Створення та діяльність Об’єднаної соціал-демократичної партії України (1990–1993)

Досліджено історію створення, становлення та основні етапи діяльності однієї з перших соціал-демократичних структур, що з’явилися в Україні в перші роки незалежності – Об’єднаної соціал-демократичної партії України (ОСДПУ). Незважаючи на високий авторитет соціал-демократичної ідеології у світі, її п...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Назарчук, О.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2015
Назва видання:	Історичний архів. Наукові студії
Теми:	Вітчизняна та всесвітня історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95181
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Створення та діяльність Об’єднаної соціал-демократичної партії України (1990–1993) / О.М. Назарчук // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 106-112. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-95181
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-951812016-02-17T03:02:02Z Створення та діяльність Об’єднаної соціал-демократичної партії України (1990–1993) Назарчук, О.М. Вітчизняна та всесвітня історія Досліджено історію створення, становлення та основні етапи діяльності однієї з перших соціал-демократичних структур, що з’явилися в Україні в перші роки незалежності – Об’єднаної соціал-демократичної партії України (ОСДПУ). Незважаючи на високий авторитет соціал-демократичної ідеології у світі, її популярність у більшості європейських держав, відзначається незначний інтерес вітчизняних істориків до вивчення соціал-демократичного руху України загалом й ОСДПУ зокрема. Акцентується увага на здатності українських есдеків знаходити порозуміння задля досягнення своїх головних цілей. Исследована история создания, становления и основные этапы деятельности одной из первых социал-демократических структур, что возникли в Украине в первые годы независимости – Объединенной социал-демократической партии Украины (ОСДПУ). Несмотря на высокий авторитет социал-демократической идеологии в мире, еѐ популярность в большинстве ведущих европейских государств, отмечается незначительный интерес отечественных историков к изучению социал-демократического движения Украины в целом и ОСДПУ в отдельности. Акцентируется внимание на способности украинских эсдэков находить взаимопонимание во имя достижения своих главных целей. Investigated the history of creation, establishment and main stages of activity one of the first social democratic structures that appeared in Ukraine in the first years of independence – the United Social Democratic Party of Ukraine (USDPU). Despite the high authority of social democratic ideology in the world, its popularity in most European countries, there is little interest in native historians to study the social democratic movement in Ukraine in general and in particular USDPU. Affluent society, largely, associated with social democracy the economic prosperity, political and social stability, equality and mutual respect between people, the activity of integration processes and their progress. Social Democracy is the ideology of the people of wage labor, which is majority in any state. The main values of any progressive society are the ideals of freedom, justice and solidarity. Therefore, it is quite important to observe the experience of activity of Ukrainian and European Social Democrats. It is an urgent need for Ukraine to reform the system of government, strengthening civil society and joining Euro Atlantic community. In addition, the experience of Social Democrats would be very useful. In the same time, for modern local historians, it would be important to understand why the Social Democratic party of Ukraine is not influential political force in the country. Perhaps the answer for this question is lying on the first steps of unsuccessful party building? It is a challenge for Ukrainian politicians to find the compromises. Therefore, special attention focused on the ability of Ukrainian social democrats in 1992–1993 to find the understanding to reach the main goals. 2015 Article Створення та діяльність Об’єднаної соціал-демократичної партії України (1990–1993) / О.М. Назарчук // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 106-112. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 1609-7742 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95181 930 uk Історичний архів. Наукові студії Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вітчизняна та всесвітня історія Вітчизняна та всесвітня історія
spellingShingle	Вітчизняна та всесвітня історія Вітчизняна та всесвітня історія Назарчук, О.М. Створення та діяльність Об’єднаної соціал-демократичної партії України (1990–1993) Історичний архів. Наукові студії
description	Досліджено історію створення, становлення та основні етапи діяльності однієї з перших соціал-демократичних структур, що з’явилися в Україні в перші роки незалежності – Об’єднаної соціал-демократичної партії України (ОСДПУ). Незважаючи на високий авторитет соціал-демократичної ідеології у світі, її популярність у більшості європейських держав, відзначається незначний інтерес вітчизняних істориків до вивчення соціал-демократичного руху України загалом й ОСДПУ зокрема. Акцентується увага на здатності українських есдеків знаходити порозуміння задля досягнення своїх головних цілей.
