Особливості вікових варіацій геомагнітного поля у північній полярній частині Землі

Исследованы вековые вариации (ВВ) геомагнитного поля в северной полярной шапке по среднегодовым данным 13 высокоширотных магнитных обсерваторий. Выделены ВВ от внутренних и внешних источников. Показано значительное влияние солнечной и геомагнитной активности на величину ВВ разных периодов....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автори:	Сумарук, Ю.П., Сумарук, П.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут геофізики ім. С.I. Субботіна НАН України 2013
Назва видання:	Геофизический журнал
Теми:	Научные сообщения
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/98696
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Особливості вікових варіацій геомагнітного поля у північній полярній частині Землі / Ю.П. Сумарук, П.В. Сумарук // Геофизический журнал. — 2013. — Т. 35, № 2. — С. 137-145. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-98696
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-986962016-04-17T03:03:02Z Особливості вікових варіацій геомагнітного поля у північній полярній частині Землі Сумарук, Ю.П. Сумарук, П.В. Научные сообщения Исследованы вековые вариации (ВВ) геомагнитного поля в северной полярной шапке по среднегодовым данным 13 высокоширотных магнитных обсерваторий. Выделены ВВ от внутренних и внешних источников. Показано значительное влияние солнечной и геомагнитной активности на величину ВВ разных периодов. Secular variations of the geomagnetic field on the data of 13 high latitude magnetic observatories at north polar cap are investigated. Secular variations from internal and external sources are selected. It is shown that solar and geomagnetic activities have to a great extent influence for secular variations of different periods. 2013 Article Особливості вікових варіацій геомагнітного поля у північній полярній частині Землі / Ю.П. Сумарук, П.В. Сумарук // Геофизический журнал. — 2013. — Т. 35, № 2. — С. 137-145. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 0203-3100 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/98696 550.383. uk Геофизический журнал Інститут геофізики ім. С.I. Субботіна НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Научные сообщения Научные сообщения
spellingShingle	Научные сообщения Научные сообщения Сумарук, Ю.П. Сумарук, П.В. Особливості вікових варіацій геомагнітного поля у північній полярній частині Землі Геофизический журнал
description	Исследованы вековые вариации (ВВ) геомагнитного поля в северной полярной шапке по среднегодовым данным 13 высокоширотных магнитных обсерваторий. Выделены ВВ от внутренних и внешних источников. Показано значительное влияние солнечной и геомагнитной активности на величину ВВ разных периодов.
format	Article
author	Сумарук, Ю.П. Сумарук, П.В.
author_facet	Сумарук, Ю.П. Сумарук, П.В.
author_sort	Сумарук, Ю.П.
title	Особливості вікових варіацій геомагнітного поля у північній полярній частині Землі
title_short	Особливості вікових варіацій геомагнітного поля у північній полярній частині Землі
title_full	Особливості вікових варіацій геомагнітного поля у північній полярній частині Землі
title_fullStr	Особливості вікових варіацій геомагнітного поля у північній полярній частині Землі
