Соціокультурні та морально-етичні аспекти повсякденної діяльності харківських чекістів в роки НЕПу

У статті розкриваються особливості соціокультурних норм та морально-етичні аспекти повсякденної діяльності чекістів. Аналізується вплив наслідків громадянської війни на повсякденну поведінку співробітників Харківського губНК. Показано стан організації чекістської роботи в роки НЕПу. Вивчення органів...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2015
1. Verfasser:	Скрипчук, В.П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2015
Schriftenreihe:	Історичний архів. Наукові студії
Schlagworte:	Вітчизняна та всесвітня історія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95183
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Соціокультурні та морально-етичні аспекти повсякденної діяльності харківських чекістів в роки НЕПу / В.П. Скрипчук // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 120-127. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-95183
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-951832016-02-17T03:02:09Z Соціокультурні та морально-етичні аспекти повсякденної діяльності харківських чекістів в роки НЕПу Скрипчук, В.П. Вітчизняна та всесвітня історія У статті розкриваються особливості соціокультурних норм та морально-етичні аспекти повсякденної діяльності чекістів. Аналізується вплив наслідків громадянської війни на повсякденну поведінку співробітників Харківського губНК. Показано стан організації чекістської роботи в роки НЕПу. Вивчення органів державної безпеки ранньототалітарного періоду, повсякденної службової діяльності чекістів має неабияке значення, оскільки дозволяє дослідити історію цих структур зсередини, повсякденні практики роботи пересічного співробітника НК, морально-етичні норми їхньої поведінки, їхні відносин з іншими громадянами. В статье раскрываются особенности социокультурных норм, а также морально-этические аспекты повседневной деятельности чекистов. Анализируются влияние последствий гражданской войны на повседневное поведение Харьковского губЧК. Показано состояние организации чекистской роботы в годы НЭПа. This article covers features cultural norms, moral and ethical aspects of daily security officers. Analyzed the impact of the effects of civil war on the daily behavior of employees of Kharkiv lips NC. Showing KGB state organizations working in the NEP years. 2015 Article Соціокультурні та морально-етичні аспекти повсякденної діяльності харківських чекістів в роки НЕПу / В.П. Скрипчук // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 120-127. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1609-7742 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95183 94(477.54):351.746.1 uk Історичний архів. Наукові студії Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вітчизняна та всесвітня історія Вітчизняна та всесвітня історія
spellingShingle	Вітчизняна та всесвітня історія Вітчизняна та всесвітня історія Скрипчук, В.П. Соціокультурні та морально-етичні аспекти повсякденної діяльності харківських чекістів в роки НЕПу Історичний архів. Наукові студії
description	У статті розкриваються особливості соціокультурних норм та морально-етичні аспекти повсякденної діяльності чекістів. Аналізується вплив наслідків громадянської війни на повсякденну поведінку співробітників Харківського губНК. Показано стан організації чекістської роботи в роки НЕПу. Вивчення органів державної безпеки ранньототалітарного періоду, повсякденної службової діяльності чекістів має неабияке значення, оскільки дозволяє дослідити історію цих структур зсередини, повсякденні практики роботи пересічного співробітника НК, морально-етичні норми їхньої поведінки, їхні відносин з іншими громадянами.
format	Article
author	Скрипчук, В.П.
author_facet	Скрипчук, В.П.
author_sort	Скрипчук, В.П.