format	Article
author	Назарчук, О.М.
author_facet	Назарчук, О.М.
author_sort	Назарчук, О.М.
title	Створення та діяльність Об’єднаної соціал-демократичної партії України (1990–1993)
title_short	Створення та діяльність Об’єднаної соціал-демократичної партії України (1990–1993)
title_full	Створення та діяльність Об’єднаної соціал-демократичної партії України (1990–1993)
title_fullStr	Створення та діяльність Об’єднаної соціал-демократичної партії України (1990–1993)
title_full_unstemmed	Створення та діяльність Об’єднаної соціал-демократичної партії України (1990–1993)
title_sort	створення та діяльність об’єднаної соціал-демократичної партії україни (1990–1993)
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Вітчизняна та всесвітня історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95181
citation_txt	Створення та діяльність Об’єднаної соціал-демократичної партії України (1990–1993) / О.М. Назарчук // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 106-112. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
series	Історичний архів. Наукові студії
work_keys_str_mv	AT nazarčukom stvorennâtadíâlʹnístʹobêdnanoísocíaldemokratičnoípartííukraíni19901993
first_indexed	2025-07-07T01:54:46Z
last_indexed	2025-07-07T01:54:46Z
_version_	1836951311940059136
fulltext	Історичний архів 106 УДК 930 Назарчук О. М., канд. іст. наук, доцент, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, м. Київ, Україна СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ОБ’ЄДНАНОЇ СОЦІАЛ- ДЕМОКРАТИЧНОЇ ПАРТІЇ УКРАЇНИ (1990–1993) Досліджено історію створення, становлення та основні етапи діяльності однієї з перших соціал-демократичних структур, що з’явилися в Україні в перші роки незалеж- ності – Об’єднаної соціал-демократичної партії України (ОСДПУ). Незважаючи на високий авторитет соціал-демократичної ідеології у світі, її популярність у більшості євро- пейських держав, відзначається незначний інтерес вітчизняних істориків до вивчення соціал-демократичного руху України загалом й ОСДПУ зокрема. Акцентується увага на здатності українських есдеків знаходити порозуміння задля досягнення своїх головних цілей. Ключові слова: Об’єднана соціал-демократична партія України; Соціал-демокра- тична партія України; національно-державне будівництво; консолідація. Досить актуальними сьогодні для України є реформування системи влади, розбудова громадянського суспільства, приєднання до євроатлантичної спільноти. Досвід соціал-де- мократів Європи може бути далеко не зай- вим, оскільки вони були і залишаються однією з провідних політичних сил Старого світу. При цьому діяльність окремої партії чи цілого руху, що зародились і розвивались в унісон із процесом національного державо- творення, запозичуючи досвід європейських колег, викликає певний дослідницький інтерес. Перші вітчизняні ліві партії, котрі утвори- лись на світанку незалежності, не є винятком. Історія їхнього виникнення, становлення, форми й методи політичної дії, програмно- теоретичні пошуки, усвідомлення себе відпо- відальною політичною силою, що проявля- ється через критику іншими політичними одиницями та самокритику, стали віддзерка- ленням тих процесів, котрі мали місце в суспільно-політичному бутті держави. Вивчення процесів їхнього утворення та діяльності є не надто широко представленим у сучасній українській історіографії. Лише окремі фрагментарні статті частково розкри- вають цю проблематику. Настання епохи плюралізму в СРСР, поява великої кількості різноманітних спілок, гуртків, клубів, що сповідували ліберальні та соціал-демократичні принципи розвитку сус- пільства, поширення в Союзних республіках самостійницьких настроїв спонукало до утво- рення в них одного з атрибутів незалежної держави – власних політичних партій. Після виникнення в Україні Народного Руху за перебудову цей процес значно акти- візувався. Розвиток подій у соціал-демокра- тичному середовищі не був винятком. Про- вівши необхідні підготовчі роботи, соціал- демократи