Політична еміграція Юрія Бойка-Блохіна в 60–90-х рр. XX ст.
У статті автор подає детальну інформацію про громадську та політичну діяльність Юрія Бойка-Блохіна в європейському світі в 60–90-х рр. XX ст., наводить низку заходів, проведених професором у різних містах Німеччини, та відповідну реакцію західного світу. Використовуючи епістолярну спадщину, наведено...
Gespeichert in:
| Datum: | 2015 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2015
|
| Schriftenreihe: | Історичний архів. Наукові студії |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95172 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Політична еміграція Юрія Бойка-Блохіна в 60–90-х рр. XX ст. / Я.І. Карпюк // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 42-47. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-95172 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-951722016-02-17T03:01:42Z Політична еміграція Юрія Бойка-Блохіна в 60–90-х рр. XX ст. Карпюк, Я.І. Вітчизняна та всесвітня історія У статті автор подає детальну інформацію про громадську та політичну діяльність Юрія Бойка-Блохіна в європейському світі в 60–90-х рр. XX ст., наводить низку заходів, проведених професором у різних містах Німеччини, та відповідну реакцію західного світу. Використовуючи епістолярну спадщину, наведено листування професора з партійними чиновниками Німеччини. Наголошуючи на тому, що громадська та політична діяльність будь-якого наукового чи політичного діяча та його наукові доробки завжди мали значний вплив на формування державності тієї чи іншої країни, можна зробити висновок, що піднесення проблеми визволення України та поширення україністики, на що саме була спрямована діяльність Юрія Гавриловича, було досить актуальною та нелегкою справою. Пізніше в появі сучасної України як незалежної держави та теоретичному обґрунтуванні цього процесу як логічного та закономірного цей чинник зіграв важливу роль. Як висновок, автор наголошує на тому, що в часи, коли країна знову переосмислює історію та біографії своїх історичних діячів, бореться за правду та справедливість, дослідження життя та діяльності одного з найяскравіших представників української політичної і творчої еміграції є досить актуальною тематикою. В данной статье автор приводит подробную информацию о общественной и политической деятельности Юрия Бойко-Блохина в европейском мире в 60–90-х гг. XX в., ряд мероприятий, проведенных профессором в разных городах Германии, и ответную реакцию западного мира. Подчеркивая, что общественная и политическая деятельность любого научного или политического деятеля и его научные труды всегда имели значительное влияние на формирование государственности той или иной страны, можно сказать, что подъем проблемы освобождения Украины и распространение украинистики, на что именно была направлена деятельность Юрия Гавриловича, был весьма актуальным и нелегким делом. Позже в появлении современной Украины, как независимого государства и теоретическом обосновании этого процесса как логического и закономерного этот фактор сыграл важную роль. Как вывод, автор отмечает, что во времена, когда страна вновь переосмысливает историю и биографии своих исторических деятелей, борется за правду и справедливость, исследования жизни и деятельности одного из самых ярких представителей украинской политической и творческой эмиграции является весьма актуальной темой. In this article the author gives detailed information on the civic and political activities of Yuri Boiko-Blokhin in the European world in the 80-90-m years XX century, cites a number of activities carried out by Professor in different cities of Germany and the response of the Western world. Emphasizing that the public and political activities of any scientific or political figure and its research portfolio has always had a significant influence on the state of the country, the rise of the problem of Ukraine’s liberation and distribution of Ukrainian, in that it was directed activity Yuri Gavrilovic, was very topical and difficult. Later, in the emergence of modern Ukraine as an independent state and theoretical study of this process as logical and regular, this factor played an important role. In conclusion, the author stresses that at a time when the country again reinvents its history and biographies of historical figures, fighting for truth and justice, study the life and work of one of the brightest representatives of Ukrainian political emigration and creative is very relevant topic.Key words: political activity, Ukrainistics, Boyko-Blokhin, European world. 2015 Article Політична еміграція Юрія Бойка-Блохіна в 60–90-х рр. XX ст. / Я.І. Карпюк // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 42-47. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1609-7742 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95172 930 uk Історичний архів. Наукові студії Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вітчизняна та всесвітня історія Вітчизняна та всесвітня історія |
| spellingShingle |
Вітчизняна та всесвітня історія Вітчизняна та всесвітня історія Карпюк, Я.І. Політична еміграція Юрія Бойка-Блохіна в 60–90-х рр. XX ст. Історичний архів. Наукові студії |
| description |
У статті автор подає детальну інформацію про громадську та політичну діяльність Юрія Бойка-Блохіна в європейському світі в 60–90-х рр. XX ст., наводить низку заходів, проведених професором у різних містах Німеччини, та відповідну реакцію західного світу. Використовуючи епістолярну спадщину, наведено листування професора з партійними чиновниками Німеччини.
