Підвищення капіталізації та розвиток промислових підприємств на основі адаптаційного підходу

Розглянуто можливості використання адаптаційного підходу до формування на промисловому підприємстві механізму протистояння кризовим явищам з метою підвищення його капіталізації і стійкості функціонування. Показано, що прискорення темпів змін у зовнішньому і внутрішньому середовищі привело до масштаб...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Солод, М.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2014
Schriftenreihe:	Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95390
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Підвищення капіталізації та розвиток промислових підприємств на основі адаптаційного підходу / М.А. Солод // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 157-168. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-95390
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-953902016-02-26T03:02:28Z Підвищення капіталізації та розвиток промислових підприємств на основі адаптаційного підходу Солод, М.А. Розглянуто можливості використання адаптаційного підходу до формування на промисловому підприємстві механізму протистояння кризовим явищам з метою підвищення його капіталізації і стійкості функціонування. Показано, що прискорення темпів змін у зовнішньому і внутрішньому середовищі привело до масштабного залучення промислового сектору України у процеси перетворень, які потребують розробки і реалізації нового інструментарію, адекватного глобалізаційній і постіндустріальній парадигмі часу і викликам посткризового періоду. Рассмотрены возможности использования адаптационного подхода к формированию на промышленном предприятии механизма противостояния кризисным явлениям c целью повышения его капитализации и устойчивости функционирования. Показано, что ускорение темпов изменений во внешней и внутренней среде привело к масштабному вовлечению промышленного сектора Украины в процесс преобразований, требующих разработки и реализации нового инструментария, адекватного глобализационной и постиндустриальной парадигме времени и вызовам посткризисного периода. The article is devoted to the analysis of methodological approaches to the evaluation of the industrial enterprises adaptive capacity. The results of industrial sector working in the conditions of necessity of overcoming of consequences of world financial and economic crisis are analyses.Grounded, that changes in the market conditions of Ukrainian industrial complex working brings changes in the environment of transformations which need development and realization of new economic instruments, adequate globalization and postindustrial paradigm of time and calls of postcrisis period. It is well proven as a result of the conducted analysis, that development of modern adaptive mechanisms is an important step on the way of overcoming of consequences of world financial and economic crisis and decision of tasks modernization domestic industrial sector.Based on the investigation and generalization of the contemporary methodological approaches to creation and realization of adaptive strategies and analyses practice of their application, the ways of their industrial enterprises using are determined. Development of the methods of industrial enterprises overcoming from the crisis state with the adaptive approach will give possibility not only to promote efficiency of functioning and capitalization of national industrial sector but also, as a result, will assist more steady development of economy of Ukraine on the whole. 2014 Article Підвищення капіталізації та розвиток промислових підприємств на основі адаптаційного підходу / М.А. Солод // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 157-168. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2220-7961 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95390 uk Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Розглянуто можливості використання адаптаційного підходу до формування на промисловому підприємстві механізму протистояння кризовим явищам з метою підвищення його капіталізації і стійкості функціонування. Показано, що прискорення темпів змін у зовнішньому і внутрішньому середовищі привело до масштабного залучення промислового сектору України у процеси перетворень, які потребують розробки і реалізації нового інструментарію, адекватного глобалізаційній і постіндустріальній парадигмі часу і викликам посткризового періоду.
format	Article
author	Солод, М.А.
spellingShingle	Солод, М.А. Підвищення капіталізації та розвиток промислових підприємств на основі адаптаційного підходу Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку
author_facet	Солод, М.А.
author_sort	Солод, М.А.
