Орест Левицький – археограф і джерелознавець

Орест Левицький – археограф і джерелознавець

Розкрито процес формування історичного світогляду та наукових інте­ресів О. Левицького. З’ясовано його роль у діяльності наукових товариств та інституцій. Охарактеризовано внесок у розвиток архівної справи та археогра­фії, зокрема публікацію історичних джерел XVI–XVIII ст....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2014
Автор: Доліновський, В.І.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2014
Назва видання:Архіви України
Теми:
Огляди джерел та документальні нариси
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97705
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Орест Левицький – археограф і джерелознавець / В.І. Доліновський // Архіви України. — 2014. — № 1. — С. 142-155. — Бібліогр.: 72 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-97705
record_format dspace
spelling irk-123456789-977052016-04-02T03:01:38Z Орест Левицький – археограф і джерелознавець Доліновський, В.І. Огляди джерел та документальні нариси Розкрито процес формування історичного світогляду та наукових інте­ресів О. Левицького. З’ясовано його роль у діяльності наукових товариств та інституцій. Охарактеризовано внесок у розвиток архівної справи та археогра­фії, зокрема публікацію історичних джерел XVI–XVIII ст. Раскрыт процесс формирования исторического мировоззрения и научных интересов О. Левицкого. Выяснена его роль в деятельности научных обществ и институций. Охарактеризован вклад в развитие архивного дела и археогра­фии, в частности публикацию исторических источников XVI–XVIII ст. The article shows the process of development of historical world view and scientific interests of O.Levytskyi. The author researches his role in the activity of scientific societies and institutions as well as characterizes the contribution in the development of archival affairs and archeography, namely the edition of historical sources of 16-18 centuries. 2014 Article Орест Левицький – археограф і джерелознавець / В.І. Доліновський // Архіви України. — 2014. — № 1. — С. 142-155. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97705 [929+930.25](477) uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Огляди джерел та документальні нариси
Огляди джерел та документальні нариси
spellingShingle Огляди джерел та документальні нариси
Огляди джерел та документальні нариси
Доліновський, В.І.
Орест Левицький – археограф і джерелознавець
Архіви України
description Розкрито процес формування історичного світогляду та наукових інте­ресів О. Левицького. З’ясовано його роль у діяльності наукових товариств та інституцій. Охарактеризовано внесок у розвиток архівної справи та археогра­фії, зокрема публікацію історичних джерел XVI–XVIII ст.
format Article
author Доліновський, В.І.
author_facet Доліновський, В.І.
author_sort Доліновський, В.І.
title Орест Левицький – археограф і джерелознавець
title_short Орест Левицький – археограф і джерелознавець
title_full Орест Левицький – археограф і джерелознавець
title_fullStr Орест Левицький – археограф і джерелознавець
title_full_unstemmed Орест Левицький – археограф і джерелознавець
title_sort орест левицький – археограф і джерелознавець
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2014
topic_facet Огляди джерел та документальні нариси
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97705
citation_txt Орест Левицький – археограф і джерелознавець / В.І. Доліновський // Архіви України. — 2014. — № 1. — С. 142-155. — Бібліогр.: 72 назв. — укр.
series Архіви України
work_keys_str_mv AT dolínovsʹkijví orestlevicʹkijarheografídžereloznavecʹ
first_indexed 2025-07-07T05:24:21Z
last_indexed 2025-07-07T05:24:21Z
_version_ 1836964498377801728
fulltext огляди джерел та документальні нариси142 УДК [929+930.25](477) В. І. ДолІноВсьКий* орест леВицьКий – археограф І ДжерелознаВець розкрито процес формування історичного світогляду та наукових інте­ ресів о. левицького. З’ясовано його роль у діяльності наукових товариств та інституцій. охарактеризовано внесок у розвиток архівної справи та археогра­ фії, зокрема публікацію історичних джерел XVI–XVIII ст. Ключові слова: наукова діяльність; київський університет; наукові това­ риства; археографічна комісія; архівні джерела; едиційна діяльність. Відновлення української державності у 1991 р. спричинило по­ вернення з небуття тисячі незаслужено забутих імен знаних науков­ ців, політиків, письменників. до них належить український історик, археограф, архівіст, археолог, етнограф, фольклорист, громадсько­по­ літичний діяч, один із фундаторів і керівників Всеукраїнської академії наук орест іванович левицький. учень і послідовник В. антоновича, представник народницького напряму в українській історіографії кін. ХіХ – поч. ХХ ст., з діяльністю якого пов’язані розвиток архівної і ар­ хеографічної справи в україні, історії та культури загалом, він залишив неоціненну наукову спадщину, що налічує понад 200 праць, написаних на архівних джерелах, що підкреслює їх наукову цінність. життєвий і творчий шлях о. левицького не потребує додаткового представлення в українській історіографії, оскільки маємо цілий ряд біографічних наукових статей, розвідок популярного характеру тощо1. спробуємо однак виділити ключові, на нашу думку, моменти, що ви­ рішально вплинули на формування його історичного світогляду та на­ укових інтересів, позначилися на