Методи та форми використання нацистською окупаційною владою трудових ресурсів українського села (1941–1944 рр.)

На основі документальних матеріалів державних архівних установ України досліджено політику окупаційної влади, спрямовану на використання сільського господарства та трудових ресурсів українського села впродовж 1941–1944 рр....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Власенко, С.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2014
Назва видання:	Архіви України
Теми:	Огляди джерел та документальні нариси
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97802
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Методи та форми використання нацистською окупаційною владою трудових ресурсів українського села (1941–1944 рр.) / С.І. Власенко // Архіви України. — 2014. — № 2. — С. 128-141. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-97802
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-978022016-04-04T03:02:14Z Методи та форми використання нацистською окупаційною владою трудових ресурсів українського села (1941–1944 рр.) Власенко, С.І. Огляди джерел та документальні нариси На основі документальних матеріалів державних архівних установ України досліджено політику окупаційної влади, спрямовану на використання сільського господарства та трудових ресурсів українського села впродовж 1941–1944 рр. На базе документальных материалов государственных архивных учреждений Украины исследовано политику оккупационной власти, направленную на использование сельского хозяйства и трудовых ресурсов украинского села на протяжении 1941–1944 гг. On the base of documental materials of the State archival institutions of Ukraine the author researches the policy of occupation power, directed to the using of agriculture and human resources of Ukrainian village during 1941–1944. 2014 Article Методи та форми використання нацистською окупаційною владою трудових ресурсів українського села (1941–1944 рр.) / С.І. Власенко // Архіви України. — 2014. — № 2. — С. 128-141. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. 0320-9466 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97802 [94+930.253](477)"1941/1944" uk Архіви України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси
spellingShingle	Огляди джерел та документальні нариси Огляди джерел та документальні нариси Власенко, С.І. Методи та форми використання нацистською окупаційною владою трудових ресурсів українського села (1941–1944 рр.) Архіви України
description	На основі документальних матеріалів державних архівних установ України досліджено політику окупаційної влади, спрямовану на використання сільського господарства та трудових ресурсів українського села впродовж 1941–1944 рр.
format	Article
author	Власенко, С.І.
author_facet	Власенко, С.І.
author_sort	Власенко, С.І.
title	Методи та форми використання нацистською окупаційною владою трудових ресурсів українського села (1941–1944 рр.)
title_short	Методи та форми використання нацистською окупаційною владою трудових ресурсів українського села (1941–1944 рр.)
title_full	Методи та форми використання нацистською окупаційною владою трудових ресурсів українського села (1941–1944 рр.)
title_fullStr	Методи та форми використання нацистською окупаційною владою трудових ресурсів українського села (1941–1944 рр.)
title_full_unstemmed	Методи та форми використання нацистською окупаційною владою трудових ресурсів українського села (1941–1944 рр.)
title_sort	методи та форми використання нацистською окупаційною владою трудових ресурсів українського села (1941–1944 рр.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Огляди джерел та документальні нариси
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97802
citation_txt	Методи та форми використання нацистською окупаційною владою трудових ресурсів українського села (1941–1944 рр.) / С.І. Власенко // Архіви України. — 2014. — № 2. — С. 128-141. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.
series	Архіви України
work_keys_str_mv	AT vlasenkosí metoditaformivikoristannânacistsʹkoûokupacíjnoûvladoûtrudovihresursívukraínsʹkogosela19411944rr
first_indexed	2025-07-07T05:34:30Z
last_indexed	2025-07-07T05:34:30Z
_version_	1836965136564224000
fulltext	огляди джерел та документальні нариси128 УДК [94+930.253](477)"1941/1944" С. І. ВлаСенКо* МетоДи та форМи ВиКориСтання нациСтСьКою оКУпацІйною ВлаДою трУДоВих реСУрСІВ УКраїнСьКого Села (1941–1944 рр.) на основі документальних матеріалів державних архівних установ укра- їни досліджено політику окупаційної влади, спрямовану на використання сільського господарства та трудових ресурсів українського села впродовж 1941–1944 рр. Ключові слова: Велика Вітчизняна війна; окупаційний режим; сільське господарство; трудові ресурси; селянство. історія україни періоду Великої Вітчизняної війни є однією з акту- альних проблем і привертає увагу не одного покоління науковців. Про- те, ґрунтовна історіографічна база, накопичена протягом 70-ти років, не вичерпує і до сьогодні наявних прогалин, породжених багатогран- ністю та неоднозначністю подій 1941–1945 рр. Приємно відзначити в науковому середовищі останніх двадцяти років тенденцію до розширення проблематики дослідження, в основі якої лежать складні та суперечливі процеси – життя українського на- роду в роки Великої Вітчизняної війни, зокрема в економічній, соці- альній, культурній, релігійній, побутовій сферах тощо. так, проблем становища селянства на окупованій території україни у своїх працях торкалися