Фольклористична діяльність Миколи Цертелєва

У статті подано аналіз фольклористичної діяльності М. Цертелєва, як однієї із складових частин його інтелектуальної біографії. Звернуто увагу на розробку автором актуальних теоретичних та методологічних проблем фольклористики....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Суздаль, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2014
Назва видання:	Історіографічні дослідження в Україні
Теми:	Біоісторіографія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95336
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Фольклористична діяльність Миколи Цертелєва / М. Суздаль // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 144-152. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-95336
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-953362016-02-25T03:02:01Z Фольклористична діяльність Миколи Цертелєва Суздаль, М. Біоісторіографія У статті подано аналіз фольклористичної діяльності М. Цертелєва, як однієї із складових частин його інтелектуальної біографії. Звернуто увагу на розробку автором актуальних теоретичних та методологічних проблем фольклористики. The article presents the analysis of the folkloristic work of M. Tserteliev as one of the elements of his intellectual biography. The attention is concentrated on the author’s elaboration of the relevant theoretical and methodological problems of folklore studies. 2014 Article Фольклористична діяльність Миколи Цертелєва / М. Суздаль // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 144-152. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. XXXX-0023 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95336 930.1(477) «Цертелєв» uk Історіографічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Біоісторіографія Біоісторіографія
spellingShingle	Біоісторіографія Біоісторіографія Суздаль, М. Фольклористична діяльність Миколи Цертелєва Історіографічні дослідження в Україні
description	У статті подано аналіз фольклористичної діяльності М. Цертелєва, як однієї із складових частин його інтелектуальної біографії. Звернуто увагу на розробку автором актуальних теоретичних та методологічних проблем фольклористики.
format	Article
author	Суздаль, М.
author_facet	Суздаль, М.
author_sort	Суздаль, М.
title	Фольклористична діяльність Миколи Цертелєва
title_short	Фольклористична діяльність Миколи Цертелєва
title_full	Фольклористична діяльність Миколи Цертелєва
title_fullStr	Фольклористична діяльність Миколи Цертелєва
title_full_unstemmed	Фольклористична діяльність Миколи Цертелєва
title_sort	фольклористична діяльність миколи цертелєва
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Біоісторіографія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95336
citation_txt	Фольклористична діяльність Миколи Цертелєва / М. Суздаль // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2014. — Вип. 25. — С. 144-152. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
series	Історіографічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT suzdalʹm folʹklorističnadíâlʹnístʹmikolicertelêva
first_indexed	2025-07-07T02:07:57Z
last_indexed	2025-07-07T02:07:57Z
_version_	1836952141677199360
fulltext	143 БІОІСТОРІОГРАФІЯ 144 УДК 930.1(477) «Цертелєв» Марина Суздаль ФОЛЬКЛОРИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ МИКОЛИ ЦЕРТЕЛЄВА Микола Андрійович Цертелєв (1790–1869) – інтелектуал, громадський діяч, педагог, який формувався на перетині укра- їнського та російського соціокультурних просторів. Коло його інтересів було широким: фольклористика, історія словесності, історія культури, історія літератури, педагогіка. М. Цертелєв є типовим представником свого часу, однак ця типовість і робить його унікальним та «привабливим» у контексті сьогоднішніх історичних досліджень. Зокрема йдеться про «інтелектуальну біографію», предметом якої є відновлення «історії одного жит- тя» в усіх його гамах і відтінках, у подоланні ситуації відір- ваності діяча від його інтелектуальної