науковій і громадській діяльності. оточення духовенства, зв’язок із життям, побутом та звичаями на­ роду зумовили світогляд вченого. м. грушевський зазначає, що о. ле­ вицький з “самого походження, з дитячого і молодечого виховання ові­ яний і перейнятий традицією українського життя, культури і мистецтва, відчував їх красу і багатство надзвичайно тонко і глибоко, утішався їх змістом, і в цьому знаходив мету, красу і зміст свого життя”2. дослідник художньої творчості о. левицького т. Черкаський ви­ значальною для майбутнього вченого (а тоді кращого випускника Пол­ тавської духовної семінарії, рекомендованого для зарахування до ки­ ївської духовної семінарії, який для зібрання коштів на продовження навчання вчителював у селі Beприк гадяцького повітy у родині місце­ © В. і. доліновський, 2014 * Доліновський Володимир Іванович – архівіст відділу давніх актів Центрального державного історичного архіву, м. львів. огляди джерел та документальні нариси 143 вого священика) називає його зустріч із приват­доцентом київського університету е. г. неметті і пропозицію останнього стати вихователем його сина (пізніше відомого адвоката)3. Через рік після цього знайом­ ства о. левицький, успішно склавши вступні екзамени, став студентом юридичного факультету київського університету (незабаром перейшов на історико­філологічний)4. роки його навчання в університеті збіглися з пожвавленням укра­ їнського культурно­національного та просвітницького руху, а сам він брав активну участь у діяльності київської громади як осередкові згур­ тування національно свідомої інтелігенції5. для наукової діяльності вченого важливе значення мало його зна­ йомство з відомим істориком В. антоновичем, який тоді працював на кафедрі російської історії університету. саме йому о. левицький за­ вдячує тим, що “історико­філологічна наука стала для нього не “сту­ дією для хліба”, а наповнила новим змістом його життя”6 і “під ласка­ вим проводом і наукою якого він призвичаївся працювати над давніми актовими книгами в київському Центральному архіві і взагалі над джерелами по українській історії”7. окрім того, за рекомендацією В. антоновича, історик після закінчення університету обійняв посаду се­ кретаря­діловода у київській археографічній комісії, де працював без перерви 47 років, “присвятивши їй всі свої сили, хист і життя”8. Патріотично­демократичні переконання о. левицького, його участь в українському національному русі, і навіть виконана на високому на­ уковому рівні і високо оцінена авторитетними вченими дипломна робо­ та (“Очерк внутренней истории Малороссии во второй половине XVII века”), проте з яскраво вираженою народницькою концепцією – ста­ ли на заваді продовження його наукової кар’єри в університеті9. тому після закінчення університетського навчання і отриманням наукового ступеня історик, щоб відслужити урядову учительську стипендію під час свого студентства, працював учителем латинської i російської мов у київській 4­ій прoгімназiї (звільнився у 1909 р.)10, а також виклада­ чем географії у київській музичній школі11. м. грушевський зазначає, що, рано одружившись і ставши батьком родини (дружина померла, залишивши його з двома малолітніми синами), вчений мусів чимало часу віддавати на “заробковання”, і тому, незважаючи на заохоту дея­ ких членів університетської колегії, він так і не зробив професорської кар’єри, на все життя залишившись учителем, i це було одною з тих трагедій життя, “котрі він відчував прикро i глибоко”12. Попри педагогічний хист о. левицького і його вдалу вчительську діяльність (колишні гімназійні учні завжди згадували його з теплотою і повагою, відзначали лагідність, доброту, майстерність і цікавість у викладанні уроків13), найважливішою для нього залишається науково­ дослідницька праця. тому, коли у 1879 р. йому запропонували посаду огляди джерел та документальні нариси144 помічника завідувача київського Центрального архіву, він одразу по­ годився, залишивши навіть уроки у жіночій гімназії, де також працю­ вав14. ретельно вивчаючи матеріали архіву, він став одним із його най­ кращих знавців. на формуванні суспільно­політичних поглядів історика позначився період наступу реакції 80­х рр. ХіХ ст. Він обурюється репресіям та за­ боронам, що спрямовані проти вільного слова і думки, висловлює спів­ чуття заарештованим учасникам студентських заворушень. Політичні утиски позначились i на самому о. левицькому – 13 серпня 1885 р. на час приїзду до києва царя олександра III його змусили навіть по­ кинути місто. Під таємним наглядом поліції вчений перебував аж до 1893 р.15 Звістка про це дуже вплинула на історика – він сприйняв все так близько до серця, що аж “нервово захворів”16. учений відійшов від української громади, перестав писати українською мовою, заборонив надсилати кореспонденцію на свою адресу. колеги вважали, що він го­ товий був покинути навіть роботу над вивченням української історії, якби це не входило в його обов’язки службовця17. Звільнення з роботи в apxiвi у 1887 р. з ініціативи ректора університету м. к. ренненкампфа також дуже вразило о. левицького, вплинуло на його здоров’я, змуси­ ло на довгий час відійти від громадсько­політичного життя18. Його ді­ яльність зводилась до виступів на наукових археографічних та археоло­ гічних, краєзнавчих з’їздах , на засіданнях і зборах наукових товариств, членом яких він був і у роботі яких брав активну участь. Чергові негаразди у дослідника почалися