Взаємовідносини православної церкви та протестантських громад на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Досліджено міжконфесійні взаємовідносини на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. З’ясовано роль органів російської влади в їх ускладненні. Проаналізовано причини зростання кількості протестантських громад у краї та реакцію на цей процес православного духовенства....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Цецик, Я.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2015
Назва видання:	Історичний архів. Наукові студії
Теми:	Вітчизняна та всесвітня історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95187
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Взаємовідносини православної церкви та протестантських громад на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. / Я.П. Цецик // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 147-153. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-95187
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-951872016-02-17T03:02:05Z Взаємовідносини православної церкви та протестантських громад на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Цецик, Я.П. Вітчизняна та всесвітня історія Досліджено міжконфесійні взаємовідносини на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. З’ясовано роль органів російської влади в їх ускладненні. Проаналізовано причини зростання кількості протестантських громад у краї та реакцію на цей процес православного духовенства. Исследованы межконфессиональные взаимоотношения на Волыни в конце XIX – начале ХХ в. Выяснена роль органов российской власти в их усложнении. Проанализированы причины роста количества протестантских общин в крае и реакцию на этот процесс православного духовенства. Studied in Volyn interfaith relations in late XIX – early XX century. On the basis of sources proved that in the study period in this region of the Orthodox changed their denominational affiliation and accepted the Protestant faith. The emergence of the Protestant community in the province was caused by German and Czech colonization of Volyn and early Protestantism was distributed among the new settlers. Eventually he went out colonists. Some locals changed his denominational affiliation, tore with Orthodoxy and accepted Protestant doctrine. Opposition from the Orthodox Church and the government does not produce the desired result for them, the number of Protestant communities in Volyn increased. The main reason to be considered a conservative Orthodox clergy, holding him Russification policy implementation parish priest of government functions, etc., which helped break the once close relationship with parishioners. Instead of democracy protesters attracted persons who were disappointed in Orthodoxy. Opposition by the Orthodox clergy and authorities Protestants, including their prosecution has not stopped growing number of supporters of Protestant faiths. It is noteworthy that among Protestants, there were various religious trends. Attempts to discredit their opponents in the eyes of the general public contributed to complication and so not simple interfaith relations in Volyn, which negatively affected the social situation in the region. These trends intensified on the eve of the First World War. 2015 Article Взаємовідносини православної церкви та протестантських громад на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. / Я.П. Цецик // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 147-153. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1609-7742 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95187 94(477.8) uk Історичний архів. Наукові студії Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вітчизняна та всесвітня історія Вітчизняна та всесвітня історія
spellingShingle	Вітчизняна та всесвітня історія Вітчизняна та всесвітня історія Цецик, Я.П. Взаємовідносини православної церкви та протестантських громад на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Історичний архів. Наукові студії
description	Досліджено міжконфесійні взаємовідносини на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. З’ясовано роль органів російської влади в їх ускладненні. Проаналізовано причини зростання кількості протестантських громад у краї та реакцію на цей процес православного духовенства.
format	Article
author	Цецик, Я.П.
author_facet	Цецик, Я.П.
author_sort	Цецик, Я.П.
title	Взаємовідносини православної церкви та протестантських громад на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
title_short	Взаємовідносини православної церкви та протестантських громад на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
title_full	Взаємовідносини православної церкви та протестантських громад на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
title_fullStr	Взаємовідносини православної церкви та протестантських громад на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
title_full_unstemmed	Взаємовідносини православної церкви та протестантських громад на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
title_sort	взаємовідносини православної церкви та протестантських громад на волині наприкінці хіх – на початку хх ст.