а. Байраківський, н. глушенок, П. добров, В. лаврищук, В. нестеренко, о. Перехрест, о. Потильчак, і. романюк, м. слободя- нюк, і. тарнавський та ін.1. Є наукові напрацювання з даної теми й у автора цієї статті2. Зазначені праці дають уявлення про окупаційний режим, установ- лений в українських селах, політику щодо експлуатації сільського гос- подарства та використання праці селян. у той же час, виявлення та * Власенко Світлана Іванівна – кандидат історичних наук, началь- ник відділу використання інформації документів Центрального держав- ного архіву громадських об’єднань україни. © с. і. Власенко, 2014 Огляди джерел та дОкументальнІ нариСи огляди джерел та документальні нариси 129 введення в науковий обіг маловідомих, а подекуди й невідомих доку- ментів з фондів державних архівних установ україни, дозволяє дати відповіді на невирішені питання, уточнити суперечливі та відкрити нові факти окупаційного режиму. дана розвідка має на меті дослідити політику нацистської оку- паційної влади впродовж 1941–1944 рр., спрямовану на використан- ня сільського господарства та трудових ресурсів українського села. Її основу складають документи німецьких окупаційних та українських допоміжних органів влади різних рівнів із фондів центральних та об- ласних архівів україни. у планах нацистського керівництва, що передбачали суцільну агра- ризацію українських територій, відводилося вагоме місце сільському населенню, яке за їх розрахунками мало перетворитися на дешеву ро- бочу силу. В численних директивах та розробках щодо облаштування окупованих східних областей яскраво простежується повне нехтування інтересів місцевого населення. так, у сьомій “заповіді фюрерів” стосов- но методів “господарювання” на сході зазначалося: “...не запитуйте, яку користь матиме з цього селянство, а запитуйте лише: наскільки ко- рисно це для німеччини”3. у результаті такої політики, спрямованої на максимальний визиск матеріальних та людських ресурсів окупованих територій, місцеве населення україни було приречене на тяжку працю на користь нових “господарів”. основним завданням, що покладалося на українське селянство про- тягом усього періоду окупації, була праця спочатку в колгоспах і рад- госпах, а після проголошення аграрної реформи в лютому 1942 р. – у громадських господарствах та державних маєтках і, подекуди, у хлібо- робських спілках. Віковий ценз працездатного населення, згідно з наказом а. роз- енберга “Про обов’язкове запровадження трудової повинності” від 5 серпня 1941 р., становив від 18 до 45 років. Щоправда, тут же зазна- чалося, що рейхскомісари можуть обмежити або збільшити трудову по- винність для певних груп населення4. наприклад, такою групою були вагітні жінки або породіллі, які, згідно з “тимчасовим статутом робо- ти” (лютий 1942 р.), мали право не працювати за два місяці до та два місяці після пологів5. однак, уже восени 1942 р. цей термін було ско- рочено – 35 днів до та 28 днів після пологів6. Проте, на практиці, в кожній області й, навіть в окремих районах, віковий ценз для працезобов’язаних частіш за все встановлювався і ре- гулювався безпосередньо місцевими органами влади. так, на території рейхскомісаріату “україна” вікові межі коливались у середньому від 14 до 60 років7. у дистрикті “галичина” розпорядженням уряду генераль- ного губернаторства запроваджувалася обов’язкова праця для місцевих жителів віком від 18 до 60 років, хоча фактично до робіт залучали- огляди джерел та документальні нариси130 ся підлітки до 18 років та літні люди після 60 років8. нерівномірними були вікові межі й в областях військової зони управління. наприклад, на Чернігівщині, відповідно до розпорядження обласного керівництва від 21 лютого 1942 р., працезобов’язаними вважалися чоловіки, віком від 18 до 60 років та жінки, віком від 18 до 50 років; за наказом Богоду- хівського районної земельної управи Харківської області від 20 квітня 1942 р. у даному регіоні встановлювалися такі вікові межі: від 14 до 55 років для чоловіків та від 14 до 50 років для жінок; у сумській області, за розпорядженням місцевої комендатури від 5 грудня 1942 р., трудова повинність поширювалася на населення віком від 13 до 65 років9. у лютому 1943 р. наказом начальника генерального штабу сухопутних військ німеччини к. Цейтцлера про трудову повинність у прифронто- вій смузі від 6 лютого 1943 р. вік працезобов’язаних встановлювався в межах 14–65 років10. Під час же сезонних робіт (посівна та збиральна кампанії) вікові межі обов’язково розширювались, а на просапних ро- ботах часто використовувалася праця дітей віком від 10 років11. не сталою була й тривалість робочого дня, яка, зазвичай, переви- щувала норму і встановлювалася відповідно до наявних сільськогоспо- дарських робіт. Щоправда, здійснювалися спроби регламентувати тер- мін робочого дня. так, згідно з вище згадуваним наказом к. Цейтцлера від 6 лютого 1943 р., робочий тиждень мав тривати 54 години. однак тут же містилося застереження, що кожен працезобов’язаний міг бути притягнений до роботи і в позаурочні та нічні часи, в неділю та свят- кові дні12. така ж ситуація була і в інших регіонах україни. наприклад, у тульчинському повіті (“трансністрія”) в червні 1942 р. діяло розпо- рядження, згідно з яким праця на полі тривала від 5 до 21 години, а часто і в нічний час13. облік праці селян вівся за трудоднями, причому встановлювалася обов’язкова норма їхнього вироблення. наприклад, у роменському по- віті сумської області мінімальна кількість трудоднів на рік становила: 150 – для чоловіків, 75 – для жінок та 30 – для літніх людей і підлітків. Проте, уже