Документальні свідчення про С. В. Руднєва – видатного діяча партизанського руху в період Великої Вітчизняної війни
Подано добірку документів із фондів Центрального державного архіву громадських об’єднань України, що доповнюють характеристику особистих та професійних рис комісара Сумського партизанського з’єднання Семена Васильовича Руднєва....
Gespeichert in:
Datum: | 2014 |
---|---|
1. Verfasser: | |
Format: | Artikel |
Sprache: | Ukrainian |
Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
Schriftenreihe: | Архіви України |
Schlagworte: | |
Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97703 |
Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Zitieren: | Документальні свідчення про С. В. Руднєва – видатного діяча партизанського руху в період Великої Вітчизняної війни / С.І. Власенко // Архіви України. — 2014. — № 1. — С. 112-120. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-97703 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-977032016-04-01T03:02:47Z Документальні свідчення про С. В. Руднєва – видатного діяча партизанського руху в період Великої Вітчизняної війни Власенко, С.І. Огляди джерел та документальні нариси Подано добірку документів із фондів Центрального державного архіву громадських об’єднань України, що доповнюють характеристику особистих та професійних рис комісара Сумського партизанського з’єднання Семена Васильовича Руднєва. Представлена подборка документов из фондов Центрального государственного архива общественных объединений Украины, которые дополняют характеристику личных и профессиональных качеств комиссара Сумского партизанского соединения Семена Васильевича Руднева. There is given the collection of documents of the Central State Archives of Public Organizations of Ukraine, that complete the critics of the personal and professional features of Semen Vasylyovych Rudnev, the commissar of Sumy Partisan’s formation. 2014 Article Документальні свідчення про С. В. Руднєва – видатного діяча партизанського руху в період Великої Вітчизняної війни / С.І. Власенко // Архіви України. — 2014. — № 1. — С. 112-120. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97703 930.253:94(477) uk Архіви України Інститут історії України НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси |
spellingShingle |
Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси Власенко, С.І. Документальні свідчення про С. В. Руднєва – видатного діяча партизанського руху в період Великої Вітчизняної війни Архіви України |
description |
Подано добірку документів із фондів Центрального державного архіву громадських об’єднань України, що доповнюють характеристику особистих та професійних рис комісара Сумського партизанського з’єднання Семена Васильовича Руднєва. |
format |
Article |
author |
Власенко, С.І. |
author_facet |
Власенко, С.І. |
author_sort |
Власенко, С.І. |
title |
Документальні свідчення про С. В. Руднєва – видатного діяча партизанського руху в період Великої Вітчизняної війни |
title_short |
Документальні свідчення про С. В. Руднєва – видатного діяча партизанського руху в період Великої Вітчизняної війни |
title_full |
Документальні свідчення про С. В. Руднєва – видатного діяча партизанського руху в період Великої Вітчизняної війни |
title_fullStr |
Документальні свідчення про С. В. Руднєва – видатного діяча партизанського руху в період Великої Вітчизняної війни |
title_full_unstemmed |
Документальні свідчення про С. В. Руднєва – видатного діяча партизанського руху в період Великої Вітчизняної війни |
title_sort |
документальні свідчення про с. в. руднєва – видатного діяча партизанського руху в період великої вітчизняної війни |
publisher |
Інститут історії України НАН України |
publishDate |
2014 |
topic_facet |
Огляди джерел та документальні нариси |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97703 |
citation_txt |
Документальні свідчення про С. В. Руднєва – видатного діяча партизанського руху в період Великої Вітчизняної війни / С.І. Власенко // Архіви України. — 2014. — № 1. — С. 112-120. — укр. |
series |
Архіви України |
work_keys_str_mv |
AT vlasenkosí dokumentalʹnísvídčennâprosvrudnêvavidatnogodíâčapartizansʹkogoruhuvperíodvelikoívítčiznânoívíjni |
first_indexed |
2025-07-07T05:24:09Z |
last_indexed |
2025-07-07T05:24:09Z |
_version_ |
1836964485547425792 |
fulltext |
Contents112
УДК 930.253:94(477)
С. І. ВлаСенКо*
ДоКУментальнІ СВІДчення про С. В. рУДнєВа –
ВиДатного ДІяча партизанСьКого рУхУ
В перІоД ВелиКої ВІтчизняної ВІйни
(до 115-ї річниці від дня народження)
Подано добірку документів із
фондів Центрального державного ар-
хіву громадських об’єднань України,
що доповнюють характеристику осо-
бистих та професійних рис комісара
Сумського партизанського з’єднання
Семена Васильовича Руднєва.
