"Завзятий хохломан”. Джерела до вивчення літературної діяльності Івана Нечуя-Левицького
Огляд матеріалів Івана Нечуя-Левицького, що зберігаються у фондах Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Архіви України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97710 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | "Завзятий хохломан”. Джерела до вивчення літературної діяльності Івана Нечуя-Левицького / О.Ф. Павлова // Архіви України. — 2014. — № 1. — С. 203-213. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-97710 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-977102016-04-02T03:02:01Z "Завзятий хохломан”. Джерела до вивчення літературної діяльності Івана Нечуя-Левицького Павлова, О.Ф. Огляди джерел та документальні нариси Огляд матеріалів Івана Нечуя-Левицького, що зберігаються у фондах Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України. Обзор материалов Ивана Нечуя-Левицкого, которые сохраняются в фондах Центрального государственного архива-музея литературы и искусства Украины. The review of documents of Ivan Nechuy-Levytskyi, stored in the collections of the Central State Archives Museum of Literature and Arts of Ukraine. 2014 Article "Завзятий хохломан”. Джерела до вивчення літературної діяльності Івана Нечуя-Левицького / О.Ф. Павлова // Архіви України. — 2014. — № 1. — С. 203-213. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97710 930.253:[929:82](477) uk Архіви України Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси |
| spellingShingle |
Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси Павлова, О.Ф. "Завзятий хохломан”. Джерела до вивчення літературної діяльності Івана Нечуя-Левицького Архіви України |
| description |
Огляд матеріалів Івана Нечуя-Левицького, що зберігаються у фондах Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України. |
| format |
Article |
| author |
Павлова, О.Ф. |
| author_facet |
Павлова, О.Ф. |
| author_sort |
Павлова, О.Ф. |
| title |
"Завзятий хохломан”. Джерела до вивчення літературної діяльності Івана Нечуя-Левицького |
| title_short |
"Завзятий хохломан”. Джерела до вивчення літературної діяльності Івана Нечуя-Левицького |
| title_full |
"Завзятий хохломан”. Джерела до вивчення літературної діяльності Івана Нечуя-Левицького |
| title_fullStr |
"Завзятий хохломан”. Джерела до вивчення літературної діяльності Івана Нечуя-Левицького |
| title_full_unstemmed |
"Завзятий хохломан”. Джерела до вивчення літературної діяльності Івана Нечуя-Левицького |
| title_sort |
"завзятий хохломан”. джерела до вивчення літературної діяльності івана нечуя-левицького |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Огляди джерел та документальні нариси |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97710 |
| citation_txt |
"Завзятий хохломан”. Джерела до вивчення літературної діяльності Івана Нечуя-Левицького / О.Ф. Павлова // Архіви України. — 2014. — № 1. — С. 203-213. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| series |
Архіви України |
| work_keys_str_mv |
AT pavlovaof zavzâtijhohlomandžereladovivčennâlíteraturnoídíâlʹnostíívananečuâlevicʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-07T05:24:49Z |
| last_indexed |
2025-07-07T05:24:49Z |
| _version_ |
1836964527283896320 |
| fulltext |
огляди джерел та документальні нариси 203
УДК 930.253:[929:82](477)
О. Ф. ПавлОва*
“ЗавЗятий хОхлОман”. Джерела ДО вивчення
літератУрнОї ДіяльнОсті івана нечУя-левицьКОгО**
“ів. левицький – се великий артист зору,
се колосальне, всеобіймаюче око тої україни”.
І. Франко
огляд матеріалів івана нечуя-ле-
вицкого, що зберігаються у фондах
Центрального державного архіву-му-
зею літератури і мистецтва україни.
Ключові слова: іван нечуй-ле-
вицкий; семінарія; українська літера-
тура; архіви; фонди.
Звертатися до класика укра-
їнської літератури івана левиць-
кого, на перший погляд, ніби лег-
ко, але виявилось не так просто.