вирішили створити свою партію під назвою Об’єднана соціал-демократична партія України (ОСДПУ). Установчий з’їзд ОСДПУ розпочав роботу 25 травня 1990 р. в Києві в приміщенні бібліотеки Політехніч- ного інституту. Його відкрив голова оргкомі- тету А. Носенко [9, с. 38–43]. Розходження позицій, що мали місце на- передодні, під час проведення конференції «Перспективи розвитку соціал-демократії в Україні», розгорілись на з’їзді з новою силою. У результаті соціал-демократи – «модерністи» («праві»), покинули приміщення, а Установ- Випуск 10 107 чий з’їзд ОСДПУ припинив роботу, оскільки не виконав свого завдання. Розділившись на дві групи, делегати наприкінці дня 27 травня продовжили роботу окремо. 58 [21] «правих» есдеків (у протоколі з’їзду вказується число 59) з 86 учасників спільного з’їзду, (пере- важно представники Києва, Львова, Харкова, Донецька, Ялти), провели Установчий з’їзд своєї партії, назвавши її Соціал-демократична партія України (СДПУ). Представники ж «лівого» крила, організувавши того ж 27 трав- ня власний Установчий з’їзд, проголосили утворення Об’єднаної соціал-демократичної партії України (ОСДПУ). Згідно з протоко- лом, його учасниками були 32 делегати з правом вирішального голосу та кілька гостей із правом спостерігачів або правом дорадчого голосу [13]. Хоча звучали думки, що рішення про створення ОСДПУ не має чинності через відсутність кворуму (адже все таки 58 з 86 делегатів з правом вирішального голосу стали членами СДПУ), з’їзд пройшов досить успішно. Було прийнято за основу Деклара- цію принципів, яку підготувала Узгоджу- вальна комісія, при цьому вирішивши розпо- чати внутрішньопартійну дискусію з інших варіантів декларації, Резолюцію, у якій засу- дили запропоновану Урядом СРСР концепцію переходу до ринкової економіки, та Звер- нення, з того ж самого приводу, до сесії Вер- ховної Ради СРСР і всіх народних депутатів СРСР. Відповідною Постановою делегати оформили утворення ОСДПУ, прийняття Декларації, Статуту (за основу), обрання ке- рівництва, вирішивши скликати черговий з’їзд не пізніше кінця 1990 р. Наприкінці роботи форуму його учасники сформували керівні органи партії – Раду з 11 осіб, яку очолив, за пропозицією І. Рудольфа, О. Алін, і обрали трьох співголів Правління – Ю. Баумана, О. Бєлоусова, С. Кілєєва. ОСДПУ без застережень приєдналась до Франкфуртської декларації Соцінтерну 1951 р., трактуючи соціалізм «як устрій суспільства, що здійснює максимально можливе задово- лення матеріальних і духовних потреб кож- ної конкретної особистості за мінімально необ- хідного обмеження її прав, зумовленого єди- ною необхідністю дотримання невід’ємних прав решти особистостей» [4, c. 47]. У своїй Декларації об’єднані соціал-демократи надали важливого значення економічним проблемам. Вони виступили за співіснування всіх форм власності за умови вільної конкуренції між виробниками, керованої ринком економіки, вважаючи за необхідне, що важливо, і дер- жавне регулювання економікою як за допомо- гою безпосередньо законів, так і за допомогою визначених законом економічних важелів. ОСДПУ проголосила прихильність ідеям багатопартійності, можливості перебування при владі кількох партій, свободи діяльності опозиції, стоячи на засадах абсолютної рівності народів, які живуть в Україні. Об’єднана соціал-демократична партія вважала єдино прийнятним методом проведення реформ перманентні реформи і в цьому готова була до співробітництва з будь-якою політичною організацією, чиї цілі і методи не суперечили б її цілям та методам. Важливою подією в партійному житті ста- ла регіональна конференція, що відбулась у серпні 1990 р. в м. Павлограді Дніпропетров- ської області. Конструктивним виявилось обговорення питання про розходження між ОСДПУ і СДПУ. Зазначалось, що ОСДПУ в своїх програмних документах проголошує захист інтересів трудящих, під якими розуміє найманих працівників – науково-технічну інтелігенцію, робітників високої кваліфікації. СДПУ до цього списку додала ще й дрібних