з утвердженням радян­ ської влади у києві у 1919 р. – над родиною нависла реальна загроза примусового виселення з квартири. і хоча у справу втрутився навіть син вченого, військовий лікар, що на той час служив у Червоній армії, у спокої історика так і не залишили, тримаючи його під пильним на­ глядом і влаштовуючи певні нервові потрясіння (“стресові ситуації”). кульмінацією провокаційних причіпок став арешт дружини вченого 10 липня 1920 р., а згодом і обшук в його квартирі з вилученням багатьох друкованих українознавчих видань особистої бібліотеки дослідника та наукових праць (після десятиденного ув’язнення дружину академіка звільнили, але книжки і рукописи так і не повернули)19. Відсутність ученого ступеня і професорських посад не завадили о. левицькому стати авторитетним істориком, джерелознавцем, ар­ хеографом. Він брав активну участь у діяльності численних наукових товариств та інституцій. 29 січня 1878 р. його було обрано дійсним членом історичного товариства нестора­літописця (засноване 24 лис­ топада 1872 р.), в лютому 1885 р. – членом ради товариства, а в жовтні 1902 р., після смерті о. лазаревського, – заступником голови20. об­ рання на таку високу посаду особи без офіційного наукового ступеня свідчило про справжній, а не формальний, науковий авторитет учено­ огляди джерел та документальні нариси 145 го. для збирання і вивчення письмових пам’яток старовини о. левиць­ кий їздив на Волинь, Полтавщину, а також на Поділля та Холмщину21. результатом цих поїздок були знахідки старовинних церковних книг, стародруків, рукописів, матеріальних цінностей тощо. обсяг роботи, пов’язаний із пошуком цінних матеріалів, був величезний22. о. левицький разом із професорами В. антоновичем та а. Прахо­ вим (кафедра теорії та мистецтва київського університету) входив до складу створеної у 1886 р. спеціальної комісії історичного товариства нестора­літописця для історико­археологічного дослідження мстисла­ вового собору у Володимирі­Волинському і вироблення проекту його реставрації23. однак через нестачу засобів, часу, необхідних інстру­ ментів, брак достатньої кількості робітників, комісія була позбавлена можливості завершити всю програму досліджень. Завдяки енергійній діяльності вченого було розпочато також археологічні розкопки дав­ ньоруського храму в с. Білгородці, про результати і знахідки яких о. левицький доповідав на загальному засіданні українського наукового товариства у києві 14 жовтня 1909 р.24 у травні 1901 р. історик провів вивчення спаської церкви, огляд Воскресенської, миколаївської, стрі­ тенської церков та Хрестовоздвиженського монастиря у Полтаві, а піз­ ніше у 1907 р. на запрошення Полтавського церковного історико­архе­ ологічного комітету оглянув єпархіальне давньосховище документів25. о. левицький був одним з активних організаторів і керівників за­ снованого у 1907 р. українського наукового товариства – як заступник голови товариства входив до тимчасового бюро для організації праці, що очолював м. грушевський26, виступав із доповідями на засіданнях товариства27. історик підтримував контакти і з науковим товариством іме­ ні т. г. Шевченка у львові, дійсним членом якого він був обраний 1 грудня 1910 р.28 однак він не завжди брав участь у засіданнях то­ вариства (наприклад, на Загальних зборах 26 грудня 1913 р. його мав заступати професор В. гарасимчук)29. крім того, о. левицький був членом київського юридичного това­ риства по відділу звичаєвого права (1883 р.), російського географічно­ го товариства30, членом­співробітником московського археологічного товариства31. Важлива роль дослідника й у розбудові освіти, архівної та біблі­ отечно­музейної справи в україні. Підтвердженням цього є його ак­ тивна діяльність у Полтавській, а згодом і київській вчених архівних комісіях32, головування в комісії з вироблення проекту утворення Цен­ трального архіву і передачі йому справ ліквідованих губернських і по­ вітових інституцій міністерства внутрішніх справ33, створення з його ініціативи “комітету для охорони пам’яток історії та мистецтва”, ді­ яльність у складі створеної у січні 1919 р. Великої ради міністрів осві­ огляди джерел та документальні нариси146 ти з професорів вищих шкіл і громадських діячів, участь в організації Всенародної бібліотеки (нині – національна бібліотека україни iм. B. I. Вернадського), якій подарував свою книгозбірню34, а також власний архів документів35. у листопаді 1918 р. разом із видатними вченими В. Вернадським, а. кримським, д. Багалієм та м. Василенком о. левицький стає одним із засновників української академії наук (уан). Під його головуван­ ням відбулося перше засідання академії, на якому президентом став В. Вернадський, а сам історик очолив комісію при кафедрі українсько­ го звичаєвого права, що входила до складу Відділу соціальних наук. Згодом його обрали секретарем Відділу, а в травні 1920 р. – головою. крім того, історик очолював Правничо­термінологічну комісію (збира­ ла українську юридичну термінологію для юридичного словника), був головою товариства правників, брав активну участь у роботі архео­ графічної комісії при Першому історико­філологічному відділі. З 19 грудня 1919 р. до 18 липня 1921 р. о. левицький виконував обов’язки заступника президента академії наук, а 27 березня 1922 р. – президен­ та*. на Загальних зборах академії під його керівництвом вирішувались питання діяльності комісій біографічного та енциклопедичного слов­ ника, археологічної комісії, Центрального архіву давніх актів у києві, музею мистецтва, картинної галереї, музею антропології та етнології. однак раптова смерть 9 травня 1922 р. під час перебування у науково­ му відрядженні на драбівській дослідній станції академії не дозволила йому зробити усе заплановане на посаді її президента36. активною була співпраця о. левицького з науковими часописами. серед них, насамперед, слід відзначити діяльність історика у виданні журналу “київська старовина”. Вчений був постійним радником у ре­ дакційних справах журналу, маючи разом з о. лазаревським та П. жи­ тецьким найбільший вплив у редакційному комітеті37. м. грушевський назвав о. левицького одним з найдіяльніших співробітників часопису за весь час її існування38, а сам левицький зазначав, що за довгий час його видання брав у ньому “найщирішу участь”39. Щороку вчений дру­ кував по п’ять–шість різних за обсягом та жанром статей, рецензій та оглядів. Велику цінність мають публікації рукописних документів, пое­ тичних творів XVI–XVII ст., замітки про літописні пам’ятки. Через ма­ теріальні нестатки над журналом часто нависала загроза закриття, тому його співробітники і редактори вживали всіх необхідних заходів, щоб покращити видання – о. лазаревський, В. антонович та о. левицький взагалі відмовилися від гонорарів за публікацію власних статей40. Вчений був також членом редакційного комітету започаткованого українським науковим товариством у 1913 р. тримісячного журналу * Це поки що єдиний випадок за всю історію академії наук україни, коли її очолив учений­гуманітарій. огляди джерел та документальні нариси 147 “україна” (влада, однак, не дозволила йому ставити свій підпис як од­ ному з його редакторів)41, входив до редколегії часопису ”літературно­ науковий вісник”, публікуючи на його сторінках свої історичні оповіда­ ння42, брав участь у роботі таких періодичних видань, як: “Полтавские губернские ведомости”, “новое время”, “киевский телеграф” та ін.43 Через заборону вчителям гімназій публікувати власні статті о. ле­ вицький постійно друкувався під псевдонімом. Загалом дослідники ви­ явили 25 псевдонімів вченого, серед яких найчастіше зустрічаються такі: Беркут, Волинець, лев­й, луговой, маячинець, орленко тощо44. на особливу увагу заслуговує археографічна діяльність о. левиць­ кого, яку він розпочав у 1874 р., ставши секретарем­діловодом київ­ ської археографічної комісії (тимчасова комісія для розгляду давніх актів)45. створена у 1843 р. комісія була першою загальноукраїнською науковою інституцією в царині археографії, найбільш авторитетним центром виявлення, вивчення та публікації джерел з історії україни XIV–XVIII ст., осередком консолідації українських істориків та архео­ графів46. комісія проіснувала до 1921 р., залишивши величезну науко­ ву спадщину – десятки томів вперше опублікованих архівних джерел і пам’яток, монографій з історії україни, видання козацьких літописів, збірників наукових статей, публікацій зі спеціальних історичних дис­ циплін, а розроблені нею організаційні структури, принципи публікації джерел, напрями і форми археографічних видань, концепційні засади археографічної діяльності покладено в основу роботи утвореної 1921 р. археографічної комісії Вуан, а згодом – відродженої наприкінці 80­х років археографічної комісії та створеного у 1991 р. інституту укра­ їнської археографії та джерелознавства імені м. грушевського нан україни47. Працівники кoмісії не мали прав державних службовців, тому не отримували пенсії після завершення служби, і о. левицький вимуше­ ний був все життя працювати в гімназії, щоб заробити пенсію48. Від секретаря комісії значною мірою залежав уcпix всієї її діяльності. до обов’язків о. левицького входило ведення усієї поточної документа­ ції установи, фінансових і господарських справ. Bін редагував праці кoмісії, займався видавничими справами, вів ділове листування, укла­ дав угоди з друкарями, робив коректури, писав звіти, складав кошто­ рис, вирішував усі фінансові та господарські справи, вів розрахунки з авторами та переписувачами документів49. За твердженням дослідника о. журби, о. левицький став “справ­ жнім літописцем” діяльності комісії та одним з провідних діячів50. осо­ бливу цінність, на його думку, становлять видані дослідником три звіти про її наукову роботу, напрями дослідницької і пошукової роботи, фор­ мування джерельної бази видань за 1843–1914 рр.51 археографічна комісія організовувала експедиції по адміністратив­ но­судових, церковних та приватних архівах, і це сприяло зацікавлен­ огляди джерел та документальні нариси148 ню о. левицького актовими книгами ґродських і земських судів, котрі він вважав одними з найважливіших джерел з історії україни XV– XVIII ст. і в яких відбито усі основні риси тогочасного життя52. Відомо, що члени комісії сприяли пошуковій діяльності місцевих братств, нада­ вали допомогу у підготовці необхідної документації, вивченні писем­ ної спадщини і публікації відповідних досліджень. Зокрема, припус­ кають, що під безпосереднім наглядом о. левицького здійснювалося комплектування наукової частини бібліотеки свято­Володимирського братства, довічним братчиком якого він був53. дослідник г. Боряк за­ значає, що колосальний масив актового матеріалу, який комісії вдалося сконцентрувати за кілька десятиліть пошуково­збиральницької діяль­ ності (перебування вченого на посаді секретаря­діловода), згодом склав зібрання Центрального