Етапи розвитку ядерної енергетики після Чорнобильської катастрофи (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС)

У статті розглянуто проблеми ядерної енергетики України та етапи її подальшого розвитку в період після аварії на Чорнобильській АЕС. Особливу увагу приділено необхідності розроблення довгострокової стратегії розвитку атомної енергетики, використанню можливостей інститутів НАН України, організації...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автори:	Вишневський, І.М., Давидовський, В.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2016
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Наукові напрями
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/99885
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Етапи розвитку ядерної енергетики після Чорнобильської катастрофи (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС) / І.М. Вишневський, В.В. Давидовський // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 4. — С. 92-98. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-99885
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-998852016-05-10T03:02:02Z Етапи розвитку ядерної енергетики після Чорнобильської катастрофи (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС) Вишневський, І.М. Давидовський, В.В. Наукові напрями У статті розглянуто проблеми ядерної енергетики України та етапи її подальшого розвитку в період після аварії на Чорнобильській АЕС. Особливу увагу приділено необхідності розроблення довгострокової стратегії розвитку атомної енергетики, використанню можливостей інститутів НАН України, організації в Україні власної інфраструктури для повного забезпечення функціонування АЕС. Наголошено, що гарантування безпеки ядерної енергетики має стати найвищим державним пріоритетом в Україні. После открытия деления ядер и установления факта выделения при этом значительного количества энергии специалисты пришли к выводу, что эту энергию можно использовать в практических целях. И после определенных конструктивных разработок ядерная энергия вошла в жизнь человечества, вскоре существенно упростились методы ее использования. В мире было построено много экспериментальных ядерных реакторов, работавших успешно и безаварийно. При этом не уделялось достаточно внимания безопасной работе энергетических реакторов. За столь небрежное и легкомысленное отношение пришло «наказание» в виде аварий, самая масштабная из которых произошла на Чернобыльской АЭС. Техногенная катастрофа заставила человечество прилагать максимальные усилия для достижения безопасности ядерно-энергетического комплекса. After the discovery of nuclear fission and the finding of the release of considerable energy, experts realized that this energy could be practically used. After some constructive developments, nuclear energy entered the life of humanity. Quite soon, it was learned how to use it in relatively simple ways. Many experimental nuclear reactors have been built in the world and they worked successfully and trouble-free. In that time, the attention to the safe operation of power reactors was insufficient. And for this, the “punishment” has come in the form of accidents. The largest accident occurred at the Chernobyl Nuclear Power Plant. Man-made disaster compelled humanity to pay close attention to the safety of nuclear power plants. 2016 Article Етапи розвитку ядерної енергетики після Чорнобильської катастрофи (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС) / І.М. Вишневський, В.В. Давидовський // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 4. — С. 92-98. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/99885 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові напрями Наукові напрями
spellingShingle	Наукові напрями Наукові напрями Вишневський, І.М. Давидовський, В.В. Етапи розвитку ядерної енергетики після Чорнобильської катастрофи (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС) Вісник НАН України
description	У статті розглянуто проблеми ядерної енергетики України та етапи її подальшого розвитку в період після аварії на Чорнобильській АЕС. Особливу увагу приділено необхідності розроблення довгострокової стратегії розвитку атомної енергетики, використанню можливостей інститутів НАН України, організації в Україні власної інфраструктури для повного забезпечення функціонування АЕС. Наголошено, що гарантування безпеки ядерної енергетики має стати найвищим державним пріоритетом в Україні.
format	Article
author	Вишневський, І.М. Давидовський, В.В.
author_facet	Вишневський, І.М. Давидовський, В.В.
author_sort	Вишневський, І.М.
