Працевикористання цивільного населення на окупованій території України (1941-1944рр.): історіографія питання

Мета даної публікації, проаналізувати історіографію питання працевикористання цивільного населення на окупованій території України. Визначити ступінь дослідженості проблематики вітчизняними і зарубіжними науковцями. З’ясувати, які аспекти теми залишилися поза увагою дослідників, або ж потребують бі...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Лобода, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2009
Назва видання:	Сторінки воєнної історії України
Теми:	Методологія, історіографія та джерелознавство
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95593
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Працевикористання цивільного населення на окупованій території України (1941-1944рр.): історіографія питання / М. Лобода // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2009. — Вип. 12. — С. 31-44 . — Бібліогр.: 58 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-95593
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-955932016-03-02T03:02:03Z Працевикористання цивільного населення на окупованій території України (1941-1944рр.): історіографія питання Лобода, М. Методологія, історіографія та джерелознавство Мета даної публікації, проаналізувати історіографію питання працевикористання цивільного населення на окупованій території України. Визначити ступінь дослідженості проблематики вітчизняними і зарубіжними науковцями. З’ясувати, які аспекти теми залишилися поза увагою дослідників, або ж потребують більш глибокого аналізу, − що є необхідною передумовою для відтворення цілісної і об’єктивної картини окресленої вище проблеми. Визначити напрями наступних досліджень. 2009 Article Працевикористання цивільного населення на окупованій території України (1941-1944рр.): історіографія питання / М. Лобода // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2009. — Вип. 12. — С. 31-44 . — Бібліогр.: 58 назв. — укр. XXXX-0019 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95593 uk Сторінки воєнної історії України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Методологія, історіографія та джерелознавство Методологія, історіографія та джерелознавство
spellingShingle	Методологія, історіографія та джерелознавство Методологія, історіографія та джерелознавство Лобода, М. Працевикористання цивільного населення на окупованій території України (1941-1944рр.): історіографія питання Сторінки воєнної історії України
description	Мета даної публікації, проаналізувати історіографію питання працевикористання цивільного населення на окупованій території України. Визначити ступінь дослідженості проблематики вітчизняними і зарубіжними науковцями. З’ясувати, які аспекти теми залишилися поза увагою дослідників, або ж потребують більш глибокого аналізу, − що є необхідною передумовою для відтворення цілісної і об’єктивної картини окресленої вище проблеми. Визначити напрями наступних досліджень.
format	Article
author	Лобода, М.
author_facet	Лобода, М.
author_sort	Лобода, М.
title	Працевикористання цивільного населення на окупованій території України (1941-1944рр.): історіографія питання
title_short	Працевикористання цивільного населення на окупованій території України (1941-1944рр.): історіографія питання
title_full	Працевикористання цивільного населення на окупованій території України (1941-1944рр.): історіографія питання
title_fullStr	Працевикористання цивільного населення на окупованій території України (1941-1944рр.): історіографія питання
title_full_unstemmed	Працевикористання цивільного населення на окупованій території України (1941-1944рр.): історіографія питання
title_sort	працевикористання цивільного населення на окупованій території україни (1941-1944рр.): історіографія питання
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Методологія, історіографія та джерелознавство
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95593
citation_txt	Працевикористання цивільного населення на окупованій території України (1941-1944рр.): історіографія питання / М. Лобода // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2009. — Вип. 12. — С. 31-44 . — Бібліогр.: 58 назв. — укр.
series	Сторінки воєнної історії України
work_keys_str_mv	AT lobodam pracevikoristannâcivílʹnogonaselennânaokupovaníjteritorííukraíni19411944rrístoríografíâpitannâ
first_indexed	2025-07-07T02:09:35Z
last_indexed	2025-07-07T02:09:35Z
_version_	1836952245150679040
fulltext	М. Лобода (Київ) ПРАЦЕВИКОРИСТАННЯ ЦИВІЛЬНОГО НАСЕЛЕННЯ НА ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ (1941−1944 рр.): ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ* У роки Другої світової війни керівництво нацистської Німеччини планувало якомога ефективніше використати економічний потенціал окупованих терито- рій. Україні в цих планах відводилася роль невичерпного постачальника продо- вольства й сировини. Передбачалося, з проведенням деіндустріалізації великих промислових центрів, на території України залишити лише видобуток природ- них ресурсів для їх подальшого вивезення в Рейх. Проте, після провалу «бліцкрігу» акценти в економічному освоєнні окупова- ної території дещо змінилися – зроблено ставку не лише на сільське господар- ство і видобувну галузь промисловості, а й на відновлення інших галузей важкої індустрії. Реалізація цих планів (введення в дію зруйнованих підприємств, за- водів, шахт, цехів) потребувала великої кількості робочої сили. Надходження трудових ресурсів, в основному, відбувалося за рахунок радянських військово- полонених та місцевого цивільного населення. Мета даної публікації, проаналізувати історіографію питання працевикори- стання цивільного населення на окупованій території України. Визначити сту- пінь дослідженості проблематики вітчизняними і зарубіжними науковцями. З’ясувати, які аспекти теми залишилися поза увагою дослідників, або ж потре- бують більш глибокого аналізу, − що є необхідною передумовою для відтворення цілісної і об’єктивної картини окресленої вище проблеми. Визначити напрями наступних досліджень. Під поняттям «працевикористання» науковці, перш