Наголошуючи на тому, що громадська та політична діяльність будь-якого наукового чи політичного діяча та його наукові доробки завжди мали значний вплив на формування державності тієї чи іншої країни, можна зробити висновок, що піднесення проблеми визволення України та поширення україністики, на що саме була спрямована діяльність Юрія Гавриловича, було досить актуальною та нелегкою справою.
Пізніше в появі сучасної України як незалежної держави та теоретичному обґрунтуванні цього процесу як логічного та закономірного цей чинник зіграв важливу роль. Як висновок, автор наголошує на тому, що в часи, коли країна знову переосмислює історію та біографії своїх історичних діячів, бореться за правду та справедливість, дослідження життя та діяльності одного з найяскравіших представників української політичної і творчої еміграції є досить актуальною тематикою. |
| format |
Article |
| author |
Карпюк, Я.І. |
| author_facet |
Карпюк, Я.І. |
| author_sort |
Карпюк, Я.І. |
| title |
Політична еміграція Юрія Бойка-Блохіна в 60–90-х рр. XX ст. |
| title_short |
Політична еміграція Юрія Бойка-Блохіна в 60–90-х рр. XX ст. |
| title_full |
Політична еміграція Юрія Бойка-Блохіна в 60–90-х рр. XX ст. |
| title_fullStr |
Політична еміграція Юрія Бойка-Блохіна в 60–90-х рр. XX ст. |
| title_full_unstemmed |
Політична еміграція Юрія Бойка-Блохіна в 60–90-х рр. XX ст. |
| title_sort |
політична еміграція юрія бойка-блохіна в 60–90-х рр. xx ст. |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Вітчизняна та всесвітня історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95172 |
| citation_txt |
Політична еміграція Юрія Бойка-Блохіна в 60–90-х рр. XX ст. / Я.І. Карпюк // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 42-47. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Історичний архів. Наукові студії |
| work_keys_str_mv |
AT karpûkâí polítičnaemígracíâûríâbojkablohínav6090hrrxxst |
| first_indexed |
2025-07-07T01:54:08Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:54:08Z |
| _version_ |
1836951272332197888 |
| fulltext |
²сторичний арх³в
42
УДК 930
Карпюк Я. І.,
здобувач кафедри історії, Чорноморський державний університет
імені Петра Могили, м. Миколаїв, Україна
ПОЛІТИЧНА ЕМІГРАЦІЯ ЮРІЯ БОЙКА-БЛОХІНА
в 60–90-х рр. XX ст.
У статі автор подає детальну інформацію про громадську та політичну діяльність
Юрія Бойка-Блохіна в європейському світі в 60–90-х рр. XX ст., наводить низку заходів,
проведених професором у різних містах Німеччини, та відповідну реакцію західного
світу. Використовуючи епістолярну спадщину, наведено листування професора з пар-
тійними чиновниками Німеччини.
Наголошуючи на тому, що громадська та політична діяльність будь-якого наукового
чи політичного діяча та його наукові доробки завжди мали значний вплив на форму-
вання державності тієї чи іншої країни, можна зробити висновок, що піднесення проб-
леми визволення України та поширення україністики, на що саме була спрямована
діяльність Юрія Гавриловича, було досить актуальною та нелегкою справою.
Пізніше в появі сучасної України як незалежної держави та теоретичному обґрун-
туванні цього процесу як логічного та закономірного цей чинник зіграв важливу роль.
Як висновок, автор наголошує на тому, що в часи, коли країна знову переосмислює
історію та біографії своїх історичних діячів, бореться за правду та справедливість,
дослідження життя та діяльності одного з найяскравіших представників української
політичної і творчої еміграції є досить актуальною тематикою.
