Еволюція культурного статусу підприємців у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. (на прикладі колекціонера П. І. Харитоненка)

Еволюція культурного статусу підприємців у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. (на прикладі колекціонера П. І. Харитоненка)

Мета статті – показати еволюцію культурного статусу підприємців, перехід від кількісного до якісного складу колекцій, естетичну та історико-художню значущість приватних зібрань на прикладі колекціонера П. І. Харитоненка. Індивідуальність колекціонера формує система естетичних цінностей. З другої по...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2015
Автор: Гайдай, О.М.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2015
Назва видання:Історичний архів. Наукові студії
Теми:
Вітчизняна та всесвітня історія
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95169
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Еволюція культурного статусу підприємців у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. (на прикладі колекціонера П. І. Харитоненка) / О.М. Гайдай // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 29-35. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-95169
record_format dspace
spelling irk-123456789-951692016-02-17T03:02:19Z Еволюція культурного статусу підприємців у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. (на прикладі колекціонера П. І. Харитоненка) Гайдай, О.М. Вітчизняна та всесвітня історія Мета статті – показати еволюцію культурного статусу підприємців, перехід від кількісного до якісного складу колекцій, естетичну та історико-художню значущість приватних зібрань на прикладі колекціонера П. І. Харитоненка. Індивідуальність колекціонера формує система естетичних цінностей. З другої половини XIX ст. на мистецькому ринку і в принципах колекціонування відбуваються суттєві зміни. Торгово-промислова буржуазія впливала не тільки на економічний розвиток країни, вона внесла неоціненний внесок у розвиток культури. Приватна колекція П. Харитоненка унікальна й неповторна. Вона містить персоніфіковані риси, які визначаються індивідуальними вподобаннями збирача. У збереженні історико-культурних пам’яток, ув популяризації мистецтва цукрозаводчику Павлу Івановичу Харитоненку належить визначна роль. Безумовно, приватна колекція була не лише можливістю для збереження матеріальних предметів, що відображали духовну культуру, вдалим вкладенням капіталу в збирання предметів, але й нагодою підвищити культурний статус підприємців-колекціонерів. Цель статьи – показать эволюцию культурного статуса предпринимателей, переход от количественного к качественному составу коллекций, эстетическую и историко-художественную значимость частных собраний на примере коллекционера П. И. Харитоненко. Индивидуальность коллекционера формирует система эстетических ценностей. Со второй половины XIX в. на художественном рынке и в принципах коллекционирования происходят существенные изменения. Торгово-промышленная буржуазия, влияла не только на экономическое развитие страны, она внесла неоценимый вклад в развитие культуры. Частная коллекция П. Харитоненко уникальная и неповторимая. Она содержит персонифицированные черты, которые определяются индивидуальными предпочтениями собирателя. В сохранении историко-культурных памятников, популяризации искусства сахарозаводчику Павлу Ивановичу Харитоненко принадлежит выдающаяся роль. Безусловно, частная коллекция была не только возможностью для сохранения материальных предметов, которые отражали духовную культуру, удачным вложением капитала в собирание предметов искусства, но и возможностью повысить культурный статус предпринимателей-коллекционеров. The article aims to show the evolution of the cultural status of entrepreneurs, the transition from the quantitative to the qualitative composition of the collections, the aesthetic and art-historical significance of private collections on the example collector P. I. Kharitonenko. The great important of Russia creation of the cultural heritage is studying the experience of previous generations. The individuality of the collector forms a system of aesthetic values. Since the second half of the XIX century on the art market and in the principles of collecting is changing. Commercial and industrial bourgeoisie, had an influence not only on the economic development of the country, it has made an invaluable contribution to the development of culture. In the second half of XIX – beginning of XX century most of the Ukrainian lands were part of the Russian Empire. All ownership of Kharitonenko family was closely connected with sugar factory activity. Together with the Kiev «sugar kings» Tereshenki with Kharitonenko actually kept under control all the sugar market – from production and processing to sales. Private collection of P. Kharitonenko was unique. It contains personalized traits that are determined by the individual preference of the collector. P. Kharitonenko had a collection of Russian and West-European paintings, as well as gathered a large collection of icons. Research activities P. Kharitonenko in the light of studying the problem of the evolution of the cultural status of entrepreneurs in the second half of XIX – early XX century, has never previously been the subject of scholarly circles. The emergence of a new economic class of factory owners, factory owners, bankers begins to form and a new type of collectors. This was a collector of works of art and objects that trusted their own taste more than the opinions and recommendations of authorities. Collection individuals were not similar, the selection time was on their own and reflect the state of mind of the owner. To the sugar magnate Pavel Ivanovich Kharitonenko belongs to a the important role of the preservation of historical and cultural monuments and the popularization of art. Of course, private collection was not only an opportunity for the preservation of material objects that reflect spiritual culture, a good investment in gathering objects but also to raise the cultural status of entrepreneurs, collectors. 2015 Article Еволюція культурного статусу підприємців у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. (на прикладі колекціонера П. І. Харитоненка) / О.М. Гайдай // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 29-35. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1609-7742 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95169 930 uk Історичний архів. Наукові студії Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Вітчизняна та всесвітня історія
Вітчизняна та всесвітня історія
spellingShingle Вітчизняна та всесвітня історія
Вітчизняна та всесвітня історія
Гайдай, О.М.