спадщини. Інтелек- туальний доробок, окрім власне наукової чи літературно- естетичної значущості, розглядається і з погляду внутрішнього імпульсу, переживання та мотивації його творця. За таких умов творчість набуває іншого статусу – такого собі історичного джерела, що віддзеркалює реалії життя, актуальні теми та вподобання інтелектуала, може розглядатися як ідейний символ епохи. До вітчизняної гуманітаристики М. Цертелєв увійшов як видавець першої збірки українських дум «Опыт собрания ста- ринных малороссийских песен»1, яка вже сучасниками спри- ймалася як своєрідний символ «українськості», а сам М. Цер- телєв – як носій ідеї народності. Недарма дослідники (зокрема О. Пипін) називають наступниками М. Цертелєва М. Костома- рова та М. Максимовича. М. Цертелєв стояв у витоків укра- їнського романтизму, один із перших звернувся до питання мови та ідеї народності, намагаючись вивести їх у наукову площину. На основі аналізу усної народної творчості М. Цер- 145 телєв виокремлює відміні для українців та росіян риси харак- теру, пояснює їх різними історичними долями народів. Він закликає письменників звертатися у своїй творчості до народної культури, яка є «справжньою душею» народу. Фольклористична практика М. Цертелєва є невід’ємним ат- рибутом його інтелектуальної діяльності. Прикметно, що сьо- годні, як і в часи М. Цертелєва, спостерігається підвищена цікавість до теоретико-методологічних підвалин усної народної творчості (УНТ). Народна пісня, фольклор загалом являє собою універсальний текст-«код», що описує: – загальнолюдське буття (зображення онтологічних та антро- пологічних універсалій); – народне буття (карбування ментальності, особливостей ві- ри, звичаїв, обрядів, свят); – людське буття (відображення моментів приватного життя, індивідуальних рис особистості)2. УНТ сучасною історичною наукою розглядається як цінне джерело, що набуло нових сенсових відтінків. Водночас в умовах глобалізації є небезпека втрати системи національних цінностей. Утрата чи знищення усних традиційних культур, їх- ній занепад можуть призвести до морально-духовних і світо- глядних катастроф людства3. На початку ХІХ ст. фольклор виступає в якості полідисцип- лінарного феномена та суспільно-культурного явища. УНТ була покликана визначити обличчя національної літератури, мови, історії. М. Цертелєв безперечно тісно зв’язаний із українською фольклористикою, утім не менш вагоме місце належить йому й у вивченні російського фольклору – він збирав не тільки українські, але й російські народні пісні4. Микола Андрійович високо цінував фольклор, уважав його корисним і цікавим для багатьох наук: «Опытный Стихотворец часто заимствует из них (пісень – М. С.) смелые и живые изображения, резкие и точные метафоры. Трудолюбивый филолог находит в них поте- рянные корни употребляемых слов, и наоборот производные, неизвестные в общем употреблении. Наблюдательный философ откроет следы народного гения и степень его образованности»5. 146 Прикметно, що у своїх працях М. Цертелєв аналізує та порівнює російські й українські пісні, уважає, що вони пере- дають дух нації, проте між ними є різниця: «Русские исполнены более смелых картин; Малороссийские – чувств сильных. Первые часто отзываются грубостью и дикостью нравов; в последних всегда отражается желание славы, любви и свободы. По моему мнению, поэзия описательная превосходит в песнях Русских, лирическая в песнях Малороссийских»6. Услід за славнозвісною збіркою «Опыт собрания старинных малороссийских песен» у 1820 р. М. Цертелєв повідомляє чита- чам «Вестника Европы» та «Сына Отечества» про свій намір «издать собрание старинных отечественных стихотворений». Однак автор уважає, що реалізація задуму практично неможлива для однієї людини (справа ускладнювалась і тим, що М. Цер- телєв жив у Петербурзі). Не втрачаючи віри у видання достойної праці, князь запрошує приєднатися до справи всіх знавців та любителів старовини. Тут же автор пропонує план видання, методологічні засади і принципи формування збірника. Усім