адже перу письменника нале-
жать не тільки славнозвісні пові-
сті “микола джеря”, “кайдашева
сім’я”, “старосвітські батюшки
та ма тушки”, “Баба Параска і
баба Па лажка”. Він є переклада-
чем Біб лії (спільно із і. Пулюєм і
П. ку лі шем), автором комедії “на
кожум’яках” (перероблена для
драма тургії м.старицьким “За двома зай цями”), а також близько 50-ти
прозових творів, літературознавчих й етнографічних досліджень.
іван семенович нечуй-левицький – прозаїк, драматург, перекла-
дач, магістр богослов’я народився 25 листопада 1838 року у м. стебле-
ві на Черкащині в сім’ї священика. Випускник Богуславського духовно-
го училища, київської духовної семінарії. Згодом – київської духовної
академії, яку закінчив у 1865 р. у чині магістра богослов’я. Викладав
російську словесність у Полтавській духовній академії.
* Павлова Олена Федорівна – головний науковий співробітник відділу
викорис тання інформації документів Цдамлм україни.
** у публікації збережено стилістику та орфографію документа.
© о. Ф. Павлова, 2014
і. нечуй-левицький. 1869. ндБ
ЦДАМЛМ України.
огляди джерел та документальні нариси204
З 1867 по 1884 рр. і. нечуй-левицький вчителював у гімназіях калі-
ша, седлеця (Польща), кишинева (молдова). 19 квітня 1876 року в листі
до письменника олександра кониського він писав “ Ще бувши в київ-
ській академії, я почав писати народну повість для “основи”1.“основа”
перестала виходити, і я покинув початок тієї повісті і загубив його. В
Полтаві я написав “дві московки”, в каліші “рибалку”, в седлеці “При-
чепу”2. Письменник брав участь в українофільських гуртках. началь-
ник Бессарабської жандармської управи в одному із звітів за 1881 р.
доповідав: “…в это время обращал на себя внимание учитель русского
языка кишиневской гимназии, коллежский советник иван семенович
левицкий, как завзятый хохломан”3. 1885 року за станом здоров’я по-
дав у відставку і проживав постійно в києві.
сергій Єфремов згадував про свою першу зустріч із письменником
у 1892 році: “ …слухаючи мови господаря, яка мене просто вразила:
ми всі розмовляли хоч і по-українському, але з домішкою чужих слів, -
“семінарським жаргоном”, і вперше почув я чисту, образну, бездоганну
українську мову в київі. Це була мова “кайдашевої сімї”, “Бурлачки”,
“Хмар”, плила рівно, як музика, і чарувала тими несподіваними моду-
ляціями, які вражають вас у розмові простих селянських бабів”4.
і. нечуй-левицький (у центрі) серед студентів
київського комерційного інституту. 1912.
ЦДАМЛМ України, ф. 464, оп. 1, спр. 17.116.
огляди джерел та документальні нариси 205
Ще в 1956 році академік, директор інституту літератури імені
т. Шевченка олександр іванович Білецький порушував питання про
збереження творчої спадщини видатного письменника. критик підготу-
вав до видання твори нечуя-левицького у чотирьох томах, закликав до
ґрунтовного вивчення спадщини й архівних джерел. “архів нечуя-ле-
вицького, – за словами о. Білецького, – розкиданий по різних місцях,
ніким ще не описано і не вивчено. критична література про нечуя-
левицького складається з невеликої кількості передмов та післямов і
ще меншої – узагальнюючих робіт, уже застарілих. жодної радянської
монографії про нього поки що не створено. а тим часом давно б пора
подивитися на письменника, остаточно зрікшись невіджилих ще по-
глядів на нього просвітянської критики, відкинувши й згадку про той
розгром, якому піддавали нечуя-левицького вульгарні соціологи 20-х
років. Чого тільки вони не писали в своїх статтях та оглядах про цьо-
го “класика української літератури”! “серце болить, а розказувать тре-
ба”, – як говорив Шевченко”5.
