Ідеологічна підготовка агресії проти Польщі нацистським керівництвом Німеччини

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Шайкан, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2009
Schriftenreihe:	Сторінки воєнної історії України
Schlagworte:	Нацистський окупаційний режим
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95643
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Ідеологічна підготовка агресії проти Польщі нацистським керівництвом Німеччини / В. Шайкан // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2009. — Вип. 12. — С. 185-192. — Бібліогр.: 44 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-95643
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-956432016-03-02T03:02:23Z Ідеологічна підготовка агресії проти Польщі нацистським керівництвом Німеччини Шайкан, В. Нацистський окупаційний режим 2009 Article Ідеологічна підготовка агресії проти Польщі нацистським керівництвом Німеччини / В. Шайкан // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2009. — Вип. 12. — С. 185-192. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. XXXX-0019 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95643 uk Сторінки воєнної історії України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нацистський окупаційний режим Нацистський окупаційний режим
spellingShingle	Нацистський окупаційний режим Нацистський окупаційний режим Шайкан, В. Ідеологічна підготовка агресії проти Польщі нацистським керівництвом Німеччини Сторінки воєнної історії України
format	Article
author	Шайкан, В.
author_facet	Шайкан, В.
author_sort	Шайкан, В.
title	Ідеологічна підготовка агресії проти Польщі нацистським керівництвом Німеччини
title_short	Ідеологічна підготовка агресії проти Польщі нацистським керівництвом Німеччини
title_full	Ідеологічна підготовка агресії проти Польщі нацистським керівництвом Німеччини
title_fullStr	Ідеологічна підготовка агресії проти Польщі нацистським керівництвом Німеччини
title_full_unstemmed	Ідеологічна підготовка агресії проти Польщі нацистським керівництвом Німеччини
title_sort	ідеологічна підготовка агресії проти польщі нацистським керівництвом німеччини
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Нацистський окупаційний режим
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95643
citation_txt	Ідеологічна підготовка агресії проти Польщі нацистським керівництвом Німеччини / В. Шайкан // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2009. — Вип. 12. — С. 185-192. — Бібліогр.: 44 назв. — укр.
series	Сторінки воєнної історії України
work_keys_str_mv	AT šajkanv ídeologíčnapídgotovkaagresííprotipolʹŝínacistsʹkimkerívnictvomnímeččini
first_indexed	2025-07-07T02:31:08Z
last_indexed	2025-07-07T02:31:08Z
_version_	1836953600902823936
fulltext	Валерій Шайкан (Кривий Ріг) ІДЕОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА АГРЕСІЇ ПРОТИ ПОЛЬЩІ НАЦИСТСЬКИМ КЕРІВНИЦТВОМ НІМЕЧЧИНИ Війна, як засіб досягнення певної мети, ніколи не починається зненацька, їй зав- жди передує певний період підготовки, ідеологічного обґрунтування цілей. Не була виключенням і Друга світова війна, до якої тривалий час готувалися фашистські держави на чолі з Німеччиною. Головні ідеологічні засади майбутньої боротьби були викладені А. Гітлером ще до приходу до влади в книзі «Майн кампф». Голов- ним ворогом подальшого прогресивного розвитку Німеччини А. Гітлер вважав марксистську ідеологію і її втілення у більшовизмі. «Марксизм, – писав він у свій книзі, – є не що інше, як політика євреїв, яка полягає в тому, щоб домогтися систе- матичного знищення ролі особистості у всіх областях людського життя і замінити її роллю «більшості»»1. Отже, ототожнення марксизму з більшовизмом має ще один, яскраво виражений, відтінок – ототожнення з сіонізмом, який, на думку А. Гітлера, повинен бути знищений. Але зламати євреїв, – міркував він далі, – ми можемо тільки в тому випадку, якщо самі проявимо таку ж нетерпимість, якщо виявимо ще більш сильну волю і будемо з тим же фанатизмом захищати інший світогляд2. Таким чином, мова йде про