архіву давніх актів, а відтак – основу архівних збірок нинішнього Цдіа україни у м. києві54. сам о. левицький на­ голошував, що всебічне вивчення історії Волині, Поділля і київщини стало можливим лише тоді, коли актові книги цих регіонів були зібрані в цьому архіві і послужили основним матеріалом для видань комісії55. історик долучився також до створення науково­довідкового апара­ ту до документальних фондів – упродовж десяти років, від 1883 до 1892 рр. він особисто описав і видав дев’ять випусків подокументних описів актових книг луцького і житомирського гродських судів другої половини XVI – середини XVII ст. (загальний обсяг описаних актів – понад 5, 5 тисяч). Вчений цитував найбільш яскраві фрагменти доку­ ментів, доносячи до дослідників живу народну мову, ретельно вносив до описів перехресні посилання на записи з однієї справи, якщо вони були розкидані по актовій книзі56. Ці описи становлять дуже цінне дже­ рело для сучасної історичної науки, оскільки багато архівних матеріа­ лів втрачено назавжди. З ім’ям о. левицького пов’язані перші наукові видання козацьких літописів XVIі–XVIII ст. свою едиційну діяльність в археографічній комісії вчений розпочав із першого в українській історіографії науко­ вого видання літопису самовидця (1878 p.), яке було здійснено на ви­ сокому археографічному рівні57 і завдяки якому, за словами м. гру­ шевського, історик здобув “тверду наукову репутацію”58. окрім самого літопису, у ньому було поміщено ще три іншi джерела XVII–XVііі ст.: “Хмільницький літопис”, що містив опис історичних подій на Поділлі 1636–1650 рр.; “короткий опис малоросії” (описує події до 1734 р.); “Зібрання історичне стефана лукомського”, що охоплює період з ча­ сів гедиміна до кінця XVI ст.59 Видання було високо оцінено сучас­ никами60, а ґрунтовна вступна стаття, текстологічні примітки, науко­ вий коментар та довідковий апарат, а також висновки і спостереження молодого науковця лягли в основу всіх пізніших досліджень про цю пам’ятку61. огляди джерел та документальні нариси 149 на високому археографічному рівні виконане також видання львів­ ського літопису 1339–1649 рр. та літопису Йоахима Єрлича 1620–1673 рр. (написаний польською мовою), які окремим томом під назвою “Южнорусские летописи” вчений підготував у 1919 р. для публікації в історико­літературній серії “київської археографічної комісії”. однак його доля склалася драматично – весь тираж видання, за винятком од­ ного примірника без титульної сторінки, загинув під час громадянської війни 1918–1920 рр. академіку м. Василенку вдалося зберегти і пере­ дати до археографічної комісії уан єдиний збережений сигнальний примірник тому (без титульного аркуша і передмови), що нині зберіга­ ється у бібліотеці інституту історії україни62. Працюючи в синодальній бібліотеці в москві, історик знайшов новий малоросійський літопис (припускають, що це т. зв. Баркулабів­ ський літопис), який охоплював події середини XVI ст.63, а також ру­ копис з проханням гетьмана розумовського і старшини до катерини II про відновлення в малоросії стародавніх прав64. Під час своєї роботи в археографічній комісії при історико­філо­ логічному відділі уан о. левицький доклав зусиль для організації серійного видання “джерела для історії україни” (за зразком “архи­ ва ЮЗр” київської археографічної комісії), готував до друку пам’ятку української мови XVII ст. – “учительне Євангеліє 1670”, нове переро­ блене видання свого дослідження про шлюбне право в україні у XVI– XVII ст., продовжував працювати над “літописом самовидця”, плану­ ючи здійснити його нове наукове видання українською мовою разом із додатками, примітками, науковими коментарями та українським пере­ кладом, мав намір здійснити публікацію омріяного ним літопису са­ мійла Величка (остання згадка про його роботу над текстом датується 1909 р.65), а також працював у комісії для публікації творів т. Шевчен­ ка, і. Франка, м. драгоманова, В. антоновича. однак всі ці проекти так і залишилися нереалізованими66. маловідомим і також нездійсненим едиційним проектом о. левицького була хрестоматія під назвою “Юж­ но­русская письменность. от начала книгопечатания в Южной россии до конца XVIII века”. Видання, план­проспект якого включав близько 100 позицій, мало містити найцінніші пам’ятки писемності і культури XV–XVIII ст. (літописи, Пересопницьке Євангеліє, києво­Печерський патерик, пам’ятки полемічної літератури, документи братських шкіл, гетьманські універсали тощо)67. успіхом увінчалася робота о. левицького у комісії, що за сприяння Британського Біблійного товариства готувала до видання український переклад святого Письма, здійснений ще на початку 1860­х рр. П. мо­ рачевським. комісію очолював єпископ Парфеній (левицький), який зу­ мів об’єднати для роботи над виданням найкращі наукові сили (загалом 22 особи з кам’янця­Подільського, києва, москви, санкт­Петербурга). огляди джерел та документальні нариси150 В опублікованих біографіях вченого немає згадок про участь у комісії, однак він фактично був одним з її головних керівників, залучивши до роботи ширше коло спеціалістів. робота над перекладом тривала з 1905 по 1911 р., а сам історик на знак подяки за свою працю був нагоро­ джений примірником Біблії санкт­Петербурзького видання 1900 р. з дарувальним написом на авантитулі68. на особливу увагу в едиційному доробку вченого заслуговують два фундаментальні томи із серійного видання комісії “Apxив Юго­За­ падной россии”, які містили акти про церковно­релігійні відносини на україні за 1332–1648 pp., а також документи до історії шлюбного пра­ ва та родинного побуту в україні XVI–XVII ст.69 Характерною озна­ кою цих видань була їх багата джерельна база: актові книги луцька, Володимира, житомира, коронної метрики, люблінського коронного трибуналу, фонди київського центрального архіву, збірки документів київської духовної академії, архіву київської археографічної комісії, Печерської лаври, головного архіву міністерства закордонних справ тощо. історії звичаєвого права та судочинства лівобережної україни, по­ чинаючи з половини XVII–XVIII ст., присвячена його праця “Очерки народной жизни в Малороссии”70, написана за твердженням автора на підставі актових книг Полтавського полкового суду та ще декількох козацьких судів. Перед смертю о. левицький переклав “очерки” укра­ їнською мовою, але опублікувати не встиг. Безумовною заслугою історика було перевидання у 1898 р. кла­ сичного вже на той час тритомника “Памятников, изданных времен­ ною комиссиею для разбора древних актов”, опублікованого комісією у 1845–1859 рр. усі джерела було звірено з оригіналами, додано нові документи71. Паралельно з масштабними видавничими проектами о. левицький систематично і невтомно вміщував на сторінках часописів численні ар­ хеографічні публікації “малого жанру”, базовані виключно на нововід­ найдених документах і пам’ятках. у такий спосіб ученим було уведено до наукового обігу величейний масив документальних матеріалів72. Походження з середовища духовенства, хороше знання побуту та звичаїв народу визначили широкі зацікавлення о. левицького, а фор­ мування його наукових інтересів відбувалося, з одного боку, під впли­ вом наукового патріотично настроєного середовища істориків і діячів культури, з іншого, в умовах репресивної політики влади і заборони всього українського. історик брав активну участь у громадсько­куль­ турному та науковому житті, не стояв осторонь суспільно­політичних процесів в україні того часу. обрання дослідника членом багатьох на­ укових товариств та інституцій, президентом Всеукраїнської академії наук, а також плідна співпраця з різними часописами свідчили про огляди джерел та документальні нариси 151 його науковий авторитет. Виконані на високому рівні наукові видання джерел, зокрема козацьких літописів, які вдалося здійснити вченому, заклали міцні підвалини сучасної археографічної науки. Його ж нере­ алізовані археографічні проекти, як і академічне перевидання наукової спадщини вченого продовжують залишатися актуальними. 1 Грушевський М. орест левицький. некролог // україна. науковий трьохмісячник українознавства. – кн. 1–2. – к., 1924. – с. 199–202; Коваль О. левицький орест іванович // українські архівісти (ХіХ–ХХ ст.): Бібліогра­ фічний довідник / держкомархів україни. ундіасд. упоряд.: і. Б. матяш, с. л. Зворський, л. Ф. Приходько та ін. – к., 2007. – с. 350–351; левицький орест іванович (1848­1922). Бібліографічний покажчик / автор­укладач мо­ кляк В. о. – Полтава, 1993. – 110 с.; Москвич Л. Г., Сторчак А. І. Видатний істо­ рик, археограф­архівіст (до 120­річчя від дня народження о. і. левицького) // український історичний журнал. – 1968. – № 12. – с. 125–130; Москвич Л. Г. творчий шлях о. і. левицького // історіографічні дослідження в українській рср. – Вип. 4. – к., 1971. – с. 63–76; Сарбей В. Г, Москвич Л. Г. учений з роду левицьких // наука і суспільство. – 1990. – № 6. – с. 27–30; Їх же ака­ демік орест левицький // київська старовина. – 1998. – №6. – с. 74–93; Їх же академік уан орест іванович левицький (нарис життя і науково­творчої ді­ яльності) // академік орест іванович левицький (1848–1922 рр.). життєпис, бібліографія його праць та праць про нього. – к.: ін­т історії україни нан україни, 1998. – 151 с. (рецензію с. Заремби див.: український історичний журнал. – 2002. – № 4. – с. 149–151); їх же Великий майстер наукової праці і художньої творчості // Вісник нан україни. – 1998. – № 11–12. – с. 13–23. узагальнений історіографічний огляд з теми див.: Коробчук І. М. орест ле­ вицький – історик і пам’яткознавець Правобережної україни (історіографіч­ ний аспект) // науковий вісник Волинського національного університету імені лесі українки. – 2009. – № 13. – с. 312–320. 2 Грушевський М. орест левицький … – с. 199. 3 Черкаський Т. історик­белетрист орест левицький // орест левицький. історичні оповідання. – к., 1930. – с. 6. 4 Сарбей В., Москвич Л. учений з роду левицьких … – с. 27. Про мотиви переведення на інший факультет див.: їх же академік орест левицький … – с. 75; Грушевський М. орест левицький ... – с. 199. 5 детальніше див.: Москвич Л. Г. творчий шлях о. і. левицького … – с. 64; Сарбей В., Москвич Л. академік орест левицький … – с. 75–77; Їх же. Великий майстер наукової праці … – с. 13–14. 6 Грушевський М. орест левицький … – с. 199–200. 7 Цдіал україни, ф. 309 (наукове товариство ім. т. Шевченка, м. львів), оп. 1, спр. 2277, арк. 43; лист о. і. левицького до наукового товариства ім. т. г. Шевченка у львові від 8 лютого 1911 р. // архіви україни. – 1968. – №. 4. – с. 60. 8 Москвич Л. Г., Сторчак А. І. Видатний історик, археограф­архівіст … – с. 125. 9 Сарбей В., Москвич Л. академік орест левицький … – с. 78; Їх же. Великий майстер наукової праці … – с. 15. 10 Цдіал україни, ф. 309, оп. 1, спр. 2277, арк.. 43; лист о. і. левицього … – с. 60. огляди джерел та документальні нариси152 11 Сарбей В. Г., Москвич Л. Г. академік уан орест іванович левиць­ кий ... – с. 19. 