Сутність фінансової стабільності банку: термінологія і систематизація

Данное исследование имеет целью усовершенствовать понятийный аппарат банковской системы государства и экономики в целом, а также снять неоднозначность и путаницу в подходах к пониманию разных категорий, в частности "финансовой стабильности банка"....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Фалюта, А.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2007
Назва видання:	Культура народов Причерноморья
Теми:	Проблеми финансов, бухгалтерского учета и аудита в современных условиях – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97971
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Сутність фінансової стабільності банку: термінологія і систематизація / А.В. Фалюта // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 103. — С. 250-253. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-97971
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-979712016-04-06T03:02:18Z Сутність фінансової стабільності банку: термінологія і систематизація Фалюта, А.В. Проблеми финансов, бухгалтерского учета и аудита в современных условиях – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Данное исследование имеет целью усовершенствовать понятийный аппарат банковской системы государства и экономики в целом, а также снять неоднозначность и путаницу в подходах к пониманию разных категорий, в частности "финансовой стабильности банка". Дане дослідження має на меті удосконалити понятійний апарат банківської системи держави і економіки в цілому, а також зняти неоднозначність та плутанину у підходах до розуміння різних категорій, зокрема "фінансової стабільності банку". 2007 Article Сутність фінансової стабільності банку: термінологія і систематизація / А.В. Фалюта // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 103. — С. 250-253. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97971 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми финансов, бухгалтерского учета и аудита в современных условиях – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблеми финансов, бухгалтерского учета и аудита в современных условиях – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Проблеми финансов, бухгалтерского учета и аудита в современных условиях – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблеми финансов, бухгалтерского учета и аудита в современных условиях – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Фалюта, А.В. Сутність фінансової стабільності банку: термінологія і систематизація Культура народов Причерноморья
description	Данное исследование имеет целью усовершенствовать понятийный аппарат банковской системы государства и экономики в целом, а также снять неоднозначность и путаницу в подходах к пониманию разных категорий, в частности "финансовой стабильности банка".
format	Article
author	Фалюта, А.В.
author_facet	Фалюта, А.В.
author_sort	Фалюта, А.В.
title	Сутність фінансової стабільності банку: термінологія і систематизація
title_short	Сутність фінансової стабільності банку: термінологія і систематизація
title_full	Сутність фінансової стабільності банку: термінологія і систематизація
title_fullStr	Сутність фінансової стабільності банку: термінологія і систематизація
title_full_unstemmed	Сутність фінансової стабільності банку: термінологія і систематизація
title_sort	сутність фінансової стабільності банку: термінологія і систематизація
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2007
topic_facet	Проблеми финансов, бухгалтерского учета и аудита в современных условиях – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/97971
citation_txt	Сутність фінансової стабільності банку: термінологія і систематизація / А.В. Фалюта // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 103. — С. 250-253. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT falûtaav sutnístʹfínansovoístabílʹnostíbankutermínologíâísistematizacíâ
first_indexed	2025-07-07T05:51:16Z
last_indexed	2025-07-07T05:51:16Z
_version_	1836966192135274496
