Листи з лівого берега Дніпра (До історії Ясногородського плацдарму, із нових надходжень Національного музею історії Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр.)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Іонова, Т.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2009
Назва видання:	Сторінки воєнної історії України
Теми:	Бойові дії на фронтах Другої світової війни
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95627
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Листи з лівого берега Дніпра (До історії Ясногородського плацдарму, із нових надходжень Національного музею історії Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр.) / Т. Іонова // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2009. — Вип. 12. — С. 113-124. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-95627
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-956272016-03-02T03:02:50Z Листи з лівого берега Дніпра (До історії Ясногородського плацдарму, із нових надходжень Національного музею історії Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр.) Іонова, Т. Бойові дії на фронтах Другої світової війни 2009 Article Листи з лівого берега Дніпра (До історії Ясногородського плацдарму, із нових надходжень Національного музею історії Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр.) / Т. Іонова // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2009. — Вип. 12. — С. 113-124. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. XXXX-0019 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95627 uk Сторінки воєнної історії України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Бойові дії на фронтах Другої світової війни Бойові дії на фронтах Другої світової війни
spellingShingle	Бойові дії на фронтах Другої світової війни Бойові дії на фронтах Другої світової війни Іонова, Т. Листи з лівого берега Дніпра (До історії Ясногородського плацдарму, із нових надходжень Національного музею історії Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр.) Сторінки воєнної історії України
format	Article
author	Іонова, Т.
author_facet	Іонова, Т.
author_sort	Іонова, Т.
title	Листи з лівого берега Дніпра (До історії Ясногородського плацдарму, із нових надходжень Національного музею історії Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр.)
title_short	Листи з лівого берега Дніпра (До історії Ясногородського плацдарму, із нових надходжень Національного музею історії Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр.)
title_full	Листи з лівого берега Дніпра (До історії Ясногородського плацдарму, із нових надходжень Національного музею історії Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр.)
title_fullStr	Листи з лівого берега Дніпра (До історії Ясногородського плацдарму, із нових надходжень Національного музею історії Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр.)
title_full_unstemmed	Листи з лівого берега Дніпра (До історії Ясногородського плацдарму, із нових надходжень Національного музею історії Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр.)
title_sort	листи з лівого берега дніпра (до історії ясногородського плацдарму, із нових надходжень національного музею історії великої вітчизняної війни 1941-1945 рр.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Бойові дії на фронтах Другої світової війни
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95627
citation_txt	Листи з лівого берега Дніпра (До історії Ясногородського плацдарму, із нових надходжень Національного музею історії Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр.) / Т. Іонова // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2009. — Вип. 12. — С. 113-124. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.
series	Сторінки воєнної історії України
work_keys_str_mv	AT íonovat listizlívogoberegadnípradoístorííâsnogorodsʹkogoplacdarmuíznovihnadhodženʹnacíonalʹnogomuzeûístoríívelikoívítčiznânoívíjni19411945rr
first_indexed	2025-07-07T02:30:00Z
last_indexed	2025-07-07T02:30:00Z
_version_	1836953529675153408
