Образ М. Драгоманова як громадського діяча в сучасній українській історичній науці

У статті проаналізовано процес функціонування та особливості образу відомого українського історика другої половини ХІХ ст. Михайла Петровича Драгоманова як громадського діяча, створеного в сучасній українській історіографії....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Куценко, Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2014
Назва видання:	Історіографічні дослідження в Україні
Теми:	Біоісторіографія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95305
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Образ М. Драгоманова як громадського діяча в сучасній українській історичній науці / Ю. Куценко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 24. — С. 146-168. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-95305
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-953052016-02-22T03:02:05Z Образ М. Драгоманова як громадського діяча в сучасній українській історичній науці Куценко, Ю. Біоісторіографія У статті проаналізовано процес функціонування та особливості образу відомого українського історика другої половини ХІХ ст. Михайла Петровича Драгоманова як громадського діяча, створеного в сучасній українській історіографії. In the article is analyzes the process of functioning and features an character of the famous ukrainian historian second half of XIX century Mikhail Petrovich Drahomanov as a public figure, created in modern ukrainian historiography. 2014 Article Образ М. Драгоманова як громадського діяча в сучасній українській історичній науці / Ю. Куценко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 24. — С. 146-168. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. XXXX-0023 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95305 930.1:303.446.4 uk Історіографічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Біоісторіографія Біоісторіографія
spellingShingle	Біоісторіографія Біоісторіографія Куценко, Ю. Образ М. Драгоманова як громадського діяча в сучасній українській історичній науці Історіографічні дослідження в Україні
description	У статті проаналізовано процес функціонування та особливості образу відомого українського історика другої половини ХІХ ст. Михайла Петровича Драгоманова як громадського діяча, створеного в сучасній українській історіографії.
format	Article
author	Куценко, Ю.
author_facet	Куценко, Ю.
author_sort	Куценко, Ю.
title	Образ М. Драгоманова як громадського діяча в сучасній українській історичній науці
title_short	Образ М. Драгоманова як громадського діяча в сучасній українській історичній науці
title_full	Образ М. Драгоманова як громадського діяча в сучасній українській історичній науці
title_fullStr	Образ М. Драгоманова як громадського діяча в сучасній українській історичній науці
title_full_unstemmed	Образ М. Драгоманова як громадського діяча в сучасній українській історичній науці
title_sort	образ м. драгоманова як громадського діяча в сучасній українській історичній науці
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Біоісторіографія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95305
citation_txt	Образ М. Драгоманова як громадського діяча в сучасній українській історичній науці / Ю. Куценко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 24. — С. 146-168. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.
series	Історіографічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT kucenkoû obrazmdragomanovaâkgromadsʹkogodíâčavsučasníjukraínsʹkíjístoričníjnaucí
first_indexed	2025-07-07T02:06:01Z
last_indexed	2025-07-07T02:06:01Z
_version_	1836952019702644736
fulltext	146 УДК 930.1:303.446.4 Юлія Куценко ОБРАЗ М. ДРАГОМАНОВА ЯК ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРИЧНІЙ НАУЦІ Багатогранна творчість відомого українського історика та громадського діяча ХІХ ст. М.П. Драгоманова завжди викликала сталий інтерес вітчизняних та зарубіжних науковців. Талано- витий історик, фольклорист, мовознавець, він, тим не менш, відомий передусім як політичний публіцист. Тому, посилення дослідницької уваги до його особи та творчого спадку в укра- їнській історичній науці часто зумовлювалася новим кроком державотворчих процесів в Україні. Сучасний етап розвитку драгомановознавства не став винятком. Дискусії щодо політич- ного майбутнього Української держави розгорнулися відразу після проголошення державної незалежності України. Вони безпосередньо пов’язані також з роздумами щодо майбутнього державного устрою СРСР в кін. 1980-х рр. Необхідність дер- жавно-правових змін назріла в СРСР доволі давно і обґрун- товувалася фактичною невідповідністю реального державного устрою проголошеному конституціями СРСР 1924 р., 1936 р., 1977 р. До того ж залишалося невирішеним національне пи- тання. Це знаходило своє вираження у численних національних виступах, які посилилися у 1980-х рр. Одночасно, розпад СРСР залишив українських політиків сам на сам зі складною проблемою обрання векторів, від вирішення якої залежить майбутнє молодої держави. Отримавши мирним шляхом новий шанс побудувати незалежну державу, теоретики та практики вітчизняної політики активно звертаються до тео- ретичних здобутків вітчизняної політології. М. Драгоманов завжди займав чільне місце в середовищі українських полі- тологів-теоретиків. Уже зазначалося, що розгляд будь-яких 147 драгомановознавчих проблем досить часто зводився до рекон- струкції його політологічної концепції та намагань на її основі висвітлити його наукові досягнення, а іноді й особисті якості. Як публіцист, чиї політичні твори були присвячені висвіт- ленню програми політичного майбутнього України, М. Драго- манов іноді стає натхненником сучасних політиків1. Тому фак- тично немає робіт в сучасній вітчизняній політології, яка хоча б мимохідь не торкалася т. зв. політичної філософії М. Драго- манова. Втім сучасні драгомановознавці намагаються відійти від популяризаторської практики попередніх періодів розвитку дра- гомановознавства та поставити розгляд політичної концепції вченого на міцний науковий ґрунт. Відбувається певний розрив з традицією М. Павлика, яка полягала насамперед у популяризації політичних ідей М. Драго- манова. Висвітлення та аналіз дій історика з навернення укра- їнців до кращих здобутків європейської політики, науки та культури здійснюється на основі, передусім, його автобіогра- фічних творів. Наступним важливим елементом формування образу М. Драгоманова як громадського діяча стає теоретизація його ідей. Вона полягає у виясненні ідейних витоків, базисних принципів політичної концепції М. Драгоманова, роз’ясненні її неоднозначних елементів. У цьому сучасні драгомановознавці продовжують роботу Б. Кістяківського, який ще на поч. ХХ ст. намагався викласти цілісну політичну теорію М. Драгоманова. Реалізація цього завдання спричинила розпад образу М. Дра- гоманова як громадського діяча на кілька окремих образів. Результат їх поєднання в цілому повертає йому цілісність, але не долає, на жаль, деякої однобічності. Основоположними позиці- ями побудови образу М. Драгоманова як громадського діяча можна вважати такі: – М. Драгоманов став розробником