бажаючим узяти участь у справі М. Цертелєв пропонує над- силати тексти пісень до видавця журналу «Благонамеренный» О. Є. Ізмайлова. Вищезазначене дає нам право стверджувати, що майбутнє видання мало б бути першим та унікальним у своєму роді. По- перше, у ньому мали б ураховуватися помилки попередніх збірників. По-друге, М. Цертелєв мав намір створити колек- тивну працю, причому всі нюанси та питання, які б виникали у ході роботи планувалось обговорювати на шпальтах провідних журналів. По-третє, Микола Андрійович прагнув до створення вичерпної праці, яка б охопила максимальну кількість пісень, для чого розробив спеціальні теоретико-методологічні прин- ципи та засади створення подібних збірок7. Уже за два роки в журналах «Благонамеренный» та «Се- верный Архив» М. Цертелєв повідомляє, що робота над збіркою майже завершена і вона незабаром буде надрукована під назвою «Дух русской поэзии, или Собрание старинных русских стихо- творений, заслуживающих внимания или по содержанию, или по изложению своему»8. За структурою видання мало містити 147 сім книжок, які складають дві частини. До першої частини повинні були увійти пісні хороводні, святочні, весільні, осо- бистої тематики. У другій частині видавець планував надру- кувати літературні твори. Мета першої частини збірника – показати картину побуту та звичаїв наших предків, другої – відтворити поетичний геній і успіхи використання народної творчості в літературі. Прикметно, що до багатьох віршів і пісень М. Цертелєв зробив примітки, перед кожною частиною помістив короткий роздум про вірш, а в кінці – словник «особенных слов и выражений». Видавець подякував О. Востокову, О. Ізмайлову, Г. Спаському, М. Польовому за надання йому деяких віршів. Уже в наступному номері «Северного архива» із запланованої збірки М. Цертелєв надрукував декілька російських пісень та віршів9. Однак видати всю збірку М. Цертелєву так і не вдалося. У 1823 р. в журналі «Благонамеренный» Микола Андрійович повідомив, що видання книги «Дух русской поэзии…», «по некоторым причинам оставлено на неопределённое время»10. Причини затримки видання криються в подіях особистого життя М. Цертелєва. Саме в цей час він переїхав із столиці до Тамбова та змушений був освоюватися на новій посаді. Микола Андрійович підготував до друку декілька томів, але обставини служби «помешали ему дополнить собрание, как прежде, лич- ной запиской со слов и с голоса самого народа; а без этого он добросовестно понимал всю невозможность выступить с изданием перед судом новейшей науки»11. Утім М. Цертелєв ніколи не припиняв роботу по збору пісень і, очевидно, усе ж таки сподівався завершити розпочату справу. Так, у 1927 р. в листі до М. Максимовича він писав: «С нетер- пением буду ожидать появления в свет собираемых вами Мало- российских стихотворений, а сам между тем обещаю издать составленное мною собрание старинных Русских, искренне со- жалея, что никто из людей, более сведущих в сем деле, не предупредил меня»12. Свої записи російських народних пісень в 1860-х рр. М. Цер- телєв передав «Московському товариству любителів російської словесності». При цьому він писав: «Прочитав программу 148 публичных чтений, я искренно порадовался, что наконец скуд- ные сведения об этом предмете будут пополнены компетентным судьей этого дела. Давным-давно, за полвека пред этим, когда у нас весьма немногие обращали внимание на русское народное песнотворчество, я усердно собирал русские сказки и песни, в особенности же последние… В 1865 году поселясь в Москве, в этом центре народной деятельности, я вспомнил о моем сбор- нике… Пожалел было, но и утешился тем что молодые, более энергичные собиратели сделали то, чего я не сделал, и сделали лучше, чем бы я мог сделать… Препровождая к вам бренные остатки моего покойного сборника, рад буду, если они приго- дятся вам хотя как варианты»13. Крім пісень М. Цертелєв активно збирав і народні казки. У праці «Взгляд на русские сказки и песни и повесть в духе старинных русских стихотворений»14 