власників. Як зазначив О. Алін, «це не просто розбіжність. Бо що таке «дрібні власники» і скільки вони повинні при цьому мати – ти- сячу, мільйон? Отже, ідеться про лейборист- ську партію, яка вуалюється під СДПУ, з тим, щоб на певному проміжку часу для сво- го зміцнення скористатися робітничою під- тримкою…» [7, c. 48]. Отже, 1990 р., який став початком пар- тійного оформлення відродженої української соціал-демократії, усе ж не приніс очікува- ного результату. Єдиної потужної організації створити не вдалося, а те, що вийшло, Міні- Історичний архів 108 стерство юстиції довгий час не реєструвало. До того ж обом структурам не вдалося залу- чити до своїх рядів широкі верстви населення, схилити до співпраці сильні профспілки. Од- ним із пояснень такої ситуації є те, що партії не зуміли добитись широкого висвітлення своєї діяльності в ЗМІ. Для вирішення пере- дусім цієї проблеми як ОСДПУ, так і СДПУ пішли шляхом залучення до складу керів- ництва депутатів Верховної Ради, доступу до телебачення, радіо та преси в яких було значно більше, ніж в обох партій, разом узятих. Так, на II з’їзді ОСДПУ, котрий відбувся 29– 30 червня 1991 р., Головою Ради за умов аль- тернативного голосування обрали народного депутата В. Московку. О. Алін, разом з Ю. Буз- дуганом (секретарем Правління), В. Борзуно- вим, Ю. Бауманом, В. Шаїнським увійшов до складу Правління. Вдалося також обрати й частину Ради партії, зокрема К. Малєєва та С. Дубровську. Важливим рішенням з’їзду стало затвердження Статуту та проектів ре- золюцій: «По звітах центральних органів партії», «Про розбудову партії», «Про став- лення до робітничого руху», ухвалення «Преамбули пакета програмних документів ОСДПУ», вироблення «Позиції ОСДПУ з найважливіших питань поточного періоду», узгодження концепції програми, створення програмної комісії. Учасники зібрання зуміли також дійти згоди щодо визначення міні- мальної чисельності регіональних організацій та розміру членських внесків [5, c. 1]. На з’їзді були присутні 20 делегатів із вирішальним голосом, 6 [5, c. 1], а за іншими даними – 7 [17] із дорадчим, а також гості. Підсумком результатів роботи з’їзду може слугувати теза з прийнятого Програмного документа, а саме визначення головної полі- тичної лінії ОСДПУ – ішлося про «курс на союз демократичних середніх верств із робітничим рухом для протистояння консер- вативній номенклатурі та використання й ней- тралізації ліберальної номенклатури» [24, c. 2]. Варто відзначити, що діяльність обох пар- тій тривалий час вважалась нелегітимною че- рез відсутність офіційної реєстрації Міні- стерством юстиції. Значні старання членів як СДПУ, так і ОСДПУ були спрямовані на подолання цієї проблеми. Легітимізація ж у 1991 р. дала змогу міцніше стати на ноги, але водночас і продемонструвала, що не тільки населення не бачить особливої різниці між партіями, а й навіть кваліфіковані спеціаліс- ти – працівники державних установ, зокрема з Міністерства юстиції. Затягування з реєс- трацією, наочні приклади з діяльності (як СДПУ, так і ОСДПУ, хоч і були помітні в подіях серпня 1991 р., усе ж мало вплинули на їх перебіг), неможливість через відсутність розгалуженої мережі регіональних організацій, слабку електоральну та фінансову підтримку висунути власного кандидата на президент- ських виборах 1991 р., а також окремо від Руху диктувати своє бачення політичного пасьянсу, спонукали обидві партії стати на шлях пошуку компромісу. Крім цього, варто назвати ще один чин- ник, який суттєво стимулював інтеграційний процес. Так, згідно з інформацією Ю. Баумана, єдина партія мала певні шанси у вересні 1992 р. набути постійного або асоційованого член- ства в Соцінтерні, Конгрес якого і був запла- нований на 13 вересня 1992 р. в Берліні, що, відповідно, передбачало низку переваг [18]. Після зміни керівництва СДПУ все ж стала на шлях об’єднання з ОСДПУ. Варто відмі- тити, що головну потребу в таких діях вбачали через слабкість цього руху. Своєрідним ко- ментарем тут може слугувати теза з аналі- тичної записки, підготовленої в 1992 р. полі- тич-ним секретарем СДПУ О. Мустафіним: «Чисельність наша мала. До того ж, стано- вище погіршується роздробленістю сил. ... Об’єднання соціал-демократів, таким чином, стає передумовою подальшого розвитку україн- ської соціал-демократії. Без об’єднання, в першу чергу, СДПУ з ОСДПУ, а в перспек- тиві і з соціал-демократичними течіями у ПДВУ і ДемПУ, важко розраховувати на ста- новлення сильної соціал-демократичної пар- тії» [22]. У результаті всі необхідні дії з об’єднання виконала як СДПУ, так і ОСДПУ. 