Аналіз вимог до систем управління безпекою в процесі діяльності у сфері використання ядерної енергії

Наведено результати аналізу сучасних міжнародних підходів та наявної в Україні нормативної бази до впровадження та функціонування системи управління, а також висвітлено ряд важливих питань, відображення яких в системі управління сприятиме підвищенню безпеки діяльності в сфері використання ядерної ен...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автори:	Валігун, Н.П., Єсипенко, Ю.М., Дімітрієва, Д.О., Воробей, І.І., Єсипенко, Ю.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Державне підприємство "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки" Держатомрегулювання України та НАН України 2011
Назва видання:	Ядерна та радіаційна безпека
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97427
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Аналіз вимог до систем управління безпекою в процесі діяльності у сфері використання ядерної енергії / Н.П. Валігун, Ю.М. Єсипенко, Д.О. Дімітрієва, І.І. Воробей, Ю.В. Єсипенко // Ядерна та радіаційна безпека. — 2011. — № 3. — С. 68-73. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-97427
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-974272016-03-29T03:03:21Z Аналіз вимог до систем управління безпекою в процесі діяльності у сфері використання ядерної енергії Валігун, Н.П. Єсипенко, Ю.М. Дімітрієва, Д.О. Воробей, І.І. Єсипенко, Ю.В. Наведено результати аналізу сучасних міжнародних підходів та наявної в Україні нормативної бази до впровадження та функціонування системи управління, а також висвітлено ряд важливих питань, відображення яких в системі управління сприятиме підвищенню безпеки діяльності в сфері використання ядерної енергії. Висвітлено результати першого етапу науково-дослідної роботи, виконаної фахівцями ДНТЦ ЯРБ на замовлення органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Приведены результаты анализа современных международных подходов и существующей в Украине нормативной базы по внедрению и функционированию системы управления, а также освещен ряд важных вопросов, отражение которых в системе управления будет содействовать повышению безопасности деятельности в сфере использования ядерной энергии. Представлены результаты первого этапа научно-исследовательской работы, выполненной специалистами ГНТЦ ЯРБ в рамках договора с органом государственного регулирования ядерной и радиационной безопасности. 2011 Article Аналіз вимог до систем управління безпекою в процесі діяльності у сфері використання ядерної енергії / Н.П. Валігун, Ю.М. Єсипенко, Д.О. Дімітрієва, І.І. Воробей, Ю.В. Єсипенко // Ядерна та радіаційна безпека. — 2011. — № 3. — С. 68-73. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2073-6231 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97427 658.562[621.039:001.89] uk Ядерна та радіаційна безпека Державне підприємство "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки" Держатомрегулювання України та НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Наведено результати аналізу сучасних міжнародних підходів та наявної в Україні нормативної бази до впровадження та функціонування системи управління, а також висвітлено ряд важливих питань, відображення яких в системі управління сприятиме підвищенню безпеки діяльності в сфері використання ядерної енергії. Висвітлено результати першого етапу науково-дослідної роботи, виконаної фахівцями ДНТЦ ЯРБ на замовлення органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки.
format	Article
author	Валігун, Н.П. Єсипенко, Ю.М. Дімітрієва, Д.О. Воробей, І.І. Єсипенко, Ю.В.
spellingShingle	Валігун, Н.П. Єсипенко, Ю.М. Дімітрієва, Д.О. Воробей, І.І. Єсипенко, Ю.В. Аналіз вимог до систем управління безпекою в процесі діяльності у сфері використання ядерної енергії Ядерна та радіаційна безпека
author_facet	Валігун, Н.П. Єсипенко, Ю.М. Дімітрієва, Д.О. Воробей, І.І. Єсипенко, Ю.В.
author_sort	Валігун, Н.П.
