Аналіз і критика поглядів М.С. Грушевського на сторінках видання "Киевлянин” у 1906–1907 рр.
Досліджено аналітику та критику поглядів М.С. Грушевського на українську національну ідею та перспективи державотворення на сторінках газети ”Киевлянин”. Розкрито основні напрямки видавничої політики ідеологічного протистояння з українським суспільно-політичним рухом....
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Архіви України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97664 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Аналіз і критика поглядів М.С. Грушевського на сторінках видання "Киевлянин” у 1906–1907 рр. / Р.В. Гула // Архіви України. — 2014. — № 1. — С. 38-43. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-97664 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-976642016-04-01T03:02:39Z Аналіз і критика поглядів М.С. Грушевського на сторінках видання "Киевлянин” у 1906–1907 рр. Гула, Р.В. Статті та повідомлення Досліджено аналітику та критику поглядів М.С. Грушевського на українську національну ідею та перспективи державотворення на сторінках газети ”Киевлянин”. Розкрито основні напрямки видавничої політики ідеологічного протистояння з українським суспільно-політичним рухом. Исследована аналитика и критика взглядов на украинскую национальную идею и перспективы государственного строительства М.С. Грушевского на страницах газеты “Киевлянин”. Раскрыты основные направления издательской политики по отношению к украинскому общественно-политическому движению. The author investigates the analytics and criticisms of the opinions of M.S. Hrushevsky on the Ukrainian national idea and prospects of State formation in the newspaper "Kievlyanin." The basic directions of publishing policy ideological confrontation of Ukrainian social and political movement are concerned. 2014 Article Аналіз і критика поглядів М.С. Грушевського на сторінках видання "Киевлянин” у 1906–1907 рр. / Р.В. Гула // Архіви України. — 2014. — № 1. — С. 38-43. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97664 94 (477)“1906/1907” uk Архіви України Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті та повідомлення Статті та повідомлення |
| spellingShingle |
Статті та повідомлення Статті та повідомлення Гула, Р.В. Аналіз і критика поглядів М.С. Грушевського на сторінках видання "Киевлянин” у 1906–1907 рр. Архіви України |
| description |
Досліджено аналітику та критику поглядів М.С. Грушевського на українську національну ідею та перспективи державотворення на сторінках газети ”Киевлянин”. Розкрито основні напрямки видавничої політики ідеологічного протистояння з українським суспільно-політичним рухом. |
| format |
Article |
| author |
Гула, Р.В. |
| author_facet |
Гула, Р.В. |
| author_sort |
Гула, Р.В. |
| title |
Аналіз і критика поглядів М.С. Грушевського на сторінках видання "Киевлянин” у 1906–1907 рр. |
| title_short |
Аналіз і критика поглядів М.С. Грушевського на сторінках видання "Киевлянин” у 1906–1907 рр. |
| title_full |
Аналіз і критика поглядів М.С. Грушевського на сторінках видання "Киевлянин” у 1906–1907 рр. |
| title_fullStr |
Аналіз і критика поглядів М.С. Грушевського на сторінках видання "Киевлянин” у 1906–1907 рр. |
| title_full_unstemmed |
Аналіз і критика поглядів М.С. Грушевського на сторінках видання "Киевлянин” у 1906–1907 рр. |
| title_sort |
аналіз і критика поглядів м.с. грушевського на сторінках видання "киевлянин” у 1906–1907 рр. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Статті та повідомлення |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97664 |
| citation_txt |
Аналіз і критика поглядів М.С. Грушевського на сторінках видання "Киевлянин” у 1906–1907 рр. / Р.В. Гула // Архіви України. — 2014. — № 1. — С. 38-43. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Архіви України |
| work_keys_str_mv |
AT gularv analízíkritikapoglâdívmsgruševsʹkogonastorínkahvidannâkievlâninu19061907rr |
| first_indexed |
2025-07-07T05:20:23Z |
| last_indexed |
2025-07-07T05:20:23Z |
| _version_ |
1836964248288231424 |
| fulltext |
статті та повідомлення38
УДК 94 (477)“1906/1907”
Р. В. ГУЛА*
АНАЛІЗ І КРИТИКА ПОГЛЯДІВ М. С. ГРУШЕВСЬКОГО
НА СТОРІНКАХ ВИДАННЯ “КИЕВЛЯНИН” У 1906–1907 рр.