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Вітчизняна та всесвітня історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95187
citation_txt	Взаємовідносини православної церкви та протестантських громад на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. / Я.П. Цецик // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2015. — Вип. 15. — С. 147-153. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Історичний архів. Наукові студії
work_keys_str_mv	AT cecikâp vzaêmovídnosinipravoslavnoícerkvitaprotestantsʹkihgromadnavolinínaprikíncíhíhnapočatkuhhst
first_indexed	2025-07-07T01:55:10Z
last_indexed	2025-07-07T01:55:10Z
_version_	1836951337556770816
fulltext	Випуск 10 147 УДК 94(477.8) Цецик Я. П., канд. іст. наук, доцент кафедри суспільних дисциплін, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне, Україна ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ТА ПРОТЕСТАНТСЬКИХ ГРОМАД НА ВОЛИНІ НАПРИКІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ ст. Досліджено міжконфесійні взаємовідносини на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. З’ясовано роль органів російської влади в їх ускладненні. Проаналізовано причини зрос- тання кількості протестантських громад у краї та реакцію на цей процес православ- ного духовенства. Ключові слова: Волинь; протестанти; православна церква; міжконфесійні взаємо- відносини. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. на Волині спостерігалося ускладнення міжкон- фесійних взаємовідносин. Незважаючи на те, що православна церква продовжувала віді- гравати домінуючу роль, у краї почало поши- рюватися протестантське віровчення. Прове- дення православним духовенством русифіка- торської політики відштовхнуло від нього частину віруючих, що вплинуло на зростання чисельності протестантських громад. Питання пов’язані з іноземною колонізацією краю, яка значною мірою вплинула на роз- виток протестантизму на Волині, та особли- вості релігійної політики російського само- державства на українських землях і Волині, зокрема, досліджено в працях О. П. Шмида [1; 4], Ї. Гофмана [3], С. І. Жилюка та В. Є. Бойко [5], І. А. Опрі [6], М. Бармака [11] та інших учених. На основі аналізу першоджерел та науко- вих праць проаналізовано взаємовідносини православної церкви і протестантських гро- мад, визначено причини ускладнення міжкон- фесійних відносин на Волині в досліджуваний період та роль у цьому процесі Російської православної церкви (РПЦ). У другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. на українських землях, що були в складі Російської імперії, почали проглядатися тен- денції до зростання кількості протестантських громад. У той час спостерігалося загострен- ня міжконфесійних взаємовідносин. Це було зумовлено низкою причин. По-перше, незва- жаючи на те, що домінуючу роль у релігій- ному житті імперії продовжувала відігравати РПЦ, у низці губерній виникли, а згодом ак- тивізували діяльність протестантські громади, що, у свою чергу, викликало негативну реак- цію православного духовенства, так і органів влади. По-друге, у західних губерніях тради- ційно значний вплив на релігійне життя мала католицька церква. По-третє, на українських землях частина православних змінювала свою конфесійну належність і приймала католицьку, греко-католицьку чи протестантську віру, що послаблювало позиції РПЦ. Водночас з цими процесами православне духовенство, корис- туючись підтримкою з боку органів влади, проводило комплекс заходів, які були спря- мовані на дискредитацію католиків, греко- католиків і протестантів в очах населення, а це, у свою чергу, сприяло ускладненню між- конфесійних взаємовідносин. Не стала винят- ком у цих процесах і Волинь, у якій у дослі- джуваний період спостерігалося зростання кількості протестантських громад. Проте- стантське віровчення було принесене в край німецькими та чеськими колоністами. Історичний архів 148 Перші поселення чеських колоністів з’яви- лися на Волині ще в першій половині ХІХ ст. Вони були засновані «чеськими братами», членами протестантської релігійної течії по- слідовників Яна Гуса. Одним із факторів, який сприяв процесу переселення чехів на Волинь, була вартість землі. Найкращі землі в цьому регіоні України коштували у 10 разів дешевше ніж на етнічних чеських землях [1, с. 