title	Аналіз вимог до систем управління безпекою в процесі діяльності у сфері використання ядерної енергії
title_short	Аналіз вимог до систем управління безпекою в процесі діяльності у сфері використання ядерної енергії
title_full	Аналіз вимог до систем управління безпекою в процесі діяльності у сфері використання ядерної енергії
title_fullStr	Аналіз вимог до систем управління безпекою в процесі діяльності у сфері використання ядерної енергії
title_full_unstemmed	Аналіз вимог до систем управління безпекою в процесі діяльності у сфері використання ядерної енергії
title_sort	аналіз вимог до систем управління безпекою в процесі діяльності у сфері використання ядерної енергії
publisher	Державне підприємство "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки" Держатомрегулювання України та НАН України
publishDate	2011
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97427
citation_txt	Аналіз вимог до систем управління безпекою в процесі діяльності у сфері використання ядерної енергії / Н.П. Валігун, Ю.М. Єсипенко, Д.О. Дімітрієва, І.І. Воробей, Ю.В. Єсипенко // Ядерна та радіаційна безпека. — 2011. — № 3. — С. 68-73. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series	Ядерна та радіаційна безпека
work_keys_str_mv	AT valígunnp analízvimogdosistemupravlínnâbezpekoûvprocesídíâlʹnostíusferívikoristannââdernoíenergíí AT êsipenkoûm analízvimogdosistemupravlínnâbezpekoûvprocesídíâlʹnostíusferívikoristannââdernoíenergíí AT dímítríêvado analízvimogdosistemupravlínnâbezpekoûvprocesídíâlʹnostíusferívikoristannââdernoíenergíí AT vorobejíí analízvimogdosistemupravlínnâbezpekoûvprocesídíâlʹnostíusferívikoristannââdernoíenergíí AT êsipenkoûv analízvimogdosistemupravlínnâbezpekoûvprocesídíâlʹnostíusferívikoristannââdernoíenergíí
first_indexed	2025-07-07T04:59:42Z
last_indexed	2025-07-07T04:59:42Z
_version_	1836962949946671104
fulltext	68 Ядерна та радіаційна безпека 3 (51).2011 М асштабне та постійно зростаюче використан- ня ядерної енергії в усіх сферах життя, ам- біційна програма розвитку ядерної енергети- ки, яка закріплена в Енергетичній стратегії України [1], а також міжнародні режими безпеки, до яких приєдналася наша держава, зобов’язують Україну мати розвинену систему державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Україна відповідно до Конвенції про ядерну безпеку [2] й Об’єднаної конвенції про безпеку поводження з відпра- цьованим паливом та про поводження з радіоактивними відходами [3] створила та підтримує державну систему ре- гулювання ядерної та радіаційної безпеки. Так, відповідно до [2, ст.ст.7, 8] та [3, ст.ст. 19, 20], в Україні для забезпечен- ня безпеки використання ядерної енергії створена та під- тримується законодавча й регулююча база, яка передбачає наявність відповідних національних вимог щодо безпеки та регулюючих положень з ядерної та радіаційної безпе- ки, системи ліцензування діяльності в сфері використання ядерної енергії тощо. Актуальність цієї науково-дослідної роботи обумовлена необхідністю розвитку національних норм, правил і стан- дартів у сфері ядерної та радіаційної безпеки в частині ме- неджменту ядерної галузі та гармонізації їх з міжнародни- ми підходами. На цей час у нормативно-правовій базі України з ядерної та радіаційної безпеки відсутні єдині вимоги до функціону- вання систем управління ліцензіатів у сфері використання ядерної енергії, хоча, зазначимо, вже існує ряд документів щодо окремих видів діяльності в цій сфері, наприклад: НП 306.5.02/3.017–99. Вимоги до програми забезпечен- ня якості на всіх етапах життєвого циклу ядерних устано- вок [4]; НП 306.6.127–2006. Вимоги до програм забезпечення якості при перевезенні радіоактивних матеріалів [5]; НП 306.5.148–2008 Вимоги до систем управління якіс- тю проведення діагностичних та терапевтичних процедур з використанням джерел іонізуючого випромінювання [6]. Крім того, у 2008 р. набув чинності документ Держ- атомрегулювання «Загальні положення безпеки атомних станцій» [7], в якому встановлено поняття «культура без- пеки» та принципи досягання культури безпеки в Україні. Проаналізувавши наведені вище документи, мож- на зробити висновок, що вони не охоплюють усіх видів діяльності у сфері використання ядерної енергії. Більше того, для демонстрації єдиної політики в Україні щодо ре- гулювання безпеки в процесі діяльності в цій сфері впро- ваджені на сьогодні документи потребують систематизації вже встановлених ними вимог. Серед проаналізованих національних стандартів Украї- ни та міжнародних документів, що містять вимоги до сис- тем управління діяльністю та управління безпекою, відмі- тимо такі: ДСТУ ISO 9001:2009. Системи управління якістю. Вимоги [8]; ДСТУ ISO 14001:2006. Системи екологічного керування. Вимоги та настанови щодо застосовування [9]; ДСТУ-П OHSAS 18001:2006. Системи управління без- пекою та гігієною праці. Вимоги [10]; Основополагающие принципы безопасности. № SF-1 [11]; Юридическая и государственная инфраструктура ядер- ной безопасности, радиационной безопасности, безопас- ности радиоактивных отходов и безопасности