Науково-методичні підходи до формування економічної доданої вартості в гірничодобувному комплексі України
Визначено сутність категорії «економічна додана вартість». Для забезпечення високоефективного відновлення виробництва інноваційна модернізація має включати не лише масштабне перетворення техніки і технології виробництва, але й торкатися питань організації праці, підготовки і перепідготовки кадрів, у...
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2014
|
| Назва видання: | Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95386 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Науково-методичні підходи до формування економічної доданої вартості в гірничодобувному комплексі України / Л.М. Рассуждай, В.В. Горощенко // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 135-146. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-95386 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-953862016-02-26T03:02:47Z Науково-методичні підходи до формування економічної доданої вартості в гірничодобувному комплексі України Рассуждай, Л.М. Горощенко, В.В. Визначено сутність категорії «економічна додана вартість». Для забезпечення високоефективного відновлення виробництва інноваційна модернізація має включати не лише масштабне перетворення техніки і технології виробництва, але й торкатися питань організації праці, підготовки і перепідготовки кадрів, управління галуззю і передбачати компенсаційні механізми негативного впливу видобутку природних ресурсів на функціонування гірничодобувного комплексу. Визначено основні завдання модернізації гірничодобувної галузі. Обґрунтовано принципи проведення комплексної модернізації. Определена сущность категории «экономическая добавленная стоимость». Для обеспечения высокоэффективного обновления производства инновационная модернизация должна включать не только масштабное преобразование техники и технологии производства, но и касаться вопросов организации труда, подготовки и переподготовки кадров, управления отраслью и предусматривать компенсационные механизмы негативного влияния добычи природных ресурсов на функционирование горнодобывающего комплекса. Определены основные задачи модернизации горнодобывающей отрасли. Обоснованы принципы проведения комплексной модернизации. Defined the essence of the category «economic value added» which allows to estimate efficiency of the enterprise activity through how this company is estimated by the market. To ensure effective upgrade of production of innovative modernization must include not only large-scale conversion of technique and technology of production, but also to address issues of work organization, training and retraining of personnel, management of the industry and to provide compensation mechanisms negative influence of natural resources in the functioning of the mining complex. Were defined main goals of modernization of the mining shaken off: improve the quality of iron ore; the technical upgrading of technological processes; expansion of production capacity; modernization of production on the basis of cluster hike; project management on the basis of international standards and other. Implementation of these directions should be carried out in the framework of the unified state strategy. Grounded principles of carrying out the comprehensive modernization, namely: innovation, government regulation, strategic planning, regulatory and effectiveness. Presents blocks, which are included in structure of a modernized hi-tech mining complex: scientific, industrial, educational, infrastructure, governance and social. 2014 Article Науково-методичні підходи до формування економічної доданої вартості в гірничодобувному комплексі України / Л.М. Рассуждай, В.В. Горощенко // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 135-146. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2220-7961 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95386 uk Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Визначено сутність категорії «економічна додана вартість». Для забезпечення високоефективного відновлення виробництва інноваційна модернізація має включати не лише масштабне перетворення техніки і технології виробництва, але й торкатися питань організації праці, підготовки і перепідготовки кадрів, управління галуззю і передбачати компенсаційні механізми негативного впливу видобутку природних ресурсів на функціонування гірничодобувного комплексу. Визначено основні завдання модернізації гірничодобувної галузі. Обґрунтовано принципи проведення комплексної модернізації. |
| format |
Article |
| author |
Рассуждай, Л.М. Горощенко, В.В. |
| spellingShingle |
Рассуждай, Л.М. Горощенко, В.В. Науково-методичні підходи до формування економічної доданої вартості в гірничодобувному комплексі України Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку |
| author_facet |
Рассуждай, Л.М. Горощенко, В.В. |
| author_sort |