за все, розглядають при- мусове залучення працездатного населення до виробничої діяльності. Дослід- жуючи проблему працевикористання цивільного населення на окупованій тери- торії України вважаємо за необхідне об’єднати усі категорії трудових ресурсів (окрім військовополонених, а також членів військових формувань ворожої армії), які в 1941−1944 рр. перебували на території України і були залучені окупаційною владою до виробничого процесу. На нашу думку проблема «працевикористання» включає комплекс питань: мобілізаційні методи поповнення підприємств, госпо- дарств, організацій працездатною робочою силою; сама робота на виробництві; охорона та умови праці; матеріальне забезпечення; підготовка кадрів тощо. * Дослідження здійснене у рамках науково-дослідного проекту «Працевикористання трудових ресурсів у важкій промисловості України тоталітарними системами нацистської Німеччини та Радянського Союзу (1941−1950 рр.)», за підтримки Фонду «Пам’ять, відпо- відальність і майбутнє». Радянська історіографія періоду Другої світової війни нараховує значний масив наукових праць. Окремі з них, хоч і не ставлять за мету з’ясувати «пи- тання працевикористання цивільного населення на окупованій території України» певною мірою висвітлюють деякі дотичні аспекти теми. Перші відомості з досліджуваної проблеми з’явилися ще в роки війни. В своїх працях: О. Глухий, К. Дубина, О. Іонов, Л. Новиченко, П. Сліпчук, О. Корнійчук, З. Шульга та інші автори1, піднімали питання про сутність і характер окупаційного режиму, зображували підневільне становище підокупа- ційної людності. Дослідники висвітлювали наміри загарбників щодо перетво- рення окупованої території на джерело дешевої робочої сили, викривали злочини проти місцевого населення. Поодиноко, здебільшого для ілюстрації злочинних дій нацистського уряду, автори використовували в своїх працях фраг- менти з умов життя окупованого населення. Наприклад, Л. Новиченко у брошурі «Гітлерівська кріпаччина. (Про «німецьку земельну реформу» на тим- часово окупованій Україні)» посилаючись на газету «Гамбургер фремденблатт» зазначав: «Раннім ранком, все чоловіче населення села віком від 16 до 80 років мовчки шикується біля комендатури. Рівно о 7 год. 45 хв. на ганок виходить ні- мецький унтер-офіцер в супроводі одного з жителів, що знає німецьку мову. В руках у нього товста книга. Він робить перекличку, ніби фельдфебель на под- вір’ї казарми. Все населення знаходиться в розпорядженні німецьких військ. Командир розквартированої в селі роти німецьких солдат розпорядився, щоб продовольство видавалося тільки особам, які регулярно працюють на німців»2. Проте, таких сюжетів було не багато. Один, два, в кращому випадку три на брошуру. Публікації воєнних років не охоплюють широкої географії України, незавжди відповідають науковим стандартам, носять агітаційний, пропаган- дистський характер. Їх основна мета полягала у тому, щоб викликати супротив у радянської людини до завойовників і їх «нового порядку», мобілізувати яко- мога більше населення на боротьбу з ворогом. В перше післявоєнне десятиріччя науковці розпочали активний збір і підго- товку до друку матеріалів і документів про Другу світову війну. Результати цих напрацювань − регіональні збірники документів, що містять чималий пласт ін- формації про окупаційний режим в Україні: про злочинну політику «нової влади», запровадження загальної трудової повинності, експлуатацію працездатного населення тощо3. Згадані збірники, поряд з періодичною пресою окупаційного періоду стали одним з основних джерел у наступних напрацюваннях учених. У цей же час з під пера науковців виходить друком ціла низка перших уза- гальнюючих праць: І. Анісімов, Г. Кузьмін «Великая Отечественная война Со- ветского Союза, 1941−1945», І. Мінц «Великая Отечественная война Советского Союза», Н. Вознесенский «Военная экономика СССР в период Отечественной войны»4. У загаданих публікаціях автори роблять спроби дослідити й охаракте- ризувати події війни в усіх її проявах. Щоправда, через нагромадження вели- чезного комплексу питань з проблематики Другої світової війни, поза їхньою увагою, в числі інших, залишилися також тема залучення і використання трудо- вих ресурсів окупаційною владою. 32 М. Лобода У 1956 р. опубліковано монографію М. Супруненка «Украина в Великой Оте- чественной войне Советского Союза» − перша узагальнююча праця з історії України років війни5. Загалом, дослідження акцентує увагу читачів на наступних проблемах: міжнародному і внутрішньому становищі Радянського Союзу напе- редодні війни; початку воєнних дій; оборонних боях; розвитку народної бо- ротьби на окупованій території України; злочинних діях німецької влади; супротиву населення і визначальній ролі у боротьбі з ворогом Комуністичної партії; відбудові промисловості і сільського господарства. У своєму дослідженні, серед інших питань, історик, поверхово торкається режиму примусової праці, окупаційної політики на селі та протидії населення заходам нової влади, розг- лядає різні аспекти життя людей під час окупації. Зокрема, автор зупиняється на питаннях продовольчого забезпечення населення, умовах життя, загальному обов’язку праці. Вказує на примусові методи залучення працездатного контин- генту до роботи. Згадує про використання праці підлітків, робітників на проми- слових підприємствах, залізницях, селян у общинних господарствах. В 1960-х рр. радянська історіографія поповнилася рядом наукових праць, ав- тори яких досліджували проблеми селян періоду Другої світової війни. Так, М. Івасюта6 зосередив увагу на становищі селян західних областей України та їх боротьбі з ворогом. Ю. Арутюнян7, з’ясовуючи різні аспекти життя сільських мешканців в роки Великої вітчизняної війни, розглядає в т.