Ключові слова: політична діяльність; еміграція; україністика; Юрій Бойко-Блохін;
європейський світ.
Юрій Бойко-Блохін – український і німець-
кий науковець, габілітований доктор, профе-
сор Людвіг-Максимільянського університету,
ректор Українського вільного університету в
Мюнхені, академік, автор багатьох фунда-
ментальних праць, у яких неодноразово по-
рушував проблеми розбудови української
державності.
Емігрувавши до Німеччини в 1944 р., май-
бутній професор починає активну діяльність,
спрямовану на поширення україністики серед
німецького населення, пік його еміграційної
діяльності припадає на 60–90-ті рр. XX ст.
Саме в цей час Юрія Гавриловича було обрано
на посаду ректора Українського вільного уні-
верситету в Мюнхені.
До того часу, як Юрій Гаврилович оста-
точно провив себе як науковець високого рівня,
він брав активну участь в еміграційному жит-
ті українського населення, яке на той час
відчувало обмеженість сил перед величезним
обсягом своїх політичних завдань.
Майбутній професор входив до складу
Виконавчого органу УНР і мав виконувати
функції керівника культури, освіти та віро-
сповідань – поставали наукові й навчальні
ініціативи, що часто не мали під собою під-
ґрунтя, викликали попит на фінанси, який за-
довольнити не було змоги, а самі ініціатори
вимагали задоволення своїх персональних
амбіцій [6, с. 134].
10 жовтня 1949 р. відбулася зустріч Юрія
Гавриловича з єпископом І. Бучком, на якій
було порушено культурно-освітні справи та
питання нормалізації добросусідських відносин
між православною і католицькою церквами.
Великим успіхом професора була ухвала
відділу про обов’язковий примірник кожного
еміграційного видання книжок, опублікованих
науковими інституціями.
Випуск 15
43
Наукова діяльність професора Ю. Бойка-
Блохіна в німецькому світі розпочинається в
60-х рр. ХХ ст., коли він потрапив на роботу
в Людвіг-Максиміліянський університет [5].
Починаючи із зимового семестру 1962 р.,
Ю. Бойко-Блохін став професором-гостем у
німецькому університеті. Він уперше запро-
вадив україністику в Інституті славістики
при Людвіг-Максиміліянському університеті
(ЛМУ) і поставив її на рівень з іншими
слов’янськими літературами, які на той час
уже вивчалися в цьому закладі, прочитавши
864 години україністики. Його виклади давали
розуміння суспільної та релігійної проблема-
тики в українській літературі ХІХ ст. на фоні
європейських духовних течій. Тематика викла-
дів української, білоруської та російської
літератур розгорталася переважно у площи-
ні порівняльного літературознавства. До уваги
бралися не тільки слов’янські літератори, а й
письменники західного світу. Про цю працю
свідчать тисячі карток, які зберігаються в
архіві професора [7, с. 47–48].
Професор також популяризував українську
літературу в німецькому суспільстві через
опубліковані у великих виданнях Німеччини
статті про українських письменників та їхню
творчість, зокрема про роман «Собор» Олеся
Гончара. Крім того, із його ініціативи та напо-
легливої діяльності в місті Бад Емс уста-
новлено табличку про заборону покарання за
використання української мови.
У 1965 р. Юрія Бойка-Блохіна було обрано
на посаду ректора Українського вільного уні-
верситету. Відновивши свою діяльність, універ-
ситет матеріально спирався винятково на
власні сили. На двох факультетах кількість
викладачів доходила до 80, масовий відтік
студентів на захід спричинив різке погіршен-
ня матеріального становища, тому не можна
не відзначити різкий розвиток діяльності уні-
верситету на чолі з професором Ю. Бойко-
Блохіним. Збільшилась кількість співробітни-
ків, які почали якісно досліджувати та вив-
чати історію, культуру, економічне становище
України та зв’язки зі сусідніми народами;
публікувати об’єктивні наукові праці про
життя й діяльність українського народу; до-
носити до світової громадськості правдиву
інформацію про Україну та український народ.
Не можна оминути діяльності Ю. Бойка-
Блохіна в роботі об’єднання українських
письменників «Слово» – організації екзиль-
них українських письменників-літературознав-
ців, критиків, митців [9, с. 67].