він зауважив, що досі не видано належної збірки ні казок, ні пісень. М. Цертелєв піддав критиці публікації, що вже існували, звернув увагу на відбір творів народної поезії та точність їх відтворення в друці. «Все бывшие доселе издатели русских сказок, – писав автор, – желая сделать книги свои толще и, как они думали, занимательнее, смешивали без разбору простонародные и богатырские, иност- ранные и русские происшествия, склеивали одни с другими, а что того хуже, вставляли собственные рассуждения, описания и поправляли старинный слог, и так уже испорченный изустным преданием». Схоже видавці, на думку М. Цертелєва, чинили і з піснями: «Русские сказки и песни по справедливости заслу- живали быть изданными лучше, нежели то доселе делалось»15. Прорецензувавши видання казок, М. Цертелєв указує на їхні недоліки та закликає видавців у майбутньому серйозніше ста- витися до справи. Окрім того Микола Андрійович здійснює спробу класифікації казок за родами та часом створення. М. Цертелєв розкриває дидактичну роль казок, уважаючи, що вони виконують у суспільстві важливу морально-етичну функ- цію: «Сказка например, о Царевиче Маландрахе и Царевиче Силиколе научает нас обуздывать свои желания и верить пред- определению. Крылья, взятые Царевичем без позволения на- ставника, и причинившие ему столько неприятностей, суть 149 аллегория, показывающая, сколь опасно молодым людям пре- даваться своим желаниям. Стены же, в которых была заключена Царевна, что предопределенного свыше избежать невозможно, или, как говорили предки наши: что кому на роду написано, то тому и будет. – Сказка о гуслях самогудах или о смерти Кащея научает быть осторожным и не верить ласкательствам, которые нередко бывают для нас пагубны. Баба Яга, наставляющая Царевича, изображает мудрость и опытность, с которыми долж- но советоваться, предпринимая что либо важное. Сказка о семи мудрецах показывает, сколь опасно Царям окружать себя льсте- цами»16. Чільне місце серед комунікаційних зв’язків М. Цертелєва займає його полеміка з близьким приятелем, відомим філологом О. Востоковим з питань складу й розміру російського народного вірша. Річ у тім, що в той час ідея створення норм правильного літературного віршування на основі народної пісні була дуже популярною. У 1817 р. О. Востоков опублікував дослідження «Опыт о русском стихосложении», де визначальну роль у побудові ро- сійської народної поезії приписував наголосу. У 1818 р. в жур- налі «Сын отечества» з’явилася стаття М. Цертелєва «Замечания на вторую часть опыта г. Востокова о русском стихосложении», де всупереч теорії опонента автор доводив, «что старинные русские песни имеют стихосложение, основанное на числе стоп, а не на числе ударений», і заперечував думку, що «на одних ударениях можно было основывать стихосложение, которое, по общему свойству гармонии, требует меры, определенно изме- няемой»17. Сперечаючись з О. Востоковим щодо оцінки самого вірша російської пісні, М. Цертелєв поділяв його ідею про застосування народних розмірів у творчості поетів. М. Цертелєву, найбільш послідовному захиснику стопної теорії народного вірша в першій половині ХІХ ст., доводилось полемізувати не лише з О. Востоковим, але й з іншими відо- мими дослідниками18. Так, видавець тритомного словника з теорії поезії М. Остолопов вимагав від М. Цертелєва подати «хотя одну песню, в которой от начала до конца выдержана принятая гармония»19. Відстоюючи свої переконання, М. Церте- 150 лєв запропонував замість однієї пісні цілих п’ять, хоча й за- уважив, що не всі з них мали потрібну гармонію, звинувачуючи в цьому переписувачів, які самовільно виправляли або допов- нювали тексти пісень. «Если Нестор, – писав М. Цертелєв, – уважаемый во все времена, столь обезображен переписчиками, то что должны были потерпеть народные песни, которые со- хранились изустным преданием, потом, будучи издаваемы, счи- тались безделкой, с которою каждый поступал так, как хотел»20. Не заглиблюючись в розбір полеміки М. Цертелєва з О. Вос- токовим