ч. і проблеми україн- ського селянства за часів окупації. Щоправда, у зв’язку з тим, що географічні межі його дослідження охоплюють увесь Радянський Союз, відомості щодо України містять поверховий характер. Більш ґрунтовно тему українського селянства в роки війни вивчав С. Лаута8. Результати його напрацювань опубліковано в монографії «Колгоспне селянство України в роки Великої вітчизняної війни». З огляду на нашу проблему слід від- мітити, що вчений, аналізуючи нацистську політику на селі, розглянув соціально- економічне становище колгоспників (зупинився на податковій політиці окупантів, навів норми натуральних поставок харчових продуктів, розміри штрафів та інших грошових данин, що слугували формами визискування продуктивних сил), по- верхово згадує про режим примусової праці, виділяє категорії населення, на які покладалася організація системи примусової праці і відчуження продуктів гос- подарства общини, а також зображує протидію населення заходам нової влади. Серед праць 1960-х рр. привертають також увагу дослідження М. Коваля9. Вче- ний, відтворює політику німецької влади щодо пограбування України і наводить приклади супротиву населення (саботажі, диверсії) цій політиці як в аграрному так і в промисловому секторах. Окремі зі згаданих питань в дещо іншому ракурсі висвітлюють у своїх напрацюваннях П. Дишлевий10, та В. Нем’ятий11. Цінним надбанням радянської наукової думки є спільне монографічне до- слідження М. Загорулька та А. Юденкова «Крах плана «Ольденбург» о срыве экономических планов фашистской Германии на оккупированной территории СССР»12 (1974 р., ІІ видання). В одному з підрозділів монографії проаналізовано соціально-економічне становище населення окупованих територій. Зокрема, ав- тори описали матеріально-побутові умови населення, продовольче постачання 33Методологія, історіографія та джерелознавство жителів міст, оплату праці, залучення робітників, до виконання різних видів робіт. У їхній праці питання використання місцевого населення на окупованих територіях, є складовою проблеми розгортання підпільної боротьби робітників і сільського населення проти втілення у життя окупаційної політики завойовни- ків у пограбуванні економіки країни. Автори дослідили деяку трансформацію окупаційної політики в ході війни, німецька влада змушена була використову- вати як метод управління не лише терор, а й соціальну демагогію. Загалом праця характеризується широким залученням архівних документів і матеріалів. Із узагальнюючих багатотомних, фундаментальних праць, радянського пе- ріоду (опублікованих в 1960−1980-х рр.)13 слід відмітити «Історію Української РСР» у восьми томах, десяти книгах14. Зокрема, 7 том містить підрозділ «Ні- мецько-фашистський окупаційний режим» в якому поверхово висвітлено плани окупантів щодо території України, політика пограбування та знищення матері- альних і культурних цінностей, запровадження загальної трудової повинності на користь окупаційної влади. У середині 1980-х рр. з початком «перебудови» в СРСР, спостерігалося по- жвавлення наукової думки. Вчені отримали змогу значно розширити коло дослід- жуваних проблем. Як результат – відбулося накопичення і оприлюднення нових архівних даних щодо питань, які побіжно розглядалися у попередні десятиліття. З огляду на нашу проблематику привертає увагу монографія В. Земскова «Ве- дущая сила всенародной борьбы. Борьба советского рабочего класса на временно оккупированной фашистами территории СССР (1941−1944 гг.)»15. Автор ввів у науковий обіг значний пласт матеріалу стосовно робітничого класу в роки війни. Частину дослідження відведено аналізу становища робітників України в умовах нацистської окупації, з’ясовано їх ставлення до «нового порядку», відтворено складний мікроклімат, що склався у робітничому середовищі. Загалом у напрацюваннях радянських дослідників прослідковується певна тенденційність у підборі документальної бази, ідеологічна зашореність, одно- бокість та упередженість у висвітленні окремих сторінок воєнної історії: багато проблем, серед яких і «праця на ворога», залишилися поза увагою науковців. Ос- новні сюжетні лінії у дослідженнях, в кінцевому результаті, зводилися до ви- світлення краху політики завойовників щодо економічного пограбування окупованих територій Радянського Союзу, а також провідної ролі у цьому про- цесі Комуністичної партії. З розпадом Радянського Союзу (1991 р.), коли Україна вийшла на світову арену як суверенна, незалежна держава, розпочався якісно новий етап у розвитку історіографічної науки. Історики отримали доступ до раніше закритих архівних матеріалів, що дало їм можливість значно розширити коло досліджуваних про- блем і почати формувати нове бачення вже висвітлюваних питань. За роки незалежності провідні українські вчені опублікували ряд узагаль- нюючих праць з історії України воєнної доби16. Зокрема, М. Коваль у своїх на- працюваннях17 переосмислив події Другої світової війни і місце в ній України. Його дослідження сприяли подоланню усталених тенденцій, сформованих ра- дянською історіографією. 34 М. Лобода У 2002−2003 роках вийшла друком шеститомна узагальнююча, колективна мо- нографія «Політична історія України. ХХ століття», четвертий том якої охоплює період Другої світової війни18. У п’ятому розділі (написав В. Кучер), приділено увагу окупаційній політиці німецької та румунської влади в Україні. Подано су- часну оцінку багатьом подіям, проаналізовано малодосліджені сторінки війни. Що ж стосується питання „працевикористання цивільного населення на окупованій території України”, то автор зауважує на свідомому виборі певної частини сус- пільства співпрацювати з окупантами19. Обґрунтовує причини цього явища. Зазна- чає, що найпоширенішою була економічна співпраця населення з окупантами. Адже, кинуті на поталу ворогу (згідно з наказами радянського уряду та компартії сільськогосподарські продукти були здебільшого вивезені або знищені, а врожай літа 1941 р. перебував під контролем німецької військової, а потім цивільної ад- міністрації) люди втратили будь-яку можливість забезпечувати своє існування. Як наслідок − населення вимушене масово включатися у господарську діяльність для задоволення своїх життєвих потреб, щоб хоч як-небудь зводити кінці з кінцями. Згадані дослідження в широкому форматі відтворюють картину минулих подій, об’єднують і узагальнюють всі вузлові питання трагічного періоду історії України. Сучасна вітчизняна історіографія поповнилася рядом різнопланових дослід- жень, які допомагають значно ширше відтворити проблематику працевикори- стання