в 1943 р. річна норма трудоднів помітно зросла і, напри- клад, на донеччині досягала 250 трудоднів для чоловіків та 150 – для жінок14. Відповідно до кількості вироблених трудоднів здійснювався роз- поділ прибутків між окремими членами господарства. на кожен тру- додень нараховувалася чітко встановлена сума грошей, що залежала від кількості населення в громадському господарстві. В численних ди- рективах щодо оплати праці в рейхскомісаріаті “україна” встановлю- валися розміри в середньому 2 крб. та 3 кг зерна на трудодень15. на сумщині, наприклад, існував такий механізм розрахунків оплати праці: за перші 100 вироблених у календарному році трудоднів сплачувалася стандартна їхня оплата у розмірі від 1,3 крб. до 3,1 крб., за наступні 100 – до суми додавалася 20 % надбавки (1,56 – 3,72 крб.), а понад огляди джерел та документальні нариси 131 200 – надбавка становила 30 % (1,69 – 4,03 крб.)16. Проте, частіш за все, селяни замість грошей отримували сільськогосподарські продукти за фіксованими цінами: зернові, бобові та олійні культури. до того ж, оплата здійснювалася за залишковим принципом – лише після вико- нання господарством державних поставок та покриття адміністратив- но-господарських потреб. селяни не проявляли високої активності та намагалися ухилятися від праці на громадських роботах, що гальмувало виробничий процес у господарствах, які й без того потерпали від нестачі робочих рук. осо- бливо така тенденція простежується у 1942–1943 рр. Зокрема, на це скаржились у травні 1942 р. і самі окупанти: “старанно проводиться обробіток присадибних ділянок аж до лінії фронту. але нема бажання обробляти наділи усуспільнених господарств”17. як наслідок, для активізації роботи сільського населення, німці ви- користовували широкий спектр методів упливу: від преміювань та за- охочень до штрафів, тілесних покарань та ув’язнень. так, за сумлінну працю в громадських господарствах селяни могли отримати земельні наділи у приватну власність, посівний матеріал, худобу, продукти хар- чування тощо. наприклад, керівник Черкаської общини слов’янської округи сталінської (нині донецька) області восени 1942 р. мав право збільшувати норму хліба “доброму” працівникові до 400 грам в день за рахунок “ледачих”18. Паралельно з цим активно застосовувалися штрафні санкції та жор- сткі репресії. наприклад, у меловському районі Ворошиловградської (нині луганська) області в 1942 р. за уникнення участі в громадських роботах із селян стягувався штраф у розмірі 35 крб. за пропущений вихідний день та 100 крб. – за робочий. у повторних же випадках кон- фісковувалася худоба чи інше майно на таку ж суму19. За невихід на роботу підлітків карали їхніх батьків. до того ж, простежується тенденція зростання розмірів штрафів. так, у Будьонівському районі сталінської області за невихід на робо- ту стягувався штраф у 1942 р. в розмірі від 25 до 150 крб., а вже у 1943 р. – від 100 до 300 крб. у сумській області в 1943 р. розмір штра- фу досяг 500 крб., а за подвійний невихід селян арештовували, відправ- ляли до трудових таборів, а їхнє майно конфісковували20. із цією ме- тою взимку 1942 р. на території україни почали створювати спеціальні трудові табори, куди інтернували всіх працездатних осіб, які ухилялися від виконання трудових повинностей. ув’язнених утримували за їхній рахунок і використовували на різноманітних роботах. активно застосовувалися й тілесні покарання. наприклад, за свід- ченням жительки с. Бугаївка Ворошиловградської області В. Запоро- женко, через відмову працювати на користь німецької влади її п’ять разів заарештовували і піддавали побиттю21. Проте, згодом нацистське огляди джерел та документальні нариси132 керівництво прийшло до висновку, що тілесні покарання завдають зна- чної шкоди “справі з налагодження співпраці зі східними народами”. а тому, рейхсміністр а. розенберг 9 квітня 1942 р. “категорично” забо- ронив їхнє застосування до місцевого населення22. Що ж до виконання цього наказу безпосередньо на місцях, то існує багато суперечливих фактів. Поруч із роботами у громадських господарствах сільське населен- ня активно залучалось і до відбудови доріг та мостів, спорудження обо- ронних укріплень та інших робіт. наприклад, згідно з розпорядженням 197-ї польової комендатури, що розміщувалась у м. ніжин на Черні- гівщині, з 1942 р. запроваджувалась обов’язкова участь селян у від- будові шляхів упродовж 6-ти днів на рік23. Віковий ценз зобов’язаних працювати на ремонтних роботах шляхів становив від 18 до 45 років для чоловіків та від 18 до 40 років для жінок, а в деяких областях він досягав 16–50 та 16–45 років відповідно. на початку ж 1943 р. вікові межі були розширені: наприклад, на Чернігівщині – від 15 до 60 років24. Ще однією формою використання трудових ресурсів окупованих українських територій було вивезення молоді на роботи до німеччини. на початковому етапі вербування здійснювалася на добровільних за- садах, із застосуванням різноманітних методів заохочення. Вже в кінці 1941 р. – на початку 1942 р. в україні було розгорнуто широку про- пагандистську кампанію, метою якої було налагодити масовий добро- вільний виїзд українців у німеччину для участі в “будівництві нової Європи та забезпеченні якнайскорішого завершення війни”. тим, хто погоджувався їхати працювати до третього рейху, обіцяли чудові умо- ви життя і праці, добрий заробіток, набуття спеціальності та кваліфіка- ції, матеріальну компенсацію їхнім родинам, що залишалися в україні, а після повернення – земельний наділ та різноманітні пільги. Проте