Біженство Першої світової війни часів Російської імперії: головні напрямки зарубіжної історіографії

У статті висвітлено основні тенденції сучасної зарубіжної історіографії з проблематики перебування біженців Першої світової війни за часів Російської імперії. Зроблено висновок, що тема залишається відкритою для істориків. Її актуальність спонукає вчених до нових пошуків. Безумовно, пріоритет у...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Жванко, Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2014
Назва видання:	Історіографічні дослідження в Україні
Теми:	Проблемна історіографія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95315
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Біженство Першої світової війни часів Російської імперії: головні напрямки зарубіжної історіографії / Л. Жванко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 24. — С. 373-394. — Бібліогр.: 88 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-95315
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-953152016-02-22T03:02:16Z Біженство Першої світової війни часів Російської імперії: головні напрямки зарубіжної історіографії Жванко, Л. Проблемна історіографія У статті висвітлено основні тенденції сучасної зарубіжної історіографії з проблематики перебування біженців Першої світової війни за часів Російської імперії. Зроблено висновок, що тема залишається відкритою для істориків. Її актуальність спонукає вчених до нових пошуків. Безумовно, пріоритет у вивченні належить російським історикам, але вони й досі не вийшли на рівень узагальнюючих робіт. The article highlights the main trends of modern foreign historiography problems refugees of the First World War during the Russian Empire. It is concluded that the issue remains open to historians. Its relevance encourages scientists to new research. Clearly, the priority in the study belong to Russian historians, but they have not reached the level of general works. 2014 Article Біженство Першої світової війни часів Російської імперії: головні напрямки зарубіжної історіографії / Л. Жванко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 24. — С. 373-394. — Бібліогр.: 88 назв. — укр. XXXX-0023 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95315 930-027.63:054.73:355.48 “1914/1918” uk Історіографічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемна історіографія Проблемна історіографія
spellingShingle	Проблемна історіографія Проблемна історіографія Жванко, Л. Біженство Першої світової війни часів Російської імперії: головні напрямки зарубіжної історіографії Історіографічні дослідження в Україні
description	У статті висвітлено основні тенденції сучасної зарубіжної історіографії з проблематики перебування біженців Першої світової війни за часів Російської імперії. Зроблено висновок, що тема залишається відкритою для істориків. Її актуальність спонукає вчених до нових пошуків. Безумовно, пріоритет у вивченні належить російським історикам, але вони й досі не вийшли на рівень узагальнюючих робіт.
format	Article
author	Жванко, Л.
author_facet	Жванко, Л.
author_sort	Жванко, Л.
title	Біженство Першої світової війни часів Російської імперії: головні напрямки зарубіжної історіографії
title_short	Біженство Першої світової війни часів Російської імперії: головні напрямки зарубіжної історіографії
title_full	Біженство Першої світової війни часів Російської імперії: головні напрямки зарубіжної історіографії
title_fullStr	Біженство Першої світової війни часів Російської імперії: головні напрямки зарубіжної історіографії
title_full_unstemmed	Біженство Першої світової війни часів Російської імперії: головні напрямки зарубіжної історіографії
title_sort	біженство першої світової війни часів російської імперії: головні напрямки зарубіжної історіографії
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Проблемна історіографія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95315
citation_txt	Біженство Першої світової війни часів Російської імперії: головні напрямки зарубіжної історіографії / Л. Жванко // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 24. — С. 373-394. — Бібліогр.: 88 назв. — укр.
series	Історіографічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT žvankol bíženstvoperšoísvítovoívíjničasívrosíjsʹkoíímperíígolovnínaprâmkizarubížnoíístoríografíí
first_indexed	2025-07-07T02:06:41Z
last_indexed	2025-07-07T02:06:41Z
_version_	1836952062073503744
fulltext	373 УДК 930-027.63:054.73:355.48 “1914/1918” Любов Жванко БІЖЕНСТВО ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ЧАСІВ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ: ГОЛОВНІ НАПРЯМКИ ЗАРУБІЖНОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ Наближення столітнього ювілею від початку Першої світової війни спонукає вчених до підведення підсумків в дослідженні її окремих аспектів. Одним із таких напрямків є вивчення історії біженстваяк нового соціального явища, що в найбільшому масштабі проявилося на теренах Російської імперії. Його запо- чатковано лише у 90-ті рр. минулого століття, позаяк до того часу істориків цікавила здебільшого військова історія цього збройного конфлікту, його економічна та політична складова, дипломатичні ігри основних учасників. При цьому слід заува- жити, що поява кожного нового історіографічного дослідження свідчить про постут в осмисленні, вивченні, творенні методо- логічних засад цієї важливої проблеми Першої світової війни. На сьогодні у вітчизняній науці з’явилися перші історіо- графічні розвідки, присвячені серед іншого й проблематиці біженства. Такою слід назвати історіографічну публікацію О. Реєнта та Б. Янишина1. Однією із основних тем у цьому контексті, як зауважили ці дослідники в іншому своєму до- слідженні, є проблематика біженства2. У роботі Г. Сегеди, крім джерел, охарактеризовано історіографію лише періоду Росій- ської імперії3. У дослідженнях Л. Жванко зроблено спробу по- дати аналіз наукового доробку зазначеної проблематики упро- довж всього періоду війни, тобто охопивши й наукові розвідки, присвячені добі УЦР та Української Держави4. Відтак, у запропонованій статті подано аналіз сучасної зару- біжної історіографії проблеми біженців Першої світової війни, 374 які перебували на теренах Російської імперії упродовж 1914 – лютого 1917 гг. При цьому слід наголосити на складнощах доступу до історичних праць, оскільки їх пошук передбачає роботу в закордонних книгозбірнях, оскільки у вітчизняних бібліотеках їх просто обмаль. Тому авторка опрацювала літературу, що зберігається у фондах семи наукових бібліотек України (Національна бібліотека України ім. В. Вернадського, м. Київ, наукові бібліотеки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна та Дніпропетровського національного універ- ситету ім. Олеся Гончара, Державна обласна універсальна біб- ліотека імені Первовчителів слов’янських Кирила і Мефодія, м. Дніпропетровськ, Державна наукова бібліотека ім. В.