оригінальної політичної теорії на основі принципів федералізму, європоцентризму, де- централізму, панславізму, лібералізму, формування й розвитку національної самосвідомості та самоідентифікації, а також своє- рідної політичної етики з проповідуванням абсолютної мораль- ної чистоти для всіх, хто працює в галузі політики (зокрема інтелігенції, що має духовний обов’язок працювати для народу) 148 (А. Круглашов, В. Дьяков, І. Качур, В. Коновальчук, О. Скакун, Т. Андрусяк, Н. Здорікова, С. Єкельчик, І. Глизь, П. Сохань, Н. Шаломєєва, О. Проценко, І. Коляда, Т. Бутченко, К. Двірна, О. Куриленко, Г. Корольов)2; – учений здійснював розробку концепції державно-правового устрою, базисом якої слугував конституційний устрій тогочас- них європейських країн (Л. Комзюк, Р. Метельський, О. Скакун, Н. Прозорова, О. Ситник, В. Копєйчиков)3; – ідейний натхненник, організатор та учасник українського національного руху, виразник своєрідної національної україн- ської ідеї (А. Круглашов, А. Катренко, О. Болдирєв, В. Довгич, В. Сарбей)4; – засновник і теоретик українського правозахисного руху. Один із перших у вітчизняній правовій теорії обґрунтував невід’ємні права людини та необхідність для розвитку сус- пільства їх неухильного захисту. Лібералізація та демократи- зація суспільства повинна йти від соціалістичного до соці- ального (А. Круглашов, Т. Андрусяк, І. Дробот, К. Двірна, К. Сигов, Т. Хребтова)5; – фундатор української соціології, один із розробників ціка- вої концепції сутності та розвитку суспільства (А. Круглашов, Н. Новакова)6; – борець з концепцією «месіанської ролі» Росії в Європі, політики експансіонізму в будь-якому вигляді (А. Круглашов, С. Троян, К. Сигов)7. Підкріплюючи визначення М. Драгоманова як одного з осно- воположників української політичної теорії дослідники прослід- ковують наступність політичних ідей ученого в концепціях найбільших політичних теоретиків і політиків-практиків Укра- їни поч. ХХ ст. – М. Міхновського, М. Грушевського, В. Липинського, С. Єфремова. Вплив цей визначався як цілком очевидний та позитивний8. Зокрема, незважаючи на різницю ідеологічних настанов М. Драгоманова та В. Липинського, можна виявити спільність їх політологічних концепцій. Особ- ливо схожими є положення про права людини та громадянина, автономію місцевого самоврядування9. Подібна ситуація, на думку дослідників, складається і з впливом теорії М. Драго- 149 манова на М. Міхновського. Суттєві розбіжності їх поглядів є поверховими. Спільних, майже ідентичних положень у держав- ницьких проектах родоначальників ліберального та націоналіс- тичного напрямів української політології набагато більше. Насамперед це ідеї української соборності, космополітизму, федеративного устрою української держави і т.ін.10 Одним із положень, які засвідчують тяглість і спадковість політичних процесів в Україні, є традиційне для драгомано- вознавства наголошення на ідейному зв’язку М. Драгоманова з Кирило-Мефодіївським товариством. При цьому вплив кон- цепції братчиків на формування поглядів вченого не обме- жувався поняттям федералізму. Трактування істориком україн- ської національної ідеї також бере свій початок у працях кирило-мефодіївців11. У свою чергу життєвість драгоманівських ідей в наступних історичних та політологічних концепціях розвитку української держави знаходить свій вияв у порівнянні пари М. Драгоманов – М. Грушевський з подібною парою М. Міхновський – Д. Дон- цов12. Тривале існування у вітчизняній історіографії традиції пов’язувати імена М. Драгоманова та М. Грушевського, наявний та беззаперечний вплив теорії політичного емігранта на май- бутнього керівника Української Народної Республіки показує відомий сучасний грушевськознавець В. Тельвак13. Зважаючи на неабияку увагу Д. Донцова до ідейної спадщини М. Драго- манова та посилання на трактування Д. Донцовим її значення в історії української політичної думки, дослідники також фор- мують у драгомановознавстві новий тандем – М. Драгоманов і Д. Донцов. Порівнюючи основоположні засади їх політичних концепцій, В. Лісовий не тільки відзначає різницю в об’єк- тивних обставинах їх формування та розвитку, але й підкреслює сильну національну заангажованість Д. Донцова. Тому в своїй критиці він не зміг осягнути позитивних для української полі- тології аспектів драгоманівської теорії14. Формування образу М. Драгоманова як громадського діяча у вітчизняній історіографії визначається також з’ясуванням розу- міння вченим політичного майбутнього України – автономія чи самостійність. Під час попередніх етапів розвитку драгомано- 150 вознавства їх співвіднесення вирішувалось, як правило, на користь одного з цих понять. У подальшому це ставало основою або для нищівної критики М. Драгоманова-сепаратиста чи моск- вофіла, або для цілком схвальної характеристики. Визначення з цим питанням безпосередньо залежало від ідеологічної орієн- тації дослідника. Сьогодні драгомановознавці знайшли можли- вість узгодити цю суперечність поглядів історика. Більшість дослідників вважає, що ці поняття в концепції М. Драгоманова пов’язані нерозривно. Будучи по суті прихильником політичної самостійності України, вчений вважав це далекою перспек- тивою. На момент розробки ним державницької теорії в укра- їнських землях не було умов для реалізації подібного полі- тичного надзавдання. Найближчою реальною метою для україн- ців була автономія. За напруженої роботи та політичної волі українства автономія беззаперечно еволюціонує в повну самос- тійність15. У цьому ж контексті розглядається питання розробки та використання М. Драгомановим терміна соборність. Підкрес- люючи акцентування вченим на зв’язку цього поняття з історією етнічного розвитку українських земель, історики наголошують на факті теоретичного осмислення ним одного з найважливіших понять українського політичного життя. Проте тільки теоре- тизацією М. Драгоманов не обмежився, активно популяризуючи його серед широкого загалу українства. Успішності діяльності вченого в цій царині громадської роботи сприяла різнома- нітність застосованих методів – від збирання й видання етно- графічних матеріалів до участі в структуризації українського національного руху16. Інший елемент політичного майбутнього України – вирі- шення національного питання. Неодноразово вчений звертався в своїй політичній публіцистиці до його теоретичних засад і практичного розв’язання. При цьому найбільш важливим вва- жав розрізнення понять прихильності до нації (близьке до патріотизму) та націоналізму (який є згубним для прогресивного розвитку народу). Утім в українській історіографії аналіз реф- лексій історика з цього приводу призводив до доволі неод- нозначних трактувань і навішування М. Драгоманову проти- 151 лежних кліше – націоналіст або москвофіл. Сучасні драго- мановознавці однозначно визначають М. Драгоманова як най- більшого українського патріота, що всі свої сили поклав на якнайбільший розвиток української нації та зростання націо- нальної самосвідомості українства17. При цьому, М. Кошуль наголошує на тому, що вчений застерігав українців від вирі- шення нацонального питання шляхом на зразок боротьби жи- телів французького Прованса 