необхідність знищення марксистської ідеології як світогляду і протиставлення йому іншого. При цьому А. Гітлер стверджує, що новий світогляд має стати цілком антагоністичним до старого і вести боротьбу до переможного кінця. «Цілісний світогляд ніколи не погодиться розділяти свій вплив з іншим сві- тоглядом… Ось чому він бачить своє завдання в тому, щоб повністю зруйнувати весь хід ідей противника, підірвати його всіма засобами, боротися до кінця, доки до- рога не буде розчищена»3. Втілення своїх ідеологічних поглядів А. Гітлер вбачав у партійній програмі, «…що витікає з цілісного світогляду. Така програма – оголо- шення війни всьому існуючому старому порядку зі всіма його існуючими устано- вами, оголошення війни іншому світогляду»4. Прийшовши до влади на чолі НСДАП в 1933 р., А. Гітлер втілив свої головні ідеї в ідеологічному переоблаштуванні Ні- меччини і її підготовці до війни. Цілком зрозуміло, що розпочинати війну можна лише за певних умов. Однією з найголовніших з них є здатність і готовність власного народу вести війну. Усвідом- лення необхідності війни, як єдино можливого шляху вирішення нагальних про- блем, повинно стати всеохоплюючою ідеєю суспільства. На вирішення цього завдання – ідеологічну обробку населення і була спрямована перебудова всіх дер- жавних і громадських структур Німеччини. Вже в березні 1933 р. було утворено Ім- перське міністерство пропаганди і народної освіти. Йому підпорядковувалися всі засоби масової інформації: преса, радіо, театр, кіно, література. Центральний апарат міністерства складався з 12 відділів, куди входили 20 секторів, що відповідали за певний напрям роботи. Крім того, не входили до складу міністерства, але були йому підконтрольними – Імперська палата культури, Управління Лейпцігської ярмарки, Німецька бібліотека, Німецький інститут міжнародних відносин, Імперське об’єд- нання німецької преси та ін.5 Очолюване Й. Геббельсом міністерство завжди було на вістрі політичних подій, які часто відбувалися за його сценарієм, як, наприклад, підпал рейхстагу 27 лютого 1933 р., а слідом за ним антикомуністична істерія, що прокотилася Німеччиною6. За ініціативою Й. Геббельса в державі проводилися ши- рокомасштабні акції залякування інакомислячих. Так, 10 травня 1933 р. в центрі Бер- ліна була проведена акція по спаленню книг. У вогонь потрапили твори не тільки німецьких класиків, а й твори зарубіжних авторів7. На міністерство покладалося й найважливіше завдання. – виховання молоді. «Вже з юнацьких років повинні ми ви- ховувати в нашій молоді повагу до націоналізму у поєднанні цього останнього з по- чуттям соціальної справедливості… Якщо ми зуміємо на вказаних засадах перебудувати всю справу виховання під кутом зору збереження чистоти раси, то це, зрозуміло, принесе користь і військовій справі», – писав А. Гітлер в книзі «Моя бо- ротьба»8. Не залишалася поза увагою нацистів Німеччини й церква, як потужний ва- жіль впливу на формування настроїв віруючої частини населення. В липні 1935 р. було започатковане Імперське міністерство у справах церкви. Його метою було по- ширення нацизму серед віруючих шляхом нацифікації церковних обрядів, поши- рення антисемітизму в релігійному середовищі, а також ідеологічний контроль з боку держави за настроями і діяльністю релігійних функціонерів9. Важливим засобом нацистської пропаганди була кінематографія, яка також була підконтрольна Імперському міністерству пропаганди і народної освіти. В 1937 р. вона була повністю націоналізована і перетворилася на слухняний «інструмент» впливу на духовне життя громадян в Німеччині та поза її межами. Й. Геббельс та його відомство приділяли кінематографу надзвичайну увагу. Достатньо сказати, що за 1933–1945 рр. німецька кінематографія виготовила 1363 кінофільми, що пере- вершувало обсяги виробництва США і Радянського Союзу10. Не меншу роль в ідеологічній обробці власного населення відігравало радіо. На- весні 1933 р. А. Гітлер вивів радіомовлення з підпорядкування Головного поштового управління і передав його міністерству пропаганди. Фактично з цього часу і