перевозки. № GS-R-1 [12]; УДК 658.562[621.039:001.89] Н. П. Валігун1, Ю. М. Єсипенко2, Д. О. Дімітрієва1, І. І. Воробей1, Ю. В. Єсипенко1 1Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки, м. Київ, Україна 2Державна інспекція ядерного регулювання України, м. Київ, Україна Аналіз вимог до систем управління безпекою в процесі діяльності у сфері використання ядерної енергії Наведено результати аналізу сучасних міжнародних підходів та наявної в Україні нормативної бази до впровадження та функ- ціонування системи управління, а також висвітлено ряд важли- вих питань, відображення яких в системі управління сприятиме підвищенню безпеки діяльності в сфері використання ядерної енергії. Висвітлено результати першого етапу науково-дослід- ної роботи, виконаної фахівцями ДНТЦ ЯРБ на замовлення ор- гану державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. К л ю ч о в і с л о в а: відповідальність керівництва, куль- тура безпеки, норми та правила, система управління безпекою, ядерна та радіаційна безпека. Н. П. Валигун, Ю. Н. Есипенко, Д. А. Димитриева, И. И. Воробей, Ю. В. Есипенко Анализ требований к системам управления безопас- ностью при осуществлении деятельности в сфере исполь- зования ядерной энергии Приведены результаты анализа современных международ- ных подходов и существующей в Украине нормативной базы по внедрению и функционированию системы управления, а так- же освещен ряд важных вопросов, отражение которых в сис- теме управления будет содействовать повышению безопас- ности деятельности в сфере использования ядерной энергии. Представлены результаты первого этапа научно-исследователь- ской работы, выполненной специалистами ГНТЦ ЯРБ в рамках договора с органом государственного регулирования ядерной и радиационной безопасности. К л ю ч е в ы е с л о в а: ответственность руководства, куль- тура безопасности, нормы и правила, система управления без- опасностью, ядерная и радиационная безопасность. © Н. П. Валігун, Ю. М. Єсипенко, Д. О. Дімітрієва, І. І. Воробей, Ю. В. Єсипенко, 2011 Ядерна та радіаційна безпека 3 (51).2011 69 Аналіз вимог до систем управління безпекою в процесі діяльності у сфері використання ядерної енергії Система управления для установок и деятельности. № GS-R-3 [13]; Применение систем управления для установок и де- ятельности. № GS-G-3.1 [14]; INSAG-4. Культура безопасности [15]; INSAG-13. Управление эксплуатационной безопасно- стью на атомных электростанциях [16]; Harmonization of Reactor Safety in WENRA countries (Main Report, January 2006) [17]; WENRA Reactor Safety Reference Levels January 2007 [18]; RHWG Safety Objectives for New Power Reactors (Study report December 2009, safety objectives in their final wording are presented in the statement November 2010) [19]. Узагальнивши проаналізовані положення зазначених документів щодо управління діяльністю в сфері вико- ристання ядерної енергії, а також управління якістю, без- пекою довкілля, безпекою та гігієною праці, до найбільш поширеного переліку аспектів управління безпекою мож- на віднести: систему управління; культуру безпеки; відповідальність керівництва; управління ресурсами; впровадження систем управління та розробку процесів; вимірювання, аналіз та поліпшення діяльності. Далі викладено узагальнені рекомендації щодо ство- рення та функціонування систем управління діяльністю в сфері використання ядерної енергії. Система управління. Система управління має бути розроблена так, щоб сприяти досягненню мети організа- ції безпечним, ефективним і результативним чином. Вона є обов’язковою для всіх осіб. У системі управління визначаються відповідальність за досягнення цілей організації й уповноваження працівни- ків в організації на виконання покладених на них завдань. Менеджери відповідають за досягнення якості й безпеки кінцевої продукції, виробленої під їх відповідальністю в рамках організації. Персонал бере на себе відповідаль- ність за якість і безпеку виконання робіт, які йому дору- чені. Для того щоб нести цю відповідальність, персонал має бути технічно компетентним у використанні відповід- них технічних засобів, устаткування, інструментів та вимірювальних приладів і чітко розуміти процеси роботи. У системі управління визначаються всі види робіт, до- ручені зовнішнім організаціям, зокрема лінії комунікації й сфери взаємодії між внутрішніми й зовнішніми органі- заціями, а також описується відповідальність кожної ор- ганізації за виконання доручених робіт. Вище керівництво формулює мету організації, розподі- ляє обов’язки й повноваження, визначає політику та вимо- ги, забезпечує виконання робіт і проведення їхньої оцінки. Повноваження щодо здійснення тимчасового припи- нення незадовільно виконуваної роботи й відповідальність за це мають бути такими, щоб планування, визначення строків й інші міркування не переважали над вимогами безпеки. Необхідно затвердити методики визначення й поши- рення інформації, а також поширення гарних практик й усунення поганих. У таких методиках передбачається зважене застосування відповідних заохочувань і