fulltext	Т. Іонова (Київ) ЛИСТИ З ЛІВОГО БЕРЕГА ДНІПРА (До історії Ясногородського плацдарму, із нових надходжень Національного музею історії Великої вітчизняної війни 1941–1945 рр.) Особливо болісним аспектом сучасної української історіографії Другої світо- вої війни залишається питання фронтової і людської долі солдатів з України, що поповнили лави Червоної Армії після визволення із ярма німецької окупації. Книга Пам’яті України “Безсмертя” нагадує, що на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни тільки в одному з чотирьох Українських фронтів – Першому – питома вага українців сягала 80 відсотків1. З перших днів визволення Лівобережної України і виходу до Дніпра у вересні 1943 р. відбувалось інтенсивне поповнення особового складу наступаючих радянських військ за рахунок чоловічого населення тільки-но визволених Чер- нігівщини, Сумщини, Харківщини, Полтавщини. Значна частина мобілізованих з цих областей розподілялась по підрозділах Центрального та Воронезького фронтів, що спочатку визволяли ці місця і згодом діяли на головному – Київ- ському – напрямі наступу. Новобранців масово кидали у жорстокі бої по утриманню плацдармів на правому березі Дніпра. Для одних мобілізованих шлях на фронт вимірювався у 100–200 км, для інших – відстанню до околиці рідного села. Процедура “по- свячення” у солдати та навчання проходила швидко, формально, безпосередньо перед відправкою в бій на правий берег. Втрати на плацдармах були високими взагалі, особливо ж – серед поповнення. Серед мобілізованих у перші дні визволення були 20-річні призовники осені 1941 р. та 18-річні призовники осені 1943 р., зрілі чоловіки, народжені напри- кінці ХІХ або на початку ХХ сторіччя. Також ті солдати різного віку, різних національностей, різних регіонів СРСР, інколи з досвідом військової служби та інших воєн за плечима, що у 1941 р., вирвавшись із оточень, концтаборів в Україні, знайшли притулок у місцевого населення. Знову було мобілізовано в 1943 р. ту частину місцевого чоловічого населення, що солдатами у 1941 р. пе- режили жахливий процес розпорошення Червоної армії на радянсько-німець- кому фронті на вбитих, поранених, пропалих безвісти, військовополонених і котрі, віддаючи з боями ворогові рідні місця, просто вимушені були залишитись на окупованій території. Всі ці категорії вперше призваних і повторно мобілізованих у 1943 р. знову опинились у рівних несприятливих обставинах, як через об’єктивну ситуацію, що склалася на фронті форсування Дніпра в районі Києва, так і через упере- джене ставлення до новобранців із щойно визволених українських земель. Адже вважалося, що в період окупації впродовж 2-х років ці люди перебували під впливом ворожої пропаганди, тобто були в уяві багатьох політпрацівників і ко- мандирів потенційними зрадниками. Поповненню з визволених територій огульно інкримінувалося – “відсиджувались, поки ми кров проливали, тож тепер змийте власною кров’ю плями окупації”. Влітку 2003 р. під час відрядження до м. Конотоп Сумської області співро- бітники музею придбали для фондової колекції два фронтових листи рядового Б. Римаря, що пропав безвісти у грудні 1943 р.2 Біографія Бориса Федоровича Римаря надзвичайно коротка. Народився 12.07.1923 у Конотопі, українець. Після 7-ми класів навчався і закінчив фабрично-заводське училище, працював перед війною і під час окупації робітником на водоканалі. “Призовник” 1941 р. після визволення Конотопа у вересні 1943 р.був мобілізований до лав Червоної армії, служив рядовим. Через два місяці пропав безвісті. Коли людина на фронті писала листа додому, то напевне не могла знати своєї долі і майбутнього, але загальний перебіг подій і розуміння свого залежного від обставин та командирів стану загострювали сприйняття, інтуїцію, провокували передчуття. Коли через 60 років після описаних у листі подій тримаєш його і знаєш, що о тій порі автор листа пропав безвісти, крім надзвичайного хвилю- вання виникає бажання зрозуміти, розтлумачити кожне слово, кожен рядок. Мож- ливо, це є ключ цієї та інших людських доль чи нового кута зору на хрестоматійні події? Родинна реліквія набуває статусу повноцінного історичного першоджерела тільки в тому випадку, коли є не просто цікавою, а перш за все – правдивою своїм змістом. Тобто, містить об’єктивну інформацію, спостереження, думки безпо- середнього учасника важливих подій саме з місця цих подій і з приводу цих подій. І після багатьох зусиль “занурення” тільки в одну людську долю вини- кають деякі узагальнюючи думки. Саме така ситуація є предметом міркувань даної роботи. Бракувало будь-якої інформації про фронтовий шлях рядового Римаря, зали- шалося уважно читати і перечитувати першоджерело – два солдатські трикут- ники із штампами пошти і цензури. “30.09.43 р. Я уже дійшов до місця 29.09.43 р., а то все йшов. Йшов я зразу у Курінь – за Бахмач 3 км, з Куреня до Ніжина потягом, а далі йшов до Десни-ріки селами, села всі спалені, через Десну я переправився і пішов (назву місця закреслено цензурою)... Знаходжусь від переправи через Дніпро за 2 км... Сьогодні всі ті, що я з ними йшов, підуть на той бік Дніпра, гнати німця. Скоро я з ними піду наздоганяти зброю.” “01.10.43 р. … я вже прийняв присягу руську та їх гвинтівку і записався до кулеметної роти, а розмірковую скоро йти на фронт за Київ, тому я вас всіх прошу того ж дня, коли одержите мій лист, написати мені листа за адресою: польова пошта № 116 92-І, Римарю Борису