодіїв» – голодую- чих людей. З початку до 10 серпня 1947 р. до кримінальної відповідальності «за колоски» притягнуто 3 тис. 943 особи, із них 3 тис. 226 осіб заарештовано. Владоможці пов’язу- вали боротьбу зі зростанням чисельності крадіжок із покаранням і репресіями, незва- жаючи на головне – голодних людей, яких режим, позбавивши засобів на існування, під- штовхував до здійснення правопорушень [1, с. 492]. В Іллінецькому районі в с. Бабіне на Вінниччині передано до суду справу колгосп- ниці Сироватки, уся провина якої полягала лише в тому, що вона посилала свого 8-річ- ного сина на поле збирати колоски, бо сім’я пухла з голоду. До 5 років ув’язнення у ВТТ виїзна комісія Вінницького районного суду засудила К. Зданевич та П. Пугач, які влітку 1947 р. зірвали в колгоспному садку 6 кг яблук [12, с. 153]. 17-річного жителя с. Ново- в’язівське Юр’ївського району Дніпропетров- ської області П. Терещенка за те, що приніс із поля в пазусі для 6 голодних братів і сестри трохи зерна, засуджено на 12 років позбавлення волі, а його матері Якилині Гри- горівні, яка на той час мала грудну дитину (восьму), дали 2 роки тюрми за те, що не привела сина до сільради [2, с. 165]. Практикувалося проведення показових судів для залякування іншого населення, але суди неодноразово у своїх рішеннях припус- калися грубих помилок, що калічило долі невинних людей. Сесія Михайлівського на- родного суду Запорізької області в с. Ши- роке розглянула карну справу з обвинува- чення громадянина Ф. Рубеля, який у колгоспі імені Й. Сталіна вкрав 30 кг колосків пше- ниці, та засудила його до 7 років позбав- лення волі з відбуттям покарання у ВТК [6, с. 133–134]. Вживають жорстких заходів до порушни- ків паспортної системи. Сільське населення, що не одержувало паспорти, за найменші по- рушення притягувалось до адміністративної та кримінальної відповідальності. За пору- шення правил прописки передбачались заходи адміністративного впливу у вигляді штрафів і виселення. Паспортний тиск на село мав суттєвий вплив на процеси міграцій насе- лення, обмежуючи свободу пересування. Отже, у повоєнний період активно продов- жувались репресії проти селян, що складали значну більшість від загальної кількості за- арештованих. Вони менші за обсягом, ніж у 30-ті рр., проте тоталітарна система скалічила долі сотень і привела до смерті тисячі людей. Значна кількість репресій серед селян при- падає на західні області, Північну Буковину та Бессарабію, де насильницькими методами проводилась колективізація сільського госпо- дарства та друга хвиля розкуркулення. Най- більша кількість заарештованих колгоспників та одноосібників припадає на 1947 р. Особ- ливо тяжко на селянах позначалися репресії, пов’язані з примусовим проведенням хлібо- заготівель, що стали однією з основних при- чин виникнення та поширення повоєнного голоду. Тих, хто намагався допомагати голо- дуючим, тоталітарна держава нещадно карала, засуджуючи до тривалих строків ВТТ. Поси- лення опору політиці хлібозаготівель у період голоду 1946–1947 рр. вело до збільшення репресивних заходів щодо керівників госпо- дарств. 90 % кримінальних справ, що розгля- далися судами в 1947 р., становили справи про крадіжки колосків рядовими колгоспни- ками, які змушені були йти на злочин, щоб не спухнути з голоду. Головними формами повоєнних репресій проти села стали висе- лення, притягнення до кримінальної відпові- дальності, відправлення до таборів тощо. Випуск 15 27 ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Веселова О. М. Геноцид голодомором 1946–1947 рр. в Україні / О. М. Веселова // Геноцид українського народу: історична пам’ять та політико-правова оцінка : міжнародна науково-теоретична конференція. – Книга 1. – К. – Нью-Йорк : Видавництво М. П. Коць, 2003. – С. 468–496. 