18. Продовжуючи традиції попередніх періодів розвитку драго- мановознавства у висвітленні громадської роботи М. Драгома- нова, дослідники звертаються до найбільш цікавих і супереч- ливих аспектів цієї проблеми. Маються на увазі питання ідео- логічного підгрунтя взаємовідносин М. Драгоманова з росій- ськими революціонерами; полеміка вченого з тогочасними українськими громадськими діячами стосовно актуальних шля- хів розвитку українського суспільства; участь історика в гро- мадсько-політичному житті західноукраїнських земель; роз- робка ним теорії громади, видавнича робота в еміграції (особ- ливо у «Вольному Слові»). Не оминають своєю увагою сучасні вчені питання розуміння ним соціалізму, й зокрема марксизму, та його співпрацю з польськими й російськими соціалістами. У вирішенні перших двох завдань учений уявляється дослід- никами доволі різким у полеміці з ідеологічними противниками. М. Драгоманов не завжди прислухається до контраргументів своїх співрозмовників, але це не означає повного несприйняття ним концепцій опонентів. Підкреслюється головна розбіжність між М. Драгомановим і російськими революціонерами – аксіо- логічна, особливо в методах революційної боротьби. До того ж питання співпраці з «Вольним Словом» вирішується не з точки зору прихильності до якоїсь партійної ідеології. Основою стає аналіз об’єктивних обставин видання часопису та сутності видавничої діяльності М. Драгоманова. Проблему намагаються вирішити комплексно: напівміфічна історія співпраці історика з царськими провокаторами; джерела фінансування видання; концепція часопису19. Аналіз драгомановознавцями інших проб- лем здійснюється в традиційному руслі. Підкреслюється визна- чальна роль історика в пробудженні політичної свідомості гали- 152 чан і прогресивність та універсальність його женевських видань20. З’ясовуючи останнє питання, Л. Зашкільняк визначає М. Драгоманова як демократичного соціаліста, який неабияк вплинув на формування програмних вимог українських і поль- ських соціалістів у Галичині. Ніколи не полишав дискусій з польськими соціалістами, беручи активну участь у розбудові соціалістичного руху21. Після доволі тривалого віднесення радянськими дослідни- ками М. Драгоманова до «войовничих атеїстів» сучасні вчені намагаються з нових, більш поміркованих позицій підійти до вирішення питання «М. Драгоманов та релігія». Історики, аналізуючи це питання, виявляють такі компоненти: – М. Драгоманов не виступав проти віри – навпаки, провадив постійні духовні пошуки, студіюючи Біблію; – виступи вченого були спрямовані проти церкви як органі- зації, яка не сприяє суспільному прогресу; – критика М. Драгомановим церкви за її дезорганізуючу роль у суспільстві здійснювалася в процесі розробки ним теорії державного будівництва. Він послідовно виступав за відділення релігії від держави. З-поміж найбільш розповсюджених конфе- сій конструктивну роль у суспільному розвиткові визнавав лише за протестантизмом. Цей напрямок християнства він вважав найбільш духовно близьким українцям. Також саме його вчений пов’язував з досягненням та зміцненням особистих прав і сво- бод людини. На основі баптистських, євангелістських та інших протестантських церков виробив устав українського протестант- ського братства; – пропагував релігійну свободу, критичний погляд на релі- гійні міфи як основу духовної революції суспільства22. При цьому потрібно відзначити, що популярність розгляну- тих наукових тем, окрім суто політологічної теорії М. Драго- манова, в драгомановознавстві порівняно з попередніми періо- дами дещо знижується. Продовжуючи традицію зарубіжного українського драгома- новознавства, дослідники час від часу піднімають дискусійне питання про значення впливу ідейних настанов М. Драгоманова щодо розбудови української державності на вітчизняних полі- 153 тиків 1 чв. ХХ ст. та поразки національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. На відміну від зарубіжних українських істориків, сучасні вчені цілком позитивно або нейтрально оцінюють вико- ристання положень державницької теорії М. Драгоманова на- самперед членами Центральної Ради. Критику М. Драгоманова за невдачу української революції вважають трагедією вченого – з огляду на те, що він розробляв свою концепцію з урахуванням сучасних йому умов23. Утім поодинокі випадки критики М. Драгоманова нинішніми істориками також пов’язані з рево- люційними подіями 1 чв. ХХ ст., хоча вона не була такою нищівною, як критика діаспорних вчених24. Значна кількість драгомановознавчих досліджень сьогодні мають не наукову, а популяризаторську мету. Це відзначається на формі та структурі подібних студій. Здебільшого вони орієнтовані не на фахівців, а на пересічних людей, окреслюючи біографію, наукові уподобання й політичні ідеї історика. Вони намагаються подолати проблему незнання суспільством основ- них віх його життя та діяльності. В цих роботах М. Драгоманов традиційно зображається як значна особистість, видатний укра- їнець, вчений з непересічною ерудицією, перший український політолог, розробник оригінальної політичної теорії, стратег, захисник українства в Європі25. Не пориваючи з попередниками у традиціях і підходах ана- лізу драгоманівської політичної концепції, сучасні драгомано- вознавці намагаються не навішувати йому ярлики та відносити до певної політичної партії чи течії. До цього застерігав ще М. Василенко на поч. ХХ ст. Неабияке зацікавлення істориків продовжує викликати необхідність остаточного вияснення вико- ристовуваних вченим термінів «автономія», «нація», «держава», «самостійність», «федералізм», «інтернаціоналізм» і т.д. При цьому визначення сутності драгоманівського трактування осно- воположних понять намагаються провадити як з огляду на тогочасні визначення означених термінів, так і з урахуванням сучасних підходів до їх розуміння. Проте поки що не вдається подолати розбіжності в трактуванні драгоманівської терміно- логії, а отже і в їх історіографічних оцінках. Теоретичне вивчення політичної концепції М. Драгоманова сучасні історики підкріплюють аналізом традиційних для дра- 154 гомановознавства праць вченого. Для цього вони повертають їх в науковий обіг внаслідок публікації найбільш актуальних з їх точки зору праць26. Визначальною ознакою формування образу М. Драгоманова як громадського діяча в сучасній українській історіографії стало повернення у практичне використання драгомановознавцями усталених вербальних характеристик і кліше. Найбільш розпо- всюдженими з них є: «апостол правди та науки» (П. Федченко, А. Ткачук, О. Литвин)27, «новий (український) Герцен», «под- вижник та пророк» (Р. Іванченко, М. Попович, П. Федченко)28, «фундатор конституційної теорії» (Л. Комзюк, В. Довгич)29. Проблемою критиків політичної теорії М. Драгоманова су- часні дослідники, як і їх радянські попередники, називають не сутність його концепції, а підхід до цієї критики. Визначальним фактором стають не роботи та практична діяльність вченого в царині розбудови українського політичного руху, а те, що він не зробив або не написав30. Для своїх сучасників, критиків та однодумців М. Драгоманов залишався незрозумілим та одино- ким. За життя його не визнавала своїм жодна