12 Грушевський М. орест левицький ... – с. 200. 13 див.: Москвич Л. Г. творчий шлях о. і. левицького … – с. 66. 14 Сарбей В., Москвич Л. академік орест левицький … – с. 79. 15 Сарбей В., Москвич Л. академік уан орест іванович левицький … – с. 23–24 16 Грушевський М. орест левицький … – с. 201. 17 Черкаський Т. історик­белетрист орест левицький … – с. 11. 18 Сарбей В. Г., Москвич Л. Г. академік уан орест іванович левиць­ кий … – с. 24. 19 там само. – с. 96–99. 20 Сарбей В., Москвич Л. учений з роду левицьких … – с. 28. Сарбей В., Москвич Л. академік орест левицький … – с. 79; Їх же. Великий майстер наукової праці … – с. 18. 21 Москвич Л. Г. творчий шлях о. і. левицького … – с. 70. 22 див.: Сарбей В. Г., Москвич Л. Г. академік уан орест іванович ле­ вицький ... – с. 59–60. 23 детальніше див.: Левицкий О. Владимірь–Волинское братство // киев­ ская старина. – 1889. – № 7. – с. 287; Його ж. историческое описаніе Вла­ димірь­Волинскаго успенскаго храма, построенного вь половинѣ XII віка кн. мстиславомь изяславичем. – к., 1892. – 132 с. 24 Хроніка українського наукового товариства у києві за 1909 р. // За­ писки українського наукового товариства (далі – Записки унт). – кн. 7. – к., 1910. – с. 110. 25 левицький орест іванович (1848­1922). Бібліографічний покажчик … – с. 7. 26 Грушевський О. “українське наукове товариство в київі” та “історич­ на секція при Всеукраїнській академії наук” в рр. 1914–1923 // україна. – кн. 4. – к., 1924. – с. 180. 27 див.: Хроніка … за 1907 р. // Записки унт. – кн. 1. – к., 1908. – с. 154; Хроніка … за 1908 р. // Записки унт. – кн. 4. – к., 1909. – с. 156; Хроніка … за 1909 р. // Записки унт. – кн. 7. – к., 1910. – с. 111; Хроніка … за 1910 р. // Записки унт. – кн. 8. – к., 1911. с. 123; Хроніка … за 1911 р. // Записки унт. – кн. 10. – к., 1912. – с. 159. 28 Цдіал україни, ф. 309, оп. 1, спр. 374, арк. 103; Хроніка наукового товариства ім. т. Шевченка у львові. – р. 1912. – Вип. 1. – Ч. 49. – львів, 1912. – с. 18. 29 Цдіал україни, ф. 309, оп. 1, спр. 966, арк. 82. 30 Коваль О. левицький орест іванович … – с. 351. 31 Цдіал україни, ф. 309, оп. 1, спр. 2277, арк. 43; лист о. і. левиць­ кого … – с. 60. 32 Сарбей В. Г. Вклад губернських архівних комісій в історіографію укра­ їни // друга республіканська наукова конференція з архівознавства та інших спеціальних історичних дисциплін. матеріали. – к., 1965. – с. 270. Войце- хівська І. Н., Семергей О. О. губернські вчені архівні комісії в україні (кін. XIX – поч. XX ст.) // київська старовина. – 1995. – № 6. – с. 111. 33 Коваль О. левицький орест іванович … – с. 351. 34 Москвич Л. Г. творчий шлях о. і. левицького … – с. 75; Сарбей В., Москвич Л. учений з роду левицьких … – с. 29; Їх же. академік орест ле­ вицький … – с. 86; Їх же. Великий майстер наукової праці ... – с. 20. огляди джерел та документальні нариси 153 35 Боряк Г. археоргафічна діяльність академіка ореста левицького … – с. 915. 36 Дзира Я. третій президент … – с. 381–382; Москвич Л. Г. Вклад о. і. ле­ вицького у вивчення звичаєвого права на україні // історіографічні до слідження в українській рср. – Вип 5. – к., 1972. – с. 104; Її ж. творчий шлях о. і. ле­ вицького … – с. 73–74; Москвич Л. Г., Сторчак А. І. Видатний істо рик, архе­ ограф­архівіст ... – с. 126; Сарбей В. Г., Москвич Л. Г. учений з роду ле виць­ ких … – с. 28–29; Їх же. академік орест левицький … – с. 87–88. 37 Житецький І. “киевская старина” сорок років тому // За сто літ. матері­ али з громадського і літературного життя україни XIX і поч. XX ст. – кн. 3. – к., 1928. – с. 130. 38 Грушевський М. орест левицький … – с. 201. 39 Цдіал україни, ф. 309, оп. 1, спр. 2277, арк. 44; лист о. і. левиць­ кого ... – с. 60. 40 Сарбей В. Г., Москвич Л. Г. академік уан орест іванович левиць­ кий ... – с. 65–66. 41 див.: Сарбей В. Г., Москвич Л. Г. учений з роду левицьких … – с. 28; Їх же. академік орест левицький ... – с. 85; Їх же. Великий майстер наукової праці … – с. 19. 42 Москвич Л. Г. творчий шлях о. і. левицького … – с. 72. 43 левицький орест іванович (1848­1922). Бібліографічний покажчик ... – с. 5. 44 Сарбей В., Москвич Л. академік орест левицький … – с. 85; Їх же. Великий майстер наукової праці … – с. 19. 45 найновіше дослідження основних аспектів археографічної діяльності вченого див.: Боряк Г. археоргафічна діяльність академіка ореста левицько­ го: реалізовані і нездійснені проекти // україна крізь віки: Збірник наукових праць на пошану академіка нан україни професора Валерія смолія. – к.: інститут історії україни нан україни, 2010. – с. 904–915. 46 едиційна археографія в україні у XIX–XX ст. Плани, проекти, програ­ ми видань. – Вип. 1. – к., 1993. – с. 7. 47 Боряк Г. археоргафічна діяльність академіка ореста левицького … – с. 905. 48 Сарбей В. Г., Москвич Л. Г. академік уан орест іванович левиць­ кий ... – с. 24–25. 49 Сарбей В., Москвич Л. академік орест левицький … – с. 80. 50 Журба О. І. київська археографічна комісія. 1843–1921. нарис історії і діяльності. – к., 1993. – с. 88. 51 там само. 52 левицький орест іванович (1848–1922). Бібліографічний покажчик ... – с. 6. 53 Огнєва О. свято­Володимирське братство та діяльність членів архео­ графічної комісії о. левицького й і. каманіна // матеріали Ювілейної конфе­ ренції, присвяченої 150­річчю київської археографічної комісії. – к., 1997. – с. 188. 