Європейські цінності у професійній підготовці вчителів історії (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)
Статья посвящена актуальной проблеме профессиональной подготовки учителей истории в контексте современных интеграционных процессов. Охарактеризованы подходы к определению европейских ценностей, которые являются необходимыми при воспитании подрастающего поколения....
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/98285 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Європейські цінності у професійній підготовці вчителів історії (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) / Н.О. Онуфрієнко // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 104. — С. 134-137. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-98285 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-982852016-04-12T03:02:16Z Європейські цінності у професійній підготовці вчителів історії (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) Онуфрієнко, Н.О. Точка зрения Статья посвящена актуальной проблеме профессиональной подготовки учителей истории в контексте современных интеграционных процессов. Охарактеризованы подходы к определению европейских ценностей, которые являются необходимыми при воспитании подрастающего поколения. Стаття присвячена актуальній проблемі професійної підготовки вчителів історії у контексті сучасних євроінтеграційних процесів. Охарактеризовано підходи до визначення європейських цінностей, що є необхідними для виховання підростаючого покоління. The article is devoted to the actual problem of teacher of history professional training in the context of contemporary euro-integration processes. The approaches to the definition of European values, necessary for education of a new generation have been characterized in it. 2007 Article Європейські цінності у професійній підготовці вчителів історії (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) / Н.О. Онуфрієнко // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 104. — С. 134-137. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/98285 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Точка зрения Точка зрения |
| spellingShingle |
Точка зрения Точка зрения Онуфрієнко, Н.О. Європейські цінності у професійній підготовці вчителів історії (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) Культура народов Причерноморья |
| description |
Статья посвящена актуальной проблеме профессиональной подготовки
учителей истории в контексте современных интеграционных процессов. Охарактеризованы подходы к определению европейских ценностей, которые являются необходимыми при воспитании подрастающего поколения. |
| format |
Article |
| author |
Онуфрієнко, Н.О. |
| author_facet |
Онуфрієнко, Н.О. |
| author_sort |
Онуфрієнко, Н.О. |
| title |
Європейські цінності у професійній підготовці вчителів історії (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) |
| title_short |
Європейські цінності у професійній підготовці вчителів історії (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) |
| title_full |
Європейські цінності у професійній підготовці вчителів історії (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) |
| title_fullStr |
Європейські цінності у професійній підготовці вчителів історії (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) |
| title_full_unstemmed |
Європейські цінності у професійній підготовці вчителів історії (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) |
| title_sort |
європейські цінності у професійній підготовці вчителів історії (кінець хх – початок ххі ст.) |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Точка зрения |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/98285 |
| citation_txt |
Європейські цінності у професійній підготовці вчителів історії (кінець ХХ – початок
ХХІ ст.) / Н.О. Онуфрієнко // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 104. — С. 134-137. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT onufríênkono êvropejsʹkícínnostíuprofesíjníjpídgotovcívčitelívístorííkínecʹhhpočatokhhíst |
| first_indexed |
2025-07-07T06:21:41Z |
| last_indexed |
2025-07-07T06:21:41Z |
| _version_ |
1836968106001432576 |
| fulltext |
Никитин Н.Н., Гостева Э.В.
РОЛЬ « ЧЕЛОВЕЧЕСКОГО ФАКТОРА» В АВТОДОРОЖНЫХ ПРОИСШЕСТВИЯХ
134
профессионалами. С помощью специального инструментария проверяют внимание, координацию движе-
ния, быстроту, точность и регулярность реакции, зрительные и слуховые данные, память и т.п.
Исследования показали, что необходимой предпосылкой для водителя является наличие сильного, под-
вижного и уравновешенного типа нервной системы (сангвинический темперамент). Это человек, живо реа-
гирующий, способный на быструю смену процессов возбуждения и торможения. Более слабая нервная сис-
тема, меньшая скорость смены возбуждения и торможения и неуравновешенность нервных процессов сни-
жают возможность в совершенстве управлять автомобилем.
Существенную роль могут сыграть такие факторы, как: острота зрения, дальтонизм, диапазон зрения,
сопротивляемость ослеплению ярким светом, способность на восстановление зрения после действия яркого
света и приспособляемость к работе в сумерках; а также способность правильной оценки скорости, быстро-
та реакции, уравновешенность, кровяное давление, слух и нервная устойчивость.