title	Соціокультурні та морально-етичні аспекти повсякденної діяльності харківських чекістів в роки НЕПу
title_short	Соціокультурні та морально-етичні аспекти повсякденної діяльності харківських чекістів в роки НЕПу
title_full	Соціокультурні та морально-етичні аспекти повсякденної діяльності харківських чекістів в роки НЕПу
title_fullStr	Соціокультурні та морально-етичні аспекти повсякденної діяльності харківських чекістів в роки НЕПу
title_full_unstemmed	Соціокультурні та морально-етичні аспекти повсякденної діяльності харківських чекістів в роки НЕПу
title_sort	соціокультурні та морально-етичні аспекти повсякденної діяльності харківських чекістів в роки непу
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Вітчизняна та всесвітня історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95183
citation_txt	Соціокультурні та морально-етичні аспекти повсякденної діяльності харківських чекістів в роки НЕПу / В.П. Скрипчук // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 120-127. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	Історичний архів. Наукові студії
work_keys_str_mv	AT skripčukvp socíokulʹturnítamoralʹnoetičníaspektipovsâkdennoídíâlʹnostíharkívsʹkihčekístívvrokinepu
first_indexed	2025-07-07T01:54:54Z
last_indexed	2025-07-07T01:54:54Z
_version_	1836951320960958464
fulltext	Історичний архів 120 УДК 94(477.54):351.746.1 Скрипчук В. П., начальник оркестру – військовий диригент, Інститут підготовки юридичних кадрів для СБУ, НУ «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», м. Харків, Україна СОЦІОКУЛЬТУРНІ ТА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОВСЯКДЕННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ХАРКІВСЬКИХ ЧЕКІСТІВ У РОКИ НЕПУ У статті розкриваються особливості соціокультурних норм та морально-етичні аспекти повсякденної діяльності чекістів. Аналізується вплив наслідків громадянської війни на повсякденну поведінку співробітників Харківського губНК. Показано стан організації чекістської роботи в роки НЕПу. Вивчення органів державної безпеки ранньототалі- тарного періоду, повсякденної службової діяльності чекістів має неабияке значення, оскільки дозволяє дослідити історію цих структур зсередини, повсякденні практики роботи пересічного співробітника НК, морально-етичні норми їхньої поведінки, їхні відносин з іншими громадянами. Ключові слова: НЕП; губНК; повсякденна поведінка; етичні норми. Вивчення органів державної безпеки ранньо- тоталітарного періоду, повсякденної службо- вої діяльності чекістів має неабияке значення, оскільки дозволяє дослідити історію цих струк- тур зсередини, повсякденні практики роботи пересічного співробітника НК, морально- етичні норми їхньої поведінки, їхні відносин з іншими громадянами. У цьому відношенні значний інтерес становить Харків – тодішня столиця УСРР, оскільки модель поведінки харківських чекістів мала справляти політич- ний вплив на співробітників НК-ДПУ інших губерній, могла служити в цьому плані пев- ним еталоном (свого роду взірцем). На жаль, ця тема ще тільки починає роз- роблятися в науковому плані [15; 5; 12], і багато її аспектів досліджено досить епізо- дично й безсистемно. Тому метою статті є висвітлення мало- відомих широкому загалу морально-етичних аспектів повсякденного життя співробітників Харківської губНК у роки НЕПу. Хронологічні межі статті – 1921–1929 рр. – період, коли в країні здійснювалася нова еко- номічна політика. У процесі роботи над стат- тею автор використав не лише опубліковані збірки документів, але й значну кількість ін- формаційно насичених архівних документів, чимала частина з яких уперше вводиться до наукового обігу. Це дозволило автору досягти поставленої в роботі мети. Морально-етичні норми чекістської повсяк- денної (зокрема побутової) діяльності та по- ведінки, а також їхньої корпоративної етики тривалий час якщо не ігнорувалися дослід- никами, то й не часто потрапляли в поле зору. «Під корпоративною етикою в широкому сенсі слова розуміється система універсаль- них і специфічних вимог і норм поведінки, що реалізуються в процесі функціонування корпоративних структур» [7, с. 4]. У вигляді доступних для розуміння рядових (і не тільки) чекістів етичні правила й норми поведінки було розроблено Ф. Дзер- жинським – очільником ВНК. Так, у пам’ятці співробітникам НК, що була розроблена Ф. Дзержинським у липні 1918 р., зокрема, наголошувалося (далі мовою оригіналу): «Быть всегда корректным, вежливым, скром- ным, находчивым. Не кричать, быть мягким, но, однако, нужно знать, где проявлять твер- дость. Прежде, чем говорить, нужно поду- Випуск 10 121 мать. На обысках быть предусмотрительным, умело предостерегать несчастья, быть веж- ливым до пунктуальности […]. Быть чистым и неподкупным, потому что корыстные влечения есть измена рабоче-крестьянскому государству и вообще народу. Быть выдер- жанным, стойким, уметь быстро ориентиро- ваться, принять мудрые меры [...]