Теоретико-правові аспекти політичної реформи в Україні

В статье автор продолжает развивать ранее изложенные идеи об устройстве «чистой республики» с точки зрения необходимости воссоздания в процессе проведения конституционной реформы деонтологически заданной трёхчленной структуры представительства государственно-политических интересов в форме двухпалат...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2004
1. Verfasser:	Кабанець, Н.І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2004
Schlagworte:	Філософія політики
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/9670
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Теоретико-правові аспекти політичної реформи в Україні / Н.І. Кабанець // Проблеми філософії права. — 2004. — Т. II. — С. 187-190. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-9670
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-96702010-07-06T12:01:49Z Теоретико-правові аспекти політичної реформи в Україні Кабанець, Н.І. Філософія політики В статье автор продолжает развивать ранее изложенные идеи об устройстве «чистой республики» с точки зрения необходимости воссоздания в процессе проведения конституционной реформы деонтологически заданной трёхчленной структуры представительства государственно-политических интересов в форме двухпалатного парламента и президента с целью создания эффективного механизма государственной власти в украинском обществе. The note continues elaborating on ideas expressed by the author earlier with regard to “the pure republic” in the context of the constitutional reform presently ongoing in Ukraine. The process of modeling the reform, as viewed by the author, should take into account the necessity for “reproduction” of the deontologically pre-given three-member structure of the government of state-political interests in the form of two-chamber parliament and president for the purposes of creation an effective mechanism of the state power in the Ukrainian society. 2004 Article Теоретико-правові аспекти політичної реформи в Україні / Н.І. Кабанець // Проблеми філософії права. — 2004. — Т. II. — С. 187-190. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 1818-992X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/9670 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філософія політики Філософія політики
spellingShingle	Філософія політики Філософія політики Кабанець, Н.І. Теоретико-правові аспекти політичної реформи в Україні
description	В статье автор продолжает развивать ранее изложенные идеи об устройстве «чистой республики» с точки зрения необходимости воссоздания в процессе проведения конституционной реформы деонтологически заданной трёхчленной структуры представительства государственно-политических интересов в форме двухпалатного парламента и президента с целью создания эффективного механизма государственной власти в украинском обществе.
format	Article
author	Кабанець, Н.І.
author_facet	Кабанець, Н.І.
author_sort	Кабанець, Н.І.
title	Теоретико-правові аспекти політичної реформи в Україні
title_short	Теоретико-правові аспекти політичної реформи в Україні
title_full	Теоретико-правові аспекти політичної реформи в Україні
title_fullStr	Теоретико-правові аспекти політичної реформи в Україні
title_full_unstemmed	Теоретико-правові аспекти політичної реформи в Україні
title_sort	теоретико-правові аспекти політичної реформи в україні
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2004
topic_facet	Філософія політики
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/9670
citation_txt	Теоретико-правові аспекти політичної реформи в Україні / Н.І. Кабанець // Проблеми філософії права. — 2004. — Т. II. — С. 187-190. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT kabanecʹní teoretikopravovíaspektipolítičnoíreformivukraíní
first_indexed	2025-07-02T11:53:31Z
last_indexed	2025-07-02T11:53:31Z
_version_	1836535996909355008
fulltext	Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. 187 ФІЛОСОФІЯ ПОЛІТИКИ © 2004 р. Н. І. Кабанець Київський національний університет імені Тараса Шевченка ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПОЛІТИЧНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ* Основним мотивом конституційної рефор- ми в Україні висунуто лозунг підвищення ефективності системи влади та її відповіда- льності перед суспільством. Але перш ніж опікуватись проблемами ефективності влади, треба подбати про основні принципи її орга- нізації. Це питання не політичного, а юриди- чного плану. Воно стосується поняття суспі- льного договору, яким суспільство створює для себе правову державу. Поза всяким сум- нівом, для суспільства немає сенсу в політич- ній реформі, якщо воно в ході неї не гарантує собі політичну свободу і не візьме під конт- роль владу, що має служити