fulltext	Фалюта А.В. СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ БАНКУ: ТЕРМІНОЛОГІЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ 250 Фалюта А.В. СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ БАНКУ: ТЕРМІНОЛОГІЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Постановка проблеми Поступальний розвиток України вимагає створення умов стабільного та динамічного зростання націо- нальної економіки. Значна роль у цих процесах належить банківській системі, за допомогою якої досягаєть- ся цінова стабілізація, задоволення потреб економіки в кредитних ресурсах, пожвавлюється ділова актив- ність. Саме від банків, від їх фінансового стану значною мірою залежить швидкість, якість і широта еконо- мічного зростання. Управління фінансовою стабільністю банків має надзвичайно велике значення для економіки країни і її трактування викликає щораз більшої уваги. Наявність виваженого, обґрунтованого та професійного підходу до визначення суті фінансової стабільності банку, який спирається на певну науково-теоретичну базу є на- гальною необхідністю. Хоча дана категорія сьогодні широко використовується у науці та практиці, вона все ще не має чіткого визначення і часто ототожнюється з ліквідністю, стійкістю, прибутковістю... Це призво- дить до неоднозначності трактувань норм законодавства, коментарів фахівців і підкреслює гостру актуаль- ність даної проблеми у діловому та науковому світі. Аналіз останніх досліджень і публікацій Велике значення розв’язання питання фінансової стабільності банків для України зумовило постійну увагу наукових кіл до різних її аспектів. Важливий внесок до визначення суті фінансової стабільності банку зроблено працями Кочеткова В.М., Мороза А.М., Пантелєєва В.П., Петриненко Л.Ю., Примостки Л.О., Ра- євського К.Є., Распутіної Л., Савлука М.І., Фоміна В., Халяви С.П. та ін. Вивчення праць вищеназваних вчених дозволяє ґрунтовно підійти до з’ясування сутності поставленого наукового завдання, а також вияви- ти питання, що залишились невисвітленими. Виділення невирішених завдань Незважаючи на важливість даної проблематики для науки і практики, проблема визначення суті фінан- сової стабільності банку залишається невирішеною. Серед науковців немає єдиного підходу та узгодженос- ті не лише до з’ясування суті, а й чинників, які впливають на дану категорію. Невпорядкованість понятій- ного апарату, плутанина у підходах, ототожнення різних фінансових категорій, які такими не є, спонукали нас до вирішення даного завдання. Постановка завдання Дане дослідження має на меті удосконалити понятійний апарат банківської системи держави і економі- ки в цілому, а також зняти неоднозначність та плутанину у підходах до розуміння різних категорій, зокрема “фінансової стабільності банку”. Для реалізації зазначеної мети в роботі вирішуються такі основні завдан- ня: • з’ясувати економічну природу фінансової стабільності банків, її суть та значення; • розглянути співвідношення фінансової стабільності із стійкістю, сталістю та надійністю; • дослідити основні підходи до визначення суті фінансової стабільності банку; • сформувати і обґрунтувати власне визначення даної категорії. Виклад основного матеріалу Проблема визначення суті стабільності з’явилась порівняно недавно, і залишається нерозв’язаною до- тепер. У кінці XIX століття, зокрема у 1882 році видав свій доповнений тлумачний словник Володимир Іва- нович Даль [1]. У цьому словнику такого терміну як стабільність, взагалі не подано, що свідчить про неза- стосовуваність його у даній епосі. У словниках кінця XX століття цей термін уже використовується, але чі- ткого визначення не подано до сьогодні. Так “Словник української мови” Білодіда І.К. (1978 рік), як і усі сучасні тлумачні словники, навпроти “стабільний” наводить лише декілька слів, а саме – сталий, незмінний, стійкий [2]. Не подано жодного іншого пояснення, жодного прикладу використання у різних сферах. Таке ж “скупе” визначення стабільності дають сучасні словники: Великий тлумачний словник сучасної української мови Бусела В.Т. (2001 рік); Новий тлумачний словник української мови Яременко В.В. та Слі- пушко О.М. (2001 рік); Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера Дяківа Р. (2000 рік) та багато ін- ших. Усюди навпроти стабільний – стійкий, постійний, сталий – три-чотири терміни без будь-яких пояс- нень. Зрозуміти суть стабільності можна хіба що із значення цих понять, які усюди подаються практично однаково, без будь-яких доповнень. Розглянемо, згадувані терміни, через які подано стабільність. Отже, “сталий – який не змінюється, збе- рігає той самий склад, розмір, однакову форму, величину і т. ін.; незмінний, постійний; який не знає коли- вань, не піддається змінам; стійкий [3, с.1185]. Терміну “стійкий” дається інше визначення [3, 1185], а саме “стійкий – здатний твердо стояти, триматися, не падаючи, не коливаючись; протилежний до хисткий”. На- дійний, у свою чергу, це той [4], “…який викликає повне довір'я, на якого цілком можна покластися, який відповідає своєму призначенню, забезпечує досягнення мети; перевірений”. У Великому тлумачному словнику сучасної української мови онлайн [4] беремо визначення стабільнос- ті. Стабільність – властивість за значенням стабільний. Стабільний – сталий, незмінний, стійкий; стабільні ціни, стабільність правопису. Аналогічне тлумачення дає Дяків Р. [5], який відзначає – стабільний (лат. stabilis) – міцний, стійкий, постійний, сталий. Алексеєнко Л.