на сьогодні відомо про те, що документи івана левицького зна-
ходяться в інституті літератури імені т. Шевченка нан україни та
інституті рукописів національної бібліотеки імені В. Вернадського.
Цю прогалину спробуємо заповнити за допомогою інформації про до-
кументальну спадщину митця, що зберігається у фондах Центрального
державного архіву-музею літератури і мистецтва україни. окрім осо-
бового фонду письменника, документи про нього відклалися у фондах
літературознавців олександра Білецького /Ф.30/, дмитра косарика
(Ф. 513), миколи Плевако (Ф. 271), миколи ткаченка (Ф. 256), миколи
Пивоварова (Ф. 1068), ніни крутікової (Ф. 1091), перекладача Феофана
скляра (Ф. 987), письменників миколи Зерова (Ф. 28), Павла тичини
(Ф. 464), Бориса антоненка-давидовича (Ф. 159), Євгена кротевича
(Ф. 29), спілки письменників україни (Ф. 590).
особовий фонд письменника започаткований у 1981 році за № 834
і складається з одного документа – листа (від 3 грудня 1891 року) івана
левицького до невстановленої особи Поліни львівни про друк оповіда-
ння “ніч на дніпрі” у львівському часописі “Зоря”: “1891 року 3 дека-
бря. Високоповажна Полино львовно! оповідання “картини днепра”
я послав тоді таки зараз, бо швидко після того мав виїздить на село.
Восени в одному № “Зорі” в кінці номера була надрукована звичайна
газетна одписка усяким авторам. між іншим була й одписка на мій
адрес. редактор Зорі звіщає, що рукопис “картини” він дістав. але я
бачу, що оповідання в Зорі й досі не надруковане – це може тим, що ще
й досі друкується чимала повість Чайченка “соняшне проміння” і оце
тільки що скінчилось в останньому номері Зорі, який я дістав з почти.
сподіваюсь, що після цього ми побачимо на листках Зорі: “картини”.
картини написані дуже симпатично і з картинами дніпра поетични-
ми. суспільство вивидине й обмальоване сьогочасне, так що картини
огляди джерел та документальні нариси206
читаються залюбки. Бажалось би, щоб автор ще змалював які картини
з тієї чи поетичної околиці. Бувайте здорові! Щиро поважаючий Вас
ів. левіцький. київ”6.
у фонді Павла тичини зберігається оригінальне фото 1912 року,
де іван-нечуй левицький у колі студентів київського комерційного ін-
ституту7.
українські літературознавці ткаченко микола михайлович, Пи-
воваров микола Пилипович зібрали чималу теку з копій архівних до-
кументів про заборону друку творів українських письменників у цар-
ській росії (1860–1896 рр.). серед них – копії документів головного
управління у справах друку від 10 і 16 травня 1886 р., надіслані до
київського цензора про заборону до друку творів нечуя-левицького
“микола джеря”, “Баба Параска і баба Палажка”, “Запорожці”, “кай-
дашева сім’я”, “Хмари”. “Вследствие представления за № 884, главное
управление по делам печати имеет честь уведомить Ваше Превосхо-
дительство, что из возвращаемых при сем двух повестей левицкого на
малорусском наречии под заглавием “1. микола джеря” и “2. Баба Па-
раска та Палажка”, первая не должна быть допущена к напечатанию;
вторая же может быть разрешена к печати, но с тем условием, чтобы
при печатании были соблюдены правила правописания, принятые в
русском языке …”. “Запорожцы” и “кайдашева семья” первая не может
быть допущена к напечатанию, вторая же может быть разрешена к пе-
чати, но исключением найденных Вами неудобных мест и с тем усло-
вием, чтобы при печатании были соблюдены правила правописания,
принятые в русском языке”8. “…Цензор полагает возможность дозво-
на відкритті пам’ятника і. нечую-левицькому у с. стеблеві. 1968.
ЦДАМЛМ України, ф. 990, оп. 1, спр. 741.