Ф. Обмундирування ми ще не одержали, а годують 114 Т. Іонова поганенько, тому що наша частина за Дніпром та інша не встигають нас наздогнати. Спати теж нема – поки погано, у негоду, у лісі зараз. Ми йдемо на заняття, далі писати часу нема і ніде. Але я дуже прошу Вас написати мені швидко.” Яскрава і чітка замальовка перших двох-трьох тижнів солдатської служби, зміст якої – дістатися частини подальшого проходження служби. Йде поповнення не до учбових запасних полків у тилу, а у бойові підрозділи, на фронт, на пере- дову. Методом конвеєра проходить формальне перетворення новобранців у солдати. Листи датовані підряд – 30 вересня, 1 жовтня. У першому з них йдеться ще про попередній день – 29 вересня, коли дійшов до місця, і підкреслено: “сьогодні всі ті, що я з ними йшов, йдуть на ту сторону Дніпра, гнати німця”. В одній добі спресовано дві події – 29 вересня дійшли до місця служби, 30 ве- ресня переправляються на плацдарм. Йдуть в бій з маршу, тому що на плацдармі бракує бійців. Питання – чи встигає ця частина однієї партії призовників пройти хоча б ознайомчі заняття та одержати обмундирування? У Червоній армії за час війни склався певний досвід введення у бойові дії великих партій поповнень навіть без дотримання вимог точного обліку, особливо в екстремальних військових обставинах. Один із таких фактів наводиться у книзі під загальною редакцією кандидата військових наук генерал-полковника Г. Кривошеєва “Гриф секрет- ности снят”: “...у початковий період війни було захоплено противником близько 500 тисяч військовозобов’язаних, призваних по мобілізації, але не за- рахованих до війська”3. Мабуть, для виконання наказу форсувати Дніпро з ходу і утримати плацдарми будь-якою ціною без необхідної кількості живої сили і техніки для командирів лівого берега було головним забезпечити прий- няття військової присяги, роздачу гвинтівок і розподілення уже військовос- лужбовців, а не призовників, по підрозділах, тобто швидке введення поповнень у бій. Борис Римарь, як видно з другого листа, опинився у тій частині призовників, що поки лишається на лівому березі, а через день-два піде “наздоганяти зброю”. Двох днів – 30 вересня та 1 жовтня – вистачило на прийняття присяги, одер- жання гвинтівки, розподілення до кулеметної роти, на елементарні ознайомлю- вальні заняття з військової підготовки. Він закінчує писати листа, бо час йти на заняття. Стан справ зрозумілий і молодим, і зрілим солдатам поповнення. Необстрі- ляний 20-річний Борис Римарь пише – “наша частина за Дніпром та інша не встигають нас наздогнати”. А це означає, що нове поповнення зразу кинуть в бій, як уже кинули тих, хто йшов поруч із рідних місць, поки основні підрозділи підходять до Дніпра. І найменше шансів вижити – у них, солдатів без досвіду, знань, належної підготовки. Тому такий щемливий настрій у стриманій думці про рідних, про домівку, у проханні, повтореному двічі: “...розмірковую скоро йти на фронт за Київ, тому я вас всіх прошу того ж дня, як одержите мого листа, написати мені листа”, і насамкінець: “але я дуже прошу Вас написати мені швидко”. 115Бойові дії на фронтах Другої світової війни Щоб довідатись, в яку частину потрапив Римарь, треба було розшифрувати його адресу із листа – “військова частина польова пошта 11692”. За інформацією Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації це умовне най- менування належало 524-му стрілецькому полку. У виданні “Днепр – река героев” серед 2605 прізвищ Героїв Радянського Союзу, відзначених за форсування Дніпра, вдалося знайти одне прізвище воїна 524-го стрілецького полку. Молодший лейтенант Микола Миколайович Зуєв – командир кулеметного взводу 524-го стрілецького полку 112-ї стрілецької ди- візії 24-го стрілецького корпусу 60-ї армії Центрального фронту, що воював з червня 1941 р., особливо відзначився під Києвом4. Одним із перших у полку разом із взводом форсував Дніпро 26 вересня 1943 р., захопив рубіж у районі с.Ясногородка (Вишгородський район Київської області) і утримував його до переправи основних сил5. Згодом у переліку Героїв було знайдено ще 14 прі- звищ воїнів 112-ї стрілецької дивізії – майже всі із 385-го стрілецького полку, який форсував Дніпро 24 вересня у районі Ясногородки. У літературі село Ясногородка згадується побіжно, у переліку з іншими плацдармами Цен- трального фронту: 23 і 24 вересня “на південь від 13-ї армії в районі Димера і Горностайполя приступили до форсування Дніпра війська 60-ї армії під ко- мандуванням генерала І. Д. Черняховського. До 30 вересня вони захопили плацдарм у 20 кілометрів по фронту і 12 кілометрів у глибину – від гирла Прип’яті до Тетерева. Трохи менший плацдарм був захоплений у районі села Ясногородки”6. Зовсім лаконічно йдеться у військовій енциклопедії: “У 2-й половині вересня 60-а армія вийшла до Дніпра на північ від Києва, з ходу форсувала його і захо- пила плацдарми у районах Страхолісся, Ясногородка, на схід від Димера”7. Після порівняльного аналізу дати і місця подвигу Героїв Радянського Союзу, що були відзначені за бої в районі населених пунктів Глібівка, Козаровичі, Яс- ногородка, Толокунь, склалася думка, що в межах саме цих населених пунктів географічно знаходився Ясногородський плацдарм. Першими бій за плацдарм розпочали підрозділи 75-ї гвардійської стрілецької дивізії 22 вересня 1943 р. У період з 22 по 25 вересня вони вже діяли в смузі 23 км від Глібівки до Ясного- родки. 