title	Підвищення капіталізації та розвиток промислових підприємств на основі адаптаційного підходу
title_short	Підвищення капіталізації та розвиток промислових підприємств на основі адаптаційного підходу
title_full	Підвищення капіталізації та розвиток промислових підприємств на основі адаптаційного підходу
title_fullStr	Підвищення капіталізації та розвиток промислових підприємств на основі адаптаційного підходу
title_full_unstemmed	Підвищення капіталізації та розвиток промислових підприємств на основі адаптаційного підходу
title_sort	підвищення капіталізації та розвиток промислових підприємств на основі адаптаційного підходу
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2014
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95390
citation_txt	Підвищення капіталізації та розвиток промислових підприємств на основі адаптаційного підходу / М.А. Солод // Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку: Зб. наук. пр. — К.: ІЕП НАНУ, 2014. — С. 157-168. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Стратегія і механізми регулювання промислового розвитку
work_keys_str_mv	AT solodma pídviŝennâkapítalízacíítarozvitokpromislovihpídpriêmstvnaosnovíadaptacíjnogopídhodu
first_indexed	2025-07-07T02:11:38Z
last_indexed	2025-07-07T02:11:38Z
_version_	1836952373687222272
fulltext	Література 1. Бланк И.А. Управление прибылью / И.А. Бланк.– К.: Ника-Центр, Эльга, 2002. – 752 с. 2. Бабо А. Прибыль / А. Бабо. – М.: Прогресс-Универс, 1993. – 175 с. 3. Циглевич В.Н. Корпоративный менеджмент в усло- виях нестабильного рынка / В.Н. Циглевич. – М.: Экзамен, 2003. – 318 с. 4. Найт Ф.Х. Риск, неопределенность, прибыль / Ф.Х. Найт. – М.: Дело, 2003. – 359 с. 5. Юров В.Ф. Прибыль в рыночной экономике: вопро- сы теории и практики / В.Ф. Юров. – М.: Финансы и статисти- ка, 2001. – 141 с. Надійшла до редакції 08.12.2014 р. М.А. Солод, к.е.н. ПІДВИЩЕННЯ КАПІТАЛІЗАЦІЇ ТА РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ АДАПТАЦІЙНОГО ПІДХОДУ1 Складні трансформаційні процеси, що відбуваються сьо- годні в світогосподарській системі в цілому й у кожній окре- мій країні, призводять до високої нестабільності макросередо- вища діяльності промислових підприємств, а посилення кон- курентної протидії з боку інших суб'єктів господарювання – їх мікросередовища. Така ситуація потребує від підприємств створення механізмів, спрямованих на пристосування до мін- ливого зовнішнього оточення з метою недопущення зниження 1 Дослідження виконано в рамках НДР ІЕП НАН України «Мето- ди розвитку та забезпечення капіталізації промислових підприємств в умовах інституціональних змін» (2012-2015 рр., номер держреєстрації 0112U006882).  М.А. Солод, 2014 157 ефективності своєї діяльності. У той же час більшість вітчиз- няних підприємств у кризових умовах продемонстрували свою нездатність протистояти сучасним викликам, що відобража- ється на загальних підсумках діяльності промислового сектору України. Так, за даними Державної служби статистики України, у 2013 р. порівняно з попереднім роком індекс промислової продукції становив 95,3%. У добувній промисловості за підсу- мками 2013 р. випуск продукції зріс на 0,4%, у тому числі у видобутку металевих руд – на 4,6%. Разом із цим скорочення обсягу виробництва продукції спостерігалося у видобутку кам’яного та бурого вугілля – на 2,4%, сирої нафти та природ- ного газу – на 2,7%. У переробній промисловості індекс про- мислової продукції становив 92,3%. У металургійному вироб- ництві, виробництві готових металевих виробів за підсумками 2013 р. спад виробництва продукції становив 5,8%, у машино- будуванні – 13,8, у виробництві хімічних речовин і хімічної продукції – 17,5%. На підприємствах із виробництва харчових продуктів обсяг виробленої продукції у 2013 р. зменшився на 5,5%, у текстильному виробництві, виробництві одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів – на 