цивільного населення на окупованих територіях України у порівнянні з питаннями даної теми, що висвітленні в дослідженнях радянських істориків. Зокрема, окремі аспекти проблеми висвітлює у своєму дисертаційному до- слідженні «Експлуатація трудових ресурсів України гітлерівською Німеччиною у роки окупації» О. Потильчак20. Останній виділив проблему нацистської полі- тики в сфері трудових ресурсів України в самостійний об’єкт спеціального нау- кового розгляду. Залучивши раніше не опублікований архівний матеріал, автор досліджує механізм створення системи примусової праці (під якою об’єднує низку заходів мобілізаційного та організаційного змісту, спрямованих на впро- вадження загального обов’язку праці, облік і реєстрацію трудових ресурсів, об- меження міграції та плинності робочої сили) й особливості її формування в Україні. Поряд з формами і методами експлуатації населення, розглядає соці- альну політику нацистської влади. Вважає, що вона носила пропагандистський характер і ставила за мету стимулювати виробничу активність. Ця думка автора, в подальшому неодноразово підтримується вітчизняними дослідниками. Істо- рик зазначає, що рівень експлуатації всіх категорій працездатного населення України був надзвичайно високим, а продуктивність − мінімальною. І. Вєтров21 аналізує особливості економічної експансії Третього рейху в про- мисловості України. З розкриттям значення української індустрії та її сировин- ної бази для Німеччини, дослідник, що для нас цікаво, приділяє значну увагу примусовому використанню населення на різних роботах та умовах його вижи- вання за «нового ладу». У додатках до книги автор подає списки підприємств і майстерень, що були введені в дію на окупованій території з 1 березня 1942 р. У рамках окресленої теми привертають увагу напрацювання Л. Суюсанова й І. Тарнавського. Так, Л. Суюсанов22 вивчає окупаційну політику щодо вугільної 35Методологія, історіографія та джерелознавство промисловості Донбасу, відтворює втілювану німцями структуру управління гір- ничої індустрії, досліджує трудові відносини в регіоні, з’ясовує шляхи надход- ження робочої сили у вугільну галузь. Загалом, історик приходять до висновку, що у більшості випадків, працю гірників на шахтах Донбасу в часи окупації можна розглядати як значною мірою примусову, а також змушену, з метою влас- ного виживання. І. Тарнавський, у своїх дослідженнях23, розглядаючи заходи окупаційної влади з відновлення та організації функціонування промисловості (в першу чергу видобутку вугілля, і запровадження в Донецькій області приват- ної ініціативи), також вказує на те, що праця на окупованій території носила при- мусовий характер. Хоча, траплялися випадки коли набір працездатного контин- генту на роботу проводився і добровільно. У цьому випадку, − на думку автора, − люди найчастіше керувалися принципом самозбереження. Звичайно були й не- задоволені Радянською владою, вони охоче йшли на співпрацю з окупантами. Окремі питання теми «працевикористання цивільного населення на окупова- ній території України» розглянуто в ряді досліджень, що виконані в руслі соці- альної історії. Сучасні науковці в своїх працях на провідне місце виводять пересічну людину з її повсякденними проблемами. На нашу увагу заслуговує монографія Т. Вронської «В умовах війни: життя та побут населення міст України (1943−1945 рр.)»24. Автор, одна з перших, досліджує проблеми життя та побуту людей в роки війни. Відтворюючи становище населення на визволе- ній території України, дослідниця аналізує наслідки нацистської окупації, окрес- лює коло соціальних проблем, з’ясування яких є необхідною умовою для об’єктивного висвітлення історичного минулого. Актуальними для нас є також численні наукові праці, в яких деталізовано вивча- ється історія окремих населених пунктів. Зокрема, одним з найгрунтовніших ре- гіональних досліджень окупаційного періоду в Україні на даний час можна вважа- ти монографію А. Скоробагатова25. В ній показано різноманітні аспекти політич- ного та повсякденного життя населення м. Харків. Зокрема, для нашої проблеми цінним є висвітлення шляхів забезпечення мешканців міста продуктами харчу- вання та предметами першої необхідності; рівень їх медичного обслуговування; культурне та освітнє життя тощо. Історик наводить приклади різних видів робіт, які доводилося виконувати городянам за окупаційної влади, називає підприємства та кількість зайнятих на них працівників. Зазначає, що мобілізація робочої сили у підокупаційному Харкові часто набувала характеру військових операцій. Т. Заболотна вивчаючи повсякденне життя населення Києва в роки нацистсь- кої окупації 1941−1943 рр., зосередила увагу на вирішенні побутових, медичних та культурних запитів жителів міст, з’ясовує шляхи їх реалізації за „нової влади”. Результати напрацювань автора викладено у дисертаційному дослідженні26. У руслі соціальної історії виконана і монографія Г. Голиша «У вирі війни. Становище неповнолітніх громадян України в 1941−1945 рр.» 27. В одному із пі- дрозділів книги, автор аналізує питання пов’язані з визискуванням праці дітей і підлітків на окупованих теренах Наддніпрянської та Східної України. Прихо- дить до висновку, що в основі залучення неповнолітніх до праці лежав принцип загальної трудової повинності, а його реалізація пов’язувалася із застосуванням 36 М. Лобода методів силового тиску і відсутністю винагороди. На думку дослідника, міні- мальний віковий поріг використання праці підлітків варіювався в залежності від конкретних обставин. У міру ускладнення воєнно-економічного становища Ні- меччини набував стійкої тенденції до зниження. Г. Голиш окреслює основні сфери дитячого працевикористання. Вказує, що неповнолітні найбільше вико- ристовувалися на роботах з благоустрою населених пунктів та в сільському гос- подарстві, проте досить часто вони залучалися й до фізично непосильної та особливо небезпечної трудової діяльності28. Сучасна вітчизняна історіографія поповнилася також рядом досліджень, що висвітлюють різноманітні аспекти нацистської окупаційної політики в аграр- ному секторі як усієї України в цілому, так окремих її регіонів. Варто