23]. Загалом на Волині наприкінці ХІХ ст. проживало 27,7 тис. чеських поселенців [2, с. 94]. Імовірно, саме тому їм, згідно з імпера- торським указом, було надано право заснову- вати самоврядні «волості», свободу віроспо- відання, мати чеських священників у своїх парафіях і вирішувати власні релігійні про- блеми самостійно. Однак серед них було 65 % католиків, решту становили євангелісти, при- бічники інших віросповідань та невіруючі [3, с. 15]. Отже, незважаючи на те, що на час свого переселення на Волинь більшість чехів була католицькою, однак серед них були й про- тестанти. Це імпульсувало утворення в краї євангелістських та інших протестантських громад, які на час свого утворення склада- лися виключно з чехів-колоністів. Під впливом ідеологічного та економіч- ного тиску внаслідок скасування в 1891 р. імператорського указу про чеські парафії та свободу віросповідання під впливом русифі- каторської політики, яку втілював прокурор Синоду РПЦ К. П. Победоносцев, 75 % во- линських чехів прийняли православну віру. Решта залишалися католиками, реформова- ними євангелістами та баптистами, а значна частина в східних повітах Волині була неві- руючою. Більшість чехів, за винятком рефор- мованих євангелістів, не дотримувалася ревно релігійних обрядів. Навпаки, їхня релігійність носила стриманий, непоказних характер. Ними було збудовано та утримувалося 26 право- славних храмів (у цьому разі йдеться про виділення засобів на їх утримання), 10 кос- телів і каплиць, 6 євангелістських соборів та 6 баптистських молитовень [3, с. 15–16]. Отже, хоча під час переселення більшість чехів були католиками або протестантами, у результаті тиску на них з боку органів влади більшість була змушена прийняти православну віру. Проте частина залишилася вірною своїй конфесійній приналежності, а тому в їхніх селах продовжували функціонувати проте- стантські релігійні громади, до яких упере- джено ставилися РПЦ та органи влади. Окрім чехів, аграрну колонізацію Волині здійснювали й німецькі колоністи. Станом на 1914 р. їх проживало в краї близько 200 тис., щодо їхньої конфесійної належності, то біль- шість були протестантами. Тому на початку ХХ ст. на них з боку російської влади й РПЦ посипався ряд нових звинувачень, а саме: «у мирному завоюванні» Росії, у ворожості до місцевої влади та селян, у популяризації серед місцевих жителів штундизму, який на- чебто підривав основи самодержавного устрою імперії [4, с. 96–97]. Як бачимо, зростання кількості протестант- ських громад на Волині тісно пов’язане з ні- мецькою та чеською аграрною колонізацією. Це почало проглядатися ще в першій полови- ні ХІХ ст. У 1880-х рр. збільшилася кількість лютеран, що було зумовлено їхнім пересе- ленням на Волинь. Лютеранська церква в Ро- сійській імперії мала статус єдиної офіційно терпимої церкви протестантського віроспові- дання й відповідно мала певні привілеї [5, с. 141]. Але в середині 1840-х рр. у проте- стантському середовищі почав поширюватися штундизм. Його поширення й не лише серед колоністів, а й серед частини місцевого насе- лення, викликали незадоволення православного та лютеранського духовенства, частини чи- новників. Невизначеність у ставленні до цієї течії протестантизму створила умови, за яких упродовж певного періоду часу місцеві ор- гани влади самочинно визначали «шкідли- вість» або «нешкідливість» цієї релігійної течії. Лише впродовж 1860-х рр. на держав- ному рівні було визначено та врегульовано становище баптистів і штундистів у Росій- ській імперії. На той час цей релігійний рух вийшов за межі німецьких колоній, а залу- Випуск 10 149 чення до нього місцевого населення сприяло розвитку специфічної форми цього напряму в протестантизмі – українсько-російського, який поєднав у собі як риси західноєвропей- ських реформаторських ідей, так і традиції «духовного християнства в православ’ї» [5, с. 141–142]. Важливою причиною, яка вплинула на зростання чисельності протестантських гро- мад на території України, стало послаблення колись тісного взаємозв’язку між православ- ним духовенством і парафіянами. Ці кризові явища в РПЦ були зумовлені її залежністю від держави та привілейованим становищем щодо інших релігійних об’єднань. У поєднанні з антиукраїнською позицією більшості духо- венства це сприяло формуванню в частини