. Храни как зеницу ока данные тебе поручения» [Цит. за: 16, с. 14]. Потім ці правила доповнювалися з урахуванням накопиченого досвіду. При цьому очільник ВНК підкреслив, що (далі мовою оригіналу): «Работа чекистов тяжелая, небла- годарная (в личном отношении), очень от- ветственная и важная в государственном, вызывающая сильное недовольство отдель- ных лиц и саботажных учреждений. Вместе с тем – работа полная искушений на всякое злоупотребление властью, на использование своего положения и одного факта службы в НК для личных выгод. Слабые на искушение товарищи не должны работать в ЧК». «ЧК должна беспощадно и неуклонно отбрасывать от себя слабых и наказывать жестоко совер- шивших преступление». «Имя чрезвычайной комиссии должно быть чисто» [8, с. 392]. Але в реальному житті все відбувалося зовсім не за правилами чекістської етики. Унаслідок тривалої війни та революції відбу- валися суттєві зрушення в поведінці людей: сталася біологізація їхньої поведінки та пере- оцінка цінностей. Відомий російсько-амери- канський соціолог П. Сорокін (сучасник ре- волюції) так характеризував її наслідки для постреволюційної країни: «У підсумку війни і особливо революції Росія перетворилася на «клоаку» злочинності. Населення її сильною мірою деградувало у моральному відношенні. Особливо значна деградація в молодому поколінні… Три з половиною роки війни і три роки революції … «зняли» з людей плівку цивілізації, розбили низьку гальм і «оголили» людину. Така школа не пройшла даром. Дресировка зробила свою справу. В підсумку її не стало: ані нестачі у спеціаліс- тах – катах, ані у злочинцях. Життя людини втратило цінність. Моральна свідомість оту- піла. Ніщо більше не стримувало від злочинів. Рука піднімалась на життя не лише близьких, але й своїх. Злочини для значної частини населення стали «забобонами». Норми права та моральності – «ідеологією буржуазії». «Все дозволено», тільки було б зручно – ось прин- цип «смердяківщини», що став управляти поведінкою багатьох і багатьох». Звідси звірства громадянської війни, звідси й терор НК, тортури, розстріли, ґвалтування, підробки, обман і т. д., що залили кров’ю та жахом країну за ці роки» [13, с. 170]. Однією з існуючих на початку 1920-х рр. проблем було слабке дотримання санітарно- гігієнічних правил і вимог у приміщенні хар- ківської губернської надзвичайки. Так, ще в травні 1920 р. голова ВНК, перебуваючи в службових справах у Харкові, змушений був з обуренням констатувати: «Тут … треба з азів ставити все. Навіть вбиральні й то не вміють у чистоті та охайності утримувати [14, с. 97]. Але й через вісім місяців потому санітарно-гігієнічна ситуація в цьому питання анітрохи не змінилася на краще. Доказом цього є наказ № 17 по ХГНК від 17 січня 1921 р., що наказував коменданту будівель «якнайсуворіший догляд за санітарним станом приміщень комісії, особливо вбиралень». На- каз, підписаний головою ХГНК І. Радіним, покладав контроль за цим на завідувача за- гального відділу харківської надзвичайки [3, арк. 18]. Та не лише вбиральні мали анти- санітарний стан. Наказом по ХГНК від 6 січня 1921 р. все тому ж завідувачу загального відділу оголошувалася сурова догана за «анти- санітарний стан приміщення їдальні», а заві- дувача їдальні за невиконання раніше виданих наказів щодо утримання приміщення їдальні в охайному вигляді було навіть піддано адмі- ністративному арешту на дві доби з вико- нанням ним своїх службових обов’язків із наведення належного санітарно-гігієнічного стану в приміщення їдальні [3, арк. 6]. Така собі «виховна робота». Але й надалі рівень санітарно-гігієнічних умов у приміщеннях ХГНК залишався низьким. Наказ № 215 по ХГНК від 15 серпня 1921 р. звертав увагу на Історичний архів 122 те, «що у будівлі губНК не дотримується чистота. Співробітники… кидають недопалки, папір, плюють на підлогу і т. п. Прибирання здійснюється погано, усюди пил і бруд…» [3, арк. 266]. Вражаюча картина, майже за відомим твором М. Булгакова! «… Перше ж враження від побіжного огляду будівлі губНК таке, начебто