до кінця війни радіо слугувало рупором нацистської пропаганди11. Саме через радіо німець- кий пересічний громадянин міг почути останні новини з дипломатичних і воєнних фронтів, котрі завжди носили оптимістичний характер і були просякнуті нацистсь- кою ідеологією. Одне з провідних місць в німецькому апараті ідеологічної обробки населення належало пресі. Серед численних газет і журналів вирізнялися офіційні «Фолькішер беобахтер», і особиста газета Й Геббельса «Ангріф»12. Cаме вони задавали тон ве- личезній масі видань. Підконтрольними були театр і образотворче мистецтво. Вони повинні були при- тримуватися виключно патріотичних жанрів, пропагувати німецьку культуру, на- цистську ідеологію. В іншому разі, носії опозиційних поглядів ризикували потрапити під прес нацистського репресивного апарату. Пильно стежила за працівниками ми- стецтва і літератури група 111.Ц на чолі з оберштурмбанфюрером СС доктором Шпен- глером і рефератами 111.Ц.111 і 111.Ц.1V, очолюваними доктором Росснером і фон 186 Валерій Шайкан Кальпінським 111-го управління (СД). До обов’язків 1V управління Імперської без- пеки (гестапо), один з 4-х рефератів якої очолював оберштурмбанфюрер СС Ейхман, відносилося переслідування церковної опозиції13. Процес підпорядкування державній нацистській ідеології в передвоєнні роки супроводжувався расовими чистками, екс- пропріаціями, репресіями. Так, за безцінь був «викуплений» державою видавничий дім єврея Ульштейна, вигнані з театру талановиті митці М. Рейнхардт, Б. Брехт, Е. Тол- лер14. Доповнювало картину тоталітарного державного контролю над всіма сферами людського життя встановлення державних свят, з метою пропаганди націонал-соціа- лістичних ідей. Так, стало святом 30 січня – день приходу до влади НСДАП на чолі з А. Гітлером, 24 лютого – день заснування НСДАП, 16 березня – «День пам’яті ге- роїв» – на честь загиблих у 1-й світовій війні, 20 квітня – день народження А. Гіт- лера, 9 листопада – річниця «пивного путчу» 1923 р. Намагаючись підкреслити свою єдність з робітничим класом, який певною мірою становив соціальну базу НСДАП, нацисти оголосили святом 1 Травня – національний день праці15. Таким чином, в другій половині 30-х років нацистам вдалося встановити у Ні- меччині тоталітарний режим з диктатурою НСДАП, що повністю відповідало зав- данням партійної програми, до виконання якої А. Гітлер приступив одразу після приходу до влади. Так, починаючи з 1933 р., однією з найважливіших ідей нацизму було знищення марксистської ідеології, тому нападки на комуністів стали частиною повсякденної офіційної політики. Матеріали антирадянського спрямування під ке- рівництвом Й. Геббельса завчасно готувалися для публікації в додатках до газет, – відзначає німецький дослідник К. Рісс16. Це було цілком логічним кроком в ідеоло- гічній боротьбі і на шляху «завоювання додаткових територій для виробництва про- дуктів харчування і розселення німецького населення»17. «Ми будемо неухильно прагнути до своїх власних цілей в іноземній політиці, а саме до того, щоб наш ні- мецький народ отримав на цій землі території, котрі йому личать», – писав А. Гіт- лер в книзі «Моя боротьба»18. Відверті анексіоністські плани з неприхованим цинізмом проголошувалися нацистами на всіх рівнях і становили відкриту загрозу сусіднім народам. Саме завоювання життєвого простору за рахунок інших держав стало наріжним каменем ідеологічної доктрини фюрера. «Вирішення проблем, що стоять перед нами, – писав він далі, – ми бачимо тільки і виключно в завоюванні нових земель, котрі ми могли б заселити німцями. При цьому нам потрібні такі землі, які безпосередньо прилягають до корінних земель нашої батьківщини»19. Готуючись до майбутньої напруженої боротьби, А. Гітлер добре усвідомлював її масштаби і необхідність відбудови армії. Ще у вересні 1936 р. в Німеччині було за- тверджено «чотирирічний план», який мав на меті протягом 1936–1940 рр. різке збільшення випуску озброєнь, боєприпасів та бойової техніки і перетворення ні- мецької армії на наймогутнішу у Європі. Не випадково контроль за його викона- нням