24 вересня безпосередньо в районі Ясногородки форсувала Дніпро 112-а стрілецька дивізія, 26 вересня 226-а стрілецька дивізія форсувала Дніпро як у районі Толокуні, так і у Ясногородці. Згодом при розширенні плацдарму різні полки цих дивізій щільно взаємодіяли у районах названих населених пунктів. Плацдарм розширювався від Глібівки, що знаходилась за 37 км від Києва, у на- прямку Ясногородки, що вище на північ на відстані 60 км від Києва, згодом – ще на північ, до Толокуні, що за 66 км від Києва. Проста арифметика показує, що на першій стадії створення плацдарму з 22 по 26 вересня його довжина становила 29 км по фронту. 26–29 вересня форсували Дніпро в районі Глібівки 383-й, 705-й, 574-й стрі- лецькі полки 121-ї сд. Оскільки межі плацдармів – то чисто умовне поняття, від- так 121-а стрілецька дивізія ніби поєднала своїми діями Ясногородський та на схід від Димера (район Козаровичі – Демидівка – Лютіж) плацдарми 60-ї армії 116 Т. Іонова із Лютізьким плацдармом 38-ї армії Воронезького фронту. Тут доречно зверну- тися до конкретних фактів, конкретних доль. Командир роти 705-го стрілецького полку Герой Радянського Союзу старший лейтенант Т. Новиков відзначився в ніч на 27.09.43 р. під час форсування його ротою Дніпра у районі Глібівки і за- хоплення плацдарму, брав участь у визволенні Ясногородки. Далі полк було від- ведено в тил, на лівий берег, а 6 жовтня рота знову форсувала Дніпро у районі с. Козаровичі Вишгородського району, з боєм увірвалась в це село і утримувала захоплений рубіж8. У описанні подвигу відзначеного за ці ж події званням Героя командира 705-го стрілецького полку підполковника В. Кротюка читаємо, що полк 23.09.43 форсував Дніпро на північ від Києва, стрімким ударом вибив про- тивника із с. Козаровичі, 20 днів утримував захоплений плацдарм9. За ці події був удостоєний звання Героя помічник начальника штабу з розвідки 705-го полку капітан Т. Лобода, у описанні подвигу якого зазначено, що наприкінці вересня 1943 р. у складі штурмової групи полку форсував Дніпро у районі с. Сваром’я (Вишгородський р-н Київської обл.), і в бою за с. Козаровичі на чолі взводу роз- відки проник у тил ворога10. Частини, що розпочали бій у Глібівці за Ясногородський плацдарм, 22–27 вересня фактично вели бій і за 3-ій невеликий плацдарм 60-ї армії, що розпочинався у Козаровичах і межував з Лютізьким. Адже Глібівка і Козаро- вичі знаходились на відстані 2–3 км між собою. А на лівому березі навпроти Козаровичів знаходилось село Сваром’я. Згадані тільки-но подвиги воїнів 121-ї стрілецької дивізії підкреслюють, що полки дивізії діяли чи на межі, чи у місці зародження трьох плацдармів – Ясногородського, Димерського, Лютізького. Описання подвигу Героя Радянського Союзу стрільця 574-го стрі- лецького полку 121-ї дивізії рядового С. Лобусова є майже унікальним, бо кількома рядками поєднало населені пункти Вишгородського району, що тра- диційно звично співвідносити з історією різних плацдармів: “У бою за плац- дарм на правому березі Дніпра у районі с. Сваром’я (Лютізький плацдарм) 7.10.43 р. першим увірвався до с. Ясногородка (Ясногородський плацдарм) і гранатою знищив 8 солдатів противника; 10 жовтня відзначився у бою за с. Ко- заровичі (Димерський)”11. Хрестоматійним є факт, що на північ від Києва у районі с. Сваром’я 27 вересня форсували Дніпро війська 38-ї армії Вороне- зького фронту, які оволоділи на правому березі Лютіжем, поклавши початок Лютізькому плацдарму. Враховуючи цю первісну умовність меж майбутніх плацдармів, значно важливіше акцентувати на хронології – 22 вересня 1943 р. 60-а армія Центрального фронту першою почала форсувати Дніпро на північ від Києва, 27 вересня до неї приєдналася 38-а армія Воронезького фронту. Як бачимо, Ясногородський плацдарм виник раніше і за тиждень свого існування встиг підготувати міцний фундамент для створення Лютізького плацдарму, за- безпечив надійно правий фланг наступу ударного угруповання 38-ї армії на Київ. Першою у районі майбутнього Ясногородського плацдарму опинилась 75-а гвардійська стрілецька дивізія 60-ї армії Центрального фронту, що 