стягнень. Для того щоб методики були ефективним, ці стратегії ма- ють бути добре зрозумілими та послідовно й об’єктивно застосовуватися в організації на всіх рівнях. Система управління розробляється відповідно певній стадії строку служби й ступеня завершеності ядерної уста- новки або діяльності. Вся робота, яку треба виконати, планується, і на неї одержують дозвіл перш, ніж вона розпочнеться. Робота ви- конується за умови наявності відповідного контролю, здій- снюваного технічно компетентними працівниками, що ви- користовують технічні стандарти, інструкції, процедури або інші відповідні документи. Для того щоб створити систему управління, організа- ція повинна: розглянути застосовувані регулюючі положення й нор- ми, а також використовувані в організації управлінські й технічні практики, щоб визначити, чи відповідають про- цеси всім пропонованим вимогам; розглянути вимоги [8, 9, 10, 13, 14] та інші публікації з питань безпеки, щоб визначити недоліки, наявні в ор- ганізації, та пріоритети в тих сферах, де необхідні вдоско- налення або нові розробки; встановити періоди часу для здійснення необхідних змін. Для досягнення повного впровадження системи управ- ління вище керівництво готує План впровадження, який підлягає схваленню й контролю з боку вищого керівника, призначеного відповідальним за розробку й впровадження системи управління. Планом впровадження передбачаються умови найман- ня на роботу, відбору, навчання, призначення на посади й перепідготовки достатньої кількості окремих осіб від- повідно до графіків впровадження й розподілу робочих навантажень з урахуванням необхідності наявності спе- ціальних навичок і спеціальної підготовки та демографіч- ної й економічної ситуації. Треба розробити й затвердити плани робіт, графіки, інс- трукції, технічні умови й креслення, щоб визначити кон- кретні дії для виконання роботи, причому такі документи використовуватимуться безпосередньо або на них посилати- муться за потреби в ході опису процесів системи управління. Підготовка цих документів планується й регламентується так, щоб персонал мав чіткі інструкції, в якій послідовності та в який спосіб правильно виконувати роботу. Необхідно розробити плани проведення оцінки ефек- тивності інструкцій та їх впровадження у зв’язку з ви- конанням робіт, а також оцінки отриманих результатів з погляду якості й безпеки. Здійснення цих планів має розпочинатися якомога швидше. Може виявитися потріб- ним проведення на ранніх стадіях оцінок з великою часто- тою, щоб забезпечити адекватність інструкцій та запобігти схваленню поганої практики. У розробці цих процедур та інструкцій передбачається участь працівників, що забез- печує корисність і простоту застосування документів. Для визначення вимог системи управління до продук- ції й видів діяльності розробляється й впроваджується структурований підхід. Ступінь, у якій вимоги системи управління застосов- ні до продукції виду діяльності, має відображати значи- мість продукції чи виду діяльності з погляду очікуваних результатів у частині безпеки, охорони здоров’я, екології, схоронності, якості й економічних показників, складності продукції чи діяльності й можливих наслідків недоліків продукції та неправильного виконання цієї діяльності. Система управління, включаючи організаційні моделі, поняття й інструментарій, повинна також охоплювати проблеми людського фактора й інші інтегровані управ- лінські підходи, які доповнюють традиційний підхід для 70 Ядерна та радіаційна безпека 3 (51).2011 Н. П. Валігун, Ю. М. Єсипенко, Д. О. Дімітрієва, І. І. Воробей, Ю. В. Єсипенко досягнення результатів, заснований на обстеженнях і кон- трольних перевірках. Культура безпеки. Згідно з INSAG-4 [15] культура без- пеки — це такий набір характеристик і особливостей діяльності організацій та поведінки окремих осіб, який встановлює, що проблемам безпеки АЕС, як таким, що володіють вищим пріоритетом, приділяється увага, обумов- лена їхньою значимістю. Система управління має забезпечувати в організації таку структуру й таке управління, які давали б змогу роз- вивати міцну культуру безпеки з одночасним досягненням високих показників безпеки й сприяли цьому, та приво- дити до встановлення таких виробничих умов, за яких працівники могли б порушувати питання, не побоюючись переслідування, залякування, репресій або дискримінації. Система управління одночасно впливає на загаль- ну культуру в організації й сама залежить від цього рів- ня культури. Взаємозалежність між системою управління й рівнем культури в організації має бути зрозуміла всім окремим особам в цій організації. Вище керівництво має розуміти характерні риси й озна- ки, які свідчать про наявність міцної культури безпеки і є засобом забезпечення того, що це розуміння поді- ляється всіма працівниками. Вище керівництво формулює керівні принципи й працює в напрямі зміцнення таких поведінкових моделей, які б сприяли безперервному роз- витку міцної культури безпеки. Керівництво на всіх рівнях повинно привчати до таких принципів поведінки, цінностей й основних переконань, які