з тогочасних політичних партій і течій. Ця політична самотність М. Драго- манова підкріплювалася ореолом одіозності, що супроводжував його з самого початку громадської діяльності. Дослідники наголошують також на зміні акцентів у спри- йнятті особи М. Драгоманова саме у зв’язку з його громадською діяльністю. Досить довгий час його найближча учениця – Леся Українка – сприймалась в історіографії суто як його небога. Тривалий період достатньо однобічного висвітлення життя та спадщини вченого в історичній науці призвів до непрямого визнання того, що учениця перевершила свого вчителя. Тому найчастіше сьогодні М. Драгоманов сприймається пересічним українцем лише як рідний дядько визначної української поетеси31. Політичний вигнанець, мужній борець за політичну само- стійність Батьківщини, творець української національної ідеї, М. Драгоманов продовжує оцінюватися в українській історіо- графії цілком позитивно. З урахуванням сучасних тенденцій державно-правового розвитку України концепція М. Драгома- 155 нова визнається цілком актуальною в основних своїх поло- женнях. А отже можливим визнається її часткове використання в процесі подальшої розбудови української державності32. Відсутність критичності у висвітленні суспільно-політичної кон- цепції стає перепоною для подальшого руху в розвитку драго- мановознавства. Необхідність появи нових акцентів в контексті вивчення життя та діяльності М. Драгоманова може задовольнитися залученням у вітчизняні драгомановознавчі роботи розробок сучасних російських вчених. Розглядаючи національне питання в Російькій імперії ХІХ – поч. ХХ ст. вони зверталися до концепції історика, відносячи його до українофілів. Утім, це питання майбутнього33. Так, образ М. Драгоманова як громадсього діяча, створений сучасними історіографами, є цілком передбачуваним. Генетично він пов’язаний з традицією Б. Кістяківського, М. Грушевського, які висвітлювали та популяризували основні положення драго- манівської політичної теорії в 1 пол. ХХ ст., формуючи образ історика в суспільній свідомості та історичній науці. Таким чином, здобуття Україною державної незалежності підштовхнуло розвиток драгомановознавства. Кількість та якість драгомановознавчих студій дозволяє стверджувати про остаточне утвердження драгомановознавства як окремого на- прямку української гуманітаристики. Тематика драгоманово- знавчих розвідок на перший погляд є достатньо різноманітною, а звільнення від ідеологічних настанов повинні сприяти більш об’єктивному висвітленню особи та значення діяльності істо- рика в історичній науці. Значна увага приділяється популя- ризації в суспільстві постаті науковця. Напрям, який умовно визнаємо як «державницько-правовий», є найбільш продук- тивним в сучасному драгомановознавстві. З більш ніж двох сотень драгомановознавчих робіт фактично половина є резуль- татом наукових дослідів представників цього напряму. Образи М. Драгоманова як громадського діяча, створені віт- чизняною історіографією, мають вихідним пунктом позитивно- нейтральний образ, закладений на поч. ХХ ст. Лесею Україн- кою, Б. Кістяківським та іншими науковцями. Не дивлячись на 156 нові історичні й історіографічні реалії, використання нових методологічних підходів, розширення дослідницького інстру- ментарію, характеристики історика як громадського діяча є цілком традиційними. Вони залишаються дещо однобічними та статичними, лише наближаючись до цілісності. Проте, незважаючи на позитивні аспекти розвитку, драго- мановознавство не позбавлене певних недоліків. Їх наявність обумовлена не тільки специфікою драгомановознавчих студій, але й об’єктивними умовами існування сучасної історичної науки. Тим не менше, подолання наявних проблем відкриває для драгомановознавства подальші перспективи більш ґрунтовного та повного опрацювання драгомановознавчої проблематики. —————— 1 Журавлев К. «Команда озимого поколения» предлагает... / К. Журавлев // Факты. – 2002. – 22 марта. – С. 23. 2 Круглашов А. Дилема української майбутності: федералістський вибір М. Драгоманова / А. Круглашов // Українські варіанти. – 1999. – № 3–4. – С. 112–121; Круглашов А.М. Політико-правові погляди М. Драгоманова / А.М Круглашов // Радянське право. – 1991. – № 9. – С. 45–49; Круглашов А.М. Політична етика Михайла Драгоманова (теоретичні аспекти) / А.М. Круглашов // Український історичний журнал. – 2000. – № 3. – С. 73–92; Проблеми державності в творчості М. Драгоманова // Укл. А.М. Круглашов. – Чернівці: Рута, 1996. – 21 с.; Дьяков В.А. Славянский федерализм в воззрениях М.А. Бакунина и М.П. Драгоманова / В.А. Дьяков // W kręgu historii, historiografii i polityki. – Łódz, 1997. – С. 196–201; Качур І. До питання про погляди Михайла Драгоманова на панславізм / І. Качур // Проблеми слов’яно- знавства. – Вип. 47. – Львів, 1995. – С. 72–75; Коновальчук В. Драгоманов і федералізм / В. Коновальчук // Сіверянський літопис. – 2001. – № 6. – С. 70–71; Коновальчук В. Драгоманов та ідеї феде- ралізму / В. Коновальчук // Сіверянський літопис. – 2002. – № 4. – С. 83–84; Скакун О.Ф. Федералізм М. Драгоманова / О.Ф. Скакун // Вісник АН УРСР. – 1991. – № 9. – С. 74–91; Андрусяк Т.Г. Шлях до свободи. (М. Драгоманов про права людини) / Т.Г. Андрусяк. – Львів, 1998. – 189 с.; Здорікова Н.В. Проблема української національної самосвідомості в політичних поглядах М. Драгоманова: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.01 «Теорія та 157 історія політичної науки» / Н.В. Здорікова. – К., 1994. – 19 с.; Круглашов А. Драгоманівська версія ідеї слов’янської взаємності / А. Круглашов // Проблеми слов’янознавства. – Вип. 48 – Львів, 1996. – С. 44–52; Круглашов А. «Слов’янська тема» на сторінках драгоманів- ської «Громади» / А. Круглашов // Проблеми слов’янознавства. – Львів, 1999. – Вип. 50. – С. 143–152; Сохань П.С. М.П. Драгоманов і національно-визвольний рух на Балканах (до 150-річчя з дня народ- ження) / П.С. Сохань // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – 1991. – Вип. 1. – С. 32–37; Шаломєєва Н.Я. М.П. Драго- манов і проблеми слов’янства (ІІ пол. ХІХ ст.) / Н.Я. Шаламєєва // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – 1993. – Вип. 3. – С. 111–115; Круглашов А. Європоцентризм Михайла Драго- манова / А. Круглашов // Політика і час. – 2001. – № 11. – С. 83–90; Проценко О. Суспільна роль і значення інтелігенції (Рецепція ідей М. Драгоманова та В. Липинського) / О. Проценко // Молода нація. Альманах. – 1996. – № 2. – С. 63–65; Коляда І. Поняття; інтелігенція: історіософські конструкції Миколи Костомарова, Івана Франка та Ми- хайла Драгоманова / І. Коляда // Історія. Філософія. Релігієзнавство. – 2008. – № 3. – С. 14: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/ifr/2008_3.pdf; Єкельчик С. Українофіли: світ українських патріотів другої половини ХІХ ст. / С. Єкельчик. – К.: КІС, 2010. – С. 177–190; Теоретична спадщина Михайла Драгоманова в сучасних вимірах: [збірник статей викладачів кафедри історії України НПУ імені М.П. Драгоманова] / Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2011. – С. 136–147; Двірна К. Ліберальні погляди М.П. Драгоманова / К. Двірна // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 6. Історичні науки: Зб. наукових праць. – Випуск 4. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. – С. 25–31; Бутченко Т.І. Соціально-політична концепція М.П. Драгоманова: доро- говскази сучасного розвитку / Т.І. Бутченко // Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. – Вип. 7. – 2007. – С. 150–158; Куриленко О.В. Українська модерна нація у суспільно- політичній оцінці М. Драгоманова та І. Франка / О.В. Куриленко // Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст. – Випуск 13. – К.: Інститут історії України НАН України, 2007. – С. 60–63; Корольов Г. Східна Європа в уявленнях Михайла Драгоманова / Г. Корольов // Україн- ський історичний збірник. – 2012. – Вип. 15. – С. 274, 278–279. 3 Комзюк Л. Домінати вітчизняної політико-правової думки / Л. Комзюк // Віче. – 1997. – № 12. – С. 121–130; Комзюк Л. Драго- манівська автономістсько-федералістська концепція політичної самос- 158 тійності України і західно-українська політико-правова думка кін. ХІХ – поч. ХХ ст. / Л. Комзюк // Вісник Університету внутрішніх справ України. – 1998. – Вип. 3–4. – С. 102–108; Комзюк Л.Т. Драгоманівська конституційно-правова концепція політичної самос- тійності України і ХХ століття: автореф. на здобуття наук. ступеня дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 / Л.Т. Комзюк; Університет внутрішніх справ. – Х., 1998. – 27 с.; Комзюк Л. Драгоманівська концепція конституційно-правових перетворень форми державного устрою Росії / Л. Комзюк // Вісник Волинського державного університету. Юридичні науки. – 1997. – № 10. – С. 58–60; Комзюк Л. Драгоманов і Гру- шевський: еволюція конституційно-правової концепції політичної самостійності України / Л. Комзюк // Суспільствознавчі науки та відродження нації: [зб. наук. праць]. – Кн. ІІ. – Луцьк, 1997. – С. 70–76; Комзюк Л. М. Драгоманов і М. Міхновський: діалог альтернативних конституційно-правових концепцій самостійності України / Л. Комзюк // Сучасність. – 1999. – № 7–8. – С. 104–114; Комзюк Л. Концепція політичної самостійності України М.П. Драгоманова і українська полі- тико-правова думка кін. ХІХ – поч. ХХ ст. / Л. Комзюк, А. Комзюк // Вісник Волинського державного університету. Юридичні науки. – 1997. – № 10. – С. 54–57; Метельський Р.Е. Конституціоналізм Михай- ла Драгоманова: дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 / Р.Е. Метельський; Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова. – К., 1997. – 177 арк.; Драгоманівський збірник. «Вільна Спілка» та сучасний український конституціоналізм / За ред. Т.Г. Андрусяка. – Львів: Світ, 1996. – С. 98–103, 127–134, 135–140; Ситник О.І. Особ- ливості політичних концепцій М. Драгоманова і Д. Донцова в кон- тексті української ідеї: дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 23.00.01 «Теорія та історія політичної науки» / О.І. Ситник. – К., 1996. – С. 13–18. 4 Круглашов А.М. Політичні ідеї Михайла Драгоманова: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра політ. наук: 23.00.01 / А.М. Кругла- шов; Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича. – Чернівці, 2001. – 37 с.; Катренко А. Початки нового етапу українського національного руху ХІХ ст. / А. Катренко // Пам’ять століть. – 1996. – № 2. – С. 23–26; Катренко А.М. Український національний рух ХІХ ст. (По сторінках праць М. Драгоманова): [навч. посібник] / А.М. Кат- ренко, Ю.В. Беззуб. – К., 1997. – 51 с.; Болдирєв О.В. Перша спроба організації української політичної партії / О.В. Болдирєв // Україн- ський історичний журнал. – 1995. – № 6. – С. 47–55; Довгич В.А. Українська ідея в політичній теорії М. Драгоманова / В.А. Довгич. – К.: Вид-во НМКВО, 1991. – 155 с.; Довгич В. Фундатор наукових засад 159 української ідеї / В. Довгич // Вісник АН України. – 1993. – № 4. – С. 20–27; Сарбей В.Г. Боротьба М. Драгоманова за утвердження української ідеї / В.Г. Сарбей // Історія України. – 1998. – № 11 (берез.). – С. 3. 5 Анисимов А. Михаил Драгоманов. Легенды и мифы о Михаиле Драгоманове / А. Анисимов: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.interesniy.kiev.ua/old/7137/7140/dragomanov; Круглашов А. Небезпечний українофіл? Русифікатор? Сепаратист? / А. Круглашов // Трибуна. – 1991. – № 9. – С. 29–31; Андрусяк А. Теоретичні основи прав людини в працях Михайла Драгоманова / А. Андрусяк // Право України. – 1993. – № 1. – С. 33–35; Дробот І. Соціалізм Михайла Драгоманова: ідеалізм чи соціальна перспектива / І. Дробот // Пам’ять століть. – 2003. – № 5. – С. 30–33; Сигов Б. Константин. Мутация «внешней войны» и политическая теория М. Драгоманова / Б. Сигов // Cahiers du monde russe: Russie, Empire russe, Union soviétique, États indépendants. – 1995. – Vol. 36. – № 4. – С. 450–452; Теоретична спадщина Михайла Драгоманова в сучасних вимірах: [збірник статей викладачів кафедри історії України НПУ імені М.П. Драгоманова] / Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2011. – С. 148–155; Хребтова Т.Ю. Михайло Драгоманов в історичній науці ХХІ ст. / Т.Ю. Хребтова. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2012. – С. 37–38. 6 Круглашов А.М. Драгоманівський аналіз соціальних проблем: теоретичні особливості / А.М Круглашов // Наукові праці Кам’янець- Подільського державного педагогічного інституту: історичні науки. – Кам’янець-Подільський, 2001. – Т. 5 (7). – С. 16–23; Новакова Н.О. Концепція суспільно-політичної еволюції в працях М. Драгоманова / Н.О. Новакова // Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. – 2008. – Вип. 13. – С. 150–157. 7 Круглашов А.М. Боротьба М. Драгоманова з месіанськими мифа- ми Російської імперії / А.М. Круглашов // Нова політика. – 2001. – № 4. – С. 45–49; Троян С. Ставлення Михайла Драгоманова до політики та ідеології експансіонізму / С. Троян // Проблеми слов’яно- знавства. – Вип. 47. – Львів, 1995. – С. 68–72; Сигов Б. Константин. Мутация «внешней войны» и политическая теория М. Драгоманова / Б. Сигов // Cahiers du monde russe: Russie, Empire russe, Union soviétique, États indépendants. – 1995. – Vol. 36. – № 4. – С. 448–450. 8 Андрусяк Т. Вплив творчості Михайла Драгоманова на фор- мування правових поглядів В’ячеслава Липинського. (До питання про неперервність процесу розвитку української правової думки) / Т. Анд- 160 русяк // В’ячеслав Липинський. Студії. Том 1. Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна. – Київ–Філадельфія: ОПП «Книга», 1994. – С. 115–118; Ліпницька І. Духовна спадкоємність: М. Драгоманов і С. Єфремов / І. Ліпницька // Дивослово. – 2008. – № 8. – С. 53–59; Комзюк Л. Драгоманов і Грушевський: еволюція конституційно-пра- вової концепції політичної самостійності України / Л. Комзюк // Суспільствознавчі науки та відродження нації: [зб. наук. праць]. – Кн. ІІ. – Луцьк, 1997. – С. 70–76; Комзюк Л. М. Драгоманов і М. Міхновський: діалог альтернативних конституційно-правових кон- цепцій самостійності України / Л. Комзюк // Сучасність. – 1999. – № 7–8. – С. 104–114; Комзюк Л. Концепція політичної самостійності України М.П. Драгоманова і українська політико-правова думка кін. ХІХ – поч. ХХ ст. / Л. Комзюк, А. Комзюк // Вісник Волинського державного університету. Юридичні науки. – 1997. – № 10. – С. 54–57; Іваницька С.