Рассуждай, Л.М. |
| title |
Науково-методичні підходи до формування економічної доданої вартості в гірничодобувному комплексі України |
| title_short |
Науково-методичні підходи до формування економічної доданої вартості в гірничодобувному комплексі України |
| title_full |
Науково-методичні підходи до формування економічної доданої вартості в гірничодобувному комплексі України |
| title_fullStr |
Науково-методичні підходи до формування економічної доданої вартості в гірничодобувному комплексі України |
| title_full_unstemmed |
Науково-методичні підходи до формування економічної доданої вартості в гірничодобувному комплексі України |
| title_sort |
науково-методичні підходи до формування економічної доданої вартості в гірничодобувному комплексі україни |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2014 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95386 |
| citation_txt |
Науково-методичні підходи до формування економічної доданої вартості в гірничодобувному комплексі України / Л.М. Рассуждай, В.В. Горощенко // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 135-146. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| series |
Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку |
| work_keys_str_mv |
AT rassuždajlm naukovometodičnípídhodidoformuvannâekonomíčnoídodanoívartostívgírničodobuvnomukompleksíukraíni AT goroŝenkovv naukovometodičnípídhodidoformuvannâekonomíčnoídodanoívartostívgírničodobuvnomukompleksíukraíni |
| first_indexed |
2025-07-07T02:11:23Z |
| last_indexed |
2025-07-07T02:11:23Z |
| _version_ |
1836952357981650944 |
| fulltext |
Л.М. Рассуждай, к.е.н.,
В.В. Горощенко, к.е.н.
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ
ДО ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДОДАНОЇ
ВАРТОСТІ В ГІРНИЧОДОБУВНОМУ КОМПЛЕКСІ
УКРАЇНИ1
Сучасний рівень розвитку економіки характеризується
глобалізацією і динамізмом. Для стабільного розвитку націо-
нальної економіки необхідно, щоб випереджаючими темпами
розвивалася гірничодобувна промисловість, що неможливо без
модернізації її матеріально-технічної бази. Модернізація при-
пускає не тільки оновлення, але і приведення гірничодобувно-
го виробництва у відповідність до нових вимог та норм техні-
чного розвитку та нових показників якості продукції. Даний
процес потребує залучення в галузь великих інвестицій, а про-
блема вибору ефективного варіанта їх вкладень набуває особ-
ливої актуальності. Тільки системний підхід до вирішення ін-
вестиційних проблем у галузі дозволить українським гірничо-
добувним компаніям не втратити зовнішні ринки і максималь-
но адаптуватися до сучасних ринкових умов і вимог.
Метою статті є теоретичне обґрунтування і розробка ре-
комендацій щодо створення продукції з високою доданою вар-
тістю у гірничодобувному комплексі на основі активізації та
стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності, спрямо-
ваної на здійснення технічної та організаційної модернізації
гірничодобувного виробництва.
Для вирішення зазначеної мети поставлено такі завдан-
ня:
1 Дослідження виконано в рамках НДР ІЕП НАН України «Мето-
ди розвитку та забезпечення капіталізації промислових підприємств в
умовах інституціональних змін» (2012-2015 рр., номер держреєстрації
0112U006882).
Л.М. Рассуждай,
В.В. Горощенко, 2014
135
дослідження економічної сутності показника «економіч-
на додана вартість» та факторів, які впливають на діяльність
гірничодобувних компаній на основі цього показника;
аналіз поточного стану та інноваційно-інвестиційного
розвитку гірничодобувних підприємств з метою створення та
підвищення економічної доданої вартості у гірничодобувному
комплексі країни;
визначення ключових факторів створення вартості у гір-
ничодобувному комплексі на основі концепції економічної до-
даної вартості;
обґрунтування доцільності застосування ціннісно-
орієнтованого підходу до управління гірничодобувним під-
приємством з метою активізації інвестування в модернізацію і
нові технології з глибокої переробки та комплексного викори-
стання природних копалин;
Гірничодобувна промисловість України являє собою
комплекс галузей, що здійснюють видобуток і збагачення ко-
рисних копалин. У складі галузі виділяють: паливну, гірничо-
хімічну, гірничорудну промисловості, видобуток мінеральної
технічної сировини та інших видів неметалевої сировини (гра-
фіт, глина, будівельні матеріали тощо). Україна має потужний
гірничодобувний потенціал і займає одне з провідних місць
серед європейських країн з видобутку залізних і марганцевих
руд, кам'яного і бурого вугілля та ін. Економіка України забез-
печена розвіданими запасами на 20-30 років уперед. Для задо-
волення внутрішнього попиту і щоб не втратити зовнішні рин-
ки, українські гірничо-збагачувальні комбінати повинні здійс-
нювати модернізацію енергоємного і давно морально застарі-
лого виробничого обладнання, розширювати асортимент гото-
вої продукції з високою доданою вартістю.
