Нові для України види копрофільних аскоміцетів. ІІ. Дискоміцети
Сообщается о пяти новых для Украины видах копрофильных дискомицетов: Ascobolus perplexans Massee et Salmon, Byssonectria terrestris (Alb. et Schwein.) Pfister, Coprotus disculus Kimbr., Lack*Allen et Cain, Iodophanus testaceus (Moug. in Fr.) Korf in Kimbr. et Korf и Saccobolus saccoboloides (Seaver...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/9996 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Нові для України види копрофільних аскоміцетів. ІІ. Дискоміцети / Ю.І. Голубцова // Укр. ботан. журн. — 2009. — Т. 66, № 3. — С. 384-393. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-9996 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-99962010-07-16T12:01:20Z Нові для України види копрофільних аскоміцетів. ІІ. Дискоміцети Голубцова, Ю.І. Спорові рослини та гриби Сообщается о пяти новых для Украины видах копрофильных дискомицетов: Ascobolus perplexans Massee et Salmon, Byssonectria terrestris (Alb. et Schwein.) Pfister, Coprotus disculus Kimbr., Lack*Allen et Cain, Iodophanus testaceus (Moug. in Fr.) Korf in Kimbr. et Korf и Saccobolus saccoboloides (Seaver in Dodge et Seaver) Brumm. Для всех видов представлены подробные описания, иллюстрации, синонимы, местонахождение в Украине и общее распространение. Обсуждаются особенности морфологии, экологии и систематики некоторых таксонов. Ascobolus perplexans Massee et Salmon, Byssonectria terrestris (Alb. et Schwein.) Pfister, Coprotus disculus Kimbr., Lack-Allen et Cain, Iodophanus testaceus (Moug. in Fr.) Korf in Kimbr. et Korf and Saccobolus saccoboloides (Seaver in Dodge et Seaver) Brumm. are reported as species of coprophilous discomycetes new for the territory of Ukraine. Descriptions, illustrations, synonyms and localities in Ukraine are provided for each taxon. Peculiarities of their morphology, ecology and taxonomy are discussed. 2009 Article Нові для України види копрофільних аскоміцетів. ІІ. Дискоміцети / Ю.І. Голубцова // Укр. ботан. журн. — 2009. — Т. 66, № 3. — С. 384-393. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 0372-4123 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/9996 uk Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Спорові рослини та гриби Спорові рослини та гриби |
| spellingShingle |
Спорові рослини та гриби Спорові рослини та гриби Голубцова, Ю.І. Нові для України види копрофільних аскоміцетів. ІІ. Дискоміцети |
| description |
Сообщается о пяти новых для Украины видах копрофильных дискомицетов: Ascobolus perplexans Massee et Salmon, Byssonectria terrestris (Alb. et Schwein.) Pfister, Coprotus disculus Kimbr., Lack*Allen et Cain, Iodophanus testaceus (Moug. in Fr.) Korf in Kimbr. et Korf и Saccobolus saccoboloides (Seaver in Dodge et Seaver) Brumm. Для всех видов представлены подробные описания, иллюстрации, синонимы, местонахождение в Украине и общее распространение. Обсуждаются особенности морфологии, экологии и систематики некоторых таксонов. |
| format |
Article |
| author |
Голубцова, Ю.І. |
| author_facet |
Голубцова, Ю.І. |
| author_sort |
Голубцова, Ю.І. |
| title |
Нові для України види копрофільних аскоміцетів. ІІ. Дискоміцети |
| title_short |
Нові для України види копрофільних аскоміцетів. ІІ. Дискоміцети |
| title_full |
Нові для України види копрофільних аскоміцетів. ІІ. Дискоміцети |
| title_fullStr |
Нові для України види копрофільних аскоміцетів. ІІ. Дискоміцети |
| title_full_unstemmed |
Нові для України види копрофільних аскоміцетів. ІІ. Дискоміцети |
| title_sort |
нові для україни види копрофільних аскоміцетів. іі. дискоміцети |
| publisher |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Спорові рослини та гриби |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/9996 |
| citation_txt |
Нові для України види копрофільних аскоміцетів. ІІ. Дискоміцети / Ю.І. Голубцова // Укр. ботан. журн. — 2009. — Т. 66, № 3. — С. 384-393. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT golubcovaûí novídlâukraínividikoprofílʹnihaskomícetívíídiskomíceti |
| first_indexed |
2025-07-02T13:08:54Z |
| last_indexed |
2025-07-02T13:08:54Z |
| _version_ |
1836540739685711872 |
| fulltext |
ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2009, vol. 66, № 3 384
Ю.І. ГОЛУБЦОВА
Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка
вул. Роменська, 87, м. Суми, 40002, Україна
yulia_golubtsova@yahoo.com
НОВІ ДЛЯ УКРАЇНИ ВИДИ
КОПРОФІЛЬНИХ АСКОМІЦЕТІВ.