title_full_unstemmed	Особливості вікових варіацій геомагнітного поля у північній полярній частині Землі
title_sort	особливості вікових варіацій геомагнітного поля у північній полярній частині землі
publisher	Інститут геофізики ім. С.I. Субботіна НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Научные сообщения
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/98696
citation_txt	Особливості вікових варіацій геомагнітного поля у північній полярній частині Землі / Ю.П. Сумарук, П.В. Сумарук // Геофизический журнал. — 2013. — Т. 35, № 2. — С. 137-145. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series	Геофизический журнал
work_keys_str_mv	AT sumarukûp osoblivostívíkovihvaríacíjgeomagnítnogopolâupívníčníjpolârníjčastinízemlí AT sumarukpv osoblivostívíkovihvaríacíjgeomagnítnogopolâupívníčníjpolârníjčastinízemlí
first_indexed	2025-07-07T06:57:15Z
last_indexed	2025-07-07T06:57:15Z
_version_	1836970342949584896
fulltext	ОСОБЛИВОСТІ ВІКОВИХ ВАРІАЦІЙ ГЕОМАГНІТНОГО ПОЛЯ У ПІВНІЧНІЙ ПОЛЯРНІЙ ... Геофизический журнал № 2, Т. 35, 2013 137 Вступ. Вікові варіації (ВВ) геомагнітно- го поля мають складну просторово-часову структуру. На цей час немає сумніву, що зна- чну частину їх складають варіації від зовніш- ніх джерел [Калинин, 1984; Ладынин, Попова, 2008; Шевнин и др., 2009; Dremukhina et al., 2008]. Ще М. С. Бобров [Бобров, 1961] виді- лив три зони на поверхні Землі, в яких варіа- ції геомагнітного поля суттєво розрізняються. Однією з таких зон є полярні шапки Землі. В полярних шапках, навіть за малих значень Кp — індексу, коли немає розвинутих магніто- сферного кільцевого струму та авроральних електроструменів, а отже, і струмів затікан- ня в полярні шапки, в денні години літнього сезону існують великі нерегулярні збурення [Бобров, 1961; Мансуров, 1969; Iwasaki, 1971; Friis-Cristensen еt al., 1972; Svalgaard, 1973]. Джерело таких збурень — потужний поляр- ний електрострумінь, який тече в іоносфері на геомагнітних широтах ~80◦ і напрямок яко- го залежить від знака азимутальної ( ) компо- ненти міжпланетного магнітного поля (ММП) [Сумарук и др., 1974; Сумарук и др., 1992]. Електрострумінь чітко фіксують на денній стороні полярної шапки. Інтенсивність його зменшується в рівнодення і в зимовий сезон. Широта електроструменя може незначно змі- нюватися зі зміною геомагнітної активності [Сумарук и др., 1992]. На рис. 1 [Сумарук и др., 1974] стрілками показані величини варіацій. При <0 елек- трострумінь тече за годинниковою стрілкою УДК 550.383. Особливості вікових варіацій геомагнітного поля у північній полярній частині Землі © Ю. П. Сумарук, П. В. Сумарук, 2013 Інститут геофізики НАН України, Київ, Україна Надійшла 15 грудня 2012 р. Представлено членом редколегії М. І. Орлюком Исследованы вековые вариации (ВВ) геомагнитного поля в северной полярной шапке по среднегодовым данным 13 высокоширотных магнитных обсерваторий. Выделены ВВ от вну- тренних и внешних источников. Показано значительное влияние солнечной и геомагнитной активности на величину ВВ разных периодов. Secular variations of the geomagnetic field on the data of 13 high latitude magnetic observato- ries at north polar cap are investigated. Secular variations from internal and external sources are selected. It is shown that solar