досліджено аналітику та критику поглядів м. с. Грушевського на україн
ську національну ідею та перспективи державотворення на сторінках газети
”Киевлянин”. Розкрито основні напрямки видавничої політики ідеологічного
протистояння з українським суспільнополітичним рухом.
Ключові слова: м. с. Грушевський; суспільнополітичний рух в Україні;
українська національна ідея; охоронна ідеологія.
актуальність визначення ідеї державного будівництва для Україн
ської держави впродовж більш ніж двадцяти років займає основне міс
це у науковій діяльності історикофілософського напрямку.
досвід минулих століть щодо зародження, розвитку та функціону
вання української національної ідеї слугує для сучасних дослідників
джерелом розробки концептуальних положень щодо її вдосконален
ня з урахуванням реалій сьогодення. дослідження ґенези, розвитку та
трансформації поглядів одного з видатних ідеологів української націо
нальної ідеї м. с. Грушевського є основою для аналізу сучасної ідео
логії державного будівництва.
метою статті є висвітлення особливостей аналізу та критики по
глядів м. с. Грушевського щодо української національної ідеї у трак
туванні видання “Киевлянин” у 1906–1907 рр.
“Киевлянин” – реакційномонархічна газета, що виходила в Києві з
1863 до 1919го рр. видання було субсидоване царським урядом, відо
бражало інтереси російських поміщиків в Україні. перервана в січні
1918 р. видавнича діяльність “Киевлянина” відновилась після того, як
Збройні сили півдня Росії в серпнігрудні 1919 р. зайняли м. Київ.
Засновником газети був відомий російський історик в. я. Шульгін.
З 1878 р. редактором “Киевлянина” став професор Київського універ
ситету святого володимира д. і. піхно (1853–1913).
У зв’язку з призначенням д. і. піхна членом державної ради Росій
ської імперії редактором газети в період з 03.05.1907 по 28.09.1913 рр.
був професор Київського університету святого володимира м. м. ва
щенкоЗахарченко.
* Гула Руслан Володимирович – доктор історичних наук, професор
кафедри гуманітарних наук академії сухопутних військ імені гетьмана п. са
гайдачного.
© Р. в. Гула, 2014
39статті та повідомлення
Реально ж у період з 1907 по 1913 рр. редакторську політику ви
дання здійснював в. в. Шульгін, який офіційно очолив редакцію у
1913 р. разом з п. в. могілевською.
серйозність підходу до сепаратистського руху підтверджує факт
дослідження “Киевлянином” політичних поглядів м. с. Грушевсько
го: “Головним тлумачем цих прагнень і найгарячішим їх поборником є
відомий професор м. с. Грушевський, який так багато попрацював на
користь “українського сепаратизму” в Галичині і тепер переніс свою
діяльність в кордони малоросії. він голосніше і настирливіше всіх ба
гатьох інших своїх товаришів вимагає автономії для України”1. при
цьому видання спиралося на погляди м. с. Грушевського, які “най
більш виразно і стисло викладені в його статті “наші вимоги” [“Укра
їнський вісник”, 1906, N5] і в його брошурі “Українство в Росії, його
запити і вимоги” [спб, 1906]2.