Г. Сергій Єфремов versus Богдан Кістяківський: полеміка навколо «політичної спадщини» Михайла Драгоманова (історіогра- фічний аспект) / С. Іваницька // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – 2011. – Вип. ХХХІ. – С. 309–314; Іваницька С.Г. Михай ло Драгоманов як «значущий ін- ший» у світосприйманні Сергя Єфремова (1890–1920-ті рр.) / С. Іва- ницька // Наукові праці історичного факультету Запорізького націо- нального університету. – 2011. – Вип. ХХХ. – С. 237–244. 9 Андрусяк Т. Вплив творчості Михайла Драгоманова на форму- вання правових поглядів В’ячеслава Липинського. (До питання про неперервність процесу розвитку української правової думки) / Т. Андрусяк // В’ячеслав Липинський. Студії. Том 1. Історико-полі- тологічна спадщина і сучасна Україна. – Київ–Філадельфія: ОПП «Книга», 1994. – С. 117–118; Соціально-філософські ідеї Михайла Драгоманова: [зб. наук. праць] / Національна АН України, Ін-т філо- софії. – К.: Наук. думка, 1995. – С. 33–50; Лінецький С. Політичні позиції М. Драгоманова і В. Липинського в світлі сучасних проблем: взаємодоповнюваність соціал-демократії і консерватизму / С. Лінець- кий // Молода нація. Альманах. – 1996. – № 2. – С. 138. 10 Комзюк Л. М. Драгоманов і М. Міхновський: діалог альтерна- тивних конституційно-правових концепцій самостійності України / Л. Комзюк // Сучасність. – 1999. – № 7–8. – С. 104–114; Драго- манівський збірник. «Вільна Спілка» та сучасний український консти- туціоналізм / За ред. Т.Г. Андрусяка. – Львів: Світ, 1996. – С. 124–125. 11 Комзюк Л. Драгоманов і Грушевський: еволюція конституційно- правової концепції політичної самостійності України / Л. Комзюк // 161 Суспільствознавчі науки та відродження нації: [зб. наук. праць]. – Кн. ІІ. – Луцьк, 1997. – С. 71; Депенчук Л.П. Історіософія та соціальна філософія Михайла Драгоманова / Л.П. Депенчук, М.І. Лук. – К.: Укр. центр духовної культури, 1999. – С. 62–105; Козуб Л. Погляди Дра- гоманова на розвиток українського національного руху в 1 пол. ХІХ ст. / Л. Козуб // Етнічна історія народів Європи. – Вип. 10. – К., 2001. – С. 95–98; Бойко М.П. Гуманістичний аспект формування національної культури України в умовах глобалізації (в контексті ідей Кирило- Мефодіївського товариства, Д. Донцова, М. Драгоманова): [моно- графія] / Дніпродзержинський державний технічний університет / М.П. Бойко. – Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2008. – С. 181–192. 12 Круглашов А.М. Держава, нація, людина.../ А.М. Круглашов // Вісник АН УРСР. – 1992. – № 2. – С. 22. 13 Тельвак В. Творча спадщина Михайла Грушевського в оцінках сучасників (кінець ХІХ – 30-ті роки ХХ століття) / В. Тельвак. – Київ– Дрогобич: «Вимір», 2008. – С. 28–31, 74, 113–114, 143, 152–153, 175, 179. 14 Лісовий В.С. Драгоманов і Донцов / В.С. Лісовий // Філософська і соціологічна думка. – 1991. – № 9. – С. 83–101; Соціально-філософські ідеї Михайла Драгоманова: [зб. наук. праць] / Національна АН Укра- їни, Ін-т філософії. – К.: Наук. думка, 1995. – С. 18–33. 15 Комзюк Л.Т. Драгоманівська конституційно-правова концепція політичної самостійності України і ХХ століття: автореф. на здобуття наук. ступеня дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 / Л.Т. Комзюк; Універ- ситет внутрішніх стправ. – Х., 1998. – 18 с.; Сторчак А.І. М. Дра- гоманов: від автономної особи – до незалежної держави та «Вільної спілки» / А.І. Сторчак // Науковий вісник Дипломатичної Академії України. – 1999. – № 2. – С. 125–131; Круглашов А.М. Михайло Драгоманов: державницький виклик ХХ століттю / А.М. Круглашов // Віче. – 2000. – № 3(96). – С. 106–119; Андрусяк Т.Г. Шлях до свободи. (М. Драгоманов про права людини) / Т.Г. Андрусяк. – Львів, 1998. – С. 94–96; Бойко М.П. Гуманістичний аспект формування національної культури України в умовах глобалізації (в контексті ідей Кирило- Мефодіївського товариства, Д. Донцова, М. Драгоманова): [моно- графія] / Дніпродзержинський державний технічний університет / М.П. Бойко. – Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2008. – С. 174–180; Круг- лашов А.М. М. Драгоманов у пошуках геополітичної ідентичності України / А.М. Круглашов // Віче. – 1999. – № 8(89). – С. 113–122. 16 Круглашов А. Національна єдність України: погляди М. Драго- манова / А. Круглашов // Науковий вісник Чернівецького університету. – 162 1998. – Вип. 36. Історія. – С. 181–195; Микитчук Н.М. Етно- національна єдність України: погляди М. Драгоманова / Н.М. Ми- китчук // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті: [зб. наук. праць]. – Дніпропетровськ, 2005. – Вип. 3. – С. 160–167; Микитчук Н.М. Ідея української соборності у творчій спадщині й діяльності М. Драгоманова та І. Франка: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «історія України» / Н.М. Микитчук. – Дніпропетровськ, 2006. – С. 9–11; Суспільно- історична спадщина М.П. Драгоманова і сьогодення / Тези Драгома- нівських читань. – К.: Укр. держ. пед. ун-т імені М. Драгоманова, 1995. – С. 7–8. 17 Бондарук Т. М. Драгоманов і українська національна справа / Т. Бондарук // Вісник АН України. – 1993. – № 4. – С. 27–30; Кармазіна М. М. Драгоманов і національне питання / М. Кармазіна // Відродження. – 1998. – № 6. – С. 16–19; Макото Ф. Русские якобинцы и М.П. Драгоманов. Споры о путях решения национального вопроса / Ф. Макото // Славяноведение. – 1993. – № 3. – С. 80–85; Сарбей В.Г. До поглядів М.П. Драгоманова на національне питання / В.Г. Сарбей // Український історичний журнал. – 1991. – № 9. – С. 60–70; Сар- бей В.Г. «Щоб національна свідомість росла серед наших власних земляків» / В.Г. Сарбей // Пам’ять століть. – 1996. – № 2. – С. 41–46; Сохань П.С. Велет національного і соціального відродження України / П.С. Сохань // Вісник АН УРСР. – 1991. – № 9. – С. 65–67; Козуб Л.В. Оцінка у спадщині М.П. Драгоманова українознавчих аспектів україн- ського національного руху першої половини ХІХ ст. / Л.В. Козуб: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ portal/Soc_Gum/ppiu/2007_2/kozyrev.pdf; Литвин О. Історіософські по- гляди М.П. Драгоманова на «українське питання» в Європі в кінці ХІХ століття та сучасні українські інтенції / О. Литвин // Філософські обрії. – 2010. – № 23. – С. 70–86: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Filo/2010_23/Lutvun.pdf; Теоре- тична спадщина Михайла Драгоманова в сучасних вимірах: [збірник статей викладачів кафедри історії України НПУ імені М.П. Драго- манова] / Національний педагогічний університет імені М.П. Драгома- нова. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2011. – С. 94–106; Падалка О. Ідеї Михайла Драгоманова про українську національну справу і сучасна українська цивілізація / О. Падалка // Пам’ять століть. – 2003. – № 5. – С. 46–50; Палагнюк М.М. Поняття нації в соціально- філософській спадщині М. Драгоманова / М.