Г. Ко- роленка, м. Харків, Полтавська обласна наукова бібліотека імені Івана Котляревського, Наукова історико-краєзнавча бібліотека «Тавріка», м. Сімферополь), двох провідних бібліотек Польщі (бібліотека Польської Академії Наук, м. Варшава, бібліотека Яґеллонського університету, м. Краків) та двох провідних біб- ліотек Російської Федерації (Державна публічна історична бібліотека, м. Москва, Національна бібліотека, м. Санкт- Петербург). Перш за все, важливим є розуміння місця Великої війни у дослідницьких пріоритетах європейських істориків. Професор Ж.-Ж. Беккер, один з авторитетних її дослідників Франції, ви- значив момент відліку та головні аспекти дослідження проблем Першої світової війни. «З 1960-х років нові покоління істориків роблять спроби сформулювати нове бачення війни, беручи до уваги широку палітру поглядів, різну ментальність, уявлення. Вони намагаються зрозуміти, якими були учасники цієї війни, як вони мислили, що відчували… Зрозуміло, цього було не- достатньо для надання події, яка відбувалася десятиліття тому, сучасної гостроти та актуальності, здатної викликати запеклу полеміку, подібно до тієї, яка не вщухає щодо перевороту 1917 року»5. Крім того, вчений на сторінках свого російськомовного видання піднімає питання щодо повернення до старого визна- чення «Велика війна». Його аргументація на користь цього 375 терміна пов’язана зі сприйняттям війни її сучасниками: «… для сучасників вона усвідомлювалась саме такою – безпрецедент- ною подією, яка вразила людство своїм розмахом. Нічого до цього світ не знав. Визначення Велика війна з’явилося не після її закінчення, а на початку»6. Дослідник також звернув увагу на зміни підходів при визначенні причин війни. У результаті – «…історіографія світової війни повністю оновилася: центральне місце в ній посіли дослідження, присвячені національному та людському фактору в історії»7. Якісно новим у європейській історіографії стало поняття «культура війни», що охоплює всі напрямки життя європейців під час війни: освіта, виховання, сімейне життя, преса, форми колективного та індивідуального побуту, очікування, цінності та ін. Підсумовуючи, Ж.-Ж. Бекер зазначив: «У сфері вивчення «культури війни» ми все ще далекі від систематичних досліджень і перебуваємо на стадії підго- товки новаторських робіт»8. Німецький історик Бен’ямін Циман наголошує на перевагах «культурної історії» Першої світової війни порівняно з дослід- женнями, що виходять з принципів класичної дипломатичної та структурної історії, роздумами над ходом війни в рамках «великої політики кабінетів», якою до кінця 80-х рр. минулого століття займалися західноєвропейські вчені9. Поряд з тим культурна історія та історія менталітету часів Великої війни – «гарний приклад нового відкриття та нової інтерпретації певної тематики цього періоду». На його переконання «…тільки куль- турна історія, яка надає перевагу людині, її діяльності удостоїла належною увагою цей аспект війни і розробила його у багатьох тематичних областях»10. Прикладом застосування принципів «культури війни» та «культурної історії» у вивченні біженства Першої світової війни в Російській імперії є праці британського дослідника П. Ґет- релла. Серед дослідників, які започаткували цей напрям, слід назвати П. Ґетрелла, британського професора університету в Манчестері, який у низці своїх праць дослідив проблеми бі- женства Першої світової війни на теренах Російської імперії11. На особливу увагу заслуговує його монографія «Уся імперія в дорозі: біженці в Росії під час Першої світової війни», яка 376 висвітлює проблематику появи біженства як соціального явища, царську політику щодо цієї категорії населення, діяльність бла- годійних спілок, ґендерні аспекти, впливи російської лютневої революції на процес консолідації біженців, тлумачить поняття «переміщені особи»12.Дослідник також вводить широке поняття «переміщені особи», «переміщення населення» («population displacement»), до семантичного кола якого зараховує біженців, депортованих, військовополонених ворожих армій, інтернова- них з числа громадян ворожих країн13. У статті «Біженці і проблеми статі в Росії у часи Першої світової війни», яка є фактично російськомовним перекладом одного із параграфів зазначеної монографії, П. Гетрелл цілком слушно зазначив: «Біженці, безсумнівно, несправедливо зали- шені поза увагою дослідників, вони не піддавалися, та й зараз не піддаються спробам “розікласти” цих людей за встановленими категоріями … у звичних рамках суспільних сил, класів, станів, національних етнічних груп»14. В іншій роботі він намагався дослідити феномен переселення людей саме за воєнної доби, самоідентифікацію біженства, особливості перебування в тилових губерніях різних етнічних груп біженців – поляків, латишів, росіян. Досить цікаву, неод- нозначну й дискусійну тезу висловив дослідник у сюжеті, присвяченому українським біженцям, назвавши його «Мало- росія. Незручні біженці». Він доводить, що «біженство під- тверджувало респектабельність культивування національної самосвідомості і додавало життєздатність діям, які були наслід- ком особливостей національної ідіоми. Біженці були мобілі- зовані в «хрестовий» похід на підтримку національного відрод- ження і, зрештою, створення або відновлення національної єдності»15. Закордонні історики, аналізуючи проблему етнічних біжен- ців, наголошують на такому собі психологічному бар’єрі, який доводилося долати останнім – так званий «поріг» чи «кордон», залежно від ситуації. Ті, хто «переступили поріг» невідомості і ті, хто їх зустріли, були вимушені співіснувати разом. При цьому П. Гатрелл звертає увагу на таку дефініцію: «Для бага- тьох біженців неросійського походження не було різниці між 377 біженцями і корінним населенням. Проте не в усіх випадках становище тих, хто переступив «поріг» було однаковим. Іншим воно було для євреїв, коли порівняти становище останніх із поляками чи латишами. Російські євреї протягом багатьох років жили у відведеній їм межі осілості, тому вони переходили дійсно кордон. На відміну від біженців, які змінювали своє