54 Боряк Г. археоргафічна діяльність академіка ореста левицького … – с. 908. 55 Левицкий О. кь истории учреждения киевскаго и других Центральныхь архивовь (2 апреля. 1852 г.) // киевская старина. – 1902. – № 5. – с. 81–82. огляди джерел та документальні нариси154 56 Боряк Г. археоргафічна діяльність академіка ореста левицького … – с. 909–910. детальніше про методику та організацію описування див.: там само. – с. 910–911. 57 там само. – с. 906. основною причиною перевидання “літопису само­ видця”, на думку дослідників, було віднайдення двох нових його списків – П. іскрицького та я. козельського, у зв’язку з чим з’явилася можливість його публікації за найдавнішим списком, максимально наближеним до оригіналу (Москвич Л. Г. З історії становлення джерелознавства україни // Феодалізм: економіка, класова боротьба, культура. – к., 1986. – с. 193–194). о. левиць­ кий після значної текстологічної роботи та палеографічного аналізу обох ру­ кописних збірок, довів, що таким “найдавнішим, найкраще переписаним і ви­ триманим” був список П. іскрицького (Петровський М. н. нариси з історії україни XVII–початку XVIII століть (досліди над літописом самовидця). – Харків, 1930. – с. 29). 58 Грушевський М. орест левицький ... – с. 200. 59 Дзира Я. треті президент … – с. 376; Москвич Л. Г. З історії станов­ лення джерелознавства україни … – с. 196–197; Сарбей В. Г., Москвич Л. Г. академік орест левицький … – с. 80; опубліковану автобіографію стефана лукомського див.: Левицкий О. автобиографическая “сказка” малороссийска­ го літописателя стефана лукомского // киевская старина. – 1890. – № 9. – с. 477–485. 60 див.: Сарбей В. Г., Москвич Л. Г. академік уан орест іванович ле­ вицький ... – с. 28–29. 61 Москвич Л. Г. творчий шлях о. і. левицького … – с. 70; Москвич Л. Г., Сторчак А. І. Видатний історик, археограф­архівіст .... – с. 126. 62 Боряк Г. археоргафічна діяльність академіка ореста левицького … – с. 906–907; Сарбей В. Г., Москвич Л. Г. академік уан орест іванович ле­ вицький ... – с. 30; Їх же академік орест левицький … – с. 80; Тесленко І. родинний клан Єрличів // соціум. альманах соціальної історії. – 2004. – Ви­ пуск 4. – с. 137. текст львівського літопису все ж був опублікований аж у 1971 р. (Бевзо О. А. львівський літопис і острозький літописець. джерелоз­ навче дослідження. – к., 1971), а от видання літопису Єрлича обсягом майже 400 сторінок так і залишилося нереалізованим проектом. 63 Кістяківський О. Ф. Щоденник (1874­1885). у 2­х томах. – т. 1. (1874– 1879). – к., 1994. – с. 291. 64 там само. – с. 308. 65 Журба О. І. київська археографічна комісія … – с. 156–159. 66 Боряк Г. археоргафічна діяльність академіка ореста левицького … – с. 907. див. також: Сарбей В. Г., Москвич Л. Г. академік уан орест іванович левицький … – с. 85–86; Їх же. академік орест левицький … – с. 87; Їх же. Великий майстер наукової праці … – с. 20. 67 див.: Боряк Г. археоргафічна діяльність академіка ореста левиць­ кого … – с. 907–908. Частину пам’яток, що їх передбачалося включити до хрестоматії, було безповоротно втрачено у ХХ ст. 68 Стародуб А. листи єпископа Парфенія (левицького) до ореста левиць­ кого та Єлисея трегубова як джерело до вивчення історії видання українсько­ го перекладу Євангелія // український археографічний щорічник. – Вип. 7. – київ–нью­Йорк, 2002. – с. 359–360, 363, 370. 69 архив Юго­Западной россии. – Ч. 1. – т. VI: акты о церковно­религиоз­ ных отношениях в Юго­Западной руси (1372–1648 гг.) / Под. ред. о. и. ле­ огляди джерел та документальні нариси 155 вицкого. – к., 1883. – 1120 с. (рецензію і. каманіна див.: киевская старина. – 1884. – № 12. – с. 708–716); архив Юго­Западной россии. – Ч. 8 – т. III: акты о брачном праве и семейном быте в Юго­Западной руси в XVI–XVII вв. / Под. ред. о. и. левицкого. – к., 1909. – 858 с. (Грушевський М. остані томи “Apxива Юго­Западной россии” // Записки наукового товариства ім. т. Шев­ ченка. – т. CXV. – львів, 1913. – с. 177–182). 70 Левицкий О. И. очерки народной жизни в малороссии во второй по­ ловине XVII ст. // киевская старина. – 1901. – №. 1–3, 5, 7–12. 71 детальніше див. Дзира Я. третій президент … – с. 377; Москвич Л. Г. творчий шлях о. і. левицького … – с. 68–69; Сарбей В., Москвич Л. акаде­ мік орест левицький … – с. 83; Їх же. Великий майстер наукової праці … – с. 17; Їх же. академік уан орест іванович левицький … – с. 44. 72 Боряк Г. археоргафічна діяльність академіка ореста левицького … – с. 908. раскрыт процесс формирования исторического мировоззрения и научных интересов о. левицкого. Выяснена его роль в деятельности научных обществ и институций. охарактеризован вклад в развитие архивного дела и археогра­ фии, в частности публикацию исторических источников XVI–XVIII ст. Ключевые слова: научная деятельность; киевский университет; научные общества; археографическая комиссия; архивные источники; едиційна дея­ тельность. The article shows the process of development of historical world view and scientific interests of O.Levytskyi. The author researches his role in the activity of scientific societies and institutions as well as characterizes the contribution in the development of archival affairs and archeography, namely the edition of historical sources of 16­18 centuries. Key words: the scientific; the Kyiv University; the scientific societies; the Archeographic Commission; the archival sources; the publishing activity.

Схожі ресурси