and geomagnetic activities have to a great extent influence for secular variations of different periods. і охоплює геомагнітний полюс, а отже, веде до збільшення Z-компоненти геомагнітного поля на магнітних обсерваторіях Туле і Алерт. При >0 струм має протилежний напрямок. Максимальної сили електрострумінь набуває над магнітними обсерваторіями Резолют Бей і Моулд Бей, що веде до збільшення амплітуди варіацій в горизонтальній складовій поля. В літні місяці величина збурення від полярного електроструменя може досягати перших со- тень нанотесла [Сумарук, Фельдштейн, 1975]. У збурених умовах струми затікання від авроральних електроструменів значно збіль- шують величину варіацій в полярних шапках та їх широтний розподіл. Крім полярного електроструменя, дія яко- го найкраще спостерігається у вертикальній компоненті на обсерваторіях Туле ( =87,68◦), Алерт ( =86,90◦) та в горизонтальній компо- ненті на обсерваторіях Резолют Бей ( =82,91◦), Моулд Бей ( =79,88◦), на величину варіацій в полярних шапках впливає також кільцевий магнітосферний струм [Сумарук и др.,1980]. Спрямований на захід, у північній полярній шапці він генерує поле, яке веде до збільшен- ня вертикальної компоненти, а в приполярних широтах — до спаду горизонтальної компонен- ти поля. Отже, в роки високої сонячної і, відпо- відно, геомагнітної активності абсолютні зна- чення Z більші, ніж у роки низької активності, і це має відображатись у ВВ геомагнітного поля. Виділення ВВ геомагнітного поля від внут- рішніх джерел у полярних шапках — склад- Ю. П. СУМАРУК, П. В. СУМАРУК 138 Геофизический журнал № 2, Т. 35, 2013 не завдання внаслідок існування особливих іоносферних систем струмів, інтенсивність яких пов’язана з азимутальною компонентою ММП і не залежить від геомагнітної актив- ності. Мета статті — показати, що в північній по- лярній шапці Землі значна частина ВВ, які ви- значають як різницю між середньорічними значеннями елементів поля, генерована зов- нішніми джерелами. Використані дані. Для дослідження вибра- но середньорічні значення 13 високоширот- них магнітних обсерваторій з роботи [Голо- вков и др., 1983] та з сайту geomag.bgs.ac.uk/ gifts/annual_means.shtme. Геомагнітні ( , ) та географічні ( , ) координати обсерваторій подано в табл. 1, а положення в географічних координатах показано на рис. 2. Більшість об- серваторій розпочали спостереження поля у другій половині ХХ ст. (рік початку спостере- ження див. у табл. 1). У межах полярної шапки розміщені шість з вибраних нами обсервато- рій: THU і GDH — Гренландія, ALE, RES, MBC, CBB — Канада. Сім інших обсерваторій роз- ташовані близько до полярної шапки. Досліджували ВВ повної індукції (T) та у вертикальній (Z) і горизонтальній ( ) складо- вих поля (рис. 3). Т а б л и ц я 1. Список обсерваторій, дані з яких використано в статті Обсерваторія АВВ-код Геомагнітні координати, град Географічні координати, град Рік початку спостережень ВВ1( ), нТл Туле THU 87,86 014,3 77,48 290,83 1956 10 Алерт ALE 86,90 157,07 82,50 297,50 1961 18 Резолют Бей RES 82,91 302,92 74,70 265,10 1953 4 Моулд Бей MBC 79,88 264,81 76,30 240,60 1962 7 Годхавн GDH 78,53 033,98 69,23 306,48 1926 1 Кембрідж Бей CBB 76,51 303,09 69,10 255,00 1972 0 Нью Алесунд NAL 76,80 128,88 78,92 011,93 1966 36 Бейкер Лейк BLC 