огляди джерел та документальні нариси 207
лить повесть “Хмары” к печати; викурить всю тенденциозную окраску
из нее невозможно, но можно значительно ее ослабить, исключив на-
иболее резкие места, удаление которых заставить выступить на первый
план сцены чисто бытовые, не заключающие в себе ничего вредного с
цензурной точки зрения”9.
Перевидаючи свої твори, нечуй-левицький робив правки та до-
повнення. микола Пилипович Пивоваров виконав цінну роботу щодо
текстологічного дослідження повісті “микола джеря”. у його особо-
вому фонді зберігається машинописна копія повісті “микола джеря”
за 1899 рік з надстроковими правками, що відповідають тексту видань
за 187810 і 1909 роки11. наведемо текст 1899 р. із правками 1909 р.:
“микола прокинувся – і все диво, хто його зна, де й ділось. Перед ним
блищала зелена левада, мліла проти сонця чиста вода в раставиці, а по
другий бік річки в березі стояла якась дівчина, брала воду й співала
пісні. микола вглядів її тонкий такий стан, сорочку з товстого полот-
на, червоне ракове намисто на шиї, вглядів її лице з чорними бровами.
Він бачив, як дівчина витягла відро води коромислом, як вхопила дру-
гим кінцем коромисла друге відро, як легко й проворно швидко скину-
ла коромисло на плече і пішла на трохи крутий згористий берег між
рідкими вишнями”12.
В особовому фонді миколи костьовича Зерова зберігається пап-
ка матеріалів про життя і творчість і. левицького за період – 1878–
1931 рр.13 серед них – виписки із творів письменника, періодичних
видань, праць м. драгоманова, і. Франка (“левицький був у важку,
войовничу… пору тим, чого в таку пору і найрозумніші не розуміють –
був артистом, творцем живих типів…”, арк. 17), о. кониського, який
згадує поради івана семеновича молодим літераторам (“українські пи-
салники повинні обсипати свої твори сими перлами народньої поезії, як
золотою ряскою ”, арк. 62), с. Єфремова, м. Возняка. Вирізки друко-
ваної статті с. якимовича “до композиції романів нечуя-левицького”,
де розглядається побудова творів “нахаба”, “Хмари”, “микола джеря”,
“Бурлачка”, “кайдашева сім’я”, “старосвітські батюшки та матушки”,
“над Чорним морем”, “навіжена”, “київські прохачі” (арк. 8–13). сто-
рінки із журналу “життя й революція” за 1927 рік із статтею В. Під-
могильного “іван левицький-нечуй. спроба психоаналізи творчости”.
дослідження достатньо поверхове, адже сам автор визнавав “…матері-
ял про левицького розроблено надзвичайно кепсько. крім названої вже
книжки ак. с. Єфремова, де, крім автобіографії левицького, наведено
ще кілька листів його до П. стебницького, ми не маємо друкованих ні
листів його, ні його споминів, ні споминів про нього. деякі подробиці
ми почерпнули з тих матеріялів, що готує до друку Ю. меженко “...і
за ласкавий дозвіл використати їх перед друком складаємо Ю. межен-
кові глибоку подяку” (арк. 20–24). у справі багато розрізнених листків
огляди джерел та документальні нариси208
із дрібними виписками про світо-
гляд письменника, характеристи-
ки на автора тогочасних рецен-
зентів, хронологічні написання
творів письменника, копії з лис-
тів, документів та ін.
Євген кротевич згадував про
перші свої літературні спроби
і відгуки на них від нечуя-ле-
вицького: “Почувши, що я приніс
йому на суд свою п’єсу, письмен-
ник сказав: – ну, що ж, юначе,
станемо читати зараз же разом.