Ключові слова: Велика Вітчизня-
на війна; партизанський рух; Сумське
партизанське з’єднання; С. В. Руднєв;
ЦДАГО України; документ.
За роки Великої Вітчизня-
ної війни постала ціла плеяда та-
лановитих полководців у лавах
Червоної армії та організаторів
партизанського руху опору в тилу
ворога. Особливу увагу заслуговує
комісар Сумського партизансько-
го з’єднання Семен Васильович
Руднєв (27(15) лютого 1899 р. –
4 серпня 1943 р.). Будучи цілком
відданим своїй справі, він, як того
і вимагає військова присяга, ціною власного життя боронив рідну зем-
лю та народ від ворожого поневолення.
© С. І. Власенко, 2014
* Власенко Світлана Іванівна – кандидат історичних наук, начальник
відділу використання інформації документів Центрального державного архіву
громадських об’єднань України.
Семен Васильович Руднєв.
1943 р.
Огляди джерел та дОкументальнІ
нариСи
ОГляДи ДжеРел тА ДОкУментАльнІ нАРиСи 113
Із наближенням німецьких військ С. В. Руднєв у серпні 1941 р.
сформував у Путивльському районі невеликий партизанський загін у
складі 13 чоловік, який 18 жовтня об’єднався із загоном під коман-
дуванням С. А. ковпака. У новоствореному Путивльському партизан-
ському загоні С. В. Руднєв зайняв посаду комісара; командиром став
С. А. ковпак. У жовтні 1942 р. вони очолили Сумське партизанське
з’єднання. Саме тандем ковпак-Руднєв уважається найуспішнішим
серед партизанських лідерів, а очолюване ними з’єднання – одним із
кращих у радянському партизанському русі опору на території Украї-
ни в роки Великої Вітчизняної війни. Сам же С. В. Руднєв відзначався
високою дисциплінованістю та порядністю, користувався величезним
авторитетом і повагою серед партизанів.
Розкрити особисті та професійні риси С. В. Руднєва, його став-
лення до рядових партизанів і взаємовідносини з командним складом
з’єднання та керівництвом Українського штабу партизанського руху
(УШПР) дозволяють документи, що зберігаються в Центральному дер-
жавному архіві громадських об’єднань України (ЦДАГО України).
Серед усього комплексу документів, що стосуються С. В. Руднє-
ва, на особливу увагу заслуговує його щоденник, написаний власноруч
олівцем у шкільному зошиті в період від 7 травня по 25 липня 1943 р.
Історики-архівісти припускають, що це лише частина щоденникових
записів комісара Сумського партизанського з’єднання. Вони були зна-
йдені мінером-підривником (в майбутньому поетом) Платоном Воронь-
ком під час виходу партизанів з оточення в карпатах та передані на
зберігання до партійного архіву Інституту історії партії при Централь-
ному комітеті кП(б)У. Про це свідчить записка мінера, прикріплена до
рукопису щоденника. Сьогодні оригінал щоденника зберігається у фон-
ді Сумського партизанського з’єднання (ф. 63, оп. 1, спр. 85, арк. 1–55
та зв.)*.
* Щоденник С. В. Руднєва вперше був опублікований ще в 1949 р. і пізніше
передруковувався декілька разів, щоправда з певними вилученнями фрагментів
текстів (руднєв С. В. Щоденник про карпатський рейд. – 2-е вид. – к., 1949. –
76 с.; руднєв С. В. Щоденник про карпатський рейд. – 3-е вид. – Станіслав,
1960. – 84 с.; руднев С. В. легендарный рейд (Дневник о карпатском рейде.
Письма). – Ужгород, 1967. – 200 с. та ін.). В 2005 р. його частина увійшла до
збірника документів, підготовленого співробітниками ЦДАГО України (Від
Полісся до карпат. карпатський рейд Сумського партизанського з’єднання під
командуванням С. А. ковпака (червень–вересень 1943 р.): очима учасників,
мовою документів / Упорядн.: А. В. кентій, В. С. лозицький. – к., 2005. –
С. 188–213). В 2010 р. з ініціативи ЦДАГО України щоденник С. В. Руднєва
вперше побачив світ у повному обсязі (Партизанская война на Украине:
Дневники командиров партизанских отрядов и соединений. 1941–1944 /
колл. составит.: О. В. Бажан, С. и. Власенко, А. В. кентий, л. В. легасова,
В. С. лозицкий (рук.). – м., 2010. – С. 78–130).