Сама ідея організувати українських пись-
менників у діаспорі виникла ще в 1954 р.,
коли більша їх частина (починаючи з 1949 р.)
переселилася до Північної та Південної Аме-
рики.
Епістолярна спадщина професора доводить,
що він листувався із членами «Слова», а
особливо з головою Г. Костюком, секретарем
Остапом Тарнавським, професором Ю. ІІІе-
вельовим, письменниками Юрієм Стефани-
ком, Святославом Гординським. Після смерті
голови Європейської філії ОУП «Слово»
І. Багряного в 1968 р. на III з’їзді «Слова»
Юрія Гавриловича було обрано головою Єв-
ропейської філії об’єднання, де він розгор-
нув діяльність разом зі своєю дружиною [7,
с. 116].
Із листа професора від 15 вересня 1968 р.
до О. Тарнавського дізнаємося, що Юрій Гав-
рилович був на Світовому конгресі українців
(листопад 1967 р., Нью-Йорк): «На превели-
кий жаль, не вдалося мені побачитись з
Вами. Знайшлось би багато питань для об-
говорення як особистих, так і громадських.
У Нью-Йорку мав я нагоду виступити з
рамени «Слова» із доповіддю, багато гово-
рив з нашим колегою Костюком. Він просив
мене, щоб я був представником «Слова» на
Європу. Не можна сказати, що це в мене
викликало ентузіазм, але якщо іншого виходу
немає, то нехай би й так, але я просив роз-
глянути цю справу на Управі «Слова» й пові-
домити мене. Повідомлення я не одержав і
тому не вважаю себе зобов’язаним щось ро-
бити. А тим часом хтось має щось робити.
Взагалі чуюся цілком відірваним від усіх Вас.
Звичайно, всі переобтяжені, і я також, але
бодай раз на півроку мусимо ми обмінятися
думками й відомостями, якщо ми справу
²сторичний арх³в
44
Літературного Об’єднання практикуємо
серйозно».
12 жовтня 1968 р. професор Юрій Гаври-
лович одержав листа від О. Тарнавського:
«Високоповажний і дорогий Пане Профе-
соре! Я отримав Вашого цінного листа, але
не відписував доки не порозумівся з головою
Григорієм Олександровичем (Костюком. –
Я. К.). Зрозуміла річ, вина за нами: ми повинні
були зразу написати Вам листа про порі-
шення З’їзду (ІІІ з’їзд відбувся 19–20.05.1968. –
Я. К.). Але у мене і в голови було стільки
зайнять, що ми не виконали і цих найголовні-
ших завдань. То тепер ... пересилаємо ...
рішення З’їзду. Просимо Вас дуже взяти на
себе це представництво. Воно не буде зв’язане
з якимось спеціальними обтяженнями, але
треба, щоб наше Об’єднання мало офіцій-
ного керманича на Європу. Якщо йдеться
про списки, то в Європі є такі наші члени:
крім Вас і Вашої дружини, Іван Кошелівець,
Емма Андієвська, Ігор Костецький, Федір
Коваль, в Німеччині (тут повинні бути ще
Ростислав Єндик, Петро Кізко і Ганна Гор-
бач), у Франції є Олекса Грищенко (має титул
почесного члена), Володимир Янів, і Марта
Калиговська, Дарія Сіняк (офіційно ще не
прийнята), може б, запросити Емануїла
Райса; в Англії є професор Віктор Свобода,
Віталій Бендер, Галя Мазуренко, живе там
доктор Нарциз Лукіянович, син письменника
Дениса, але ми з ним не мали ніякого зв’язку.
Можливо, що в Європі є ще більше літера-
торів, тоді можна би їх оформити в Євро-
пейське відділення нашого «Слова». Наприк-
лад, літератором є Олег Штуль (редактор
газети «Українське Слово» в Парижі, член
ОУН. – Я. К.) і добре було б, якби він був чле-
ном «Слова». Наш Збірник уже вийшов (тре-
тій збірник «Слово», присвячений 50-літтю
української літератури на еміграції). Григо-
рій Олексійович вже вислав для Вас число, я
був в липні проїздом в Мюнхені, хотів відві-
дати деяких осіб, а перш за все порозмов-
ляти з Вами, не було можливим» [9, с. 47–49].