М. у своєму економічному словнику дає насту- пне тлумачення [6] – стабільний – стійкий, постійний, утверджений на визначеному рівні, який (що) не змі- нюється. Проблемы финансов, бухгалтерского учета и аудита в современных условиях – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 251 Стабільність ототожнюють із цими термінами, оскільки часто вони виступають синонімами, проте це не завжди так. На нашу думку, стабільність все ж має свої, відмінні риси (ознаки), хоча й багато спільного. Не можемо погодитись із тезою “стабільний – значить незмінний” оскільки існує “стабільний, поступаль- ний розвиток чого-небудь, наприклад економіки”, що означає змінюваність певних процесів, величин і по- казників. Незмінний – є стабільним, проте стабільний далеко не завжди є незмінним, хоча й може ним бути. “Стабільний – сталий”. “Сталий” трактується як такий, що не змінюється, зберігає той самий склад, розмір; незмінний; який не знає коливань; твердий, непохитний тощо. Аналогічно до попередньо сказаного, сталий є стабільним, проте стабільний може бути і не сталим. Наприклад, стабільність грошової одиниці, не означає повної відсутності інфляції в економіці. Щодо непохитності, то система чи тіло буде стабільним, навіть якщо відхилення існують, і будуть в одну чи іншу сторону незначними. Проте й значні зміни не ви- ключають стабільності, якщо вони відбуваються в одному (позитивному для об’єкта) напрямі, наприклад стабільний приріст прибутку. Близькою до категорії “стабільність” є “стійкість”. Незважаючи на всю схожість цих понять, вони все ж є різними. Стабільність передбачає наявність певного строку використання чи функціонування, наприклад банку і, пов’язану з ним динаміку його розвитку. Банк що стабільно розвивається ніколи не буде мати різ- ких підйомів чи спадів. У свою чергу стійкість – це здатність протистояти внутрішнім та зовнішнім деста- білізуючим чинникам, вона не передбачає терміну функціонування чогось, це здатність протистояти внут- рішнім та зовнішнім дестабілізуючим чинникам зараз, тепер, в цей момент. Стійкість є однією зі складових, що забезпечує стабільність. Проте можна сказати, що стійкість у часі є стабільністю. Дуже тісно із “стабільністю” співвідноситься “надійність”. Її розуміють як здатність об’єктів, товарів зберігати належні властивості, безвідмовно діяти, виконувати покладені функції на протязі заданого термі- ну. Це визначення надійності повністю відповідає стабільності і абсолютно не суперечить їй. Проте, банк який має у портфелі значну частку кредитів з підвищеною нормою ризиків, вважатись надійним не може. У той же час, якщо ризик не настає, або його доля незначна, банк може і буде стабільно функціонувати. Отже, надійність, як і попередні поняття, є складовою стабільності. Усі ці поняття є внутрішніми складовими і забезпечують стабільність кого- чи чого-небудь. Проте сама стабільність є значно ширшою, вона стоїть над ними. Стабільність є феноменальною інтегральною катего- рією, адже включаючи усі властивості складових, які її утворюють – незмінюваність, непохитність, твер- дість, стійкість, сталість – вона має свої, відмінні від них властивості – здатність змінюватись, відхилятись від заданих параметрів, розвиватись. Про стабільність можна говорити лише за наявності такого чинника як час. Стабільність слід розглядати у різних сферах і щодо різних об’єктів. Стабільність грошового обігу – стан грошового обігу, який характеризується: стабільністю всіх видів цін і тарифів; повним задоволенням платоспроможного попиту на товари і послуги; формуванням грошових накопичень і заощаджень пропор- ційно до темпів зростання суспільного виробництва; швидкістю обігу грошей, адекватною швидкості това- рного обороту й обороту виробничих фондів [7]. Стабільність цін – ситуація на ринку, за якої темпи інфляції настільки незначні, що не зумовлюють зро- стання цін на товари і послуги [8]. Стабільність грошей – сталість купівельної спроможності грошових зна- ків упродовж відносно тривалого періоду [7]. Стабільність курсу – міра сприймання курсом цінного паперу коливань попиту і пропозиції [6]. Близькою до стабільності є фінансова самостійність – спроможність під- приємства забезпечити свій економічний розвиток, орієнтуючись на використання переважно власних дже- рел формування фінансових ресурсів, що мінімізує