місце проживання в межах власне імперії, то біженці з Галичини чи турецької Вірменії дійсно перетинали державний кордон… У деяких випадках кордон – географічне поняття, а в інших – культурне (між містом і селом), чи релігійне, чи комплекс культурно-правових норм»16. Окремі згадки щодо проблематики біженців у контексті дослідження охорони здоров’я в Російській імперії подано у статті іншого британського історика П. Уолдрона. При цьому автор без використання архівної бази робить значні помилки фактологічного плану, зокрема при обрахунках кількості цих людей, що прибули до Катеринослава17. Німецький історик Й. Баберовські, аналізуючи ситуацію з кількістю біженців в Російській імперії дає їй влучну й лако- нічну характеристику. Вона «… стала країною біженців»18. Поряд з тим історик висловлює дискусійну тезу, яку за великим рахунком, можна поставити під сумнів: «Біженець символізував розпад старого порядку, він втілював безлад і нестабільність, чого боялися царські генерали. Й оскільки біженець не був ані робітником, ані селянином, ані дворянином, ані буржуа, а був сучасним кочівником без коріння і зв’язків…»19. Проте, на нашу думку, біженство слід розглядати в контексті тих морально- психологічних руйнувань, які Перша світова війна принесла цивілізації. Вона зламала долі мільйонів людей, позбавила даху над головою та сім’ї, докорінно змінила ставлення до життя, релігії, культурних і духовних цінностей20. Відтак біженців не можна однозначно і категорично сприймати як аморфну масу, позбавлену можливості адекватно оцінювати ситуацію, дбати про своє життя. Зрозуміло, що серед них були й такі, яким було важко адаптуватися в нових умовах, сприйняти іншу реальність. Проте вже за деякий час біженці здебільшого осіли й акліма- тизувалися. Хто відкрив свою справу, хто поступив на службу, 378 на роботу, але всі завели у себе вдома і у стосунках з місцевими «осілі» порядки».Вони з потугами, але все ж ставали частиною того соціуму, який надав прихисток21. Цікавим є й аналіз польської історіографії проблематики біженства, яку започаткували дослідники ще в часи Польської Народної Республіки. На жаль, тоді зазначена тематика розгля- далася фрагментарно й перебувала здебільшого у тіні вивчення революційний подій. Серед істориків, що започаткували цей напрямок, слід назвати В. Найдус, яка у своїх роботах подала широку картину життя польських біженців у тилових губерніях Російської імперії22. Зрозуміло, що В. Найдус в умовах того- часної партійної ідеології була просто зобов’язана вставляти сюжети про участь польських біженців у революційних подіях 1917 р., нездатність польської влади забезпечити поляків, які поверталися на батьківщину та ін.23. У подібному напрямку проблеми біженців розглядав І. Спустек у книзі, присвяченій перебуванню поляків у Петрограді у 1914–1917 рр.24. Цінною, на наш погляд, є монографія польської дослідниці з Познанського університету ім. А. Міцкевича Д. Плигавки «Сен- кевич у Швейцарії». Вона присвячена аналізу діяльності бла- годійної фундації, очолюваної Нобелівським лауреатом Генрі- ком Сенкевичем, з організації допомоги польським біженцям у різних куточках планети25. Авторка наголосила, що «...трагедія польського народу в роки війни підсилювалася і багатотисяч- ними юрбами злиденних біженців. Крім того, значного горя принесла і примусова та безцеремонна евакуація польського населення російською владою у серпні 1915 р.»26. Сучасна польська історіографія має значні здобутки у вивченні окресленої тематики. При цьому можна фактично говорити про існування наукової школи в університеті імені Марії Кюрі-Склодовської в Любліні. Одним із провідних до- слідників є професор М. Коженьовський, який у низці своїх публікацій висвітлив проблеми життя польських біженців27. Визначаючи статус поляків, евакуйованих углиб Російської ім- перії, він наголошує, що російська влада в офіційній корес- понденції використовувала термін «біженець» – «uciekinier» (утікач). Поняття ж «wygnaniec» (вигнанець), «uchodźca» (біже- 379 нець), «tułacz» (блукач) зустрічаються у тогочасних архівних документах. За переконанням дослідника, вони підкреслюють статус польської людності, примусово евакуйованої з польських губерній28. Результатом спільної праці М. Коженьовського, М. Мондзика та Д. Тарасюка стала колективна монографія «Tułaczy los. Uchodźcy polscy w imperium rosyjskim w latach pierwszej wojny światowej»29. Книга польських колег – це результат їх кілька- річних наукових пошуків (про що свідчить значна бібліографія, подана в списку використаної літератури) у царині діяльності громадських комітетів по опіці співвітчизників, евакуйованих до Російської імперії у середині 1915 р. Їх робота присвячена перебуванню польських біженців у Російській імперії у роки Першої світової війни. Аналізуючи стан наукової розробки питання у Польщі, вчені дійшли висновку, що проблема біжен- ців Першої світової війни мало вивчена в історіографії, позаяк «…період Першої світової війни до цього часу перебуває в тіні дослідження трагічної долі країни і польського народу в 1939– 1945 рр., драматичних радянсько-польських стосунків, хоча польські біженці відіграли значну роль у діяльності поляків та старої еміграції в Росії»30.Ця книга, без перебільшення є подією для дослідників біженства Першої світової війни, скажімо так постімперського простору, оскільки є однією із перших узагаль- нюючих робіт з цієї тематики. Крім того, вітчизняному до- сліднику книга важлива й тим, що її автори аналізують долю польських біженців – серед іншого і в українських губерніях31. У ще одній колективній праці М. Коженьовського, М. Монд- зика, Д. Тарасюка та К. Лятавця, присвяченій історії перебу- вання поляків на теренах Східної України упродовж 1832– 1921 рр., подано окремі сюжети діяльності відділень польських громадських організацій – Центрального обивательського комі- тету губерній Королівства Польського в Петрограді, Польського товариства допомоги жертвам війни та Польського львівського коміету допомоги – у справі соціальної опіки біженцям- поляками32. Серед інших робіт польських істориків потрібно виділити праці A. Ахматовича33 та А. Ґлаз34, присвячені окремим аспек- 380 там проблеми польських біженців Першої світової війни. Так А. Ґлаз зауважує, що більшість простих солдатів і частина офіцерів російської армії, залучених до виселення цивільного польського населення, загалом засуджували саму думку ева- куації в такий спосіб, критикуючи форми її проведення35. На увагу заслуговує і книга польського професора Щецин- ського університету Я.