так, зокрема, у статті “наші вимоги” Грушевський викладав про
грамні цілі українського національновизвольного руху в розрізі того,
що “вирішення українського питання ми не виділяємо з більш загаль
ного питання про перевлаштування держави на засадах рівної тери
торіальної автономії, вважаючи вирішення цього питання складовою
інтегральною частиною в проблемі перетворення Росії в планомірну
і упорядковану державу. ми вважаємо найближчим завданням парла
менту Росії – установлення загальноімперськими законами загальних
принципів національного самовизначення і національнотериторіаль
ного самовизначення”. Ці принципи, на думку автора, повинні бути
дозволені у формі федеративної будови держави. “вірні заповітам
українського національного визвольного руху, який висунув територіа
льний принцип як основу майбутнього устрою відносин політичних і
національних... ми визнаємо федеративні форми найбільш довершеним
способом поєднання державного союзу з інтересами вільного... розвит
ку національного і суспільного життя, але в той час наполягаємо на
здійсненні принципу національної автономії як одного з основ нового
державного устрою. Згідно з цим, територія, де переважає українське
населення, повинна бути виділена з нинішніх адміністративних під
розділів поряд з перетворенням органів місцевого самоврядування на
широких демократичних засадах, а також вона повинна отримати і са
мовизначення, керуватися народним представництвом у вигляді укра
їнського сейму, який вибирається загальним, рівним, прямим і таємним
голосуванням”3.
Розкриваючи завдання і функції органів самоврядування, Грушев
ський пише, що для українського сейму і пов’язаних з ним органів
управління і контролю потрібні “Широкі повноваження в місцевому
законодавстві в розпорядженні місцевими фінансами і обласним зе
мельним фондом, у місцевому самоврядуванні, в організації освіти і
духовної, ділової, суспільної безпеки і коштів економічного розвитку”4.
статті та повідомлення40
не обходить м. с. Грушевський і мовну проблему. “насамперед у ви
рішенні цього питання повинні бути поставлені такі завдання: введення
української мови серед українського населення, в народну школу, як
мови викладання і в школу середню і вищу українських дисциплін, як
заходів до того, щоб не було нестачі у вчителях народних шкіл, які мо
гли б вести викладання на українській мові, а в різних закладах україн
ської території чиновників, які володіють цією мовою для розмови на
ній з місцевим населенням, визнання усіх прав української мови із збе
реженням за російською значення загальноросійської, найбільш швид
ке проведення її в міру усунення чисто технічних труднощів у практиці
місцевого самоврядування і всякого роду установ, який залишаються у
веденні центрального уряду”5.
підбиваючи підсумки висловленому, Грушевський пише: “Ця на
ціональна обласна програма, яку ми поставили тут як постулат укра
їнства в нерозривному зв’язку з перебудовою всієї Росії на засадах на
ціональної рівноправності і обласної автономії, повинна бути здійснена
невідкладно”6.
“Киевлянин” підкреслює, що “відповідно до заяви верховного вож
дя “українства”, більш віддалена мета сучасного українського руху –
перетворення Російської імперії в федерацію народностей, які її на
селяють, серед яких “український народ повинен займати самостійне
місце окремо від великоросів”, а найближча – “українська автономія
з українським законодавчим сеймом і широким застосуванням україн
ської мови в адміністрації та школі”. отримання цієї автономії вистав
ляється як інструмент і невідкладний постулат “українства”7.
такі основні положення теоретичної бази українського соціально
політичного руху у викладі м. с. Грушевського подані “Киевлянином”,
загалом досить повно відображають основні тенденції політичної дум
ки українського національновизвольного руху про майбутній держав
ний лад Російської імперії.
інтерес “Киевлянина” до особистості і публіцистики м. с. Гру
шев ського не випадковий. справедливо вважаючи його найвидатні
шим представником “українського сепаратизму”, видання розуміло
той факт, що вплив м. с. Грушевського, який знаходився в той час
в петербурзі, на суспільнополітичне життя південноЗахідного краю
небезпечно недооцінювати. Це підтверджує і відомий український іс
торик д. і. дорошенко. У 1906 р. він пише: “приїзд Грушевського (до
петербурга) – мав велике значення. на той час професор Грушевський
вважався нами за провідника українського національного руху в Росії.
Його великі наукові й суспільні заслуги, його надзвичайний організа
ційний талант створили йому великий авторитет і глибоку пошану. він
був в наших очах символом всеукраїнського єднання, його слово було
для нас законом. З прибуттям Грушевського до петербурга всі підкори
41статті та повідомлення
лися йому без застережень, і він став ідейним провідником як редакції
“Українського вісника”, так і української парламентської громади”8.