ОГляДи ДжеРел тА ДОкУментАльнІ нАРиСи114
Більшість записів щоденника хронологічно припадає на події кар-
патського рейду, що тривав від 12 червня по 1 жовтня 1943 р. Саме в
цьому рейді під час чергового прориву сумських партизанів із ворожо-
го оточення в районі м. Делятин Станіславської (нині – Івано-Франків-
ська) області 4 серпня 1943 р. загинув С. В. Руднєв. Під час прориву
був смертельно поранений і його 19-ти річний син Радій. Цікаво, що
в день виступу в рейд 12 червня С. В. Руднєв, після прощання з се-
кретарем Цк кП(б)У Д. С. коротченком, записав слова, що, на жаль,
виявилися пророчими: “тяжко і дуже тяжко було розлучатися, може
це остання зустріч” (арк. 20). крім того, певна тривога простежується
й у записах про дружину – Домініку Данилівну Руднєву (Семен Васи-
льович у щоденнику називає її ньома): 6 червня – “ньома хвилюєть-
ся про нас із Радиком. Хтось і щось матері напліткував, і вона, бідна,
хвилюється” (арк. 17); 7 червня – “Від ньоми отримую незрозумілі та
тривожні листи” (арк. 17зв.).
Взагалі, в документах, як офіційних, так і в щоденнику, бачимо
турботу, бережливе ставлення та щиру любов С. В. Руднєва до сво-
єї родини. Будь-яку нагоду він намагався використати, щоб отрима-
ти хоча б якусь звістку від своїх рідних, чимось їм допомогти. так,
у фонді Сумського партизанського з’єднання зберігається радіограма
Семена Васильовича начальнику Центрального штабу партизанського
руху П. к. Пономаренку: “моя сім’я перебуває [в] Іванівській облас-
ті, небиловський район, село Раславське, Руднєва Домініка Данилівна.
надайте їй допомогу” (ф. 63, оп. 1, спр. 36, арк. 133). У фонді Україн-
ського штабу партизанського руху зберігається шифрограма секретаря
Цк кП(б)У Д. С. коротченка С. В. Руднєву від 10 липня 1943 р.: “5
липня повернувся [в] москву. 7 липня був у Вашій сім’ї. Передав, що
Ви і Радик здорові. Ваші дружина і дитина здорові. Передають Вам
і Радику палке вітання” (ф. 62, оп. 1, спр. 1288, арк. 202). Дуже обу-
рювався, коли колеги, перебуваючи в тилу, не могли з різних причин
виконати прохання щодо відвідин його сім’ї. так, у радіограмі началь-
нику УШПР т. А. Строкачу від 22 березня 1943 р. він писав: “Де моя
сім’я і що з нею? невже важко було передати від неї листа? Для нас,
хто працює тут, це дуже важливо” (ф. 63, оп. 1, спр. 38, арк. 53).
А ось з якою батьківською любов’ю й теплом Семен Васильович
записав про свого старшого сина Радика в щоденнику 7 липня: “День
для мене чудовий. Радику, моєму синові, виповнилося 19 років. А два
роки разом зі мною воює в тилу ворога. [В] 17 років пішов воювати,
це те ж, що було й зі мною в 1917 р. Син пішов у батька, шкода лише
бідному не вдалося закінчити десятирічку. мабуть, його доля схожа
на мою, чого я страшно як не хочу. Характер та вдача у нього мої,
поганий чи гарний, але я радий. Хлопець він хороший, живемо з ним
дружньо. Хоча люблячи його, я інколи суттєво [його] сварю. мене він
ОГляДи ДжеРел тА ДОкУментАльнІ нАРиСи 115
любить і пишається. міцно любить матір та молодшого братика Юри-
ка. Часто, немов би випадково, згадує, що подобається мамі чи що б
сказала мама і т. д.” (ф. 63, оп. 1, спр. 85, арк. 41зв.). 25 липня, востаннє
звертаючись до щоденника, С. В. Руднєв із тугою записав: “як хочеть-
ся відпочити та побачити сім’ю” (там само, арк. 55зв.). на жаль, йому
так і не судилося цього зробити.