title	Етапи розвитку ядерної енергетики після Чорнобильської катастрофи (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС)
title_short	Етапи розвитку ядерної енергетики після Чорнобильської катастрофи (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС)
title_full	Етапи розвитку ядерної енергетики після Чорнобильської катастрофи (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС)
title_fullStr	Етапи розвитку ядерної енергетики після Чорнобильської катастрофи (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС)
title_full_unstemmed	Етапи розвитку ядерної енергетики після Чорнобильської катастрофи (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС)
title_sort	етапи розвитку ядерної енергетики після чорнобильської катастрофи (до 30-річчя аварії на чорнобильській аес)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Наукові напрями
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/99885
citation_txt	Етапи розвитку ядерної енергетики після Чорнобильської катастрофи (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС) / І.М. Вишневський, В.В. Давидовський // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 4. — С. 92-98. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT višnevsʹkijím etapirozvitkuâdernoíenergetikipíslâčornobilʹsʹkoíkatastrofido30ríččâavaríínačornobilʹsʹkíjaes AT davidovsʹkijvv etapirozvitkuâdernoíenergetikipíslâčornobilʹsʹkoíkatastrofido30ríččâavaríínačornobilʹsʹkíjaes
first_indexed	2025-07-07T10:04:12Z
last_indexed	2025-07-07T10:04:12Z
_version_	1836982108895051776
fulltext	92 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (4) ДАВИДОВСЬКИЙ Володимир Володимирович — доктор фізико-математичних наук, завідувач відділу теорії ядерних процесів Інституту ядерних досліджень НАН України До 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЯДЕРНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ ПІСЛЯ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ У статті розглянуто проблеми ядерної енергетики України та етапи її подальшого розвитку в період після аварії на Чорнобильській АЕС. Особли- ву увагу приділено необхідності розроблення довгострокової стратегії роз- витку атомної енергетики, використанню можливостей інститутів НАН України, організації в Україні власної інфраструктури для повного забез- печення функціонування АЕС. Наголошено, що гарантування безпеки ядер- ної енергетики має стати найвищим державним пріоритетом в Україні. Відкриття у 30-х роках минулого століття явища поділу ядер атомів важких елементів і встановлення факту вивільнення при цьому значної кількості енергії поклало початок розвитку ядерної енергетики. У багатьох країнах світу вчені та інжене- ри розробляли ядерні реактори різних типів і конструкцій, які працювали досить успішно та майже безаварійно. Однак стрімкий розвиток нової галузі енергетики в 1970-х роках не відповідав рівню її безпеки. Наслідком такої легковажності стала серія аварій, найбільша з яких сталася 26 квітня 1986 р. на Чорнобильській АЕС. Людство не було підготовлене до ка- тастроф такого масштабу, і ядерна енергетика вступила в де- пресивну стадію свого існування, довіру до неї було підірвано. У постчорнобильський період фахівці в усьому світі, зокрема й в Україні, доклали величезних зусиль для забезпечення без- пеки експлуатації АЕС. Проблеми ядерної енергетики відразу після аварії Для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС негай- но було використано всі наявні науково-технічні розробки. На- ведемо лише деякі з них, розроблені в Інституті ядерних дослі- джень (ІЯД) НАН України. НАУКОВІНАУКОВІ НАПРЯМИНАПРЯМИ ВИШНЕВСЬКИЙ Іван Миколайович — академік НАН України, доктор фізико-математичних наук, почесний директор Інституту ядерних досліджень НАН України ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 4 93 НАУКОВІ НАПРЯМИ У перші дні необхідно було насамперед оці- нити радіаційну обстановку в зоні ЧАЕС. Для цього терміново слід було виготовити дозиме- тричну