У цей час Юрій Бойко-Блохін стає голо-
вою Європейської філії «Слова». 28–29 лис-
топада 1970 р. відбувся ІV з’їзд українських
письменників у Нью-Йорку, де Юрія Бойка-
Блохіна було обрано до складу Президії. На
III з’їзді розглядалося питання про посилення
нової хвилі переслідувань, арештів україн-
ських письменників. Уже в 1966 р. на 34-му
Інтернаціональному конгресі група україн-
ських письменників висунула протести проти
арешту Івана Дзюби та Івана Світличного.
Представники «Слова» взяли теж участь у
з’їзді Міжнародної амнестії у Вашингтоні, де
виступили на захист цих українських пись-
менників [8, с. 67].
Пізніше, у 1972 р., Юрій Бойко-Блохін
увійшов до складу Християнсько-соціальної
унії (CSU) – керівної партії Баварії. Він по-
знайомився з лідером партії – міністром-
президентом Баварського уряду Ф. Штраусом.
У листуванні вони торкалися проблем пар-
тійного життя в Баварії, української культу-
ри в еміграції та в Німеччині.
Виникла можливість порушити проблему
вивчення культури та духовності народів, що
входили до складу Радянського Союзу, але
не були росіянами. Для цього Юрій Гаври-
лович розробив докладну наукову мотивацію
і подав німецькою мовою керівникам кафедр
для обговорення. Основні тези платформи
були такі: «Населення СРСР (на 1967 р.)
складається з різних народів і націй. Росіяни
становлять 122 мільйони населення, інші –
112 мільйонів. Ряд націй мають давні культу-
ри, свій історичний розвиток, що нічого
спільного не має з російським, належать до
різних релігій. У Німеччині студії з русис-
тики, з відомих причин, здобули широку по-
пулярність. Натомість вивчення інших наро-
дів СРСР майже повністю відсутнє. Хоча наше
суспільство вже кілька десятиліть відмовилось
від колонізаторських цілей, воно тримається,
здебільшого цілком несвідомо, залишків ко-
лонізаторських поглядів. Виходячи з цього, я
пропоную створити при Людвіґ-Максиміліян-
ському Університеті Інститут для вивчення
неросійських народів СРСР» [5, с. 367].
З огляду на складність проблематики, цей
Інститут повинен був мати кілька відділів:
Випуск 15
45
слов’янський (українці, білоруси), тюркський
(туркмени, киргизи, татари), балтійських на-
родів (естонці, латиші, литовці), фіно-угор-
ських народів (мордовці, зиряни, удмурти та
ін.), кавказьких народів (народи північного й
середнього Кавказу), а також окремо – вірме-
нів, таджиків, молдаван і євреїв. Інститут мав
би досліджувати ті сторони культур зазначе-
них народів, які мають значення для загаль-
ного розвитку цивілізації та культури, зосе-
реджуючись на культурних явищах ХІХ–
ХХ ст.» (Архівні матеріали, 1972 р.). Юрій
Гаврилович висловив свою ініціативу з огля-
ду на те, що він десятки років працював над
проблемами неросійських народів. Пропози-
ції його знайшли позитивні відгуки в 16 про-
фесорів. Так, професор Кретценбахер писав:
«Щодо потреб зазначених дослідів із духов-
ного життя в межах наукової роботи універ-
ситету в Мюнхені немає ніякого сумніву».
Професор Шауерманн зазначав: «Дослідницька
галузь має велике значення і, власне кажучи,
дивним є, що вона так пізно підноситься».
Однак знайшлися професори, які заперечували
вищесказане, бо боялися дратувати Кремль.
Вони стверджували, що все це складно й по-
требує значних матеріальних витрат. За дору-
ченням ректора університету декан скликав
засідання комісії з прихильників і против-
ників ініціативи професора Ю. Бойка-Блохіна.
Незважаючи на те, що Міністр культури і ос-
віти Баварії доктор Маєр виявив певну схиль-
ність до пропозиції професора, її підтримав і
Баварський сенат, але більшість професорів
була проти, тому довелося залишити цю
справу [8, с. 77].
З 1970 р. Юрій Гаврилович входив до
Об’єднання пан’європейського союзу, яке
займалося політичними питаннями країн Се-
редньої і Східної Європи. На засіданні цього
Об’єднання в Німеччині професор порушував
проблеми визволення України, його уважно
слухали, але політичні ухвали його пропози-
цій не вводили. Це була загальноєвропейська
настанова – не помічати Україну.