IІ. ДИСКОМІЦЕТИ
К л ю ч о в і с л о в а: копрофільні аскоміцети, дискоміцети, Ascobolus,
Byssonectria, Coprotus, Iodophanus, Saccobolus, Україна
Вперше про копрофільні дискоміцети України повідомляли у другій поло*
вині ХІХ ст. У працях І.Г. Борщова (Borscow, 1869) та Н.К. Срединського
(Срединский, 1872—1873) є згадки про поодинокі знахідки цих грибів на
території сучасних Сумської та Одеської областей. На початку ХХ ст. з'яви*
лось одразу кілька праць, в яких містилася інформація про копрофільні
дискоміцети нашої країни (Боб'як, 1907; Namyslowski, 1914; Wroblewski,
1916), що, однак, суттєво не розширило уявлення про їх видову різно*
манітність, бо автори обмежилися лише епізодичними згадками у загаль*
них списках грибів. Наприкінці 30*х рр. ХХ ст. З.К. Гіжицька розпочала
планомірні дослідження дискоміцетів України, включаючи і деякі коп*
рофільні таксони. В інвентаризаційному списку, опублікованому у 1929 р.,
вона згадує шість видів копрофілів (Гіжицька, 1929).
Першу спеціальну працю, присвячену копрофільним грибам України,
підготувала М.О. Міловцова — в ній, серед інших, опубліковано 10 видів
дискоміцетів (Міловцова, 1937). Наступні згадки про ці гриби почали з'яв*
лятися лише у 70*х рр. минулого століття у працях М.Ф. Сміцької. В уза*
гальнюючій монографії, присвяченій оперкулятним дискоміцетам Ук*
раїни, вона наводить 20 копрофільних видів (Смицкая, 1980).
Значним є внесок у вивчення копрофільних дискоміцетів України
В.П. Прохорова. Він обстежив численні зразки екскрементів тварин,
зібраних у різних регіонах нашої країни. Результатом цих досліджень ста*
ла стаття, в якій для України наведено 37 видів дискоміцетів, 24 з них —
вперше для її території (Прохоров, 1991). Після цієї статті майже два деся*
тиліття не виходили друком спеціальні праці, присвячені копрофільним
дискоміцетам України, окрім кількох одиничних згадок у мікологічних
списках (Гриби…, 2004; Гайова, 2005).
У 2004 р. ми розпочали дослідження видової різноманітності коп*
рофільних аскоміцетів України. У результаті опрацювання зібраних ма*
теріалів виявлено 19 видів дискоміцетів, п'ять з яких — уперше в Україні.
Нижче наводимо докладну інформацію про нові для нашої країни види
копрофільних дискоміцетів.
© Ю.І. ГОЛУБЦОВА, 2009
ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2009, т. 66, № 3 385
Матеріали і методи досліджень
Матеріалом для досліджень були зразки екскрементів травоїдних тварин,
зібрані у 2004—2005 рр. на території Сумської та Чернігівської обл. (збори
Ю.І. Голубцової) та в 2005 р. — на території Луганської обл. (збори М.П. При*
дюка).
Плодові тіла дискоміцетів виявляли методом вологої камери. Зразки
ідентифікували за загальноприйнятою методикою із використанням різних
визначників (Прохоров, 2004; Dennis, 1981; Ellis & Ellis, 1998) та деяких так*
сономічних обробок (Kimbrough et al., 1969, 1972; Pfister, 1993). Мікромор*
фометричні дослідження виконувалися на мікроскопі «Carl Zeiss. Jena»
(об'єктиви 20, 40, 90). Сухий гербарний матеріал досліджували на препара*
тах з використанням 5%*го водного розчину КОН. Амілоїдність апікаль*
ного апарату та стінки сумок визначали у розчині Люголя та реактиві
Мельцера.