К основным факторам, вызывающим утомление водителей относят:
• продолжительность непрерывного вождения автотранспорта;
• нагрузка и психологическое состояние водителя перед началом управления автомобилем;
• вождение в ночное время;
• монотонность и однообразие движения;
• гигиенические условия и техническое состояние рабочего места водителя.
Пределом продолжительности рабочего дня для водителя, по некоторым источникам, является 10–11
часов.
По оценкам исследователей 5% всех дорожных происшествий можно избежать, если своевременно
улучшить состояние водителя. Когда шофёр едет один, без спутников, он может петь, разговаривать сам с
собой или слушать музыку. Иногда можно использовать сквозняк или умывание прохладной водой и т.п.
Психологические требования к профессии водителя, сформулированные на основании обработки
большого количества материала, собранного и изученного психологами Исследовательского института
транспорта в Праге, следующие:
• Крепкое физическое и психическое здоровье, сопротивляемость утомлению.
• Хорошее развитие органов чувств – острое зрение, тонкий слух и хорошие двигательные реакции.
• Постоянная собранность, наблюдательность, находчивость, решительность.
• Рассудительность, уравновешенность, внимательность.
• Эмоциональная зрелость, социальная приспособленность.
• Ловкость, умение выполнить сложные движения.
• Хорошая зрительная память.
• Быстрота умозаключений, понятливость, способность комбинировать и рассчитывать
• Интерес к технике, особенно к автотранспорту, хорошие специальные знания, техническое мышление.
• Положительное отношение к профессии, добросовестное отношение к работе.
• Хорошее пространственное восприятие, правильное определение скорости и расстояния.
• Правильный режим дня, отсутствие привычки к злоупотреблению спиртными напитками.
• Инициативность, активность, энергичность.
• Аккуратность, последовательность, ответственность, хозяйственность.
• Предвидение транспортной обстановки, осторожность, осмотрительность.
• Самообладание, дисциплинированность, уверенность в себе.
Идеальным вариантом считается наличие всех вышеперечисленных качеств.
Онуфрієнко Н.О.
ЄВРОПЕЙСЬКІ ЦІННОСТІ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ
(кінець ХХ– початок ХХІ ст.)
Мета статті – охарактеризувати європейські цінності, що є необхідними для професійної підготовки
вчителів історії у контексті євроінтеграційних процесів наприкінці ХХ – початку ХХІ століття.
Актуальність проблеми. Сучасна Європа характеризується зростанням глобальної взаємозалежності
країн, прагненням створити відкрите демократичне суспільство, єдиний економічний та культурний прос-
тір. Концепція Європейського Співтовариства ґрунтується на таких основоположних принципах створення
єдиного освітнього простору: багатокультурна Європа, мобільна Європа, Європа професійної підготовки
для всіх, Європа сучасних умінь і навичок, Європа, відкрита для світу. У світовому науковому просторі
розробляються ідеї „загального європейського дому”, „європейської свідомості”, „європейської культурної
та історичної спільності” тощо.
В кінці ХХ – на початку ХХІ століття у контексті освітньої політики Європейського Союзу та Ради Єв-
ропи надзвичайного поширення набуло поняття „європейського виміру в освіті” (ЄВО), яке розглядається
як певний стандарт знань про Європу; вивчення традицій, культури, мови та економічного стану інших кра-
їн для отримання комплексного уявлення про Європу та визнання існування багатоманітності в її рамках;
зміцнення у молоді почуття європейської своєрідності; розуміння цінностей європейської цивілізації і основ
розвитку Європейської Спільноти, таких як демократія, повага до прав людини, толерантність та солідар-
ність; підготовка молоді до участі у суспільному та економічному розвитку європейських країн; збагачення
знань про спільну історичну та культурну спадщину.[3, 38]
Точка зрения
135
За Лісабонською стратегією розвитку освіти і підготовки (Європа–2010) європейський вимір в освіті
включає: європейські знання, європейську мовну компетентність, європейську ідентичність, європейське
громадянство, європейську якість, європейський професіоналізм. Резолюція Ради та міністрів освіти Євро-
пейського Співтовариства (1988 р.) „Про європейський вимір в освіті” висуває чотири цілі запровадження
європейського виміру: посилення у молоді почуття європейської ідентичності та відчуття цінності європей-
ської цивілізації, що є важливим для захисту принципів демократії, соціальної справедливості та поваги до
прав людини; підготування молоді до участі в економічному та соціальному житті Європейської Співдруж-
ності; сприяння усвідомленню молоддю переваг Співдружності, як і викликів, що стоять перед нею; зміц-
нення знань молоді про історію, культуру та економіку європейських країн, що сприятиме розвитку спів-
праці.
