Проблеми співвідношень алохтонних магматичних утворень Українського щита з неоднорідностями земної кори та мантії

Преобладающая часть магматических формаций Украинского щита связаны с несколькими долгоживущими мантийными структурами. Строение земной коры отражает особенности последнего по времени магматического процесса в разных частях щита...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Свєшніков, К.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Український науково-дослідницький і проектно-конструкторський інститут гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи НАН України 2011
Назва видання:	Наукові праці УкрНДМІ НАН України
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/99741
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Проблеми співвідношень алохтонних магматичних утворень Українського щита з неоднорідностями земної кори та мантії / К.І. Свєшніков // Наукові праці УкрНДМІ НАН України. — 2011. — № 9, ч. 2. — С. 238-261. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-99741
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-997412016-05-03T03:03:08Z Проблеми співвідношень алохтонних магматичних утворень Українського щита з неоднорідностями земної кори та мантії Свєшніков, К.І. Преобладающая часть магматических формаций Украинского щита связаны с несколькими долгоживущими мантийными структурами. Строение земной коры отражает особенности последнего по времени магматического процесса в разных частях щита The main parts of magmatic associations of the Ukrainian shield are connected with several longliving mantle structures. The structure of Earth crust depends on the last magmatic processes in different parts of the shield 2011 Article Проблеми співвідношень алохтонних магматичних утворень Українського щита з неоднорідностями земної кори та мантії / К.І. Свєшніков // Наукові праці УкрНДМІ НАН України. — 2011. — № 9, ч. 2. — С. 238-261. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 1996-885X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/99741 552.3 + 551.14 (55.477) uk Наукові праці УкрНДМІ НАН України Український науково-дослідницький і проектно-конструкторський інститут гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Преобладающая часть магматических формаций Украинского щита связаны с несколькими долгоживущими мантийными структурами. Строение земной коры отражает особенности последнего по времени магматического процесса в разных частях щита
format	Article
author	Свєшніков, К.І.
spellingShingle	Свєшніков, К.І. Проблеми співвідношень алохтонних магматичних утворень Українського щита з неоднорідностями земної кори та мантії Наукові праці УкрНДМІ НАН України
author_facet	Свєшніков, К.І.
author_sort	Свєшніков, К.І.
title	Проблеми співвідношень алохтонних магматичних утворень Українського щита з неоднорідностями земної кори та мантії
title_short	Проблеми співвідношень алохтонних магматичних утворень Українського щита з неоднорідностями земної кори та мантії
title_full	Проблеми співвідношень алохтонних магматичних утворень Українського щита з неоднорідностями земної кори та мантії
title_fullStr	Проблеми співвідношень алохтонних магматичних утворень Українського щита з неоднорідностями земної кори та мантії
title_full_unstemmed	Проблеми співвідношень алохтонних магматичних утворень Українського щита з неоднорідностями земної кори та мантії
title_sort	проблеми співвідношень алохтонних магматичних утворень українського щита з неоднорідностями земної кори та мантії
publisher	Український науково-дослідницький і проектно-конструкторський інститут гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи НАН України
publishDate	2011
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/99741
citation_txt	Проблеми співвідношень алохтонних магматичних утворень Українського щита з неоднорідностями земної кори та мантії / К.І. Свєшніков // Наукові праці УкрНДМІ НАН України. — 2011. — № 9, ч. 2. — С. 238-261. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series	Наукові праці УкрНДМІ НАН України
work_keys_str_mv	AT svêšníkovkí problemispívvídnošenʹalohtonnihmagmatičnihutvorenʹukraínsʹkogoŝitazneodnorídnostâmizemnoíkoritamantíí
first_indexed	2025-07-07T09:51:43Z
last_indexed	2025-07-07T09:51:43Z
_version_	1836981319545913344
fulltext	Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 238 УДК 552.3 + 551.14 (55.477) ПРОБЛЕМИ СПІВВІДНОШЕНЬ АЛОХТОННИХ МАГМАТИЧНИХ УТВОРЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА З НЕОДНОРІДНОСТЯМИ ЗЕМНОЇ КОРИ ТА МАНТІЇ Свєшніков К. І. (Російський університет дружби народів, м. Москва, Росія) Преобладающая часть магматических формаций Украинс- кого щита связаны с несколькими долгоживущи мантийными структурами. Строение земной коры отражает особенности последнего по времени магматического процесса в разных частях щита The main parts of magmatic associations of the Ukrainian shield are connected with several longliving mantle structures. The structure of Earth crust depends on the last magmatic processes in different parts of the shield Формації з участю магматичних порід займають більше 50 % площі Українського щита (УЩ). Усі вони можуть бути по- ділені на дві групи – автохтонні (формації гранітоїдів, які виник- ли за рахунок регіональної гранітизації метаморфічних товщ – так звані плутонометаморфічні та деякі плутонічні) та алохтонні (магматичні формації різного складу, які виникли за рахунок вко- рінення магматичних розплавів з глибини – вулканічні та пере- важна більшість плутонічних). Стратиграфічна Схема кореляції докембрійських утворень Українського щита в тій частині, яка стосується магматичних комплексів, побудована за принципом співставлення останніх за віком, тобто, на підставі процедури си- нхронізації. Другим можливим підходом є співставлення магма- тичних утворень за ознаками подібності складу (тобто, форма- ційної приналежності) та структурного положення у загальній Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 239 будові регіону (власне кореляція). Порівняння результатів синх- ронізації та власне кореляції показує, що різні за складом форма- ції, які займають різне положення в будові щита, нерідко мають дуже близький радіологічний вік; це показує, що перекриття ві- кових інтервалів утворення різних магматичних формацій об’єктивно відображає співіснування в природі близько одночас- них, проте різних магматичних