6,2% [1]. Негативні наслідки кризових явищ позначилися і на по- казниках капіталізації промислових підприємств. Найбільш пристосованими до складних сучасних умов виявилися великі корпорації. У рейтингах провідних вітчизняних підприємств перше місце, як і в попередні роки, посідає «Метінвест» – най- більший в Україні виробник залізорудної сировини і сталі, що також має суттєві складнощі, з якими він зіткнувся в останній період часу [2; 3]. У нестабільному, складному і досить ворожому середо- вищі, у якому доводиться сьогодні працювати промисловим підприємствам, актуальним є впровадження заходів, що дозво- лять більш ефективно адаптуватися до існуючих умов і забез- печити стабілізацію виробництва та підвищення капіталізації підприємств. 158 Проблеми розвитку промислового виробництва у кризо- вих і посткризових умовах, його структурного і технологічно- го оновлення, підвищення капіталізації підприємств перебу- вають сьогодні в центрі уваги широких кіл науковців і фахів- ців, серед яких слід виділити О. Амошу, І. Алексєєва, Н. Брю- ховецьку, І. Булєєва, В. Вишневського, В. Гейця, Г. Карчеву, М. Кизима, В. Ковальова, М. Козоріз, Е. Кравченко, А. Оста- пенко, Е. Пономаренко, В. Приходько, Л. Фролову, В. Хаусто- ву, С. Шумську, І. Яремко. Незважаючи на вагомий науковий доробок, питання по- шуку дієвих механізмів успішного функціонування і підви- щення капіталізації промислових підприємств у сучасних умо- вах, створення підґрунтя для узгодження процесів модернізації промислового виробництва та його капіталізації залишаються на сьогодні недостатньо розкритими. Мета статті – на основі аналізу основних чинників, які обумовлюють функціонування промислового сектору у кризо- вих і посткризових умовах, обґрунтувати доцільність упрова- дження адаптаційних механізмів розвитку і підвищення капі- талізації промислових підприємств. Адаптивність підприємства в сучасному розумінні – це його здатність передбачати та реагувати на мінливість середо- вища шляхом здійснення змін, зберігаючи при цьому ефектив- ність господарювання. Ефективність без адаптивності може означати вирішення вчорашніх проблем із мінімальним рівнем витрат, у той же час адаптивність без ефективності сприяє швидкому реагуванню, проте з необґрунтованою структурою витрат. Ефективність змін знаходить відображення в результатах фінансово-економічної діяльності та показниках капіталізації підприємства. Адаптивність проявляється в набутті підпри- ємством певних матеріальних, фінансових, соціальних якостей при здійсненні змін у фінансово-господарській діяльності у відповідь на мінливість соціально-економічного оточення. 159 Особливої уваги в цьому світлі потребують питання структурної адаптації, адже структура підприємства повинна мати здатність адаптуватися до змін зовнішнього і внутріш- нього середовища, цільової переорієнтації, нової стратегії роз- витку. Від цього залежить життєздатність підприємства. Тіль- ки адаптивна структура може забезпечити здатність до збере- ження своєї рівноваги, а отже, до виживання і розвитку в умо- вах несподіваних і суттєвих змін. Для підприємства наявність механізмів структурної адаптації означає бути стійким до впливу негативних факторів і бути здатним одержати макси- мум позитивних результатів від можливостей, що відкрива- ються. Однією з основних передумов адаптивності є гнучкість структури. Гнучкість основних характеристик структури: ти- пу, орієнтації, базової конфігурації, забезпечує можливість адаптації підприємства до глобальних змін і встановлює зага- льні форми такої адаптації. При цьому межі гнучкості визна- чають можливу кардинальність зміни структури в процесі адаптації. Наприклад, приватне підприємство з центра- лізованого може стати поліцентричним, але в більшості випад- ків не може стати повністю децентралізованим. Гнучкість основних структурних блоків, ланок і зв'язків визначає можливість здійснення