сідай і читай. Це було несподі-
вано для мене, а головне – зовсім
не в манері багатьох інших “мас-
титих” літераторів, які або взагалі
відмовлялися читати твір почат-
ківця, або милостиво пропонува-
ли “залишити цю річ”…мовляв,
колись вони зберуться-таки і ощасливлять вас своєю увагою. отож я
розгубився і почав читати невиразно, заїкаючись. та іван семенович
терпляче слухав, і це збадьорило мене. не пам’ятаю вже тепер, що точ-
но він сказав, дослухавши п’єсу до кінця, але, очевидно, знайшов у
ній якесь зернятко. Бо не розраяв зовсім писати, а навпаки – порадив
спершу пробувати свої сили в оповіданнях, а потім уже переходити до
чогось більшого. – ти, юначе, взявся одразу за найтрудніше – драма-
тичний твір, а треба набити собі руку на оповіданнях та повістях, казав
старий нечуй. я от написав уже чимало прозових речей, поки взявся
за комедію “на кожум’яках”. тож неодмінно пиши, юначе, оповідання
і кожного разу принось мені..”14.
“дорогому миколі костьовичу зі щирою повагою кирилюк.
10.іХ.29.”15 – такий дарчий напис зробив молодий літературознавець
своєму пораднику м. Зерову на титульній сторінці до “Вибраних тво-
рів” і. нечуя.
у Передмові він зазначає: “ нас цікавить творчий шлях письменни-
ка. нечуй не звичайна собі постать у нашому письменстві, він починає
своїми творами новий період в історії літератури – період панування
справжнього , не “етнографічного” реалізму. Без нечуя не можна собі
з’ясувати Панаса мирного, грінченка, ба навіть коцюбинського. …до-
сягнення нашої літератури перед нечуєм, являла собою дивний кон-
гломерат, починаючи від романтичних, з гумором часів котляревсько-
го, творів олекси стороженка, кінчаючи тенденційними оповіданнями
Подарунок для Цдамлм україни
від с. л. Хавруся.
огляди джерел та документальні нариси 209
куліша (“украинские незабудки”, “другой человек”) і недалекими від
романтизму творами марка Вовчка, що не вибився на шлях повнокров-
ного реалізму, не переборов тієї стилевої традиції, що над ним тяжила.
тільки нечуй починає собою нові сторінки в літературі. Це не тіль-
ки свіжа сила, але й новатор, з новою манерою письма, з новим соці-
яльним горизонтом”16.
микола антонович Плевако у дослідженні про розвиток української
літератури 2-ї чверті ХіХ ст. пише: “левицький роздав рамці етногра-
фічного оповідання і створив широку панораму тогочасної україни. у
розвої оповідального жанру монументальні твори вперше виникають у
неЧуя… Повість “Чорні хмари” було написано в той час, коли дра-
гомановим було викинуте гасло європеїзації української літератури”17.
автор говорить, що головний герой повісті радюк “є представником
покоління українських шестидесятників, що відчула потребу народньої
освіти, потребу національного й економічного розвою. Покоління це
виступало, по-перше в ролі просвітників, розкріпаченого селянства, а,
по-друге, в ролі українофілів-націоналістів, в ролі провідників україн-
ської національної ідеї, борців за українську культуру, насамперед за
мову та літературу. Це покоління вийшло з ідилічного окруження пан-
отців наддніпрянських, з затишніх хуторів, кріпких хліборобів або з
розвалених замків шляхти, що вже хилилась до занепаду. З окруження
перейнятого чутливістю старосвітською, лояльністю, забарвленою на-
родолюбством і поступечістю. Цей інтелігент вихований в поглядах не-
порушної традиційности й закоханости в старовину …”18.
стеблівські школярі під час відвідування оселі і. нечуя-левицького.
ЦДАМЛМ України, ф. 990, оп. 1, спр. 741.