73,18 322,06 64,33 263,97 1951 –17 Хейс HIS 72,33 155,79 80,62 058,05 1934 30 Медвежий BJN 71,34 123,39 74,50 019,20 1951 25 Нарсарсуак NAQ 69,91 038,55 61,20 314,60 1968 0 Форт Черчілл FCC 67,98 328,38 58,80 265,90 1957 –14 Мінук MEA 61,58 306,22 54,62 246,67 1917 –23 Рис. 1. Іоносферні системи струмів у північній полярній шапці при =±6 нТл. ОСОБЛИВОСТІ ВІКОВИХ ВАРІАЦІЙ ГЕОМАГНІТНОГО ПОЛЯ У ПІВНІЧНІЙ ПОЛЯРНІЙ ... Геофизический журнал № 2, Т. 35, 2013 139 Результати досліджень. На рис. 4 добре видно короткоперіодні (2—4 роки), циклічні (~11 років) й довгоперіодні квазісинусоїдальні варіації. Як короткоперіодні, так і довгопері- одні варіації на всіх обсерваторіях змінюють- ся в фазі (до 2003 р.), тобто криві ВВ(T) при- ймають максимальні та мінімальні значення в одні й ті самі роки (з точністю до величини найбільшої амплітуди короткоперіодної ва- ріації). Роки зміни знака ВВ(T) на обсервато- ріях різні, тобто криві зсунуті по осі ординат на певну величину. Для того щоб зміна знака ВВ(T) відбулась в один і той самий рік, рівень відліку поля ВВ(T) на більшості обсерваторій слід змінити. На обсерваторіях ALE, THU, RES, MBC, GOD, BJN, NAL, HIS рівень відліку по- трібно підняти, а на обсерваторіях BLC, FCC, MEA — опустити на певну величину. Після проведення такої операції зміна знака ВВ(T) з додатного на від’ємний відбувається в 1978 р. На обсерваторіях з довгими рядами спостере- жень GOD і MEA також спостерігається зміна знака ВВ(T) з від’ємного на додатний в 1947 р. Нові рівні відліку ВВ1( ) показані в останньо- му стовпці табл. 1. На квазісинусоїдальну варіацію ВВ( ) на- кладаються циклічна та короткоперіодна ва- ріації, які пов’язані, беззаперечно, зі зміною сонячної активності. Циклічну 11-річну ва- ріацію можна виключити фільтром з 11-річ- ним біжним вікном. Короткоперіодні (квазі- дворічні) варіації детально вивчали [Sumaruk, 2001; Ладынин, Попова, 2008]. Варіації явля- ють собою позитивні та негативні піки, які «спотворюють» гладку довгоперіодну варі- ацію. Особливо великі позитивні піки ВВ(T) спостерігалися в 1969—1970, 1989—1990, 1994, 2003 рр., що пов’язано з високою сонячною активністю, негативні піки — в 1964, 1975, 1995—1996 рр., що зумовлено низькою со- нячною активністю. Слід виділити додатний пік 2003 р., який чітко спостерігається на всіх обсерваторіях полярної шапки (а також в ін- ших широтних зонах). У 2003 р., на спаді 23-го циклу сонячної активності, відбулося декілька магнітних екстрабур [Лаба та ін., 2010], під час яких Dst-індекс магнітної активності переви- щував 400 нТл (під час великих магнітних бур Dst 200 нТл). Потужний кільцевий магніто- сферний струм, який розвинувся під час бур, привів до значного збільшення абсолютних значень Z (і, відповідно, ) у полярній шапці, що відобразилось як позитивний пік у ВВ(T). У табл. 2 наведено значення цього піку в Рис. 2. Положення магнітних обсерваторій у високих широтах Північної півкулі Землі. Ю. П. СУМАРУК, П. В. СУМАРУК 140 Геофизический журнал № 2, Т. 35, 2013 2003 р. для індукції ( ВВ( )), вертикальної ВВ(Z) та горизонтальної ВВ( ) складових. Як видно, величина варіації в (і, відповідно, в Z) спадає зі зменшенням геомагнітної широти і зростає в . Величини варіацій від зовнішніх джерел сумірні з повною ВВ на певній