Досить яскраво С. В. Руднєва як людину характеризує один із його
записів від 3 червня 1943 р.: “Подивишся на цей чудовий народ, і про-
сто серце радіє. місяць немає хліба, а веселі, життєрадісні, милі бойові
друзі. З таким народом чудово жити, боротися й не страшно померти”
(ф. 63, оп. 1, спр. 85, арк. 15). І партизани відповідали своєму коміса-
рові щирою любов’ю, повагою та розумінням.
також у документах ЦДАГО України є свідчення про С. В. Руднєва
як фахового військового, його поведінку на посаді комісара з’єднання,
ставлення до своїх обов’язків, взаємовідносини з командним складом
з’єднання та з партизанами. Ось як про свого комісара згадував ко-
мандир Глухівського партизанського загону П. л. кульбака: “Потрібно
віддати належне Руднєву як організатору та військовому стратегу. Він
розпізнавав настрій кожної людини. на мою особисту думку, це була
виняткова людина і за своїм політичним розвитком, і за організаційни-
ми здібностями, і за сміливістю, з кожним він умів поговорити, кожно-
го він умів переконати. якби він сказав: “Хто за мною?” – всі пішли б
за ним” (ф. 166, оп. 3, спр. 47, арк. 41).
командир Шалигінського партизанського загону Ф. П. матющен-
ко так охарактеризував С. В. Руднєва в березні 1947 р.: “[...] В умовах
партизанської війни Руднєв був по-військовому освіченою людиною,
творчо підкований. Був знавцем психології людей, […] в тому числі
партизанів. Він міг розпізнавати настрій всього особового складу за-
гону. Руднєв – талановитий організатор, пропагандист і агітатор. Руд-
нєв, перебуваючи в усіх загонах, умів виважувати плюси та мінуси і
цим самим міг раніш за всіх передбачати на більш тривалий період
стан, життя та діяльність партизанських загонів. Все це йому вдава-
лось тому, що він – вольова людина, гарний організатор” (ф. 166, оп. 3,
спр. 50, арк. 232).
Позитивні професійні риси С. В. Руднєва відзначав і начальник
штабу Сумського партизанського з’єднання Г. я. Базима, згадуючи у
липні 1946 р. про організацію ним прориву біля м. Делятина: “коміса-
ром з’єднання тов. Руднєвим був висунутий сміливий і рішучий план:
виходити через Делятин, через Прут, назад в гори на правобережжя
річки Прут. Хоча для нас було і зрозуміло, що в Делятині, на залізнич-
ному вузлі, був зосереджений противник. Але противник всю увагу 3
серпня зосередив на нашому розташуванні в горах і нам було видно
пересування противника в напрямку з Делятина впродовж всього дня
ОГляДи ДжеРел тА ДОкУментАльнІ нАРиСи116
по хребтах та горах в напрямку Синєчка і до хребтів, зайнятих нашою
обороною 3 серпня. Висуваючи план розгрому Делятина, комісар Руд-
нєв мотивував так: якщо противник усю увагу сконцентрував на горах,
то він послабив увагу оборони Делятина і наш удар по Делятину буде
неочікуваним для противника, так як Делятин розташовувався в долині
річки і наш удар з гір стане для нього великою несподіваністю і застане
його раптово. таким чином, наш швидкий рішучий удар по Делятину
буде неочікуваним для противника і гарнізон буде знищений, ми фор-
суємо річку Прут, підірвемо мости, вийдемо на правий берег Пруту,
відірвемося від противника, зробимо невелику передишку, доки проти-
вник буде концентруватися чи перегруповувати свої сили, і вийдемо
далі в гори на південь. Операція по знищенню делятинського гарнізону
готувалась детально [...] Операція була призначена на першу годину
ночі 4 серпня. Особливо велике значення приділяв цій операції комісар
Руднєв. Він особисто давав накази про операцію кожному командиру і
вимагав від них довести його до кожного бійця. Уже при виході на опе-
рацію, пропускаючи роти загонів, комісар говорив з бійцями, надихав
їх, говорив, що нам потрібно взяти, розгромити, знищити противника
в Делятині. Вийдемо за Прут, перепочинемо, знайдемо можливості в
харчуванні. тільки б оволодіти та розгромити Делятин. [...] я пригадав
слова комісара – “Виграє в гірських умовах той, хто займає гірські ви-
соти” (ф. 166, оп. 3, спр. 49, арк. 250–252).