22 вересня вийшла до Дніпра на північ від Києва у районі Димера. Розвідка встановила, що 117Бойові дії на фронтах Другої світової війни протилежний берег є суцільною мережею опорних пунктів противника – тран- шеї, кулеметні гнізда та мінні поля. Увесь прибережний простір прострілювався. Солдати дивізії були втомлені багатоденною бойовою напругою без сну і пере- починку під час наступу на Лівобережній Україні. Дивізійні тили і переправочні засоби не встигали за частинами у наступі. Не вистачало боєприпасів, пального. У цій ситуації командир 75-ї гвардійської стрілецької дивізії генерал-майор В. Го- рішній прийняв рішення штурмувати ріку вночі і на всьому фронті (Глібівка – Ясногородка). Поява у передранішніх сутінках у траншеях і окопах на високих кручах радянських піхотинців виявилася неочікуваною для гітлерівців. Відби- ваючи контратаки піхоти противника, під нальотами ворожої авіації підрозділи 75-ї дивізії змогли 23–25 вересня закріпитися на невеличкому плацдармі у рай- оні села Глібівка Вишгородського району. В цій дивізії 63 рядові, сержанти, офі- цери, включаючи комдива В. Горішнього, стали Героями Радянського Союзу за форсування Дніпра12. Буквально днем пізніше, на 20 кілометрів вище за течією, навпроти села Яс- ногородка вийшла до Дніпра 112-а Рильська стрілецька дивізія, солдатом якої був рядовий Борис Римарь. Командир 112-ї дивізії генерал-майор О. Гладков обрав свою тактику стрімкого наступу на Лівобережній Україні – із викори- станням передового загону, що складався із артилерійського та стрілецького пол- ків. Внаслідок цього, що підтверджує хронологія подвигів на плацдармі воїнів різних полків дивізії, авангард відірвався, а підрозділи інших полків розтяглись. Коли 385-й полк 24 вересня вже форсував ріку, 524-й, 416-й полки ще були на марші до місця форсування. Герой Дніпра із 524-го стрілецького полку М. Зуєв одним із перших у полку форсував Дніпро 26 вересня13. Мабуть, що і новобранці вийшли до Дніпра раніше за 524-й та 416-й полки. Поповнення на папері при- писували у ці полки, а самі полки наздоганяли поповнення вже на плацдармі. Борис Римарь зазначає у листі, що дві частини, наша (тобто 524-й полк) та інша не встигають нас наздогнати. Ретельний аналіз відомостей Книги Пам’яті Чернігівської області по Бах- мацькому району стосовно призовників із населених пунктів Бахмач, Курінь, які згадує Борис Римарь у листі, опосередковано підтверджує це. На Ясногородсь- кому плацдармі загинули 109 новобранців Куреня та Бахмача (108 із них були українцями і рядовими). Поховані вони здебільшого на місцях боїв чи у місцях розташування найближчих шпиталів – у селах Ясногородка, Толокунь, Жукин, Чернин, Дмитрівна. Привертає увагу той факт, що майже всі загиблі – 95 із 109 – були солдатами 112-ї стрілецької дивізії, а 86 із 95 – рядовими 416-го та 524- го полків. Переважна більшість воїнів 524-го та 416-го полків – 78 із 86 – заги- нули впродовж жовтня (02–26.10.1943 р.). Скорботний мартиролог Куреня та Бахмача на Ясногородському плацдармі розпочався 29 вересня – цього дня за- гинули новобранці М. Гладкий із Куреня14 та І. Журило15 із Бахмача. Обидва по- ховані у Ясногородці. Треба думати, що саме в останні дні вересня почалося масове введення в бій на Ясногородському плацдармі поповнення з Конотопа, Куреня, Бахмача. Ін- формація Книги Пам’яті підтверджує рядки листа Бориса Римаря від 30 вересня 118 Т. Іонова 1943 р.: «Сьогодні всі ті, що я з ними йшов підуть на той бік Дніпра, гнати німця». Можливо, саме через те, що частини дивізії розтяглись, а німці вже оговтались від раптової появи 75-ї дивізії (за одну ніч на ділянці у 20 км між Глібівкою та Ясногородкою) втрати 112-ї дивізії були дуже великими. Особливо великими, як зазначалося вище, серед новобранців. Своєрідним показником певної пробук- совки у діях 112-ї дивізії на плацдармі є кількість її Героїв Радянського Союзу у битві за Дніпро. Вона у чотири з половиною рази менша у порівнянні із 75-ю дивізією: 14 Героїв у 112-й дивізії та 63 у 75-й дивізії16. Попри всі несприятливі для 112-ї дивізії обставини її кадрові офіцери, до- свідчені солдати, необстріляні новобранці виявили на плацдармі зразки високої мужності і повного самозречення. Нам видається справедливим ставити поруч прізвища, що неподільні у контексті масового героїзму, великих втрат, здобутої спільно Перемоги. Тих, хто увінчаний за подвиги найвищими нагородами. Тих, хто у першому бою віддали найдорожче – життя. Тих, хто не має місця остан- нього людського упокоєння на землі, ступивши у Дніпро на лівому березі і не випливши на правому чи перетворившись на порох мінного поля... Першою у 112-й дивізії в ніч на 23 вересня на кручу в районі Ясногородки під- нялась група розвідників 196-ї