відмітити напрацювання Н. Глушенок, О. Перехреста, В. Нестеренка, Ю. Ніколайця, М. Слободянюка, В. Солодько, М. Романюка, В. Ревегука, Т. Нагайка та ін.29 В своїх працях науковці порушують питання економічного та соціального ста- новища українського селянства. Намагаються прослідкувати еволюцію настроїв населення від політики «нового ладу». Висвітлюють форми та методи викори- стання людських та матеріальних ресурсів українського села, нацистську полі- тику матеріального і психологічного заохочення селянства. Зокрема, М. Слободянюк у публікації «Селяни України під нацистським оку- паційним режимом, 1941−1944 (на матеріалах південних областей)»30 обґрунто- вує причини прихильного ставлення певних категорій населення до приходу німецьких військ та їх окупаційної політики. Вважає, що «німецькі окупанти, за відповідної політики, могли дістати підтримку досить широкого прошарку українського селянства, бо відсоток різного роду репресованих та розкуркуле- них, переслідуваних за свої політичні, національні чи релігійні переконання, фольксдойчів, селян, які прагнули приватизації землі, і просто кон’юнктурників був, вочевидь, чималим»31. Здебільшого всі дослідники, зауважують на планах нацистської Німеччини щодо населення окупованих областей, їх безправному становищі, політиці максимально ефективної експлуатації. Не становить виключення і А. Болянов- ський. У публікації „Соціальний аспект гітлерівського «нового порядку» в Га- личині у 1941−1944 роках”32 історик вказує, що поряд з обов’язком працювати, поневолені соціальні групи очікувало стягування з них великої кількості подат- ків та грошових поборів; наголошує на різниці в оплаті праці за одну і ту ж ро- боту між німецьким та ненімецьким населенням Дистрикту. В дисертації «Німецька окупаційна політика у соціокультурній сфері в рей- хскомісаріаті «Україна» (1941−1944 рр.)» І. Спудки33 серед інших розглянуто питання соціального забезпечення населення. Автор, аналізуючи соціальну по- літику окупаційної влади на території рейхскомісаріату „Україна”, вказує на її яс- краво виражений пропагандистський характер. Всі заходи влади проводилися з метою налагодити мінімальне забезпечення тієї частини населення, робота якої мала безпосереднє значення для задоволення потреб Третього рейху. Важливою складовою ефективного працевикористання населення є наявність кваліфікованих спеціалістів. Яким чином німецька окупаційна влада вирішувала 37Методологія, історіографія та джерелознавство проблему створення та забезпечення діяльності спеціальних ремісничих і фахо- вих шкіл досліджують О. Потильчак34, В. Гінда35. Зокрема, О. Потильчак, ак- центує увагу на підготовці фахівців нижньої ланки через систему початкових і підготовчих професійних шкіл, навчальних майстерень й курсів, а також політиці у сфері підготовки спеціалістів із середньою та вищою спеціальною освітою в Україні. Науковець приходить до висновку, що «відкриті навчальні заклади ціл- ковито вписувалися в специфічну колоніальну систему професійної підготовки кадрів і за умов тривалого функціонування та налагодженої підготовки спеціа- лістів змогли б забезпечити потреби окупантів у фахівцях потрібних професій. Проте, загалом, заходи німецької окупаційної влади спрямовані на поповнення ринку кваліфікованої робочої сили та спеціалістів шляхом підготовки україн- ської молоді, не мали бажаних для німців наслідків. Вони носили обмежений ха- рактер, були надто не послідовними і суттєво не вплинули на збільшення кількості фахівців потрібних професій»36. В. Гінда, вивчаючи становище в освіті в роки німецької окупації в Генеральному окрузі «Житомир», поряд з іншими навчальними закладами досліджує розгортання діяльності фахових освітніх установ. Робить висновок, що «німецьку адміністрацію цікавило задоволення потреб у фахівцях технічних і сільськогосподарських професій; головним зав- данням учнів у таких закладах стало здобуття вузькоспеціальних елементарних навичок, достатніх для виконання відповідних робіт»37. Побіжно питання підготовки фахівців різних спеціальностей в Генерал-гу- бернаторстві розглядають у своїх дослідженнях Н. Антонюк, І. Андрухів, о. Петро Кам’янський38. Вцілому ж, усі автори сходяться на думці, що освітня по- літика німецької влади мала забезпечити дієве функціонування системи еконо- мічного пограбування України. Деякі аспекти окупаційної політики союзників Німеччини румун висвітлюють П. Рекотов39, С. Гальчак40, В. Щетніков41. У своїх розробках, дослідники окрім ін- шого, приділяють увагу питанню працевикористання місцевого населення. На думку авторів використання робочої сили румунськими властями принципово не відрізнялося від подібної практики в інших окупаційних зонах, хоча й мало певні особливості. С. Гальчак, розглядаючи політику румунської окупаційної влади на території Північної Трансністрії, зазначає, що на відміну від німців румуни не пе- реміщували населення, вважаючи, що «значно більший валовий прибуток можна було отримати, максимально експлуатуючи його саме за місцем проживання»42. В. Щетніков у публікації «Одеса під час фашистської окупації 16 жовтня 1941– 10 квітня 1944 рр.» вказує, що з метою ефективного використання робочої сили Трансністрії у серпні 1942 р. було створено «трудове військо» куди входили юнаки 20-річного віку. Перераховує види робіт де їх мали використовувати43. У монографії М. Шитюка і Н. Сугацької «Геноцид проти євреїв Південної України в роки німецько-румунської окупації (1941−1944 рр.)»x44 містяться ві- домості про існування в румунській зоні окупації таборів примусової праці та гетто, контингент яких залучався до виконання різних видів робіт. І. Андрухів та о. Петро Кам’янський згадують про використання працездатного населення Ста- ніславського гетто (Генеральна Губернія)45. 