Це потребує подальшого розвитку методів і технологій
стратегічного управління підгалузями гірничодобувного ком-
плексу, ефективного фінансового управління компаній. Тому
актуальним стає завдання визначення вартості компанії, фак-
торів, що її формують, а також оцінки результатів інвестицій-
ної діяльності. На внутрішніх ринках об'єктами угод купівлі-
136
продажу стають не тільки товари, але й цілі компанії. Тому в
інноваційній економіці існує проблема адекватної оцінки вар-
тості бізнесу. Реальна оцінка вартості бізнесу створює умови
для економічної привабливості гірничодобувних компаній,
залучення інвестицій та впровадження інновацій. Оцінка ді-
яльності компаній на основі показника економічної доданої
вартості дає більш точну відповідь на питання про стійке ста-
новище компаній у даному секторі економіки. Водночас прак-
тичні розробки та дослідження не вичерпують усіх аспектів
розглянутої проблеми. У зв'язку з цим більшої актуальності
набувають питання оцінки ефективності діяльності на базі
економічної доданої вартості, виявлення ключових факторів
створення вартості на основі стимулювання інвестиційної ді-
яльності та використання інструментарію економетричного
моделювання при оцінці інвестиційної програми розвитку
компаній.
Ефективне функціонування гірничодобувних підпри-
ємств є однією з центральних проблем, що постають перед су-
спільством, пов'язаних із зростанням дефіциту сировинних ре-
сурсів, посиленням конкуренції, глобалізацією бізнесу, збіль-
шенням підприємницьких ризиків [1]. У зв'язку з цим змінився
підхід до оцінки ефективності функціонування підприємств,
ефективності використання інвестованого в підприємство ка-
піталу, формування позитивного зовнішнього і внутрішнього
середовища, оптимізації бізнес-процесів, управління вартістю
підприємства [2].
Тому останнім часом для оцінки ефективності функціо-
нування підприємств використовуються нові теоретичні роз-
робки. Одним із затребуваних інструментів є концепція EVA
(Ekonomic Value Added – англ.) – економічна додана вартість
[3]. Авторами методу EVA є американські фахівці Б. Стюарт і
Д. Стерн. Серед емпіричних робіт, у яких розглядаються ре-
зультати впровадження EVA на практиці, слід виділити роботи
С. Вівера, Г. Бідла та Р. Боуена. Ці автори вивчали можливості
використання EVA в діяльності західних компаній. Стосовно
до вітчизняних умов концепція EVA розглядається в роботах
137
О. Шербанової, А. Расказової, С. Валдайцева, М. Федорової,
А. Грязнової.
Основна ідея використання EVA полягає в тому, що ак-
ціонери повинні отримати норму повернення прибутку за при-
йнятий ризик [3]. В існуючих підходах вітчизняних і зарубіж-
них авторів показник EVA розуміється як чистий операційний
прибуток після сплати податків, зменшений на сукупний інве-
стиційний капітал [4].
Роль показника EVA в оцінці ефективності зводитиметь-
ся до такого:
визначає напрям додаткового інвестування капіталу з
метою отримання найбільшої доданої до нього вартості;
дозволяє виміряти дійсну прибутковість підприємств, а
також керувати ними з позицій їх власників;
показує джерела отримання додаткового прибутку;
підвищує прибутковість за рахунок поліпшення викори-
стання капіталу;
виступає інструментом мотивації менеджерів підприєм-
ства [5].