бажаючих добровільно виїжджати до чужої країни спочат- ку через непевність, а пізніше – через жорстоку реальність, з якою зі- штовхнулися перші українські робітники в німеччині, було небагато. В зв’язку з цим, а також через затяжні бойові дії на німецько-радян- ському фронті та чергову мобілізацію, що викликала брак робочої сили в німеччині, а. гітлер змушений був вдатися до примусових методів вербування населення окупованих територій. як наслідок, уже в трав- ні 1942 р. обергрупперфюрер сс Ф. Заукель, який очолив створене у березні цього ж року імперське бюро для використання робочої сили, віддав наказ про запровадження на окупованій території срср приму- сової трудової мобілізації населення. колишні радянські території мали постачити до німеччини не менше ніж 3/4 потреб її промислових та сільськогосподарських потужностей в іноземних робітниках. За розра- хунками Ф. Заукеля в 1943 р. з рейхскомісаріату “україна” планувало- ся вивозити до німеччини по 6 тис. чоловік щоденно25. огляди джерел та документальні нариси 133 у результаті такої планової політики уже на січень 1943 р., за не- повними даними українського штабу партизанського руху, з україни до німеччини було вивезено 714 тис. чоловік26. Всього за період 1941– 1944 рр., згідно зі звітом надзвичайної державної комісії з розсліду- вання злочинів німецько-фашистських окупантів, з україни на роботи до третього рейху було вивезено 2 023 112 чоловік27. Щоправда, на нашу думку, ці дані є застарілими і неповними. Пізніші дослідження показали, що кількість громадян, вивезених до нацистської німеччини з території україни в сучасних межах, перевищує 2,4 млн. чоловік28. Паралельно з використанням українських селян на різноманітних роботах окупаційна влада вдалася й до такої форми експлуатації, як приховане пограбування у вигляді різноманітних податків і стягнень. для ефективного виконання цього завдання було розроблено розгалу- жену систему оподаткування. упродовж усього періоду окупації на те- риторії україни існувало декілька форм грабунку сільського населення. селяни мали постачати вермахт і цивільне населення німеччини сіль- ськогосподарською сировиною та продуктами харчування, сплачувати численні грошові податки та забезпечувати німецьких солдат одягом і предметами побуту. оподаткуванню підлягало все сільське населення, крім деяких ка- тегорій, які звільнялися від більшості податків і стягнень: фольксдойче та німці, котрі прибули на територію україни після початку війни та їхні родини; особи, які служили в поліції чи в інших військових форму- ваннях; інваліди, котрі не мали засобів для існування та ін. розміри податків та стягнень, що накладалися на селянство, в різ- них регіонах україни не були сталими і залежали, передусім, від по- зиції німецьких органів влади на місцях. так, згідно з розпорядженням генерала фон роквеса “Про тимчасове стягнення податків і зборів” від 23 жовтня 1941 р., керівництву кожного району і навіть села, що пере- бували під військовою юрисдикцією, за попередньою згодою з німець- кими господарськими органами, дозволялося підвищувати розміри або призначати нові податки та стягнення29. така ж ситуація спостерігалася й у рейхскомісаріаті “україна”, де, відповідно до розпоряджень рейх- скомісара е. коха генералкомісарам, зміни в оподаткуванні місцевого населення допускалися лише в напрямку збільшення30. а тому, протя- гом усього періоду окупації спостерігається постійне зростання норм податків. така тенденція була особливо характерною при стягненні нату- ральних поставок. наприклад, у Полтавській області, де в 1941 р. селя- ни зобов’язувалися здавати 620 літрів молока від корови в рік, норма поставок у 1942 р. збільшилася до 720 літрів з однієї корови, а якщо селянин володів двома коровами, то 940 літрів – від другої. у 1943 р. норми поставок молока зросли до 820 літрів з однієї корови31. огляди джерел та документальні нариси134 не були сталими і норми поставок яєць. Зазвичай, вони встановлю- валися відповідно до наявної у селянському господарстві кількості ку- рей. у рейхскомісаріаті “україна” норма здачі яєць від курки становила в середньому 40 штук за квартал, тобто 160 штук яєць у рік. у деяких місцевостях військової зони селяни мали здавати по 100 яєць на рік від двору, незалежно від кількості курей. до того ж, розміри поставок яєць постійно зростали. наприклад, у дзержинському районі сталін- ської області норма поставок яєць із січня по червень 1943 р. зросла від 30 до 40 штук з однієї курки в місяць32. Подібна ситуація склалася і при здійсненні обов’язкових поставок м’яса, шкіри, вовни, хутра, меду, іншої сільськогосподарської продук- ції. однак, зустрічалися й поодинокі випадки зниження норм поста- вок. можливо, це було викликано наближенням фронту та активізаці- єю партизанського руху чи нездатністю селянських дворів виконувати зависокі норми поставок. наприклад, у травні 1943 р. у Богодухівсько- му районі Харківської області поставки молока скорочувалися з 600 до 500 літрів з корови, а в с. камань новгород-сіверського району Черні- гівської області – до 400 літрів33. не обмежуючись визиском селян лише шляхом обов’язкових по- ставок, що й так вилучали майже всю продукцію господарств, німці та- кож удавалися до різноманітних одноразових стягнень. Зокрема, запро- ваджувалися одноразові обов’язкові поставки картоплі, овочів, фруктів. Щоб зацікавити селян та активізувати виконання державних поста- вок, було оголошено, що здана продукція буде оплачуватися за встанов- леними закупівельними цінами, які, щоправда, були