Еволюція культурного статусу підприємців у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. (на прикладі колекціонера П. І. Харитоненка)
Історичний архів. Наукові студії
description Мета статті – показати еволюцію культурного статусу підприємців, перехід від кількісного до якісного складу колекцій, естетичну та історико-художню значущість приватних зібрань на прикладі колекціонера П. І. Харитоненка. Індивідуальність колекціонера формує система естетичних цінностей. З другої половини XIX ст. на мистецькому ринку і в принципах колекціонування відбуваються суттєві зміни. Торгово-промислова буржуазія впливала не тільки на економічний розвиток країни, вона внесла неоціненний внесок у розвиток культури. Приватна колекція П. Харитоненка унікальна й неповторна. Вона містить персоніфіковані риси, які визначаються індивідуальними вподобаннями збирача. У збереженні історико-культурних пам’яток, ув популяризації мистецтва цукрозаводчику Павлу Івановичу Харитоненку належить визначна роль. Безумовно, приватна колекція була не лише можливістю для збереження матеріальних предметів, що відображали духовну культуру, вдалим вкладенням капіталу в збирання предметів, але й нагодою підвищити культурний статус підприємців-колекціонерів.
format Article
author Гайдай, О.М.
author_facet Гайдай, О.М.
author_sort Гайдай, О.М.
title Еволюція культурного статусу підприємців у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. (на прикладі колекціонера П. І. Харитоненка)
title_short Еволюція культурного статусу підприємців у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. (на прикладі колекціонера П. І. Харитоненка)
title_full Еволюція культурного статусу підприємців у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. (на прикладі колекціонера П. І. Харитоненка)
title_fullStr Еволюція культурного статусу підприємців у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. (на прикладі колекціонера П. І. Харитоненка)
title_full_unstemmed Еволюція культурного статусу підприємців у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. (на прикладі колекціонера П. І. Харитоненка)
title_sort еволюція культурного статусу підприємців у другій половині хіх – початку хх ст. (на прикладі колекціонера п. і. харитоненка)
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2015
topic_facet Вітчизняна та всесвітня історія
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95169
citation_txt Еволюція культурного статусу підприємців у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. (на прикладі колекціонера П. І. Харитоненка) / О.М. Гайдай // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 29-35. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series Історичний архів. Наукові студії
work_keys_str_mv AT gajdajom evolûcíâkulʹturnogostatusupídpriêmcívudrugíjpoloviníhíhpočatkuhhstnaprikladíkolekcíonerapíharitonenka
first_indexed 2025-07-07T01:53:56Z
last_indexed 2025-07-07T01:53:56Z
_version_ 1836951259657011200
fulltext Випуск 15 29 УДК 930 Гайдай О. М., канд. іст. наук, доцент кафедри історії, докторант, Чорноморський державний університет імені Петра Могили, м. Миколаїв, Україна ЕВОЛЮЦІЯ КУЛЬТУРНОГО СТАТУСУ ПІДПРИЄМЦІВ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ ст. (НА ПРИКЛАДІ КОЛЕКЦІОНЕРА П. І. ХАРИТОНЕНКА) Мета статті – показати еволюцію культурного статусу підприємців, перехід від кількісного до якісного складу колекцій, естетичну та історико-художню значущість приватних зібрань на прикладі колекціонера П. І. Харитоненка. Індивідуальність колекціонера формує система естетичних цінностей. З другої половини XIX ст. на мистецькому ринку і в принципах колекціонування відбуваються суттєві зміни. Торгово-промислова буржуазія впливала не тільки на економічний роз- виток країни, вона внесла неоціненний внесок у розвиток культури. Приватна колекція П. Харитоненка унікальна й неповторна. Вона містить персоніфіковані риси, які ви- значаються індивідуальними вподобаннями збирача. У збереженні історико-культурних пам’яток, ув популяризації мистецтва цукрозаводчику Павлу Івановичу Харитоненку належить визначна роль. Безумовно, приватна колекція була не лише можливістю для збереження матеріальних предметів, що відображали духовну культуру, вдалим вкла- денням капіталу в збирання предметів, але й нагодою підвищити культурний статус підприємців-колекціонерів. Ключові слова: П. І. Харитоненко; приватна