процесів. Ці процеси тісно пов’язані з глибинними мантійними структурами і знаходять ві- дображення в загальній будові земної кори. Тому синтез геолого- формаційних, радіологічних та геофізичних даних є однією з найбільш актуальних фундаментальних проблем як для УЩ, так і інших регіонів. Порівняно з іншими регіонами УЩ є одним з найбільш досконало вивчених в геолого-формаційному (узагаль- нення Є. М. Лазько, його співавторів та послідовників, роботи К. Ю. Єсипчука, І. Б. Щербакова та ін.), радіологічному (дослі- дження М. П. Щербака та його співпрацівників і послідовників) та геофізичному (праці О. В. Чекунова, В. Б. Сологуба, С. С. Красовського, Н. І. Павлєнкової, І. К. Пашкевич та ін.). Окремі питання синтезу геологічних та геофізичних даних були розглянуті Є. М. Шереметом із співавторами (розгляд так званих шовних зон УЩ), К. І. Свєшніковим разом з співробітниками Ін- ституту Геофізики НАНУ (розгляд магматогенних структур УЩ та ін.). Усе це робить УЩ одним із найперспективніших регіонів для вирішення проблем співвідношень особливостей при поверх- невої геологічної будови з особливостями будови мантії та земної кори. Особливості геологічної будови УЩ Дослідження УЩ та інших регіонів розвитку раннього до- кембрію показало існування стійких асоціацій (парагенезисів) пе- вних плутонічних і плутонометаморфічних формацій та страти- фікованих комплексів − формаційних рядів, асоціацій, формацій- них комплексів, структурно-формаційних комплексів (СФК), за термінологією різних дослідників. Дослідження таких сполучень дозволяє уточнити геологічне положення та вікові співвідношен- ня більшості алохтонних плутонічних формацій (певна кількість алохтонних формацій – переважно лужних основних та ультрао- сновних не мають парагенетичних зв’язків з іншими геологічни- Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 240 ми утвореннями і не належать до тих чи інших СФК). Просте- ження окремих формацій та СФК в цілому «на всю довжину їх- нього розповсюдження», вивчення латеральної мінливості одно- типних формацій у межах ареалу та відповідності таких ареалів глибинним неоднорідностям дають нову інформацію, яка в прин- ципі не може бути отриманою при найдетальнішому вивченні окремо взятих масивів. Однак, подібні дослідження вимагають залучення даних не лише по території щита, але і по суміжних з ним регіонах. Необхідно також врахувати, що сучасні обмеження щита визначаються розповсюдженням фанерозойського платфо- рмного чохла і не відповідають тектонічним обмеженням струк- тур раннього докембрію. Всі автори вважають, що територія, яка відповідає сучасному УЩ, є складовою частиною Воронезько- Українського геоблока (сегменту) або Сарматії, який межував на заході з Білорусько-Прибалтійським, а на сході − з Волго- Камським геоблоками (рис. 1). У Воронезько-Українському геоб- лоці в стратиграфічній послідовності знизу вгору можна виділити СФК ендербіт-гранулітового, плагіограніт-амфіболітового, тона- літ-зеленокам’яного, гранітоїдно-метатеригенного, вулкано- плутонічного І-типу, плутонічного А-типу. Структурне положення плутонічних формацій ендербіт- гранулітових СФК2. Незалежно від радіоізотопних датувань, за геологічними даними найнижче стратиграфічне положення в роз- різі щита займають грануліто-гнейсові товщі, які разом з асоцію- ючими з ними плутонометаморфічними та плутонічними форма- ціями утворюють стійкі сполучення. Присутність у тій чи іншій мірі діафторованих залишків цих сполучень у всіх без винятку мегаблоках Українського щита дозволяє вважати, що всі ці поро- ди навлежать до одного ендербіт-гранулітового СФК, який поча- тково мав суцільне площинне розповсюдження на всій території щита. Найдавнішими магматичними утвореннями у складі остан- нього були вулканіти, перетворені внаслідок регіонального мета- морфізму у гнейси та кристалічні сланці. Прояви найдавнішого 2 В попередніх публікаціях ці СФК іменувалися чарнокіт-гранулітовими. Проведене узагальнення показало, що чарнокітові формації є більш пізніми і з грануліто- гнейсовими комплексами не пов’язані Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 241 вулканізму у всій південній частині майбутньої платформи мали приблизно однаковий характер, і розділення на геоблоки ще не існувало. Рис. 1. Схема будови Воронезько-Українського геоблока За складом ці вулканіти, імовірно, відповідали океанічним базальтам [23]. Наступним магматичним епізодом було вкорінен- ня тіл метапіроксеніт-перидотитового формаційного типу ново- павлівського, славгородського, сабарівського комплексів, пере- важна частина яких сконцентрована у двох субмеридіональних смугах, пов’язаних з Оріхово-Павлоградською та Першотравне- во-Трактемирівською зонами регіональних розломів (див. рис. 1). У всіх випадках вони є давнішими за перші прояви регіональної гранітизації в умовах гранулітової фації метаморфізму (гнейсо- ендербітові формації новопавлівського, славгородського, гайво- ронського комплексів). Радіологічні датування, одержані для ме- таультрабазитів новопавлівського комплексу (3670 млн. років) та ендербітів гайворонського комплексу (3650-3400 млн. років), до- зволяють припускати, що принаймні нижня частина розрізу гра- нуліто-гнейсових товщ (від кінцигітової до лейкогранулітової формацій включно) разом із асоціюючими з ними метаультраос- новними породами та ендербітами повинні датуватись еоархей- Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 242 ським віком. Магматичні утворення цього етапу порівняно з утвореннями інших етапів найменше відрізняються від вихідного складу мантійної речовини [10], тобто процеси диференціації останньої були слабо проявлені. В межах Першотравнево- Трактемирівської зони, окрім піроксеніт-перидотитових, опису- ють плутонічні тіла дуніт-перидотитового та перидотит- піроксеніт-габроноритового складу (капітансько-деренюхинський комплекс). Подібні тіла перетинають не тільки грануліто- гнейсову, але й залягаючу стратиграфічно вище амфіболіто- гнейсову товщу росинсько-тикицької серії, що вказує на довго- жиючий характер цієї зони [23]. У Стратиграфічній Схемі 2003 р. ці тіла віднесені до юрівського комплексу, вік якого визначений як 2695 млн. років, що відповідає неоархею [6]. Усе сказане дозволяє вважати, що вищезгадані субмеридіо- нальні смуги розповсюдження таких тіл відповідають найдавні- шим в історії Українського щита розломам. За геофізичними да- ними, цим смугам відповідає