було покладено на одного з найближчих поплічників фюрера Г. Геринга. Цей план означав мілітаризацію німецької економіки і переведення її на воєнні рейки. В той же час це була довготривала ідеологічна акція, метою якої була підготовка сві- домості громадян до неминучості війни, про яку мріяв А. Гітлер багато років. «Коли ми говоримо про завоювання нових земель в Європі, – писав він, – ми, звичайно, мо- жемо мати на увазі в першу чергу тільки Росію і ті окраїнні держави, котрі їй під- корені»20. Обґрунтовувався й вибір жертви. Стверджувалося, що протягом століть 187Нацистський окупаційний режим Росія жила за рахунок саме німецького ядра, що становило основу вищих щаблів суспільства, але воно було повністю знищено і його місце посіли євреї, яких треба також знищити. А. Гітлер стверджував, що ця гігантська східна держава приречена на загибель і до цього вже визріли всі передумови. Кінець єврейського панування в Росії буде також кінцем Росії як держави21. Така відвертість не залишала жодних сумнівів щодо зовнішньополітичного курсу фашистської Німеччини і її підготовки до війни. Наведені висловлювання з книги «Моя боротьба» були ланкою в расовій теорії світового панування, що була відома майже кожному німцеві. Зауважимо, що ця книга Гітлера, написана у 1924–1927 рр. стала бестселером і була ефективним за- собом розповсюдження нацистської ідеології. До 1933 року в Німеччині було про- дано 5,5 млн її примірників22. Тим часом, події, що розгорталися в кінці 1938 – на початку 1939 року, свідчили про поступове і неухильне сповзання світу у прірву Другої cвітової війни. Мирне розчленування Чехословаччини у вересні 1938 р. на Мюнхенській конференції дало можливість А. Гітлеру досить вірно спрогнозувати поведінку Англії і Франції і про- довжити свою агресивну політику. Зовні безхмарні відносини Німеччини з Поль- щею були затьмарені в жовтні 1938 р. виїздом з Польщі великої кількості німецькомовного населення. У відповідь Німеччина вислала 15000 польських єв- реїв, до того ж порушувала болюче для Польщі питання статусу Данцига23. Це ціл- ком відповідало п. 4 програми НСДАП, де говорилося про те, що євреї не можуть бути громадянами Німеччини24. На початку січня 1939 р. А. Гітлер запросив у Берх- тесгаден міністра закордонних справ Польщі полковника Ю. Бека, де мав з ним дружню розмову, під час якої наголошував на спільній для обох країн ворожості до Радянського Союзу. А. Гітлер знову порушив проблему Данцига і коридору до нього, який пролягав би по території Польщі, але був би екстериторіальним що відповідало б інтересам обох країн. Полковник Ю. Бек не дав позитивної відповіді25. Звичайно, непоступливість Польщі у питанні статусу Данцига не сприяла зняттю напружено- сті у Європі і, разом з тим, дратувала А. Гітлера, який уже звик до досить легких дипломатичних перемог, але зіткнувся з перешкодою, яка загрожувала авторитету Німеччини. І все ж таки, берлінські політики не втрачали надії змінити хід подій на свою користь. Наступним кроком став візит міністра закордонних справ Німеччини Ріббентропа до Польщі наприкінці січня 1939 р. Як вважає Ж.-Б. Дюрозель, метою цього візиту була спроба залучити Польщу до антирадянської співпраці з «більш- менш чітко сформульованою метою захопити Україну»26. Але й на цей раз ввічлива відмова Польщі не дала Гітлеру можливості ні на крок просунутися вперед у вирі- шенні зовнішньополітичних завдань. Не дивлячись на підкреслено дружні заяви Гітлера по відношенню до Польщі 30 січня і 2 березня 1939 р., позитивних зрушень з боку останньої не відбулося. Внаслідок цього 28 березня 1939 р. Німеччина де- нонсувала пакт про ненапад з Польщею27. В той же день Юзеф Бек заявив, що ско- ріше воюватиме, ніж допустить зміну статусу Данцига28. Таким чином, німецько-польські стосунки зайшли у глухий кут. Востаннє польський міністр за- кордонних справ Ю. Бек зробив спробу врегулювати стосунки з Німеччиною у своїй промові 6 травня 1939 р. Але пропагандистське відомство Й. Геббельса не опублі- кувало жодного слова з цього приводу. Польська ініціатива повисла