огляди джерел та документальні нариси210
Шістдесятник ХХ століття Борис антоненко-давидович у Перед-
мові “крізь пітьму” (1967) до однотомника творів і. нечуя-левицького
розкрив постать нечуя і життя української інтелігенції на тлі історич-
ної епохи. “Варто зауважити ще ті твори нечуя-левицького, де пока-
зано тодішню інтелігенцію: романи “Хмари” … “над Чорним морем” і
повісті “на гастролях в микитянах” та “навіжена”. українська інтелі-
генція була, звісно, й до нечуя-левицького, але як що хто з попередни-
ків і пробував її виводити в своїх творах, то вдавався тоді до російської
мови, як, приміром, г. квітка-основ’яненко, пишучи “Пана Халявсько-
го”, або марко Вовчок – повісті “глухой город” та “дьяк”. мабуть,
українська народна мова, якою стала користуватися з часів і. котлярев-
ського наша література, здавалася попереднім письменникам не досить
розвиненою, щоб нею можна було передати складні роздуми й вислови
інтелігентної людини. нечуй-левицький перший в українській літера-
турі показав різноманітних представників тої ліберально-народницької
інтелігенції, яку збудили від сну не тільки надії шістдесятих років, а й
гомін Шевченкового слова, що прокотився по всій україні”19. рецен-
зент цієї статті ніна крутікова наполегливо радить антоненку-давидо-
вичу переробити і скоротити текст: “разом з певним позитивним зміс-
том, стаття має істотні недоліки принципового характеру.
Це, перш за все, надмірне підкреслення національно-культурного
аспекту, який має в статті (але не в творчості і. с. нечуя-левицького)
примат перед соціальними проблемами епохи”20.
Феофан скляр подає відомості із документів рукописного відділу
ЦнБ імені В. Вернадського про смерть письменника – “2 квітня (20 бе-
резня) 1918 року, похований 4 квітня (22 березня) на Байковому цвин-
тарі в м. києві”21.
у 1918 році тижневик “народна справа”, за повідомленням мико-
ли Зерова, надрукував сумну звістку: “три тижні тому, на початку мі-
сяця квітня умер у києві найзаслуженіший український письменник –
іван семенович нечуй-левицький… і не тільки старше покоління,
але й молодше, що саме тепер підростає, вчитиметься рідної мови на
його творах. колись українському письменству не вільно було розви-
ватись, – над ним як меч висіли тяжкі заборони, – але тепер діло піде
жвавіше – твори нечуя-левицького читатимуться і в народних думах і
скрізь будитимуть серед люду любов до українського слова”22.
23 листопада 1939 р. у газеті “Пролетарська правда” надрукува-
но інформацію “герої нечуя-левицького у народних переказах. (до
100-річчя з дня народження письменника)”23. Це – польові записи на-
уковця інституту літератури П. гонтаренка від робітників стеблів-
ської текстильної фабрики імені “ііі інтернаціоналу” а. П. Шкляренка
і н. П. машковського про бурлачку Василину, польського пана Про-
шинського та ін.
огляди джерел та документальні нариси 211
Подорожуючи по Шевченківських місцях на Черкащині, краєзна-
вець Петро ротач 4 серпня 1957 року писав із Полтави у київ до літера-
турознавця дмитра косарика: “Був я у стеблеві. на будиночку, де на-
родився нечуй-левицький до цього часу нема мемор. дошки, хоч така
дошка уже років 6–7 відлита у києві і тепер десь загубилася у корс.
райвідділі культури. Про ці неподобства я написав замітку до “літ.га-
зети” – при нагоді прошу посприяти, щоб ця замітка появилася. на
мій погляд, у стеблеві слід відкрити літературно-меморіальний музей.
для цього є там усі умови…”24. невдовзі, завдяки зусиллям директора
інституту літератури ім. т. Шевченка академіка олександра івановича
Білецького розпочалась робота над увічненням пам’яті класика. у фон-
ді Павла григоровича тичини – “запрошення на урочисте відкриття
в с. стеблеві літературно-меморіального музею і. нечуя-левицького
27 листопада 1960 року о 13 год. дня”25.