збільшення потужності земної кори до 50-60 км при потужності близько 40 км за межами цих зон. Ро- зріз земної кори на всю потужність складений аномально щіль- ними та аномально магнітними утвореннями, у цих зонах прису- тні еклогітоподібні та гранат-дістенові породи. Усі ці дані дозво- ляють вважати, що прояви метаморфізму та магматизму в цих зо- нах відбувалися в умовах підвищеного тиску Смуга з подібними геофізичними характеристиками простежується також у субме- ридіональному напрямі уздовж Криворізько-Кременчузького ро- злому. Тіл ультраосновного складу в межах УЩ не виявлено, але вони присутні в північній, воронезькій частині геоблока на про- довженні згаданої зони розломів. Таким чином, на території гео- блока в ранньому археї сформувалося щонайменше три зони су- бмеридіональних глибинних розломів, у межах яких в умовах стиснення відбувалося втискання тіл ультраосновного складу. Структурне положення магматичних формацій плагіогра- ніт-амфіболітових СФК. Стратиграфічно вище грануліто- гнейсових товщ залягають інтенсивно гранітизовані аміфболіто- гнейсові стратифіковані комплекси – аульська (Середньопридні- провський мегаблок) та росинсько-тікицька (Росинсько- Тікицький мегаблок) серії. У геологічній літературі неодноразово Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 243 підкреслювались вулканогенна природа цих утворень і відповід- ність метавулканітів аульської серії толеїтовим, а росинсько- тікицької – вапнистолужним вулканітам. Не виключено, що з ву- лканітами асоціювали плутонічні тіла, затушовані пізніше накла- деними на них процесами регіональної гранітизації. Реліктами таких тіл в Середньому Придніпров’ї, імовірно, є залишки тіл ме- тагабро і метаультрабазитів олександрівського комплексу та ви- ходи тоналітів “магматичного генезису”, по [8], серед порід ауль- ської серії, які підлягали плагіомігматизації. По аналогії з іншими регіонами, де розвинуті менш змінені тоналітові серії, можна припустити, що ці породи є реліктами габро-тоналітової (габро- плагіогранітової) плутонічної асоціації, яка звичайно супрово- джує толеїтові вулканічні серії. Надійних визначень віку для цьо- го СФК немає, але його верхня вікова межа відповідає віку плагі- огранітоїдів сурського комплексу, які достеменно проривають гранітоїди дніпропетровського комплексу, і по яких отримані ре- нперні геохронологічні дані − 3171 млн. років [20]. Ця цифра вка- зує на те, що плагіограніт-амфіболітовий СФК Середнього При- дніпров’я повинен датуватись палеоархейським віком. В Росинсько-Тікицькому районі серед плутонометаморфіч- ної асоціації збереглись залишки тіл гранодіоритів-плагіогранітів, кварцових діоритів та діоритів, габро (у Стратиграфічній Схемі вони включені до складу тетіївського комплексу) з гіпідіоморф- нозернистими мікроструктурами та реліктами клінопіроксену (до 5 %) – мінералу, який практично відсутній в оточуючих мета- морфічних породах [3]. Дослідження температур кристалізації їх дали цифри 680-7000С, в той час як для накладених на них ульт- раметаморфічних плагіогранітоїдів одержані цифри 620-6400С та 530-5700С (там же). Це дозволяє припустити належність вказаних утворень до плутонічної діорит-гранодіоритової формації. Фор- мації такого типу є неодмінними супутниками вапнисто-лужних вулканічних серій. Згідно [6] для мігматитів мегаблоку (тобто по- рід молодших за згадану плутонічну асоціацію) отримані цифри 2615-2590 млн. р. Виходячи з наведених даних, можна вважати, що поля роз- витку аульської та росинсько-тікицької серій відповідають двом різним вулканічним поясам, тісно пов’язаним з субмеридіональ- Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 244 ними розломами попередньої стадії. Толеїтові вулканіти, за зага- льною думкою, виникають в умовах розтягнення земної кори; ві- дповідно, вулканіти аульської серії утворили широкий пояс у смузі між двома зонами стиснення – Оріхово-Павлоградською та Криворізько-Крупецькою. Вапнистолужні вулканіти виникають в умовах стиснення; відповідно, осьова лінія поля вулканітів ро- синсько-тікицької серії співпала із Першотравнево- Трактемирівською зоною стиснення. Залишається відкритим пи- тання приналежності обох СФК до одного чи різних вікових ета- пів. Структурне положення тоналіт- зеленокам’яних комплек- сів. Так званий зеленокам’яний комплекс утворює серію запа- дин у східній частині УЩ і повністю відсутній у західній. З запа- динами асоціюють у просторовому та віковому відношенні дуніт- перидотитова, габродіабазова (верхівцевський, варварівський, гайчурський, сорокинський комплекси), гранітова (токовський, мокромосковський комплеси), тоналіт-плагіогранітова (сурський, саксаганський, добропільський комплекси), гранітитова (дему- ринський комплекс) та інші формації, що дозволяє об’єднати їх в один тоналіт-зеленокам’яний СФК. Серед вулканітів зелено- кам’яних товщ кількісно переважають толеїти, що вказує на те, що при формуванні їх переважали умови розтягнення. Тіла грані- тової формації звичайно пов’язують з умовами розтягнення, а то- наліт-плагіогранітової − з умовами стиснення. Можна думати, що при утворенні тоналіт-зеленокам’яних комплексів в цілому від- бувалося “комбінування” умов розтягнення та стиснення, що і зумовило різноманітність магматичних проявів. За даними О. Б. Гінтова на стадії формування зеленокам’яних структур пе- реважали дислокації зсуву вздовж розломів, які слугували обме- женнями западин. Співвідношення конфігурації западин і розло- мів найближче відповідає механізму ромбохазма. Суть його поля- гає в тому, що повздовжні розломи, які обмежують западини, слугували «рельсами» уздовж яких відбувалися переміщення мі- неральних мас. При цьому відбувався розрив та розсув земної ко- ри по поперечних розломах. Виникаючі за рахунок цього «пусто- Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 245 ти» заповнювались вулканічним матеріалом (зеленокам’яним комплексом). Структурне положення гранітоїдно-метатеригенних та вулкано-плутонічних комплексів І-типу. Наступними після тона- літ-зеленокам’яних утворювалися гранітоїдно-метатеригенні СФК. Головною їхньою складовою є метакарбонатно-теригенні товщі, які виповнюють два великих прогини – Тетерівський та Кіровоградський в західній та центральній, а також ряд відносно невеликих западин у східній частині щита. Перелік магматичних формацій, які асоціюють з цими товщами, в цілому подібний до переліку формацій