Систематизація різних підходів до створення доданої
вартості дозволяє зробити такі висновки [6]:
розширюються джерела доданої вартості, які включають
не тільки роботу працівників, діяльність підприємців, інтенси-
вність споживання, але й інновації;
змінюється інтенсивність впливу факторів на джерела
доданої вартості: від рівноправної участі кожного фактора до
мінливої участі залежно від часових періодів (етапів ланцюжка
доданої вартості);
посилюється вплив на формування ціни і, як наслідок,
отримання доданого продукту (прибутку) від індивідів до гру-
пи покупців;
розширюються межі розподілу доданої вартості – від
власників підприємства до кожного власника фактора вироб-
ництва, який бере участь у ланцюжку доданої вартості.
Сутність EVA проявляється в тому, що цей показник ві-
дображає додавання доданої вартості до ринкової вартості
138
підприємства і дає оцінку ефективності діяльності підприємст-
ва через визначення того, як це підприємство оцінюється рин-
ком. У зв'язку з цим ринкова вартість підприємства дорівнює
сумі чистих активів (за балансовою вартістю) та EVA майбут-
ніх періодів, приведена до даного часу [7]. Крім того, наголо-
шується, що значення EVA визначає поведінку власників під-
приємства по відношенню до інвестування в дане підприєм-
ство. А саме якщо:
EVA = 0, тобто ринкова вартість підприємства дорівнює
балансовій вартості чистих активів. У цьому випадку ринко-
вий виграш власника при вкладенні в дане підприємство дорі-
внює нулю, тому він однаково виграє, продовжуючи операції
на даному підприємстві або вкладаючи кошти в банківські де-
позити;
EVA > 0 означає приріст вартості підприємства, що сти-
мулює власників до подальшого вкладення коштів у підприєм-
ство;
EVA < 0 веде до зменшення ринкової вартості підприєм-
ства та означає втрату капіталу.
Виділяються такі напрями підвищення показника EVA:
збільшення прибутку при використанні наявного обсягу
капіталу;
зменшення обсягу капіталу, що використовується, при
збереженні прибутку на колишньому рівні;
зменшення витрат на залучення капіталу.
У рамках даних напрямів можуть бути здійснені такі ви-
ди організаційно-економічних заходів: виробництво нових ви-
дів продукції; освоєння нових ринків; упровадження більш
рентабельних суміжних ланок виробничо-технологічних лан-
цюжків; ліквідація збиткових або недостатньо прибуткових
сфер діяльності (у тому числі ліквідація підприємства); зміна
структури капіталу [8].
У роботі [9] досліджено фактори прямого та комплекс-
ного впливу високої частки мінерально-сировинного сектору
на темпи економічного розвитку країни. На підставі викорис-
тання системного аналізу доведено, що видобуток природних
139
ресурсів не завжди приносить додану вартість і негативно
впливає на функціонування гірничодобувного комплексу.
У сучасних умовах найбільшу актуальність мають такі
параметри підприємства, як конкурентоспроможність продук-
ції, що виробляється, стабільність функціонування та економі-
чне зростання. Основним способом досягнення високого рівня
цих параметрів може стати активізація інвестиційно-
інноваційних процесів на гірничодобувних підприємствах за
умови здійснення комплексної модернізації на базі впрова-
дження досягнень науки та техніки у відповідних галузях нау-
ки, зокрема нових технологій, матеріалів, обладнання тощо.