окремої розвідроти. Розвідники, крім виконання своїх завдань, взяли участь у відбитті контратак разом з підрозділами 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії. За цей нічний бій заступник командира взводу розвідки 196-ї розвідроти українець з Дніпропетровщини старший сержант П. Карамушко був удостоєний звання Героя Радянського Союзу17. Наступного дня авангард 112-ї дивізії – 385-й стрілецький полк почав форсу- вати Дніпро. У ніч на 24.09.43 р. ад’ютант батальйону 385-го полку старший лейтенант М. Мельник під вогнем противника на допоміжних засобах з групою солдатів одним із перших переправився на правий берег в районі Ясногородки. Утримуючи позиції, вони відбили 3 ворожі контратаки, сприяли форсуванню ріки іншими підрозділами батальйону і полку. Українець із м. Біла Церква на Київщині Михайло Мельник був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Він загинув 26.11.1943 р. на Житомирщині18. Прямо з маршу, переслідуючи ворога форсував Дніпро 24 вересня батальйон 385-го полку на чолі із старшим лейтенантом Г. Б. Богдановим. Росіянин, що на- родився у Білорусії, комбат Григорій Богданов загинув у запеклому бою. Похо- ваний у с. Жукин Вишгородського району Київської області. Удостоєний звання Героя Радянського Союзу 17.10.1943 р. посмертно19. Поруч штурмували берег в районі Ясногородки ще два батальйони 385-го полку. Воїни батальйону старшого лейтенанта Л. Чубінідзе, переправившись і захопивши плацдарм, відбили 17 контратак противника. Грузин Леван Чубі- нідзе був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. У наступних боях на плацдармі був поранений і помер 19.10.1943 р. Похований у с. Жукин Вишго- родського району20. Батальйон майора О. І. Зінченка, форсувавши річку на пі- дручних засобах, оволодів частиною села Ясногородка, відбив 5 контратак 119Бойові дії на фронтах Другої світової війни противника. Українець з Харківщини Олександр Зінченко також став Героєм Радянського Союзу і також був смертельно поранений у наступних боях на плацдармі. Помер від ран 10.11.1943 р. Похований у с. Дудки Вишгородського району21. У перших ешелонах піхоти 385-го полку подолали Дніпро роти старших лейтенантів В. Колесникова та С. Дризовського. Мінометники Дризовського вогнем забезпечували переправу у районі Ясногородки, а піхотинці Колесни- кова у боях на плацдармі відбили 8 контратак противника. Вогневий взвод українця молодшого лейтенанта М. Литвинова був першим артилерійським підрозділом полку, що вступив у бій на правому березі. Також у перших лавах форсуючих Дніпро був мінометний взвод лейтенанта П. Тєрєхова. Міномет- ники Тєрєхова 2–3.10.1943 р. у бою за село Ясногородка подавили 2 вогневі точки і знищили більше взводу піхоти противника. Офіцери Колесников22, Дризовський23, Литвинов24, Тєрєхов25 17.10.1943 р. були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. П. Тєрєхов загинув у бою на Житомирщині 10.12.1943 р. Найвищої нагороди за бої на плацдармі в районі Ясногородки були удо- стоєні командир кулеметної роти 385-го полку сержант І. Хуртін та стрілок ря- довий М. Шепєлєв. Росіянин Іван Хуртін помер від ран 14.10.1943 р., за три дні до Указу про присвоєння звання Героя, похований на Київщині26. Росіянин Микола Шепєлєв, який у бою на плацдармі прийняв командування ротою на себе замість вибулого командира, по війні проходив подальшу військову службу у Києві, похований у нашому місті, одну із київських вулиць було на- звано його ім’ям27. Тільки на прикладі Героїв 385-го полку 112-ї дивізії зрозуміло, скільки воїнів на плацдармі гинули, вибували із бойових порядків через поранення. 26 вересня 1943 р. в бій за утримання Ясногородського плацдарму вступили окремі підроз- діли 416-го, 524-го стрілецьких полків, інші підрозділи цих полків були ще на підході до Дніпра, а нестачу солдатів на плацдармі намагались залатати за раху- нок новобранців Конотопського району Сумщини та Бахмацького району Чер- нігівщини. Причому, як видно з листів кулеметника 524-го полку рядового Б. Римаря, поповнення і 29, і 30 вересня вступало в бій оперативно, а головне – після дотримання всіх необхідних формальностей. Мабуть, так було і в перших числах жовтня. А коли новобранці із прикордонних з Київщиною областей ви- черпалися, то в бій на плацдарм пішли тільки-но мобілізовані солдати із сіл Жукин, Лебедівка, що знаходились на лівому березі Дніпра навпроти Ясного- родського плацдарму. Уже з 7 жовтня з’явилися серед них вбиті. Як свідчить Книга Пам’яті Київської області по Вишгородському району 42 новобранці Жу- кина та Лебедівки, загиблі за Ясногородський плацдарм, поховані у навколиш- ніх селах, а 13 з них – у рідних Жукині та Лебедівці28. Наприкінці вересня 1943 р. для утримання і розширення Ясногородського плацдарму на правий берег переправляли як команди новобранців на поповнення особового складу частин, що вже тут билися, так і вводили в бій все нові і нові підрозділи, що підтягувались прямо з маршу. 