у повітрі. На- томість наступного дня німецьке радіо повідомило своїх слухачів про те, що в 188 Валерій Шайкан Польщі піднялася хвиля злочинів проти німецьких громадян29. Таким чином, ідео- логічна підготовка до вторгнення в Польщу посилювалася. На відміну від польських політиків сталінське керівництво Радянського Союзу демонструвало терпимість до нацистського режиму Німеччини. Так, у промові Й. Сталіна на ХVІІІ з’їзді ВКП(б) 10 березня 1939 р. не було помітних нападок на зовнішню політику Німеччини. А її силові акції приписувалися слабкості політики західних держав30. Очевидно, небажання Сталіна загострювати увагу на агресивній політиці Гітлера мало стати певним сигналом дипломатичним колам до зближення позицій. Привертає до себе увагу ще один факт. 26 лютого 1939 р. в «Большом» теа- трі в Москві відбулося урочисте відкриття оновленої російської опери М. Глінки під назвою «Іван Сусанін» (стара назва «Життя за царя»)31. Цей патріотичний твір розповідає про події ХVІІ століття, коли російський селянин завів у непрохідні хащі загін польських окупантів, які загинули, стративши героя. Можливо це випадко- вість, але вона дуже красномовна і збіглася в часі з погіршенням німецько-поль- ських відносин. До того ж в СРСР, як і в Німеччині, культурне життя знаходилося під контролем спецслужб і подібна акція не могла відбутися несанкціоновано, а якщо так, то вона обов’язково несла певне ідеологічне навантаження. Активізація дипломатичної гри в березні-квітні 1939 р., жвавий обмін думками і, навіть, зближення з Польщею та радянсько-англо-французькі переговори свідчили скоріше про непевність усіх політичних гравців і пошук ними найбільш оптималь- них варіантів союзників, ніж про конкретні дії по збереженню миру. Так, 17 квітня 1939 р. радянський посол в Німеччині Меркалов під час зустрічі з німецьким держ- секретарем Вайцзекером заявив, що СРСР не скористався з непорозумінь Німеч- чини з західними демократіями і що немає ніяких причин для того, щоб радянсько-німецькі відносини не кращали32. Цей досить прозорий натяк мав дати зрозуміти Гітлерові, що двері на шляху радянсько-німецького зближення зали- шаються відчиненими. Як зазначає Жан-Батіст Дюрозель, 3 травня М. Литвинов не- сподівано був замінений на посту народного комісара закордонних справ. Новим наркомом став Молотов, що розцінювалося в дипломатичних колах як можливу зміну зовнішньополітичного курсу СРСР33. Вже 20 травня 1939 р. німецький посол в СРСР фон дер Шуленбург був прийнятий Молотовим і мав з ним розмову про роз- виток радянсько-німецьких економічних взаємин. Під час цієї зустрічі Молотов ска- зав, що для відновлення економічних переговорів треба насамперед, надати їм політичну основу34. Виразними з цього приводу є спогади Ріббентропа. «Шукати компромісу з Росією, – писав він, – було моєю таємною ідеєю: я відстоював її перед фюрером тому, що… хотів… забезпечити для Німеччини російський нейтралітет на випадок німецько-польського конфлікту»35. А те, що такий конфлікт визрівав, було очевидним. Вже через кілька днів після денонсації німецько-польського дого- вору про ненапад начальник штабу верховного головнокомандування В. Кейтель віддав наказ, за яким війська вермахту повинні були бути готовими напасти на Польщу до 1 вересня 1939 р.36 Отже, наступною жертвою втілення гітлерівського плану завоювання життєвого простору повинна була стати Польща. І хоча А. Гітлер у своїх ідеологічних обґрунтуваннях майбутніх завоювань ніколи не акцентував увагу на поляках, вони, вочевидь, повинні були розділити долю всіх слов’янських народів – бути знищеними і, як виявилося, – в першу чергу. 