-М. Піскорського»Wygnańcy. Przesied- lenia i uchodźcy w dwudziestowiecznej Europie»36. Його книга – про вигнаних і переселених сотень тисяч пересічних європейців, чиї долі розгорталися на тлі фатальних подій ХХ ст. Я.-М. Піскорський визначив типологію міграційних процесів, зауважуючи, що економічні і політичні причини творять радше перманентних мігрантів, хоча збройні конфлікти, особливо від часів Першої світової війни випродукували юрби біженців. Поняття «біженство» вчений принципово застосовує до приму- сових мігрантів, незалежно від місця їх перебування – чи на батьківщині, чи за її межами. Хоча в іншому сюжеті автор говорить і про осіб, які добровільно полишили свої житла, рятуючись від фронту, що наближався, і про тих, кого влада вивезла в тилові райони37. Надзвичайно простим і водночас трагічним в своїй суті є усвідомлення того, що в часи війни вояки, які гинуть на полі бою, можуть розраховувати на якийсь скромний надгробок чи бодай хрест, а «біженці помирають тихо в придорожніх ровах, в переповнених вагонах, в залізничних тунелях, в таборах для інтернованих, одним словом – в дорозі»38. Світова війна 1914–1918 рр., на думку історика, зруйнувала віденську систему європейського співжиття і призвела до всіх наступних трагічних подій на континенті. Вона стала, так би мовити, каталізатором загальної радикалізації Європи ХХ ст. Саме ця війна породила масові «інтернування і депортацій іноземців та етнічних меншин з держав їх проживання». В умо- вах націоналістичної істерії, що розгорталася у всіх країнах- учасницях конфлікту, їх трактували як потенційних зрадників. Найбільшим політичним результатом воєнних подій на фронтах Європи, виходячи з предмету дослідження, Я.-М. Піскорський цілком слушно називає маси біженців, яких було важко від- 381 різнити від насильницьки переселеного населення. Погодимося із тезою вченого, що масове біженство, яке зорганізувала російська влада на Східному фронті, стало справжньою драмою углиб імперських теренів дійсно може видатися апокаліптичною картиною тотального руху цілої імперії Романових. Загалом же, монографія Я.-М. Піскорського – квінтесенція європейської літератури з питань біженства, міграцій, пере- селень, етнічних чисток, а розлоге цитування творів Е.-М. Ре- марка, додає йому експресії та підсилює трагізм сприйняття описуваних подій. Проте варто зауважити – книга написана без використання архівних джерел, які, на наше переконання, скла- дають основу історичної монографії, а запропонована пробле- матика радше подається крізь призму історичного досвіду влас- ної родини, яка опинилася в епіцентрі тих трагічних подій, що робить її подібною до жанру політичної есеїки39. На пострадянських теренах розробка проблематики біженців Першої світової війни набула висвітлення лише в останнє десятиліття ХХ ст. Воно ознаменувалося переглядом методоло- гічних підходів, пошуком нових архівних матеріалів, прове- денням низки ювілейних заходів. Пріоритет у вивченні цього напрямку належить російським ученим. Координуючим цент- ром досліджень стала створена у грудні 1992 р. Російська асоціація істориків Першої світової війни (РАИПМВ. – рос.). Біля її витоків стояли провідні історики Ю. Писарєв, П. Воло- буєв, В. Мальков, К. Шацилло та ін. Інституція, як зазначив нинішній президент Асоціації професор Є.Ю. Сєргєєв, об’єд- нала під своєю егідою дослідників, серед них і авторка статті, які спеціалізуються на вивченні різних аспектів глобального збройного конфлікту 1914–1918 рр.40 За деякий час було знято табу із незручної для радянської історії теми, якою була тематика біженства та і загалом бла- годійності на теренах Російської імперії. Дійсно, упродовж тривалого часу історіографія замовчувала проблеми біженців Великої війни, у зв’язку з невигідним порівнянням рівня на- дання допомоги біженцям з боку царської Росії та з їх долею після повернення на батьківщину в 1918–1925 рр., а також з умовами масової евакуації років Великої вітчизняної війни41. На 382 сьогодні розробка тематики біженців Першої світової війни в російській історіографії залишається на рівні сюжетів у моно- графіях, наукових статей і кандидатських дисертацій, присвяче- них, головним чином, регіональним аспектам історії, історії національних меншин, історії благодійності, історіографічним дослідженням та ін. Цікаво, що в ювілейному збірнику Російської Академії Наук «Первая мировая война. Пролог ХХ века» (М., 1998) не було жодної спеціальної розвідки, присвяченої біженцям42. Проте вже за рік в іншому виданні – «Россия и Первая мировая война», яке стало результатом проведеного міжнородного колоквіуму (Санкт-Петербург, червень 1998 р.) було вміщено досить ґрун- товну узагальнюючу статтю курського історика О. Курцева «Беженство»43. Саме він став одним із перших, хто у постра- дянській історіографії розпочав роботу над цією тематикою. Крім того, цей вчений ввів до наукового обігу досить влучне поняття «біженство», яке окреслює весь комплекс проблем, пов’язаних із долею біженців44. Власне, на нашу думку, «біженство» – це вся реальність, яка стосується кола осіб, що у роки Великої війни потрапили під офіційно визнаний термін «біженці», а також сукупність усіх дій влади у цьому напрямку, реакція суспільного загалу та ставлення до навколишнього світу самих біженців45. В іншій роботі згаданий дослідник, на основі аналізу знач- ного масиву архівних документів, спробував обрахувати чисель- ність біженців, що осіли у тилових губернія Росії, визначив їх етнічний, віковий, статевий склад. Крім того, саме він окреслив систему центральних та місцевих органів влади, самоврядувань, покликаних забезпечити життєві потреби біженців. Не обминув увагою О. Курцев і проблеми транспортування біженців, на- дання їм на шляхах руху та у місцях розквартирування ме- дичної, продовольчої та іншої допомоги46. Науковець також спробував дослідити складну проблему – статистику щодо чисельності біженців. У цьому аспекті можна цілком погодитися з дослідником, який наголосив: «Вивчення долі біженців у тяжкі часи Першої світової війни вимагає точного визначення їх чисельності»47. О. Курцев, провівши значну пошукову роботу в 383 архівах, віднайшов цінні документи, що проливають світло на статистику біженців, та свідчать про те, які протягом війни на теренах Російської імперії перебувало до 5 млн. «справжніх біженців, включно із мешканцями Галичини та Румунії, Туреч- чини та Персії, немала частина яких осіла безпосередньо в