апаратуру для вимірювання надвисо- ких радіаційних полів, оскільки наявні прила- ди для цього були не придатні. За допомогою цієї апаратури, яку помістили на спеціально захищеному від радіації бронетранспортері (без захисту він не працював), вдалося оцінити радіаційну обстановку. Велику тривогу викликав стан ядерного ре- актора. Невідомо було, чи відбувається ядерна реакція, чи лише горить графіт. Для з’ясування цього спорядили спеціальне обладнання. Фа- хівці ІЯД НАН України проникли в підреак- торні приміщення і, діставшись до басейну- барботера, розмістили під опорною плитою ре- актора датчики температури, теплового потоку, гамма- та нейтронного випромінювання. Ней- тронів, на щастя, не виявили, що свідчило про те, що ядерна реакція не відбувається, а дані температурних детекторів дали змогу розраху- вати, що проплавлення бетонних перекриттів під активною зоною не повинно статися. Необхідно було також створити систему контролю та діагностики такого нестандарт- ного об’єкта, як палаючий реактор. За основу взяли розроблену раніше розгалужену систему контролю й діагностики зони реактора та ін- ших технологічних вузлів і пристроїв станції. Для цього було використано ідеологію ство- реної в ІЯД НАН України системи «Шатро». У дуже стислі строки було розроблено додат- кове устаткування діагностичного комплексу «Шатро», виготовлено комплектуючі і в над- звичайно складних радіаційних умовах змон- товано систему. Комплекс містив унікальні дозиметричні детектори нейтронного і гамма- випромінювання, датчики температури, тепло- вого потоку й вібрації, що охоплювали значну територію 4-го енергоблока. Загалом було за- діяно близько 200 вимірювальних пристроїв. Робоча нарада безпосередньо на місці аварії. У центрі — І.М. Вишневський. Чорнобильська АЕС. 1986 р. 94 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (4) НАУКОВІ НАПРЯМИ Усі дані збиралися на комп’ютері, записува- лися і оброблялися за допомогою розробленої спеціалізованої програми, що дозволяло аналі- зувати поточний стан контрольованого об’єкта і прогнозувати його можливі зміни. З метою поліпшення авторського супроводу системи було організовано діалоговий зв’язок «Шатро» — ІЯД. Це дало змогу фахівцям у Ки- єві оперативно отримувати всю інформацію, «бачити», так би мовити, стан об’єкта і в разі не- визначених ситуацій або збоїв у роботі техніч- них чи програмних засобів надавати експертну підтримку операторам. Система «Шатро» вия- вилася дуже надійною, ефективною й відіграла важливу роль у дослідженні стану зруйнованого реактора та процесів, що в ньому відбувалися. Обсяг виконаних науково-технічних зав- дань, які породила аварія на ЧАЕС, був без пе- ребільшення величезний. Серед них особливо слід відзначити вимірювання радіоактивності сотень тисяч проб ґрунту, води, рослин, тва- рин, продуктів харчування тощо. Надзвичайно важливим було те, що вдалося оперативно роз- робити і впровадити установки з експресного визначення рівнів радіозабруднення молока на молокозаводах, прилади для дистанційного контролю радіаційного забруднення автомо- більного транспорту, розміщені на автошля- хах, кілька серій побутових радіометрів бета- та гамма-випромінювання. Перелік виконаних робіт можна продовжу- вати ще довго, але навіть з наведених окремих прикладів зрозуміло, що оперативно відреа- гувати на технічний виклик такого масштабу можна було лише завдяки наявності відповід- них науково-технічних установ та потужного кадрового потенціалу. На щастя, тоді ми все це мали. У вирішенні нагальних проблем, що постали відразу після аварії, брала участь ціла армада наукових, технічних, промислових та інших організацій, розташованих як в Україні, так і по всьому Радянському Союзу. Одним із переконливих уроків Чорнобиля є висновок, що для безпечного функціонуван- ня ядерної енергетики необхідно мати в країні повноцінну науково-технічну базу високого рівня. Переосмислення проблем ядерної енергетики Що ж відбувалося в атомно-енергетичному комплексі