М. Палагнюк // Гілея. Науковий вісник. Збірник наукових праць. – 2009. – № 18: [Елект- ронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ 163 Soc_Gum/Gileya/2009_18/Gileya18/F11.pdf; Посельський В. Співвідно- шення загальнолюдського й національного чинників у поглядах Михайла Драгоманова / В. Посельський // Молода нація. Альманах. – 1996. – № 2. – С. 109–112; Сюндюков І. Імператив єднання. Діалог Бориса Грінченка та Михайла Драгоманова про українську націо- нальну справу / І. Сюндюков // День. – 2004. – 3 грудня (№ 221). – С 8; Гаевская Л. Концепция национального возрождения в историософии М. Драгоманова / Л. Гаевская // Радуга. – 1992. – № 3–4. – С. 111–118; Киян О.І. М.П. Драгоманов і російський лібералізм / О.І. Киян // Український історичний журнал. – 1992. – № 4. – С. 31–39; Сич О.І. М. Драгоманов та І. Франко: критика суспільних ідеалів / О.І. Сич // Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст. Випуск 13. – К.: Інститут історії України НАН України, 2007. – С. 100–103. 18 Кошуль М. Від України до Оксітанії: М. Драгоманов і фран- цузький регіоналізм / М. Кошуль // Всесвіт. – 1991. – № 7. – С. 175– 178, 231–232. 19 Круглашов А.М. М.П. Драгоманов про російських революціо- нерів початку 70-х рр. ХІХ ст. / А.М. Круглашов // Український історичний журнал. – 1992. – № 6. – С. 47–57; Дяченко О.В. О.Я. Кониський і М.П. Драгоманов: зіткнення ідейних позицій / О.В. Дяченко // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті: Зб. наук. пр. / Редкол.: С.І. Світленко (відп. ред.) та ін. – Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2007. – Вип. 5. – С. 167–176; Похила Л.С. Куліш очима М. Драгоманова / Л.С. Похила // Записки історичного факультету Одеського державного університету. – 1997. – Вип. 5. – С. 150–157; Заверющенко Н.С. Михайло Драгоманов і газета «Вольное слово» (1881–1883) в полеміці з російською соціалістичною журналістикою: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.01.08 «Журналістика» / Н.С. Заверющенко. – Л., 2005. – 16 с.; Заверющенко Н.С. Поняття «народна воля» в публіцистиці Михайла Драгоманова та партії народовольців / Н.С. Заверющенко // Вісник. Харківський нац. ун-т. – Серія Філологія. – Х., 2004. – Вип. 41. – С. 226–230; Козирєв О.С. Зв’язки між А. Желябовим і М. Драгома- новим як складова політичної взаємодії російського народництва та українського народолюбства (70-ті – початок 80-х рр. ХІХ ст.) / О.С. Козирєв // Проблеми політичної історії України. – 2007. – № 2. – С. 16–34: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv. gov.ua/portal/Soc_Gum/ppiu/2007_2/kozyrev.pdf 20 Дашкевич Я. Драгоманов і Закарпаття / Я. Дашкевич // Ратуша. – 1991. – 2–3 жовт. – С. 4–5; Дашкевич Я. Учений, політик, публіцист / 164 Я. Дашкевич // Слово і час. – 1991. – № 10. – С. 3–6; Євтушенко О.Н. Теорія громади в політичній концепції М. Драгоманова / О.Н. Євту- шенко, Т.В. Лушагіна // Гілея. Науковий вісник: [збірник наукових праць]. – 2009. – № 20: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2009_20/Gileya20/p7.pdf; Дзюба Т. «...і дослідач, і публіцист, і переводчик, і коректор, і редактор, і експедитор!» / Т. Дзюба // Сіверянський літопис. – 2008. – № 2. – С. 120–123; Вознюк В. Михайло Драгоманов і Буковина / В. Вознюк: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // starogit.do.am/publ/1-1-0-4708; Савченко О.І. М. Драгоманов – за- сновник української зарубіжної періодики / О.І. Савченко: [Елект- ронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_ Gum/Nvdau/2009_15/54.pdf 21 Зашкільняк Л. Михайло Драгоманов, соціалізм і польський соціалістичний рух / Л. Зашкільняк // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Випуск 9: [ювілейний збірник на пошану Феодосія Стеблія]; НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича. – Львів, 2001. – С. 420–436; Сегеда Р.А. Спроба історичного аналізу соціалістичних поглядів Михайла Драгоманова у праці «Шевченко, українофіли й соціалізм» / Р.А. Сегеда // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 6. Історичні науки: Зб. наукових праць. – Випуск 4. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. – С. 36–39; Козуб Л. Критика М.П. Драгомановим концепції марксизму / Л. Козуб // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 6. Історичні науки: [зб. наук. праць] / редкол.: В.Й. Борисенко, І.І. Дробот (відп. ред.) та ін. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. – Вип. 4. – С. 40–45. 22 Лобода М. «Я менше всього фаталіст». Михайло Драгоманов і релігія / М. Лобода // Людина і світ. – 1998. – № 5–6. – С. 55–58; Филипович Л. М. Драгоманов як релігієзнавець / Л. Филипович // Релігія в Україні. Дослідження. Матеріали. – Л., 1994. – Ч. ІІІ. – С. 69– 77; Филипович Л. Проблеми релігії у науковій спадщині Михайла Драгоманова / Л. Филипович // Наукові записки НаУКМА. – К., 1996. – Т. 1: Філософія та релігієзнавство. – С. 102–107; Відомий-невідомий Михайло Драгоманов: [науковий збірник до 170-річчя від дня народ- ження М.П. Драгоманова] / упор.: В. Погребенник, С. Шевчук, Н. Ось- мах; Мін-во освіти, науки, молоді та спорту України; Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2011. – С. 114–124; Круглашов А. Ставлення Михайла Драгоманова до християнської церкви та його протестантський проект / А Круглашов // 165 Україна модерна. – 2000. – № 4–5. – С. 105–124; Круглашов А. У пошуках вирішення релігійного питання в Україні. Уроки М.П. Драгоманова / А. Круглашов // Вісник АН України. – 1993. – № 11. – С. 88–96; Соціально-філософські ідеї Михайла Драгоманова: [зб. наук. праць] / Національна АН України, Ін-т філософії. – К.: Наук. думка, 1995. – С. 88–94; Бартошко С. Михайло Драгоманов – дослід- ник біблійних легенд / С. Баротошко // Рідна школа. – 1997. – № 1. – С. 10–12; Суспільно-історична спадщина М.П. Драгоманова і сього- дення / Тези Драгоманівських читань/. – К.: Укр. держ. пед. ун-т імені М. Драгоманова, 1995. – С. 16–19, 22–26. 23 Андрусяк Т.Г. Шлях до свободи. (М. Драгоманов про права людини) / Т.Г. Андрусяк. – Львів, 1998. – С. 94–99; Сарбей В.Г. До поглядів М.П. Драгоманова на національне питання / В.Г. Сарбей // Український історичний журнал. – 1991. – № 9. – С. 61; Комзюк Л.Т. Драгоманівська конституційно-правова концепція політичної само- стійності України і ХХ століття: автореф. на здобуття наук. ступеня дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 / Л.Т. Комзюк; Університет внутрішніх стправ. – Х., 1998. – С. 19–20. 24 Хорковський Р. Основні ідеї Драгоманова, Липинського, Донцова і Липи / Р. Хорковський // Юрій Липа: голос доби і приклад чину: [збірник наукових праць]. – Львів: Львівський національний уні- верситет ім. І. Франка, 2001. – С. 363. 25 Довгич В. Проект свободи / В. Довгич // Українська культура. – 1991. – № 9. – С. 6–7; Андрущенко В. Велич Михайла Драгоманова // День. – 2006. – № 104. – 30 червня № 109. – 7 липня / В. Андрущенко // Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/290619?idsource=164490& mainlang=ukr; Андрущенко В.П. Михайло Драгоманов: велич мисли- теля в контексті епохи / В.П. Андрущенко, В.