окупаційних зонах наших військ»48. Проблемі становлення вищого державного ограну допомоги біженцям – Особливої наради з улаштування біженців, при- свячено статтю російського правника А. Ільїна. Науковець, до- сліджуючи проблематику діяльності Особливих нарад, створе- них у роки Першої світової війни, звернув увагу й на діяльність інститутції, покликаної регулювати проблеми біженців. Він спробував визначити причини того, що восени 1915 р., тобто на час розмаху біженського руху, Російська імперія тільки роз- почала формувати систему державної допомоги біженцям49. А. Ільїн вбачає, що відсутність ефективної підтримки Особливої наради з улаштування біженців з боку Державної Думи призвела до втрати ґрунту для регулярної її діяльності. Позаяк неможливо було взяти під свій контроль діяльність місцевих установ МВС, які керували організацією допомоги постраждалому від війни населенню50. Одним із напрямків сучасних російських досліджень у царині Першої світової війни стало вивчення історії благодійності і, зокрема, царської родини. Серед видань є низка присвячених подвижницькій діяльності імператриці Олександри та її до- ньок51. Одна з них, Тетяна, була почесним головою одноймен- ного комітету, який на рівні імперії опікувався біженцями52. Цікаву думку щодо значення діяльності Тетянинського комітету висловила у своїй праці Н. Матвєєва, наголосивши, що він «… завоював популярність ще і своїм інтернаціональним під- ходом до потреб мирного населення багатонаціональної Росій- ської імперії»53. Окремий блок складають праці, присвячені діяльності Всеро- сійського земського союзу (ВЗС) і Всеросійського союзу міст (ВСМ). У 1992 р. однією з перших було опубліковано статтю московського історика О. Асташева54. Він звернув увагу на не- достатній рівень вивчення ролі суспільно-політичних органі- 384 зацій у житті Росії доби Першої світової війни. «Особливу увагу, – зазначив дослідник, – привертає феномен громадських організацій – Всеросійського земського союзу та Всеросійського союзу міст». Він наголосив на трансформації цих спілок. «Розпочавши свою діяльність з надання допомоги пораненим воїнам, біженцям, з участі у ліквідації епідемічних захворювань, з постачання армії, вони потім підключилися до вирішення продовольчого та транспортного питання, і, нарешті, безпо- середньо підійшли до участі у суспільно-політичній боротьбі»55. За декілька років історик захистив кандидатську дисертацію, присвячену діяльності ВЗС у роки Першої світової війни56. Інша російська дослідниця Л. Булгакова у своїй статті наголошує, що влада вбачила у ВЗС та ВСМ небезпечного політичного опо- нента, але не могла чинити опір їх експансії57. Регіональні особливості діяльності цих союзів на прикладі їх відділень на Середньому Уралі досліджує К. Баженова58, а у Західному Сибіру – О. Полуаршинов59. Діяльність етнічних спілок з надання допомоги біженцям також проаналізовано в регіональному зрізі60. Частину цих робіт адаптовано для сприйняття широким загалом невідомих до цього часу сторінок «забутої війни». Прикладом того можуть слугувати навчальні посібники Т. Трошиної61, Є. Максимова та В. Тотфалушина62, на сторінках яких також є згадки про біжен- ців. Так Т. Трошина простежила процес прибутя до Архан- гельська біженців, наголосивши, що українці та білоруси не виокремлювалися за національною ознакою «… і записувалися як росіяни»63. Авторка звернула увагу на діяльність етнічних комітетів, які перебували під патронатом місцевих заможніх поляків, литовців, латишів. У подібному ключі розглядається перебування біженців на Алтаю64. У статтях Г. Неліповича зроблено спробу проаналізувати проблему депортаційниих акцій російської влади, які та здійс- нювала на початковому етапі війни стосовно представників різних етносів. Ці роботи дають можливість порівняти стано- вище депортованого та евакуйованого населення65. Дотичною до тематики статті є монографія А. Бахтуріної, присвячена політиці Російської імперії у Східній Галичині. Серед іншого авторка 385 намагається розкрити проблематику евакуйованого населення. Більше того, вона робить спробу пояснити поняття «біженець», «виселенець», «заручник», зауважуючи, що останніх було мало, а основний контингент склали «виселенці»66. Тематика Першої світової війни та біженства зокрема в російській історіографії розкрито й у низці дисертаційних до- сліджень. Так, безумовно, важливим є докторське дослідження М. Шубіна, присвячене аналізу історіографії цього військового конфлікту. Серед іншого, автор наголосив, що лише в 90-ті рр. тематика біженства після тривалої перерви радянських часів почала ґрунтовно вивчатися67. Єдиним узагальнюючим дослід- женням тематики біженства до цього часу залишається канди- датська дисертація Д. Цовяна, присвячена аналізу діяльності державних і громадських структур Російської імперії у сфері біженства років Першої світової війни. При цьому автор наго- лосив на відсутності їх єдності та системного підходу у наданні допомоги біженцям68. Більше того, він прийшов до висновку: «Держава не в змозі була впоратися з організацією ефективної допомоги усім категоріям біженців і виселенців власними силами і засобами і тому перекладала турботи про їх опіку на громадські організації, але при цьому прагнула утримати за собою контроль за розподілом коштів і неохоче йшла на те, щоб у законодавчому порядку забезпечити роботу земств і міських дум у цьому напрямку»69. Загалом, дослідник, аналізуючи діяль- ність національних ентічних комітетів, ставить акцент на вір- менські та єврейські інституції. Проблематику етнічних біженців піднято в роботах В. Ут- гофф70 і М. Златіної71, які відповідно присвячені долі білору- ських та єврейських вигнанців, становленню їх громадських організацій, умовам евакуації та розміщення на нових місцях, взаєминам з владою та ін. Окремо слід назвати статтю Т. Трошиної, присвячену перебуванні поляків у Архангельську, серед яких значну кількість склали біженці72. Взаємодію біжен- ців різних етносів між собою та стосунки з місцевим жителями цікаво досліджує М. Кіщенков у статті, присвяченій перебу- ванню біженців Першої світової війни у Ярославскій губернії. Автор прийшов до висновку, що загалом взаємини з місцевим 386 населенням були досить позитивними, у 1915–1916 рр. не спостерігалося серйозних конфліктів між біженцями і корінним населенням. У той же час, з погіршенням соціально-еконо- мічного і політичного становища в Росії в середовищі біженців стало наростати невдоволення урядом та його діями. Влада