колекція; підприємець; особняк; колек- ціонер. У другій половині ХІХ – початку ХХ ст. більшість українських земель знаходилась у складі Російської імперії. Усі володіння ро- дини Харитоненків тісно пов’язувались із за- водською цукровою діяльністю. Дійсно, без сировинної бази, яка б забезпечувала постійну та стабільну роботу заводів, неможливо уяви- ти стабільний розвиток цукрової промисло- вості. У Російській імперії виділялося три го- ловних райони виробництва цукру: Привіс- лянський, Південно-Західний, Середньо-Чор- ноземний або Центрально-Чорноземний. Під- приємства родини Харитоненків знаходились переважно в Центрально-Чоерноземних гу- берніях. Основна причина цього – сприятливі для засіву буряку природничо-географічні умови. У Харківській губернії провідним центром цукрової галузі виступало місто Суми. Саме тут нагромадили свій первісний капітал цукрозаводчики Харитоненки. Хари- тоненкам належало 11 економій та маєтків: у Чернігівській, Харківській, Курській губер- ніях – загалом близько 100 тис. десятин землі. У кількох економіях було створено селек- ційні лабораторії. Елітне насіння буряку та зернових підприємці закуповували в Німеч- чині й Франції – до 10 000 кг на рік, засі- ваючи ними власні заводські поля, а також успішно продаючи. Двічі фірма Харитоненків удостоювалася права зображати Державний герб на своїй продукції, а такий знак був га- рантією якості. Разом із київськими «цукро- вими королями» Терещенками Харитоненки фактично тримали під контролем весь цук- ровий ринок країни – від виробництва й пе- реробки до продажу. Фірма Харитоненків успішно вела й міжнародну торгівлю, пере- магаючи численних конкурентів. Понад 30 тис. осіб були зайняті на підприємствах Харито- ненків. У кожному селі, де працювали їхні цукрові заводи, господарі влаштовували за власний рахунок церковно-приходські й на- ²сторичний арх³в 30 родні школи, лікарні з аптеками та амбулато- ріями. Медична допомога була безкоштовною. Слід зазначити, що наявність соціально-по- бутових приміщень була характерною особ- ливістю всіх заводів Харитоненків [1]. На- прикінці 90-х рр. ХІХ ст. обсяг виробництва на заводах Харитоненків у грошовому екві- валенті складав 7 243 719 крб [2]. На початок ХХ ст. володіння Харитоненків становили майже 70 тис. десятин власної землі і 30 тис. орендованої з 11 маєтками, посівами цукро- вого буряку та хлібів, лісництвами, молочни- ми фермами, садами [3, с. 195]. Поява нового економічного класу фабрикантів, заводчиків, банкірів починає формувати й новий тип ко- лекціонерів. Це був збирач художніх творів і предметів, який довіряв власному смаку більше, ніж думкам і рекомендаціям автори- тетів. Колекції приватних осіб не були схожі, відбір часом відбувався за власним бажанням та віддзеркалював душевний стан господаря. Саме через це професіонали мали право на- звати захоплення аматорством. Художні зібран- ня Павла Михайловича Третьякова, Івана Во- лодимировича Цвєтаєва, Олексія Олексан- дровича Бахрушина, Михайла Абрамовича й Івана Абрамовича Морозових та інших стали найяскравішими прикладами в історії при- ватного колекціонування в Російській імперії другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Ві- домим колекціонером також був представник династії підприємців-цукрозаводчиків Павло Іванович Харитоненко (05.01.1853, м. Суми – 13.06.1914, маєток Наталівка Харківська гу- бернії). Він колекціонував російський та за- хідноєвропейський живопис, а також зібрав велику колекцію ікон. Дослідження діяль- ності П. І. Харитоненка у світлі вивчення проблеми еволюції культурного статусу під- приємців в другій половині ХІХ – початку ХХ ст. ніколи раніше не було предметом спеціального наукового розгляду. Різним пи- танням приватного колекціонування творів образотворчого мистецтва, дослідженню окре- мих колекцій і творчих біографій худож- ників присвячено праці А. І. Фролова [4], Н. М. Полуніної [5], О. Я. Нєвєрова [6], Л. Л. Савицької [7], С. І. Побожого [8]. Ху- дожнє життя Півдня України кінця ХІХ – початку ХХ ст. та проблеми приватного ко- лекціонування досліджує Н. В. Сапак [9]. Соціокультурній характеристиці підприємців України зазначеного періоду присвячено до- слідження Т. М. Ніколаєвої [10]. Серед дослі- джень безпосередньо колекцій П. І. Харито- ненка слід виділити роботу О. Денисен- ко [11]. Останнім часом іконографію родини Харитоненків досліджує В. І. Обозна [12]. Мета статті – показати еволюцію культур- ного статусу