православних українців байдужого, а іноді навіть ворожого ставлення до церкви як до невід’ємної складової імперського державного механізму. Хоча частина свідомого духовен- ства намагалася внести зміни в існуючу сис- тему відносин церкви і держави, однак це не увінчалося успіхом. Натомість національні мотиви в церковно-православному русі на Правобережній Україні були слабкими, а тому не змогли суттєво вплинути на гармоні- зацію взаємовідносин церкви з парафіянами, що сприяло погіршенню стосунків віруючих зі своїми священиками, які поєднували обо- в’язки духовної особи й державного чинов- ника та були змушені опікуватися питаннями свого добробуту [6, с. 10]. Адже на початку ХХ ст. приходський свя- щеник на Волині отримував 300 руб. на рік [7, арк. 5]. Хоча вони мали в своєму воло- дінні або користуванні земельні наділи, але це не вирішувало проблеми матеріального забезпечення нижчого духовенства. Дяк от- римував на рік лише 100 руб. [8, арк. 3]. Сільські священики, які несли на собі тягар належного утримання своїх родин, обмежу- валися відправлянням богослужінь, зборами «добровільних подаянь» із прихожан за про- веденням відправ. Плата за їх проведення визначалася священиками самовільно, що часто було непосильним для прихожан і викликало недовіру до духовенства [9, с. 21]. Тому вони не завжди мали можливість або бажання приділяти належну увагу своїм парафіянам, частина з яких відповідала їм тим самим, лише формально зберігаючи статус православних. Таке розчарування штовхало одну групу православних до заперечення ре- лігійного світогляду, а другу – до зміни своєї конфесійної приналежності. Новим прихиль- никам протестантських віровчень імпонувала невимушеність молитовних зібрань, зрозумі- лість обрядової практики, зацікавленість та активність сектантів у справах внутрішнього життя громад. Важливу роль у цьому віді- гравала ретельність, з якою вони дотримува- лися християнських норм моралі, але вона водночас утримувала від зміни конфесії осіб, для яких це було обтяжливим. Певну роль відігравав і демократизм протестантських громад, згідно з яким віруючі мали не лише право голосу у вирішенні важливих питань внутрішнього життя громади, але і власно- руч обирали її керівні органи та самі могли бути обраними. Важливими чинниками зрос- тання кількості протестантських громад були контакти православних із німцями-проте- стантами [6, с. 10–11]. Отже, важливу роль у зростанні кількості протестантів на Волині відігравав консерва- тизм та антиукраїнська позиція частини право- славного духовенства, упровадження ним у життя інтересів держави. Зростання кількості колоністів та посилення контактів між ними і місцевим населенням сприяли популяри- зації ідей протестантського віровчення серед місцевих жителів, а демократизм їхніх зібрань приваблював тих, хто розчарувався в право- слав’ї. Важливу роль у зростанні чисельності протестантських громад на початку ХХ ст. відіграв маніфест Миколи ІІ від 17 квітня 1905 р. «Про зміцнення начал віротерпи- мості». Він узаконив легалізацію та активізу- вав діяльність протестантських церков. Але на місцях на нього часто не зважали й про- довжували чинити різні перепони [10, с. 243]. Історичний архів 150 У середовищі протестантів діяли різні на- прями. Волинь не була винятком. У 1870-х рр. у цей регіон припинилася еміграція мено- нітів. Ще в 1870 р. уряд зобов’язав їх відбу- вати військову службу. Лише після тривалих суперечок було знайдено компроміс – альтер- нативна військова служба (безкоштовна праця на будівництві впродовж 3 років за місцем проживання). Але вони, не будучи впевне- ними у своєму майбутньому на Волині, цілими родинами емігрували до Канади [11, с. 54]. Упродовж другої половини ХІХ ст. на Волині споруджувалися культові споруди німецьких поселенців. Станом на 1900 р. їх налічувалося 237, а саме: 6 кірх і 231 моли- товний будинок. Із 6 кірх 4 були кам’яни- ми [5, с. 154]. Це сприяло зростанню впливів протестантів. У краї зміцнював свої позиції євангелістський рух як серед іноземців- колоністів, так і серед місцевого населення. Ця обставина спонукала владу послабити тиск на ті церкви, що були офіційно визнані державою. Основна мета полягала в тому, щоб зупинити виїзд інтелігенції та заможних господарів за межі імперії й залучити офі- ційні