120 Т. Іонова 27 вересня форсував Дніпро 436-й артилерійський полк 112-ї стрілецької ди- візії. Командир гармати сержант Д. Митов одним із перших подолав Дніпро. Брав участь у відбитті 12 атак противника. Особистим прикладом повів за собою бій- ців і захопив першу траншею. Звання Героя Радянського Союзу росіянину Дми- тру Митову було присвоєно 17.10.1943 р. Та він не дочекався цієї звістки, бо загинув у бою 13.10.1943 р. Похований у селі Ясногородка29. Наприкінці вересня – на початку жовтня 1943 р. на плацдармі в районі Ясногородки воювали підрозділи 241-го, 212-го, 231-го гвардійських стрі- лецьких полків 75-ї гвардійської стрілецької дивізії; 385-го, 524-го, 416-го стрілецьких та 436-го артилерійського полків, 196-ї окремої розвідроти 112-ї стрілецької дивізії, 383-го, 574-го та 705-го гвардійського стрілецьких полків, 651-ї окремої роти зв’язку 121-ї стрілецької дивізії, 985-го та 989-го стрі- лецьких полків 226-ї стрілецької дивізії; 248-а окрема курсантська стрілецька бригада 60-ї армії; 98-й окремий винищувальний батальйон протитанкових рушниць 60-ї армії. Частини ці залишилися в історії Ясногородського плац- дарму завдяки подвигам своїх офіцерів і солдатів, удостоєних звання Героя Радянського Союзу. Одним Указом від 17.10.1943 р. 135 воїнів за бої в районі населених пунктів Глібівка, Козаровичі, Ясногородка, Толокунь були удо- стоєні найвищої нагороди. Із загальної цифри Героїв Ясногородського плац- дарму 32 загинули або померли від ран ще безпосередньо у ході боїв за плацдарм, тобто впродовж 20–30 днів. Фактично, кожен четвертий Герой плац- дарму віддав своє життя на полі бою30. Багато з них поховані на місцях своїх подвигів. Пам’яттю Ясногородського плацдарму залишились на землі Київщини братські могили у районі населених пунктів Глібівка, Козаровичі, Демидів, Яс- ногородка, Толокунь, Жукин, Воропаїв, Лебедівка. На підставі Книг Пам’яті України з’явилась унікальна можливість поглянути на хід боїв на Ясногородсь- кому плацдармі з точки зору безповоротних втрат серед поповнення із визволе- них українських земель. Як тільки розпочалось визволення України, зразу ж пішли втрати її мобілізованих і призваних після окупації. Це лаконічно і без- пристрасно зафіксовано в Книгах Пам’яті. Ця інформація про загиблих, підра- хована статистично, важко піддається спростуванню. Узагальнюючи і підсумовуючи викладене, знову звернемося до фактів. Ди- візії 60 армії у серпні 1943 р. завершили визволення прикордонних земель Росії, зокрема, міста Рильська Курської області. За відзнаки у бойових діях 121-а та 112-а дивізії стали носити почесну назву “Рильська”. Вже 29 серпня – 1 вересня 1943 р. ці дивізії, так само як 226-а та 75-а, переслідуючи відступаючого ворога, ступили на українську землю. Вони визволяли Глухівський, Путивль- ський, Конотопський райони Сумщини, Бахмацький район Чернігівщини. 226-а стрілецька дивізія здобула почесне найменування “Глухівська”, 75-а – “Бахмацька”. На визволених землях рішуче і активно діяли польові військкомати і щонай- більше через 20–25 днів поповнення було в бою, а новобранці з прибережних сіл Вишгородського району за день-два опинялися на плацдармі, буквально на 121Бойові дії на фронтах Другої світової війни порозі власного дому. За попередніми підрахунками по Книгах Пам’яті Сум- щини, Чернігівщини, Київщини на Ясногородському плацдармі загинуло понад 600 чоловіків-новобранців 1943 р.: Глухівський район – 158 солдатів; Путивльський район – 50 солдатів; Конотопський район – 198 солдатів; Бахмацький район – 199 солдатів; Вишгородський район – 42 солдати. Половину загиблих – понад 300 новобранців – поховано у Ясногородці31. Віддаючи життя в районі Ясногородки, солдати стримували ті сили гітлерів- ців, що могли бути перекинутими нижче за течією, в район Лютізького плац- дарму. Звідси вже йшов прямий наступ радянських військ на Київ. Солдати Ясногородки билися за Київ на правому фланзі, із чотирьох дивізій плацдарму дві – 226-а та 121-а до своїх попередніх почесних назв додали горде наймену- вання “Київські”. Всі підрахунки, викладені в цій роботі не можуть претендувати на повноту, бо, по-перше, головним було відслідкувати маршрут новобранця, окреслений у листі, а по-друге, у Книгах Пам’яті Сумщини та Київщини не подаються відо- мості про частини проходження служби. Книга Пам’яті Чернігівщини частково подає номери полків і дивізій, де слу- жили і гинули солдати. Це дозволило гіпотетично наблизитись до імовірного шляху солдати Римаря вже на плацдармі. Якщо уважно проаналізувати дати за- гибелі, місця поховання солдатів 524-го полку, то стає зрозумілим, що першу по- ловину жовтня полк діяв переважно в районі Ясногородки. З 15 жовтня з’явилось багато вбитих і похованих у с.