підприємців, перехід від кількіс- ного до якісного складу колекцій, естетичну та історико-художню значущість приватних зібрань на прикладі колекціонера П. І. Хари- тоненка. Самостійне життя П. І. Харитоненка роз- почалося з благодійності та участі в добро- чинних справах [13]. Для того, щоб потрапити у вищі кола московського суспільства, йому виявилося достатньо вступити в Москов- ський англійський клуб, що він і зробив у 1882 р. У клубі П. І. Харитоненка зустрічав не тільки своїх ділових партнерів. Тут були ті люди, спілкування з якими підіймало ду- ховні запити Павла Івановича. Так, саме в клубі він зустрічався з багатьма московськими колекціонерами. «Хоча до його зібрань жи- вопису передові меценати ставилися дещо зверхньо, але щирої, інтимної любові до картин «для себе» в ньому було більше, ніж у них», – писав про Харитоненка відомий коллекціонер та історик мистецтв князь Сергій Олександрович Щербатов, предки якого ба- гато років були членами Московського англій- ського клубу [14, с. 331]. Колекціонування в багатьох областях європейської частини Росії було пов’язане з багатющими традиціями са- дибної культури. Тому не дивно, що художня колекція П. І. Харитоненка виявилася розді- леною між маєтком Наталівка (сьогодні це с. Володимирівка Краснокутського району Хар- ківської області), містами Суми та Москва, де він мав власний особняк на Софійській набережній. Випуск 15 31 Приватна колекція Наталівського маєтку формувалася на прихильності господаря до нових стильових пошуків. П. І. Харитоненко підтримував молодих митців, захоплювався роботами представників «Союзу російських художників», до якого входили живописці Москви та Петербурга. Його кістяк стано- вили Костянтин Юон, Абрам Архипов, Ігор Грабар, Аркадій Рилов та ін. Атмосфера твор- чості, гостинності приваблювала до Наталів- ки Олексія Щусєва, Олександра Савінова, Сергія Коньонкова, Олександра Матвєєва, та Сергія Виноградова. Якраз у 1890–1900-х рр. С. Виноградов жив і працював у Харкові. Імовірно, що в той час він відвідував Ната- лівку. Частими гостями в Наталівці були брати Володимир і Микола Маковські. У маєтку Харитоненка В. Маковським було ви- конано «Жіночий портрет» (1885) і «Портрет Бюссона, вихователя дітей П. Харитоненка» (1894). М. Маковський був представлений творами «Базар в Москві» (1884) і «На річці» (1885). У маєтку було написано Ф. Малявіним і портрет господаря з сином (1911). Етюдом «У горах» (1884) представлено Г. Мясоєдова. Нові напрями в мистецтві першого десяти- ліття відображено в «Золотій осені» С. Жуков- ського [11, с. 83]. Багаторічна дружба пов’язувала П. Хари- тоненка з видатним майстром М. Нестеро- вим. Його пензлю належить розпис Троїць- кого собору (1901–1914) у Сумах (шість об- разів для іконостасу). Монументальне полотно «Тихі води» (1912) належить до періоду активних творчих взаємин цих непересічних людей. Серед московських живописців варто назвати І. Остроухова з його етюдом «Рання весна» (1900). Трохи осторонь від основних художніх смаків господаря садиби стояло ім’я В. Орловського – відомого художника пер- шої половини ХIХ ст., презентованого карти- ною «Трійка». Перлинами зібрання П. Хари- тоненка були шедеври: портрет Н. Матвєєвой (1909) В. Сурікова, «Подвір’я» (1891) В. По- лєнова, «Темний ліс» (1890) І. Шишкіна. У Наталівці завжди було багатолюдно. Улітку тут збиралася не тільки вся велика родина Харитоненків. У гостинних господарів любили відпочивати художники, музиканти, актори. У Наталівці Павлом Івановичем Ха- ритоненком було побудовано Спаську церкву. Основні креслення було виконано в 1908 р. академіком архітектури О. В. Щусєвим. Бу- дівництво велося з 1911 по 1913 р. Роботами зі зведення храму керував академік архітек- тури А. М. Рухлядєв. Інтер’єри розписував петербурзький художник О. І. Савінов. Розпис було виконано в дусі давньоруського фрес- кового живопису Новгорода, Ярославля та Пскова. У зовнішньому оздобленні храму ви- користано рельєфи, виконані С. Т. Коньон- ковим і А. П. Матвеєвим [15, с. 86]. Над го- ловним входом розміщувалася мозаїка «Спас Вседержитель», імовірно, роботи М. К. Реріха. Церква являла собою також своєрідний музей давньоруського іконопису (новгород- ська школа) і церковного начиння. У колек- ції знаходилися рідкісні дев’ять ікон деісус- ного чину новгородського письма, старовинні церковні предмети (лампади, килими, кадила та ін.). Частину ікон, зібраних Павлом Івановичем і його