12–13 груд- Випуск 10 109 ня 1992 р. відбувся ІІІ з’їзд ОСДПУ [2, арк. 19–24]. Згідно з даними мандатної комісії, було обрано 26 делегатів із правом вирішаль- ного голосу. Виступаючи з головного пи- тання (щодо об’єднання), Ю. Бауман заявив, що об’єднання відбувається шляхом злиття двох партій, а тому ІІІ з’їзд ОСДПУ є фак- тично продовженням ІV з’їзду СДПУ. В об- говоренні цього питання взяли участь й інші делегати. У перший день роботи з’їзду прийняли ухвалу про об’єднання ОСДПУ та СДПУ в єдину партію шляхом злиття, програмові доку- менти в цілому. Результатом роботи другого дня з’їзду стало затвердження ухвали щодо внесення змін та доповнень до Статуту ОСДПУ, ухвал «Про мінімальну чисельність регіональної організації ОСДПУ», «Про офор- млення партійних рішень», «Про фінансові відрахування на загальнопартійні потреби». Водночас вдалося прийняти політичну ухвалу та ухвалу «Про роль профспілок та взаємо- дію з ними» – обидві зі змінами та доповнен- нями. Обираючи керівні органи ОСДПУ та майбутньої партії (згідно з установленими квотами), делегатам вдалося дійти такої зго- ди: В. Московка став головою Правління, його заступником – Ю. Бауман, головою контрольно-ревізійної комісії – П. Йолон, а секретарем-скарбником – Ю. Буздуган. Слід зазначити, що хоча рішення про об’єднання й було прийнято з’їздами обох партій, усе ж процес остаточного злиття за- тягувався, Резолюції та Постанови видавались окремо. Така ситуація продовжувалася аж до 29 березня 1993 р., коли відбулося перше засідання Правління єдиної партії – із на- звою Соціал-демократична партія України під головуванням В. Московки, що стало на- слідком державної реєстрації 4 березня 1993 р. (свідоцтво № 419). На ньому було розглянуто низку важливих питань, виконання котрих ознаменувало початок спільної діяль- ності обох структур. Серед них: підготовка до засідання Ради СДПУ, на якому плану- валось прийняти Акт про об’єднання двох партій, визначення тактики поведінки на пер- шому засіданні Ради політичного об’єднання Нова Україна під час обрання її голови, вирі- шення необхідності підтримки як претендентів на цю посаду В. Філенка і В. Щербину, а якщо вони не пройдуть, то В. Гриньова. Варто відмітити й те, що об’єднання ОСДПУ і СДПУ не обійшлося без неприєм- ностей. Так, у ЗМІ почала з’являтися інфор- мація, що до новостворюваної Української лейбористської спілки (УЛС) разом із багатьма депутатами районних Рад, членами різному- нітних профспілок, увійшла низка активістів з СДПУ [1, c. 4]. До процесу національно- державного будівництва новостворені СДПУ й ОСДПУ долучились практично відразу. Так, СДПУ вже в червні 1990 р. виступила зі «Звер- ненням до громадян України», у якому запев- нила, що «разом з іншими демократичними партіями і Народним Рухом докладе всіх зусиль для відновлення української держав- ності» [10, c. 2]. Із проголошенням Декларації про держав- ний суверенітет ОСДПУ і СДПУ підтримали такий крок Верховної Ради, закликавши при цьому не зупинятись на досягнутому. ОСДПУ і СДПУ входили до Комітету «Референдум: суверенна Україна», який виступив із заявою- закликом до всіх громадян республіки нега- тивно відповісти на питання, сформульоване Верховною Радою СРСР і винесене на ре- ферендум 17 березня 1991 р. Згодом про це йдеться в інформаційному огляді журналу «Комуніст України». ОСДПУ, оцінивши це республіканське опитування як далеко не ідеальний