Освіта в окуповані Білорусії: огляд монографії М. Г. Жылінскі

Реценія на книгу: “АДУКАЦЫЯ НА АКУПІРАВАНАЙ ТЭРИТОРЫІ БЕЛАРУСІ Ў ГАДЫ ВЯЛІКАЙ АЙЧЫННАЙ ВАЙНЫ (чэрвень 1941 – ліпень 1944 гг.”). Минськ. 2006

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2009
Автор: Заболотна, Т.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2009
Назва видання:Сторінки воєнної історії України
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95664
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Освіта в окуповані Білорусії: огляд монографії М. Г. Жылінскі / Т. Заболотна // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2009. — Вип. 12. — С. 375-378. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-95664
record_format dspace
spelling irk-123456789-956642016-03-02T03:03:09Z Освіта в окуповані Білорусії: огляд монографії М. Г. Жылінскі Заболотна, Т. Огляди та рецензії Реценія на книгу: “АДУКАЦЫЯ НА АКУПІРАВАНАЙ ТЭРИТОРЫІ БЕЛАРУСІ Ў ГАДЫ ВЯЛІКАЙ АЙЧЫННАЙ ВАЙНЫ (чэрвень 1941 – ліпень 1944 гг.”). Минськ. 2006 2009 Article Освіта в окуповані Білорусії: огляд монографії М. Г. Жылінскі / Т. Заболотна // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2009. — Вип. 12. — С. 375-378. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. XXXX-0019 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95664 uk Сторінки воєнної історії України Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Огляди та рецензії
Огляди та рецензії
spellingShingle Огляди та рецензії
Огляди та рецензії
Заболотна, Т.
Освіта в окуповані Білорусії: огляд монографії М. Г. Жылінскі
Сторінки воєнної історії України
description Реценія на книгу: “АДУКАЦЫЯ НА АКУПІРАВАНАЙ ТЭРИТОРЫІ БЕЛАРУСІ Ў ГАДЫ ВЯЛІКАЙ АЙЧЫННАЙ ВАЙНЫ (чэрвень 1941 – ліпень 1944 гг.”). Минськ. 2006
format Article
author Заболотна, Т.
author_facet Заболотна, Т.
author_sort Заболотна, Т.
title Освіта в окуповані Білорусії: огляд монографії М. Г. Жылінскі
title_short Освіта в окуповані Білорусії: огляд монографії М. Г. Жылінскі
title_full Освіта в окуповані Білорусії: огляд монографії М. Г. Жылінскі
title_fullStr Освіта в окуповані Білорусії: огляд монографії М. Г. Жылінскі
title_full_unstemmed Освіта в окуповані Білорусії: огляд монографії М. Г. Жылінскі
title_sort освіта в окуповані білорусії: огляд монографії м. г. жылінскі
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2009
topic_facet Огляди та рецензії
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/95664
citation_txt Освіта в окуповані Білорусії: огляд монографії М. Г. Жылінскі / Т. Заболотна // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2009. — Вип. 12. — С. 375-378. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.
series Сторінки воєнної історії України
work_keys_str_mv AT zabolotnat osvítavokupovaníbílorusííoglâdmonografíímgžylínskí
first_indexed 2025-07-07T02:32:35Z
last_indexed 2025-07-07T02:32:35Z
_version_ 1836953694346674176
fulltext Т. Заболотна Освіта в окупованій Білорусії: огляд монографії М. Г. Жылінскі “АДУКАЦЫЯ НА АКУПІРАВАНАЙ ТЭРИТОРЫІ БЕЛАРУСІ Ў ГАДЫ ВЯЛІКАЙ АЙЧЫННАЙ ВАЙНЫ (чэрвень 1941 – ліпень 1944 гг.”). Минськ. 2006. Утворення незалежних держав після розпаду Радянського Союзу значно об- межили науковий, культурний обмін та спілкування між вченими колишніх рес- публік. Такі процеси зменшили кількість надходжень до бібліотек іншомовної літератури. Звернення у багатьох новоутворених країнах до національних тра- дицій спонукало широке використання рідної мови для написання наукових праць на противагу російській мові, що слугувала інтернаціональною мовою для радянських народів. До переліку важкодоступних книг потрапила література і нашої близької сусідки – Білорусі. У цьому зв’язку для істориків війни значний інтерес становить монографія М. Жилінського, присвячена актуальній і малодослідженій темі – стану освіти на окупованій території Білорусії. Дана проблема частково вивчалася радянськими істориками, але лише в контексті інших дотичних тем, спеціальної ж праці не було написано як на теренах республіки, так і всього СРСР. Переважна більшість монографій, написаних до останнього часу, містила загальний матеріал з до- слідження окупаційного режиму, руху Опору, підрахунки збитків та втрат, зав- даних гітлерівцями захопленим територіям. У сучасних умовах постала нагальна потреба вивчення окремих аспектів окупації, повсякденного життя населення міст і сіл, в