тоналіт-зеленокам’яних СФК, але в кількісно- му відношенні серед них різко переважають формації нормально- го гранітового складу (гранітові у Кіровоградському, двослюдяні гранітові у Тетерівському прогині, аляскіт-лейкогранітові у схід- ній частині щита). У східній частині Воронезько-Українського геоблока відомий великий Липецько-Волгоградський прогин, складений воронцівською серією – аналогом тетерівської серії УЩ. У просторовій асоціації з прогином розвинуті двослюдяні граніти волгоградського комплексу, формаційно однотипні жи- томирським гранітам Тетерівського прогину. У інших частинах геоблока відомі лише поодинокі тіла цього формаційного типу (зокрема, вони відсутні у Кіровоградському прогині). Це дозволяє вважати, що тіла двослюдяних гранітів тяжіють до північних по- граничних частин геоблока, а переважна частина масивів граніто- вої формації сконцентрована в південній частині геоблока. Ха- рактерною особливістю стратифікованих товщ, які належать до СФК гранітоїдно-метатеригенного типу, є напружена склад- частість та прояви мігматизації у крайових частинах прогинів. Всі більш пізні товщі не підлягали мігматизації. Цікаво, що на УЩ плутонічні тіла гранітів набули широкого поширення, в той час як в Білорусько-Прибалтійському та Волго-Камському геоблоках вони практично відсутні. Останнє дозволяє припустити, що відносно більша кількість інтрузивних гранітів надала УЩ біль- шої “плавучісті” порівняно з суміжними геоструктурами і це, імовірно, є причиною його високого стояння (тобто того, що ця частина геоблока перетворилась власне на щит), в той час як регіони, де прояви такого магматизму відсутні (Білорусько- Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 246 Прибалтійський, Волго-Камський) або обмежені (Воронезький масив), перетворились на ділянки низького стояння (тобто, плитні структури). Близько одночасно до закінчення формування гранитоїдно- метатеригенних СФК (2-1,9 млрд. р.) в північній та східній час- тинах Воронезько-Українського геоблока поблизу зон зчленуван- ня його з Білорусько-Прибалтійським та Волго-Камським геоб- локами відбувалося утворення вулкано-плутонічних СФК. На межі перших двох геоблоків виник Волино-Поліський або Осни- цько-Мікашевицький пояс, утворений клесівсько-осницькою ву- лкано-плутонічною асоціацією (клесівська серія + осницький комплекс), який має ширину близько 100 км і простежується на відстань не менше 600 км уздовж тектонічної межі Воронезько- Українського та Білорусько-Прибалтійського геоблоків. Безпосе- редньо на схід від поясу у північній частині Воронезького крис- талічного масиву розповсюджені масиви габро, габро-діоритів, діоритів, гранодіоритів стойло-миколаївського комплексу, які проривають усі відомі тут стратифіковані утворення і мають вік 2020 ± 50 млн. р. [12]. Ці масиви утворюють дугоподібний плу- тонічний пояс, який обмежує з півночі Курський мегаблок, і най- більших розмірів досягають в місці зчленування цього поясу з Волино-Поліським. З плутонічними тілами постійно асоціюють вулканіти середнього складу. Вивчення шліфів засвідчило, що стойло-миколаївський комплекс разом з цими вулканітами утво- рює комагматичну вулканоплутонічну асоціацію, дуже подібну до «догранітової» частини осницько–клесівської асоціації. Ця асоціація формує тут вулканоплутонічний пояс, який було запро- поновано називати Брянсько–Курським. Останній у своїй східній частині зчленовується з Лосівсько–Лівенським поясом, який про- стягається в субмеридіональному напрямі вздовж східної межі Воронезького кристалічного масиву (див. рис. 1). Тут поширені виходи так званої лосівської товщі базальтів, андезито-базальтів, дацитів [5]. Потужність товщі становить не менше 1000 м, її час- то корелюють з верхньою частиною розрізу пізньоархейского зе- ленокам’яного комплексу − лебединською світою, однак, за да- ними М. М. Чернишова та ін. [19], вік метаморфізму лосівської товщі відповідає 1850-2180 млн. р., тобто, вона, швидше, нале- Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 247 жить ранньому протерозою. За даними всіх дослідників, з лосів- ською товщею асоціюють плутонічні утворення усманського комплексу, до складу якого зачисляють тіла двох типів: тіла гнейсоподібних тоналітів, плагіогранітів і мігматитів та масиви середньозернистих, часто порфіровидних кварцових діоритів, то- налітів, плагіогранітів, адамелітів. За результатами нашого ви- вчення шліфів з колекції Н. Л. Владимирової в більшості відмін наявний калійовий польовий шпат, і такі породи, мабуть, відпові- дають гранодіоритам та монцонітам. Гранітоїди першої групи за всіма ознаками є ультраметагенними, а другої – інтрузивними (зокрема, для них дуже характерна прекрасно виражена зональ- ність плагіоклазів). Ці гранітоїди проривають не тільки вулканіти лосівської товщі, а також метатеригенні відклади ранньопротеро- зойської воронцівської серії [19]. Радіологічний вік гранітоїдів − 2210-1840 млн. р. [там же]. Отже, у складі усманського комплек- су, як видно, об'єднані, з одного боку, ультраметагенні (імовірно, архейські) гранітоїди, а з іншого − комагматичні вулканітам лосівської серії інтрузивні гранітоїди ранньопротерозойського віку. Це дає змогу розглядати їх як вулканоплутонічну асоціацію, яка утворює субмеридіональний пояс у межах так званої Лосівсь- ко-Лівенської структурно-формаційної зони. Відповідно, було за- пропоновано назвати цей пояс Лосівсько-Лівенським. Подібні утворення описані в межах Ростовського тектонічного блока під назвою самбекського вулкано-плутонічного комплексу (2100- 1800 млн. р.), який дослідники співставляють з осницьким [11]. Усі перелічені пари вулканогенних серій та плутонічних компле- ксів комагматичні між собою. Всі ці пояси утворюють дугоподіб- ну смугу, яка простежується уздовж північної межі Воронезько- Українського геоблока від південно-західної тектонічної границі фундаменту Східноєвропейської платформи (район м. Рави Русь- кої) до південно-східної границі (район м. Ростова). Вулкано- плутонічні асоціації, які складають пояси, мають близький радіо- логічний вік, подібний склад (трахіандезитові, базальт-андезитові вулканічні товщі з участю дацитів та ліпаритів, діорит- гранодіоритові плутонічні формації). Кожний з тих поясів має ін- дивідуальні особливості (наприклад, лише у Волино-Поліському поясі широко розвинуті тіла гранітів), але всі вони можуть бути Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 248 