2. Веселова О. М. Голод в Україні 1946–1947 років як один із злочинів комуністичного режиму / О. М. Веселова // Матеріали Міжнародного конгресу політичних в’язнів комуністичних режимів. – К. : Редакційно-видавничий центр НБУ імені В. І. Вернадського, 2001. – 300 с. 3. Винниченко І. І. Україна 1920–1980-х: депортації, заслання, вислання / Ігор Іванович Винниченко. – К. : Рада, 1994. – 126 с. 4. Войцеховський М. М. Правові основи організації та діяльності міліції України у повоєнний період (1946– 1953 рр.) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Михайло Михайлович Войцеховський. – Харків, 2001. – 176 с. 5. Зима В. Ф. Второе раскулачивание (аграрная политика конца 40-х – начала 50-х годов) / В. Ф. Зима // Отечественная история. – 1994. – № 3. – С. 109–125. 6. Калініченко В. В. Повоєнний голод в Україні (друга половина 40-х років XX ст.) : дис. … канд. іст. наук : 07.00.01 / В’ячеслав Володимирович Калініченко ; Харківський національний університет ім. В. Н. Ка- разіна. – Х., 2001. – 256 с. 7. Калініченко В. В. Голод 1946–1947 рр. на Харківщині / В. В. Калініченко // Голод 1946–1947 років в Україні. Причини і наслідки : Міжнар. наук. конф. (Київ, 27 травня 1997 р.). – К. – Нью-Йорк : Видавництво М. П. Коць, 1998. – С. 132–139. 8. Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади : [у 2-х кн.]. – Кн. 1 / [Редкол. : Я. Лялька (відп. ред.) та ін.]. – Ін-т українознавства НАН України та ін. – Львів : Просвіта, 1997. – 798 с. 9. Реабілітовані історією. Житомирська область : [у 7 т.]. – Житомир : Полісся, 2006. – (Науково- документальна серія книг «Реабілітовані історією» : [у 27 т.] / Голов. редкол. : П. Т. Тронько (голова) [та ін.]). – Кн. 1 / [Упорядн. Л. А. Копійченко, Д. Я. Самолюк, Е. Р. Тиміряєв]. – 2006. – 724 с. 10. Реабілітовані історією. Сумська обл. : [у 3 т.]. – Суми : Мрія-1,ТОВ 2005. – (Науково-документальна серія книг «Реабілітовані історією» : [у 27 т.] / Голов. редкол. : П. Т. Тронько (голова) [та ін.]). – Кн. 1 / [Обласна редакційна колегія, голова Л. С. Латишева]. – 2005. – 756 с. 11. Романюк І. М. Репресивна політика держави стосовно селянства на початку 1950-х років. – Геноцид українського народу: Історична пам’ять та політико-правова оцінка / І. М. Романюк // Міжнародна науково-теоретична конференція : матеріали Інституту історії України НАН України. – Кн. 1. – К. ; Нью- Йорк : Вид-во М. П. Коць. – 2003. – С. 547–551. 12. Романюк І. М. Трагічні події 1946–1947 рр. на Вінниччині / І. М. Романюк // Міжнародна наукова конференція «Голод 1946–1947 років в Україні. Причини і наслідки» (Київ, 27 травня 1997 р.) : матеріали / Інститут історії України НАН України. – К. – Нью-Йорк : Вид-во М. П. Коць, 1998. – С. 150–155. 13. Державний архів Служби безпеки України (ДА СБУ), ф. 42, спр. 57. – 82 арк. 14. ДА СБУ, ф. 42, спр. 65. – Т. 1. – 104 арк. 15. ДА СБУ, ф. 42, спр. 66(7). – 11 арк. 16. ДА СБУ, ф. 42, спр. 78 – Т. 1. – 95 арк. 17. Центральний державний архів громадських об’єднань України (ЦДАГО України), ф. 1, оп. 1, спр. 4029. – 138 арк. 18. ЦДАГО України, ф. 1, оп. 75, спр. 175. – 25 арк. С. М. Василенко, Николаевский национальный университет имени В. А. Сухомлинского, г. Николаев, Украина ПОСЛЕВОЕННЫЕ РЕПРЕССИИ ПРОТИВ СЕЛЬСКОГО НАСЕЛЕНИЯ УКРАИНЫ (1944–1953) Статья посвящена исследованию темы послевоенных репрессий против крестьянства Украины. На осно- вании раннее опубликованных источников и архивных материалов автор высветил политические, экономи- ческие и духовные аспекты трагических событий, что имели безусловное влияние не дальнейшее развитие украинского села. Показаны пути формирования репрессивной политики, участь в ней государственных орга- нов власти, партийных, советских и правоохранительных органов. Ключевые слова: крестьяне; репрессии; коллективизация; хлебозаготовки; трудодни. ²сторичний арх³в 28 S. M. Vasylenko, Mykolaiv National University named after V. A. Sukhomlinsky, Mykolaiv, Ukraine