набагато нижчими від ринкових. крім того, окупаційна влада вдавалась і до застосування різноманітних заохочень як у натуральному, так і в грошовому екві- валенті. наприклад, сільськогосподарське керівництво Чернігівської області обіцяло давати на 100 сімей, які сумлінно виконуватимуть по- ставки, преміальний квиток на суму 1 тис. крб. для закупки дефіцитних товарів34. Проте, переважали каральні методи впливу на платників податків, починаючи від стягнення пені та штрафів різних розмірів і закінчуючи конфіскацією майна, примусовими роботами та ув’язненням. особли- во практикувалося позбавлення неплатників податків худоби та май- на. крім того, селянам заборонялося самовільно продавати продукцію та забивати худобу. так, для отримання дозволу на забій вирощеної тварини господар мав звертатися до старости села. При цьому він мав надати довідку ветлікаря про необхідність такого забою. Фактично ж, дозвіл могли отримати ті родини, в господарстві яких лишалася ще одна тварина. також ставилася умова, що власник здасть державі 3/4 частини м’яса. а тому, селянам пропонували об’єднуватися в групи по огляди джерел та документальні нариси 135 чотири господарства, три з яких здавали свиней на користь держави, а четверту ділили на гурт. до того ж, селяни зобов’язувалися здавати всю вовну, шкіру забитої худоби, волос із кінських грив і хвостів тощо. Часто практикувалася примусова здача селянами худоби та птиці на пункти “Заготхудоби”; взамін вони отримували квитанції35. крім натуральних, населення змушене було сплачувати й числен- ні грошові податки та стягнення. Зокрема, всі працездатні, віком від 16 до 65 років, обкладалися подушним податком, розміри якого вста- новлювалися кожного року районними керівниками і були не менши- ми 100 крб. на рік. існував і так званий “податок з управління”, або “адміністративний податок”, розміри якого також не були сталими – коливалися від 90 до 210 крб. із кожної працездатної людини36. При- криваючись гаслами щодо необхідності ліквідації руйнівних наслідків війни, населення обкладалось і так званим “податком на відновлення господарського та культурного будівництва”. Він стягувався з усіх се- лянських господарств, зазвичай двічі на рік, незалежно від наявності майна, роду занять та терміну проживання у сільській громаді. Запро- ваджувалися також збори із селян численних внесків для покриття ви- трат на утримання сільськогосподарських установ, для проведення ро- біт із обслуговування сільськогосподарського виробництва, для оплати ветеринарної допомоги та проведення обов’язкових заходів із боротьби з різноманітними епідеміями і пошестями тощо. існували й інші по- датки: прибутковий, що стягувався у вигляді 10 % від загальної суми заробітної плати, якщо вона перевищувала 200 крб.; податок із дрібної торгівлі; із приватних будівель; із дорослої худоби; із собак, розміри якого коливалися в різних регіонах від 20 крб. на рік – у Чернігівській області, до 225 крб. – на Полтавщині; податок за звільнення від ра- дянської влади в розмірі в середньому 50 крб. із двору; за реєстрацію народження дитини – 10 крб., реєстрацію шлюбу – 50 крб., реєстрація смерті – 20 крб. та багато інших37. Прагнення окупантів до максимального визиску завойованих тери- торій призводило й до певних протиріч у їхніх діях. Зокрема, говорячи про “експлуатаційну радянську податкову систему”, німецька влада не цуралася використовувати її методи, щоправда, застерігаючи, що “біль- шовицькі особливості при цих податках усунені”. так, були проведені заходи, спрямовані на стягнення з колгоспів та селян заборгованості, що залишалася за ними ще з радянських часів38. розміри цього збору встановлювалися пропорційно до засівної площі та фактично зібраного врожаю. При цьому, землі присадибних та одноосібних селянських гос- подарств прирівнювалися до колгоспних з коефіцієнтом 2:1. Це було викликано тим, що, як вважали окупанти, присадибні господарства більш продуктивніші та врожай у них був зібраний майже без втрат. розподіл по господарствах здійснювався за принципом: для присадиб- огляди джерел та документальні нариси136 ної землі – по фактичному користуванню, а для земель, що перебували в колгоспному користуванні, – пропорційно до кількості працездатних осіб у родині. За таким розрахунком, наприклад у Харківській області, сума внесків на 1 га в середньому становила 39,5 крб., а на одне госпо- дарство – 220 крб.39. стягнення податків перебувало під жорстким контролем окупа- ційних органів влади, які досить часто вдавалися до примусових ме- тодів збору. Зокрема, тим, хто не міг чи не бажав виконати податкові зобов’язання, загрожувало покарання за саботаж відповідно до “законів військового часу”. Великої шкоди українському селянству завдавали також постійні неофіційні вилучення продуктів харчування, одягу та майна. Це було ні чим іншим, як відкрите або ж приховане пограбування, частіш за все із застосуванням сили. так, уже з перших днів окупації, німецькі військовослужбовці, виховані у дусі “особистої матеріальної зацікавле- ності у війні”, активно здійснювали конфіскацію сільськогосподарської продукції та майна у селян. Згідно з “інструкцією із конфіскації майна у противника”, солдати могли вилучати у місцевого населення продук- ти харчування, одяг, медикаменти в межах особистої потреби40. Зазви- чай, такі заходи відбувались у вигляді відкритого пограбування, хоча інколи видавалися фіктивні розписки, які мали гарантувати власникам відібраного майна виплату його вартості після завершення війни. так, у офіцерів