прагнула контролювати біженців, у першу чергу німців і поля- ків, і присікати антиурядові настрої73. Частково біженство розглядається у контексті життя про- вінційного соціуму різних губерній та регіонів Російської ім- перії. Так, у дисетаціях І. Бєлової74, О. Суханової75 та С. Бука- лової76 окреслено діяльність відповідно Калузького та Орлов- ського земства у царині соціальної опіки біженців. У роботі Ф. Гаврикова аналізується подібна діяльність Курської міської управи77. А. Щетініна розглядає перебування біженців на тери- торії Західного Сибіру та Алтаю78, а І. Зігель – у Новгородській губернії79. Позитивним є той момент, що окремі дисертаційні дослідження вдало трансформувалися у монографії. Наприклад, цікавою є робота І. Бєлової, яка крізь призму провінційного життя у Калузькій та Орловській губерніях розглядає умови перебування там біженців80. Осібно в російській історіографії можна виділити дисертаційне дослідження І. Щерова, який намагався проаналізувати особливості «військової міграції» в Росії упродовж 1914–1922 рр.81 Проте його робота подає низку дискуційних моментів, як-то: зарахування біженців до маргі- налів, окреслення самого факту переміщення цивільної і вій- ської людності як «міграція», використання сучасного терміну «міграційна служба»82. На нашу думку, відносно до природи переміщення біженців, організованих російською владою та ініційованих ними самими, необхідно вживати термін «еваку- ація», який відбиває специфіку воєнного часу. Відтак викорис- тання поняття «міграція», яке окремі дослідники застосовують, окреслюючи проблему переміщення цивільного населення, є недоцільним. У той же час переміщення німців, австрійців, болгар та турків підпадає під юридичну норму «депортація»83. Більше того І. Щеров висловив сентенцію, що «більшість біжен- ців були пристарілими»84, тоді як відомо, що основну масу їх склали неповнолітні та жінки репродуктивного віку. 387 Отже, сучасна російська історіографія біженства Першої світової війни представлена широким спектром наукових до- сліджень, але, по-перше, вони стосуються, головним чином, регіонального спрямування, по-друге, заявлена проблема роз- глядається лише в контексті більш широкого тематичного діапазону. Роботи носять здебільшого описовий характер, пода- ють фактологічний матеріал, і різняться хіба що географічним розмаїттям. Проблема біженства Першої світової війни перебуває у полі зору й білоруських істориків. В. Скалабан у своїй статті, при- свяченій перспективам вивчення історії білоруських біженців, зауважив, що сучасний інтерес до вивчення тематики біженства зумовлений «… нинішними міжнаціональними конфліктами, локальними війнами, а отже, необхідністю розв’язання проблем, пов’язаних із біженцями»85. В. Саматия розглядає становище білоруських біженців у тилових губерніях Російської імперії86. С. Лапанович проаналізував діяльність державних і громадських структур у справі допомоги біженцям на території Білорусії упродовж 1914 – жовтня 1917 рр.87. Автор висловив цікаве припущення, що діяльність громадських інститутційна місцях залежала часто від суб’єктивного ставлення до них з боку губернатора та військової арміністрації88. Таким чином, аналіз зарубіжної історіографії біженства Першої світової війни часів Російської імперії приводить до висновку, що тема залишається відкритою для істориків. Її актуальність, у свою чергу, спонукає вчених до нових пошуків. Безумовно, пріоритет в окресленій царині належить російським історикам, але вони й досі не вийшли на рівень узагальнюючих робіт. Поряд з ним тема цікава й для європейських русистів, зокрема, британських істориків. Здебільшого описовий характер подачі матеріалу з окресленої проблематики свідчить про нако- пичення фактологічного матеріалу, на основі якого мають по- стати фундаментальні праці, вироблені методологічні підходи дослідження та створено широку картину цього явища. 388 1 Реєнт О. Україна в період Першої світової війни: історіографічний аналіз / О. Реєнт, Б. Янишин // Український історичний журнал. – 2004. – № 4. – С. 3–37. 2 Реєнт О. Україна у Великій війні 1914–1918 рр.: Основні дослід- ницькі напрями в сучасній українській історіографії / О. Реєнт, Б. Янишин // Історичний журнал. – 2005. – № 1. – С. 48. 3 Сегеда Г.В. Огляд джерел та літератури з проблеми біженців в Україні у період Першої світової війни / Г.В. Сегеда // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. – К., 2005. – Вип. ІХ. – С. 136– 146. 4 Жванко Л. Біженство Першої світової війни: історіографія про- блеми чи проблеми історіографії / Л. Жванко // Історіографічні дослід- ження в Україні. – К., 2008. – Вип. 18. – С. 380–392; Жванко Л. Біженці Першої світової війни: український вимір (1914–1918 рр.): монографія / Л.М. Жванко. – Х.: Віровець А.П. «Апостроф», 2012. – С. 12–15. 5 Беккер Ж.-Ж. Первая мировая война / Ж.-Ж. Беккер. – М.: Астрель, 2006. – С. 5–6. 6 Там же. – С. 6. 7 Там же. – С. 47. 8 Там же. – С. 50. 9 Циман Б. Результаты и противоречия культурной истории: неко- торые замечания / Б. Циман // Эпоха. Культура. Люди (история повсед- невности и культурная история Германии и Советского Союза. 1920– 1950-е годы). Материалы междунар. науч. конф. Сб. докладов. – Х., 2004. – С. 326. 10 Там же. – С. 327. 11 Гетрелл П. Беженцы и проблема пола в России во время Первой мировой войны / П. Гетрелл // Россия и Первая мировая война (материалы междунар. коллоквиума): – СПб., 1999. – С. 112–128; Гатрелл П. Беженцы в России в период Первой мировой войны / П. Гатрелл // Исторические записки: статьи. – М.: Наука, 2004. – Т. 4 (122). – С. 46–72. У цихстаттяхвикористано два варіанти перекладу прізвищаісторика. 12 Gatrell P. A Whole Empire Walking: Refugeesin Russia During World War I / P. Gatrell. – Bloomington: Indiana University Press, 2005. – 318 p. 13 Полян П. Вся Россия ходуном: беженцы Первой мировой войны и конец империи. Gatrell P. A Whole Empire Walking. Refugees in Russia during World War I. – Bloomington & Indianаpolis: Indiana University 389 Press, 1999. – 318 p.: [Electronic resource] / Полян П. – Access mode: http:// magazines.russ.ru/ nz /2002/5/rec.html. – Namefrom a screen. 14 Гетрелл П. Беженцы и проблема пола в России во время Первой мировой войны / П. Гетрелл // Россия и Первая мировая война (мате- риалы междунар. коллоквиума): – СПб., 1999. – С. 112–128. 15 Гатрелл П. Беженцы в России в период Первой мировой войны / П. Гатрелл // Исторические записки: статьи. – М.: Наука, 2004. – Т. 4 (122). – С. 65. 16 Там же. – С. 48. 