України в наступні після аварії роки? Корисно згадати деякі визначальні події. Атомна енергетика увійшла в надзвичайно складну стадію свого існування. Часто полі- тичні міркування окремих діячів брали гору над здоровим глуздом, економічною доцільніс- тю і навіть над вимогами радіаційної безпеки. Яскравим прикладом цього може слугувати розгорнута на початку 1990-х років кампанія проти виконання проекту «Вектор», спрямо- ваного на утилізацію радіоактивних відходів у Чорнобильській зоні, внаслідок чого його реалізація розтягнулася більш ніж на десяти- ліття. Ухвалений Верховною Радою України в 1990 р. мораторій на будівництво ядерних ре- акторів, хоча й діяв лише до 1993 р., але при- звів до того, що 2-й енергоблок Хмельницької АЕС і 4-й енергоблок Рівненської АЕС, які тоді перебували вже у стадії 80 %-ї готовності, було введено в експлуатацію лише 10 років потому. Закриття в 2000 р. Чорнобильської АЕС поро- дило безліч проблем технічного, економічного та соціального характеру. Який же стан атомної енергетики в Україні сьогодні? Чи має вона майбутнє? Які пробле- ми необхідно вирішувати? Спробуємо стисло розкрити ці питання. Передусім зазначимо, що за встановленою потужністю ядерних реакторів частка атомної енергетики у загальному виробництві електро- енергії в Україні становить понад 50 %. Чи орієнтується світ на використання атом- ної енергії в майбутньому? Міжнародне енер- гетичне агентство, яке діє в рамках Організації економічного співробітництва й розвитку, роз- робило три варіанти розвитку атомної енерге- тики у світі до 2050 р.: максимальний, середній та мінімальний. При цьому навіть у разі міні- мального рівня розвитку АЕС встановлена по- тужність збережеться на сучасному рівні, тоб- то світ і надалі використовуватиме атомну енергію. І в Україні немає жодних підстав від- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 4 95 НАУКОВІ НАПРЯМИ мовлятися від ядерної енергетики в майбут- ньому, хоч інколи й лунали такі заклики. Ана- ліз потреб України в електроенергії свідчить про необхідність і доцільність розвитку атом- ної енергетики, однак вона має бути безпеч- ною. Для цього насамперед необхідне виконан- ня технічних вимог щодо експлуатації ядерних реакторів згідно з регламентом. Така позиція, на нашу думку, є очевидною і, мабуть, немає потреби її коментувати. Проте зараз в Україні є ціла низка стратегіч- них для розвитку ядерної енергетики проблем. Надзвичайно актуальним є визначення ресур- су корпусів реакторів. Деякі з них уже досягли чи наблизилися до 30-річного терміну екс- плуатації. Через 5—10 років проектний ресурс буде вичерпано. У світі переважають тенденції встановлювати термін експлуатації корпусів реакторів згідно з їхнім фактичним станом. Для окремих з них прогнозують навіть до 60 років експлуатації. Для України можливість подовження терміну експлуатації корпусів ядерних реакторів є дуже привабливою пер- спективою. Однак це надзвичайно серйозна науково-технічна проблема, яка потребує гли- бокого вивчення. Так, на деяких наших реак- торах, корпуси яких характеризуються збіль- шеним вмістом нікелю, спостерігається ефект крихкості металу, що може призвести до змен- шення навіть проектного терміну експлуатації. Слід невідкладно визначити й спрогнозувати ресурс кожного з корпусів реакторів. Сьогодні вже не терпить зволікань вибір типу ядерного реактора, який встановлювати- муть для компенсації втрат енергопотужності в разі зупинки старих блоків. Враховуючи ве- ликий інерційний термін будівництва нового реактора (10—12 років), такий вибір ми маємо зробити невідкладно. Використання атомної енергетики породжує низку інших супровідних проблем. Серед них уже зараз для України актуальним є питання, що робити з відпрацьованим ядерним паливом. Сьогодні домінує стратегія його пристанцій- ного зберігання, проте з часом необхідно роз- робити технологію довгострокової утилізації відпрацьованого палива. Не менш нагальною є проблема переробки та утилізації радіоактив- них