Мікрофотографії зроблені на світловому мікроскопі Biological Micros*
cope XY за допомогою фотокамери Canon PowerShot G6 і сканувального
електронного мікроскопа Jeol JSM*6060 LA. Гербарні зразки аскоміцетів
депоновані у Національному гербарії Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодно*
го НАН України (KW).
Результати досліджень та їх обговорення
Згідно з системою, опублікованою у 9*му виданні «Ainsworth & Bisby's Dic*
tionary of the fungi», виявлені нами види є представниками порядку Pezi*
zales. За родинами вони розподіляються так: Ascobolaceae (Ascobolus perple�
xans, Saccobolus saccoboloides), Pezizaceae (Iodophanus testaceus) та Pyrenoma*
taceae (Byssonectria terrestris). Систематичне положення Coprotus disculus у
межах порядку є невизначеним.
Нижче наведено перелік цих видів дискоміцетів, їх детальні діагнози,
складені за результатами вивчення зібраних зразків, списки синонімів,
живильні субстрати, інформацію про загальне поширення, місце і час ви*
явлення в Україні1. У деяких випадках подано коментарі щодо морфоло*
гічних, екологічних та інших особливостей видів. Описи ілюстровані ори*
гінальними рисунками та фотографіями.
Ascobolus perplexans Massee et Salmon, Ann. Bot., Lond., 15: 328, 1901
(рис. 1).
Апотеції поодинокі, розсіяні або тісно скупчені, поверхневі, спочатку
закриті, грушоподібні, пізніше блюдцеподібні, 0,5—1,5 мм у діаметрі, світ*
ло*жовті, згодом коричневі. Ексципул складається з ізодіаметричних, блідо*
коричневих або майже безбарвних, тонкостінних клітин. Сумки циліндрич*
нобулавоподібні, 190—212 � 15—19 мкм, 8*спорові. Спори одноклітинні,
1 Для зборів автора прізвище колектора не вказано.
ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2009, vol. 66, № 3386
еліпсоїдальні, 18—23 � 10—12 мкм, спочатку безбарвні, потім фіолетові до
пурпурно*коричневих, спорова оболонка часто здута внаслідок відшару*
вання епіспорію, орнаментована поздовжніми жилками, які утворюють
анастомози; у сумці розташовані одним*двома рядами. Парафізи багато*
клітинні, ниткоподібні, 2,5—3,0 мкм у діаметрі, на верхівці слаборозшире*
ні, прямі або зігнуті.
Поширення в Україні. Сумська обл., Середино*Будський р*н, с. Стара
Гута, національний природний парк «Деснянсько*Старогутський», кв. 112,
сосновий ліс, лісова дорога, на екскрементах коня, 23.05.2005.
Загальне поширення. Африка: Кенія; Європа: Велика Британія, Нідер*
ланди, Україна.
Byssonectria terrestris (Alb. et Schwein.) Pfister, Mycologia 85(6): 953, 1993. —
Thelebolus terrestris Alb. et Schwein., Consp. Fung. Lusat.: 71, 1805. — Peziza aggrega*
ta Berk. et Broome, Ann. Mag. nat. Hist. 3, 18: 123, 1866. — Peziza fusispora Berk. var.
aggregata (Berk. et Broome) Cooke, Mycographia 1: 20, 1875. — Peziza thuemenii P.
Karst. in Thu
..
m., Mycoth. Univ. 126, 1875. — Peziza roumegueri P. Karst., Grevillea 7:
64, 1878. — Tapesia thuemenii (P. Karst.) Quel., Bull. Soc. Amis Sci. nat. Mus. Rouen,
9 (Suppl.): 31, 1880. — Byssonectria obducens P. Karst., Meddn Soc. Fauna Flora fenn.