у фондах Цдамлм зберігаються документи спілки письменників
україни, зокрема листування між сПу і директором літературно-мемо-
ріального будинку і. нечуя левицького сергієм левковичем Хаврусем,
київською міською радою та іншими державними установами про ор-
ганізацію та проведення урочистостей з нагоди 130-річчя (1968 р.) та
150-річчя (1988 р.) від дня народження і.с.нечуя-левицького на бать-
ківщині письменника – стеблеві, а також у містах корсунь-Шевчен-
ківському, Черкасах, києві26. у листі від 7 лютого 1968 р. секретаря
Правління спілки письменників україни П. Загребельного до голови
виконкому київської міської ради депутатів трудящих т. Бурки михай-
ла Йосиповича читаємо: “нам стало відомо, що рішенням ленінської
районної ради депутатів трудящих м. києва будинок по вул. Пушкін-
ській, 17 підлягає знесенню. ставимо Вас до відома, що в цьому бу-
динку з 1885 по 1918 рік жив і творив класик української літерату-
ри і. с. нечуй-левицький, а тому просимо зберегти цей будинок. у
зв’язку з тим, що в 1968 році за рішенням Юнеско прогресивна гро-
мадськість світу відзначатиме 130-річчя від дня народження і 50-річчя
від дня смерті і. с. нечуя-левицького, просимо встановити на вулиці
Пушкінській, 17 меморіальну дошку”27. на відкриття погруддя і. не-
чуя-левицького (22 листопада 1968) до м. стеблева приїхали українські
письменники олесь гончар, Юрій Збанацький, Павло Загребельний,
іван ле, дмитро косарик, терень масенко, леонід Бойко, кость тро-
фімов (москва), поет іванов г. В. (москва), скульптор галина кальчен-
ко, критик Хропотинський а. г. (молдавія), літературознавець леонід
новиченко та ін.28
на ювілейному вечорі у київській консерваторії 25 листопада
1968 року були присутні Перший секретар Цк кП україни Шелест
П. Ю., голова ради міністрів урср Щербицький В. В., голова Верхо-
вної ради урср коротченко д. с., президент ан урср Патон Б. Є.,
огляди джерел та документальні нариси212
внучаті племінники левицький П. а., Віра аполінарівна левицька,
школярка оля кайдаш29. Хор ветеранів стеблівського будинку куль-
тури під орудою художнього керівника с. л. Хавруся привітав гостей
старовинними піснями надросся “Під нашою левадою”, “і до діла не
я”, “дивлюсь я на небо” та ін.30.
25 листопада 1988 року поет микола сингаївський на сторінках
газети “радянська україна” порушив питання перед громадськістю
про відкриття у києві музею письменника. Він писав: “і досі в сто-
лиці україни нема музею нечуя-левицького, хоч питання це не раз
уже порушувалось… Певен, що той, кого олександр Білецький назвав
українським Бальзаком, заслуговує і на свій персональний музей. на
всенародну шану. на своє посмертне місце під українським, а точніше
київським небом…”31.
с. л. Хаврусь, невтомний музейний працівник, багатолітній збе-
рігач творчої спадщини письменника, фундатор стеблівського літе-
ратурно-меморіального музею і. с. нечуя-левицького 18 листопада
2009 року завітав до Центрального державного архіву-музею літерату-
ри і мистецтва україни з текою книг про нечуєву світлицю, сучасних
кайдашів та надросянський край.
мені випала нагода відвідати оселю нечуя-левицького, охайно
прибраною і потопаючою у пахощах мальв. сергій левкович привітно
зустрів відвідувачів, розпочав екскурсію, захопившись розповіддю. Від
нього я дізналась, що 1956 року академік микола Бажан організував
спеціальну урядову комісію щодо перепоховання праху івана семе-
новича у більш пристойніше місце на Байковому цвинтарі у києві та
встановлення на його могилі пам’ятника, що дмитро косарик та іван
ле клопотались перед радою міністрів урср про організацію у сте-
блеві музею, Борис олійник подбав про заснування літературно-мис-
тецької премії імені нечуя-левицького, а 1975 року захистив творчість
письменника від “сучасних укладачів підручників”, які бажали зміни-
ти програму вивчення літератури; олександр Білецький благословив
науковий колектив інституту літератури на підготовку 10-ти томно-
го видання творів. Перший том вийшов у 1965 році по його смерті.