знаходишся не в державному закладі», – ішлося в тому ж наказі. А в ролі дієвого заходу пропонувалося: «Щоб самі співробітники стежили за чистотою та одне за одним та зупиняли товаришів, що забруд- нювали», а вся відповідальність за підтри- манням чистоти в будівлі губНК покладалася на комендантів [3, арк. 266]. У тих, хто від- відував харківську НК, створювалося чи могло створитися негативне чи навіть огидне вра- ження, через що на подібні явища, які псували зовнішній імідж столичної надзвичайки, зму- шене було реагувати керівництво. Ще більш приголомшливою новиною для керівництва ХГНК стали випадки крадіжок лампочок освітлення, коли невідомі з-поміж самих співробітників надзвичайки «спеціально підібраними ключами відмикали приміщення відділів будівлі губНК та знімали електричні лампочки». Такі особи, згідно з наказом го- лови губНК, розглядалися як злочинні еле- менти, що підлягали суду [3, арк. 437]. Водночас керівництво ХГНК намагалося вирішити ще одну проблему, що стосувалася вже особистої гігієни та зовнішнього вигляду чекістів. Справа в тому, що багато співробіт- ників, часто всупереч графіку роботи перу- карні губНК, майже щодня її відвідували – мити голову або поправляти зачіску тощо. Щоб якось регламентувати цей «перукарський процес», голова ХГНК І. Радін навесні 1921 р. видав навіть спеціальний наказ, за яким уста- новлювалося, що чекісти могли голитися лише двічі на тиждень, мити голову раз на тиждень, підстригатися та поправляти зачіску раз на два тижні [3, арк. 76 зв.]. Задля цього вводилися навіть спеціальні абонентські картки на відвідування перукар- ні, а порушників наказу чекало покарання [3, арк. 76 зв.]. У повсякденному житті й на службі хар- ківські чекісти були надто далекими від до- тримання тих вимог, що від них потребували норми професійної етики. Однією з гострих проблем, з якою стикалося керівництво губНК, був надто низький рівень дисципліни її спів- робітників. Свідченням цього є численні на- кази керівництва ХГНК, спрямовані на поси- лення службової та виконавчої дисципліни серед особового складу чекістів і допоміж- ного персоналу, дотримання певного порядку в процесі повсякденного функціонування цього надзвичайного карального органу. Роз- повсюдженою формою порушення службової дисципліни було зафіксоване масове запіз- нення на роботу, що починалася о 10:00, несвоєчасне завершення робочого дня (тобто раніше від установленого часу – 17:00), невихід («неявка») на роботу, несвоєчасне (зі значним запізненням) повернення з дозво- леної відпустки, систематичні прогули без поважних причин (інколи по-декілька днів, а то й тижнів) тощо. Ці явища в ХГНК набули масового характеру і стали характерними не лише для рядових чекістів, але й для «від- повідальних товаришів». Серйозною проблемою було несвоєчасне повернення співробітників із наданих ним відпусток. За таке порушення на винних часто чекало звільнення з органів НК. Так, взимку 1921 р. за неповернення з відпустки з числа співробітників ХГНК були звільнені співробітники оперативної частини Карпов та Улановський, діловод губполітбюро Дави- дов, завідувач відділу тюремного підвідділу Бах та інші [3, арк. 16 зв., 17, 12 зв.]. Нерідко співробітники губНК усупереч суворим на- казам не з’являлися на службу на чергування під час свят. Так, наприклад, уже 1 січня 1921 р. наказом голови губНК за неявку на чергування згідно з нарядом співробітники ХГНК Батейко, Андрєєва та Коган були заарештовані на п’ять діб кожний із виконан- ням своїх службових обов’язків [3, арк. 2]. У жовтні 1921 р. за несвоєчасну явку на службу на двоє діб було заарештовано одразу 21 співробітника ХГНК [3, арк. 349]. 4 лис- Випуск 10 123 топада того ж року за несвоєчасний прихід на службу сувору догану з попередженням отримали декілька відповідальних працівників губНК – Глєбов, Афанасьєв, Мазо та ін. [3, арк. 401]. Іншим наказом за залишення ро- боти раніше від установленого часу її закін- чення (тобто раніше ніж о 17:00) на одну добу було заарештовано чекістів Саєнка, Во- ропаєва, Д’яченка, Грицевського, Симбир- ського, Лященка, Ткача й Розенбланта [3, арк. 421]. Наказів про такий вид покарання співробітників ХГНК збереглося чимало, що свідчить про низький рівень чекістської дисципліни. Ефективність таких наказів була невисо- кою. Абсолютна більшість співробітників губНК продовжувала систематично запізню- ватися на службу та залишати місце роботи раніше від установленого часу. Але й своє- часно приходячи на службу, співробітники займалася «сімейними розмовами» (простіше кажучи, базіканням), а не службовими спра- вами, безцільно гаючи час [3, арк. 437]. Інколи за безцільне та «гультяйське ходіння по від- ділах» замість виконання своїх прямих служ- бових обов’язків співробітників навіть заареш- товували в адміністративному порядку на декілька діб, але це мало допомагало [3, арк. 112 зв.]