конкретних форм адаптації структури при відповідних змінах ситуації: реорганізації функціональних структур; при формуванні нових блоків, підрозділів і каналів зв'яз- ку; ліквідації частини діючих блоків, підрозділів і каналів зв'язку; при зміні ролі, значимості та режиму функціонування блоків, підрозділів і каналів зв'язку в структурі підприємства. Основу механізму структурної адаптації становить здат- ність економіко-соціальних систем до саморегуляції діяльнос- ті. Система одержує певні сигнали від зовнішнього і внутріш- нього середовища, що свідчать про істотну зміну ситуації. 160 Сприймаючи ці сигнали, вона визначає доцільність структур- ної адаптації, виробляє відповідну цільову орієнтацію і, якщо це необхідно, починає здійснення структурних змін. У процесі адаптації потрібен постійний контроль за відповідністю осно- вних характеристик структури вимогам ситуації, що змінюєть- ся. За необхідності до процесу адаптації вносяться відповідні корективи. Варто зазначити, що згідно з концепцією організаційної поведінки співвідношення виживання й ефективності підпри- ємства розглядається як відношення адаптивності організації та її здатності до адаптації в майбутньому [4, с. 58]. Результат, тобто досягнення певної тактичної чи оперативної цілі – про- дукт функціонування системи у середовищі, в той час як ре- зультативність – ступінь досягнення такої цілі. Отже, в такому ракурсі адаптивність підприємства характеризує стан його розвитку на певний момент часу та дозволяє завдяки впрова- дженню певних механізмів зорієнтувати діяльність підприєм- ства на перспективу. Досягнутий адаптивний ефект – резуль- тат адаптації підприємства відбивається в набутті ним у про- цесі змін певних переваг, що дозволяють йому вчасно зорієн- туватись та приводять до поліпшення результатів діяльності, тобто підтримують процес функціонування системи та забез- печують розвиток. Серед загальних елементів адаптаційного механізму до- цільно виділити моніторинг факторів, що впливають на діяль- ність підприємства, організацію заходів, планування дій, їх реалізацію, контроль за виконанням та необхідні коригування. Зазначені складові відповідають загальноприйнятим теоретич- ним концепціям щодо складу процесів у найбільш відомих ци- клічних моделях діяльності: OODA (спостерігай, орієнтуйся, вирішуй, дій); PDCA (плануй, реалізуй, перевіряй, дій); цикл навчання Колба (спостерігай, обмислюй, приймай рішення, дій); цикл наукового методу (спостерігай, формулюй гіпотезу, перевіряй гіпотезу, будуй теорію) [5, с. 73]. 161 Системоформуючими елементами адаптаційного механі- зму є виконання фундаментальних вимог щодо поєднання та- ких властивостей: детермінованість, повнота і несуперечли- вість, ієрархічність, синергетичність. Детермінованість прояв- ляється як послідовність певних етапів у вигляді замкнутого циклу, що супроводжує адаптацію підприємства до мінливості середовища. Повнота та безперервність, несуперечливість проявляються в розподілі сфери управління та технології про- цесу адаптації згідно з обраними функціями. Ієрархічність до- сягається шляхом розподілення й узгодження центрів відпові- дальності за адаптивні дії на підприємстві. Синергетичність проявляється в адаптивному ефекті від поєднання елементів адаптивного забезпечення господарської одиниці та досягнен- нях і позиції суб’єкта господарювання в ринковому середови- щі. У процесі формування адаптаційних механізмів можна виділити ряд науково-методологічних підходів, якими доціль- но керуватися. Серед них є такі як системний, параметро- діагностичний, цільовий, ситуаційно-ресурсний, компаратив- ний, інвайроментальний, біхевіористський. Залежно від прогнозованості виникнення змін у зовніш- ньому середовищі доцільно виділити три види адаптації: ви- мушена, запланована та попереджувальна. Вимушена адаптація відбувається у випадку, коли зміни у зовнішньому середовищі неочікувані