6: 6, 1881. — Peziza roumegueri P. Karst. var. carnosissima W. Phillips in W. Phillips et
Plowr., Grevillea 10: 67, 1881. — Humaria thuemenii (P. Karst.) Quel., Echir. Fung.:
288, 1886. — Humaria aggregata (Berk. et Broome) Sacc., Syll. Fung. 8: 133, 1889. —
Humaria roumegueri (P. Karst.) Sacc., Syll. Fung. 8: 132, 1889. — Humaria roumegueri
P. Karst. var. carnosissima (W. Phillips in W. Phillips et Plowr.) Sacc., Syll. Fung. 8: 132,
1889. — Pyronema thuemenii (P. Karst.) Sacc., Syll. Fung. 8: 109, 1889. — Humaria fu�
sispora (Berk.) Sacc. var aggregata (Berk. et Broome) Rehm in Rabenh., Rabenh.
Krypt.*Fl. 1(3): 957, 1894. — Pyronema buchsii Henn., Hedwigia 41: 164, 1902. — Or�
bilia crystallina Rodway, Papeg. et Proc., Roy. Soc. Tasmania 1919: 114, 1920. — Hu�
maria aggregata (Berk. et Broome) Seaver, N. Am. Cup*Fungi, Operc.: 136, 1928. —
Humaria turbinata Snyder, Univ. Wash. Publs Biol. 8(1): 26, 1938. — Octospora aggre�
gata (Berk. et Broome) Eckblad, Nytt Mag. Bot. 15: 44, 1968. — Inermisia aggregata
Рис. 1. Ascobolus perplexans Massee et Salmon:
аскоспора
Fig. 1. Ascobolus perplexans Massee et Salmon:
ascospore
ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2009, т. 66, № 3 387
(Berk. et Broome) Svrcek, Ceska Mycol. 23(2): 87, 1969. — Inermisia buchsii (Henn.)
Moravec, Сeska Mykol. 23(3): 223, 1969. — Byssonectria aggregata (Berk. et Br.)
Rogerson et Korf in Korf, Phytologia 21(4): 202, 1971, non Byssonectria aggregata
Bres., Annls mycol. 9: 275, 1911 (Pyrenomycete). — Octospora thuemenii (P. Karst.)
K.B. Khare et V.P. Tewari, Can. J. Bot. 56(17): 2118, 1978 (рис. 2).
Апотеції скупчені, часто щільно притиснуті один до одного, широко*
циліндричні, оберненоконусоподібні з плоским або напівсферичним гіме*
нієм, 1,0—5,0 мм у діаметрі, яскраво оранжеві по всій поверхні або світліші
із зовнішнього боку, іноді слабо опушені при основі; розміщуються на рих*
лому білому субікулумі. Ексципул складається з ізодіаметричних тонкос*
тінних клітин. Сумки циліндричні, 190—230 � 10—13 мкм, 8*спорові. СпоC
ри одноклітинні, широковеретеноподібні, 18—21 � 8—10 мкм, безбарвні,
часто з двома великими краплями олії та потовщеною клітинною стінкою
на обох кінцях; у сумці розташовані в один ряд. Парафізи циліндричні,
трохи довші за сумки, 1,5—2,0 мкм у діаметрі, на верхівці розширені до
6 мкм, прямі або зігнуті.
Поширення в Україні. Сумська обл., Середино*Будський р*н, с. Очкине,
національний природний парк «Деснянсько*Старогутський», заплава р. Дес*
ни, на залишках екскрементів та гнилих рослинних залишках, 24.09.2004.
Загальне поширення. Європа: Велика Британія, Данія, Естонія, Німеч*
чина, Норвегія, Росія, Україна, Фінляндія, Швейцарія, Швеція; Північна
Америка: Канада, США.
Літературні відомості стосовно роду Byssonectria P. Karst. є дещо супе*
речливими, оскільки в різні роки різні автори розглядали цей рід у двох по*
рядках сумчатих грибів. У 1881 р. рід Byssonectria з типовим видом B. obdu�
cens P. Karst. помилково описали як належний до порядку Hypocreales.
Майже століття потому було встановлено, що B. obducens є оперкулятним
дискоміцетом порядку Pezizales, зібраним у незрілому стані, тому рід Bys�
sonectria пропонувалося перенести до цього порядку (Korf, 1971), а види пі*
реноміцетів, спершу включені до нього, — до іншого роду (Rogerson, 1970).