Рада Європи, активно розвиваючи ідею європейського виміру в освіті, грунтує свою ідеологію на тому,
що Європа – це спільність, яка, перш за все, має загальні духовні цінності. Мішель Форбек зазначив: „Єв-
ропа – це більш, ніж внутрішній ринок ЄС, або так званий європейський економічний простір... Європа є
передусім об’єднанням цінностей, що ґрунтуються на ідеї демократії і прав людини” [7 , с. 28].
У доповіді „Освіта для ХХІ століття” на Міжнародній комісії ЮНЕСКО (1996 р.) Жак Делор підкрес-
лив, що пріоритетними напрямками освіти має бути культивування загальнолюдських цінностей, виховання
толерантності, взаєморозуміння, соціальної відповідальності, поваги до інших. На його думку, „освіта по-
винна постійно адаптуватись до суспільного досвіду, транслювати його здобутки, головні цінності, досяг-
нення” [2, с. 5].
Загальною проблемою європейських країн на початку ХХІ століття є зростання розриву між зовнішні-
ми змінами світу та внутрішньою сутністю людини. Видатний український педагог І.Зязюн зазначає, що
сьогодні на світовому рівні спостерігається ефект „ножиць” між темпами розвитку культури матеріальної
та духовної. Адже матеріальний фактор поступово починає пригнічувати, знищувати духовний. Тому з усіх
глобальних проблем людства сьогодні на перший план висувається питання оздоровлення старих та пошук
нових гуманістичних цінностей, а також нової парадигми життя, нового мислення, нових правил співжиття.
Отже, сьогодні недостатньо дати молоді певний запас знань та умінь, і навчити її цей запас майстерно
поповнювати та використовувати. Слід обов’язково прищепити молодому поколінню певну систему цінно-
стей, спираючись на яку, воно зможе використовувати свої знання на благо країни і світу в цілому. В іншо-
му випадку ми ризикуємо виховати професіоналів– циніків або навіть злочинців, які можуть стати страш-
ною загрозою для людства. Адже слід враховувати, що прямуючи до поставленої мети, люди, що не мають
чітких духовних цінностей, можуть використовувати будь–які засоби, керуючись гаслом: „Мета виправдо-
вує засоби”. Отже, „ціннісне щеплення” мусить бути невід’ємним елементом сучасної освіти. А для ефек-
тивності „ціннісного щеплення” педагоги мають добре розумітися на природі цінностей, їх різновидах, іє-
рархії та засобах прищеплення [ 8, с. 8].
Категорія „цінність” є предметом теоретичних досліджень багатьох гуманітарних наук – філософії, со-
ціології, психології, педагогіки, етики, естетики, економіки, політології та ін. Основу будь-якої соціально-
педагогічної системи складають певні цінності, які є орієнтирами, духовними векторами її функціонування.
Цінності є основою вибору людиною цілей, засобів та умов діяльності, що відповідають на питання: задля
чого здійснюється та чи інша діяльність? До цінностей належать засоби і критерії, за якими людина харак-
теризує явища в суспільній свідомості та культурі.
В.Франкл визначив цінності як смислові універсалії, що кристалізувалися в результаті узагальнення ти-
пових ситуацій, з якими людству довелось стикатися в історії. Він виділив три групи цінностей: цінності
творчості (що ми даємо життю); цінності переживання (що ми беремо від світу); цінності відношень ( яку
позицію ми займаємо відносно долі, яку ми можемо змінити) [6, с. 263].
Цінності є системотворчим ядром діяльності та внутрішнього духовного життя людини. Кожна з клю-
чових цінностей виражає сутнісне (те, що робить людину особистістю), ставлення до навколишнього світу,
а система цінностей дає уявлення про відносини „людина-світ”. Система цінностей здійснює соціальну ре-
гуляцію найвищого рівня. Система цінностей – це та ланка, яка об’єднує суспільство та особистість, задію-
ючи їх до системи суспільних відносин [5, с. 3].