олександр іванович писав: “ нечуй-левицький – значне явище в історії
української літератури і заслуговує з боку наших читачів і критиків
більшої уваги, ніж та, яка приділялась йому до цього часу”32.
творчість письменника на часі. З його героями зустрічаємось у ви-
ставах українських театрів (“За двома зайцями”), у кінофільмах (“ми-
кола джеря”, “Василина”). Популярні серед гостей міста герої комедії
“на кожум’яках”, що постали на андріївському узвозі. і. нечуй-ле-
вицький чекає на нове прочитання своїх творів, що зберігаються у
Цдамлм україни.
огляди джерел та документальні нариси 213
1 “основа”, щомісячний український суспільно-політичний, літературний
часопис. Видавався у Петербурзі 1861–1862 рр.
2 С. Нечуй-Левицький. Зібр. творів у десяти томах. – к.: наукова думка,
1968. – т. 10. – 270 с.
3 там само. – т. 1. – 1965. – 9 с.
4 Єфремов С. Щоденник. Про дні минулі (спогади). – к.: темпора,
2011. – 372 с.
5 О. Білецький. Праці у п’яти томах. – к.: наукова думка, 1965. – т. 2. –
с. 318.
6 Цдамлм україни, ф. 834, оп. 1, спр. 1.
7 там само, ф. 464, оп. 1, спр. 17116.
8 там само, ф. 256, оп. 3, спр. 1, арк. 41, 42.
9 там само, ф. 1068, оп. 1, спр. 31, арк. 27.
10 там само, ф. 1068, оп. 1, спр. 35.
11 там само, ф. 1068, оп. 1, спр. 34.
12 там само, ф. 1068, оп. 1, спр. 34, арк. 4.
13 там само, ф. 28, оп. 1, спр. 94, арк. 1–63.
14 там само, ф. 29, оп. 1, спр. 30, арк. 5.
15 там само, ф. 28, оп.1, спр. 170, арк. 1.
16 там само, ф. 28, оп. 1, спр. 170, арк. 3–4.
17 там само, ф. 271, оп. 3, спр. 2, арк.13–14.
18 там само, ф. 271, оп. 3, спр. 2, арк. 20.
19 там само, ф. 159, оп. 1, спр. 36, арк. 30, 31.
20 там само, ф. 159, оп. 2, спр. 264, арк. 21.
21 там само, ф. 987, оп. 1, спр. 237, арк. 1.
22 Зеров М. іван нечуй-левицький // народна справа, 1918. – Ч. 16–17. –
21, 24 с.
23 там само, ф. 464, оп. 1, спр. 12742, арк. 2.
24 там само, ф. 513, оп. 1, спр. 1949, арк. 2.
25 там само, ф. 464, оп. 1, спр. 11548, арк. 5, 6
26 там само, ф. 590, оп. 1, спр. 725, 726.
27 там само, ф. 590, оп. 1, спр.725, арк. 12.
28 там само, ф. 590, оп. 1, спр. 726, арк. 39.
29 там само, ф. 590, оп. 1, спр. 726, арк. 38, 43, 44.
30 там само, ф. 590, оп. 1, спр. 1343, арк. 1, 19.
31 там само, ф. 590, оп. 1, спр. 1343, арк. 34.
32 О. Білецький. Праці у п’яти томах. – к.: наукова думка, 1965. – т. 2. –
366–367.
обзор материалов ивана нечуя-левицкого, которые сохраняются в фон-
дах Центрального государственного архива-музея литературы и искусства
украины.
Ключевые слова: иван нечуй-левицкий; семинария; украинская литера-
тура; архивы; фонды.
The review of documents of Ivan Nechuy-Levytskyi, stored in the collections
of the Central State Archives Museum of Literature and Arts of Ukraine.
Key words: Ivan Nechuy-Levytskyi; the seminary; the Ukrainian literature;
the archives; the collections.
|