відходів. Ситуація особливо загострилася у зв’язку з виведенням з експлуатації Чорно- бильської АЕС та необхідністю приведення в нормативний порядок відходів численних тимчасових сховищ у Чорнобильській зоні відчуження. Важливим кроком для вирішення цього питання буде введення в експлуатацію комплексу виробництв з поводження з радіо- активними відходами в зоні ЧАЕС. У грудні 2000 р. було прийнято політичне рі- шення про закриття Чорнобильської АЕС, і ми вперше зіткнулися з проблемами, пов’язаними з виконанням такого масштабного завдан- ня, ускладненого ще й наявністю на території станції аварійного блока. Людство досі ще не вирішувало подібних проблем. При цьому ви- никає дуже багато абсолютно нових наукових і технічних завдань. І простих рішень тут не- має. Наприклад, у реакторних блоках № 1—3 потрібно дослідити стан графіту щодо накопи- ченої енергії, яка може призвести до пожежо- небезпечної ситуації, визначити кількість три- тію в графіті, оцінити небезпеку корозійної пошкоджуваності паливних каналів через не- регламентні умови їх розміщення та ін. Є ще одне питання, яке сьогодні активно обговорюється. Йдеться про виробництво в Україні ядерного палива для реакторів АЕС. Підставою для цього є те, що для забезпечен- ня атомної енергетики власними ресурсами в Україні достатньо родовищ урану та цир- конію — основних компонентів виробництва ядерного палива. Наведений короткий схематичний перелік проблем атомної енергетики логічно підво- дить нас до аналізу стану науково-технічного супроводу атомної галузі. Слід зазначити, що будь-яка країна, що використовує ядерну енергію, повинна мати розгалужену мережу науково-технічної підтримки. СРСР значною мірою реалізував такий підхід, але після його розпаду більшість установ науково-технічного супроводу залишилася в Росії. Україні, з огляду на це, було б конче по- трібно створити свою власну інфраструктуру. Як стартові можна було б використати два 96 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (4) НАУКОВІ НАПРЯМИ найбільші ядерні центри країни — ІЯД НАН України та ННЦ ХФТІ, доповнюючи та розви- ваючи в них втрачені останнім часом науково- технічні напрями, залучаючи потенціал інших організацій та створюючи в разі необхідності додаткові установи та підприємства. На жаль, так не сталося. Хоча й з’явилося кілька нових, переважно приватних, організацій, вони зде- більшого не мають ані потрібного досвіду, ані належної матеріально-технічної бази, а тому не можуть істотно підтримати галузь. При цьо- му профільне Міністерство енергетики та ву- гільної промисловості України залишає поза увагою реальні можливості інститутів НАН України та інших організацій, які вже давно працюють у цій галузі й мають у своєму штаті висококваліфікованих фахівців з величезним досвідом роботи. Так, в ІЯД НАН України є унікальні «гаря- чі» камери — захисні бокси для проведення до- сліджень з високоактивними зразками. Однак, незважаючи на наявні в Україні можливості, регламентні дослідження зразків-свідків кор- пусів ядерних реакторів здійснювали пере- важно в Росії, хоча це було набагато довше й дорожче. Останнім часом ситуація почала змі- нюватися, значний внесок в оновлення устат- кування «гарячих» камер робить НАН Укра- їни, але її фінансові ресурси дуже обмежені, певні кошти надходять від Європейського Со- юзу через програму TACIS. На жаль, участь на- ціональних відомств, що опікуються ядерною енергетикою, зовсім незначна. А саме в цих «гарячих» камерах можна з’ясувати стан кор- пусів реакторів і зробити прогнози щодо їхньо- го ресурсу експлуатації. І ще про один важливий фактор забезпе- чення науково-технічної підтримки галузі — роль дослідницьких ядерних реакторів. Май- же в усіх країнах, що використовують атомну На дослідницькому реакторі в Інституті ядерних досліджень НАН України. Справа наліво: директор Інституту академік НАН України І.М. Вишневський, президент НАН України академік НАН України Б.Є. Патон, академік- секретар Відділення ядерної фізики та енергетики НАН України академік НАН України І.