громадянам, а не самій собі. Це можна зробити тільки шляхом чі- ткого визначення принципових правових засад організації політичної влади в суспільстві. У загальнотеоретичній проблематиці стосо- вно зміни форми правління, висунутій кон- ституційною реформою, треба враховувати два ряди явищ, що мають різну пізнавальну природу, їх специфіка не може бути зне- хтувана при розв’язанні політичної кризи в Україні** [1, с. 221-229; 2]. Нагадуємо, що дискусійність положень, розгорну- тих авторами в своїх статтях, не обов’язково збіга- ються з поглядами членів редакції нашого часопису. * Дана стаття має прикладний характер по відно- шенню до положень, висунутих автором у статті ““Устрій чистої республіки” у контексті ідеї суспіль- ного договору” (Право України. – 2004. – № 9), де мова йде про використання філософсько-правових розробок природничо-правової традиції з метою об- ґрунтування основних світоглядних засад організації політичної влади в суспільстві. ** У філософській системі Г. Когена (Марбурзька школа неокантіанства), завдання онтології визнача- ється тим, щоб виявити істинно суще буття в філосо- фії культури (природи), завдання деонтології – з’ясу- вати істинно суще должествування (належне). Остан- нє розглядається при цьому як особливий вид буття. Обидва ряди мають характеристику іманентності та строгої гносеологічності. Питання деонтологічного ряду стосуються чистої моделі структури органів влади. Вона повинна містити всі необхідні елементи та за- безпечувати необхідні принципи дії цих еле- ментів. Ці питання не підлягають обгово- ренню та прийняттю шляхом компромісу. Пи- тання, що характеризують конституційну ре- форму, як явище онтологічного ряду, пе- редбачають і можливість, і бажаність такого компромісу, який розкриватиме специфіку нашого конкретного політико-правового до- свіду. Отже, у конституційній реформі мають бути враховані питання як доцільності, хара- ктерні для деонтологічного ряду явищ, так і причинно-наслідкового порядку, характерні для онтологічного ряду явищ. Мова йде про республіканську представницьку структуру в публічному механізмі влади. Розподіл повноважень у республіці Нового часу (сучасний період), де забезпечено зага- льнодемократичний характер організації са- мого громадянського суспільства, здійсню- ється між представницькими формами зага- льносуспільного інтересу, якими виступають: Президент – монархічний модус загальносус- пільної свідомості, та дві палати Парламенту: верхня – аристократичний модус, нижня – де- мократичний. Ці модуси представницьких форм водночас виступають об’єктивованими рівнями самосвідомості окремого суб’єкта – носія природніх прав. Відповідно, монархіч- ний (Кант називає його автократичним) модус держави – це рівень загальнонародного інте- ресу в нашій суб’єктивній самосвідомості, аристократичний модус – рівень громад- ськоколективного інтересу, демократичний модус – рівень індивідуального інтересу в нашій суб’єктивній суспільній самосвідомо- сті. Ці рівні і підлягають відтворенню в об’єк- тивованій представницькій структурі респуб- ліканських інститутів (органів) влади. Між ними йде розподіл представницьких повно- важень щодо формування суспільної волі та вираження загальносуспільного інтересу. Н. І. Кабанець 188 Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. Отже, розподіл повноважень з формування суспільної волі та вираження загальнонарод- ного інтересу йде не між Парламентом і уря- дом, а між двопалатним Парламентом і Пре- зидентом – представницькими структурами в республіканській системі органів влади. Ка- бмін (уряд) – це похідна виконавча структура влади, що не має самостійної представницької природи. У ньому втілюється особливість ба- лансу трьох представлених форм суспільної організації, які між собою ділять повнова- ження по його формуванню та контролю за діяльністю. Він відображає специфіку розпо- ділу повноважень в межах республіканської структури, яку створюють лише представни- цькі форми. Саме ця специфіка породжує вид республіканської форми правління: є прези- дентські, є парламентські, є змішані респуб- ліки. Все залежить від того, на чию користь в межах самої структури зроблено перевагу в розподілі балансу, що відображається в прин- ципах формування та контролю за вико- навчою структурою влади – урядом. Поняття ж самодостатності самої структури – його тричленності, як умови всякого балансу, ні- коли в деонтологічному ряду явищ не підда- ється сумніву. Без неї досконалість самого пу- блічного організму влади є неможливою, про гармонійність світогляду тоді річ взагалі не йде. У світлі конституційно-політичної реформи правильна самодостатня тричленна рес- публіканська структура представництва, що знаходить своє відображення в центральних інституціях державної влади: двопалатний Парламент і Президент – річ апріорна для на- шого конституційного досвіду. Це саме те явище деонтологічного ряду, де потрібно ке- руватися принципами доцільності, оскільки така модель задається нам телеологічно. Ін- акше кажучи, це речі закономірно доречні в чисто теоретичному плані, що не підлягають практично-політичному компромісу, якщо ми визнаємо основоположні принципи світогляду та керуємось ними при своїй політичній само- організації – закладаємо правильні основи нашої політико-юридичної конструкції влади, виходячи з її соціального призначення та фун- кціональної ролі в суспільстві. Предметом на- шого практичного конституційного досвіду, що виступає явищем онтологічного ряду і де спрацьовує причинно-наслідковий характер закономірності, може бути лише специфіка самого балансу в межах республіканської стру- ктури форми держави, що проявиться в порядку формування і контролю за діяльністю виконавчої гілки влади і яка продемонструє нашу націона- льну ментальність. Зокрема, при практичному вирішенні пи- тання про баланс влади, слід мати на увазі, що за нашої історичної національної ментальної схильності до волюнтаризму та анархізму, ми повинні цілком розуміти, що лише міцна рес- публіканська структура представництва, базо- вана на сильній центральній владі та значній автономії самоврядних громад територій, зда- тна рятувати загальну ситуацію недовіри до влади, яка час від часу складається в країні, не даючи їй переростати в нігілістично-правову кризу. Унітарна форма державного устрою, в цілому, при значній напрузі відцентрових сил, які є у нас, може бути збережена лише на умовах посилення свободи та самостійності місцевих громад регіонів і піднесенні їх полі- тичного статусу в загальнодержавному управ- лінні при збереженні міцної центральної вла- ди. Всі кращі демократії світу базуються на поєднанні сильного міцного центру та глибо- кої самоврядності на місцях: до федералізму, тобто визнанні ознак суверенності за суб’єктами-громадами територій; надання, якщо не їм, то їх об’єднанню – союзу (феде- рації) статусу державного представницького органу з публічно-владними повноваженнями. Це має своє пояснення, оскільки громади те- риторій можуть самі виступати суб’єктами суспільного договору другого рівня – рівня федерації, союзу самоврядних територіальних громад, що утворюють державу, встановлю- ючи свій колективний орган політичної орга- нізації, який для них буде гарантом їх суб’єктивних природніх прав. У представ- ницькій республіканській структурі держави цей орган – Рада Регіонів, він же є носієм ари- стократичного модусу форми держави в її структурі – втіленням спільного громадсько- територіального інтересу як індивідів, так і цілісного публічно-суспільного організму – су- верена, в цілому. При цьому відпадає необхід- ність лобіювання регіонами своїх державни- цьких інтересів обхідним політичним шляхом – через особливе політичне утворення, особ- ливу партію. Вони, в силу свого природного суб’єк-тивного права, можуть діяти не просто як елемент політичної системи, а як суспі- льно-політичний інститут державної влади, що підвищує їх статус в політичній системі суспільства. Отже, при введенні другої пред- Теоретико-правові аспекти політичної реформи в Україні Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. 189 ставницької інституції в структуру Парламе- нту, ми створюємо систему державних гаран- тій для вторинних колективних суб’єктів сус- пільного договору, якими виступають само- врядні територіальні громади, і це є, в той же час, додаткова система гарантій для самих громадян – індивідів, первинних суб’єктів су- спільного договору, оскільки їх суспільно- політичний інтерес буде захищено (шляхом відтворення в якості об’єктивного громад- сько-державного інтересу) не лише з погляду їх особистих політичних уподобань, але й в принципово новій, вищій якості – як їх тери- торіально-громадський колективний інтерес. Правильно вибудувані стосунки центру та ре- гіонів, при узаконенні їх природнього права, як об’єктивованих структур нашої те- риторіально-громадської свідомості, офіційно представляти свій політичний інтерес у Парла- менті, якраз ісформують основи стабільності ба- лансу державної структури органів влади. Необхідність політичної реформи в суспі- льстві очевидна. Сучасний неструктурований Парламент при всій своїй “загальнонародній” представницькій природі має неорганізовану “чуттєву” (тобто нерозумну) вдачу. Тут пере- важають популістські, приватновласницькі, корпоративні інтереси. Віддати вирішення особливо важливих питань державної ваги на цю владну представницьку структуру, коли вона не може спромогтися на вирішення най- простіших питань своєї компетенції, значить віддати суспільство під владу політичного ха- осу. Можливо, спроби політично оформити парламентську більшість, здатну