протестантські церкви до боротьби з поширенням нових протестантських течій, зокрема штундизму. На зміцнення впливів протестантів на Волині вплинуло зародження на її території адвентизму ще в 1870-х рр., а в 1890-х рр. цей рух набрав певного розмаху. Після офіційного визнання цієї конфесії в 1906 р. громади адвентистів розпочали лега- лізацію. На початку ХХ ст. їхня чисельність зростала не за рахунок колоністів, а завдяки підтримці місцевим населенням, яке відійшло від православ’я. Більшість новоутворених громад не поспішала з реєстрацією, пам’я- таючи про переслідування минулих років. Вони не мали власних спеціальних молитов- них будинків, а проводили зібрання здебіль- шого в приватних помешканнях своїх одно- вірців. Згідно зі свідченнями волинського гу- бер-натора, станом на 1909 р. на Волині було 14 тис. сектантів, більшість із яких (близько 8 тис.) – німці за походженням. Щодо їхньої конфесійної належності, то це були баптис- ти, адвентисти тощо [5, с. 174–175]. Таким чином, на початку ХХ ст. на Во- лині продовжувала зростати чисельність про- тестантських громад. Хоча більшість серед них становили німецькі колоністи, але почали проглядатися тенденції залучення до їх лав місцевих жителів, які поривали з право- слав’ям. Це негативно позначалося на іміджі РПЦ. Одним із напрямів протидії зміцненню позицій католиків і протестантів із боку РПЦ у краї була її місіонерська діяльність. На Во- лині вона мала свої регіональні особливості й проводилася в кількох напрямах: боротьба проти католиків і залишків унії, приєднання до лав православних представників різних етнічних груп (німців, чехів, поляків та євреїв), але головним напрямом був антис- ектантський, що включав і політику влади щодо протестантизму чи окремих його течій [5, с. 170–171]. РПЦ неодноразово проводила місіонер- ські курси, які відбувалися в Почаївській лаврі. В її друкарні видавалися «Почаївські відомості», «Почаївський листок» та надру- ковано десятки тисяч різноманітних брошур і прокламацій. Статті в них за своїм змістом наближалися до публікацій, які друкувалися в «Киянині», «Московських відомостях» та «Віче» [12, с. 340]. У Почаївській лаврі неодноразово прово- дилися місіонерські курси. Так, у період із 19 по 24 вересня 1910 р. було проведено чергові курси, участь у яких взяли близько 30 свя- щеників із Волині, 3 вчителів та представ- ники Чернігівської й Холмської єпархій. На них слухачів навчали як проводити місіонер- ську роботу не лише серед місцевого насе- лення, а й колоністів, протидіяти представ- никам різних протестантських течій. Головний акцент робився на тому, що «православна церква і віра є істинні, а інші ні». Випуск- ники курсів мали протидіяти розповсюдженню протестантських течій у зв’язку з тим, що «швидке розповсюдження штундизму на півдні та південному заході Росії» значно зу- Випуск 10 151 мовлене психологічними особливостями міс- цевого населення [13, с. 17–18]. Відмінність у світогляді протестантів і православних представниками кліру тракту- валася так, що вони дозволяють собі «глуми- тися» над православною вірою. Із цього при- воду зазначалося, що баптисти не лише без належної поваги відносяться до «Божої Матері, а й навіть дозволяють собі над нею глуми- тися» [14, c. 343–344]. На сторінках «Почаївського листка» було опубліковано цикл статей, у яких наголошу- валося на тому, що ті особи, які змінили свою конфесійну належність і прийняли про- тестантське віровчення обов’язково будуть «покарані», і лише їхнє повернення в лоно православ’я сприятиме їхньому «прощенню». В одній із статей цього циклу наголошува- лося, що в одному з сіл Мінської губернії в тих селян, які порвали з православ’ям і стали протестантами, в один день осліпла вся ху- доба, а вони важко захворіли. Єдиним поря- тунком для них стало повернення до право- слав’я, лише після цього вилікувалися вони й їхня худоба [15, c. 29]. Аналізуючи зміст цієї публікації, можна дійти висновку, що представники РПЦ нама- галися залякати потенційних протестантів і змусити їх відмовлятися від ідеї зміни кон- фесії. При цьому як приклад наводилися по- дії в іншій губернії, які, імовірно, узагалі були вигадані. Натомість представники православного кліру високо оцінювали вчинки тих, хто по- рвав із протестантизмом і добровільно прий- няв православну