яких встановлювався „новий порядок”. У цьому контексті праця М. Жилінського на теренах Білорусі досить актуальна. Структура монографії відповідає творчому задуму й логіці викладу, який ба- зується на проблемно-хронологічних засадах. Дослідження складається з чо- тирьох повноцінних розділів. Перший розділ містить детальний огляд літератури та джерел. Вчений умовно поділяє всю історіографію на 4 групи: статті та публікації радянських авторів періоду Великої Вітчизняної війни, дослідження білоруських істориків до 1991 р., наукові публікації, що вийшли після розпаду Радянського Союзу і друкуються у наш час, праці зарубіжних авторів. Здійснений М. Жилінським огляд літератури доводить, що білоруські вчені зіткнулися з тими ж пробле- мами, що й українські історики. Ідеологічний тиск, цензура, недоступність архівних джерел окупаційної доби спричинили заангажованість та публіци- стичність праць. Автор відзначає здобутки радянської історіографії, серед яких на перший план виступає залучення значного масиву емпіричного матеріалу. Проте з часом ситуація суттєво змінилась, і в 90-х роки світ побачила низка праць, автори яких залучили до наукового обігу значний масив щойно відкри- тих для доступу архівних документів та матеріалів. Останнє дозволило по-но- вому подивитись на низку проблем, зокрема й стану освіти в окупованій Біло- русії. М. Жилінський зазначає, що на сучасному етапі пожвавішали краєзнавчі дослідження, в яких розкриваються особливості окупаційного режиму на ре- гіональному рівні. Окремо автор монографії розглядає мемуарну літературу та спогади очевидців, котрі є цінним історичним джерелом у поєднанні з архів- ними матеріалами й допомагають відтворити об’єктивну ситуацію діяльності освітніх установ у захоплених гітлерівцями областях. Характеризуючи дже- рельну базу дослідження, можна констатувати, що вона є цілком достатньою для розв’язання поставлених завдань, хоча мала бути урізноманітнена альтер- нативними джерелами, скажімо, неопубліковані епістолярії та усні історії свід- ків тогочасних подій. У другому розділі вчений доволі ґрунтовно висвітлив зусилля радянського уряду з евакуації у тил дитячих дошкільних установ та їхніх вихованців, проа- налізував основні труднощі, які виникли перед організаторами цього процесу. Виявлені автором архівні документи дали змогу зробити висновок, що у над- звичайно складних умовах керівництво республіки налагодило евакуацію дітей, які перебували на державному утриманні, на Схід. Проте вдалося вивезти лише близько 300–350 тис. дітей, що склало лише 7–8% від їх загальної кількості до 16 років. Отже значна частина маленьких білорусів залишалася на території, яка незабаром потрапила під окупацію гітлерівців. У третьому розділі М. Жилінський детально описує структуру окупаційної влади та участь місцевого населення, переважно інтелігенції, у налагодженні ді- яльності допоміжних органів управління. Особливу увагу він приділяє першому головному відділу політики, який поряд з іншими питаннями займався й осві- тою. Документи та матеріали з архівосховищ Білорусії, залучені вченим для на- писання розділу, дозволили проаналізувати створення та діяльність середніх, спеціальних навчальних закладів. Слід відзначити широке використання в яко- сті джерел періодичних видань, часописів, підручників, призначених для роботи та навчання в тогочасній школі. Дослідник слушно наголошує, що виховання та освіта підростаючого поко- ління на окупованих територіях здійснювалася в загальному руслі німецької ідеології та пропаганди і передбачала перетворення місцевих підлітків і дітей на слухняних працівників та виконавців, які з покорою й повагою мали ставитися до своїх „визволителів”. М. Жилінський здійснив порівняльний аналіз освітн- ьої політики в двох рейхскомісаріатах – „Остланд” і „Україна”, до яких входила територія Білорусії, схарактеризував особливості навчального процесу, наголо- сивши на труднощах, які виникли перед тогочасними освітянами та схарактери- зувавши відмінності й схожості у навчальному процесі. Прикметно, що нацистська верхівка мала різні думки щодо відновлення освітніх закладів у захоплених населених пунктах. Так, А. Гітлер, Г. Гіммлер, Е. Кох вважали, що відкриття шкіл та вищих навчальних закладів у майбутн- ьому призведе до пробудження національної свідомості місцевих жителів, що може стати небезпекою для утвердження нацистського режиму. Рейхсфюрер СС 