М. Неклюдов. 2004 р. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 4 97 НАУКОВІ НАПРЯМИ енергію, неодмінно є дослідницькі реактори. Це експериментальна база для атомних стан- цій. Дослідницький реактор в Україні працює близько 55 років. Останнім часом багато чого було зроблено для забезпечення умов його по- дальшої безпечної роботи. Проте, враховуючи термін його експлуатації та розміщення в Киє- ві, НАН України внесла до Кабінету Міністрів України пропозицію про створення нового дослідницького реактора за межами столиці (Чорнобиль, Славутич) як базової установки для визначеного Указом Президента України Міжнародного науково-дослідного центру з питань ядерної енергетики, радіаційної меди- цини та екології. Урядовці загалом схвально сприйняли пропозицію, однак до реальних дій так і не дійшло. Важливо, щоб Мінпаливенер- го все ж таки врахувало у своїх планах спору- дження нового реактора. Пізніше було здійснено ще кілька спроб роз- робити узгоджену програму науково-тех ніч- ного забезпечення ядерної галузі. Наприклад, навесні 2000 р. департамент ядерної енергети- ки та атомно-промислового комплексу Мінпа- ливенерго та НАЕК «Енергоатом» зібрали про- позиції від кількох десятків науково-технічних установ з метою створення скоординованої програми науково-технічних розробок для га- лузі. Проте справа так і не зрушила з місця. І донині такої програми немає, виконуються лише деякі невідкладні завдання з безпеки АЕС. Основною причиною такої ситуації є від- сутність фінансування науково-технічного за- безпечення ядерно-енергетичного комплексу. Ще більш неприпустимим є те, що в країні й досі немає довгострокової стратегії розви- тку атомної енергетики, адже без цього немож- ливо забезпечити ані фінансування атомної енергетики, ані її науково-технічний супровід. Останнім часом було заплановано деякі захо- ди в цьому напрямі, але дуже важливо, щоб їх усе ж було реалізовано. Слід також чітко вста- новити на рівні Кабінету Міністрів України, яка державна установа визначатиме науково- технічну політику у сфері підтримки ядерної галузі й відповідатиме за її втілення. В Україні є достатні потенційні можливості безпечного використання ядерної енергії, але це має стати найвищим пріоритетом держави. Цього вима- гають уроки Чорнобильської катастрофи. Безпечна ядерна енергетика на сучасному етапі Минуло вже 30 років від дня Чорнобильської аварії. Що ж змінилося в поглядах на ядерну енергетику за ці роки? Фактично можна кон- статувати, що у колі фахівців та серед більшос- ті населення міцно закріпилася думка про не- обхідність підтримки розвитку ядерної енерге- тики в Україні. І для цього є певні підстави. Вище вже згадувалася важлива роль перед- бачень, отриманих при виконанні програми «зразків-свідків» для обґрунтування безпеки експлуатації корпусів реакторів. За останні роки в цьому напрямі відбувся помітний про- грес. «Гарячі» камери було оснащено найно- вішими системами вимірювань механічних властивостей опромінених зразків. Це дало змогу разом із прецизійними вимірюваннями нейтронних потоків у зоні реактора в рази точ- ніше визначати ресурси корпусів діючих інду- стріальних реакторів. Результат виявився вра- жаючим — їх можна експлуатувати протягом 60 років, тоді як проектний ресурс оцінював- ся приблизно у 30 років. Неважко зрозуміти, який це дає економічний ефект. Українські вчені-експерти оцінили можли- вості використання національної бази для роз- витку вітчизняної енергетики. В Україні є зна- чні поклади урану, цирконію та інших елемен- тів, необхідних для виготовлення твелів зони реакторів. Розроблено і впроваджено у вироб- ництво нові системи внутрішньої і зовнішньої безпеки реакторів. Вирішальним аргументом на користь без- печності реакторів можна вважати відмову від використання високозбагаченого (≈95 %) ядерного палива дослідницьких реакторних систем і перехід на низькозбагачене паливо (≈19,5 %). Україна поступово відмовляється