намітивши для себе основні положення поглядів Грушевського,
“Киевлянин” визначив і основні напрямки розвінчання його теорії, що
включали постановку питання про наявність соціальної бази теорії Гру
шевського; визначення рівня національної самосвідомості народних мас
України; наявність політичних союзників у партії “новітніх українців”.
ось як це подано на сторінках видання. передусім “Киевлянин”
ставить питання “Кому потрібна ця “українська автономія” і наскільки
вона здійсненна?... Чи бажає її сам український народ, від імені яко
го постійно говорить м.Грушевський?”9. і тут же відповідає з повною
упевненістю – ні. народна маса малоросів ні про яку національну авто
номію не думає. ніколи і нічим не заявляли, що вони тяжіють жити в
єдиній державі, під єдиним керівництвом, разом з великоросами почу
вають повну і щиру повагу до загальноросійської мови як мови книги
і школи, особливо їм близької і доступної і взагалі, ніскільки не піклу
ються про якесь “національне самовизначення”10. далі видання посила
ється на той факт, що визнання справедливості “Киевлянина” підтвер
джує сам м. с. Грушевський у своїх “новітніх статтях, надрукованих у
його журналі “літературнонауковий вісник”. тут він гірко скаржиться,
що “українська маса все ще являє собою безформний і пасивний етно
графічний елемент, у який ще треба вдути дихання національного жит
тя, зв’язати суспільні класи і територіальні частини української землі
свідомістю національної єдності і таким чином створити національну
основу для розвитку культурної і суспільної еволюції”11.
Грушевський змушений констатувати факт того, що “в нас немає
ще такої основи, у переважаючої частини населення національне є не
більше, ніж пережитком старовини, наша культурна еволюція здійсню
ється у формах чужих і розвивається не на національних основах, і
крім них, знищуючи і ослабляючи ці основи, наша освіта поширюється
у формах російської шкільної науки... інтерес суспільний виявляється
тільки в поширенні серед народу книжок і газет російських, при повній
байдужості до своїх, яких однак є дуже мало, участь в питаннях полі
тичної або суспільної еволюції виражається хіба в зневазі інтересами,
дуже дрібними в теперішні часи”12.
так, на думку видання, підтверджується теза про те, що рівень на
ціональної свідомості малоросів переважно відповідає ідеї єдності ро
сійського народу, аніж теорії м. с. Грушевського.
“Киевлянин” вказує на обмеженість соціальної бази “українства”,
посилаючись зновтаки на Грушевського. “але може малоруське осві
чене суспільство, українська інтелігенція мріє і думає про “автономію
України?” виявляється і цього немає. м. Грушевський дуже незадо
волений українською інтелігенцією, пристрасно громить її за бездіяль
ність, за брак уваги до національних потреб і потреб рідного народу,
статті та повідомлення42
надмірне поклоніння перед “російською” освіченістю. він різко і зло
батожив своїх земляків, називаючи їх “також малоросами” за те, що
вони виявляють тільки слабу цікавість до етнографічних особливостей
українського народу і не усвідомлюють потреби створювати для нього
особливу “українську” освіченість. на його думку, не допомогло розви
тку національної самосвідомості серед освічених малоросів і скасуван
ня обмежень української мови в пресі. “свобода українського слова не
тільки не поліпшила українського національного руху, але, мабуть, ще
послабила його в значенні моральному. Раніше можна було пояснити
безсилля українського слова важкими заборонами, тепер вони зникли,
а народних сил не додалося, нема чогось закривати очі!” – вигукує
м. Грушевський на “страшні симптоми нашого національного занепа
ду”. “як мало передплатників і читачів знаходять кращі українські га
зети і журнали серед 30мільйонного українського населення! як мало
книжок розходяться на українській території”13.