38 М. Лобода Загалом, характеризуючи сучасну вітчизняну історіографію проблеми праце- використання цивільного населення на окупованій території України можна го- ворити про наявність ряду різнопланових досліджень, які подекуди ґрунтовно, подекуди частково, чи навіть кількома реченнями вводять в науковий обіг неві- домі раніше матеріали. Порівняно з радянською історіографією розширено тематику досліджуваних проблем. Зокрема, з огляду на проблему нашого наукового пошуку історична наука збагатилася повідомленнями і відомостями про підготовку фахівців різних спеціальностей, соціально-економічне становище населення за «нового порядку». Розглядаючи зарубіжну історіографію (1945−2008 рр.) варто зазначити, що науковці при написанні різних аспектів історії періоду Другої світової війни були більш вільні у виборі теми, специфіки підходів і методів досліджень. На розсуд пошуковців пропонувалися найрізноманітніші архівні джерела. Єдине табу – об- меженість щодо радянських архівосховищ з їх базою даних. Проте, попри на- явні дослідження німецької окупаційної політики, проблема залучення та використання праці цивільного населення на окупованих територіях України жодного разу не стала предметом окремого наукового пошуку. Перші праці, в яких висвітлено нацистську окупаційну політику на окупова- них територіях Радянського Союзу, почали з’являтися наприкінці 50-х на по- чатку 60-х рр. ХХ ст. Так, у 1957 р. вийшла друком монографія О. Далліна «Німецьке правління в Росії: 1941−1945. Аналіз окупаційної політики». Вчений, спираючись на ґрунтовну джерельну базу, намагався проаналізувати економічну стратегію нацистської верхівки щодо східних територій, та дослідити політику Третього рейху в сільському господарстві та промисловому комплексі. В окремих розділах приділяє увагу остарбайтерам та військовополоненим. Проте, оминає питання, пов’язані з визискуванням праці цивільного населення, що залишилося на окупованій території46. Слідом за напрацюваннями О. Далліна, світ побачили роботи І. Камене- цького47, Г. Райтлінгера48, Н. Мюллера49. Щоправда, вищезазначені автори, ви- світлюючи загальні риси німецької окупаційної політики, як і О. Даллін, випустили з поля зору досліджуваний нами аспект проблеми. Першими, серед зарубіжних вчених, хто звернули увагу на використання при- мусової праці місцевого населення на окупованих територіях були польські до- слідники А. Конечний та Г. Шургач (1976 р.) «Praca przymusowa Polaków pod panowaniem Hitlerowskim 1939–1945»50. І хоча географічні межі їх розвідки охоп- люють в тому числі й територію українських земель (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська обл.), що на той час під назвою Дистрикту Галичина входили до Генерал-губернаторства – свою увагу історики зосередили на з’ясуванні ста- новища польського населення. Важливими для вивчення історії України окупаційного періоду стали дослід- ження К. Беркгофа51 про щоденне життя в рейхскомісаріаті «Україна» та Д. Поля52 про Галичину. Разом з тим, зарубіжним дослідженням не вистачає глибинного за- нурення у суть проблеми. Виключення становить публікація німецького історика Тані Пентер53, в якій авторка, опрацювавши новітні дослідження іноземних авто- 39Методологія, історіографія та джерелознавство рів, а також матеріали українських архівосховищ, зробила спробу дослідити істо- рію східних областей України, що перебували під військовим управлінням, зупи- нившись на використанні радянських громадян у вугільній промисловості Донбасу. Привертає увагу також публікація М. Айкеля «Через брак людей...» німецька політика набору робочої сили та примусові депортації робітників із окупованих областей України 1941−1944 рр.»54. Автор, поряд з описом механізмів та вад ні- мецької політики набору українських примусових робітників до Рейху, аналізує заходи з примусової праці на окупованій території, вказує на різновид робіт, які виконувала місцева робоча сила. Дослідник стверджує, що кількість примусових працівників, задіяних в рейхскомісаріаті «Україна» та зонах військового упра- вління, хоча і не можна детально підрахувати, була набагато вищою, а ніж кіль- кість депортованих до Рейху55. З нашою проблемою пов’язана монографія японо-американського дослідника Г. Куромія «Свобода і терор у Донбасі: українсько-російське прикордоння, 1870−1990-i роки»56. Праця наштовхує на роздуми про підґрунтя, що спонука людей іти на співпрацю з німецькою владою. Вчений робить спробу пояснення участь населення України у впровадженні політики завойовників. Зображуючи політичну ситуацію в Донецькому регіоні Г. Куромія приходить до висновку, що репресії 30−40 рр., безправне знищення населення радянською владою перед вступом німецьких військ, а також залишення на призволяще ні в чому непо- винних жителів спонукало людність на перших етапах окупації прихильно ста- витись до ворога, якого вони вважали визволителем. Зазначає, що багато мешканців Донбасу на початку німецьку окупацію сприймали за альтернативу радянському режиму. Проте, згодом виявилося, що «за порушення визначених німцями правил поведінки людей карали так само жорстоко, як нещодавно – більшовики»57. Г. Куромія відзначив, що ставлення і настрої німців до місцевого населення і навпаки залежало від розташування лінії фронту. «Що ближче до фронту було село чи місто, то м’якшим був німецьким військовий режим»58. Загалом, проаналізувавши історіографію проблеми, приходимо до висновку, що тема „працевикористання цивільного населення на окупованій території України (1941−1944 рр.)” охоплює широке коло питань. Окремі з них з різним ступенем досліджуваності представлені у напрацюваннях радянських, сучасних українських та зарубіжних науковців. Зокрема, наявні праці: показують плани „нової влади” щодо економічного по- грабування України; подають відомості про закріплення обов’язкової трудової повинності; про шляхи мобілізації населення і його супротив, про умови праці; відтворюють окремі фрагменти соціально-економічного становища працездат- ного населення з розрізнених населених пунктів України та ін. Окремі з досліджень, особливо сучасних, наштовхують на необхідність грун- товніше розглянути коло питань, без яких не можливе цілісне відтворення теми. У зв’язку з цим актуальним є створення комплексного дослідження проблеми „працевикористання цивільного населення на окупованій території України”, що дасть можливість узагальнити уже наявні, та з’ясувати малодосліджені аспекти теми. 40 М. Лобода 1 Вишнев С.