б вели до розвивання міцної культури безпеки. Більш детальну інформацію щодо принципів та під- ходів до впровадження культури безпеки висвітлено в [20]. Відповідальність керівництва. Ефективність системи управ- ління залежить від вищого керівництва. Відповідальність за ефективність системи управління не повинна делегуватися. Вище керівництво є відповідальним і підзвітним за планування й впровадження системи управління в органі- зації. Вищі керівники повинні надати персоналу необхідну інформацію, інструменти, підтримку й сприяти виконан- ню належним чином дорученої йому роботи. Видима й активна підтримка системи управління, силь- не лідерство найвищого керівництва є фундаментальною умовою її успіху. Якщо вищі керівники власним прикла- дом й практикою управління доносять до співробітників ті переконання, які є основою політики організації, то організація в цілому поділяє сприйняття й переконаність керівництва у важливості системи управління при реаліза- ції політики організації й досягненні її цілей. Керівники відповідають за те, що підлеглий їм персо- нал був забезпечений необхідною підготовкою, ресурсами й керуванням, причому ще до початку виконання будь- якої роботи. Вище керівництво забезпечує визначення в організації всіх відповідних законодавчих і регулюючих вимог, які по- ширюються на її продукцію, процеси й види діяльності, а також встановлює в системі управління методи досяг- нення відповідності цим вимогам. Як частину системи управління, вище керівництво розвиває й поширює в організації документацію, що ві- дображає політику організації щодо планів керівництва, яка визначає мету й пріоритети в сфері безпеки, здоров’я, екології, захисту, якості й економічних показників. У цих політичних документах відображається прихильність ви- щого керівництва до досягнення його цілей і виконання завдань, наводяться пріоритети й засоби, за рахунок яких здійснюватиметься як безперервне поліпшення, так і вимірювання цього процесу. Документ про політику організації повинен: відповідати цілям і видам діяльності організації й міс- тити заяви в сфері безпеки, охорони здоров’я, екології, за- хисту, якості й економіки; виражати прихильність виконувати вимоги системи уп- равління й прагнення до безперервного поліпшення; спрямовуватися на розвиток міцної культури безпеки й підтримувати її; відображати відповідні вимоги законодавства; забезпечувати відповідну підставу для дій і для визна- чення та перегляду цілей і завдань; періодично переглядатися з боку його придатності й за- стосовності; ефективно поширюватися, бути зрозумілим і застосо- вуватися в межах організації; зобов’язувати керівництво в частині забезпечення від- повідних фінансових, матеріальних і людських ресурсів. Вище керівництво своїми діями повинно продемон- струвати прихильність усім положенням політики орга- нізації й забезпечувати стійку та однозначну підтримку втіленню цієї політики в життя. Його дії сприяють форму- ванню й демонстрації відповідної прихильності до високої якості роботи всіма працівниками. Для реалізації цієї політики мають бути відповідні ре- сурси, зокрема: необхідні інструменти, устаткування й ма- теріали; компетентний персонал; потрібні ресурси знань; фінансові ресурси. Визначення завдань, стратегій, планів і цілей — голов- на роль вищого керівництва. Вище керівництво має визна- чати напрям роботи в організації, забезпечуючи високий рівень безпеки. Всі працівники організації повинні ро- зуміти напрям, який визначає вище керівництво, і відчу- вати себе особисто відповідальними за досягнення цілей. Як мінімум, пріоритети й цілі організації мають забезпе- чувати постійну відповідність вимогам регулюючих органів і поширюватися в межах організації. Плани й цілі організації відображають амбіційну кар- тину майбутнього організації, особливо щодо безпеки, а також сильне прагнення до безперервного поліпшення інших показників роботи (наявність продукції, витрати, техніка безпеки й комунікації з зацікавленими сторо- нами). Якщо виявлено необхідність у стратегічних змінах, вище керівництво інтегрує потрібні зміни до загального корпоративного укладу. Управління ресурсами. Щоб поліпшити показники ро- боти організації, слід розглянути способи управління ре- сурсами, а саме: ефективне, раціональне й своєчасне забезпечення ре- сурсами в контексті можливостей та обмежень; управління матеріальними ресурсами, такими як допо- міжні установки; управління нематеріальними ресурсами, такими як ін- телектуальний капітал; залучення ресурсів і механізмів для заохочення безпе- рервного інноваційного удосконалення; вивчення організаційних структур, зокрема потреби в проектному й матричному управлінні; використання управління інформацією, знаннями й відповідними технологіями; підвищення компетентності цілеспрямованим навчан- ням, освітою й вивчанням; Ядерна та радіаційна безпека 3 (51).2011 71 Аналіз вимог до систем управління безпекою в процесі діяльності у сфері використання ядерної енергії вироблення навичок лідерства й лінії поведінки для підготовки майбутніх керівників