Дослідженню теоретичних основ формування ціннісних орієнтацій присвятили свої праці зарубіжні на-
уковці А. Біне, Д.Дьюї, Д.Каллен, А.Лай, А. Нейлл, Д. Томлінсон, В. Франкл, а також вітчизняні вчені М.П.
Гузик, І.А. Зязюн, В.А. Караковський, І.С. Костюк, Ж.О. Омельченко, О.В. Сухомлинська, В.Ф. Шаталов.
Проблема ціннісних орієнтацій професійної підготовки вчителів у країнах Західної Європи досліджена
в роботах Л.П. Пуховської.
Розвиток ціннісних орієнтацій та професійних інтересів педагогів вивчався І.М. Богдановою, В.Г. Во-
роновою, Л.Л. Горбуновою, С.У. Гончаренком, С.П. Івановою, М.І. Мерзляковою, І.П. Ширяевим.
Питання професійної підготовки майбутніх вчителів історії досліджували К.О. Баханов, А.А. Булда,
І.А. Мішина, С.О. Нікітчина, О.І. Пометун, А.М. Старєва, М.Т. Студенікін, Ф.Г. Турченко, О.Ф. Турянська,
О.А. Удод.
Проте проблема загальноєвропейських цінностей в професійній підготовці вчителів історії наприкінці
ХХ – початку ХХІ століття залишається недослідженою.
Нині на перший план вийшли загальні цінності демократичного співтовариства, які мають стати фун-
даментом консолідації Європейської Спільноти. Рада Європи надає великого значення розробці Кодексу
Європейських Базових Цінностей та передачі цих цінностей підростаючому поколінню.
Незважаючи на різні політичні та релігійні погляди, європейські освітяни мають спільну думку віднос-
но провідних загальноєвропейських цінностей, які повинні знаходитись в основі сучасної системи освіти:
Онуфрієнко Н.О.
ЄВРОПЕЙСЬКІ ЦІННОСТІ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ
(кінець ХХ– початок ХХІ ст.)
136
• утвердження елементарних прав людини, як вони подані в Конвенції прав людини Ради Європи (люд-
ська гідність кожного, право на життя і фізичну недоторканість, заборона знущань і рабства, особиста
свобода, захист від свавільного арешту, принцип правового послуху і судової незалежності тощо);
• утвердження на основі рішення більшості обраних народних представників плюралістичних цінностей,
тобто цінностей демократії, що ґрунтуються на партійній різноманітності, на відміну від цінностей то-
талітарної повага до цінностей європейського судового співтовариства;
• толерантність стосовно інакомислячих і представників інших народів та рас, що включає боротьбу про-
ти антисемітизму й ворожого ставлення до чужинців;
• ідея мирного розв’язання конфліктів, збереження миру в Європі й у світі;
• готовність до взаєморозуміння і визнання спільного при одночасному ствердженні європейської бага-
томанітності;
• відкритість стосовно інших народів і культур при збереженні власної культурної неповторності;
• солідарність і любов до ближнього;
• здатність до добросусідського співжиття з іншими народами й готовність до компромісів при реалізації
різних інтересів у Європі;
• усвідомлення відповідальності (як у приватному, так і в громадському житті) та активна участь грома-
дян у політичних подіях;
• здатність до самостійного і критичного мислення;
• готовність виступати за свободу, справедливість і соціальну захищеність;
• повага до життя і прав інших;
• збереження природи й довкілля;
• збереження традиційних чеснот – таких, як доброта, вірність, скромність, старанність, усвідомлення
обов’язку і ввічливість [7, с.29].
Вітчизняні вчені О.Вишневський, Н.Ткачова та інші, звертають увагу на те, що українці за своїм похо-
дженням, історичним та культурним розвитком є європейцями. Тому цілком зрозуміло, що шлях історично-
го розвитку українського народу, збігаючись зі шляхом усіх інших європейських народів, пролягає до євро-
пейських цінностей.