віру. В одній із публікацій мова йшла про колишнього пресвітера С. Го- довенка, який завдяки роботі місіонерів по- вернувся до православ’я та почав проводити серед протестантів місіонерську роботу. Коли він захворів, то його рідна сестра, про- тестантка «нашіптувала своєму брату, … що він Годовенко хворий тому, що зрадив вірі «братів своїх», що Бог його б зцілив, коли б він повернувся в їхню общину». Позитивно було оцінено той факт, що він залишився вірним прийнятому раніше рішенню й не «піддався на вмовляння штунд» [16, c. 6–7]. Як бачимо, на сторінках своїх видань ду- ховенство робило акцент на те, що ті, хто стане протестантом, рано чи пізно зазнає по- карання за «зраду» церкві, а єдиним шляхом уникнення цього мало бути повернення до православної віри. І навпаки, ті хто розривав стосунки з протестантами й повертався до православ’я та проводив місіонерську роботу, ставився за приклад. У 1914 р. розпочалася Перша світова війна, а враховуючи ту обставину, що серед проте- стантів Волині переважали німці-колоністи, це сприяло посиленню тиску на них. В одній із статей під промовистою назвою «Війна штунд» увага акцентувалася на тому, що Німеччина, готуючись до війни з Росією, сформувала «для себе якщо не армію, то до- сить сильний загін союзників, можливо, навіть і несвідомих з цього, серед чистокровних ро- сійських людей». Це обґрунтовувалося тим, що «штундизм, який прикривається прапором «євангельських християн» – не лише ворог Церкви, а й ворог Держави» [17, с. 2–5]. В іншій публікації увага була зосереджена на тому, що пресвітер Кравчук із с. Рожище Луць- кого повіту «пройшов курс німецької штун- дистської школи» й у час, коли йшла війна з Німеччиною, протестанти продовжували по- водити «низьку зрадницьку роботу», тому що налаштовували місцеве населення «проти вірних православних пастирів» і робили все можливе, щоб ускладнити взаємовідносини селян, які проживали на хуторах зі священи- ками. Тому їхня діяльність була спрямована проти держави, а значить на користь її воро- гів [18, c. 5–6]. Отже, на початку Першої світової війни представники православного кліру висували протестантам звинувачення в тому, що вони діють на користь Німеччини, з якою країна була в стані війни. Подібного змісту звину- вачення не мали під собою підґрунтя, а вису- валися з однією метою: дискредитувати про- тестантів в очах читачів і за можливістю послабити їхні позиції. Історичний архів 152 Православне церква використовувала різ- номанітні засоби, щоб протидіяти зростаю- чому впливу протестантів на Волині, одним із яких було намагання дискредитувати їх в очах населення. У комплексі це сприяло ускладненню й так далеко не простих міжкон- фесійних взаємовідносин у краї. Така діяль- ність РПЦ проводилася в руслі тогочасної внутрішньої політики імперії. Але вона не дала бажаного результату, поступово кількість протестантських громад зростала, посилю- вався їхній вплив у регіоні. ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Шмид О. П. Колонізаційні процеси у Волинській губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / О. П. Шмид // Історія очима молодих дослідників : матеріали регіональної науково-практичної конференції молодих вчених, аспірантів, здобувачів, магістрантів : зб. наук. праць. – Рівне : РДГУ, 2007. – С. 19–26. 2. Общий свод по империи результатов разработки данных первой всеобщей переписи населения, произведенный 27 января 1897 года / под ред. Н. А. Тройницкого. – Т. ІІ. – СПб., 1905. – 417 с. 3. Гофман Ї. Чехи на Волині, основні відомості / Ї. Гофман. – Прага, 1998. – 33 с. 4. Шмид О. Німці на Волині у світлі аграрної колонізації губернії другої половини ХІХ – на початку ХХ ст. / О. Шмид // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії : зб. наук. праць. – Рівне : РДГУ, 2008. – С. 93–98. 5. Жилюк С. І. Релігійна політика царизму на Волині (1793–1917 рр.) : [монографія] / С. І. Жилюк, В. Є. Бойко. – Рівне : Вид-во Національного університету «Острозька Академія», 2010. – 228 с. 6. Опря І. А. Становище та діяльність пізньопротестантських громад Правобережної України (1900–1917 рр.) : автореф. дис. ... канд. іст. наук. : 07.00.01 – історія України./ Ігор Анатолійович Опря. – К. : НАН України, Інститут історії України, 2006 – 20 с. 7. Державний архів Рівненської області (далі Держархів Рівненської обл.), ф. 639, оп. 1, спр. 56, арк. 5. 