обсер- ваторії. Обсерваторія HIS у 2003 р. не працю- вала. Слід зазначити, що чутливість ВВ(T) до зміни сонячної та геомагнітної активності на обсерваторіях різна. Найбільша чутливість спостерігається на острівних і берегових об- Рис. 3. Абсолютні значення Z (а) і (б) компонент геомагнітного поля на обсерваторіях, дані яких використані в статті. Т а б л и ц я 2. Внесок зовнішніх джерел у вікову варіацію (ВВ) у 2003 р. Обсерваторія АВВ-код ВВ( ), нТл ВВ(Z), нТл ВВ(H), нТл Туле THU 21 29 –4 Алерт ALE 24 24 –6 Резолют Бей RES 33 33 –5 Моулд Бей MBC — — –5 Годхавн GDH 22 28 –17 Кембрідж Бей CBB 37 37 –16 Нью Алесунд NAL — 25 –8 Бейкер Лейк BLC 24 21 –16 Медвежий BJN 23 34 –8 Нарсарсуак NAQ 6 13 –20 Форт Черчілл FCC 14 14 –18 Мінук MEA 6 6 –12 ОСОБЛИВОСТІ ВІКОВИХ ВАРІАЦІЙ ГЕОМАГНІТНОГО ПОЛЯ У ПІВНІЧНІЙ ПОЛЯРНІЙ ... Геофизический журнал № 2, Т. 35, 2013 141 серваторіях. Це явище підтверджено у статті [Ryskin, 2009]. Динаміка змін магнітної індукції. За ін- тервал часу від 1926 до 2009 р. у північній по- лярній шапці можна виокремити шість підін- тервалів (табл. 3). Динаміку змін індукції поля у північній по- лярній шапці можна описати так. До 1947 р. індукція поля зменшувалася ВВ(T)<0, абсо- лютна величина ВВ(T) спадала. В 1947 р. спо- стерігався максимум 18-го циклу сонячної активності. Після 1947 р. до 1978 р. індукція зростала і була досягнута максимальна вели- чина, яка спостерігалася в 1968—1970 рр., тоб- то близько максимуму 20-го циклу сонячної активності. З 1978 до 2003 р. індукція спадала, хоча темпи цього спаду неоднакові, до 1988 р. ВВ(T)<0, але її абсолютна величина збільшу- ється, після 1988 р. — зменшується. Перегин ВВ(T) спостерігається близько максимуму 22-го циклу сонячної активності. Таким чи- ном, зміни магнітної індукції і її ВВ у північ- ній полярній шапці спостерігаються в роки близько до максимумів сонячної активності або в роки максимумів. Слід підкреслити, що в 2003 р. синхрон- ність змін довгоперіодних варіацій індукції на обсерваторіях полярної шапки порушується, тому для інтервалу 2003—2010 рр. у табл. 3 поставлено знак запитання. На приполюсних обсерваторіях THU, RES, CBB ВВ(T)<0 і її аб- солютна величина повільно зростає. На грен- ландських обсерваторіях GDH і NAQ ВВ(T)<0 і мало змінюється, на канадських FCC, BLC, MEA ВВ(T)<0 і абсолютна величина її різко зростає, тобто магнітна індукція зменшуєть- ся. Це підтверджує результат роботи [Орлюк, Роменець, 2011]. Динаміка змін ВВ(Z) і ВВ(H). Оскільки в по- лярній шапці вертикальна компонента сумір- на з повною напруженістю поля, слід очікува- ти таких самих ВВ. Порівняння рис. 4 і 5 пока- зує, що ВВ(Z) на всіх обсерваторіях в деталях повторює ВВ(T). В ті самі роки змінюються знаки довгоперіодних варіацій, збігаються і їх екстремуми та піки короткоперіодних варіа- цій. Горизонтальна компонента в полярній шапці мала за абсолютною величиною, і ВВ її суттєво відмінні на обсерваторіях. Найімо- вірнішими джерелами їх є полярний елек- трострумінь, струми затікання з аврораль- ної іоносфери та кільцевий магнітосферний струм [Iwasaki, 1971; Сумарук и др., 1974]. Ко- роткоперіодні ВВ(H) на всіх обсерваторіях пе- реважно збігаються за фазою. Говоримо «пе- реважно», тому що величина їх в деякі роки сумірна з допустимими помилками вимірю- вань. Основні