вермахту, котрі потрапили в полон, були знайдені розписки такого зразка: “я __________ прийняв від селянина __________: хлі- ба – ___ кг, корів – ___ голів, сала – ___ кг. сплачено буде після ві- йни”41. Про масштаби пограбування місцевого населення можна судити з того, що лише в перші місяці окупації від солдатів та офіцерів зі схід- ного фронту в різні населені пункти німеччини надійшло 11 600 тис. посилок із продовольством, що було відібране в українських селян42. як свідчать очевидці, німці заходили до хати і брали все, що їм подо- балося. Поруч із масовим пограбуванням індивідуального селянського майна при вступі німецьких частин та на початковому етапі окупації, активно здійснювалося й тотальне вилучення з державних та колек- тивних господарств уцілілих запасів сільськогосподарської продукції та врожаю 1941 р. так, в перші місяці окупації для задоволення по- треб вермахту з колгоспів та радгоспів україни було забрано близько 1 млн. тонн зерна43. Щоправда, представники німецької окупаційної влади розуміли не- гативний уплив таких акцій на ставлення до них місцевого населен- ня та розвиток сільського господарства загалом. З одного боку, про- довжували діяти інструкції, розіслані командуванню вермахту, котрі огляди джерел та документальні нариси 137 стосувалися забезпечення продукцією німецької армії і вказували, що “для збереження запасів у німеччині ... жити за рахунок місцевого сіль- ського господарства”44. З іншого ж, нацистське керівництво намагалося звести до мінімуму несанкціоноване пограбування, що призводило до руйнівних наслідків у сільському господарстві. З цією метою населен- ню категорично заборонялося здавати, продавати чи обмінювати про- дукти харчування без згоди керівників земельних управ та начальників районів. Військовим же частинам вермахту, згідно з особливим розпо- рядженням № 59 командуючого оперативного тилового району групи армій “Південь” від 18 серпня 1941 р., в свою чергу, заборонялося кон- фісковувати чи розбирати на запчастини сільськогосподарську техніку та інвентар машинно-тракторних станцій і майстерень, а також забира- ти чи забивати коней та іншу худобу, вилучати посівне зерно тощо45. Ці рішення роз’яснювалися в “інструкції про добування найбільшої кількості продовольства на україні” від 4 грудня 1941 р.: “Звісно, по- стачання власних військ стоїть на першому плані, однак не байдуже, яким чином це відбувається. реквізиція останньої курки психологічно також нерозумна, як нерозумно з господарської точки зору різати тіль- ки корів або різати останнього бика. Цим ми саботуємо заходи нашого власного сільськогосподарського виробництва. ніхто не думає про те, що надзвичайно зруйноване господарство цієї країни – наше господар- ство, яке повинно бути обов’язково відновлене, із засобами й запасами якого треба обходитися обережно, щоб воно було здатне постачати і в наступному році армію та надавати надлишки для німеччини”46. Проте, це була лише перша хвиля пограбування аграрного секто- ру економіки захоплених українських земель. Значно більшої шкоди зазнало сільське господарство внаслідок планомірної аграрної політи- ки німецьких загарбників. уже в перший рік окупації німці планували за рахунок східних областей забезпечити сільськогосподарською про- дукцією 2/3 потреб вермахту. За розрахунками господарського штабу “схід”, східні території мали поставити німецькій армії 4,5–5 млн. тонн зернових, 475 тис. тонн м’яса, 100 тис. тонн жирів, а також сіно, солому, овочі, фрукти, м’ясні консерви, цукор тощо. Переважна більшість цьо- го продовольства припадала на українські землі. крім того, нацистське керівництво розраховувало щороку вивозити з україни до німеччини 10-11 млн. тонн зерна, близько 400 тис. тонн олії, понад 240 тис. тонн цукру, велику кількість м’яса та інших продуктів47. для виконання означених планів поставок сільськогосподарської продукції до вермахту та німеччини було створено низку підпорядко- ваних рейхсміністру а. розенбергу господарських організацій. Провід- не місце серед них займали Центральне торгівельне товариство “схід”, товариство з використання сільськогосподарських ресурсів україни та ін. Безпосередньо на місцях такі організації діяли через численні ба- огляди джерел та документальні нариси138 гатогалузеві бюро чи контори із заготівлі сільськогосподарської про- дукції – у містах, районних та обласних центрах і збирально-заготі- вельні пункти – у селах. Це давало можливість шляхом різноманітних податків та стягнень, а також при забороні вільної торгівлі та обміну вилучати у населення окупованих областей основну частину сільсько- господарської продукції. у результаті діяльності злагодженої системи пограбування насе- лення, а також тотальної конфіскації продуктів сільськогосподарського виробництва у громадських господарствах та державних маєтках, ні- мецьким окупантам удавалося здійснювати планові поставки продукції як військовим частинам вермахту, так і цивільному населенню німеч- чини. так, лише Центральне торгівельне товариство “схід” за період з липня 1941 р. до березня 1944 р. з окупованих східних областей пе- редало 9 200 тис. тонн зерна, 622 тис. тонн м’яса та м’ясних виробів, 950 тис. тонн олійних культур, 208 тис. тонн масла, 400 тис. тонн цу- кру, 2 500 тис. тонн фуражу, 3 500 тис. тонн картоплі, 141 тис. тонн насіння, 1 075 млн. штук яєць та 1 200 тис. тонн інших сільськогоспо- дарських товарів48. усього ж на середину 1943 р. з окупованих територій срср було вивезено 71,1 % наявної кількості продовольства, з якого близько 95 % припадало