Є в архівних документах і свідчення про те, що й рядові партизани
високо оцінювали як особисті, так і керівні риси свого комісара. так,
радистка Г. Є. Бабій, яка була надіслана до з’єднання з УШПР, у листі
від 22 березня 1943 р. повідомляла т. А. Строкачу: “тут лише одна
людина, яка по праву повинна заслуговувати думки і подяки – комісар
Руднєв. З ним лише і можна про все поговорити та все пояснити. лише
про нього тут гарної думки всі бійці” (ф. 62, оп. 1, спр. 40, арк. 119).
У шифрограмі із Сумського партизанського з’єднання в УШПР за під-
писом Загорського від 17 червня 1943 р. повідомлялося: “Під час рейду
розмовляв з багатьма старими партизанами. Всі вони хвалять Руднєва
як полководця, організатора, людину, комісара і дивуються, чому ков-
пак, а не Руднєв – Герой Радянського Союзу” (ф. 62, оп. 1, спр. 1308,
арк. 53). такої ж думки був і кореспондент газети “Правда” л. О. ко-
робов, який від 29 січня 1943 р. перебував у Сумському партизансько-
му з’єднанні. Інформуючи начальника УШПР т. А. Строкача про свої
спостереження, він 25 березня 1943 р. зауважував, що “якщо говорити
про комісара Руднєва, то можна сказати, що Руднєв, безумовно, до-
стойний звання Героя Радянського Союзу. […] Руднєв дійсно герой.
Він завжди на передовій, не боїться бою, він бездоганний організатор і
дуже душевна, хороша людина” (ф. 166, оп. 3, спр. 51, арк. 43–44). на
жаль, це звання Семенові Васильовичу було присвоєно лише 4 січня
1944 р. – посмертно.
ОГляДи ДжеРел тА ДОкУментАльнІ нАРиСи 117
Цікавими є свідчення й про взаємовідносини С. В. Руднєва із коман-
диром з’єднання С. А. ковпаком. Зокрема, письменник м. С. Шеремет,
який із 16 грудня 1942 р. по 17 квітня 1943 р. перебував у відрядженні
в українських партизанських загонах на Поліссі, у своїй доповідній за-
писці на ім’я м. С. Хрущова 13 травня 1943 р. писав: “командира до-
повнює в усьому комісар партизанського з’єднання тов. Руднєв С. В.
кипуча, активна партизанська натура, знавець військової справи.
Своїм бойовим авторитетом ковпак і Руднєв міцно сколотили велике
з’єднання українських партизанів” (ф. 1, оп. 22, спр. 61, арк. 9).
не менший інтерес викликає й діалог уже згадуваного військового
кореспондента газети “Правда” л. О. коробова та начальника УШПР
т. А. Строкача 25 березня 1943 р.: “Строкач – Говорять, що він корис-
тується більшим авторитетом, ніж ковпак? коробов – Це в масі, а в
командному складі й ковпак, і Руднєв користуються однаковим авто-
ритетом. можливо, серед мас і користується більшим авторитетом Руд-
нєв, але це тому, що він більше спілкується з народом, турбується про
нього як комісар. Строкач – якщо ми викличемо сюди ковпака, щоб
підлікувати, то Руднєв впорається з керівництвом загону? коробов –
Безумовно, впорається” (ф. 166, оп. 3, спр. 51, арк. 44).
Слід зазначити, що в документах простежується спільна тверда по-
зиція командира та комісара, рішучість та впевненість у своїй правоті,
зокрема, й у ставленні до керівних осіб. яскравим свідченням цього є
радіограма С. А. ковпака та С. В. Руднєва на ім’я Й. В. Сталіна від 28
червня 1942 р. (копія була надіслана начальникові УШПР т. А. Стро-
качу): “Ваш першотравневий наказ не виконується. Загін [у] тисячу чо-
ловік партизан без боєприпасів. місяць просимо півмільйона патронів,
п’ять бронебійок [з] патронами, вибухівку. Противник кидає всі засоби
для відтиснення загону від магістралі конотоп–Ворожба. Просимо на-
дати допомогу” (ф. 63, оп. 1, спр. 36, арк. 1).