організації; використання природних ресурсів й облік впливу ви- користання ресурсів на довкілля; планування майбутніх потреб у ресурсах, наприклад за допомогою аналізу закінчених проектів і використання таких інструментів, як моделі прогнозування для визна- чення виробничих навантажень. Вище керівництво повинно поліпшити ефективність і раціональність організації та її системи управління, за- охотивши до цього працівників шляхом: забезпечення безперервного навчання й планування кар’єрного росту; визначення обов’язків окремих осіб і керівництва; визначення індивідуальних і колективних цілей, управ- ління здійсненням процесів й оцінки результатів; сприяння участі у визначенні цілей й ухваленні рішення; визнання й винагороди доброї роботи; сприяння відкритій, ефективній комунікації інформації; постійного розгляду потреб персоналу; створення умов для заохочення нововведень; забезпечення ефективної колективної роботи; обміну пропозиціями й думками; вимірювання задоволеності персоналу; дослідження причин, за яких працівники приєднують- ся до організації та залишають її; розуміння й пристосовування до індивідуальних стилів роботи для одержання найвищої якості від кожного пра- цівника; складання чітких інструкцій для досягнення очікува- ної якості роботи; одержання на регулярній основі зворотного зв’язку з працівниками. Управління ресурсами охоплює діяльність, спрямовану на визначення потреб у фінансових ресурсах і на пошук їх джерел. Контроль фінансових ресурсів містить порівнян- ня фактичних витрат з плановими показниками й впро- вадження необхідних заходів. Вище керівництво планує, надає й контролює фінансові ресурси, необхідні для від- повідності вимогам безпеки, підтримки культури безпеки, здійснення й підтримки ефективної й раціональної систе- ми управління та досягнення цілей організації. Впровадження системи управління та розробка процесів. Система управління повинна бути описана в документах, які встановлюють загальні засоби управління й заходи, що розробляються організацією для досягнення її цілей. Ці засоби й заходи управління застосовуються до кожного підрозділу й працівника організації. Документація системи управління має відповідати видам діяльності організації, бути легко зрозумілою ко- ристувачам і досить гнучкою, щоб пристосовуватися до змін у політиці, стратегічних цілях, показниках безпеки, охорони здоров’я, екології, захисту, якості й економіки, у вимогах регулюючих органів тощо, а також ураховувати досвід впровадження змін й уроків, отриманих як усере- дині організації, так і за її межами. У системі управління використовується лексика одна- кова, осмислена, однозначна й добре зрозуміла. Тому всі документи складаються відповідно до рівня кваліфікації їх користувачів з відображенням правильних методів роботи (документи, «дружні до користувача»). Зміст документів визначається за участі тих, хто вико- ристовуватиме їх у своїй роботі, та тих, на роботу яких ці документи впливатимуть. Із цими особами проводяться консультації при подальших переглядах документів. Для деталізованих робочих документів встановлюється період дослідного використання та перевіряється їх правильність з реєстрацією результатів перевірки з метою визначення точ- ності документів. За необхідності, в документацію вносять- ся зміни для забезпечення правильної комунікації вимог. Процеси в організації ідентифікуються на основі оцін- ки практик роботи, зокрема практик, що використовува- лись для досягнення цілей, задоволення вимог, постачання продукції й надання послуг. Ключовими елементами цієї оцінки мають бути: визначення того, яка робота виконується, хто виконує її і в який спосіб; визначення потреб у ресурсах (з погляду наявності пер- соналу, фінансування й устаткування); з’ясування обмежень або вимог, які впливають на процес; створення логічної ієрархії процесів. Процеси, виконувані за контрактом іншими організа- ціями (тобто із залученням зовнішніх ресурсів), такі, як процеси в сфері фізичної безпеки, оцінки безпеки або калібрування встаткування, повинні контролюватися, щоб забезпечити виконання вимог системи управління ор- ганізації. Характер цього контролю залежить від значення виконуваного з залученням зовнішніх ресурсів процесу й ризиків, які можуть бути спричинені передаванням ро- боти іншій стороні. Контроль може бути внесений у договірну документа- цію з постачальником здійсненого на стороні процесу і пе- редбачає, наприклад, такі положення: дотримання технічних умов та вимог до перевірки їх стосовно процесу; будь-які законодавчі вимоги або вимоги регулюючих організацій; вимоги системи управління, зокрема вимоги з контро- лю процесу й методів вимірювання, з перспективних ви- робничих показників та зі звітності за результатами; аудит, виконуваний організацією. У разі, коли організація є компетентною для виконан- ня процесу, але хоче з комерційних або інших причин залучити підрядника, то вона сама визначає критерії уп- равління процесом і переносить їх до вимог, встановлених підрядникові. У разі, якщо організація хоче використати зовнішні