об’єднані в одну структуру – Воронезько-Волинський суперпояс довжиною близько 2000 км, який відокремлює Воронезько- Український геоблок від Білорусько-Прибалтійського та Волго- Камського. Характерною рисою асоціацій, що складають супер- пояс, є широкий розвиток порід середнього складу підвищеної лужності. Подібні утворення належать до асоціацій так званого I- типу або андійського типу, прояви яких, на думку практично всіх дослідників, характерні для умов латерального стиснення. Можна думати, що Воронезько–Волинський вулканоплутонічний супер- пояс виник як колізійна структура. Товщі тетерівської та ворон- цівської серіїй утворюють прогини, що безпосередньо приляга- ють до вулканоплутонічних поясів і паралельні до них (див. рис. 1). Це дає змогу припустити, що утворення цих струк- тур було взаємопов’язане і процесам стиснення в поясах переду- вали процеси розтягнення в прогинах. На підставі даних про Гімалаї, які вважають класичним прикладом міжконтинентальної колізії, у світовій літературі набула поширення думка про зв’язок з процесами колізії саме гранітів S-типу (в той час як асоціації І- типу пов’язують з процесами субдукції). Виходячи з даних по Воронезько-Українському геоблоку, можна вважати, що граніти S-типу утворюються в тилових зонах колізії за умов розтягнення, а умовам стиснення в безпосередньо колізійних зонах відповіда- ють асоціації І-типу. Те, що Воронезько-Волинський суперпояс був накладений, головним чином, на потрощені диз’юнктивною тектонікою кра- йові частини Воронезько-Українського геоблока і лише частково “зачепив” структури суміжних геоблоків, зумовило прояв проце- сів відображеної активізації у внутрішніх частинах першого з них (зокрема, на УЩ) і майже повну відсутність проявів активі- зації в інших геоблоках. Так, за межами Волино-Поліського поя- су групи невеликих масивів тієї ж асоціації утворюють серію ла- нцюжків довжиною близько 100 км кожний; такі ланцюжки з'єд- нані з Волинсько–Поліським поясом і є його відгалуженнями уз- довж зон регіональних розломів. Найскладніша картина виявлена на південь від поясу. Тут відома група масивів (Смолдирівський, Шепетівський та ін.), які утворюють ареал північно-східного про- стягання, обмежений з півдня Тетерівським розломом, а з півночі Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 249 − паралельним йому розломом у районі с. Мухарів. За даними В. І. Почтаренко та інших дослідників, ці масиви містять числен- ні включення ефузивів, що дає змогу припускати первісне існу- вання тут ще одного подібного до Клесівського теригенно- вулканогенного прогину, знищеного пізніше вкоріненнями інтру- зій та процесами ерозії. Можливо, що ця ділянка є реліктом дру- гого "недорозвиненого" вулкано-плутонічного поясу, паралель- ного до Волинсько–Поліського. Обидва пояси з'єднувалися ланцюжком масивів, розташованих уздовж північно-західної Красногорсько-Житомирської системи розломів. Цікаво, що до всіх розглянутих вулкано-плутонічних поясів просторово тяжіють численні масис габроїдів габродолеритового (прутівський комплекс УЩ, смородинський «воронезької» части- ни геоблока) та габро-норитового (кам’янський, мамонський комплекси). Структурне положення плутонічних СФК. У межах УЩ пі- сля утворення вулкано-плутонічної асоціації виникли значні за розмірами масиви (плутони) - Коростенський, Корсунь- Новомиргородський, Кальміуський та ряд дрібніших тіл (Кам’яномогильський, Октябрьський масив та ін.). Усі вони скла- дені лише плутонічними формаціями, займають автономне по ві- дношенню до стратифікованих товщ положення і належать до окремого (субплатформного, за [3]) тектонічного етапу, який мав місце після консолідації щита та утворення вулкано-плутонічних поясів. Відповідно, ці формації можуть бути об’єднані в плутоні- чні СФК. В Інгульському мегаблоці до СФК цього типу належать габро-анортозитова, рапаківігранітова та лужносієнітова форма- ції. У Волинському мегаблоці до формацій згаданого типу долу- чається гранітитова формація (пержанський комплекс). У Приа- зов’ї до плутонічного СФК належать граніт-граносієнітова, суб- лужна лейкогранітова та нефелін-лужносієнітова формації. Гра- ніти всіх перерахованих комплексів мають сублужний характер, цілий ряд спільних особливостей складу та будови і належать до так званого А-типу гранітів. Співставлення петрохімічного складу гранітів, граносієнітів та кварцових сієнітів, відомих у складі граніт-граносієнітової та рапаківігранітової формацій, показало їхню велику подібність [1]. Правомірність віднесення рапаківіг- Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 250 ранітової та граніт-граносієнітової формацій до одного латераль- ного формаційного ряду підтверджується існуванням в Бєларусі житковицького комплексу, для якого характерні проміжні влас- тивості між цими двома формаційними типами – граніт- граносієнітовий склад при наявності овоїдних структур [2]. Ра- діологічний вік гранітів − 1850 ± 50 млн. р. [21]. Масиви А-типу разом з асоціюючими габро-анортозитовими та лужними форма- ціями (тобто, плутонічні СФК) утворюють плутонічний пояс, який простягається від східної частини УЩ до Балтійського моря, перетинаючи при цьому Воронезько-Український, Білорусько- Прибалтійський, Феноскандинавський геоблоки. Вкорінення ко- жного плутону було просторово пов’язане з одним чи декількома розломами давнього залягання. Тим не менше, немає такого роз- лому, з яким можна було би пов’язати пояс як єдине ціле. Це до- зволяє розглядати утворення плутонічного СФК як прояв авто- номної активізації. У північній частині Волинського мегаблоку розповсюджені невеликі масиви та дайки дівлінських гранофірових граніт- порфірів, які проривають граніти рапаківі. За нашими спостере- женнями, вони дуже подібні до гранітів мазурського комплексу північної частини Польщі, що мають вік 1500 млн. р. [22]. Тіла граніт-порфірів утворюють субширотний пояс, продовженням якого на схід є граніти "Кабелія" (1505 ± 11 млн. р. [25]) на півдні Литви і мостовський комплекс (1,38-1,47 млн. р.) на півночі Бє- ларусі. Подібні гранітоїди (отамановський комплекс) відомі у Воронезькому кристалічному масиві (всі автори підкреслюють звичайну присутність у гранітах цього типу молібденіту і флюо- риту). Тіла гранофір-гранітової формації утворюють субширот- ний Мазурсько-Воронезький плутонічний пояс, який трасує так званий Охотсько-Балтійський трансконтинентальний лінеамент, по [7], і є проявом так званої планетарно-лінійної активізації фу- ндаменту західної частини платформи. Тіла дівлінських граніт- порфірів, в свою чергу, є проявом відображеної активізації кра- йової частини УЩ під впливом цієї структури. Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 251 Співвідношення особливостей магматичних утворень з неоднорідностями земної кори Нами, спільно з дослідниками Інституту геофізики НАН України3, була розглянута будова земної кори на ділянках, які можна вважати еталонними з точки зору прояву того чи іншого СФК [15, 16]. Як було показано, найнижче стратиграфічне поло- ження займають ендербіт-гранулітові СФК, які, імовірно, були розповсюджені на всій площі щита. Останнє дозволяє розглядати їх у якості “гранулітового цоколю”, на який пізніше були накла- дені всі інші геологічні структури. Іншими словами, райони роз- повсюдження недіафторованих ендербіт-гранулітових СФК по- винні відповідати ділянкам, які найповніше зберегли вихідні осо- бливості ранньоархейської земної кори. Таким ділянкам відпові- дає земна кора потужністю 40-42 км із слабо розчленованим ре- льєфом поверхні Мохо та приблизно однаковими кількісними співвідношеннями потужностей базальтового, діоритового та гранітового шарів. На прикладі Голованівського блока можна проілюструвати зміни в будові кори, які відбулися при утворенні найдавніших ро- зломів, відповідавших зонам стиснення, по яких імпрегнувались тіла метаультрабазитів. Нагадаємо, що для грануліто-гнейсових товщ на цій ділянці характерна підвищена інтенсивність складча- стості та поява високобаричних мінеральних асоціацій. Цьому ві- дповідає дуже нерівний рельєф поверхні Мохо, потужність кори коливається від 44 до 60 км, в її будові за потужністю переважає базальтовий шар (35-50 км) при редукованій потужності граніто- вого шару (16-0 км). Середньопридніпровський район є областю проявів двох СФК – плагіограніт-амфіболітового та тоналіт-зеленокам’яного. При утворенні першого з них, як було сказано, імовірно, перева- жали умови розтягнення. При формування зелекам’яних западин, виходячи з конфігурації структур, окрім розтягнення можна при- 3 Дослідження виконувались за програмою фундаментальних досліджень “Геосинтез” , спрямованою на синтез геолого-формаційних та геофізичних даних в межах Українсь- кого щита (відповідальні виконавці К.І. Свєщніков, І.К. Пашкевич, С.С. Красовсь- кий).Робота виконана за фінансової підтримки проекту Міністерства освіти і науки України, № Ф4/1730–97. Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 252 пускати зсувні деформації, що повинно було приводити до вини- кнення на окремих ділянках умов стиснення. Відповідно, рельєф поверхні Мохо тут дуже нерівний. Потужність земної кори на не- великих відстанях змінюється від 39 до 53 км, а в її будові пере- важає діоритовий шар (потужність близько 33 км). Типовою ділянкою для гранітоїдно-метатеригенних СФК може вважатися східна частина Інгуло-Інгулецького прогину (особливості Тетерівського прогину затушовані проявами накла- деної на прогин тектоно-магматичної активізації). Рельєф повер- хні Мохо тут відносно рівний, потужність кори – 36-38 км; у її розрізі переважає діоритовий шар (12-29 км). Потужність базаль- тового шару – від 15 до 0 км. Для вулкано-плутонічного СФК характерна нерівна поверхня рельєфу Мохо, потужність кори 53-39 км, потужність базальтово- го шару – 23-34 км, потужність гранітового – 8-4 км. Для наочного порівняння особливостей земної кори перера- хованих ділянок була використана трикутна діаграма, яка відо- бражає співвідношення потужностей шарів земної кори між со- бою. На неї були винесені дані по пікетах сейсмологічних профі- лей, які перетнули еталонні ділянки. Узагальнення матеріалів по- казало існування тісного зв’зку між будовою земної кори та ти- пами СФК. Найдавніша для Українського щита земна кора, хара- ктерна для ендербіто-гнейсових СФК, на трикутній діаграмі від- повідає полю у центральній частині останньої. Кожний наступ- ний тектоно-магматичний процес викликав перебудову кори. В ділянках стиснення (Голованівський блок, Волино-Поліський по- яс) відбувалося збільшення потужності кори (імовірно, в резуль- таті її скупчення), в першу чергу, за рахунок збільшення потуж- ності базальтового шару. Поверхня Мохо набувала складного ре- льєфу так, якби вона також зминалась у складки. На трикутній ді- аграмі кора такого типу відповідає полю поблизу вершини трику- тника “базальтовий шар”. В умовах розтягнення (Кіровоградсь- кий прогин) потужність кори в цілому та базальтового шару зок- рема зменшується. Нарешті, на ділянках зсувних дислокацій зем- на кора має комбінований характер – на незначних відстанях від- буваються переходи від кори підвищеної до кори пониженої по- Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 253 тужності. Для кори такого типу характерна понижена потужність гранітового шару. Розгляд тих даних дозволяє зробити три важливих виснов- ки. По-перше, СФК, які ми спостерігаємо на поверхні, тісно ко- релюються з будовою земної кори на всю потужність останньої. По-друге, з різних ознак СФК з будової кори найтісніше пов’язаний саме характер магматичних утворень. Останні є інди- каторами геодинамічних умов стиснення та розтягнення. Можна думати, що геодинамічні напруження є головною причиною як змін в будові кори, так і появи магматичних розплавів певного складу (тобто будова кори та характер магматизму є різними нас- лідками однієї причини). По-третє, в переважній більшості випа- дків в межах однієї ділянки присутні утворення різних СФК; тип будови кори корелюється з характером магматизму останнього з проявлених тут СФК4 (рис. 2). Таким чином, характер будови земної кори виявляється змінним фактором, який чутливо реагує на глибинні тектоно- магматичні процеси. Багато хто з дослідників уважають, що сучасна будова зем- ної кори повинна була сформуватися в фанерозої внаслідок ізос- тазії при вертикальних рухах тектонічних блоків. Таке явище дій- сно повинно мати місце при умові, що відмінності між шарами, складаючими кору матимуть щільнісний характер. У такому ви- падку, в залежності від того, на яку висоту буде виведений той чи інший тектонічний блок, границі між шарами повинні поступово змінювати своє положення, причому поверхня таких границь з часом повинна придбати субгоризонтальне положення. За сейсмологічними даними, поверхня між гранітовим та ді- оритовим шарами