варіант, усе ж виступила на його підтримку, правда, із розрахунком викорис- тати його результати для мирної парламент- ської боротьби за незалежність України [16; 11, c. 47]. Події серпня 1991 р. стали переломним моментом як у житті республіки, так і у визначенні майбутньої діяльності СДПУ і ОСДПУ. Обидві партії рішуче виступили проти дій ДКНС. Так, дослідник О. Висоцький стверджує, що ОСДПУ видала понад 20 лис- тівок із закликами до громадян України за- хистити демократичні свободи [3, c. 75]. Зга- Історичний архів 110 дував про серпневу діяльність ОСДПУ і В. Шаїнський, виступаючи на Установчому з’їзді Української соціал-демократичної партії 3 жовтня 1998 р. За його словами, уже 19 серп- ня об 11:00 на Хрещатику з’явились листівки, підписані керівництвом ОСДПУ [23, c. 11]. В одній із них закликалось: «Сини і дочки України! Розгортайте Всеукраїнську кампанію громадянської непокори Диктатурі Хунти! Відповіддю Хунті може бути тільки одна відповідь – Всеукраїнський страйк до повної перемоги демократії в Україні! Ні – черво- ному терору! Нехай завжди живе суверенна Україна!» [15]. Надрукували низку листівок антипутчівського характеру, розповсюдивши їх серед населення, і вінницькі есдеки з ОСДПУ. Серед них були й звернення до ООН та міської ради негайно засудити заколот [25, c. 3]. Така діяльність есдеків разом із числен- ними акціями й вимогами інших партій та організацій стала одним із дієвих чинників, які стимулювали Верховну Раду до рішучості. Результатом, як відомо, стало прийняття пар- ламентом 24 серпня Акту проголошення незалежності України. Дії народних депутатів підтримали всі демократичні сили, у тому числі й соціал-демократи. Правда, оцінки були неоднозначні. Так, есдеки з ОСДПУ, поряд із позитивними відгуками про Акт не- залежності, порекомендували «звернути увагу на небезпечні тенденції збереження і зміц- нення авторитарно-номенклатурного режиму» [12, c. 3]. Радикальною була позиція ОСДПУ з при- воду оголошення про створення після забо- рони КПУ нової партії лівоцентристського спрямування. Мова йшла про партію, яка згодом дістала назву СПУ. У відповідній заяві ОСДПУ зазначалося: «Ми заявляємо рішучий протест проти спроби здійснити політичну підробку з метою черговий раз вийти з біль- шовицьких окопів і перейти «в последний и решительный» у маскхалатах із крадених ідей і гасел» [14]. Як СДПУ, так і ОСДПУ приділяла особли- ву увагу соціально-економічній та культурно- мовній політиці. Засобом для вирішення пи- тань цього ряду, на думку соціал-демократів, може слугувати земельний (як про нього говорила СДПУ) або федеральний (позиція ОСДПУ) устрій України, що відповідає її історичним традиціям та теперішнім умовам. 21 лютого 1992 р. відбулося перше засідання «кругового столу» для всіх політичних сил, ініційованого Президентом Л. Кравчуком. Соціал-демократи обох партій досить активно включились у дискусію, намагаючись від- стояти свої пропозиції. Так, ОСДПУ, крити- куючи лінію поведінки вищих органів влади, особливо уряду, проголосила себе конструк- тивною опозицією, одночасно заявивши про підтримку дій Кабміну та Президента, спря- мованих на проведення економічної реформи, остаточного демонтажу імперських структур, запобігання конфліктам у суспільстві, особ- ливо наголошуючи на необхідності існування опозиції [19, 26, c. 2]. ОСДПУ приділила значну увагу фаховому дослідженню соціально-економічних та полі- тичних процесів у державі, створивши пар- тійний аналітичний центр рішенням Ради від 15 лютого 1992 р. [6, c. 5]. Під його егідою в перший рік роботи відбулося два науково- практичних семінари, заплановані як постійно діючі: перший – разом із СДПУ – «Проблеми сучасної української соціал-демократії», а другий – «Політичні ідеології: лібералізм, консерватизм». У квітні 1992 р. за активного сприяння центру було проведено досить мас- штабну науково-практичну конференцію «До Нової України – шляхом реформ». Намагалась ОСДПУ втручатись як у зов- нішню політику держави, так