. Порушення правил внутрішнього розпо- рядку було нормою в губНК у перші роки НЕПу, а також мала місце дезорганізація канцелярського діловодства, що, як свідчать накази ХГНК, перебували майже в хаотич- ному стані [3, арк. 270.]. Ці явища ставали негативними чинниками, що суттєво впли- вали на якість роботи цього надзвичайного карального органу, суттєво псували його і без того не надто привабливий імідж. На- приклад, усупереч чинній інструкції, яка пе- редбачала, що ордери та мандати для здійснення чекістської операції могли вида- вати виключно співробітникам оперативної частини, спостерігалися чисельні порушення встановленого порядку [3, арк. 13 зв.]. До того ж часто виписувалися ордери на здійснення обшуків без достатніх підстав, унаслідок чого не лише пересічні громадяни ставали жертвами необґрунтованих обшуків НК, але й комуністи. А такі дії вже боляче били по авторитету (та іміджу) ХГНК, викликали незадоволення вже з боку самих членів РКП(б) [3, арк. 68– 69]. Саме це й турбувало її керівництво. Безлад царював і в самій роботі чекістів. Так, несподівана перевірка, що її здійснив очільник ХГНК І. Радін (серпень 1921 р.) по- казала: «Майже в жодній групі не було спів- робітників на місцях [хоча робочий день ще не скінчився. – В. С.], справи у безладі роз- кидані по столах» [3, арк. 260]. Через кілька місяців по тому, уже в процесі нової пере- вірки відділів і груп ХГНК, з’ясувалося, що «підвідділи не зачинені, двері та письмові столи, в яких знаходилися папери, відкриті» [3, арк. 374]. До того ж унаслідок службо- вого недбальства, коли замість знищення ви- користаних ділових і службових паперів співробітники ХГНК викидали їх у сміттєвий кошик, частина таких документів потрапляла, а потім вилучалася при обшуках у арештан- тів, ув’язнених у слідчий тюрмі [3, арк. 280]. Така картина справжньої розрухи початку НЕПу! Про надто погану виконавчу дисципліну співробітників ХГНК, що межувала зі служ- бовим злочином, свідчить епізод, що стався в лютому 1921 р. З’ясувалося, що співробітники губНК шифрувального підрозділу декілька разів подовгу затримували зашифровані те- леграми з повітів, що мали оперативний ха- рактер. Такі дії керівництво губНК розціню- вало вже не лише як просту недбалість та порушення дисципліни, але як посадовий злочин або саботаж, за що винні мали при- тягатися до суду [3, арк. 57]. У самій будівлі губНК (площа Комсо- мольця, 9) також панував безлад. Унаслідок погано організованого пропускного режиму в приміщеннях будівлі ХГНК постійно пере- бувало багато сторонніх осіб, що проникали сюди під різними приводами [3, арк. 4]. Такі особи цілими днями юрбилися в коридорах та заважали нормальній роботі чекістського апарату. Унаслідок погано організованого Історичний архів 124 пропускного режиму спостерігалися навіть випадки втечі арештованих із будівлі ХГНК [3, арк. 69, 71, 72, 74.]. Щоб припинити безлад, керівництво губНК суттєво посилило пропускний контроль, заборонивши без пе- репустки допускати в будівлю будь-яку особу, а співробітникам – передавати свої посвідчення кому б то не було під страхом покарання. За непред’явлення посвідчення вартовим дозволялося застосовувати в разі потреби до порушників силу та навіть зброю (стріляти, бити порушників прикладом тощо) [3, арк. 4, 72]. До того ж з’ясувалося, що в найутаємни- ченій організації, якою була ХГНК, далеко не завжди дотримувалися режиму секретності та конспірації. Було зафіксовано багато ви- падків, коли співробітники розголошували конфіденційну та секретну інформацію, що заважало або навіть зривало проведення слідства в тій чи іншій справі [3, арк. 125]. До того ж співробітники губНК інколи навіть розголошували абсолютно таємні справи, «про які можуть і повинні знати лише ті, хто безпосередньо їх веде» [3, арк. 240]. А завдяки «базіканню деяких товаришів» часто розго- лошувалися службові таємниці [4, арк. 263 зв.]