17 Уолдрон П. Государство и общество в России в военное время: здравоохронение и больницы во время Первой мировой войны / П. Уолдрон // Первая мировая война. Взгляд спустя столетие: мате- риалы междунар. науч.-практич. конф. «Первая мировая война и современный мир», 26–27 мая 2010 г. – М., 2011. – С. 105–123. 18 Баберовскі Йорґ. Червоний терор. Історія сталінізму / Й. Бабе- ровскі. – К.: К.І.С., 2007. – С. 22. 19 Там само. – С. 24. 20 Война и общество в XX веке: в 3 кн. [под ред. В.А. Золотарева, А.О. Чубарьяна]. – М.: Наука, 2008. Кн. 1: Война и общество накануне и в период Первой мировой войны – 2008. – С. 159. 21 Жванко Л. Біженці Першої світової війни: український вимір (1914–1918 рр.): монографія / Л.М. Жванко. – Х.: Віровець А.П. «Апостроф», 2012. – С. 57–58. 22 Najdus W. Uchodzcy polscy w Rosji w latach 1917–1919 / W. Najdus // Kwartalnik Historyczny. – 1957. – № 6. – S. 24–40. 23 Najdus W. Polacy w rewolucji 1917 roku / W. Najdus. – Warszawa: Panstwowe Wydawnictwo Naykowe, 1967. – S. 263–264. 24 Spustek I. Polacy w Piotrogrodzie 1914–1917 / I. Spustek. – War- szawa: Panstwowe Wydawnictwo Naykowe, 1966. – 465 s. 25 Pługawko D. Sienkiewicz w Szwajcarii / D. Pługawko. – Poznań: Universytet im. A. Mickiewicza, 1986. – 171 s. 26 Ibidem. – S. 14–15. 27 Korzeniowski M. Na wygnańczym szlaku... Działalnosć Centralnego Komitetu Obywatelskiego Królestwa Polskiego na Białorusi w latach 1915– 1918 / M. Korzeniowski. – Lublin: Lubelske Towarzystwo Naukowe, 2001. – 390 s.; Korzeniowski M. Polski organizacje ratowniczie wobec wydarzeń Rosji w 1918 roku / M. Korzeniowski, M. Mąndzik // ROK 1918 w Europie Środkwo-Wschodniej. – Białystok, 2010. – S. 551–569; Korzeniowski М. Za Złotą Bramą. Dzialalność spoleczno-kulturalna Polaków w Kijowie w 390 latach 1905–1920 / М. Korzeniowski. – Lublin: Wydawnictwo UMCS, 2009. – 621 s. 28 Korzeniowski M. Na wygnańczym szlaku... Działalnosć Centralnego Komitetu Obywatelskiego Królestwa Polskiego na Białorusi w latach 1915– 1918 / M. Korzeniowski. – Lublin: Lubelske Towarzystwo Naukowe, 2001. – S. 12. 29 Korzeniowski M. Tułaczy los. Uchodźcy polscy w imperium rosyjs- kim w latach pierwszej wojny światowej / M. Korzeniowski, M. Mąndzik, D. Tarasiuk. – Lublin: Wydawnictwo UMCS, 2007. – 238 s. 30 Ibidem. – S. 11. 31 Жванко Л.М. Рецензія на монографіюKorzeniowski M., Mąnd- zik M., Tarasiuk D. Tułaczy los. Uchodźcy polscy w imperium rosyjskim w latach pierwszej wojny światowey. – Lublin: Wydawnictwo uniwersytety Marii Curie-Skłodowskiey, 2007. – 238 s. // Український історичний журнал. – 2008. – № 3. – С. 223. 32 Mąndzik M. Polacy na wschodniej Ukrainie w latach 1832–1921 / M. Mąndzik, M. Korzeniowski, K. Latawiec, D. Tarasiuk. – Lublin: Wy- dawnictwo OLECH, 2012. – 230 s. 33 Achmatowicz A. Polityka Rosji w kwestii polskiej w pierwszym roku Wielkiej Wojny. 1914–1915 / A. Achmatowicz. – Warszawa: Instytut Histirii PAN, 2008. – 403 s. 34 Głaz Alicja. Ewakuacja ludności cywilnej z Lubelszczyzny latem 1915 r. / A. Głaz // Annales Universitatis Mariae Curie-Skłodowska. Lublin–Polonia. – Lublin, 2001. – VOL. LVI. – S. 113–131. (Sec. F: Studium Doktoranckie Historii UMCS). 35 Ibidem. – S. 116. 36 Piskorski Jan M. Wygnańcy. Przesiedlenia i uchodźcy w dwud- ziestowiecznej Europie / J. M. Piskorski. – Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 2010. – 339 s. 37 Ibidem. – S. 24. 38 Ibidem. – S. 20. 39 Жванко Л. Piskorski Jan M. Wygnańcy. Przesiedlenia i uchodźcy w dwudziestowiecznej Europie. – Warszawa: Państwowy Instytut Wydaw- niczy, 2010. – 339 s. / Л. Жванко // Схід–Захід. Історико-культуроло- гічний збірник. Проблемиісторичноїурбаністики. – Х.: ТОВ «НТМТ», 2011. – Вип. 15. – С. 330. 40 Сергеев Е.Ю. Российская ассоциация историков Первой мировой войны: задачи и перспективы // Великая война. 1914–1918 гг. Альма- нах Российской ассоциации историков Первой мировой войны. – М., 391 2011: [Электронный ресурс] / Е.Ю. Сергеев. – Режим доступа: http:// rusasww 1. ru/ view_news_about.php?id=36. – Название с экрана. 41 Курцев А.Н. Беженство / А.Н. Курцев // Россия и Первая мировая война (материалы междунар. коллоквиума): – СПб., 1999. – С. 129. 42 Первая мировая война. Пролог ХХ века / отв. ред. В.Л. Мальков. – М., 1998. – 693 с. 43 Курцев А.Н. Беженство / А.Н. Курцев // Россия и Первая мировая война (материалы междунар. коллоквиума): – СПб., 1999. – С. 129– 146. 44 Там же. – С. 129. 45 Жванко Л.М. Перша світовавійна: біженці в Україні (1914– 1918 рр.), дис. … докт. іст. наук: 07.00.01 – історіяУкраїни / Жванко Любов Миколаївна. – Полтава, 2012. – С. 58. 46 Курцев А.Н. Беженцы Первой мировой войны в России (1914– 1917) / А.Н. Курцев // Вопросы истории. – 1999. – № 8. – С. 98–114. 47 Курцев А.Н. Количество беженцев в российских регионах на 1916–1917 гг. / А.Н. Курцев // Юг России в прошлом и настоящем: история, экономика, культура: сб. науч. тр. IV Междунар. науч. конф., 8 дек. 2006 г.: в 2 т. Т. 2. – Белгород, 2007. – С. 127–135. 48 Там же. – С. 129. 49 Ильин А.В. Об Особом совещании по устройству беженцев (1915 – февраль 1917 г.) / А.В. Ильин // Известия высших учебных заведений. – 1991. – № 5. – С. 49. 50 Там же. – С. 54. 51 Августейшие сестры милосердия / Сост. Н.К. Зверева. – М.: Вече, 2008. – 464 с. 52 Ульянова Г.Н. Благотворительность в Российской империи. XIX – начало XX в. / Г.Н. Ульянова – М.: Наука, 2005. – 402 с. 53 Матвеева Н.Л. Благотворительность и императорская семья в годы Первой мировой войны / Н.Л. Матвеева. – М.: Московский гос. открытый ун-т, 2004. – 189 с. 54 Асташов А.Б. Союзы земств и городов и помощь раненым в Первую мировую войну / А.Б. Асташов // Отечественная история. 1992. – № 6. – С. 169–172. 55 Там же. – С. 169. 56 Асташов. А.Б. Всероссийский союз городов в 1914–1918 гг.: автореф. дис. на стоиск. науч. степени канд. ист. наук: спец. 07.00.02. «Отечественная история» / А.Б. Асташов. – М., 1994. – 23 с. 57 Булгакова Л.А. Проблемы интеграции в сфере социальной по- мощи в дореволюционной России / Л.А. Булгакова // Благотвори- 392 тельность в России: социальные и исторические исследования. – СПб., 2001. – С. 320. 58 Баженова К.Е. Деятельность организаций Всероссийского зем- ского союза и Всероссийского союза городов Пермской губернии по оказанию помощи беженцам в годы Первой мировой войны / К.Е. Баженова // Вестник Челябинского государственного универ- ситета. – 2011. – № 12 (227). – Вып. 45 – С. 21–27. 59 Полуаршинов А.