189Нацистський окупаційний режим Паралельно з англо-французькими Радянський Союз вів переговори з Німеччи- ною, метою яких мав стати договір про ненапад і обидві сторони прагнули його однаковою мірою. Хоча дехто з дослідників вважає, що ініціатива радянсько-німець- кого зближення виходила саме від СРСР37. Підсилює таку думку і лист Гітлера до Сталіна датований 21 серпня 1939 р. Гітлер писав, що, додатковий протокол, бажа- ний Урядом СРСР, на його переконання, може бути по суті вияснений в найкорот- ший термін, якщо відповідальному державному діячеві буде надана можливість вести про це переговори в Москві особисто38. На наш погляд, штовхало Сталіна на підписання додаткового таємного протоколу усвідомлення того, що напад Німеч- чини на Польщу неминуче призведе до встановлення спільного радянсько-німець- кого кордону і дасть Гітлеру зручний плацдарм для нападу на СРСР. Тому відсунути кордон якомога далі на Захід було бажанням Сталіна. Крім того, у протоколі мова йшла про західноукраїнські землі, що мали відійти до сфери інтересів СРСР, а це могло дати Сталіну вагомі пропагандистські дивіденди у майбутньому. 23 серпня 1939 р. був підписаний радянсько-німецький пакт про ненапад і секретний протокол Це вносило значні корективи в офіційну пропаганду обох країн. Кажуть, що Геббельс, взнавши про пакт, з гнівом вигукнув: «Ми не для того працювали 6 років, щоб на сьомому році втрати все»39. Звичайно, він мав на увазі широкомасштабну антикомуністичну кампанію, розгорнуту в засобах масової ін- формації. Тепер обставини вимагали пояснити такі метаморфози зовнішньої по- літики. Але, якщо антирадянська теза вимагала суттєвої корекції, то польський вектор ідеологічної обробки суспільства отримав додатковий поштовх. На шпаль- тах німецьких газет з’явилися повідомлення і вигадки про те, що на вулицях Дан- цига поляки пристають до німецьких жінок, що поляки каструють німців. Звичайними стали заголовки статей на кшталт «Убитий офіцер СС!», «Застрілені двоє штурмовиків!», «Побита ні в чому не винна сім’я!», «Вся Польща в воєнній лихоманці!», «Хаос в Верхній Сілезії!»40. Це мало створити враження на пересіч- ного німця і формувати у його свідомості образ поляка-ворога, який ось-ось ки- неться на миролюбну Німеччину. Хоча ще за день до підписання пакту на секретній нараді вищого генералітету вермахту в Оберзальцбурзі 22 серпня Гітлер заявляв, що через декілька тижнів він протягне руку Сталіну на спільному ні- мецько-російському кордоні і разом з ним розпочне розділ світу41. У зв’язку з новою геополітичною обстановкою відбувалися, зміни і на всьому пропагандистському фронті. Так, 25 серпня 1939 р. у Мюнхені мала відбутися лек- ція на тему: «Звинувачується Москва – Комінтернівський план світової диктатури». Звичайно, у контексті подій, що відбулися днями, вона виглядала не актуальною і навіть шкідливою, тому в останню мить лекцію замінили концертом російської му- зики42, що якнайбільше імпонував обставинам. Радянська сторона зняла будь-яку критику Німеччини у засобах масової інформації, а дипломатичний корпус впевнено проводив пронімецьку політику. Ще 19 серпня 1939 р. у Берліні була підписана ра- дянсько-німецька кредитна угода на суму 200 млн німецьких марок, за якою СРСР міг купувати у Німеччини промислові товари, військові матеріали. В свою чергу, Ра- дянський Союз мав постачати Німеччині товари на 180 млн марок43. Економічна співпраця двох держав, крім суто прагматичних цілей, мала ще й пропагандистську мету. І Гітлер, і Сталін таким чином намагалися запевнити один одного в миролюб- 190 Валерій Шайкан них і перспективних планах співробітництва своїх країн. Сталін квапився з підпи- санням економічних угод, пакту про ненапад і секретного протоколу оскільки розу- мів, що в умовах загострення кризи Німеччина обов’язково розпочне війну проти Польщі і перешкодити цьому він не в змозі. Отже, єдиним шансом зупинити Гітлера якомога далі на Заході і відсунути в часі війну з Німеччиною (а в тому, що вона буде, Сталін не сумнівався), було поставити йому низку дипломатичних пересторог. По- квапливість Гітлера, очевидно, пояснюється вибором часу для реалізації свого плану завоювання життєвого простору. До 1939 р. провідні капіталістичні держави посту- пово, але впевнено, почали виходити з світової економічної кризи, тому Гітлер по- спішав з розв’язанням війни, доки їх економіка не оговталась. Приводом до початку війни і ідеологічним виправданням її в очах світової спіль- ноти стала провокація, вчинена самими німцями. В