і в конститу- ційний процес. Так, один із керівників партії К. Малєєв зазначав, що Україна є прикладом держави з відсутньою зовнішньополітичною та оборонною доктриною [8, c. 2]. Не сприй- няла ОСДПУ й вибори нового складу суддів Конституційного Суду, заявивши про пору- шення при їх обранні чинної Конституції та низки статей Тимчасового регламенту Вер- ховної Ради [20]. ОСДПУ при цьому заяв- ляла про власне бачення вирішення цих проблем. Випуск 10 111 Загалом можна констатувати, що створення та діяльність ОСДПУ носила важливий харак- тер як для вітчизняного соціал-демократич- ного руху, так і для формування багатопар- тійного українського політикуму. Той факт, що соціал-демократи з дещо відмінними ідео- логічними поглядами все ж зуміли знайти політичну волю до об’єднання для реалізації своїх головних цілей, як заслуговує на повагу, так і має бути позитивним прикладом для на- слідування сучасними політиками України. ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Ансимова О. Лейбористы на «втором пути» к рынку / О. Ансимова // Республика. – 1993. – № 3(18). – 6– 12 марта. 2. Архів Міністерства юстиції України. – Реєстраційна справа № 419. 3. Висоцький О. Соціал-демократи в сучасній Україні: досвід політичної опозиції / О. Висоцький // Полі- тологічні читання. – 1995. – № 1. 4. Декларация принципов социал-демократов Украины [ОСДПУ] // Коммунист Украины. – 1991. – № 5(783). 5. ІІ з’їзд Об’єднаної соціал-демократичної партії України. Інформаційне повідомлення // Вісник української соціал-демократії. – 1992. – № 1 (травень). 6. Інформація про роботу Аналітичного центру ОСДПУ // Вісник української соціал-демократії. – 1992. – № 3 (листопад). 7. Литвин В. Сучасні соціал-демократичні партії України / В. Литвин // Політика і час. – 1991. – № 8 (1261). 8. Малеев К. Плющ ждал Хасбулатова, чтобы объявить о поддержке Кучмы / К. Малеев // Республика. – 1993. – № 6(21). – 23 марта – 2 апреля. 9. Назарчук О. М. Відродження української соціал-демократії на початку 90-х рр. ХХ ст. / О. М. Назарчук // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Історія. – 2001. – Вип. 55. 10. Обращение к гражданам Украины // Социал-демократ Украины. – 1990. – № 5 (июнь – июль). 11. Объединѐнная социал-демократическая партия Украины (ОСДПУ) // Коммунист Украины. – 1991. – № 5(783). 12. Політична резолюція ОСДПУ від 07.09.1991 // Вісник української соціал-демократії. – 1992. – № 1 (травень). 13. Поточний архів СДПУ. – 1990. – Протокол Установчого з’їзду Об’єднаної соціал-демократичної партії України. 14. Поточний архів СДПУ. – 1991. – Заява ОСДПУ [з приводу інформаційного повідомлення у ЗМІ про утворення нової української лівоцентристської партії]. 15. Поточний архів СДПУ. – 1991. – К гражданам Украины! [листівка ОСДПУ від 19 серпня 1991 р.]. 16. Поточний архів СДПУ. – 1991. – Постановление Правления ОСДПУ № 4 о тактике ОСДПУ в период подготовки и проведения референдума на Украине 17 марта 1991 г. 27.02.1991. 17. Поточний архів СДПУ. – 1991. – Протокол ІІ з’їзду ОСДПУ 29–30 червня 1991 р. (рукописний варіант, складений Ю. Бауманом). 18. Поточний архів СДПУ. – 1992. – Бауман Ю. Інформація. 24.07.1992. 19. Поточний архів СДПУ. – 1992. – Промова (заява) представника керівництва (Правління) ОСДПУ на «круглому столі» за участю Президента України 21.02.1992. 20. Поточний архів СДПУ. – 1993. – Заява Правління Об’єднаної соціал-демократичної партії України «Про ставлення ОСДПУ до антиконституційних дій більшості та керівництва Верховної Ради під час виборів членів Конституційного Суду» від 3 березня 1993 р. 21. Поточний архів СДПУ(О) (Соціал-демократична партія України (об’єднана)). – 1990. – Список членов Социал-демократической партии Украины, зарегистрированных на Учредительном съезде 27.05.1990. 22. Поточний архів СДПУ(О). – 1992. – Мустафін О. Проблеми становлення функціональної партії / О. Мус- тафін // Соціал-демократична партія України. Науково-практична конференція. 26 вересня 1992 р. Доповіді. 