піки, згадувані вище, збігають- ся. На кожній обсерваторії знаки короткопе- ріодних ВВ(H) і ВВ(Z) протилежні, тому можна припустити, що вони мають одні й ті самі дже- рела. У вертикальній компоненті короткопе- ріодні ВВ(Z) значно більші за амплітудою, ніж ВВ(H), і сумірні на всіх обсерваторіях. Отже, джерело ВВ(Z) розміщено далеко. Очевидно, це кільцевий магнітосферний струм. Характерною ознакою довгоперіодних ВВ(H) є те, що вони змінюються у фазі з ВВ(Z) на більшості обсерваторій, крім CBB і RES, де зміна їх відбувається у протифазі. Відомо, що ~2/3 повної варіації в горизон- тальній компоненті геомагнітного поля гене- рується зовнішніми джерелами і тільки 1/3 — внутрішніми. Оскільки обсерваторії RES і CBB розташовані під полярним іоносферним електроструменем, основна частина ВВ(H) на них генерується цим електроструменем, тоб- то зовнішнім джерелом. Обговоренная. Змінення напруженості магнітного поля Землі у північній полярній шапці є складним. За час, протягом якого ве- лись спостереження поля, напруженість як збільшувалася, так і зменшувалася за вели- чиною. Спостерігаються короткоперіодні ва- ріації (2—4 роки), циклічні та довгоперіодні. Т а б л и ц я 3. Динаміка магнітної індукції та ВВ( ) за 1926—2010 рр. Період Роки Екстремуми ВВ(T), нТл Абсолютні значення ВВ(T) Максимум сонячної активності, роки Цикл 1 1926—1947 Зменшується Від –80 до 0 Зменшується 1947 18 2 1947—1970 Збільшується Від 0 до 73 Збільшується 1969 20 3 1970—1978 » Від 73 до 1 Зменшується 1979 21 4 1978—1988 Зменшується Від 1 до –52 Збільшується 1989 22 5 1988—2003 » Від –52 до 8 Зменшується 2001 23 6 2003—2010 Змінне ? Знакозмінне — — Ю. П. СУМАРУК, П. В. СУМАРУК 142 Геофизический журнал № 2, Т. 35, 2013 Основним джерелом короткоперіодних ва- ріацій, безсумнівно, є магнітосферні та іоно- сферні струми, величина яких змінюється за- лежно від сонячної активності [Sumaruk, Reda, Рис. 4. Вікові варіації індукції геомагнітного поля ( ) на вибраних обсерваторіях. ОСОБЛИВОСТІ ВІКОВИХ ВАРІАЦІЙ ГЕОМАГНІТНОГО ПОЛЯ У ПІВНІЧНІЙ ПОЛЯРНІЙ ... Геофизический журнал № 2, Т. 35, 2013 143 2011]. В літературі стверджується [Ладынин, Попова, 2008], що короткоперіодні вікові ва- ріації мають тільки внутрішні джерела. З цією думкою можна погодитися тільки частково. Рис. 5. Вікові варіації вертикальної (1) та горизонтальної (2) компонент на високоширотних магнітних обсерваторіях. Ю. П. СУМАРУК, П. В. СУМАРУК 144 Геофизический журнал № 2, Т. 35, 2013 Як показано в [Sumaruk, 2010], ВВ, обчисле- ні за п’ятьма міжнародно-спокійними (Sq) в кожному місяці та міжнародно-збуреними (Sd) днями, збігаються за фазою, але ампліту- да за Sd-днями набагато більша. Це означає, що у збурених інтервалах часу частка ВВ від зовнішніх джерел більша, ніж у спокійних ін- тервалах. Синфазність довгоперіодних квазісинусо- їдальних варіацій та можливість зміною рів- ня відліку величини ВВ(T) привести час зміни знака ВВ(T) до одного і того самого року на всіх обсерваторіях дають змогу припустити, що довгоперіодні варіації генеруються двома джерелами. Перше джерело (внутрішнє) генерує ста- лу або малозмінну в часі компоненту ВВ1(T), величину якої визначають, як різницю між зведеним та спостережуваним рівнями від- ліку, друге (зовнішнє) — компоненту ВВ2(T), яка