Толокунь, що на 6 км на північ від Ясногородки. На початку листопада полк ще вів бойові дії на території Вишгородського рай- ону Київської області. У ході Київської оборонної операції 17 листопада 1943 р. 112-а стрілецька дивізія 60-ї армії 1 Українського фронту брала участь у визволенні міста Коро- стень на Житомирщині, була удостоєна почесного найменування “Коростень- ська”. У цей же день – 17 листопада – німецькі війська вийшли у районі Коростишева на житомирсько-київське шосе і розгорнули уздовж нього наступ на Київ. Впродовж 20–27 листопада 1943 р. противник окупував знову міста Жи- томир, Коростишів, Брусилів, Коростень. На 30 листопада фронт вдалося стабі- лізувати. Але у грудні 1943 р. німці намагалися двічі прорватися танковим тараном на Київ у смузі оборони 60-ї армії. Весь цей важкий період, коли знову було поставлено на карту долю Києва, 112-а Рильсько-Коростенська дивізія діяла на Житомирщині. У ході Житомирсько-Бердичівської операції 29 грудня 1943 р. вдруге брала участь у визволенні Коростеня, вже у складі 13-ї армії 1 Україн- ського фронту. Багато тих солдатів, яким пощастило вийти живими із свого пер- шого бою під Ясногородкою, загинули або пропали безвісти тут, на Житомирщині. То яка ж доля спіткала рядового Бориса Римаря, одного із 77 77632 пропалих безвісти з Сумщини? 122 Т. Іонова Вони і не мертві і не живі – були і пропали... Як не жили. Жили і живуть, поки є кому їх пам’ятати, берегти пожовклі, затерті трикут- ники листів, окроплені сльозою сповіщення… Чи можна персоніфікувати історію війни, народу, країни без двох солдатських листів 20-річного юнака, що тільки і встиг за життя як залишити прізвище для Книги Пам’яті, пропавши безвісти? Виявляється, встиг ще залишити для історії два пронизливі людські документи – два листи з лівого берега Дніпра у хвилини передчуття смертельного двобою. Хіба скажеш про ці листи виразніше за Олек- сандра Герцена: «Листи більше, ніж спогади. На них закарбувалась кров подій – це саме минуле, як воно було, затримане і нетлінне». 1 Безсмертя. Книга Пам’яті України 1941–1945. – К., 2000. – С. 863 2 Книга Пам’яті України. Сумська область, Т. 5.: Конотоп, Конотопський район. – Суми, 1995 – C. 150. 3 Гриф секретности снят: потери ВС СССР в войнах, боевых действиях и военных кон- фликтах (статистическое исследование). – М., 1993 – C. 140. 4 Днепр – река героев. – 2-ое доп. изд. – К., 1988, – C. 325. 5 Герои Советского Союза: краткий биографический словарь. – М.: 1987. – Т. 1 – C. 560 6 Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941 – 1945 рр. – К.,1968. – Т. 2. – C. 327. 7 Советская военная энциклопедия. – М., 1980. – Т.8, – C. 509. 8 Герои Советского Союза. – Т.2 – C. 176 9 Там само. – Т. 1 – С. 783. 10 Там само. – С. 881 11 Там само. – С. 881. 12 И генерал и рядовой. – Дніпропетровськ, 1983. – С. 140–142; Уткин Г. М. Герои Днепра. – М.,1960. – С. 52–54 13 Герои Советского Союза. – Т. 1 – С. 560. 14 Книга Памяти Украины. Черниговская область: в 9-ти т. – К., 1995. – Т. 1 – С. 325 15 Там само. – Т. 1 – С. 383 16 Попередні підрахунки кількості Героїв 112 та 75 дивізій проведено за кн. “Днепр – река Героев” та “Герои Советского Союза”. 17 Герои Советского Союза. – Т. 1 – С. 623, 624 18 Там само. – Т. 2 – С. 68 19 Там само. – Т. 1 – С. 173 20 Там само. – Т. 2 – С. 740 123Бойові дії на фронтах Другої світової війни 21 Там само. – Т. 1 – С. 550 22 Там само. – Т. 1 – С. 695 23 Там само. – Т. 1 – С. 446 24 Там само. – Т. 1 – С. 874-875. 25 Там само. – Т. 2 – С. 570. 26 Там само. – Т. 2 – С. 698 27 Там само. – Т. 2 – С. 777. 28 Попередні підрахунки кількості загиблих новобранців із сіл Жукин, Лебедівка, про- ведено за кн. «Книга Пам’яті України. Київська область: у 7-ми т. – К., 1995. – Т. 3. 29 Герои Советского Союза. – Т. 2 – С. 132. 30 Попередні підрахунки кількості Героїв плацдарму та цифри загиблих Героїв прове- дено за виданнями “Днепр – река Героев” та “Герои Советского Союза”. 31 Попередні підрахунки кількості загиблих на Ясногородському плацдармі новобран- ців проведено за Книгами Пам’яті України: Сумська область (Т. 4 – Глухівський р-н, Т. 5 – Конотопський р-н, Т. 8 – Путивльський р-н); Черниговская область (Т. 1 – Бахмачский р-н), Київська область (Т. 3 – Вишгородський р-н) 32 Книга Пам’яті України. Сумська область. – Суми,1994. – Т. 1 – С. 30 124 Т. Іонова

Листи з лівого берега Дніпра (До історії Ясногородського плацдарму, із нових надходжень Національного музею історії Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр.)

Репозитарії

Схожі ресурси