дружиною Вірою Андріївною Харито- ненками, було продемонстровано на виставці іконопису та художньої старовини в Москві, на з’їзді художників 1911–1912 рр., у дні святкування 300-річчя Дому Романових. Ко- лекція ікон Павла Івановича Харитоненка вважалася третьою за значущістю в Росії. Після 1918 р. майже всі роботи було виве- зено з Наталівки, зберігаються вони зараз у Третьяковській галереї та інших музеях. У Київському музеї російського мистецтва екс- позицію іконопису відкриває ікона ХV ст. «Борис і Гліб» з Наталіївського зібрання. Нині роботи з колекції П. І. Харитоненка знаходяться в постійній експозиції відділу дореволюційного мистецтва (23), у фондах того ж відділу (2) і фондах відділу західно- європейського мистецтва (1) Харківського художнього музею. Зібрані разом, вони де- монструють високий якісний і кількісний склад у колекції музею. І це не дивно – адже зібрання П. І. Харитоненка у відділі дореволю- ²сторичний арх³в 32 ційного мистецтва представлено досить повно, він – єдиний на Харківщині колекціонер віт- чизняного мистецтва такого масштабу [11, с. 82]. Особняк Харитоненків у Москві на Софійській набережній, 14 на початку ХХ ст. відігравав соціальну, політичну та культурну роль у російському суспільстві. Крізь долі окремих людей, крізь рамки родинної хроніки проступає доля цілого російського стану [16, с. 371]. Хтось фінансував революції, а хтось опікувався мистецтвом та вкладав гроші в живопис. Успадкувавши від батька 11 госпо- дарств, мережу контор торгівельного дому, потужне цукрово-рафінадне виробництво на теренах України (сім цукрових і один рафі- надний завод), П. Харитоненко зумів підняти сімейну справу на новий рівень. Виробництво й технології постійно модернізувались, велася селекційна робота, вивчався іноземний досвід ведення виробництва [17]. Величезні статки дозволяли продовжувати займатися колекціо- нуванням витворів мистецтва. Родзинкою особняка Харитоненків була картинна галерея. Вона була декорована в стилі Другої імперії: позолочена різьба, дзер- кала в золочених рамах. Окрасою зали був і є живописний плафон стелі, де зображено струнний оркестр, який слухають кавалери й дами в одязі XVIII ст., а також два картуші над дверима. Їх було виконано в 1893 р. фран- цузьким художником Франсуа Фламенгом, який спеціально приїхав до Москви на запро- шення П. Харитоненка. Художник написав портрет господині дому, Віри Андріївни, який тепер зберігається в Ерміитажі. На стінах особняка висів живопис зовсім іншого роду – це були пейзажі відомого французького ху- дожника другої половини XVIII ст. Юбера Робера, привезені Павлом Івановичем з Па- рижа в 1911 р. Йому вдалося зібрати цілу галерею чудових полотен, багато з яких сьогодні є гордістю Державної Третьяковської галереї, Державного музею образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Державного Ермітажу і Державного Російського музею. Особняку на Софійській набережній теж ви- пала честь зберігати шедеври світового живопису, у тому числі зарубіжних худож- ників-імпресіоністів. Слід зазначити, що родина Харитоненків відігравала провідну роль у художньому житті свого покоління. Вони підтримували дружні стосунки з такими художниками, як Михайло Нестеров, Пилип Малявін, Ілля Остроухов та ін. У 1913 р. Павла Івановича Харитоненка було обрано почесним членом Імператорської Академії мистецтв у Петербурзі, також він був першим головою Товариства друзів Ру- мянцевського музею [18, с. 27]. У колекції Харитоненків можна було натрапити на картини Айвазовського, Репіна, Сурікова, Поленова, Верещагіна, Малявіна, Васнецова і багатьох інших талановитих живописців. Гордістю господарів і перлиною цього уні- кального зібрання стало полотно І. Крамського «Невідома». Харитоненки товаришували з художником Михайлом Нестеровим. Першу роботу цього художника – ескіз «Різдво» для розпису Володимирського собору в Києві П. Харитоненко придбав у 1901 р. на Пере- сувній виставці в Петербурзі. Пізніше М. Нес- теров писав у своїх спогадах, датованих 1907 р.: «Павло Іванович познайомився зі мною на моїй виставці в Москві і, вже тор- гуючись, платив мені великі гроші за мої речі, купував і замовляв. Пізніше, за кордоном, для «Різдва» була придбана Харитоненками у паризького антиквара стара італійська рама XVII століття, за яку, ймовірно, з Павла Іва- новича взяли в кілька разів дорожче, ніж він, торгуючись, заплатив за мій картон» [19, с. 327]. У Павла Івановича в