нарешті, “Киевлянин” звертає увагу читачів на те, що як таких по
літичних союзників у “українського руху” немає, особливо в середови
щі російської інтелігенції, яка в корені заперечувала ідею незалежності
України. “м. Грушевський вказує на ще одне “велике” з його слів яви
ще – “ні байдуже, ні навіть співчутливе ставлення більшості велико
руської інтелігенції до постулату автономії України”. інтелігенція ця
готова де завгодно підтримати вимоги автономії польщі, але автоно
мію України вважає абсурдом”14.
така аргументація “Киевлянина” з питання “автономії України”. не
можна не визнати, що в більшості своїх положень вона була обґрунто
ваною. Український суспільнополітичний рух на той момент дійсно не
являв собою якоїнебудь дійової політично організованої сили. однак,
розвиток і поширення ідей федеративного державного устрою в масш
табі імперії наносили істотного удару по основах охоронної ідеології.
підбиваючи підсумки свого аналізу “української ідеї” м. с. Гру
шевського, видання резюмує: “отже, ні народна маса малоросів, ні
більшість малоруської інтелігенції, ні передова частина великоруського
суспільства, не кажучи вже про великоруських людей, які не примика
ють до визволителів, не бажають автономії України. Чому так? З тієї
простої причини, що ні в минулому малоросів, ні в сучасному їх поло
женні немає ніяких даних для “постулату”, виставленого українською
партією. Українська автономія потрібна партії, … вузьких націоналіс
тівфантазерів, які сповідують явно помилкове вчення, що несе в собі
отруту як всьому російському народу, так особливо його малоруській
гілці”15.
“Киевлянин” не визнавав самостійного існування українського на
роду, заперечував його національну самобутність, сприймав його як
складову великого російського народу. тому найбільш негативно ви
дання ставилося до українського суспільнополітичного руху (уроки
43статті та повідомлення
першої російської революції). незважаючи на те, що політичні партії та
рухи в Україні трактували свої політичні цілі в національному питанні
лише принципами культурнонаціональної автономії, видання, що сто
яло на позиціях охоронної ідеології, відмовляло українському народу в
праві на реалізацію цих положень.
Захищаючи інтереси самодержавства, “Киевлянин” правильно ро
зумів загрозу державнотериторіальному устрою імперії з боку “укра
їнських сепаратистів”, бо діяльність українофільського руху була
спрямована на пробудження національної самосвідомості народу за до
помогою пропаганди історії краю, культури, мови.
1 Без автора. Заметки // Киевлянин. – 1907. – № 159. – с. 1.
2 Грушевський М. С. наші вимоги / м.с. Грушевський // Український
вiсник. – 1906. – № 5. – с. 16.
3 там само.
4 там само.
5 там само.
6 там само.
7 Без автора. Заметки // Киевлянин. – 1907. – № 159. – с. 1.
8 Винар Л. автобiографiя м. Грушевського з 1900 по 1920 роки, як дже
рела до вивчання його життя i творчості / л. винар. – ньюЙорк–торонто–
мюнхен, 1974. – с. 28.
9 Без автора. Заметки // Киевлянин. – 1907. – № 159. – с. 1.
10 там само.
11 там само.
12 літературнонауковий вісник. – 1907. – № 6.
13 Без автора. Заметки // Киевлянин. – 1907. – № 159. – с. 1.
14 там само.
15 там само.
Исследована аналитика и критика взглядов на украинскую национальную
идею и перспективы государственного строительства м.с. Грушевского на
страницах газеты “Киевлянин”. Раскрыты основные направления издатель
ской политики по отношению к украинскому общественнополитическому
движению.
Ключевые слова: м. с. Грушевский; общественнополитическое движе
ние в Украине; украинская национальная идея; охранная идеология.
The author investigates the analytics and criticisms of the opinions of M.S.
Hrushevsky on the Ukrainian national idea and prospects of State formation in
the newspaper "Kievlyanin." The basic directions of publishing policy ideological
confrontation of Ukrainian social and political movement are concerned.
Key words: M. S. Hrushevsky; sociopolitical movement in Ukraine; Ukrainian
national idea; the security ideology.
|