Рис. 2. Byssonectria terrestris (Alb. et Schwein.) Pfister: а — апотеції, б — спори
Fig. 2. Byssonectria terrestris (Alb. et Schwein.) Pfister: а — apotheciа, б — ascospores
Проте питання про належність роду до порядку Pezizales викликало чима*
ло суперечок. Деякі дослідники наполягали на тому, що назву Byssonectria
не можна використовувати для дискоміцетів. Пропонувалося відмовитися
від цього роду, а види дискоміцетів, які він об'єднує, перенести до родів
Inermisia Rifai. (Dennis, Itzerott, 1973; Dennis, 1981) або Octospora Hedwig:
Fr. (Khare, Tewari, 1978), що, втім, неправомірно з номенклатурної точки
зору. Тому, зрештою, рід Byssonectria було визнано за самостійний та вклю*
чено до порядку Pezizales (Benkert, 1987). Нині він налічує чотири види
(Ainsworth…, 2001), два з яких — B. terrestris та B. fusispora (Berk.) Rogerson
et Korf — відомі в Україні.
Не менше суперечностей і в систематичному положенні знайденого
нами представника роду Byssonectria — B. terrestris. Протягом багатьох ро*
ків різні автори трактували його по*різному: або визнавали за самостійний
вид, наводячи під різними синонімічними назвами (Svrcek, 1969; Korf,
1971; Khare, Tewari, 1978), або об'єднували з іншим видом даного роду —
B. fusispora (= Inermisia fusispora (Berk.) Rifai) (Rifai, 1968; Dennis, Itzerott,
1973; Dennis, 1981). У 1993 р. Д. Пфістер провів ревізію американських
представників роду Byssonectria і з'ясував, що саме Byssonectria terrestris є
пріоритетною назвою для даного виду (Pfister, 1993). У цій же праці автор
докладно описав різницю між B. terrestris та B. fusispora, зазначивши, що
вони різняться між собою як за морфологією, так і за екологічними особ*
ливостями. B. terrestris має менші спори та апотеції і добре розвинений су*
бікулум, тоді як у B. fusispora субікулум розвинений дуже слабо або взагалі
відсутній. B. terrestris є типовим бореальним видом, тоді як B. fusispora по*
ширена переважно в середніх широтах. Крім того, B. fusispora часто трап*
ляється на піщаних ґрунтах або вигорілих ділянках, а B. terrestris розви*
вається на опалому листі, серед моху або на ґрунтах, просочених сечею та
екскрементами тварин, іноді і на самих екскрементах. Проте питання,
визнавати чи ні B. terrestris окремим видом, й досі залишається відкритим.
Вважається, що різниця в розмірах аскоспор цих видів є нечіткою (Rifai,
1968), а ступінь розвитку субікулума може залежати від субстрату, на яко*
му розвивається гриб (Yao, Spooner, 1996). Можливо, детальні молекуляр*
но*біологічні дослідження у майбутньому розв'яжуть цю проблему. Але ос*
танніми роками багато хто з авторів визнають обидва таксони (Yao, Spo*
oner, 1996; Kullman, 1998; Liu, Zhuang, 2006). З цією думкою погоджуємось
і ми. Зібраний нами зразок за своїми морфологічними характеристиками
та екологічними особливостями цілком відповідає діагнозу B. terrestris (Pfi*
ster, 1993).
Coprotus disculus Kimbr., LackCAllen et Cain, Can. J. Bot., 50(5): 962, 1972
(рис. 3).
Апотеції розсіяні або скупчені, поверхневі, сидячі, дископодібні, 0,5—
1,0 мм у діаметрі, напівпрозорі, білі або кремові. Ексципул у базальній час*
ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2009, vol. 66, № 3388
тині складається з безбарвних округлих тонкостінних клітин, у маргіналь*
ній — з ізодіаметричних, багатогранних. Сумки циліндричні, 84—96(110) �
� 12—14 мкм, неамілоїдні, 8*спорові. Спори одноклітинні, вузькоеліпсої*
дальні, 12—14 мкм, безбарвні, гладкі, з пухирцем де Барі; у сумці розташо*
вані одним*двома рядами. Парафізи багатоклітинні, ниткоподібні, без*
барвні, 2,5—3,0 мкм у діаметрі, на верхівці іноді розширені до 3,5—4,0 мкм
та дещо зігнуті, без включень.