ре- сурси для виконання процесу через відсутність компетент- ності або внутрішніх ресурсів, то вона має забезпечити адекватність засобів контролю, запропонованих підрядни- ком, що здійснюватиме цей процес. Організація визначає, які процеси потрібно задокумен- товувати, ґрунтуючись на відповідних вимогах регулю- ючих органів і законодавства в сфері безпеки, характері діяльності та її загальній стратегії. Має бути визначено загальне поняття того, що є процес, скільки процесів ви- користовується в організації й який їх взаємозв’язок. Визначаючи ступінь документування процесу, органі- зація бере до уваги такі фактори: вплив процесу на показники безпеки, охорони здоров’я, захисту, якості та екологічні й економічні показники; законодавчі й регулюючі вимоги; задоволеність зацікавлених сторін; економічний ризик; ефективність і раціональність у межах організації; рівень компетентності персоналу; необхідність зберегти знання про процес; складність процесів. 72 Ядерна та радіаційна безпека 3 (51).2011 Н. П. Валігун, Ю. М. Єсипенко, Д. О. Дімітрієва, І. І. Воробей, Ю. В. Єсипенко Вимірювання, аналіз та поліпшення. Діяльність з вимірю- вання, оцінювання й удосконалювання є взаємозалежною (рис. 1). Незалежне оцінювання складається з внутрішніх та зовнішніх аудитів, нагляду й експертизи, перевірки, інспекції й випробування. Самооцінювання проводиться на всіх рівнях в організації, щоб оцінити характеристики й культуру безпеки. На організаційному рівні це може бути виконано вищим керівництвом, на рівні підрозділу або робочої групи — іншими менеджерами або окремими пра- цівниками. Експертизу системи управління виконує вище керівництво, щоб визначити придатність, адекватність, ефективність й дієвість системи управління для досяг- нення цілей і поліпшення характеристик. Для підвищення безпеки й поліпшення характеристик вище керівництво ви- користовує інформацію про цю діяльність; незначні вдоско- налення можуть завжди здійснюватися за потреби. Система управління повинна забезпечити встановлен- ня стандартів характеристик. Ці стандарти безпосередньо пов’язані з продукцією організації та засновані на цілях, уста- новлених вищим керівництвом. Після розроблення стандар- ти необхідно порівняти з характеристикам. Вимірювання виконуються через рівні проміжки часу, щоб установити потребу в удосконаленні якості продукції або процесу. Мета самооцінювання вищим керівництвом полягає у визначенні, виправленні й запобіганні проблем управ- ління, які перешкоджають досягненню цілей організації. Для ефективного самооцінювання вищим керівницт- вом беруться до уваги такі умови, як рівень знань, мотива- ція й відношення до справи персоналу, культура безпеки, рівень взаємодовіри й спілкування серед персоналу, існу- вання атмосфери творчості й удосконалення, адекватність людських і матеріальних ресурсів. Результати самооцінювання вищим керівництвом і йо- го рішення реєструються, на підставі прийнятих рекомен- дацій швидко впроваджуються відповідні заходи та оці- нюється їх ефективність. Результати самооцінювання вищим керівництвом ви- користовуються як вхідні данні для процесу безперервного удосконалення організації. Процес удосконалення пови- нен сприяти підвищенню рівня безпеки й показників ви- конання роботи. Незалежне оцінювання може передбачати розгляд, пе- ревірку, інспектування, випробування, внутрішні та зов- нішні аудити й спостереження. Незалежне оцінювання зосереджується на аспектах безпеки й сферах, де виявлено проблеми. Плани оцінювання переглядаються й адаптують- ся, щоб відображати нові або виниклі занепокоєння у сфері управління, а також проблеми з показниками виконання робіт. Для отримання збалансованої оцінки показників виконання робіт використовуються відповідні комбіна- ції різних типів оцінювання. Результати перевіряються на відповідність зафіксованим у письмовій формі критеріям і там, де це можливо, об’єктивно оцінюються порівнянням з певними стандартами та/або вимогами. Спостереження за показниками виконання роботи вва- жається кращим методом оцінювання й складання звіту за певною сферою або видом діяльності. Цей метод гнучкий і менш формальний, ніж аудит, його можна задіяти про- тягом короткого часу за незначної підготовки. Звичайно, необхідно завчасно попереджати про проведення спосте- реження. Спостереження потрібні для того, щоб: надати інформацію й дані про певні показники вико- нання роботи; надати інформацію й дані про роботу персоналу; забезпечити безпосередній зворотний зв’язок з резуль- татами; продовжити спостереження, які проводилися під час попередніх оцінювань. Єдиний цикл спостережень не можна вважати достат- нім для повного оцінювання загальної ефективності сис- теми управління. Під час виконуваного контролю й спо- стереження провадяться огляди документації й співбесіди. Персонал організації, який робить незалежне оціню- вання, не повинен нести відповідальність за оцінювані показники виконання роботи, має бути компетентним в оцінюваній сфері роботи й добре знайомим з типом про- ваджуваного оцінювання, об’єктивним у пошуку