змінюється за квазісинусоїдальним зако- ном. Величини ВВ1(T) малі на околополюсних обсерваторіях, мають великі додатні значення на острівних обсерваторіях (HIS, BJN, NAL, ALE) і від’ємні на континентальних обсерва- торіях MEA, FCC і BLC. Як указано вище, в полярній шапці спо- стерігали синхронні довгоперіодні варіації. Очевидно це ВВ2(T). Однак у подальшому синхронність порушилась, на гренландських обсерваторіях ВВ(T)<0 і мало змінюється, а на континентальних (BLC, FCC і МЕА) ВВ(T)<0 різко зростає за абсолютною величиною. В 1978, 2003 рр., згідно з термінологією [Голов- ков, Симонян, 1988; Mandea, 2001], у ВВ спо- стерігали джерки, які збіглися з екстремаль- ними явищами на Сонці. Найімовірніше, збіг років, в яких відбуваються джерки, та зміни ВВ(T), які виявлені нами в цій роботі, показу- ють, що це одне й те саме явище. Висновки. 1. Вікові варіації геомагнітного поля у північній полярній шапці Землі мають складну просторову та часову структуру, і джерела їх розміщуються як усередині, так і зовні Землі. Співвідношення між величина- ми варіації від зовнішніх і внутрішніх джерел змінюються і залежать від сонячної активнос- ті. Зміна характеру вікових варіацій, тобто їх зменшення або збільшення, чи зміна знака спостерігається в максимумах сонячної ак- тивності або в близькі до них роки. 2. В полярних шапках та в близьких до них районах спостерігаються короткоперіодні (2—4 роки), циклічні та довгоперіодні вікові варіації. Визначити період довгоперіодних ва- ріацій не можна, оскільки ряди середньоріч- ної індукції поля та її компонент короткі. 3. Індукція поля досягла максимальної вели- чини в 1978 р. Після цього вона зменшується, причому швидкість процесу зростає із змен- шенням широти обсерваторії. Процес змен- шення тривав синхронно на всіх обсерваторі- ях до 2003 р. У подальшому синхронність змін довгоперіодних варіацій порушилась. 4. Короткоперіодні та циклічні вікові варі- ації змінюються у фазі на всіх обсерваторіях. Короткоперіодні ВВ(Z) та ВВ(H) змінюються у протифазі. Амплітуди короткоперіодних ва- ріацій більші на острівних та прибережних обсерваторіях. Джерелом короткоперіодних і циклічних варіацій є іоносферні та магніто- сферні струми, пов’язані із сонячною актив- ністю. 5. Довгоперіодні вікові варіації мають дже- рела як зовні, так і всередині Землі. Довго- періодна варіація від внутрішніх джерел ВВ1 мало змінюється з часом. Величина ж її від зовнішніх джерел ВВ2 змінюється за квазі- синусоїдальним законом зі зміною сонячної активності. Бобров М. С. Общепланетарная картина геомаг- нитных возмущений корпускулярного проис- хождения // Солнечная активность. — 1961. — № 1. — С. 36—94. Головков В. П., Коломийцева Г. И., Коняшенко Л. П., Семенова Г. М. Каталог среднегодовых значе- ний геомагнитного поля мировой сети магнит- ных обсерваторий. — Москва, 1983. — Вып. 16. — 342 с. Головков В. П., Симонян А. О. Джерки в вековых геомагнитных вариациях на интервале 1930— Список літератури 1980 гг. // Геомагнетизм и аэрономия. — 1988. — 28, № 1. — С. 164—167. Калинин Ю. Д. Вековые геомагнитные вариации. — Новосибирск: Наука, 1984. — 160 с. Лаба І. С., Підстригач І. Я., Сумарук Ю. П., Сума- рук Т. П., Сумарук П. В., Баран О. А. Надзвичай- на сонячна й геомагнітна активність в жовтні — листопаді 2003 