для підприємства. Зде- більшого це мобілізація сил підприємства у відповідь на зміни зовнішнього середовища. При цьому керівництво підприєм- ства має швидко приймати рішення. У більшості випадків мета такої адаптації – виживання підприємства. Успіх адаптації цього виду залежить від наявності необхідних ресурсів і ква- ліфікації та досвіду керівників або тих осіб, які приймають рішення щодо адаптації. Запланована адаптація відбувається у випадку, коли під- приємство має інформацію про те, що в певний час відбудуть- ся зміни у зовнішньому середовищі. При цьому у підприєм- ства є час підготуватися до впливу зовнішнього середовища, 162 проаналізувати можливі альтернативи дій, прорахувати бюджет адаптаційних заходів. Результати адаптації в основно- му залежать від якості проведеного аналізу можливих альтер- натив адаптаційних дій та наявності необхідних ресурсів. За- планована адаптація в основному забезпечує успішну діяль- ність підприємства і підвищення його капіталізації. Попереджувальну адаптацію необхідно здійснювати під- приємству, якщо за мету ставиться його успішний розвиток і нарощування капіталізації. Її особливість полягає в тому, що такий підхід передбачає постійне спостереження й аналіз зов- нішнього і внутрішнього середовища. Метою цього є отри- мання сигналу про можливі впливи зовнішнього середовища на діяльність підприємства ще до того, як буде достовірне під- твердження, що зазначені зміни в зовнішньому середовищі дійсно відбудуться. На жаль, не всі підприємства можуть упроваджувати попереджувальну адаптацію в життя, тому що, по-перше, вона потребує наявності постійної статті витрат, оскільки необхідно безперервно проводити моніторинг зовні- шнього і внутрішнього середовища; по-друге, необхідно мати доступ до достовірної і повної інформації при проведенні ана- лізу середовища; по-третє, необхідно мати персонал, який у змозі кваліфіковано аналізувати зовнішнє і внутрішнє середо- вище, робити правильні висновки та на їх основі обирати оптимальні на цей час альтернативи адаптаційних дій. На сьо- годні, вочевидь, повною мірою використовувати попереджу- вальну адаптацію можуть тільки великі підприємства з широ- кими зв’язками – як виробничими, так і політичними, які ма- ють у своєму розпорядженні значні ресурси та можливість найняти або навчити висококваліфікований персонал. Залежно від того, яку адаптацію збирається здійснювати підприємство (вимушену, заплановану або попереджувальну), може бути декілька альтернатив реакції на вплив зовнішнього середовища, а відповідно, і різні стратегії здійснення адаптації. Можна виділити умовно декілька типів адаптаційних механіз- мів, характеристики яких наведено в таблиці. 163 Таблиця Порівняльна характеристика видів адаптаційних механізмів 1 Вид адап- тації Мета адаптації Особливості здійснення адаптації Стратегії здійснен- ня адап- тації Вид під- приєм- ства Виму- шена Виживан- ня підпри- ємства і забезпе- чення мо- жливості подальшої роботи Відбувається у випадку, коли зміни у зовнішньому середо- вищі неочікувані для підпри- ємства. Залежить від наявності ресу- рсів, кваліфікації та досвіду керівного персоналу. Майже немає альтернатив адаптаційних дій Реагуюча Будь- яке, але здебі- льшого невели- кі під- приєм- ства Запла- нована Досягнен- ня запла- нованих показників діяльності і капіталі- зації під- приємства Відбувається у випадку ная- вності достовірної інформації про зміни у зовнішньому середовищі у певний час. Результати адаптації зале- жать від якості проведеного аналізу можливих альтерна- тив адаптаційних дій та ная- вності необхідних ресурсів. Альтернативи адаптаційних заходів є, але їх кількість значно обмежена браком часу, інформації та ресурсів Захисна Неве- ликі або середні підпри- ємства Попе- реджу- вальна Сталий успішний розвиток і підвищен- ня капіта- лізації підприєм- ства Постійне спостереження за змінами зовнішнього і внут- рішнього середовища для отримання сигналів про його можливі впливи на діяльність підприємства до достовірно- го підтвердження зазначених змін. Необхідні значні ресурси, висококваліфіковані кадри, політичні, економічні та інші зв’язки, тривалий час на про- ведення аналітичних та роз- відницьких дій. Найбільша кількість можли- вих альтернативних адапта- ційних дій через наявність додаткової інформації та часу Розвід- ницькі та аналі- тичні Великі підпри- ємства 1 Складено автором. 