доказів і формулюванні висновків. Висновки За результатами аналізу сучасних міжнародних підходів до впровадження та функціонування системи управління, а також оцінивши наявну в Україні нормативну докумен- тації щодо питань забезпечення якості видів діяльності у сфері використання ядерної енергії, стає очевидним Рис. 1. Взаємозалежність між діяльністю з вимірювання, оцінювання й удосконалення (пунктирні лінії показують, де один вид діяльності використовується як вхідні ресурси, щоб зосередити діяльність на іншому оцінюванні) Ядерна та радіаційна безпека 3 (51).2011 73 Аналіз вимог до систем управління безпекою в процесі діяльності у сфері використання ядерної енергії відсутність висвітлення цілої низки важливих питань, ві- дображення яких в системі управління сприятиме підви- щенню безпеки діяльності. Основним питанням є впровадження процесного під- ходу з метою зменшення комплексності керування та підвищення відповідальності організації щодо забезпечен- ня безпеки. Іншим важливим питанням є впроваджен- ня в роботу організацій принципів культури безпеки та підвищення відповідальності керівництва за забезпечення безпеки діяльності. Суттєвого доопрацювання потребують вимоги в частині впровадження процесного підходу до уп- равління ресурсами. Запровадження вимог до систем управління безпекою в діяльності з використання ядерної енергії дасть змогу, по-перше, розвинути й удосконалити нормативно-право- ву базу в сфері ядерної та радіаційної безпеки, а по-друге, привести її у відповідність з прийнятою кращою практи- кою та гармонізувати з вимогами МАГАТЕ. Список літератури 1. Енергетична стратегія України на період до 2030 року. — Схвал. розпорядженням Кабінету Міністрів України № 145-р від 15.03.2006. 2. Конвенції про ядерну безпеку. — Підпис. від імені України 20.09.1994, ратифікована 17.12.97 Законом України № 736/97-ВР. 3. Об’єднана конвенція про безпеку поводження з відпрацьо- ваним паливом та про поводження з радіоактивними відхода- ми. — Підпис. від імені України 29.09.1997. в м. Відні (Австрія), ратифікована Законом України № 1688-III від 20.04.2000. 4. Вимоги до програми забезпечення якості на всіх етапах життєвого циклу ядерних установок (НП 306.5.02/3.017–99). — За- твердж. наказом М-ва охорони навколишнього природного сере- довища та ядерної безпеки України від 11 березня 1999 р. № 53 та зареєстр. в М-ві юстиції України 7 травня 1999 р. за № 294/3587. 5. Вимоги до програм забезпечення якості при перевезенні радіоактивних матеріалів (НП 306.6.127–2006). — Затвердж. на- казом Держатомрегулювання від 25.07.2006 № 110 та зареєстр. в М-ві юстиції України 5 жовтня 2006 р. за № 1092/12966. 6. Вимоги до систем управління якістю проведення діагнос- тичних та терапевтичних процедур з використанням джерел іонізуючого випромінювання (НП 306.5.148–2008). — Затвердж. наказом Держатомрегулювання від 03.10.2008 № 166 та зареєстр. в М-ві юстиції України 29.10.2008 за № 1054/15745. 7. Загальні положення безпеки атомних станцій (НП 306.2.141–2008). — Затвердж. наказом Держатомрегулювання від 19.11.2007 № 162 та зареєстр. в М-ві юстиції України 25.01.2008 за № 56/14747. 8. ДСТУ ISO 9001:2009. Системи управління якістю. Вимоги. 9. ДСТУ ISO 14001:2006. Системи екологічного керування. Вимоги та настанови щодо застосовування. 10. ДСТУ-П OHSAS 18001:2006. Системи управління безпекою та гігієною праці. Вимоги. 11. Нормы МАГАТЭ по безопасности. Основы безопасности. № SF-1. Основополагающие принципы безопасности. — Вена: МАГАТЭ, 2008. 12. Серия норм МАГАТЭ по безопасности. Требования. № GS- R-1. Юридическая и государственная инфраструктура ядерной без- опасности, радиационной безопасности, безопасности радиоактив- ных отходов и безопасности перевозки. — Вена: МАГАТЭ, 2003. 13. Нормы по безопасности для защиты людей и охраны окру- жающей среды. Руководство по безопасности. № GS-R-3. Система управления для установок и деятельности. — Вена: МАГАТЭ, 2008. 14. Нормы по безопасности для защиты людей и охраны окружающей среды. Руководство по безопасности. № GS-G-3.1. Применение систем управления для установок и деятельности. — Вена: МАГАТЭ, 2009. 15. Культура безопасности. INSAG-4 / International Nuclear Safety Advisory Group. — Вена: МАГАТЭ, 1991. 16. Управление эксплуатационной безопасностью на атомных электростанциях. INSAG-13 / International Nuclear Safety Advisory Group. — Вена: МАГАТЭ, 1999. 17. Harmonisation of Reactor Safety in WENRA countries (Main Report, January 2006). 18. WENRA Reactor Safety Reference Levels January 2007. 19. RHWG Safety Objectives for New Power Reactors (Study report December 2009, safety objectives in their final wording are presented in the statement November 2010). 20. Клевцов, С. В. Культура безпеки у сфері використання ядерної енергії / С. В. Клевцов, Н. П. Валігун, А. В. Носовський, І. С. Комаров // Ядерна та радіаційна безпека. — 2009. — Вип. 3. — С. 56–64. Надійшла до редакції 14.06.2011.

Аналіз вимог до систем управління безпекою в процесі діяльності у сфері використання ядерної енергії

Репозитарії

Схожі ресурси