року // Журн. фіз. досліджень. — 2010. — 14, № 3. — С. 3902—3913. Ладынин А. В., Попова А. А. Квазипериодические ОСОБЛИВОСТІ ВІКОВИХ ВАРІАЦІЙ ГЕОМАГНІТНОГО ПОЛЯ У ПІВНІЧНІЙ ПОЛЯРНІЙ ... Геофизический журнал № 2, Т. 35, 2013 145 флуктуации скорости векового хода геомагнит- ного поля по данным мировой сети обсервато- рий за 1985—2005 гг. // Геология и геофизика. — 2008. — 49, № 12. — С. 1262—1273. Мансуров С. М. Новые доказательства связи между полями космического пространства и Земли // Геомагнетизм и аэрономия. — 1969. — 9, № 4. — С. 768—769. Орлюк М. І., Роменець А. О. Структура та динаміка квазіпостійного магнітного поля Землі на її поверхні та в ближньому космосі // Геодинаміка. — 2011. — 2(11). — С. 227—229. Сумарук П. В., Фельдштейн Я. И. Токовые системы летнего сезона в приполюсной области // Аппа- ратурные и методические разработки в геофи- зике. — Киев:Наук. думка, 1975. — С. 75—83. Сумарук П. В., Фельдштейн Я. И., Белов Б. А. По- лярная электроструя в период магнитной бури 23—24 марта 1969 г. // Геофиз. журн. — 1992. — 14, № 3. — С. 79 —81. Сумарук П. В., Фельдштейн Я. И., Порчхидзе Ц. Д. Вариации геомагнитного поля на геомагнитных полюсах // Physica solari terrestries. — 1980. — № 12. — Р. 70—80. Сумарук П. В., Фельдштейн Я. И., Шевнина Н. Ф. Вариации Z в приполюсной области в зависи- мости от интенсивности и знака азимутальной компоненты ММП // Геомагнетизм и аэроно- мия. — 1974. — 14, № 6. — С. 1069—1079. Шевнин А. Д., Левитин А. Е., Громова Л. И., Дрему- хина Л. А., Кайнара Л. Н. Солнечная цикличе- ская вариация в магнитных элементах обсерва- тории «Москва» // Геомагнетизм и аэрономия. — 2009. — 49, № 3. — С. 315—320. Dremukhina L., Gromova L., Levitin A., Shevnin A., Avdeeva E. Longterm changes of geomagnetic field on IZMIRAN observatory // Proc. XXXI Ann. Seminar «Physics of auroral phenomena». — Apa- tity, 2008. — P. 57—60. Friis-Christensen E., Lassen K., Wilhelm J., Wil- cox J. M., Gonsales C., Colburn D. S. Critical com- ponent of the interplanetary field resposible for large geomagnetic effects in the polar cap // J. Geophys. Res. — 1972. — 77. — P. 3371—3375. Iwasaki N. Localized abnormal geomagnetic distur- bance near geomagnetic pole and simultaneous ionospheric variation // Rept. Ionosph. Space Res. Japan. — 1971. — 25. — P. 163—172. Mandea M. How well is the main field secular varia- tions known? // Contributions to Geophys. and Geod. — 2001. — 31, № 1. — Р. 233—243. Ryskin G. Secular variation of the Earth´s magnetic field: іnduced by the ocean flow? // New J. Physics. — 2009. — 11. — Р. 063015. — www.njp.org. Sumaruk Yu. P. On external sourses of the Earht´s magnetic field // Contribution to Geophys. and Geod. — 2001. — 31, № 1. — P. 353—354. Sumaruk Yu. Secular variations at Ukrainian magnetic observatories // Геофиз. журн. — 2010. — 32, № 4. — С. 177—179. Sumaruk Yu., Reda J. Secular variations of the geomag- netic field and solar activity // Геофиз. журн. — 2011. — 33, № 4. — С. 134—141. Svalgaard L. Polar cap magnetic variations and their relationship with the interplanetary magnetic sec- tor structure // J. Geophys. Res. — 1973. — 78. — P. 2064—2070.

Особливості вікових варіацій геомагнітного поля у північній полярній частині Землі

Репозитарії

Схожі ресурси