164 Основу розвідницьких та аналітичних стратегій стано- вить освоєння нової продукції, послуг, ринків. Реалізація да- них стратегій потребує масштабного аналізу зовнішнього се- редовища підприємства. Для цього необхідні значні ресурси, висококваліфіковані кадри, політичні й економічні зв’язки, тривалий час на проведення аналітичних та розвідницьких дій. Саме ці стратегії характерні для попереджувальної адаптації підприємства. Дозволити повною мірою використовувати по- переджувальну адаптацію та втілювати в життя розвідницькі й аналітичні стратегії можуть тільки великі підприємства, на- самперед із вертикально інтегрованою структурою, які в змозі не тільки самі змінюватися, але і змінювати зовнішнє середо- вище, наприклад, шляхом сприяння законодавчому формуван- ню необхідних умов діяльності. В Україні це підприємства, які посідають перші місця в рейтингах капіталізації та списках провідних промислових підприємств. Оборонні та реагуючі стратегії і відповідні адаптаційні механізми притаманні середнім та невеликим підприємствам, які не мають достатньо ресурсів для масштабного аналізу зов- нішнього і внутрішнього середовища і, як результат, не мо- жуть передбачувати зміни в ньому. У кращому випадку під- приємство намагається підтримати свій існуючий стан, вико- ристовуючи оборонну стратегію адаптації. Тобто підприємст- ву відомо про негативні зміни у соціально-економічному сере- довищі та воно обирає адаптаційні заходи для захисту своєї діяльності. Це характерно для запланованої адаптації. У гір- шому випадку підприємство здійснює необґрунтовані відпо- відним аналізом адаптивні дії, тобто намагається реагувати хоча б для того, щоб вижити. Необхідно зазначити, що реагу- ючі стратегії в основному використовують у випадку здійс- нення вимушеної адаптації, їх обирають невеликі підприєм- ства, які використовують лише обмежені ресурси. Варто під- креслити, що якщо в сучасних умовах застосовувати виключно реагуючу стратегію, то будь-яке підприємство навряд чи витримає тиск змін зовнішнього середовища. 165 Отже, якщо підприємство ставить за мету успішний роз- виток, то в першу чергу воно має застосовувати механізми по- переджувальної адаптації і відповідні розвідницькі та аналіти- чні стратегії адаптації, за необхідності – заплановану адапта- цію і в основному застосовувати оборонні стратегії, лише в окремих випадках – вимушену адаптацію і реагуючі стратегії. Метою впровадження адаптаційних механізмів на під- приємстві є досягнення мінімуму невідповідності між підпри- ємством та зовнішнім середовищем, яке може бути представ- лений кількісними та якісними показниками. Особливість пла- нового та фактичного результату попереджувальної адаптації полягає в тому, що за рахунок того, що при встановленні пла- нового результату попереджувальної адаптації є більше ін- формації та часу, виникає можливість розглядати більшу кіль- кість альтернативних адаптаційних дій. Через це відбувається визначення планового результату адаптації, який найбільше відповідає вимогам зовнішнього середовища та можливостям підприємства на цей час. Саме це обумовлює велику вірогід- ність фактичного досягнення планових результатів попере- джувальної адаптації. Для успішного застосування механізмів поперед- жувальної адаптації важливо знати особливості оточуючого зовнішнього середовища, вміти розпізнати його сигнали про можливі впливи змін на