Успіх утвердження загальноєвропейських цінностей значною мірою залежить від педагогів, як носіїв
сучасних змін і трансформацій в освіті та життєдіяльності Європейської Спільноти в цілому, особливе міс-
це серед яких займають вчителі історії. С.А.Ліпін зазначив: „учитель двадцять першого століття – це на-
самперед експерт з поширення цінностей”, „цінності він поширює усім своїм життям” [8, с. 18].
Вчитель історії – це, перш за все, провідник ідей демократичної освіти, особистість, що втілює цінності
Європейської Спільноти. На думку видатного французького філософа та етнографа Леві–Строса ХХІ сто-
ліття буде століттям гуманітарних наук. Це свідчить про те, що саме гуманітарним наукам, і перш за все іс-
торії, надається надзвичайно важлива роль у вирішенні проблем європейської цивілізації. Адже однією з
найважливіших функцій історичної освіти є формування історичної свідомості, яка сприяє консолідації кра-
їн, об’єднує їх на основі спільних цінностей, норм, традицій.
Історія є предметом, який найбільш сприяє усвідомленню взаємозв’язків між країнами Європи. Особ-
лива важливість історичної дисципліни у контексті євроінтеграції зумовлена тим, що:
• ця дисципліна унікальна за своїм впливом на формування систем мислення, оскільки надає можливість
людині вільно пересуватися у історичному просторі, озброює її знаннями історичного досвіду, що до-
зволяє правильно оцінювати сучасні політичні і соціальні процеси;
• історичні знання сприяють формуванню власної точки зору особистості, але разом з тим навчають ці-
нувати та поважати думку інших;
• історія створює базу для розуміння і реалізації таких головних принципів життєдіяльності сучасної Єв-
ропи, як права людини і демократія;
• історичні дисципліни виховують такі важливі у сучасному суспільстві риси особистості, як широта сві-
тогляду, толерантність, громадянська відповідальність, творча уява;
• історичні знання готують молодь до самостійного життя у суперечливому сучасному світі, створюють
умови для взаєморозуміння між людьми, які є представниками різних культурних, лінгвістичних, етні-
чних та релігійних традицій;
• історичні знання допомагають молоді усвідомити себе не тільки представниками певної країни чи регі-
ону, але й громадянами Європи і світу.
Європейський вимір у історичній освіті передбачає: розвиток інтересу підростаючого покоління до іс-
торії усіх європейських країн; вивчення історії утворення та будівництва Європи; розгляд історичних, куль-
турних взаємовідносин на місцевому, регіональному, національному та європейському рівнях; використан-
ня інформаційних технологій, для розвитку співпраці та культурного обміну між країнами; виконання про-
грами Ради Європи з формування європейської свідомості та вивчення загальної культурної спадщини; роз-
робка нових навчальних програм та стандартів викладання історії; видання нових підручників.
В „Рекомендаціях щодо викладання історії в Європі в ХХІ столітті” (2001 р.) зазначається, що навчання
історії в демократичній Європі повинне:
• займати провідне місце у підготовці відповідальних і активних громадян;
Точка зрения
137
• виховувати повагу до відмінностей, що базується на розумінні національної ідентичності і принципах
толерантності;
• бути визначним фактором у примиренні та взаєморозумінні між народами;
• відігравати життєво важливу роль у підтримці фундаментальних цінностей, таких як толерантність,
взаєморозуміння, права людини та демократія;
• бути важливим чинником побудови Європи, що базується на спільній історичній та культурній спад-
щині;
• бути частиною освітньої політики, яка безпосередньо впливає на розвиток молоді, беручі до уваги її ак-
тивну участь у побудові Європи і в мирному розвитку людських суспільств;
• розвивати в учнів інтелектуальну здатність сприймати та аналізувати інформацію критично і відповіда-
льно, через діалог, через пошук історичних доказів та свідчень, через відкриті дебати, що базуються на
багато перспективності, особливо щодо суперечливих та болючих питань;
• дати можливість громадянам Європи розширяти свою індивідуальну і колективну ідентичність через
знання своєї спільної історичної спадщини на місцевому, регіональному, національному, європейсько-
му та глобальному вимірах;
• бути інструментом запобігання злочинам проти людства.