. Такий неприпустимий стан речей чекістське керівництво намагалося пояснити як перевто- мою частини чекістів складною та напруже- ною «боротьбою з ворогами революції», так і тим, що до лав співробітників НК внаслідок оновлення кадрів на початку НЕПу «почали проникати недостатньо стійкі співробітники». Порушення службової таємниці та надмірне базікання розцінювалося чекістським керів- ництвом як серйозна провина, «за яку винних могли піддавати найсуворішим покаранням» [3, арк. 240]. Мали місце й різного роду зловживання з боку чекістів під час проведення обшуків у громадян. Було зафіксовано випадки, коли співробітники НК конфісковували речі, що не мали жодного відношення до речових до- казів (білизну, одяг, зубні щітки, гребінці) [3, арк. 70]. Інструкцією наказувалося, що в разі знаходження під час обшуку великих запасів та надлишків, такі в опечатаному вигляді мали залишатися на місяцях під відповідальність домових комітетів. При цьому помічники уповноважених губНК повинні були після огляду речей вирішувати, чи потрібно заби- рати їх до НК [3, арк. 70]. «Традиція» забирати з собою речі, знай- дені під час обшуків (це окрім «речових доказів»), склалася в чекістському середовищі ще з часів воєнного комунізму. Керівник ВУНК М. Лацис (червень 1919 р.), виправдо- вуючись перед В. І. Леніним, зокрема, наго- лошував на причині таких дій (наводимо мовою оригіналу): «Еще с первого дня мною запрещено забирать при арестах что-либо, кроме вещественных доказательств. Но рус- ский человек рассуждает: я разве не заслу- жил тех брюк и ботинок, которые до сих пор носил буржуа. Ведь это моим трудом добыто. Значит, я беру свое. И греха тут нет. Отсюда частые поползновения» [8, с. 92] Так рево- люційною ідеологією фактично виправдову- валося повсякденне свавілля чекістів. Ця «традиція» не зникла й на початку НЕПу. Наприклад, Є. Євген’єва, співробітника ДПУ, було навіть у 1921 р. виключено з КП(б)У «за незаконний розподіл конфіскованих ре- чових доказів», і лише через 4 роки понов- лено в партії [3, арк. 24]. Ще однією проблемою поведінки чекістів різних службових щаблів була грубість у спілкуванні, причому не лише до тих, із ким доводилося стикатися за родом служби, але й між собою. Так, ще до переходу до НЕПу (31 січня 1921 р.) з’являється промовистий наказ голови ХГНК І. Радіна, що констатує: «Співробітники губНК в роботі з іншими закладами тримають себе надто грубо та зухвало і тим самим дискредитують НК» [3, арк. 34]. До речі, це був уже далеко не пер- ший наказ керівництва ХГНК про неприпус- тимість грубого поводження з громадянами. Лише у вересні 1920 р. очільник губНК двічі видав подібні розпорядження, навіть погро- жуючи «негайно звільнити» винних з роботи в НК [4, арк. 272, 286]. Проте це було «голо- сом того, хто кричав у пустелі», оскільки Випуск 10 125 практично не мало жодних реальних наслід- ків у поведінці харківських чекістів. Грубість проявлялася навіть у спілкуванні одне з одним співробітників губНК. Так, наприклад, 28 квітня 1921 р. телефоніста Щетиніна «за брутальні відповіді по телефону та невміння відповідати на виклики» заарештували на 3 доби «з виконанням службових обов’язків» [3, арк. 142]. В іншому випадку за грубість у ставленні до своїх підлеглих сувору догану було оголошено старшому бухгалтеру фін- частини ХГНК Попову [3, арк. 127]. Ще гіршими були справи з поведінкою чекістів, що вели допити арештантів. Так, за недбале та неуважне ставлення до арешто- ваних під час допиту уповноваженого губНК Понаровського було заарештовано на 3 доби [3, арк. 49 зв.]. Спеціальний наказ голови ХГНК І. Радіна мусив констатувати майже буденну практику, а саме: «недозволено грубу поведінку чекістів з тими, кого допитували» [3, арк. 137]. Коменданту ХГНК І. Судакову спеціальним розпорядженням очільника губНК навіть доручалося «оголосити своїх черговим помічникам, караульним начальникам і вар- товим про ввічливе поводження з арештова- ними» [4, арк. 25]. Не лише грубістю, але й брутальністю, що нерідко поєднувалася з цинізмом та невмоти- вованою жорстокістю, характеризувалася по- ведінка деяких (поки що) чекістів по відно- шенню до затриманих та арештованих. Про такі випадки змушена була навіть писати радянська преса, яка звичайно розцінювала їх як «порушення революційної законності». Так, 31 грудня 1922 р. харківська газета «Пролетарий» повідомила читацькій ауди- торії приголомшливу інформацію про злочину діяльність районного інформатора ДПУ Вал- ківського повіту (с. Високопілля) Олексія Шевченка, що був комсомольцем. Разом зі своїми «компаньйонами» О. Шевченко неза- конно арештовував селян, займався здирниц- твом, брав хабарі тощо. Цих