колекції були його картини «Тихе життя», «Мовчання», «Осін- ній день», «Вечірній дзвін», «Тихі води» [18, с. 29]. Колекція П. Харитоненка поділялася на чотири частини: західноєвропейський жи- вопис, російський живопис, російська ікона та предмети російської церковної старовини. Павло Іванович належав до помірного правого крила московських збирачів. Свої мільйони він витрачав на придбання добротного живо- пису. Найбільше він цінував майстрів барбі- зонської школи. Найтонші за настроєм пей- зажі Каміля Коро, Шарля Добіньї, Луї Ізабе Випуск 15 33 колись були окрасою його особняка. Чудові були «Мандрівні музиканти» романтика Гю- бера Робера, такого улюбленого російським дворянством. З особливою пристрастю П. Ха- ритоненко і його дружина збирали російський живопис – і старий, і новий. Із його зібрання в державні музеї перейшли багато відомих полотен «Катерина Друга в Царскосільскому парку» В. Л. Боровиковського, «Дівчинка в маковому вінку» О. А. Кіпренського, «Бурх- ливе море» І. К. Айвазовського. В. В. Вере- щагін, Л. І. Соломаткін, А. А. Іванов та ба- гато інших майстрів живопису були пред- ставлені в колекції Харитоненка речами висо- кого рівня. Було чимало й творів худож- ників, сучасників збирача – Репіна, Сурікова, Сомова, Малявіна, але це були речі пере- важно другорядні, куплені виключно для себе, для прикраси житлових кімнат. Подружжя Харитоненків стало збирати російський іконо- пис і предмети церковної старовини не без впливу художньої моди початку XX ст. Їхня колекція вважалася свого часу однією з видатних. І. С. Остроухов приводив милува- тися нею знаменитого французького худож- ника Анрі Матісса [19, с. 331]. Одним із найкрасивіших особняків міста Суми була садиба П. Харитоненка на Троїць- кій вулиці, в одному з флігелів якої розмі- щувалася контора його Торгового дому. Цю будівлю ще в 1893 р. придбав його батько, а Павло Іванович перебудував і відремонтував її: зробив другий поверх, замінив і вдоско- налив системи опалення, вентиляції, водопос- тачання та каналізації. Весь особняк було побудовано в стилі необароко. Його величні сходи, темні холи, вітальні й зали, прикра- шені гобеленами, галереї вражали своєю пиш- ністю й красою. У дворі будинку було розбито прекрасний великий сад, у якому любили відпочивати всі домочадці. Фронтон будівлі прикрашав вензель П. І. Харитоненка. Приїж- джаючи в Суми з родиною, цукрозаводчик завжди зупинявся в цьому особняку. Внут- рішню та зовнішню обробку будинку здійснив славнозвісний московський архітектор Федір Шехтель, який працював у стилі модерн [20]. На сьогодні картини із зібрання П. І. Ха- ритоненка знаходяться у відомих музеях світу: 24 – у Пушкінському музеї, 35 – у Дер- жавній Третьяковській галереї. Йому належали роботи 20 вітчизняних авторів і понад 60 ро- біт західної школи. П. І. Харитоненка можна назвати не тільки продовжувачем справи батька з розвитку промисловості в Сумах і створення інфраструктури міста, а й пристрас- ним меценатом-коллекціонером, покровите- лем мистецтва. 17 червня 1918 р. за пропозицією Все- російської колегії у справах музеїв та охорони пам’ятників мистецтва і старовини народний комісар освіти А. В. Луначарський призначив директором галереї І. Е. Грабара, який про- довжив діяльність із перебудови експозиції та зберігання. За його активної участі в тому ж 1918 р. почалося формування Національного (з 1923 р. – Державного) музейного фонду, у сховища якого надходили цінності, зібрані в результаті націоналізації, конфіскації, реві- зиції тощо. Через фонд у Третьяковську га- лерею надійшли як окремі твори, так і цілі зібрання, наприклад зібрання П. І. і В. А. Ха- ритоненків. В умовах модернізації економіки й утвердження ринкових відносин у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. наявність приватних зібрань пояснювалася переважан- ням впливового торгово-комерційного стану, до якого належала фінансова еліта, а також високим освітнім рівнем багатьох його пред- ставників. Безумовно, приватна колекція була не лише можливістю для збереження мате- ріальних предметів, що відображали духовну культуру, але й вдалим вкладенням капіталу в збирання предметів. Вивчення досвіду попередніх поколінь у створенні культурного надбання Росії має велике значення. Індивідуальність колекціо- нера формує система естетичних цінностей. З другої половини XIX ст. на мистецькому ринку і в принципах колекціонування відбу- ваються суттєві зміни. Торгово-промислова