від ви- везення відпрацьованого ядерного палива до Росії. Це стало можливим завдяки споруджен- 98 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (4) НАУКОВІ НАПРЯМИ ню спеціальних сховищ на території діючих реакторів з подальшим поступовим перемі- щенням відпрацьованого ядерного палива у створюване централізоване сховище в Чорно- бильській зоні відчуження для довготривалого зберігання. Серйозні заходи безпеки вживають у зоні ЧАЕС у зв’язку з будівництвом об’єкта «Укриття» — нової ізоляційної споруди на замі- ну саркофага над зруйнованим 4-м реактором. Введення в експлуатацію об’єкта «Укриття» за- плановано на 2017 р. У зоні відчуження ЧАЕС споруджується багато спеціальних комбінатів з перероблення твердих та рідких радіоактивних відходів. Для реалізації всіх цих заходів під- готовлено достатню кількість кваліфікованих науково-технічних кадрів. Обсяг робіт, які вже виконано, і тих, що зараз виконуються, надзви- чайно великий, що потребує значних коштів. І тут значну роль відіграють надійно відпрацьо- вані міжнародні системи підтримки. Період у 30 років, що минули від дня аварії, відповідає періоду піврозпаду цезію та строн- цію, які є найбільшими забруднювачами зони відчуження. Тобто природним шляхом забруд- неність території зменшилася вже вдвічі. Ши- роке коло вчених — фахівців різних спеціаль- ностей ретельно вивчають і відстежують мі- грацію радіонуклідів. У багатьох місцях зони відчуження радіоактивні елементи проникли на глибину до 40 см, що уможливлює само- очищення поверхні ґрунту. Вже розглядають- ся можливості практичного (хоча б частково) використання зони відчуження. Триває також контроль за станом здоров’я населення, по- страждалого від Чорнобильської катастрофи. Найважливішим пріоритетом сьогодні є гарантування безпеки всіх перелічених і бага- тьох інших, не названих тут, заходів, реаліза- ція яких дає змогу розвивати безпечну ядерну енергетику в Україні. И.Н. Вишневский, В.В. Давидовский Институт ядерных исследований НАН Украины (Киев) ЭТАПЫ РАЗВИТИЯ ЯДЕРНОЙ ЭНЕРГЕТИКИ В ПЕРИОД ПОСЛЕ ЧЕРНОБЫЛЬСКОЙ АВАРИИ После открытия деления ядер и установления факта выделения при этом значительного количества энергии спе- циалисты пришли к выводу, что эту энергию можно использовать в практических целях. И после определенных конструктивных разработок ядерная энергия вошла в жизнь человечества, вскоре существенно упростились ме- тоды ее использования. В мире было построено много экспериментальных ядерных реакторов, работавших успешно и безаварийно. При этом не уделялось достаточно внимания безопасной работе энергетических реакто- ров. За столь небрежное и легкомысленное отношение пришло «наказание» в виде аварий, самая масштабная из которых произошла на Чернобыльской АЭС. Техногенная катастрофа заставила человечество прилагать макси- мальные усилия для достижения безопасности ядерно-энергетического комплекса. I.M. Vyshnevskyi, V.V. Davydovskyi Institute for Nuclear Research of National Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv) STAGES OF NUCLEAR ENERGY DEVELOPMENT AFTER CHERNOBYL ACCIDENT After the discovery of nuclear fission and the finding of the release of considerable energy, experts realized that this en- ergy could be practically used. After some constructive developments, nuclear energy entered the life of humanity. Quite soon, it was learned how to use it in relatively simple ways. Many experimental nuclear reactors have been built in the world and they worked successfully and trouble-free. In that time, the attention to the safe operation of power reactors was insufficient. And for this, the “punishment” has come in the form of accidents. The largest accident occurred at the Chernobyl Nuclear Power Plant. Man-made disaster compelled humanity to pay close attention to the safety of nuclear power plants.

Етапи розвитку ядерної енергетики після Чорнобильської катастрофи (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС)

Репозитарії

Схожі ресурси