арештованих (звичайно, за наклепом) селян чекіст та його поплічники піддавали жорстоким тортурам – били залізними прутом та кийками, били головою об стіну тощо. Знущання зазнавали не лише арештанти, але й їхні родичі. Одну вагітну молоду жінку – дружину арештанта – Шевченко так жорстоко побив, що в неї по- чалися передчасні пологи. Коли ж селяни намагалися протестувати проти незаконних дій чекіста та його поплічників, то останні відкрили стрілянину по протестувальниках [11]. Нагадаємо, що мова йде ще не про 1937 р., а про 1922 р., але чекістський «по- черк» уже добре вгадується. Грубими та нерідко цинічними рисами ха- рактеризувалася поведінка чималої кількості чекістів Харкова в побутових умовах, де, власне, поведінка будь-якої людини постає в природному вигляді, так би мовити з міні- мальним «використанням» мімікрії. Ось про який ганебний випадок змушена була газета «Пролетарий» повідомити своїх читачів (на- водимо мовою оригіналу): «На днях на пло- щади Комсомольца … имел место случай, когда взрослый сотрудник ГПУ Ямницкий, поссорившись на кухне с соседками, обругал их отборными матерными словами». Потім «схватился за револьвер и угрожал расстрелять всех вообще женщин, кто посмел раздражать его. Успех угрозы был необычайным – оби- тательницы перепугались насмерть и поспешно отступили». Увечері Ямницький заявив сусі- дам: «Предупреждаю, что перестреляю всех в квартире, кто будет меня раздражать» [9]. Навряд чи можна собі уявити, щоб так міг себе вести дореволюційних часів жандарм або поліцейський. Широкого розповсюдження в середовищі чекістів отримало пияцтво. Ще на почату НЕПу у своєму наказі № 259 голова ХГНК поряд із грубістю та відсутністю чекістської дисципліни називав серйозним «недоліком», «таким, що ганьбить НК і чекіста, пиятику, що руйнує співробітників, створюють вра- ження в сторонніх спостерігачів, що всі че- кісти – алкоголіки», визначаючи, що це яви- ще - зловживання алкоголем - набуло масо- вого характеру [4, арк. 272]. Матеріали партійних чисток кінця 1920-х рр. дають цінну інформацію про поширення цього Історичний архів 126 явища серед чекістів. Одного з керівних співробітників ДПУ Ю. Елькіна було навіть виключено (у 1923 р.) із лав КП(б)У за пия- тику [1, арк. 83]. Інший чекіст І. Паршенков отримав партійну догану за пиятику [1, арк. 81]. За надмірну любов до «зеленого змія» та «комуністичну чванливість» також «заробив» догану чекіст В. Полонський [1, арк. 64]. За «любов» до горілки та розповсю- дження «кухонних» пліток і «кляузи» мав партійну догану інструктор із самбо, що пра- цював у ДПУ, І. Назаренко [1, арк. 84]. За випивку отримав партійне стягнення уповно- важений ДПУ С. Лямін [1, арк. 55]. На стар- шого уповноваженого В. Іваненка за вчинений ним у п’яному вигляді бешкет на вулиці Хар- кова було накладено стягнення [1, арк. 49]. У деяких випадках «перевертні в петлицях» навіть були ініціаторами створення та актив- ними співучасниками бандитських угруповань. Так, у вересні 1921 р. секретно-оперативною частиною ХГНК було знешкоджено кримі- нальну групу зі співробітників економічного відділу ВУНК (Гончаров, Рафаїлович, Шней- дер, Зайцев та ін.), які, використовуючи свої мандати (посвідчення), влаштовували «нальоти» на осіб, котрі володіли коштовностями. Ви- лучаючи коштовності, вони не залишали жодних документів про вилучення (актів, розписок тощо). Після викриття злочину всіх співучасників злочинного угруповання було засуджено до розстрілу [2, арк. 55]. У грудні 1922 р. Харківський губернський трибунал засудив до розстрілу кількох злочинців, серед яких були і 3 співробітники ДПУ (Левченко, Вєтров і Сігал), котрі стали ініціаторами створення злочинного угруповання (до складу якого входили й кримінальники-рецидивісти). Банда займалася «нальотами» на квартири заможних харків’ян [10]. Рік потому, у груд- ні 1923 р., у Старовірському районі Харків- ської губернії органами ДПУ було ліквідо- вано злочинне угруповання, яке очолював бандит Маслов, що тероризувало місцевих мешканців (грабежі, убивство, терор, заляку- вання). До складу злочинців разом із головою місцевої сільради та головою комнезаму входив і місцевий уповноважений ДПУ Но- віков, який постачав бандитам офіційні по- свідчення та зброю [6]. Отже, наведений вище матеріал дозволяє зробити висновок, що в роки НЕПу пове- дінка абсолютної більшості представників чекістського корпусу Харківської НК-ДПУ явно не відповідала тим високим вимогам, що їх висувала до кожного