23. Поточний архів УСДП (Українська соціал-демократична партія). – 1998. – Протокол Установчого з’їзду Української соціал-демократичної партії від 3 жовтня 1998 р. 24. Преамбула пакета програмних документів Об’єднаної соціал-демократичної партії України. Програмний документ ОСДПУ // Вісник української соціал-демократії. – 1992. – № 1 (травень). 25. Проблеми Вінницької соціал-демократії // Вісник української соціал-демократії. – 1992. – № 1 (травень). 26. Скань Я. Партії потрібні для Української держави. Зі стенографічного звіту про перший «круглий стіл» республіки / Я. Скань // Голос України. – 1992. – № 33(283). – 25 лютого. Історичний архів 112 А. Н. Назарчук, Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана, г. Киев, Украина СОЗДАНИЕ И ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ОБЪЕДИНЁННОЙ СОЦИАЛ-ДЕМОКРАТИЧЕСКОЙ ПАРТИИ УКРАИНЫ (1990–1993) Исследована история создания, становления и основные этапы деятельности одной из первых социал- демократических структур, что возникли в Украине в первые годы независимости – Объединенной социал- демократической партии Украины (ОСДПУ). Несмотря на высокий авторитет социал-демократической идеологии в мире, еѐ популярность в большинстве ведущих европейских государств, отмечается незначи- тельный интерес отечественных историков к изучению социал-демократического движения Украины в целом и ОСДПУ в отдельности. Акцентируется внимание на способности украинских эсдэков находить взаимо- понимание во имя достижения своих главных целей. Ключевые слова: Объединенная социал-демократическая партия Украины; Социал-демократическая пар- тия Украины; национально-государственное строительство; консолидация. O. M. Nazarchuk, Kyiv National Economic University by Vadym Hetman, Kyiv, Ukraine UNITED SOCIAL DEMOCRATIC PARTY OF UKRAINE, CREATION AND ACTIVITY (1990–1993) Investigated the history of creation, establishment and main stages of activity one of the first social democratic structures that appeared in Ukraine in the first years of independence – the United Social Democratic Party of Ukraine (USDPU). Despite the high authority of social democratic ideology in the world, its popularity in most European countries, there is little interest in native historians to study the social democratic movement in Ukraine in general and in particular USDPU. Affluent society, largely, associated with social democracy the economic prosperity, political and social stability, equality and mutual respect between people, the activity of integration processes and their progress. Social Democracy is the ideology of the people of wage labor, which is majority in any state. The main values of any progressive society are the ideals of freedom, justice and solidarity. Therefore, it is quite important to observe the experience of activity of Ukrainian and European Social Democrats. It is an urgent need for Ukraine to reform the system of government, strengthening civil society and joining Euro Atlantic community. In addition, the experience of Social Democrats would be very useful. In the same time, for modern local historians, it would be important to understand why the Social Democratic party of Ukraine is not influential political force in the country. Perhaps the answer for this question is lying on the first steps of unsuccessful party building? It is a challenge for Ukrainian politicians to find the compromises. Therefore, special attention focused on the ability of Ukrainian social democrats in 1992–1993 to find the understanding to reach the main goals. Keywords: United Social Democratic Party of Ukraine; the Social Democratic Party of Ukraine; national state building; consolidation. © Назарчук О. М., 2015 Дата надходження статті до редколегії 27.08.2015 Рецензенти: д-р іст. наук, професор Тригуб О. П.; д-р іст. наук, професор Сінкевич Є. Г.

Створення та діяльність Об’єднаної соціал-демократичної партії України (1990–1993)

Репозитарії

Схожі ресурси