і його прихильниками, слід зауважити лише, що В. Кюхельбекер дещо пізніше, 22 серпня 1833 р., запише в щоденнику: «Замечания Цертелева на Востокова “Опыт о рус- ском стихосложении” очень умны и доказывают, что рецензент человек мыслящий»21. Про роздуми М. Цертелєва та О. Востокова знав і О. Пушкін, який поділяв позицію другого з них: «Много говорили о на- стоящем русском стихе. А. К. Востоков определил его с боль- шою удачностию и сметливостию. Вероятно, будущий наш эпический поэт изберет его и сделает народным»22. З епістолярію О. Пушкіна дізнаємося, що він цікавився твор- чістю М. Цертелєва. В листі до Л. Пушкіна О. Пушкін писав: «Друг мой, попроси И.В. Сленина, чтоб он, за вычетом остального долга, прислал мне два экземпляра “Людмилы”, два экземпляра “Пленника”, один “Шильонского узника”, книгу Греча и Цертелева древние стихотворения. Поклонись ему от меня»23. Досить показовим є й те, що деякі праці Цертелєва («О произведениях древней русской поэзии», «Взгляд на русские сказки») збереглись у бібліотеці О. Пушкіна24. М. Цертелєв, безсумнівно, зіграв велику позитивну роль у становленні ідеології та свідомості романтизму на українському ґрунті. Своїми працями він привернув до народної поезії увагу багатьох українських письменників, істориків, діячів культури та науки. М. Цертелєв займався розробкою нових методів ви- вчення народної поезії й у багатьох випадках окреслив пра- вильні шляхи для подальших досліджень. Він один з перших намагався класифікувати фольклорний матеріал. 151 1 Цертелев Н.А. Опыт собрания старинных малороссийских песен. – Спб, 1819. – 64 с. 2 Алексеева О.И. Русская народная песня как этнокультурный кон- цепт… : автореф. дис. … канд. философских наук : 24.00.01. – 2006. 3 Дмитренко М. Український фольклор і глобалізація // Народо- знавство. – 2006. – № 72–73. – С. 5. 4 Азадовський М.К. История русской фольклористики. – М., 1958. – С. 159. 5 Цертелев Н.А. Известие об издании старинных русских песен // Сын отечества. – 1820. – Ч. 61. – № 17. – С. 277. 6 Цертелев Н.А. О народных стихотворениях (Письмо к г-ну Мак- симовичу) // Вестник Европы. – 1827. – № 7. 7 Сам він на той час зібрав 300 пісень 8 Цертелев Н.А. О подписке на новую книгу // Благонамеренный. – 1822. – Ч. ХІХ. – № 27. – С. 238–239; Цертелев Н.А. Объявление о новом сочинении // Северный архив. – 1822, сентябрь, № 16, с. 325– 326. 9 [Цертелев Н.А.] Несколько старинных русских стихотворений // Северный архив. – 1822. – Ч. 3. – № 17. – С. 399–412. 10 Цертелев Н.А. О книге «Дух русской поэзии или собрание ста- ринных русских стихотворений» // Благонамеренный. – 1823. – Ч. 22. – № 12. – С. 452. 11 Бессонов П.А. Князь Н.А. Цертелев – первый собиратель памят- ников устного народного творчества: Некролог// Вестник Европы. – 1870. – № 6. – С. 870. 12 Цертелев Н.А О народных стихотворениях (Письмо к г-ну Мак- симовичу) // Вестник Европы». – 1827. – № 7. – С. 277. 13 Письмо Цертелева Н.А. к Безсонову П.А. // РГАЛИ. – Ф. 2866. – Оп. 2. – Д. 32. – Л. 136 – 136 об. 14 Цертелев Н.А. Взгляд на старинные русские сказки и песни // Сын отечества. – 1820. – Ч. 59. – № 6. – С. 240–251; Ч. 60. – № 7. – С. 3–10. 15 Там само. 16 Там само. 17 Цертелев Н.А. Замечания на вторую часть «Опыта» Востокова о русском стихосложении // Сын отечества. – 1818. – Ч. 49. – С. 248. 18 Штокмар М.П. Исследования в области русского народного стихосложения – М., 1952. – С. 25. 152 19 Цертелев Н.А. О стихосложении старинных русских песен. Письмо к Остолопову // Сын отечества. – 1820. – Ч. 63. – № 27. – С. 3. 20 Там само. – С. 5. 21 Цит. за: Гвинчидзе О.Ш. Николай Андреевич Цертелев. – Тби- лиси, 1980. – С. 87. 22 Томашевский Б.В. Из пушкинских рукописей // Литературное на- следство. – Т. 16–18. – С. 278. – http://feb-web.ru/feb/pushkin/critics/lit/ lit-273-.htm 23 Пушкин А.С. Собрание сочинений в 10 т. Т. 9. – М., 1962. – С. 54. 24 Ениколопов Н.К. Пушкин в Грузии. – Тбилиси, 1950. – С. 18.

Фольклористична діяльність Миколи Цертелєва

Репозитарії

Схожі ресурси