дійсно має субгоризонтальний характер, а в пі- вденно-західній частині щита виходить на денну поверхню. Гео- логічних відмінностей між породами, розташованими по обидві сторони цієї границі (тобто між діоритовим та гранітовим шара- ми, виділеними за геофізичними даними), не встановлено і це до- зволяє вважати, що різниця між ними має щільнісний характер. Натомість, потужність базальтового шару коливається в широких 4 Точніше, з характером останнього з проявлених на території інтенсивних магматич- них процесів Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 254 межах аж до повного його зникнення на окремих ділянках Ін- гульського мегаблоку. Рис. 2. Генетичні типи земної кори Українського щита Рельєф нижньої та верхньої поверхонь шару різко змінюєть- ся на невеликій відстані. Ті особливості найкраще можуть бути пояснені виходячи з припущення, згідно якого базальтовий шар відрізняється за складом від вище та нижчележачих утворень і, відповідно, поводить себе як шароподібне геологічне тіло (тобто, може підлягати розтяганню та скупченню і складчастості). Співвідношення особливостей магматичних утворень з неод- норідностями верхньої мантії. Колективом петрологів була зроблена спроба скласти карту верхньої мантії території Радянського Союзу [4]. На цій карті по- казано, що під східною та західною частинами Українського щи- та мантія має різний склад (рис. 3). У західній частині вона відпо- відає графіт-піроповій, у східній – шпінель-піроксенітовій фації. Попри всю схематичність карти, межа між цими двома ділянками приблизно співпадає із лінеаментом “Херсон-Смоленськ” [9], ві- дповідаючого на поверхні осьовій лінії Кіровоградського проги- ну. Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 255 Порівняння подібних між собою за геологічним положен- ням та формаційною приналежністю ранньодокембрійських ман- тійних похідних південної частини фундаменту платформи5 по- казало, що метаморфізовані основні вулканіти, габроїди та ульт- раосновні породи, відомі на захід від лінеаменту, стабільно відрі- зняються підвищеною залізистістю порівняно з подібними поро- дами східної частини фундамента платформи [14]. Рис. 3. Схематична карта мантії Східно-Європейської плат- форми, за М. Л. Добрєцовим та ін., 1980 Таким чином, згаданий лінеамент розділяє південну частину платформи на два сегменти – Західний з відносно залізистою верхньою мантією та Східний з відносно магнезіальною мантією. Ці відмінності існували вже в ранньому археї, що дозволяє при- пускати закладання лінеаменту на догеологічній стадії. Земна ко- ра на захід від цього лінеаменту є більш потужною та тяжкою по- рівняно з корою східної частини, в межах самого лінеаменту по- тужність земної кори є мінімальною для всього щита. В протеро- 5 Порівняння проводилось для метавулканітів з грануліто-гнейсових комплексів Волго- Камського геоблока та Білоруського регіону; пов’язаних з тими ж товщами комплексів метагаброїдів та метагіпербазитів – чубовського, єкатеринівського Волзького, березів- ського Білоруського, новопавлівського Українського регіонів; аульської серії Придніп- ров’я та озерської Білорусі, плагіогранітоїдів, асоціюючих з тими ж серіями Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 256 зої з цим лінеаментом була пов’язана локалізація Вознесенського, Кіровоградського, Новоукраїнського та Корсунь- Новомиргородського масивів. Ці масиви належать до найбільших на щиті і утворюють практично суцільну смугу гранітоїдів, про- стежену від північної до південної границь щита. Зеленокам’яні структури в регіональному плані утворюють субмеридіональний пояс, що впирається під прямим кутом у тек- тонічну межу Воронезько-Українського та Волго-Камського гео- блоків. Подібний пояс також під прямим кутом простежено від північної межі Волго-Камського геоблока в Карелію (рис. 4). Рис. 4. Порівняння розташування зеленокам’яних поясів з результатами тектонофізичного моделювання Останній складений переважно грануліто-гнейсовими ком- плексами, утворення більш високих стратиграфічних рівнів тут майже відсутні. Це дозволяє вважати, що геоблок був стабілізо- ваний раніше порівняно з іншими геоблоками. Обмеження Волго- Камського геоблока близько співпадають з контурами мантійної структури (див. рис. 3). Загальне розташування геоблока та зеле- нокам’яних поясів дуже подібне до результатів тектонофізичного моделювання тиску жорсткого тіла на відносно пластичне сере- довище, за [24]. Це дозволяє припускати, що виникнення зелено- кам’яних поясів зумовлене тиском Волго-Камського геоблока у західному напрямку. У верхній мантії геофізичними дослідженнями на глибинах 250-150 км була встановлена певна межа, яку В. Б. Сологуб вва- Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 257 жав поверхнею палеоастеносфери. Не торкаючись можливої при- роди цієї поверхні, відмітимо, що її ізолінії відображають існу- вання якихось ізометричних структур під УЩ та лінійної струк- тури північно-східного простягання під Волино-Поліським поя- сом (рис. 5). Мінімальна глибина залягання цієї структури − 150- 100 км. Зміна простягання мантійних структур співпадає з Тете- рівським розломом, який простягається у північно-східному на- прямку, з осьовою частиною Тетерівського прогину. Порівняно зі структурами УЩ Волино-Поліський пояс має підвищену потуж- ність земної кори і, відповідно, заглиблення поверхні М. Рис. 5. Схема мантійних неоднорідностей під УЩ, по [18] Як самому поясу, так и ділянкам пов’язаної з ним активіза- ції в південній частині Волинського мегаблоку відповідають маг- нітні неоднорідності в нижній частині земної кори, які досягають в Новоград-Волинському блоці величини 3,5 А/м [17]. Особливо- сті глибинної будови території, якій відповідає Волино- Поліський пояс, В. Б. Сологуб пояснював перебудовою більш ранньої земної кори під впливом рифейського Волинсько- Оршанського палеорифту. Однак, той факт, що глибинні неодно- рідності мають однотипний характер в межах поясу та активізо- Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 258 ваної ділянки щита (яка знаходилась далеко за можливими межа- ми впливу палеорифту) свідчать про виникнення цих неоднорід- ностей у зв’язку з процесами утворення вулкано-плутонічного СФК. Кіровоградський прогин розташований у зоні субмеридіо- нального лінеаменту «Херсон – Смоленськ», який перетинає центральну частину УЩ. Ранньопротерозойська інгуло- інгулецька серія, що