загрозу його банкрутства [7], а значить – підвищує ста- більність. Розглядаючи стабільність в економіці, слід подати широке тлумачення стабілізації (лат. stabilis) [6]. Під нею розуміють поступове поліпшення економічного розвитку після виходу країни з кризового стану, що проявляється у зростанні виробництва сукупного ВВП, суспільних благ і національного доходу на душу на- селення, підвищення ділової активності, зменшення безробіття, збільшення попиту і пропозиції та ринку споживчих товарів, зміцненні національної валюти і фінансово-кредитної системи тощо. Стабілізація еко- номіки – це гальмування, зупинення економічного спаду, інфляційних процесів, закріплення і підтримка показників функціонування економіки на певному рівні, оздоровлення господарства [8]. Таким чином, стабільність в економіці зовсім не означає сталості і незмінності. Навпаки, вона вимагає постійного руху, динаміки, розвитку. Це пояснюється особливостями функціонування економічних суб’єктів, у т. ч. банків. Сталість і незмінність, на фоні загальносвітового економічного розвитку націона- льних економік та банківських структур, веде до погіршення показників у порівнянні з конкурентами. Лише певна динаміка розвитку може забезпечити стабільність функціонування банку в існуючому середовищі. Фінансову стабільність можна також вивести через нестабільність. Алексеєнко Л.М. у своєму економі- чному словнику [6, с.211] дає визначення фінансової нестабільності. Проте і він не розрізняє окремо понять фінансової стабільності і стійкості, адже відразу після терміна “нестабільність” у дужках подається “нестій- кість”. Використовуючи принцип протилежності, виведемо фінансову стабільність, під якою, згідно даного підходу, слід розуміти відсутність макрофінансових диспропорцій, шокових станів і панік у кредитно- фінансовій сфері економіки. Вона тісно пов’язана з економічною і політичною стабільністю як у країні, так і у світі. Серед характерних ознак фінансової стабільності слід виділити: довіру громадян (фізичних осіб) до кредитно-фінансової системи країни; стабільність національної валюти; відсутність бюджетного дефіциту чи надзвичайно низький його рівень; низький рівень інфляції; абсолютну заборону використання друкарсь- Фалюта А.В. СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ БАНКУ: ТЕРМІНОЛОГІЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ 252 кого верстата для покриття дефіциту бюджетів (державного і регіональних рівнів); 6) мінімальний витік ка- піталу за кордон або ж навіть його притік; 7) наявність ефективного механізму перерозподілу вільних гро- шових коштів на потреби виробництва через систему фінансових ринків; сприятливий інвестиційний клімат за наявності джерел для довгострокового фінансування. Дослідивши суть стабільності взагалі та зокрема суть фінансової стабільності, перейдемо до з’ясування суті безпосередньо фінансової стабільності банку. Як і стабільність загальну, фінансову стабільність банку як окрему категорію не виділяє практично ніхто. У літературі в тлумаченнях використовують термін фінан- сова стійкість чи надійність банку, а стабільність трактують лише як їх синонім. Надзвичайно рідко можна знайти трактування фінансової стабільності банку без прив’язки до стійкості чи надійності у дужках. Тим часом безпосередньо сам термін “фінансова стабільність банку” використовується значно ширше за стій- кість. Трактування стабільності банку знаходимо у Пантелєєва В.П. та Халяви С.П., які зазначають: “загальна стабільність як економіки країни, так і окремих підприємств, у тому числі і банків, передбачає такий рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходження коштів над їх витратами” [9, с.32]. Вони наводять поняття стабільність, стійкість, надійність, міцність (безпека), ліквідність, проте не конкре- тизують чим саме вони різняться. Часто “стабільність” і “стійкість” підміняються, що свідчить про нечіт- кість виділення цих понять. Виділяє фінансову стабільність банку також Савлук М.