Водночас, як свідчать документи, комісар мав вплив на команди-
ра з’єднання та виконував певну стримуючу роль, що найбільше ви-
явилося в надзвичайно напруженій обстановці карпатського рейду. як
приклад можна навести взаємовідносини радянських партизанів з укра-
їнськими націоналістами. Слід зазначити, що стосовно цього питання
С. В. Руднєв мав свою позицію і твердо відстоював її. так, 25 червня,
після зіткнення з націоналістами під час форсування річки Горинь між
селами корчин і Здвиждже він записав у своєму щоденнику: “ковпак
вирішив [...] дати бій та змести це село, на що я рішуче заперечив; це
просто і не потребує багато розуму, проте жертви і з одного і з іншого
боку, жертви мирного населення, дітей та жінок. крім того, це на руку
німців, які хотіли б руками партизан задушити націоналістів, і навпа-
ки. [...] я вирішив піти на дипломатичні переговори, написали листа й
відправили його з дівчиною, тон листа мирний. ми просимо не пере-
ОГляДи ДжеРел тА ДОкУментАльнІ нАРиСи118
Остання сторінка з щоденника комісара С. В. Руднєва
із записом від 25 липня 1943 р.
ЦдагО україни, ф. 63, оп. 1, спр. 85, арк. 55 зв.
шкоджати проходу. наша мета загальна – бити німців, а якщо будуть
перешкоджати, то будемо бити”. І потім, після мирного завершення
переговорів, підсумував: “наша дипломатія закінчилась перемогою без
крові. населення вперше залишилось на місці й висипало на вулицю.
Це була колосальна політична перемога, яка показала, що між радян-
ськими партизанами та українським народом існують єдність і одна
мета, мета знищити фашизм. [...] Цей успіх пройшов важко, особливо
особисто для мене, дві ночі не спав, два дні майже не їв, і коли постало
питання, як брати переправу, то з ковпаком розійшлися, він наполягав
ОГляДи ДжеРел тА ДОкУментАльнІ нАРиСи 119
брати з боєм, розгромити село, я був проти, стоячи за мирне вирішення
питання, оскільки бій затягнеться, будуть жертви і особливо [серед]
мирного населення, і цим боєм ми лише дамо козир в руки німців. на
цьому ґрунті відбулась велика і дуже велика суперечка. А моя точка
[зору] перемогла: ми переправились без жертв, хай фашизм біситься.
нам і потрібно [так] вести політику: бити німців разом, а жити порізно,
свої політичні цілі ми знаємо. наша безкровна дипломатична перемога
є блискучим маневром, але скільки нервів, скільки крові витратив я
особисто. Виявляється, тут потрібно бути не лише дуже грамотним у
військовому та політичному відношенні, а й застосовувати “диплома-
тію”. Бійці сміються, що доведеться писати 3-й том дипломатії” (ф. 63,
оп. 1, спр. 85, арк. 28зв., 29–30 та зв.). та все ж, усвідомлення обома
лідерами важливості їхньої діяльності та величезної відповідальності
перед партизанами, яких вони вели на боротьбу з ворогом, породжува-
ли тісну співпрацю та взаєморозуміння між ними.
Загинув Семен Васильович 4 серпня 1943 р. під час чергового про-
риву з ворожого оточення біля м. Делятин. Учасники партизанського
з’єднання, стенограми бесід з якими зберігаються у фонді комісії з іс-
торії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр., не оминули увагою цю
трагічну подію. Зокрема, начальник штабу кролевецького партизан-
ського загону П. О. Брайко згадував: “В цьому бою загинув наш улю-
блений комісар Руднєв Семен Васильович. Руднєв перед боєм сказав,
що єдиний вихід із становища – вихід через місто Делятин. “ми пови-
нні прорватися. Думати про смерть ніколи, може сьогодні я говорю,
а завтра і мене не буде. життя або смерть”. В бою за містом загинув
Руднєв. ми довго його шукали, але не знайшли” (ф. 166, оп. 3, спр. 47,
арк. 152). комісар артилерійської батареї з’єднання О. Б. непомнящий
про бій біля Делятина та обставини загибелі С. В. Руднєва розповідав:
“комісар Руднєв, після повідомлення бійцям та командирам про те, які
стоять перед ними завдання, сказав: “В цьому вирішальному бою необ-
хідно діяти – вперед – і лише вперед, оскільки тут стоїть питання про
життя і смерть нашого ковпаківського з’єднання”. Бійці та команди-
ри надихнулися вірним рішенням командування і вночі, перейшовши
через ліс, впритул підійшли до міста Делятин і штурмом заволоділи
ним. [...] я перебував разом з особовим складом артбатареї в якості по-
літрука. комісар Руднєв був дуже задоволений ходом бойової операції
в Делятині. Він перейшов разом з нами річку Прут, підійшов до села
Білі Ослави. І саме тут вранці ми прийняли жорстокий бій. комісар
Руднєв хотів організувати підрозділи так, щоб вибити німців із паную-
чих висот з обох боків шосе Делятин–коломия і піднятися на ці висоти.