діяльність підприємства. А для цього необхідні працівники з високими аналітичними здібностями та знанням зовнішнього середовища. Здійснення попереджуваль- ної адаптації на великому промисловому підприємстві можли- ве на базі аналітичного відділу, який зазвичай є на таких під- приємствах. При цьому основним завданням є аналіз діяльнос- ті підприємства, аналіз зовнішнього середовища, співставлен- ня даних підприємства та стану зовнішнього середовища, ана- літичні висновки щодо можливого впливу конкретних факто- рів зовнішнього середовища та пропозиції альтернативних адаптаційних дій. 166 У рамках попереджувальної адаптації насамперед необ- хідно аналізувати макросередовище підприємства. Наступним кроком є дослідження складових мікросередовища, на які вплинули зміни в макросередовищі підприємства, та визна- чення, як ці зміни вплинуть на діяльність підприємства. Після цього має бути здійснено розробку альтернативних адаптацій- них заходів. У разі таких дій можна розраховувати на те, що негативні зміни зовнішнього середовища не будуть істотно заважати діяльності підприємства, а позитивні зміни значно її покращать. Висновки. Резюмуючи вищенаведене, слід зазначити, що показники функціонування промислового сектору України в сучасних умовах свідчать про нестачу в арсеналі вітчизняних підприємств ефективних інструментів протидії кризовим яви- щам, які б дозволили пристосуватися до швидких змін у соціа- льно-економічному середовищі. Застосування адаптаційних механізмів дає промисловим підприємствам можливість для розробки та розрахунку всього спектру альтернативних дій, а відповідно, і можливість прий- няття виваженого й обґрунтованого рішення щодо здійснення модернізаційної трансформації підприємства. У сучасних умо- вах це дає значну перевагу підприємствам, особливо тим, які здатні здійснювати попереджувальну адаптацію, забезпечуючи стійку успішну діяльність, розвиток і зростання капіталізації. Література 1. Соціально-економічне становище України за 2013 рік Повідомлення Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www.ukrstat.gov.ua/druk/soc_ek/2013/publ_12_2013_u.html. 2. 50 ведущих компаний Украины // Коммерсант. – 2013. – №177 (1880) [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.kommersant.ua/doc/2332005. 167 3. 200 крупнейших компаний Украины. Рейтинг Forbes [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http: //forbes.ua/ratings/2. 4. Зяблицкая Н.В. Оценка адаптационного потенциала предприятий нефтегазовой отрасли: монография / Н.В. Зяб- лицкая. – Нижневартовск: Изд-во Нижневарт. гуманит. ун-та, 2011. – 163 с. 5. Грунин O.A. Формирование адаптивности систем управления организацией предпринимательского типа / О.А. Грунин, А.А. Куприн. – СПб: Астерион, 2010. – 188 с. Надійшла до редакції 19.11.2014 р. Л.Л. Стариченко к.э.н., И.В. Фокина, к.э.н. ИНСТИТУЦИОНАЛИЗАЦИЯ РЫНОЧНОЙ ИНФРАСТРУКТУРЫ УГОЛЬНОЙ ОТРАСЛИ1 Процесс становления рыночных институтов, начатый в Украине в 1990-х годах, происходит противоречиво и нерав- номерно, что негативно отражается на угольной промышлен- ности, которая характеризуется низкой адаптивной способно- стью к новым условиям хозяйствования. Изменения хозяйст- венных отношений в условиях рыночной среды повышают значимость инфраструктуры отрасли, содержание и темпы процессов формирования которой должны соответствовать объективным потребностям. Рыночная инфраструктура, наря- ду с производственной и социальной, является неотъемлемым элементом национальной экономики. Именно рыночная ин- 1 Исследование выполнено в рамках научно-исследовательской работы ИЭП НАН Украины «Развитие институциональной среды про- мышленного производства с учетом отраслевой специфики» (№ госре- гистрации 0113U004371).  Л.Л. Стариченко, И.В. Фокина, 2014 168

Підвищення капіталізації та розвиток промислових підприємств на основі адаптаційного підходу

Institution

Ähnliche Einträge