І. [10], він трактує її як здатність виконувати бі- льшість обов’язкових економічних нормативів. Проте, як свідчить уже наступне речення: “найважливішими економічними нормативами, які характеризують фінансову стійкість банку…” він не розрізняє понять “стабільність” і “стійкість” і трактує їх як синоніми. У цілому, дослідники під фінансовою стабільністю ба- нку розуміють здатність підтримувати ліквідність, платоспроможність, прибутковість, тощо, проте чим від- різняються дані категорії від фінансової стабільності банку не подає практично ніхто. Проаналізувавши підходи та суперечності до визначення суті фінансової стабільності банку, а також проаналізувавши ознаки, пропонуємо власне її визначення, яке враховує передовий досвід вітчизняної нау- ки і практики та має на меті його удосконалити. Таким чином фінансова стабільність банку, у широкому розумінні, це системна інтегральна характеристика, що відображає здатність банківської установи зберігати протягом тривалого періоду часу, у визначених межах, значення всіх фінансових параметрів системи. На сьогоднішній день основна проблема стабільності банків пов’язана з нестабільною економікою України, яка робить тільки перші кроки у напрямку відкритого суспільства з метою знайти своє місце у сві- тогосподарських відносинах. Ця проблема визначається насамперед нестабільністю економічного середо- вища, яке оточує банк [11, с.37]. Таким чином, категорія “фінансова стабільність банку” відображає фінан- совий стан банківської установи в існуючому середовищі, до основних параметрів якого належать: соціаль- но-політична ситуація в країні, загальноекономічний стан держави, стан фінансового ринку та внутрішня стабільність банківської установи. Висновки Незважаючи на усю складність визначення, фінансова стабільність банку є необхідною складовою по- нятійного апарату не лише банківської системи, а й економіки в цілому. Ця категорія широко використову- ється як у науці, так і в практиці. Низка законів та нормативно-правових актів направлені саме на забезпе- чення стабільності кожного окремого банку, банківської системи та економіки в цілому. На часі запрова- дження на законодавчому рівні визначення фінансової стабільності банку, яке сприятиме нормуванню по- нятійного апарату і забезпечить чіткість трактування низки нормативно-правових актів. Джерела та лiтература 1. Толковый словарь живаго великорускаго языка. Владимир Иванович Даль. Второе издание, исправлен- ное и значительно умноженное по рукописи автора. Томь четвертый. P–V. Издание книгопродавца- типографа Вольфа М.О. – Москва. – 1882. 2. Словник української мови. / Голова ред. колегії Білодід І.К. / Том 9. С. – Київ. – Вид-во “Наукова дум- ка”. – 1978. – 11 294 слова. 3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад і голов. ред. Бусел В.Т. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 1140 с. 4. Великий тлумачний словник сучасної української мови онлайн. Базується на 2-ому виданні ВТС СУМ / Голов. ред. Бусел В.Т., редактори-лексикографи: Бусел В.Т., Василега-Дерибас М.Д., Дмитрієв О.В., Латник Г.В., Степенко Г.В. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2005. – 1728 с. // www.slovnyk.net 5. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера. Під ред. Дяківа Р. – К.: “Книгодрук”. 2000. – 703 с.; 6. Алексеєнко Л.М., Олексієнко В.М., Юркевич А.І. Економічний словник: банківська справа, фондовий ринок (українсько-англійсько-російський тлумачний словник). – К.: Видавничий будинок “Максимум”; Тернопіль: “Економічна думка”, 2000. – 592 с.. 7. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 3-тє вид., випр. та доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 587 с.. 8. Економічна енциклопедія // Бібліотека Воєводіна // електронна книга // www.enbv.narod.ru/text/Econom/encyklo/str/E-766.html 9. Пантелєєв В.П., Халява С.П. Фінансова стійкість комерційного банку: проблеми регулювання // Банків- ська справа. – 1996. – №1. – с. 32-39. http://www.slovnyk.net http://www.enbv.narod.ru/text/Econom/encyklo/str/E-766.html Проблемы финансов, бухгалтерского учета и аудита в современных условиях – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 253 10. Стабільність банків і механізм її забезпечення // Библиотека Воеводина // Гроші та кредит / за ред. Са- влука М.І. // www.enbv.narod.ru/text/Econom/savluk/str/73.html - 05.01.2006. 11. Кочетков В.М. Забезпечення фінансової стійкості сучасного комерційного банку: теоретико- методологічні аспекти: Монографія. – К.: КНЕУ, 2002. – 238с. Хохич Д. Г. ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУЦІЙ ТА ІНСТИТУТІВ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ В ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ Проблеми постсоціалістичної трансформації, які довгий час знаходилися на периферії економічної думки (в силу відомих причин), опинилися в центрі уваги світової когорти вчених-економістів. З часів роз- паду Радянського Союзу актуальними стали три групи соціально-економічних проблем, навколо яких роз- горнулися дискусії. По-перше, проблеми лібералізації та макроекономічної стабілізації. За своїм змістом – це різнопланові проблеми, але історично вони виявилися нерозривно пов’язаними. Криза системи в більшості країн