8. Держархів Рівненської обл., ф. 639, оп. 1, спр. 50, арк. 3. 9. Савинский С. Н. История русско-украинского баптизма / С. Н. Савинский. – Одесса : Одесская Бого- словская академия «Богомыслие», 1995. – 128 с. 10. Любащенко В. Історія протестантизму в Україні. Курс лекцій / В. Любащенко. – Львів : «Просвіта», 1995. – 350 с. 11. Бармак М. Німецьке, чеське та єврейське населення Волинської губернії (1796–1914 рр.) / Микола Бармак. – Тернопіль, 1999. – 208 с. 12. Хитровська Ю. В. Участь християнських конфесій у суспільно-політичному житті Правобережної України наприкінці ХVІІІ – на початку ХХ століття : [монографія] / Ю. В. Хитровська. – К. : Вид-во Європейського університету, 2011. – 472 с. 13. С-кий. По нашему краю. Открытие миссионерских противосектантских курсов в Почаеве с 19-го по 24 сентября включительно // Почаевский листок. – 1910. – № 38. – 6 октября. – С. 17–18. 14. Савченко И. Сектанты – выродки христианства / Иван Савченко //Почаевский листок. Прибавление за 1908 год.– № 43–44.– С. 343–344. 15. Климов П. Божое вразумление за переход в штунду / П. Климов // Почаевский листок. – 1910. – № 36. – 28 сентября. – С. 29. 16. Кальнев М. Христианская кончина бывшего пресвитера штундистов Семена Годовенко / М. Кальнев // Почаевский листок. – 1914. – № 6. – 15 февраля. – С. 29. 17. Корнеев А. Война штунда / Андрей Корнеев // Почаевский листок. – 1915. – № 6. – 15 февраля. – С. 2–5. 18. Волынская штунда и ее связь с Германией// Почаевский листок. – 1915. – № 6. – 15 февраля. – С. 6–7. Я. П. Цецик, Национальный университет водного хозяйства и природопользования, г. Ровно, Украина ОТНОШЕНИЯ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРКВИ И ПРОТЕСТАНТСКИХ ОБЩИН ВОЛЫНИ В КОНЦЕ ХІХ – НАЧАЛЕ ХХ вв. Исследованы межконфессиональные взаимоотношения на Волыни в конце XIX – начале ХХ в. Выяснена роль органов российской власти в их усложнении. Проанализированы причины роста количества протестантских общин в крае и реакцию на этот процесс православного духовенства. Ключевые слова: Волынь; протестанты; православная церковь; межконфессиональные взаимоотношения. Випуск 10 153 Ya. Р. Tsetsyk, National University of Water Management and Nature, Rivne, Ukraine RELATION OF THE ORTHODOX CHURCH AND PROTESTANS COMMUNITIES IN VOLYN IN THE LATE ХІХ – EARLY ХХ CENTURIES Studied in Volyn interfaith relations in late XIX – early XX century. On the basis of sources proved that in the study period in this region of the Orthodox changed their denominational affiliation and accepted the Protestant faith. The emergence of the Protestant community in the province was caused by German and Czech colonization of Volyn and early Protestantism was distributed among the new settlers. Eventually he went out colonists. Some locals changed his denominational affiliation, tore with Orthodoxy and accepted Protestant doctrine. Opposition from the Orthodox Church and the government does not produce the desired result for them, the number of Protestant communities in Volyn increased. The main reason to be considered a conservative Orthodox clergy, holding him Russification policy implementation parish priest of government functions, etc., which helped break the once close relationship with parishioners. Instead of democracy protesters attracted persons who were disappointed in Orthodoxy. Opposition by the Orthodox clergy and authorities Protestants, including their prosecution has not stopped growing number of supporters of Protestant faiths. It is noteworthy that among Protestants, there were various religious trends. Attempts to discredit their opponents in the eyes of the general public contributed to complication and so not simple interfaith relations in Volyn, which negatively affected the social situation in the region. These trends intensified on the eve of the First World War. Keywords: Volyn; Protestants; Orthodox Church; interfaith relations. © Цецик Я. П., 2015 Дата надходження статті до редколегії 11.08.2015 Рецензенти: д-р іст. наук, професор Котляр Ю. В.; д-р іст. наук, професор Тригуб О. П.

Взаємовідносини православної церкви та протестантських громад на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Репозитарії

Схожі ресурси