формувати коаліційний уряд, будуть мати успіх. Але це не закономірне, а випадкове явище. “Врівно- важений розум” Парламенту – це його чиста структура, яка втілює сукупність світоглядних принципів та юридичних основ політичної са- моорганізації суспільства. Ті ж проблеми має і загальнонародна представницька влада в особі Президента: вона тепер неконтрольована і непідзвітна жодній іншій структурі влади. Питання в політичній реформі, зрештою, для України не стоїть: Парламент чи Прези- дент. І те, і інше однаково шкідливе при дис- балансі політичних сил і зловживаннях вла- дою. Питання в забезпеченні самого балансу представницьких структур у системі центра- льних органів влади, а це – змішана (“умі- рена”) форма держави, яка забезпечує полі- тичне спілкування в суспільстві на засадах права та закону, а в термінах Нової та Новіт- ньої історії – досконалий стабільний (“чис- тий”) республіканський механізм організації державної влади в громадянському демокра- тичному суспільстві, який містить усі три не- обхідні для забезпечення своєї діяльності представницькі елементи: Президента та дво- палатний Парламент. Актом суспільного дого- вору ми, як самосвідомі громадяни, без- заперечно робимо лише один вибір щодо фо- рми правління: це – представницька респуб- ліка, що відповідає демократичному харак- теру самого громадянського суспільства. Яким буде її конкретний вид: можливо, пре- зидентська, де глава держави (носій загаль- нонародного інтересу) очолює уряд, можливо, парламентська, де Парламент призначає і са- мого Президента, можливо, змішана – прези- дентсько-парламентська чи парламентсько- президентська, в залежності від того, хто має більше повноважень в формуванні та контролі за діяльністю уряду, – залежить від специфіки нашої конкретної культурно-національної са- мосвідомості. Це питання конкретно практи- чне. Тут необхідно враховувати причинно- наслідкові зв’язки, суб’єктивні та об’єктивні фактори, що впливають на національну мен- тальність. Але сама ця практична специфіка може бути проявлена лише в межах належно доцільної, тобто телеологічно заданої нам тричленної представницької структури в рес- публіканській формі держави: в межах розпо- ділу і балансу повноважень між Президентом і двопалатним Парламентом. Окремо зазначимо, що питання деонтоло- гічного ряду, ті, які стосуються укладення суспільного договору та створення відповід- ної республіканської структури організації влади, що витікає з цього договору, не мо- жуть бути вирішені ні окремо Парламентом, ні Президентом: зміна Конституції не вхо- дить до кола їх юридичних повноважень. Вони взагалі не є предметом звичайного по- літичного процесу, оскільки політичний про- цес сам потребує введення юридичних основ своєї організації. Вони потребують скли- кання Конституанти – установчого грома- дянського форуму, який укладе суспільний договір, визначить правовий статус суб’єктів конституційного права і встановить (визна- чить) юридичні правила гри для органів державно-політичної влади. В рамках цих конституційно встановлених норм організо- вана влада і повинна буде здійснювати полі- тичний законотворчий процес у суспільстві. Н. І. Кабанець 190 Проблеми філософії права. – 2004. – Том II. Список літератури 1. Кистяковский Б. А. Социальные науки и право. Право. Методологическая природа науки о праве, – СПб.: Изд. Русского Христи- анского гуманитарного института, 1998. 2. Савальский В. А. Основы философии пра- ва в научном идеализме. Марбургская школа права: Коген, Наторп, Штамлер и др. – М., 1908. Н. И. Кабанец ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЫЕ АСПЕКТЫ ПОЛИТИЧЕСКОЙ РЕФОРМЫ В УКРАИНЕ В статье автор продолжает развивать ранее изложенные идеи об устройстве «чистой респу- блики» с точки зрения необходимости воссоздания в процессе проведения конституционной реформы деонтологически заданной трёхчленной структуры представительства государственно- политических интересов в форме двухпалатного парламента и президента с целью создания эф- фективного механизма государственной власти в украинском обществе. N. I. Kabanets THEORETICAL AND LEGAL ASPECTS OF POLITICAL REFORM IN UKRAINE The note continues elaborating on ideas expressed by the author earlier with regard to “the pure re- public” in the context of the constitutional reform presently ongoing in Ukraine. The process of mod- eling the reform, as viewed by the author, should take into account the necessity for “reproduction” of the deontologically pre-given three-member structure of the government of state-political interests in the form of two-chamber parliament and president for the purposes of creation an effective mecha- nism of the state power in the Ukrainian society.

Теоретико-правові аспекти політичної реформи в Україні

Institution

Ähnliche Einträge