Для забезпечення високоефективного відновлення виро-
бництва інноваційна модернізація має включати не лише мас-
штабне перетворення техніки і технології виробництва, але і
торкатися питань організації праці, підготовки й перепідготов-
ки кадрів, управління галуззю і передбачати компенсаційні
механізми негативного впливу видобутку природних ресурсів
на функціонування гірничодобувного комплексу, зокрема:
підвищення частки інвестицій, спрямованих на розвідку і ви-
добуток корисних копалин; розвиток фінансової системи краї-
ни; стимулювання оновлення фондів; залучення вітчизняних
та іноземних інвестицій; удосконалення системи державної
підтримки в умовах приватизації; підвищення рівня гірничого
обладнання; збільшення ресурсів на НДР й інтенсифікацію ін-
новаційних процесів; модернізація і диверсифікація виробниц-
тва; державно-приватне партнерство.
Вживання цих заходів потребуватиме державного регу-
лювання та стимулювання, оскільки проекти інноваційної мо-
дернізації потребуватимуть залучення значних обсягів інвес-
тицій, бо пов’язані з реконструкцією не тільки самого гірничо-
добувного підприємства, але і гірничо-збагачувального, ма-
шинобудування, інших суміжних виробництв.
Отже, основними завданнями модернізації гірничодо-
бувної галузі є:
поліпшення якості залізорудної сировини;
технічне переоснащення технологічних процесів;
140
розширення виробничих потужностей кар’єрів і пере-
робного комплексу;
оптимізація технологій збагачення на основі впрова-
дження й ефективного використання досягнень сучасної науки
і техніки;
модернізація виробництва на основі кластерного підхо-
ду, що інтегрує всі ланки гірничодобувного виробництва від
науки до збуту гірничої продукції;
відтворення порушених у результаті гірничого виробни-
цтва природних екосистем;
розширення і заповнення мінерально-сировинної бази за
видами мінеральної сировини, що видобувається;
розвиток технологій повного вилучення корисних ком-
понентів із глибокою переробкою мінеральної сировини;
масштабне впровадження у практику діяльності підпри-
ємств ГМК;
проектне управління на основі міжнародних стандартів.
Реалізація даних напрямів має здійснюватися в рамках
єдиної державної стратегії за умов: прозорості діяльності гір-
ничодобувних компаній; поступового збільшення фінансуван-
ня науки до рівня європейських країн; удосконалення гірничо-
го законодавства; посилення системи державного контролю і
регулювання у сфері надрокористування, включаючи впровад-
ження стратегічного планування й управління галуззю; удо-
сконалення системи підготовки і перепідготовки наукових
кадрів, висококваліфікованих менеджерів, інженерно-техніч-
них працівників.
Для обґрунтування комплексної модернізації у гірничо-
добувному комплексі варто використовувати такі принципи:
інноваційності. Формування нової економічної моделі
інноваційного відтворення гірничодобувного комплексу має
бути ти направлене на: відкриття рентабельних, інфраструк-
турно доступних родовищ ліквідних корисних копалини (при-
ріст запасів); підвищення ринкової прибутковості сировинної
бази у найближчій перспективі; задоволення поточної і на пер-
спективу потреби країни в мінеральній сировині з урахуван-
141
ням міжнародних зобов'язань; інтеграція у світове надрокори-
стування; приріст ВВП за рахунок економічно обґрунтованого
видобутку і використання мінеральної сировини;
державного регулювання (стимулювання). Ринок не мо-
же бути регулятором гірничодобувного комплексу економіки
і, навпаки, комплекс не є елементом ринкового саморегулю-
вання. Держава має регулювати всі процеси на основі довго-
строкового планування і постійного моніторингу;
стратегічного планування. Стратегіям розвитку галузей
гірничодобувного комплексу має передувати генеральна схема
інноваційного розвитку продуктивних сил за умов: забезпе-
чення збалансованості в часі та просторі розвитку галузей, що
виробляють і споживають мінеральну сировину; концентрації
бюджетних коштів на перспективних об'єктах надрокористу-
вання; урахування геологічних, технологічних, інвестиційно-
економічних, інфраструктурних, соціально-економічних, еко-
логічних, геополітичних чинників;
нормативності. Обсяги бюджетних коштів на МГДК ма-
ють обґрунтовуватися за допомогою системи гірничо-
геологічних, технологічних, економічних, екологічних норма-
тивів, які становлять інформаційну основу оцінки;
результативності. Результативність функціонування еко-
номічних механізмів модернізації гірничодобувного комплек-
су має оцінюватися за бюджетними, галузевими і регіональ-
ними критеріями. Оцінка результативності має виконуватися
на етапах геологорозвідувальних робіт, видобутку і первинної
переробки корисних копалини і подальшого використання мі-
неральної сировини.