буржуазія впливала не тільки на економіч- ний розвиток країни, вона зробила неоцінен- ний внесок у розвиток культури. Приватна ²сторичний арх³в 34 колекція П. Харитоненка унікальна й непов- торна. Вона містить персоніфіковані риси, які визначаються індивідуальними вподобан- нями збирача. У збереженні історико-куль- турних пам’яток, у популяризації мистецтва цукрозаводчику Павлу Івановичу Харито- ненку належить визначна роль. Безумовно, приватна колекція була не лише можливістю для збереження матеріальних предметів, що відображали духовну культуру, вдалим вкла- денням капіталу в збирання предметів але й нагодою підвищити культурний статус під- приємців-колекціонерів. ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Центральний державний історичний архів м. Київ (далі – ЦДІА м. Київ), ф. 730, оп. 1, спр. 34. 2. Чумак М. Роль купецького капіталу в технічному розвитку цукрово-рафінадних підприємств Лівобережної України (90-ті рр. ХІХ ст. – 1914 р.) / Михайло Чумак // Історичні і політологічні дослідження. Науковий журнал. Видання Донецького національного університету, історичний факультет. – 2008. – № 1/2 (37/38). – С. 223–229. 3. Слабошпицький М. Ф. Українські меценати: Нариси з історії української культури / М. Ф. Слабо- шпицький. – К. : Вид-во М. П. Коць ; Ярославів Вал, 2006. – 416 с. 4. Фролов А. И. Частное коллекционирование и культура / А. И. Фролов // Вопросы культурологического образования. – М. : Диалог-МГУ, 1997. – С. 21–23. 5. Полунина Н. М. Кто есть кто в коллекционировании старой России: Новый биографический словарь / Н. М. Полунина. – М. : Рипол классик, 2003. 6. Неверов О. Я. Частные коллекции Российской империи : альбом / О. Я. Неверов. – М. : Слово, 2004. 7. Савицкая Л. Л. На пути обновления. Искусство Украины в 1890–1910-е годы / Л. Л. Савицкая. – Харьков : НТУ «ХПИ», 2003. 8. Побожій С. І. Традиції колекціонування на Слобожанщині. Історія. Приватні і корпоративні колекції. Перспективи розвитку / С. І. Побожій // Сумський обласний краєзнавчий музей: історія та сьогодення. Науковий збірник. – Суми, 2005. 9. Сапак Н. В. Художнє життя Півдня України кінця ХІХ – початку ХХ століття. Приватне колекціонування / Н. В. Сапак // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Мистецтвознавство. Архітектура. – 2007. – № 12. – С. 142–147. 10. Ніколаєва Т. М. Соціокультурна характеристика підприємців України (1861–1914 рр.) / Т. М. Ніколаєва // Український історичний журнал. – 2011. – № 3. – С. 95–107. 11. Денисенко О. Колекція П. І. Харитоненка у зібранні Харківського художнього музею. Проблеми і перспективи музеєфікації старовинних дворянських садиб України кінця XVIII – початку XX ст. / О. Денисенко. – Галич : Інформаційно-видавничий відділ Національного заповідника «Давній Галич», 2007. – С. 81–87. 12. Обозная В. И. Родственные связи и иконография семейства Харитоненко / В. И. Обозная // Матеріали історико-краєзнавчої конференції до 190-річчя з дня народження І. Г. Харитоненка. – Суми : ДВНЗ «УАБС», 2012. – С. 43–61. 13. Товстоляк Н. М. Благодійність родини Харитоненків як складник стратегії підприємницької діяльності та культурного розвитку їх українських маєтків / Н. М. Товстоляк // Чорноморський літопис : науковий журнал. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ імені Петра Могили, 2014. – Вип. 9. – С. 97–103. 14. Буторов А. В. Собиратели и меценаты Московского Английского клуба / А. В. Буторов. – М. : Издание Московского Английского клуба, 2002. – С. 331. 15. Антонов А. Л. Сады и парки Харьковской губернии / А. Л. Антонов, А. Ф. Парамонов. – Х. : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2008. – С. 86. 16. Аксакова Т. А. Семейная хроника : в 2-х книгах / Т. А. Аксакова-Сиверс. – Париж : Atheneum, 1988. – Кн. 1. – 371 c. 17. Держархів Сумської обл., ф. 37, оп. 1, спр. 1, спр. 6, спр. 13, спр. 15. 18. Berton K. The British Embassy Moscow: The Kharitonenko mansionю. Посольство Великобритании в Москве.Особняк Харитоненко / K. Berton ; text by Kathleen Berton ; photographs by John Freeman ; translation by Sergei Romanyuk ; editorial support provided by Rodric and Gillian Braithwaite, 1991. – Р. 27 : ill. 19. Буторов А. В. Собиратели и меценаты Московского Английского клуба / А. В. Буторов. – М. : Издание Московского Английского клуба, 2002. – С. 331–327. 