Протягом 80-х рр. ХХ ст. професорові
Ю. Бойкові-Блохіну вдалось організувати в
німецькому світі три міжнародних симпо-
зіуми з українського літературознавства. Тема
одного з них – «Ґете й українська літера-
тура». Його було проведено 12 січня 1981 р.
в Німфенбурґському замку в Мюнхені. Хоча
це симпозіум УВАН, однак у його роботі
взяли участь німецькі вчені. Організаторами
були: М. Лобковіц, Г. Раупах і Ю. Бойко-
Блохін, доповідачами – професори Г. Моте-
кат, I. Качуровський, Д. Борхмеєр, Ю. Бойко-
Блохін. Симпозіум показав, що українська
література в ідейному і формальному розу-
мінні перейняла багато чого з творчості Гете.
Наступний симпозіум було проведено
Людвіг-Максиміліянським університетом 11–
12 січня 1983 р. в Мюнхені за участю «Сві-
тового об’єднання «Слово» і Дому зустрічей
чужинців Східної Європи в Німфенбургському
замку на тему: «Український романтизм і
неоромантизм на тлі європейської літерату-
ри». Німецькі професори могли довідатися з
доповідей українських учених багато цікавих
фактів, бо українська література була майже
невідома в німецьких наукових колах. Сим-
позіум відкрив очі німецьким ученим на важ-
ливість української романтики в контексті за-
хідноєвропейського романтизму [6, с. 312–313].
Наукова робота професора Ю. Бойка-Бло-
хіна в 1990–1991 рр. різко згасає, причиною
цього була хвороба його дружини.
Еміграційна діяльність професора, акаде-
міка Юрія Гавриловича Бойка-Блохіна є знач-
ною та багатогранною. Громадсько-політичні
та наукові праці професора в період його ро-
боти в Людвіг-Максиміліянському універси-
теті мали плідний характер і були спрямо-
вані на детальне опанування студентами ін-
формації про західноєвропейських та слов’ян-
ських письменників, а також про взаємовпли-
ви однієї літератури на іншу.
Вступивши до Християнської унії, профе-
сор і надалі спрямовував усі свої діяння на
благо батьківщини. Неодноразово організо-
вуючи симпозіуми на теми української літе-
ратури, не переставав розповсюджувати ук-
раїністику серед іноземців, популяризуючи
тим самим рідну країну та її представників.
²сторичний арх³в
46
Юрій Гаврилович Бойко-Блохін однознач-
но є найяскравішим представником україн-
ської творчої еміграції, який присвятив усе
своє життя батьківщині, яка завжди була
такою близькою і водночас далекою, і тільки
здобувши незалежність, змогла подякувати
професорові за його багаторічну працю.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Нитченко Д. Творчість видатного літературознавця, професора, доктора Ю. Бойка / Дмитро Нитченко //
Визвольний Шлях. – 1983. – Кн. 10. – С. 1254–1263.
2. Рева Л. Г. Вчений з життєписом політика / Л. Г. Рева // Українське слово. – 1994. – № 7. – С. 5.
3. Скорина Л. Юрій Бойко-Блохін / Лариса Скорина // Література та літературознавство української діаспори. –
2005. – С. 339–341.
4. Тетерина-Блохін Д. Вибрані твори в шести томах. – Том IV : Філософія, історія, літературознавство /
Дарина Тетерина-Блохін. – Мюнхен ; Київ : Поліграфічний центр «Фоліант», 2004. – 420 с.
5. Тетерина-Блохін Д. Діяльність Юрія Бойка-Блохіна на тлі подій в ОУН (1969–1993 рр.): до 70-ліття
діяльності ОУН та 90-ліття Ю. Бойка-Блохіна / Дарина Тетерина-Блохін. – Мюнхен ; Київ : Наукова думка,
1999. – Т. 3. – 251 с.
6. Тетерина-Блохін Д. Діяльність Юрія Бойка-Блохіна в німецькому світі (До 100-річчя від Дня народження
професора) / Дарина Тетерина-Блохін. – Переяслав-Хмельницький : Наука, 2009. – 400 с.