виповнює прогин, дуже подібна за складом до тетерівської серії і, вочевидь, близька до неї за віком. Проте тут відсутні двослюдяні (тобто, високо глиноземні) граніти і ши- роко розвинута гранітова формація. За геофізичними даними, зо- ні лінеаменту відповідає підвищення поверхні Мохо і розущіль- нення прилягаючої до неї верхньої частини мантії. Потужність земної кори тут чи не найменша на всьому УЩ, базальтовий шар редукований аж до повної відсутності на окремих ділянках. Це дозволяє припускати, що прогин виник в умовах рифтоподібного розтягнення, і відмінності поширених тут магматичних утворень від Тетерівського прогину безпосередньо залежали від відміннос- тей геодинамічних умов. Згідно з даними, отриманими зі супутника Магсат [13], у південно-західній частині платформи встановлено велику магніт- ну аномалію, контури якої не співпадають ні з якими приповерх- невими структурами. Це дозволяє говорити про глибинну, мантійну природу цієї аномалії. Природа аномалії не ясна, але, виходячи з її форми, можна припустити, що вона відповідає ку- польній структурі. Усі масиви плутонічного СФК на півдні плат- форми тяжіють до периферії цієї аномалії (рис. 6). Висновки Наведені дані приводять до двох головних висновків. 1. Переважна частина алохтонних магматичних утворень Українського щита корелюється з декількома мантійними струк- турами. Останні могли співіснувати у часі, тому радіологічний вік багатьох формацій перекривається між собою. 2. Земна кора зберегла головні риси будови з докембрійсь- кого часу, її будова відображає особливості останнього магмати- чного процесу та геодинамічних умов для кожного району щита зокрема. Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 259 Рис. 6. Схема співвідношення масивів гранітоїдів А-типу з глибинними неоднорідностями ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 1. Бучинська А.В. Латеральний формаційний ряд гранітоїдів субплатформеного етапу розвитку Українського щита // Вісник Львів. Ун-ту. Сер. Геол. – 1999, вип. 14. – С. 116-122. 2. Геологическая карта кристаллического фундамента Белорус- сии и прилегающих территорий. М-б 1:1 000 000. Объясни- тельная записка/ Н.В.Аксаментова, И.В.Найденков. – Минск. – 1991. – 78 с. 3. Гранитоидные формации Украинского щита / Щербаков И.Б., Есипчук К.Е., Орса В.И. и др. – К.: Наук. думка. - 1984. - 192 с. 4. Добрецов Н.Л. Введение в глобальную петрологию. - Новосибирск: Наука. – 1980. – 199 с. 5. Докембрийская геология СССР / Отв. ред. Рундквист Д.В. – Л.: Наука, 1988. – 440 с. Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 260 6. Кореляційна хроностратиграфічна схема раннього докембрію Українського щита // К. Ю. Єсипчук іа інші.- К.: вид. Нац. Стратиграф. Комітету України. – 2004 – 28 с. 7. Космогеология СССР / Н.С.Афанасьева, В.И.Башилов, В.Н. Брюханов и др. – М.:Недра, 1967. – 240 с. 8. Кравцова Е.И., Митрофанов Ф.П., Орса В.И. и др. Древней- шие тоналиты Приднепровья // Древнейшие гранитоиды СССР. Комплекс серых гнейсов. - Л.: Наука. - 1981. - С. 116-124. 9. Крупенников В.А. Каневско-Новоукраинский глубинный раз- лом – крупнейшая длительно развивающаяся рудоконцентри- рующая структура фундамента Украинского щита// Сквозные рудоконцентрирующие структуры. М.: Наука, 1989.- С.97-104. 10. Лазько Е.М., Свешников К.И. Типовые сочетания стратифи- цированных комплексов и плутонических формаций как ос- нова корреляции нижнедокмбрийских образований // Докла- ды АН СССР. – 1991. – Т. 317, № 5. – С. 1178 – 1182. 11. Метаморфические комплексы восточной окраины и склона Украинского щита/ Закруткин В.В., Кулиш Е.А., Зайцев А.В. и др. К.: Наук. думка, 1990, – 252 с. 12. Ножкин А.Д., Крестин Е.М. Радиоактивные элементы в поро- дах раннего докембрия (на примере КМА).- М.: Наука.- 1984. – 126 с. 13. Пашкевич И.К., Марковский В.С., Орлюк М.И. и др. Магнит- ная модель литосферы Европы. К.: Наук. думка, 1990, 168 с. 14. Свешников К.И., Колосовская В.А. Западный и Восточный сегменты фундамента Восточноевропейской платформы – ге- облоковые докембрийские структуры первого порядка // Геол. журн.- 1993, № 3.- С. 25 - 32. 15. Свешников К.И., Красовский С.С., Куприенко П.Я., Красов- ский А.С. Соотношения приповерхностного и глубинного строения земной коры Украинского щита: новые аспекты синтеза геологических и геофизических данных. //Тектоника и геодинамика. Общие и региональные аспекты. Т. 2. М-лы совещания. Москва, Геос, 1998.- С. 161 - 163. 16. Свешников К.И., Красовский С.С., Пащенко В.Г., Куприен- ко П.Я., Красовский А.С. Генетические типы земной коры Наукові праці УкрНДМІ НАН України, № 9 (частина II), 2011 Transactions of UkrNDMI NAN Ukraine, № 9 (part II), 2011 261 Украинского щита. //Тектоника, геодинамика и процессы магматизма и метаморфизма. Москва, 1999. С. 56 – 57. 17. Свешников К.И., Пашкевич И.К., Красовский С.С. Раннедо- кембрийские магматогенные структуры Украинского щита // Геол. журн. - 1994, № 1. – С. 69-80. 18. Соллогуб В.Б. Литосфера Украины. – К.: Наукова думка.- 1986. - 184 с. 19. Стратиграфия СССР. Нижний докембрий. Т. 2/ Ред. К.А. Шуркин.- М.: Недра. - 1989.- 299 с. 20. Щербак Д.Н., Пономаренко А.Н., Макаренко И.Д. Геохроно- логия гранитоидов Ингуло-Ингулецкого мегаблока Украин- ского щита // Геохимия и рудообразование. – 1995, вып. 21. С. 74 - 88. 21. Щербак Н.П., Пап А.М., Бартницкий Е.Н., Заяц А.П. Уран- свинцовый изотопный возраст гранитоидов Белоруссии // Докл. АН БССР.- 1990.- Т. 34, № 8. С.- 740 - 743. 22. Claesson S. Proterozoic ages from the Precambrian of Poland - re- sults and implications// Precambrian of Europe: Stratigraphy, Structure, Evolution and Mineralization. - Abstracts. S.Petersburg, 1995. - P. 21. 23. Esipchuk K.Ye., Skobelev V.M., Shcherbakov I.B. et al. Magma- tism of the Ukrainian shield.// Mineralogical journal. Vol. 22, № 5/6, 2000. P. 82 – 94. 24. Peltzer G., Tapponnier P. Formation and evolution of strike-slip faults, rifts and basins during The India-Azia collision: An exper- imental approach// Journal of Geophysical Research. - 1988, v. 93, p. 15085 - 15118. 25. Sunblad K., Mansfeld J., Motuza Q., Ahl M., Claesson S. Geolo- gy, Geochemistry and Age of a Cu-M0-Bearing granite at Kabeli- ai, Southern Lithuania// Mineralogy and Petrology. 1994 – v. 50. - P. 43 - 57.

Проблеми співвідношень алохтонних магматичних утворень Українського щита з неоднорідностями земної кори та мантії

Репозитарії

Схожі ресурси