Ф. Погребенник // Безпека життєдіяльності. – 2006. – № 11. – С. 26–28; Анисимов А. Михаил Драгоманов. Легенды и мифы о Михаиле Драгоманове / А. Анисимов: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.interesniy.kiev.ua/old/7137/7140/dragomanov; Дашкевич Я. Учений, політик, публіцист / Я. Дашкевич // Слово і час. – 1991. – № 10. – С. 3– 6; Дубовис Г. Михаил Петрович Драгоманов – чудачество системного мышления / Г. Дубовис // Нова демократія. – 2007. – № 1. – 12 січня: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ndgazeta.org.ua/ newspaper/clause.php?id_c=870&id=140; Іванова-Іванченко Р. Драгома- нов / Р. Іванова-Іванченко // Людина і світ. – 1991. – № 9. – С. 7–11; Махун С. Перший український політолог // День. – 2002. – № 54. – 23 березня / С. Махун: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 166 http://www.day.kiev.ua/290619?idsource=55182&mainlang=ukr; Мацько Л. Уроки Михайла Драгоманова / Л. Мацько // Урядовий кур’єр. – 2003. – 26 вересня. – С. 7; Скуратовский В. Назад к Драгоманову / В. Скуратовський // Столичные новости. – 2003. – № 16 (261). – 06–12 мая: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http.//cn.com.ua/N261/ abroad/monologues/ monologues.html; Солдатенко В., Левенець Ю. Один проти всіх / В. Солдатенко // Віче. – 1995. – № 7. – С. 127–141; Федченко П. Мислитель, публіцист, борець / П. Федченко // Політика і час. – 1991. – № 13. – С. 68–74; Хорунжий Ю. Михайло Драгоманов / Ю. Хорунжий // Урядовий кур’єр. – 1999. – 27 березня (№ 57). – С. 10– 11; Ясь А. Украинский атташе в Европе. Многоликие ответы Михайла Драгоманова / А. Ясь: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.religion.in.ua/zmi/ukrainian_zmi/5888-ukrainskij-attashe-v- evrope-mnogolikie-otvety-mixaila-dragomanova.html; Милусь В. М.П. Драгоманов у суспільно-політичному русі України другої поло- вини ХІХ ст. / В. Милусь // Актуальні прблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського державного гума- нітарного університету: [збірник наукових праць]. – 2009. – Вип. 14. – С. 30–34: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv. gov.ua/portal/Soc_Gum/apvvi/2009_14pdf; Ткачук А. П. Апостол правди і науки (Національно-культурна концепція Михайла Драгоманова) / А.П. Ткачук // Рідна школа. – 1994. – № 3–4. – С. 10–12; Антонець М. «...Оба чільні сини України – Шевченко і Драгоманів» / М. Антонець // Дошкільне виховання. – 1991. – № 9. – С. 13–14; Литвин О. Історіософські погляди М.П. Драгоманова на «українське питання» в Європі в кінці ХІХ століття та сучасні українські інтенції / О. Литвин // Філософські обрії. – 2010. – № 23. – С. 76–80: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Filo/2010_23/ Lutvun.pdf; Руденко Ю. Михайло Драгоманов утверджував українство як невід’ємну складову європейства / Ю. Руденко: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrslovo.com.ua/work/archive/ 2011/41/09.html; Трохліб В. Витоки державності. Михайло Драго- манов: «Сприяти організації гуртків, які б взялися за звільнення народу» / В. Трохліб: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://izvestiya.odessa.ua/index.php?go=Newspaper&in=view&id=4917; Погребенник В. Михайло Драгоманов як полігістор / В. Погребенник // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – 2012. – № 23. – С. 636–648; Андрущенко В.П., Погребенник В.Ф. Михайло Драгоманов. Постать в інтер’єрі часу / В.П. Андрущенко, В.Ф. Погребенник // Михайло Петрович Драгоманов. Твори: бібліо- 167 графічний покажчик /Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України; Національний педагогічний університет імені М.П. Драго- манова; Наукова бібліотека; упоряд. бібліографічного покажчика Н.І. Тарасова. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2012. – С. 5–29. 26 Драгоманівський збірник. «Вільна Спілка» та сучасний україн- ський конституціоналізм / За ред. Т.Г. Андрусяка. – Львів: Світ, 1996. – 256 с.; Драгоманов М. Вибрані праці : [у 3 т., 4 кн.] / редкол.: В.П. Андрущенко (голова) та ін. – К.: Знання України, 2006. – Т. 1. – Кн. 1: Історія. Педагогіка. Публіцистика; упорядкув. та прим. В.Ф. По- гребенник. – 344 с.; Драгоманов М. Вибрані праці: [у 3 т., 4 кн.] / редкол.: В.П. Андрущенко (голова) та ін. – К.: Знання України, 2007. – Т. 1. – Кн. 2: Історія. Публіцистика. Політологія ; упорядкув. та прим. В.Ф. Погребенник. – 272 с.; Драгоманов М. Вибрані праці: [у 3 т., 4 кн.] / редкол.: В.П. Андрущенко (голова) та ін. – К.: Знання України, 2007. – Т. 2: Фольклористика. Літературознавство; упорядкув. та прим. В.Ф. Погребенника. – 439 с.; Драгоманов М. Вибрані праці: [у 3 т., 4 кн.] / редкол.: В.П. Андрущенко (голова) та ін. – К.: Знання України, 2007. – Т. 3. Літературознавство; упорядкув. та прим. В.Ф. Погре- бенника. – 299 с. 27 Федченко П. Апостол правди і науки / П. Федченко // Слово і час. – 1990. – № 7. – С. 35–41; Федченко П. Апостол правди і науки / П. Федченко // Пам’ять століть. – 1996. – № 2. – С. 15–19; Федченко П. «Апостольські» послання М. Драгоманова / П. Федченко // Слово і час. – 1998. – № 7. – С. 8–15; Литвин О. Історіософські погляди М.П. Драгоманова на «українське питання» в Європі в кінці ХІХ сто- ліття та сучасні українські інтенції / О. Литвин // Філософські обрії. – 2010. – № 23. – С. 71: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/Filo/2010_23/Lutvun.pdf; Ткачук А.П. Апостол правди і науки (Національно-культурна кон- цепція Михайла Драгоманова) / А.П. Ткачук // Рідна школа. – 1994. – № 3–4. – С. 10–12. 28 Іванова-Іванченко Р. Драгоманов / Р. Іванова-Іванченко // Лю- дина і світ. – 1991. – № 9. – С. 9; Іванченко Р. Драгоманов: Україна і Європа / Р. Іванченко // Вісник АН України. – 1993. – № 4. – С. 32; Попович М. Драгоманов і ми / М. Попович // Наука і суспільство. – 1991. – № 8. – С. 14; Федченко П. Мислитель, публіцист, борець / П. Федченко // Політика і час. – 1991. – № 13. – С. 71. 29 Комзюк Л. Драгоманівська концепція конституційно-правових перетворень форми державного устрою Росії / Л. Комзюк // Вісник 168 Волинського державного університету. Юридичні науки. – 1997. – № 10. – С. 58–60; Довгич В. Проект свободи / В. Довгич // Українська культура. – 1991. – № 9. – С. 6. 30 Солдатенко В., Левенець Ю. Один проти всіх / В. Солдатенко // Віче. – 1995. – № 7. – С. 127. 31 Попович М. Драгоманов і ми / М. Попович // Наука і суспільство. – 1991. – № 8. – С. 12–13. 32 Андрусяк Т.Г. Шлях до свободи. (М. Драгоманов про права людини) / Т.Г. Андрусяк. – Львів, 1998. – С. 108–109; Драгоманов М. Вибрані праці: [у 3 т., 4 кн.] / редкол.: В.П. Андрущенко (голова) та ін. – К.: Знання України, 2006. – Т. 1. – Кн. 1: Історія. Педагогіка. Пуб- ліцистика; упорядкув. та прим. В.Ф. Погребенник. – С. 3; Проблеми державності в творчості М. Драгоманова // Укл. А.М. Круглашов. – Чернівці: Рута, 1996. – С. 19; Іванченко Р. Заповіт подвижника і сучасне державотворення / Р. Іванченко // Пам’ять століть. – 1996. – № 2. – С. 20–22. 33 Дмитриев М. Этнонациональные отношения русских и украинцев в свете новейших исследований / М. Дмитриев: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrhistory.narod.ru/texts/dmitriev-1.htm; Миллер А.И. «Украинский вопрос» в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина ХІХ века): / А.И. Миллер [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.twirpx.com/file/30921 Михутина И.В. Украинский вопрос в России (конец ХІХ – начало ХХ века) / И.В. Михутина. – М., 2003. – 288 с.

Образ М. Драгоманова як громадського діяча в сучасній українській історичній науці

Репозитарії

Схожі ресурси