Він наказав командирам зайняти оборону, а в цей час з’явилась авіація
противника і ворожим вогнем Руднєв був тяжко поранений і незабаром
помер. я особисто цього не бачив, так говорили бійці, які перебували
неподалік від нього” (ф. 166, оп. 3, спр. 47, арк. 136–137).
ОГляДи ДжеРел тА ДОкУментАльнІ нАРиСи120
Перші ж офіційні повідомлення про загибель С. В. Руднєва з’явилися
всередині серпня. так, 12 серпня 1943 р. із Сумського партизансько-
го з’єднання до УШПР надійшла радіограма за підписом Загорського:
“Руднєв поранений і де він, невідомо” (ф. 62, оп. 1, спр. 1308, арк. 56).
У радіограмі С. А. ковпака в УШПР від 15 серпня 1943 р. повідомля-
лося: “комісар частини Руднєв невідомо де, немає зв’язку, застосував
заходи [по] відновленню зв’язку” (ф. 63, оп. 1, спр. 38, арк. 179зв.–180).
А 27 серпня в радіограмі м. С. Хрущову і т. А. Строкачу він вже ін-
формував про обставини загибелі свого комісара: “За даними одного
бійця Глухівського п[артизанського] з[агону] стало відомо, що комісар
частини Семен Васильович Руднєв 5 серпня, під час бою біля міста Де-
лятин, був поранений у ногу та руку. Біля нього перебували комендант,
дві сестри та чотири бійці. Відправлена мною група бійців другого ба-
тальйону для виведення [їх] до частини, на місці поранення не знайшли
ні Руднєва, ні бійців і застосовані заходи розшуку до цього часу пози-
тивних результатів не дали” (ф. 63, оп. 1, спр. 36, арк. 47).
Подані до огляду документи є лише незначною частиною матері-
алів, зосереджених у фондах ЦДАГО України. Вони розкривають зде-
більшого особисті та професійні риси С. В. Руднєва. Загалом же в архіві
зберігається досить велика кількість документів, що стосуються діяль-
ності С. В. Руднєва в роки Великої Вітчизняної війни. Вони містяться у
фондах Сумського партизанського з’єднання (ф. 63), Українського шта-
бу партизанського руху (ф. 62), Центрального комітету кП(б) У (ф. 1,
оп. 22), комісії з історії Великої Вітчизняної війни (ф. 166, оп. 3), осо-
бовому фонді С. А. ковпака (ф. 241), а також у фондах деяких парти-
занських з’єднань, що діяли на окупованій території України. Всі вони
можуть скласти основу джерельної бази для біографічних досліджень
про легендарного партизанського ватажка в роки Великої Вітчизняної
війни.
Представлена подборка документов из фондов Центрального госу дарст-
венного архива общественных объединений Украины, которые дополняют
характе ристику личных и профессиональных качеств комиссара Сумского
партизанского соединения Семена Васильевича Руднева.
Ключевые слова: Великая Отечественная война; партизанское движение;
Сумское партизанское соединение; С. В. Руднев; ЦГАОО Украины; документ.
There is given the collection of documents of the Central State Archives of
Public Organizations of Ukraine, that complete the critics of the personal and pro-
fessional features of Semen Vasylyovych Rudnev, the commissar of Sumy Parti-
san’s formation.
Key words: the Great Patriotic War; the Partisans movement; the Sumy Par-
tisan’s formation; S.V. Rudnev; the Central State Archives of Public Organizations
of Ukraine; the document.
|