В. Провал экономической стратегии Гитлера. – М., 1945. − 32 с.; Глухий О. Німецькі фашисти – люті вороги українського народу. – М., 1942. − 74 с.; Дубина К. Вар- вари ХХ сторіччя. – Ворошиловград, 1942. – 16 с.; Его же: Злодеяние немцев в Киеве. – М., 1945. − 48 с.; Новіченко Л. Гітлерівська кріпаччина. (Про «німецьку земельну реформу» на тимчасово окупованій Україні). – Саратов, 1942. − 52 с.; Сліпчук П. Людожери. – К., 1945. − 23 с.; Шульга З. Боротьба українського селянства проти німецьких загарбників (АН УРСР). – Уфа, 1942. − 65 с.; Ярославский Е. Что несет фашизм крестьянству. – Баку, 1942. – 53 с.; Корнійчук О. Гітлер лютий ворог українського народу. – К., 1941. − 34 с.; Іонов О. Злочинства німців у Донбасі. – К., 1946. – 37 с. та ін. 2 Новіченко Л. Гітлерівська кріпаччина. (Про «німецьку земельну реформу» на тимча- сово окупованій Україні). – Саратов, 1942. − 52 с. 3 Житомирщина в період тимчасової окупації німецько-фашистськими загарбниками (1941−1944 рр.): Зб. док. і матер. – Житомир, 1948. – 220 с.; Злочини німецько-фашистсь- ких загарбників на Херсонщині: Зб. док. і матер. – Херсон, 1948. – 78 с.; Німецькі окупанти на Полтавщині 1941−1943 рр. Зб. док. і матер. – Полтава, 1947. – 80 с.; Німецько-фа- шистський окупаційний режим на Україні. Зб. док. і матер. – К., 1951. – 412 с.; Боротьба трудящих Львівщини проти німецько-фашистських загарбників (1941−1944 рр.): Зб. док. і матер. – Львів, 1949. – 236 с. та ін. 4 Минц И. Великая Отечественная война Советского Союза. – 2-е изд., испр. – М., 1947. – 72 с.; Вознесенский Н.А. Военная экономика СССР в период Отечественной войны. – М., 1948. – 191 с.; Анисимов И.В., Кузьмин Г.В. Великая Отечественная война Советского Союза, 1941−1945. − М., 1952 − 190 с. та ін. 5 Супруненко Н.И. Украина в Великой Отечественной войне Советского Союза (1941−1945 гг.). – К., 1956. – 455 с. 6 Івасюта М. Становище селянства західних областей Української РСР під час тимча- сової німецько-фашистської окупації і його боротьба з загарбниками та їх наймитами (чер- вень 1941 – жовтень 1944 рр.) // З історії західноукраїнських земель. – К., 1960. – С. 168−186. 7 Арутюнян Ю.В. Советское крестьянство в годы Великой Отечественной войны. – М., 1963. – 469 с. 8 Лаута С.П. Колгоспне селянство України в роки Великої Вітчизняної війни. – К., 1965. – 208 с. 9 Коваль М.В. Історія пам’ятає! Кривавий шлях фашистів на Україні. – К., 1965, − 113 с.; Його ж: Все − для перемоги. Подвиг трудящих України у Великій Вітчизняній війні 1941−1945 рр. – К., 1970. – 195 с. 10 Дишлевий П.С. Крах аграрної політики на тимчасово окупованій території України (1941−1944) // УІЖ. − 1971. − № 6. – С. 74−80. 11 Нем’ятий В.Н. В борьбе за срыв грабительских планов фашистской Германии. – К., 1982. – 230 с. 12 Загорулько М.М., Юденков А.Ф. Крах плана „Ольденбург” (о срыве экономических планов фашистской Германии на временно-оккупированной территории СССР). – М., 1974. – 383 с. 13 Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941–1945 гг.: В 3-х т. – К., 1975.; История Великой Отечественной войны Советского Союза. 1941–1945: 41Методологія, історіографія та джерелознавство В 6-ти т. – М., 1960−1965; История Советского рабочего класса: В 6-ти т. Т. 3. Рабочий класс СССР на кануне и в годы Великой отечественной войны 1938−1945. − М., 1984. – 591 с. 14 Історія Української РСР у восьми томах, десяти книгах. − Т. 7. Українська РСР у Ве- ликій Вітчизняній війні Радянського Союзу (1941−1945) / Ред. кол. В.І. Клоков, М.Д. Дятленко та ін. – К., 1977. – 535 с. 15 Земсков В.Н. Ведущая сила всенародной борьбы. Борьба советского рабочего класса на временно оккупированной фашистами территории СССР (1941−1944 гг.) – М., 1986. – 271 с. 16 Коваль М. Україна у Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939−1945 рр.) − К., 1999. − 336 с.; Брицький П.П. Україна у Другій світовій війні (1939–1945 рр.) – Чер- нівці, 1995. – 114 с.; Кучер В.І., Чернега П.М. Україна у Другій світовій війні (1939−1945) − К., 2004. – 272 с.; Литвин В. Україна у Другій світовій війні (1939−1945). − К., 2004. − 464 с. 17 Коваль М. Україна у Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939−1945 рр.) − К., 1999. − 336 с.; Його ж: Україна 1939−1945. Маловідомі і непрочитані сторінки історії. − К., 1995. – 194 с. 18 Політична історія України. ХХ століття: У 6 т. – Т. 4: Україна у Другій світовій війні, 1939 – 1945. – К., 2003. – 584 с . 19 Там само. − С. 346. 20 Потильчак О.В. Експлуатація трудових ресурсів України гітлерівською Німеччиною у роки окупації: Дис… канд. іст. наук: 07.00.01. – К., 1999. − 205 с. 21 Вєтров І.Г. Економічна експансія третього рейху в Україні 1941−1944 рр. – К., 2000. – 232 с. 22 Суюсанов Л.І. Вугільна промисловість і шахтарі України в роки Другої світової війни (1939–1945 рр.): Дис... канд. Іст. Наук: 00.07.01 − Донецьк, 2002. − 199 с.; Його ж: Гірники Донбасу в період окупації 1941−1943 рр. // Нові сторінки історії Донбасу. Зб. статей. Кн. 11. – Донецьк, 2005. – С. 20−33; Його ж: Донбас у планах німецько-фашистського коман- дування і спроби окупаційного режиму у відновленні вуглевидобутку (жовтень 1942 – вере- сень 1943 рр.) // Вісник Донецького університету. Серія Б: Гуманітарні науки. – 2000. – № 1. – С. 219−224. 23 Тарнавський І.С. Німецько-фашистський окупаційний режим в Донбасі (1941−1943 рр.): Дис... канд. іст. наук: 07.00.01. – Донецьк, 1999. – 220 с.; Його ж: Спроби налагодження і використання окупаційною владою місцевої промисловості та впровадження приватної іні- ціативи в Донбасі (1941−1943 рр.) // Сторінки воєнної історії України. Зб. наук. статей. – Вип. 6. – 2002. – С. 283−287; Його ж. Вугільна промисловість Донбасу під час фашистсь- кої окупації: праця цивільного населення та радянських військовополонених // Нові сто- рінки історії Донбасу. Зб. статей. Кн. 11. – Донецьк, 2005. – С. 34−47. 24 Вронська Т. В. В умовах війни: життя та побут населення міст України (1943–1945 рр.) – К., 1995. – 83 с. 25 Скоробогатов А.В. Харків у часи німецької окупації (1941–1943). – Х., 2004. – 368 с. 26 Заболотна Т.