на українські землі. Зокрема, до початку березня 1943 р. з україни на потреби східного фронту та цивільного населення німеч- чини було відправлено 3,46 млн. тонн зерна та борошна, 80 тис. тонн бобових культур, 610 тис. тонн соняшникового насіння, 260 тис. тонн великої рогатої худоби та м’яса, 8 тис. тонн свійської птиці, 6 тис. тонн риби, 35 тис. тонн масла, 4,5 тис. тонн меду, 230 тис. тонн ово- чів, 450 тис. тонн картоплі, 10 тис. тонн фруктів, 90 тис. тонн цу- кру, 10 тис. тонн повидла, 400 тис. тонн сіна, 310 тис. тонн соломи, 90 тис. тонн дрібного насіння, 250 тис. тонн пива, 70 тис. тонн спирту, 5,1 тис. тонн бавовни, 5 тис. тонн вовни, 5,5 тис. тонн льону та коно- пель, 320 млн. штук яєць49. таким чином, характерною рисою нацистського окупаційного ре- жиму на території україни впродовж 1941-1944 рр. була необмежена експлуатація та пограбування місцевого населення. Поєднуючи загра- вання з селянством шляхом обіцянок і заохочень – з одного боку, та терор і тиск шляхом штрафів та покарань – з іншого, окупаційна влада намагалася максимально використати сільськогосподарський потенціал захоплених регіонів. як наслідок, українські селяни були перетворе- ні на дешеву та безправну робочу силу, існування якої було можливе лише за умови забезпечення ними потреб та інтересів третього рейху. 1 глушенок н. м. насильницька депортація селянства україни на роботи до німеччини (1941–1944) / н. м. глушенок // Вісник київського огляди джерел та документальні нариси 139 національного університету імені тараса Шевченка. історія. – 2003. – Вип. 68– 70. – с. 27–30; добров П. В., тарнавський І. С. Провал фашистських планів встановлення “нового аграрного порядку” в окупованому донбасі у 1941– 1943 роках / П. В. добров, і. с. тарнавський // нові сторінки історії донбасу: статті. кн. 7. – донецьк, 1999. – с. 91–100; лаврищук В. І. до питання про аграрну політику фашистів в західних областях україни / В. і. лаврищук // сторінки воєнної історії україни: Зб. наук. статей. – к., 2001. – Вип. 5. – с. 132–135; нестеренко В. а. аграрні перетворення окупаційних властей у військовій зоні україни, 1941–1943 рр. / В. а. нестеренко // сторінки воєнної історії україни: Зб. наук. статей. – к., 2004. – Вип. 8. – Част. 1. – с. 279–298; Перехрест О. г. українське село в 1941–1945 рр.: економічне та соціальне становище / о. г. Перехрест. – Черкаси, 2011. – с. 146–291; Потильчак О. В. трудові ресурси цивільного населення україни і система примусової праці в часи німецької окупації / о. В. Потильчак // україна в другій світовій війні: погляд з ХХі ст. історичний нарис у 2-х кн. – кн. 2. – к., 2011. – с. 92–126; романюк І. м. українське село в роки німецької окупації / і. м. романюк // сторінки воєнної історії україни: Зб. наук. статей. – к., 2002. – Вип. 6. – с. 201–203; Слободянюк м. селяни україни під нацистським окупаційним режимом 1941–1944 рр. (на матеріалах південних областей) / м. слободянюк // київська старовина. – 2000. – № 2. – с. 44–57. 2 Власенко С. І. аграрна політика німецьких властей у військовій зоні україни на початковому етапі окупації (вересень 1941 – лютий 1942 рр.) / с. і. Власенко // історичний журнал. – 2004. – № 6–7. – с. 65–70; Її ж. Проведення аграрної реформи нацистською окупаційною владою як засіб впливу на українське селянство (1941–1944 рр.) / с. і. Власенко // україна у другій світовій війні: джерела та інтерпретації (до 65-річчя Великої Перемоги). матеріали міжнародної наукової конференції. – к., 2011. – с. 343–349; Її ж. реформування німецькими окупантами аграрного сектору економіки україни (на матеріалах військової зони україни) / с. і. Власенко // сторінки воєнної історії україни: Зб. наук. статей. – к., 2005. – Вип. 9. – Част. 2. – с. 163–172; Її ж. ставлення сільського населення україни до німецької окупаційної влади (1941–1944 рр.) / с. і. Власенко // соціальна історія. – Вип. ііі. – 2008. – с. 84– 91 та ін. 3 Преступные цели – преступные средства. документы об оккупационной политике фашистской германии на территории срср (1941–1944 гг.). – м., 1963. – с. 32–33. 4 там само. – с. 28–29. 5 державний архів сумської області (далі – держархів сумської обл.), ф. р-1947, оп. 1, спр. 2, арк. 19. 6 державний архів луганської області (далі – держархів луганської обл.), ф. р-1307, оп. 1, спр. 268, арк. 47. 7 Центральний державний архів громадських об’єднань україни (далі – Цдаго україни), ф. 166, оп. 2, спр. 5, акр. 1. 8 кучер В., Стефанюк г. окупаційний режим в дистрикті “галичина” / В. кучер, г. стефанюк // україна в другій світовій війні: погляд з ХХі ст. історичні нариси в 2-х книгах. – кн. 1. – с. 402. 9 державний архів Чернігівської області (далі – держархів Чернігівської обл.), ф. р-4745, оп. 1, спр. 2, арк. 51; державний архів Харківської області (далі – держархів Харківської обл.), ф. р-3224, оп. 1, спр. 2, арк. 16; історія огляди джерел та документальні нариси140 української рср. у 8-ми т. / За ред. а. г. Шевельєва. – т. 7 (1941–1945 рр.). – к., 1977. – с. 152. 10 держархів Харківської обл., ф. р-3133, оп. 1, спр. 6, арк. 35. 11 державний архів донецької області (далі – держархів донецької обл.), ф. р-1786, оп. 1, спр. 1, арк. 5. 12 держархів Харківської обл., ф. р-3133, оп. 1, спр. 6, арк. 35. 13 гальчак С. Політика румунської окупаційної влади на території Північної трансністрії / с. гальчак // архіви окупації. 1941–1944. – к., 2006. – с. 843. 14 держархів сумської обл., ф. р-2204, оп. 1, спр. 1, арк. 12; держархів донецької обл., ф. р-1739, оп. 1, спр. 4, арк. 1. 