співпала з фінансово-бюджетною кризою, і задачі переходу до ринкового ціноутворення, по суті, виявилися іншою стороною проблеми зупинки інфляції. В принципі цей тип проблем був доволі добре вивчений економічною наукою ХХ століття – як на модельному рівні, так і з точки зору конкретного досвіду різних країн, успішно чи безуспішно, вирішувавших задачі подолання дирижизму та інфляції. По- друге, самостійною проблемою залишались можливості і перспективи економічного росту. Особливе зна- чення цьому питанню придавали: необхідність корінної структурної трансформації господарської системи посткомуністичних суспільств, способи адаптації індустріальних економік до постіндустріальних вимог, а також принципова здатність тієї чи іншої країни “східного блоку” наздогнати з часом розвинуті країни за рівнем свого економічного розвитку і добробуту населення. По-третє, інституціональні проблеми, тобто формування дієздатних інститутів “ринкового зразку” на руїнах “загальнонародного” монополізму. Задачі, зводились до створення дієвих інститутів, необхідних для функціонування створюваної ринкової системи: нове законодавство, система корпоративного управління, включаючи сучасні методи бухгалтерського обліку і звітності, а також державні інститути, такі як центральний банк, система страху- вання, пенсійного забезпечення, державних фінансів, тощо. Відносно легко демонтувати командну систему, якщо на меті заміна її ринковою економікою. Також легко взяти на себе права власності і управляти діючими інститутами. Але домогтися, щоб ці інститути працювали ефективно, складніше, і вже зовсім не- просто – домогтися їх готовності адаптуватися до нових реалій і вимог. Перехід до соціально-орієнтованої ринкової економіки – важкий і тривалий процес. Трансформація інститутів командно-адміністративної сис- теми і створення ринкових інститутів потребує часу, при цьому, люди повинні пристосуватися до нових умов, стимулів і обмежень. Висунута в 1950 році Арменом Алчіяном еволюційна гіпотеза припускає, що завдяки природному від- бору конкуренція повинна ліквідувати більш слабкі інститути і сприяти виживанню тих інститутів, які є більш ефективними в даному середовищі. Пізніше в 1973 році американські економісти Дуглас Норт і Ро- берт Томас запропонували розглядати інститути як детермінуючі фактори економічного процесу, а зміни у співвідношенні цін – як джерело інституціональних змін і трансформацій в цілому. Тоді вони обґрунтову- вали свою точку зору тим, що зміни цінових пропорцій дають поштовх до створення більш ефективних ін- ститутів. За Д. Нортом інститути – це набір формальних правил, неформальних обмежень і механізмів їх приму- сового здійснення. Отже, вони задають структуру спонукальних мотивів людської взаємодії будь-то в політиці, соціальній сфері чи економіці. Інституціональні зміни визначають те, як суспільства розвиваються в часі, і таким чином є ключем до розуміння історичних змін.1 Тим самим вони приводять до виникнення стимулів до обміну, будь-то обмін політичний, соціальний чи економічний. Якщо інститути – це загальні “правила гри” (як формальні так і неформальні), то інституції можуть виступати аналогом “організації”, тобто колективних взаємодій учасників соціально-економічного простору. Але будь-яка організація, за ви- значенням У. Меклінга і М. Дженсена, це “мережа контрактів” (явних і неявних). Звідси логічно слідує, що угоди, контракти, трансакції є інституціями особливого роду. Інститути створюють рамки обмежень функціонування формальних інституцій, визначаючи при цьому границі взаємодії учасників між собою. Подібно інститутам, інституції структурують взаємовідносини між людьми. В сутності, якщо про- аналізувати трансакційні витрати, які виникають внаслідок існування інститутів, то можна побачити, що джерелом витрат виступають не тільки ці інститути, але й інституції, які склалися внаслідок існування да- них інституціональних обмежень. З теоретичної точки зору важливо чітко відокремити інститути від інституцій. Основна функція інститутів – визначення умов та правил існування інституцій, а також санкцій за порушення обмежень, які накладаються цими інститутами. Ціль інституції, яка діє за правилами, які на- кладаються інститутами – ефективність її діяльності, якої вона намагається досягти, поєднуючи уміння, стратегію і колективну взаємодію учасників. 1 Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки: Пер. з англ. - К.: Основи, 2000. – 198 с. http://www.enbv.narod.ru/text/Econom/savluk/str/73.html

Сутність фінансової стабільності банку: термінологія і систематизація

Репозитарії

Схожі ресурси