Згідно із сформованою на сьогодні методологією розвит-
ку високоіндустріальних суспільств однією базових умов ста-
лого розвитку модернізованого високотехнологічного гірни-
чодобувного комплексу (МВГДК) є інтегрована за цілями і
завданнями роль усіх його складових, наведених на рисунку
[10].
142
Рисунок. Структурні блоки МВГДК
Структура модернізованого високотехнологічного гірни-
чодобувного комплексу включає такі блоки:
науковий – наукові організації всіх форм власності,
конструкторські бюро, вищі навчальні заклади, наукові під-
розділи підприємств, проектні та проектно-вишукувальні
організації, дослідні заводи, які виконують фундаментальні та
прикладні дослідження, розробки для потреб комплексу;
науково-виробничий – корпорації та підприємства, що
виробляють наукомістку продукцію (питома вага витрат на
НДДКР у річній доданій вартості перевищує середній або
деякий спеціально встановлений для галузі рівень);
освітній – вищі, середні спеціальні навчальні заклади,
центри з підготовки і перепідготовки менеджерів (включаючи
Нау-
ковий
Науково-виробничий
Освітній
Інфраструктурний
Управлінський
Соціальний
143
управління нововведеннями та інноваційними підприємства-
ми);
інфраструктурний – інноваційно-технологічні парки, по-
забюджетні фонди НДДКР, венчурні інноваційні фонди, лізин-
гові компанії, фонди сприяння малому та середньому підпри-
ємництву та інші організаційні елементи інфраструктури;
управлінський – міністерства та відомства, управлінські
структури на державному і регіональному рівнях, конкуруючі
галузі, які здійснюють функції щодо забезпечення функціону-
вання та розвитку МВГДК;
соціальний – суб'єкти соціального забезпечення, що за-
безпечують збереження і поповнення інтелектуального та кад-
рового потенціалу модернізованого комплексу.
Принципово важливою є постійна робота держави, сус-
пільства і самого бізнесу з гармонізації всіх складових, без чо-
го в модернізації гірничодобувного комплексу важко розрахо-
вувати на успіх. У даний час сучасний стан галузі багато в чо-
му тримається завдяки основам, закладеним у радянський пе-
ріод її формування. Пріоритетність у вживанні заходів щодо
даних напрямів не може мати постійного характеру і визнача-
ється лише відставанням будь-яких складових у досягненні
загальних цілей і завдань.
На сьогодні проблеми системного характеру мають місце
практично по всіх вищезазначених складових, проте найбільш
критичними з них є науковий і управлінський блоки. Істотною
мірою від належного рівня відстає соціальний блок. Усі ці
завдання можуть бути максимально успішно вирішені тільки
на основі якісного державно-приватного партнерства.
Література
1. Савицкая Г.В. Анализ эффективности деятельности
предприятия: методологические аспекты / Г.В. Савицкая. – М.:
Новое знание, 2004. – 160 с.
2. Крылов В.М. Анализ финансового состояния и инве-
стиционной привлекательности предприятия / В.М. Крылов,
144
В.М. Власова, М.Г. Егорова и др. – М.: Финансы и статистика,
2003. – 180 с.
3. Щербакова О.Н. Применение современных технологий
оценки стоимости бизнеса действующих компаний / О.Н.
Щербакова // Финансовый менеджмент. – 2003. – №1. – С. 51-
56.