кінці серпня 1939 р. була про- ведена операція “Konserwen” (консерви). Загін з в’язнів, переодягнених в польську військову форму, під командуванням штурмбанфюрера СС Альфреда Гельмута Науйокса напав на німецьку ж радіостанцію в прикордонному місті Глейвіц. Захо- пивши її, під звуки пістолетних пострілів, зловмисники стали транслювати в ефір виступ польського хору. Коли в’язні покинули радіостанцію, їх розстріляли у дворі і покинули напризволяще. Вже вранці того ж дня цей факт розтлумачувався ні- мецькими засобами масової інформації, як неспровокований напад польської сто- рони на Німеччину44. Першого вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу. Так розпочалася Друга світова війна, в якій Гітлер волів встановити світове панування. Виходячи з вище викладеного, можна стверджувати, що тривала підготовка фа- шистської Німеччини до війни, в якій головною метою було знищення Радянського Союзу і більшовизму, супроводжувалася одночасно широкомасштабною ідеологіч- ною підготовкою. Для цього знадобилася перебудова всіх державних органів упра- вління та встановлення тоталітарної нацистської диктатури, що стала офіційною державною ідеологією. Тотальна обробка населення проводилася всіма засобами ма- сової інформації, включаючи релігію, громадські і культурницькі організації. Між- народні відносини Німеччини, в цей період, будувалися на основі відвертого шантажу і тиску на сусідні держави. Використання цих засобів у поєднанні з вмілою дипло- матичною грою, дозволило Гітлеру втягнути в свою орбіту навіть потенційного во- рога – Радянський Союз і, загарбавши Польщу, підступитися до його кордонів. Подальше вивчення поставленої проблеми може допомогти кращому розумінню ідеологічної підготовки нападу Німеччини на Радянський Союз. 1 Гитлер Адольф. Моя борьба. – Харьков, 2003. – С. 448. 2 Там само. – С. 455. 3 Там само. – С. 456 4 Там само. – С. 457 5 Энциклопедия Третьего рейха. Изд .3. – М., 2005. – С. 201, 202. 6 Рисс Курт. Кровавый романтик нацизма. Доктор Геббелльс. 1939–1945. М., 2006. – С. 131, 132. 7 Энциклопедия Третьего рейха. – С. 260. 8 Гитлер Адольф. Назв. праця. – С. 427, 428. 191Нацистський окупаційний режим 9 Энциклопедия Третьего рейха.– С. 201, 351, 352. 10 Там само. – С. 225. 11 Там само. – С. 337. 12 Там само. – С. 331. 13 Чугуев С.Г. Спецслужбы третьего рейха. – Кн. 2. – Санкт-Петербург, 2003. – С. 10, 11. 14 Энциклопедия Третьего рейха. – С. 331, 381. 15 Там само. – С. 300. 16 Рисс Курт. Назв. праця. – С. 229. 17 Энциклопедия Третьего рейха. – С. 297. 18 Гитлер Адольф. Назв. праця. – С. 662. 19 Там само. – С. 664. 20 Там само. – С. 665. 21 Там само. 22 Энциклопедия Третьего рейха. – С. 270. 23 Дюрозель Жан-Батіст. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів. – К., 2005. – С. 204. 24 Энциклопедия Третього рейха. – С. 297. 25 Дюрозель Жан-Батіст. Назв. праця. – С. 204, 205. 26 Там само. – С. 205. 27 Дейвис Норман. Європа. Історія. – К., 2006. – С. 1025. 28 Дюрозель Жан-Батіст. Назв. праця. – С. 205. 29 Рисс Курт. Назв. праця. – С. 226. 30 Дюрозель Жан-Батіст. Назв. праця. – С. 213, 214. 31 Дейвис Норман. Назв. праця. – С. 1025. 32 Дюрозель Жан-Батіст. Назв. праця. – С. 214. 33 Там само. – С. 211. 34 Там само. – С. 214. 35 Откровения и признания. Нацистская верхушка о войне «третьего рейха» против СССР. Секретные речи. Дневники. Воспоминания. – Смоленск:, 2000. – С. 13. 36 Дюрозель Жан-Батіст. Назв. праця. – С. 207 37 Там само. – С. 214. 38 Откровения и признания. Нацистская верхушка о войне «третьего рейха» против СССР. – С. 98. 39 Рисс Курт. Назв. праця. – С. 228. 40 Толанд Джон. Адольф Гитлер. Кн. 2. – М., 1993. – С. 1028. 41 Откровения и признания. Нацистская верхушка о войне «третьего рейха» против СССР. – С. 103. 42 Рисс Курт. Назв. праця. – С. 229. 43 Пігідо-Правобережний. “Велика Вітчизняна війна” Спогади та роздуми очевидця. – К., 2002. – С. 231. 44 Дейвис Норман. Назв. праця. – С. 1028, 1029. 192 Валерій Шайкан

Ідеологічна підготовка агресії проти Польщі нацистським керівництвом Німеччини

Institution

Ähnliche Einträge