20. Сядро В. В. Павел Харитоненко / В. В. Сядро, В. М. Скляренко. – Х. : Фолио, 2010. – 18 с. Випуск 15 35 О. М. Гайдай, Черноморский государственный университет имени Петра Могилы, г. Николаев, Украина ЭВОЛЮЦИЯ КУЛЬТУРНОГО СТАТУСА ПРЕДПРИНИМАТЕЛЕЙ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ XIX – НАЧАЛЕ ХХ в. (НА ПРИМЕРЕ КОЛЛЕКЦИОНЕРА П. И. ХАРИТОНЕНКО) Цель статьи – показать эволюцию культурного статуса предпринимателей, переход от количественного к качественному составу коллекций, эстетическую и историко-художественную значимость частных собраний на примере коллекционера П. И. Харитоненко. Индивидуальность коллекционера формирует система эсте- тических ценностей. Со второй половины XIX в. на художественном рынке и в принципах коллекционирования происходят существенные изменения. Торгово-промышленная буржуазия, влияла не только на экономическое развитие страны, она внесла неоценимый вклад в развитие культуры. Частная коллекция П. Харитоненко уникальная и неповторимая. Она содержит персонифицированные черты, которые определяются индиви- дуальными предпочтениями собирателя. В сохранении историко-культурных памятников, популяризации искусства сахарозаводчику Павлу Ивановичу Харитоненко принадлежит выдающаяся роль. Безусловно, частная коллекция была не только возможностью для сохранения материальных предметов, которые отражали духовную культуру, удачным вложением капитала в собирание предметов искусства, но и воз- можностью повысить культурный статус предпринимателей-коллекционеров. Ключевые слова: П. И. Харитоненко; частная коллекция; предприниматель; особняк, коллекционер. O. M. Gaidai, Petro Mohyla Black Sea State University, Nikolaev, Ukraine THE EVOLUTION OF THE CULTURAL STATUS OF ENTREPRENEURS IN THE SECOND HALF OF XIX – EARLY XX CENTURY (FOR EXAMPLE OF A COLLECTOR P. I. KHARITONENKO) The article aims to show the evolution of the cultural status of entrepreneurs, the transition from the quantitative to the qualitative composition of the collections, the aesthetic and art-historical significance of private collections on the example collector P. I. Kharitonenko. The great important of Russia creation of the cultural heritage is studying the experience of previous generations. The individuality of the collector forms a system of aesthetic values. Since the second half of the XIX century on the art market and in the principles of collecting is changing. Commercial and industrial bourgeoisie, had an influence not only on the economic development of the country, it has made an invaluable contribution to the development of culture. In the second half of XIX – beginning of XX century most of the Ukrainian lands were part of the Russian Empire. All ownership of Kharitonenko family was closely connected with sugar factory activity. Together with the Kiev «sugar kings» Tereshenki with Kharitonenko actually kept under control all the sugar market – from production and processing to sales. Private collection of P. Kharitonenko was unique. It contains personalized traits that are determined by the individual preference of the collector. P. Kharitonenko had a collection of Russian and West- European paintings, as well as gathered a large collection of icons. Research activities P. Kharitonenko in the light of studying the problem of the evolution of the cultural status of entrepreneurs in the second half of XIX – early XX century, has never previously been the subject of scholarly circles. The emergence of a new economic class of factory owners, factory owners, bankers begins to form and a new type of collectors. This was a collector of works of art and objects that trusted their own taste more than the opinions and recommendations of authorities. Collection individuals were not similar, the selection time was on their own and reflect the state of mind of the owner. To the sugar magnate Pavel Ivanovich Kharitonenko belongs to a the important role of the preservation of historical and cultural monuments and the popularization of art. Of course, private collection was not only an opportunity for the preservation of material objects that reflect spiritual culture, a good investment in gathering objects but also to raise the cultural status of entrepreneurs, collectors. Keywords: P. I. Kharitonenko; private collection; entrepreneur; estate; collector. © Гайдай О. М., 2015 Дата надходження статті до редколегії 17.08.2015 Рецензенти: д-р іст. наук, професор Сінкевич Є. Г.; д-р іст. наук, професор Котляр Ю. В.

Схожі ресурси