4. Рассказова А.Н. Экономическая добавленная стои-
мость как метод управленческого консалтинга / А.Н. Рассказо-
ва // Финансовый менеджмент. – 2003. – №2. – С. 44-46.
5. Курсов Н.Н. Модернизация концепции добавленной
стоимости в оценке эффективности функционирования пред-
приятия [Электронный ресурс] / Н.Н. Курсов, Н.А. Чечин. –
Режим доступа: http://gigabaza.ru/doc/14215.html.
6. Демьянова О.В. Добавленная стоимость как элемент
эффективности региональной экономической системы [Элек-
тронный ресурс] / О.В. Демьянова // Проблемы современной
экономики. – 2010. – №1. – Режим доступа: http://www.m-
economy.ru/art.php?nArtId=3029.
7. Ларионова Е. Экономическая добавленная стоимость
[Электронный ресурс] / Е. Ларионова // КГ «Воронов и Мак-
симов». – 2003. – №3. – Режим доступа: http:
//www.vmgroup.ru/publications/public11.htm.
8. Тренихин А.П. Оценка бизнеса на основе экономиче-
ской добавленной стоимости [Электронный ресурс] / А.П.
Тренихин, А.Г. Барановский // Экономика и социум. – Режим
доступа: http://www.iupr.ru/domains_data/files/ zurnal_osnovnoy
_2_7_2013_chast_3/ Baranovskiy4.pdf.
9. Пешков А.А. Системный анализ проблемы экономиче-
ского роста на основе развития минерально-сырьевого сектора
[Электронный ресурс] / А.А. Пешков, Н.А. Мацио // Регио-
нальная экономика и управление. – Режим доступа:
http://region.mcnip.ru/modules.php?name=News&file=article&sid=
164.
10. Инновационная экономика (управленческий и марке-
тинговый аспекты) / Д.И. Кокурин, В.С. Волков, Е.И. Сайфул-
лина, К.Н. Назин. – М.: Экономика, 21011. – 532 с.
145
11. Рассуждай Л.М. Управління капіталізацією вугледо-
бувних підприємств на основі модернізації виробництва /
Управління соціально-економічними системами: монографія /
Л.М. Рассуждай, Ю.З. Драчук, Е.Я. Рассуждай / [Л.І. Антош-
кіна, А.Л. Баланда, В.А. Вісящев та ін.]; за ред.
Л.І. Антошкіної, Н.В. Ушенко. – Донецьк: Юго-Восток, 2013. –
268-274 с.
12. Рассуждай Е.Я. Підвищення конкурентоспромож-
ності вугледобувних підприємств на основі оцінки їх капіталі-
зації / Е.Я. Рассуждай, О.С. Шестакова // Вісник Вінницького
політехнічного інституту. – 2013. – №4. – С. 38-41.
13. Горощенко В.В. Методика визначення інвестиційно-
інноваційної привабливості вуглевидобувного підприємства /
В.В. Горощенко // Вугілля України. – 2011. – № 1. – С.27-30.
14. Горощенко В.В. Інноваційна модернізація – важіль
розвитку вітчизняної промисловості / В.В. Горощенко // Мате-
ріали всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю «Сучасні
тенденції економічного та соціального розвитку: держава,
регіон, підприємство» (м. Луганськ, 19 лютого 2014 р.). – Лу-
ганськ: Русь, 2014. – С. 170-171.
Надійшла до редакції 25.11.2014 р.
О.М. Следь, к.е.н.
ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА
В УМОВАХ ЗДІЙСНЕННЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ
ТА ОНОВЛЕННЯ ВИРОБНИЦТВА
Недостатні темпи інноваційного розвитку економіки
України значною мірою обумовлені зниженням питомої ваги
машинобудування в сукупній структурі промисловості держа-
ви і незадовільним рівнем конкурентоспроможності продукції
внаслідок швидкого старіння техніко-технологічної бази виро-
бництва підприємств галузі. Темпи й обсяги оновлення основ-
О.М. Следь, 2014
146
|