THE RESEARCH OF POST-WAR REPRESSIONS AGAINST THE PEASANTRY OF UKRAINE (1944–1953) The article is devoted to the research of post-war repressions against the peasantry of Ukraine. The author ascertained the political, economic and spiritual aspects of tragic events that had absolute influence on further development of the Ukrainian village on the basis of previously published sources and archived materials. Ways of repressive politics forming, participating of public authorities, police, party and soviet institutions in it were shown. It was proven that repression touched all the layers of society in the post-war years, including peasants. The amount of the arrested peasants in post-war years is considerably greate than workers according to the annual statistical reports of NKDB. The author defined that the main forms of post-war repressions were eviction, criminal responsibility, sending to the camps. After war many peasants, taken out to Germany, found oneself on the rights of repatriates and were sent to camps as «traitors of motherland». Peasants were forced to work 10–11 hours a day. They were made to buy government bonds of loans that devastated their incomes. Being a member of a collective farm or state farm, absence of the right to live and deportation returned peasants to serfdoms times. In the article the analysis of realization of the second wave of dekulakization is given. It reminded the dekulakization in 1930 – expropriation of grain, appeasement of hunger, increase of state reservs and export of bread, deportation of rebellious to remote areas. The collectivization of agriculture in Western Ukraine in post-war years was conducted by violent methods.Wealthy peasants were made to choose between joining the collective farm or sending to Siberia. Families of dekulakizated people were evicted to the east districts of USSR. According to the research it became clear that one of the main methods in the process of collectivizations was tax system. Moreover the sum of taxes for an individual peasant is 100 % higher than for a collective farmer. In a country an active fight against collective farmers who didn’t work the necessary amount of workdays is conducted. People who did not produce such minimum were sentenced, evicted from collective farms with confiscation of private households. A such crime was characterized as a «parasitic way of life». The repressions related to realization of violent grain purchases were affected peasants especially heavily. It is stated that Stalin’s repressive party-state politics of grain purchases was one of the main reasons of the third soviet hunger. Strengthening of grain purchases resistance in the period of hunger 1946–1947 caused the repressions in relation to the leaders of households. An active fight against the increase of quantity of thefts was conducted without regard to hungry people who were forced on crime commitment. The author of the article concludes that in a post-war period repressions against peasants were actively proceeded. These peasants were the considerable amount of all prisoners. The repressions were less common than in 1930 th , however the totalitarian system disfigured the fates of hundreds and brought thousands of people to death. The research of post-war repressions gives an opportunity to enrich the historical science with new original and actual material, to expose the criminal activity of I. Stalin, his surroundings and repressive-punitive machine created by him. Keywords: peasants; repressions; collectivization; grain purchases; workdays. © Василенко С. М., 2015 Дата надходження статті до редколегії 28.08.2015 Рецензенти: д-р іст. наук, професор Сінкевич Є. Г.; д-р іст. наук, професор Тригуб О. П.

Повоєнні репресії проти селян України (1944–1953)

Репозитарії

Схожі ресурси