В. Помощь общественных организаций и насе- ления Западной Сибири фронту и пострадавшим от войны: Июль 1914 – февраль 1917 гг.: дис. ... канд. ист. наук : 07.00.02 / Полуаршинов Александр Владимирович. – Омск, 2005. – 177 с. http://www.dslib.net/ istoria-otechestva/mobilizacija-ljudskih-i-materialnyh-resursov-v-vjatskoj- gubernii-v-gody-pervoj.html. 60 Нам И.В. Национальные организации помощи беженцам и их деятельность в Томской губернии в годы Первой мировой войны (1914–1918 гг.) / И.В. Нам // Судьба регионального центра в России (к 400-летию г. Томска): Труды Томского госуд. ун-та. – Томск, 2005. – Т. 267. – С. 115–119. (Сер. Историческая). 61 Трошина Т.И. Великая война… Забытая война…: Архангельск в годы Первой мировой вой-ны: (1914–1918): Книга для учителя / Т.И. Трошина; Арханг. Ин-т переподготовки и повышения квалифи- кации работников образования, Добровольное культурно-просвети- тельное об-во «Норд». – Архангельск: КИРА, 2008. – 169 с. 62 Максимов Е.К. Саратовское Поволжье в годы Первой мировой войны: [учеб.пособ. к курсу «История Саратовского Поволжья»] / Е.К. Максимов, В.П. Тотфалушин. – Саратов: Научная книга, 2007. – 124 с. 63 Трошина Т.И. Великая война… Забытая война…: Архангельск в годы Первой мировой вой-ны: (1914–1918): Книга для учителя. – С. 130. 64 Еремин И.А. Алтай в годы Первой мировой войны (1914– 1918 гг.) / И.А. Еремин, Т.А. Кижаева // История Алтайского края. ХVIII–ХХ вв.: Науч. и документ. Материалы / Редкол. Т.К. Щеглова (отв. ред.), А.В. Котнев. – Барнаул, 2004. – С. 225–237. 65 Нелипович С.Г. Депортации в России 1914–1918 гг. / С.Г. Нели- пович // Военно-исторический журнал. – 1997. – № 1. – С. 42–53. Нелипович С.Г. Население оккупированных территорий рассматри- валось как резерв противника / С.Г. Нелипович // Военно-истори- ческий журнал. – 2000. – № 2. – С. 60–69. 393 66 Бахтурина А.Ю. Политика Российской империи в Восточной Галиции в годы Первой мировой войны / А. Ю. Бахтурина. – М.: АИРО-ХХ, 2000. – 264 с. 67 Шубин Н.А. Россия в Первой мировой войне: Историография проблемы, 1914–2000 гг.: дисс. … докт. ист. наук: 07.00.09 / Шубин Николай Алексеевич. – М., 2001. – 287 с.: [Электронный ресурс] / Н. Шубин. – Режим доступа: http://www.dissercat.com/content/rossiya-v- pervoi-mirovoi-voine-istoriografiya-problemy-1914-2000-gg. – Название с экрана. 68 Цовян Д.Г. Деятельность государственных органов и общест- венных организаций по оказанию помощи беженцам в годы первой мировой войны. 1914–1917 гг.: дис. ... канд. ист. наук: 07.00.02 / Цовян Давид Грантович. – М., 2005. – С. 186. 69 Там же. 70 Утгофф В.С. Белорусские беженцы Первой мировой войны в 1914–1922 гг.: дис. … канд. ист. наук: 07.00.02 / Утгофф Валентина Сергеевна. – СПб., 2003. – 183 с. 71 Златина М.А. Проблема еврейского беженства в России в период Первой мировой войны (июль 1914 – зима 1915/1916 гг.): автореф. дис. на стоиск. науч. степени канд. ист. наук: спец. 07.00.02. «Отечест- венная история» / М.А. Златина. – СПб., 2010. – 25 с. 72 Трошина Т. Поляки в Архангельской губернии в годы Первой мировой войны: [Электронный ресурс] / Т. Трошина. – Режим доступа: http://lib.pomorsu.ru/exile/Polska_ssylka/Troshina.rtf. – Название с экрана. 73 Кищенков М.С. Беженцы Первой мировой войны в Ярославской губернии / М.С. Кищенков // Ярославский педагогический вестник. – 2010. – № 2. – С. 61–65. 74 Белова И.Б. Первая мировая война и российская провинция: 1914 – февраль 1917 гг.: по материалам Калужской и Орловской гу- берний: дис. … канд. ист. наук : 07.00.02 / Белова Ирина Борисовна. – Калуга, 2007. – 277 с. 75 Суханова О.Н. Калужское земство в годы Первой мировой войны: автореф. дис. на стоиск. науч. степени канд. ист. наук: спец. 07.00.02. «Отечественная история» / О.Н. Суханова. – Владимир, 2012. – 23 с. 76 Букалова С.В. Орловская губерния в годы Первой мировой войны: социально-экономические, организационно-управленческие и общественно-политические аспекты (июль 1914 – февраль 1917 года): авторефдисс. на стоиск. науч. степени канд. ист. наук: спец. 07.00.02. «Отечественная история» / С.В. Букалова. – Орел, 2005. – 24 с. 394 77 Гавриков Ф.А. Города российской провинции в условиях Первой мировой войны: на примере Курской губернии: дисс. ... канд. ист. наук: 07.00.02. – Курск: РГБ, 2007. (Из фондов Рос. госуд. библиотеки). – 307 с.: [Электронный ресурс] / Ф.А. Гавриков. – Режим доступа: http://diss.rsl. ru/ diss/ 07/0088/070088014.pdf. – Название с экрана. 78 Щетинина А.С. Беженцы на юге Западной Сибири 1914–1923 гг.: источники и методы изучения: дис. … канд. ист. наук: 07.00.09 / Щетинина Анна Сергеевна. – Барнаул, 2007. – 204 с. 79 Зигель И.А. Новгородской губернской администрации и органов местного самоуправления в годы Первой Мировой войны: дис. … канд. ист. наук: 07.00.02 / Зигель Ирина Анатольевна. – Великий Новгород, 2003. – 206 с. [Электронный ресурс] / И.А. Зигель. – Режим доступа: http://www.dissercat.com/content/deyatelnost-novgorodskoi- gubernskoi-administratsii-i-organov-mestnogo-samoupravleniya- vgody#ixzz2AZWj2ZH8. – Название с экрана. 80 Белова И.Б. Первая мировая война и российская провинция. 1914 – февраль 1917 г. / И.Б. Белова. – М.: АИРО-XXI 2011. – 288 с. 81 Щеров И.П. Военная миграция в России. 1914–1922 гг.: автореф. дис. на соиск. науч. степени докт. ист. наук: спец. 07.00.02. «Отече- ственная история» / И.П. Щеров. – Москва, 2001. – 32 с. 82 Там же. – С. 17. 83 Жванко Л.М. Перша світова війна: біженці в Україні (1914– 1918 рр.), дис. … докт. іст. наук: 07.00.01 – історія України / Жванко Любов Миколаївна. – Полтава, 2012. – С. 59. 84 Щеров И.П. Военная миграция в России. 1914–1922 гг. – С. 17. 85 Скалабан В. Белорусские беженцы Первой мировой войны: пер- спективы изучения / В. Скалабан // Последняя война Российской империи: Россия, мир накануне, в ходе и после Первой мировой войны по документах российских и зарубежных архивов: Материалы меж- дунар. науч. конф. Москва, 7–8 сентября 2004 г. / Отв. ред. В.П. Коз- лов. – М., 2006. – С. 66–70. 86 Саматыя В. Проблема беженцев в Белоруссии в годы Первой мировой войны: [Электронный ресурс] / В. Саматыя. − Режим доступа: http://www.nlr.ru:8101/exib/war 1/p39.htm. – Название с экрана. 87 Лапановіч С.Ф. Дзейнасцьдзяржаўных i грамадскіхарганізацый па аказаннідапамогі у Беларусі ў гады Першайсусветнайвайны (1914 – кастрычнік 1917 г.) / С.Ф. Лапановіч. – Мінск: Акад. МУС, 2010. – 127 с. 88 Там же. – С. 112.

Біженство Першої світової війни часів Російської імперії: головні напрямки зарубіжної історіографії

Репозитарії

Схожі ресурси