В. Повсякденне життя населення Києва в роки нацистської окупації 1941−1943 рр.: Дис… канд. іст. наук: 07.00.01. – К., 2008 − 259 с. 27 Г. Голиш У вирі війни. Становище неповнолітніх громадян України в 1941−1945 рр. – 2005. − 323 с. 42 М. Лобода 28 Там само. – С. 206−207. 29 Глушенок Н. М. Аграрна політика Німеччини в рейхскомісаріаті “Україна” 1941−1944 рр.: автор. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01. – К., 2005; Романюк І.М. Українське село в роки німецької окупації // Сторінки воєнної історії України. Зб. наук. праць. − К., 2002. – Вип. 6. – С. 201−203; Ревегук В. Господарське життя і матеріальне становище пол- тавців в умовах німецько-фашистської окупації. (1941−1943 рр.) // Архівний збірник на по- святу 100-річчя Полтавської вченої комісії. «Архіви. Документальна спадщина Полтавщини: минуле, сучасне, перспективи (1903−2003)»: матеріали наукової конференції. – АСМІ, 2003. – С. 193−202; Нагайко Т. Економічна політика фашистської Німеччини та її вплив на матеріальне становище селянства України // Національні рухи опору в східній і центральній Європі кінця 1930-х – середини 1950-х років: Матер. міжн. науково-теоре- тичної конф. – К., 2005. – С. 34−38; Нестеренко В.А. Окупаційний режим в військовій зоні України в 1941−1943 рр. (адміністративний. економічний та соціокультурний аспекти): Дис. … канд. іст. наук: 07.00.01. – К., 2005. − 307 с.; Його ж: Аграрні перетворення оку- паційних властей у військовій зоні України // Сторінки воєнної історії України. Зб. наук. статей. − К., 2004. – Вип. 8. – Ч. 1. – С. 279−298; Ніколаєць Ю.О. Становище та настрої на- селення України на початку німецько-фашистської окупації (червень 1941 − липень 1942 рр.) – Вінниця, 1999. – 64 с.; Солодько В.О. Аграрна політика німецько-фашистської влади в Україні // Україна в роки Великої Вітчизняної війни: До 50-річчя Перемоги: матер., тези обласної наук. конф. – Харків, 1995. – С. 56−58; Слободянюк М. Селяни України під нацистським окупаційним режимом, 1941−1944 (на матеріалах південних областей) // Київська Старовина. – 2000. − № 2. – С. 48−57; Добров П.В., Тарнавський І.С. Провал фа- шистських планів встановлення «нового аграрного порядку» в окупованому Донбасі у 1941−1943 роках // Нові сторінки історії Донбасу: Статті. Кн. 7. – Донецьк, 1999. – С. 91−100 та ін. 30 Слободянюк М. Селяни України під нацистським окупаційним режимом, 1941−1944 (на матеріалах південних областей) // Київська Старовина. – 2000. − № 2. – С. 44−57. 31 Там само. − С. 47. 32 Боляновський А. Соціальний аспект гітлерівського «нового порядку» в Галичині у 1941−1944 роках // Вісник Львівського університету. Серія історична. − Львів, 1998. − Вип. 33. – С. 186−194. 33 Спудка І. М. Німецька окупаційна політика у соціокультурній сфері в рейхскоміса- ріаті „Україна” (1941−1944 рр.): автор. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 − Запоріжжя, 2007. − 19 с. 34 Потильчак О.В. Експлуатація трудових ресурсів України гітлерівською Німеччиною у роки окупації: Дис. … канд. іст. наук: 07.00.01. – К., 1999. − 205 с. 35 Гінда В. Освіта в роки німецької окупації у генеральному окрузі „Житомир” 1941−1944 рр.: Дис. … канд. іст. наук: 07.00.01. – Черкаси, 2007. − 230 с. 36 Потильчак О.В. Експлуатація трудових ресурсів України гітлерівською Німеччиною у роки окупації..... − С. 156. 37 Гінда В. Назв. праця. − С. 178. 38 Антонюк Н.В. Українське культурне життя в Генеральній Губернії (1939–1944 рр.). – Львів, 1997. – 232 с.; Андрухів І.О., Кам’янський П.Є. Суспільно-політичні та релігійні про- цеси на Станіславщині в кінці 30-х – 50-х роках ХХ ст. Історико-політологічний аналіз. – Івано-Франківськ, 2005. − 364 с. 43Методологія, історіографія та джерелознавство 39 Рекотов П.В. Німецько-фашистський окупаційний режим в Україні 1941–1944 (Істо- рико-правовий аспкт): Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. – Харків, 1997. 40 Гальчак С. Політика румунської окупаційної влади на території Північної Трансні- стрії // Архіви окупації 1941−1944 / Держ. ком. Архівів України; Упоряд. Н.Маковська. – К., 2006. − С. 840−848. 41 Щетніков В. Одеса під час фашистської окупації 16 жовтня 1941−10 квітня 1944 рр. // Архіви окупації 1941−1944 / Держ. ком. Архівів України; Упоряд. Н. Маковська. – К., 2006. – С. 823−833. 42 Гальчак С. Назв. праця. – С. 842. 43 Щетніков В. Назв. праця. – С. 831. 44 Шитюк М.М., Сугацька Н.В. Геноцид проти євреїв Південної України в роки ні- мецько-румунської окупації (1941−1944 рр.). – Миколаїв, 2008. − 153 с. 45 Андрухів І.О., Кам’янський П.Є. Назв. праця. − С. 90. 46 Dallin A. German Rule in Russia. A Study of Occupation Policies. – London, 1957. 47 Kamenetsky I. Hitler Occupation of Ukraine 1941–1944. A Study of Totalitarian Imperia- lism. – Milwakee, 1956. 48 Reitlinger G. The House Built on Sand. The Conflicts of German Policy in Russia 1939−1945. – London, 1960. 49 Мюллер Н. Вермахт и оккупация (1941–1944): О роли вермахта и его руководящих органов в осуществлении оккупационного режима на советской территории / Пер. с нем. – М., 1974. – 387 с. 50 Konieczny A., Szurgacz H. Praca przymusowa Polaków. pod panowaniem Hitlerowskim 1939–1945. // Documenta occupationis − Bd. X, Poznan, 1976 . 51 Berkhof R. Harvest of Despair: life and death in Ukraine under Nazi rule. – Cambridge; Massachusetts and London, 2004. 52 Pohl D. Nationalsozialistische Judenverfolgung in Ostgalizien 1941−1944. – Munchen, 1996. 53 Пентер Т. «Робота на ворога» чи «примусова праця» у вугільній промисловості Дон- басу під час окупації 1941–1943 рр. // УІЖ. – 2005. − № 1. – С. 34−41. 54 Айкель М. «Через брак людей...» німецька політика набору робочої сили та приму- сові депортації робітників із окупованих областей України 1941−1944 рр. // УІЖ. – 2005. − № 6. – С. 139−160. 55 Там само. − С. 153. 56 Hiroaki Kuromiya Freedom and Terror in the Donbas: A Ukrainian-Russian Borderland, 1870 s − 1990 s. Cambridge, UK: Cambridge University Press, 1998. [Українське видання: Свобода і терор у Донбасі: українсько-російське прикордоння, 1870—1990-i роки. K., 2002.] 57 Там само. – С. 388. 58 Там само. – С. 382. 44 М. Лобода

Працевикористання цивільного населення на окупованій території України (1941-1944рр.): історіографія питання

Репозитарії

Схожі ресурси