15 Центральний державний архів вищих органів влади та управління україни (далі – ЦдаВо україни), ф. кмФ-8, оп. 1, спр. 12, арк. 132. 16 держархів сумської обл., ф. р-2173, оп. 1, спр. 6, арк. 20. 17 Загорулько м. м., Юденков а. Ф. крах плана “ольденбург”/ м. м. Заго- рулько, а. Ф. Юденков. – м., 1980. – с. 277. 18 нарада при слов’янському земельному відділі // донецька газета. – слов’янськ. – 1942. – 8 листопада. 19 держархів луганської обл., ф. р-1702, оп. 1, спр. 1, арк. 7; ф. р-1307, оп. 1, спр. 96, арк. 28. 20 держархів луганської обл., ф. р-1772, оп. 1, спр. 4, арк. 115, 116, 128; спр. 19, арк. 17-19, 29, 36; держархів сумської обл., ф. р-2446, оп. 1, спр. 3, арк. 1; Загорулько м. м., Юденков а. Ф. Згадана праця. – с. 280. 21 Цдаго україни, ф. 57, оп. 4, спр. 38, арк. 2. 22 ЦдаВо україни, ф. кмФ-8, оп. 2, спр. 177, арк. 43. 23 Згідно положення, затвердженого... // Вісті Прилуччини. – Прилуки. – 1942. – 20 листопада. 24 держархів Чернігівської обл., ф. р-3369, оп. 1, спр. 1, арк. 34; р-3460, оп. 1, спр. 4, арк. 28; ф. р-3516, оп. 1, спр. 1, арк. 66. 25 коваль м. В. україна у другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939–1945 рр.) / м. В. коваль. – к., 1999. – с. 179. 26 Цдаго україни, ф. 62, оп. 1, спр. 221, арк. 13. 27 ЦдаВо україни, ф. 4620, оп. 3, спр. 344, арк. 1-2. 28 Брицький П. П. україна у другій світовій війні (1939–1945 рр.) / П. П. Брицький. – Чернівці, 1995. – с. 57; гальчак С., Пастушенко т., Шев ченко м. українські робітники нацистської німеччини: вербування, примусова праця, репатріація / с. гальчак, т. Пастушенко, м. Шевченко // україна в другій світовій війні: погляд з ХХі ст. історичні нариси в 2-х книгах. – кн. 2. – с. 60; кентій а. В. антифашистський партизанський рух в україні 1941–1944 рр. у світлі нових документів / а. В. кентій // друга світова війна і україна. матеріали наукової конференції (27–28 квітня 1996 р.). – к., 1996. – с. 138; коваль м. В. україна у другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939–1945 рр.) / м. В. коваль. – к., 1999. – с. 182–183; кучер В. І., Чернега П. м. україна у другій світовій війні (1939–1945): Посібн. для вчителя / В. і. кучер, П. м. Чернега. – к., 2004. – с. 259; Перковський а. л., Пирожков С. І. демографічні втрати народонаселення української рср у 40-х рр. / а. л. Перковський, с. і. Пирожков // український історичний журнал. – 1990. – № 2. – с. 16. 29 держархів сумської обл., ф. р-2446, оп. 1, спр. 2, арк. 28. 30 Цдаго україни, ф. 166, оп. 3, спр. 147, арк. 44. 31 ЦдаВо україни, ф. 4620, оп. 3, спр. 240, арк. 30. огляди джерел та документальні нариси 141 32 Цдаго україни, 1. 166, оп. 2, спр. 5, арк. 33; держархів донецької обл., ф. р-1820, оп. 1, спр. 15, арк. 44. 33 держархів Харківської обл., ф. р-3224, оп. 1, спр. 2, арк. 81; держархів Чернігівської обл., ф. р-3516, оп. 1, спр. 1, арк. 13. 34 Шлях до вільного одноосібного селянського господарства // Вісті При- луч чини. – Прилуки. – 1942. – 20 березня. 35 Цдаго україни, 1. 166, оп. 2, спр. 5, арк. 60, 63, 65–67, 68. 36 держархів Харківської обл., ф. р-3224, оп. 1, спр. 2, арк. 7; ф. р-3349, оп. 1, спр. 2, арк. 38; держархів донецької обл., ф. р-1820, оп. 1, спр. 15, арк. 41. 37 Цдаго україни, ф. 166, оп. 2, спр. 5, арк. 2, 7; держархів донецької обл., ф. р-1772, оп. 1, спр. 4, арк. 4; держархів сумської обл., ф. р-2203, оп. 1, спр. 2, арк. 8; ф. р-2943, оп. 1, спр. 52, арк. 2; держархів Харківської обл., ф. р-2985, оп. 1, спр. 5, арк. 6; ф. р-3131, оп. 1, спр. 1, арк. 51; держархів Чернігівської обл., ф. р-3003, оп. 1, спр. 5, арк. 5; ф. р-3092, оп. 1, спр. 63, арк. 2; Вєтров І. Фінансово-економічна політика окупаційної влади в україні / і. Вєтров // україна в другій світовій війні: погляд з ХХі ст. історичні нариси в 2-х книгах. – кн. 1. – с. 469. 38 Цдаго україни, ф. 166, оп. 2, спр. 5, арк. 7 та зв. 39 держархів Харківської області, ф. р-2985, оп. 3, спр. 9, арк. 8. 40 ЦдаВо україни, ф. 4620, оп. 3, спр. 246, арк. 4. 41 там само, арк. 59. 42 коваль м. В. Згадана праця. – с. 221. 43 там само. – с. 222. 44 ЦдаВо україни, ф. 4620, оп. 3, спр. 246, арк. 5. 45 там само, ф. кмФ-8, оп. 2, спр. 148, арк. 270-271. 46 немятый В. н. В борьбе за срыв грабительских планов фашистской германии / В. н. немятый. – к., 1982. – с. 123–124. 47 Цдаго україни, ф. 57, оп. 4, спр. 104, арк. 2–3; Потильчак О. “новий порядок” в окупованій україні (1941–1944) / о. Потильчак // Пам’ять століть. – 1999. – № 1. – с. 97. 48 нюрнбергский процесс над главными немецкими военными преступ- никами. – т. 3. – м., 1958. – с. 509. 49 україна у другій світовій війні у документах. Зб. нім. архівних мате- ріалів / В. косик. – т. 3. – львів, 1999. – с. 133–134. на базе документальных материалов государственных архивных учреж- дений украины исследовано политику оккупационной власти, направленную на использование сельского хозяйства и трудовых ресурсов украинского села на протяжении 1941–1944 гг. Ключевые слова: Великая отечественная война, оккупационный режим, сельское хозяйство, трудовые ресурсы, крестьянство. On the base of documental materials of the State archival institutions of Ukraine the author researches the policy of occupation power, directed to the using of agriculture and human resources of Ukrainian village during 1941–1944. Key words: the Great Patriotic War; the occupation regime; the agriculture resources; the human resources; the country people.

Методи та форми використання нацистською окупаційною владою трудових ресурсів українського села (1941–1944 рр.)

Репозитарії

Схожі ресурси