співробітника ВУНК – ДПУ професійна етика, норми якої було розроблено очільником ВНК у вигляді доступних правил поведінки. У реальному житі доби НЕПу (особливо на його початку) повсякденна поведінка чекістів була занадто далекою від сформованого радянською про- пагандою ідеалізованого образу співробіт- ника НК («гаряче серце, холодний розум, чисті руки»). Порушення трудової (службової) дисципліни в різних формах та такі риси їхньої поведінки, як грубість, нестриманість, схильність до девіантних проявів поведінки та невмотивованого насильства й жорстокості, зловживання службовим становищем, пияцтва, недотримання елементарних санітарних норм тощо. Нерідко траплялися випадки «співро- бітництва» чекістів із представниками кримі- нального світу, участь у створенні та діяль- ності злочинних угруповань, корупційні дії та ін. В умовах війни та революції в країні відбувалася негативна селекція «людського матеріалу», що не припинялася й у роки НЕПу. Її наслідки – біологізація людської поведінки, переоцінка цінностей із заміною загальнолюдських на класові, маргіналізація та атомізація соціального простору, нехту- вання традиційними нормами, непрофесіона- лізм – не тільки не обійшли чекістську кор- порацію, але й стали характерними рисами «морально-етичного силуету» багатьох її представників. Фактична безкарність за по- рушення морально-етичних норм створю- вала атмосферу якщо й не вседозволеності (особливо в умовах страху та заляканості більшої частини населення перед «всюдису- щою» НК), то майже безмежних можли- востей для проявів різного роду зловживань, а то й свавілля в повсякденному житті. Випуск 10 127 ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Державний архів Харківської області (ДАХО), ф. П – 15, оп. 2, спр. 27. 2. Державний архів Харківської області (ДАХО), ф. Р – 203, оп. 1, спр. 290. 3. Державний архів Харківської області (ДАХО), ф. Р – 878, оп. 1, спр. 58. 4. Державний архів Харківської області (ДАХО), ф. Р – 1872, оп. 1, спр. 16. 5. Золотарьов В. ЧК – ДПУ – НКВС на Харківщині: люди та долі (1919–1941) / В. Золотарьов. – Х., 2003. 6. Коммунист. – 1923. – 12 дек. - № 291(1185). 7. Корпоративная этика. – М. : Изд. деловой и учебн. лит-ры, 2003. 8. На защите революции. Из истории Всеукр. чрезв. комиссии 1917–1922 гг. : сб. док. и мат. – К., 1971. 9. Пролетарий. – 1922. – 19 нояб. - (№ 265). 10. Пролетарий. – 1922. – 19 дек. - (№ 290). 11. Пролетарий. – 1922. – 31 дек. - (№ 301). 12. Семененко В. И. Слепая верность: из истории Всеукраинской НК / В. И. Семененко // Провинциальная ЧК : сб. ст. и матер. – Х., 1994. 13. Сорокин П. Современное состояние России / П. Сорокин // Новый мир. – 1992. – № 5. 14. Софинов П. Г. Страницы из жизни Ф. Э. Дзержинского / П. Г. Софинов. – М., 1956. 15. Труш С. Метаморфози структури губернської надзвичайної комісії на Україні: причини та наслідки (на матеріалах харківської губернської надзвичайної комісії, 1919–1922 рр / С. Труш // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. – Вип. 16. – Х., 2013. 16. Чекисты : сб. – М., 1972. В. П. Скрипчук, НУ «Юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого», г. Харьков, Украина СОЦИОКУЛЬТУРНЫЕ И МОРАЛЬНО-ЭТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ПОВСЕДНЕВНОЙ ЖИЗНИ ХАРЬКОВСКИХ ЧЕКИСТОВ В ГОДЫ НЭПА В статье раскрываются особенности социокультурных норм, а также морально-этические аспекты пов- седневной деятельности чекистов. Анализируются влияние последствий гражданской войны на повседневное поведение Харьковского губЧК. Показано состояние организации чекистской роботы в годы НЭПа. Ключевые слова: НЭП; губЧК; повседневное поведение; этические нормы. V. Р. Skripchuk, National university «Ukrainian Law Academy named after Yaroslav Mudriy», Kharkiv, Ukraine SOCIO-CULTURAL AND ETHICAL ASPECTS OF THE DAILY ACTIVITIES OF THE KHARKOV KGB DURING THE NEP This article covers features cultural norms, moral and ethical aspects of daily security officers. Analyzed the impact of the effects of civil war on the daily behavior of employees of Kharkiv lips NC. Showing KGB state organizations working in the NEP years. Keywords: NEP; lips NC; everyday behavior; ethics. © Скрипчук В. П., 2015 Дата надходження статті до редколегії 18.08.2015 Рецензенти: д-р іст. наук, професор Котляр Ю. В.; д-р іст. наук, професор Сінкевич Є. Г.

Соціокультурні та морально-етичні аспекти повсякденної діяльності харківських чекістів в роки НЕПу

Institution

Ähnliche Einträge