7. Тетерина-Блохін Д. Короткі штрихи історії ОУН та політичної діяльності Юрія Бойка-Блохіна (до 70-річчя
ОУН та 90-річчя з дня народження Ю. Бойка-Блохіна) / Дарина Тетерина-Блохін. – Мюнхен ; Київ :
Наукова думка, 1999. – Том II. – 280 с.
8. Тетерина-Блохін Д. Об’єднання українських письменників «Слово» на еміграції в Європі / Дарина
Тетерина-Блохін. – Київ ; Мюнхен : СКД, 2005. – 178 с.
9. Тетерина-Блохін Д. Епістолярна спадщина Юрія Бойка-Блохіна. – Том 2 / Дарина Тетерина-Блохін. –
Мюнхен ; Тернопіль : Видавничий центр «Вектор», 2014. – 500 с.
10. Українська діаспора: літературні постаті, твори, бібліографічні відомості / [за ред. В. А. Просалової]. –
Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. – 516 с.
11. Шитюк М. М. Бойко-Блохін Юрій Гаврилович / Микола Миколайович Шитюк, Євген Григорович Гор-
буров, Кирило Євгенович Горбуров // Слава і гордість Миколаївщини. 75-річчю утворення Миколаївської
області присвячується. – Миколаїв : Видавець П. М. Шамрай, 2012. – С. 46–53.
Я. И. Карпюк, Черноморский государственный университет имени Петра Могилы, г. Николаев, Украина
ПОЛИТИЧЕСКАЯ ЭМИГРАЦИЯ ЮРИЯ БОЙКО-БЛОХИНА В 60–90 гг. XX в.
В данной статье автор приводит подробную информацию о общественной и политической деятельности
Юрия Бойко-Блохина в европейском мире в 60–90-х гг. XX в., ряд мероприятий, проведенных профессором в
разных городах Германии, и ответную реакцию западного мира.
Подчеркивая, что общественная и политическая деятельность любого научного или политического
деятеля и его научные труды всегда имели значительное влияние на формирование государственности той или
иной страны, можно сказать, что подъем проблемы освобождения Украины и распространение украинис-
тики, на что именно была направлена деятельность Юрия Гавриловича, был весьма актуальным и нелегким
делом.
Позже в появлении современной Украины, как независимого государства и теоретическом обосновании
этого процесса как логического и закономерного этот фактор сыграл важную роль.
Как вывод, автор отмечает, что во времена, когда страна вновь переосмысливает историю и биографии
своих исторических деятелей, борется за правду и справедливость, исследования жизни и деятельности
одного из самых ярких представителей украинской политической и творческой эмиграции является весьма
актуальной темой.
Ключевые слова: политическая деятельность; эмиграция; украинистика; Юрий Бойко-Блохин; европейский мир.
Ya. I. Karpyuk, Petro Mohyla Black Sea State University, Nikolaev, Ukraine
POLITICAL EMIGRATION YURIY BOYKO-BLOKHIN IN THE 60–90 years XX century
In this article the author gives detailed information on the civic and political activities of Yuri Boiko-Blokhin in the
European world in the 80-90-m years XX century, cites a number of activities carried out by Professor in different cities
of Germany and the response of the Western world. Emphasizing that the public and political activities of any scientific
Випуск 15
47
or political figure and its research portfolio has always had a significant influence on the state of the country, the rise
of the problem of Ukraine’s liberation and distribution of Ukrainian, in that it was directed activity Yuri Gavrilovic,
was very topical and difficult.
Later, in the emergence of modern Ukraine as an independent state and theoretical study of this process as logical
and regular, this factor played an important role.
In conclusion, the author stresses that at a time when the country again reinvents its history and biographies of
historical figures, fighting for truth and justice, study the life and work of one of the brightest representatives of
Ukrainian political emigration and creative is very relevant topic.Key words: political activity, Ukrainistics, Boyko-
Blokhin, European world.
Keywords: politics; immigration; Ukrainistics; Boyko-Blokhin; European world.
© Карпюк Я. І., 2015 Дата надходження статті до редколегії 01.09.2015
Рецензенти: д-р іст. наук, професор Котляр Ю. В.;
д-р іст. наук, професор Сінкевич Є. Г.
|