ХХІ століття зробило виклик вчителям історії та їх професійній підготовці. Цей виклик полягає у появі
нових явищ, таких як: збільшення різнорідності в суспільстві, прямим наслідком якої є посилення різнорід-
ності учнівського контингенту; інформаційний вибух, який призвів до перевантаження навчальних про-
грам; поява альтернативних джерел інформації, які є носіями суперечливих цінностей; застосування нових
інформаційних та комунікаційних технологій.
Надзвичайно актуальною сьогодні є проблема професійної підготовки вчителів історії до педагогічної
діяльності в межах загальноєвропейського освітнього простору. Все це передбачає наявність у педагога та-
ких якостей як чітка громадянська позиція; система цінностей, куди обов’язково входить визнання багато-
манітності світу і толерантність; демократичний стиль роботи; висока комунікативна культура; здатність
залучати учнів до планування і регулювання освітнього процесу.
Відповідно ускладнюються та урізноманітнюються вимоги до професійної підготовки вчителів історії,
конкретними завданнями якої має бути має бути формування готовності майбутніх педагогів до виховання і
навчання дітей та молоді в контексті загальноєвропейських цінностей.
Сучасна Європа приділяє надзвичайну увагу професійній підготовці вчителя історії до педагогічної ді-
яльності у багатоманітному учнівському середовищі з обов’язковим урахуванням індивідуальних, психоло-
гічних та вікових особливостей розвитку дітей, а також характерних рис соціокультурного оточення, мен-
талітету, етичних, релігійних та політичних чинників.
Утвердження загальноєвропейських цінностей, пов’язаних з мультікультурною, мультіетичною, муль-
тілінгвістичною Європою, значною мірою залежить від здатності вчителя стати над національним контекс-
том, розвинути в собі європейську свідомість та індивідуальне відчуття моральної відповідальності в плю-
ралістичному суспільстві. В умовах євроінтеграції вчителі не можуть залишатися в статусі „національних
служителів”, вони мають формувати „європейський учительський корпус” [4, с. 31]. Таке розуміння ролі
вчителя історії у створенні інтегрованої Європи висуває професійну підготовку майбутніх педагогів у число
пріоритетів освітньої стратегії.
Величезний внесок у розвиток професійної підготовки та вдосконалення вчителів історії здійснює Єв-
ропейська Постійна Конференція Асоціацій викладачів історії (EUROCLIO), Всеукраїнська асоціація ви-
кладачів історії й суспільних дисциплін „Нова Доба”. Серед їх завдань – сприяння миру, стабільності і де-
мократії за допомогою правдивого викладання історії та захисту інтелектуальної свободи викладачів; роз-
виток європейської інформованості через викладання історії з урахуванням глобальних, регіональних та на-
ціональних вимірів; формування в учнів критичного мислення та глобального світогляду.
Отже, в основі професійної підготовки нової генерації європейських вчителів історії на початку ХХІ
століття мають знаходитись загальноєвропейські цінності, які є основою соціалізації особистості, підтрим-
ки порядку в суспільстві та у світі в цілому, засобами інтеграції людських спільнот.
Джерела та література
1. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики: Науково–методичний посібник / За ред.
І.Г.Єрмакова. – Запоріжжя: Центріон, 2005. – 640 с.
2. Делор Ж. Освіта – справжній скарб // Шлях освіти. – 1997. – №3. – С.3–5.
3. Захарова Н. Європейський вимір курсу історії нового часу в навчальних програмах для середньої шко-
ли в Україні. // Історія та правознавство. – 2005. – № 34–36 (62–64). – С.38–42.
4. Пуховська Л.П. Професійна підготовка вчителів історії у Західній Європі: спільність і розбіжності: Мо-
нографія. – К.: Вища школа, 1997. – 180 с.
5. Тюрина В.А., Научитель Е.Д. Ценностные ориентации: Учеб. пособие. – К.: ООО „Междунар. фин. аге-
нтство”, 1998. – 30 с.
6. Франкл В. Человек в поисках смысла. Сб. зарубежной педагогики. – М.: Прогресс, 1990. – 369 с.
7. Форбек М. Європейський стандарт шкільної освіти. / Шлях освіти. – 1997. – № 1. – С.28 – 32.
8. Ціннісні парадигми освіти. / Укл. Н.О. Ткачова. – Х.: Видав.гр. „Основа”, 2004. – 128 с.
|