376 Т. Заболотна Г. Гіммлер в одному зі своїх документів стосовно освіти наголошував: „Для не- німецького населення на Сході не повинно бути ніяких шкіл, крім чотириклас- ної початкової школи. Початкова школа має ставити своєю метою навчити учнів тільки рахувати максимум до 500 і вміти розписатись, виховати старанність і слухняність є божою заповіддю. Вміння читати я вважаю не обов’язковим. Що- річно повинна проводитися фільтрація дітей у віці від 6 до 10 років для відбору повноцінних і неповноцінних дітей”i. У той час як рейхскомісар «України» Е. Кох був налаштований категорично проти надання освіти мешканцям оку- пованих територій, В. Кубе прагнув зацікавити молодь у здобутті освіти, тим самим підготувати необхідні умови для її онімечення. Влада нацистської Ні- меччини вбачала в шкільній системі інститут, який повинен був позбавити пі- дростаюче покоління Білорусії впливу комуністичної ідеології та виховати його у дусі націонал-соціалізму, залучити молодь у сферу німецьких воєнно-еконо- мічних інтересів. Фактами організації шкіл та середніх навальних закладів оку- панти намагалися відвернути увагу молоді від визвольного руху, а також виконати основне своє завдання – підготувати якісну та покірну робочу силу для Третього рейху. Окрім діяльності всього спектру навчальних закладів (початкових, середніх і спеціальних), М. Жилінський піднімає й такі цікаві питання як підготовка вчи- тельських кадрів, умови праці, життя та діяльності освітян. Саме брак підруч- ників та кваліфікованих „благонадійних” до режиму спеціалістів став серйозною проблемою для тогочасної системи освіти. Четвертий розділ монографії присвячений діяльності партизанів та підпільників Білорусії у напрямку запобігання реалізації німецьких планів у галузі освіти. Висвітлюються методи й засоби боротьби двох ідеологічних систем за підростаюче покоління та намагання перетягнути його на свій бік, сформувати життєві цінності та погляди відповідно до основних засад полі- тики воюючих сторін. Щоб перешкодити німецькій пропаганді у навчанні й вихованні білоруських дітей у націонал-соціалістичному дусі за ініціати- вою підпільників і партизанів та під їхнім керівництвом були організовані таємні школи, школи партизанських зон і лісові школи. Відомостей про перші практично немає, оскільки їхня діяльність була достатньо серйозно законспі- рована. Щодо інших двох, то автор дослідження доводить, що навчанням в них було охоплено понад 60% білоруських дітей. Навчання відбувалося за ра- дянськими підручниками, на основі довоєнних програм, виховання будува- лося на принципах ненависті до німецьких окупантів, відданості своїй Батьківщині. Завершує монографію аналіз наслідків нацистської окупації для освіти рес- публіки. Автор зазначає, що політика окупантів та воєнні дії спричинили широ- комасштабне руйнування матеріальної бази закладів системи освіти, загальні матеріальні збитки по навчальним установам Білорусії склали понад 2,5 млрд. При цьому М. Жилінський залишає поза увагою той факт, що значна частина бу- дівель та майна шкіл постраждала ще до початку окупації внаслідок бойових дій обох воюючих сторін. 377Огляди та рецензії Цінність книга підвищує значна кількість науково-довідкового матеріалу, серед яких особливу увагу привертають таблиці та схеми (наведена низка ціка- вих архівних документів про кількість навчальних установ, навчальні плани за- гальноосвітніх, ремісничих, лісних шкіл, розклад уроків, кількість класів та склад учнів у школах, структура системи освіти на окупованій території Біло- русії, постанови про шкільний порядок), хроніка подій, вміщених у кінці книги. Збіднює роботу стриманість автора у оцінках тогочасних подій, процесів, явищ. Інколи наведені факти залишаються без належного аналізу чи відповід- них коментарів, які б дозволили зрозуміти особисту позицію вченого щодо того чи іншого питання. Суттєвим побажанням з приводу роботи, є те, що написання її на білоруській мові значно звужує коло читачів, доцільно було б перевидати працю ще й ро- сійською чи англійською мовами. Дана монографія стане в нагоді науковцям, студентам і всім тим, хто ціка- виться історією Другої світової війни, та окупації зокрема, як Білорусії, так і інших країн, які зазнали на собі тягар гітлерівської окупації. 1 Ленська В. В. Фашистська шкільна політика на окупованій території України // Укр. іст. журн. – 1990. – № 10. – С. 81. 378 Т. Заболотна