Поширення в Україні. Луганська обл., Станично*Луганський р*н, смт
Станично*Луганськ, пасовищні луки, на екскрементах корови, 15.09.2005
(зібр. М.П. Придюк).
Загальне поширення. Австралія та Океанія: Австралія, Нова Зеландія;
Азія: Грузія, Індія, Оман; Африка: Кенія, ПАР; Європа: Іспанія, Італія, Нор*
вегія, Росія, Україна, Швеція; Північна Америка: Канада, США, Ямайка.
Coprotus disculus за мікроморфологічними ознаками близький до рані*
ше знайденого в Україні C. lacteus (Прохоров, 1991), відрізняючись від ос*
таннього більшими сумками і спорами та ширшими парафізами. Розміри
спор і сумок досліджених нами зразків C. disculus цілком відповідають да*
ним протолога (Kimbrough et al., 1972).
Iodophanus testaceus (Moug. in Fr.) Korf in Kimbr. et Korf, Am. J. Bot., 56(10):
1197, 1969. — Peziza testacea Moug. in Fr., Elench. Fung., 2: 11, 1828. — Ascobolus
testaceus (Moug. in Fr.) Wallr., in Bluff and Fingerhuth, Compend. Fl. Ger., 4: 513,
1833. — Helotium testaceum Berk., Outl. Brit. Fung: 372, 1860. — Ascobolus sac�
charinus Berk. et Curt. in Berk., Outl. Brit. Fung: 374, 1860. — Ascobolus sacchari�
nus Berk. et Curt. ex Cooke, J. Bot., Lond., 2: 154, 1864. — Peziza salmonicolor
Berk. et Broome, Ann. Mag. Natur. Hist., III, 18: 124, 1866. — Ascophanus sac�
charinus (Berk. et Curt.) Boud., Ann. Sci. Natur. Bot., Ser. V, 19: 251, 1869. —
Ascobolus thwaitesii Berk. et Broome, J. Linn. Soc. Bot., 14: 109, 1873. — Asco�
phanus carneus (Pers. per Pers.) Boud. var. saccharinus (Berk. et Curt. ex Cooke)
W. Phillips, Man. Brit. Discomyc.: 310, 1887. — Ascophanus testaceus (Moug. in
Fr.) W. Phillips, Man. Brit. Discomyc.: 310, 1887. — Humaria salmonicolor (Berk.
ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2009, т. 66, № 3 389
Рис. 3. Coprotus disculus Kimbr., Lack*
Allen et Cain: сумки зі спорами
Fig. 3. Coprotus disculus Kimbr., Lack*
Allen et Cain: asci with ascospores
ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2009, vol. 66, № 3390
et Broome) Sacc., Syll. Fung, 8: 123, 1889. — Humaria testacea (Moug. in Fr.)
Schroet., in Cohn's Krypt.*Fl. Schles., 3(2): 36, 1893. — Ascophanus carneus (Pers.
per Pers.) Boud. var. testaceus (Moug. in Fr.) Massee, Brit. Fung. Fl., 4: 178,
1885. — Ascophanus salmonicolor (Berk. et Broome) Boud, Hist. Classif. Disco*
myc. Eur.: 76, 1907. — Humaria testacea (Moug. in Fr.) Seaver, N. Am. Cup*
Fung. (Operc.): 125, 1928. — Iodophanus testaceus (Moug. in Fr.) Korf in Kimbr.
et Korf, Am. J. Bot., 54(1): 19, 1967 (рис. 4).
Апотеції розсіяні або тісно скупчені, поверхневі, сидячі, спочатку ша*
роподібні, потім дископодібні до подушкоподібних, 0,5—1,0 мм у діаметрі,
блідо*жовті, згодом буро*жовті, зовні повстисті. Ексципул у базальній час*
тині складається з ізодіаметричних багатогранних тонкостінних клітин, у
маргінальній — з округлих, еліпсоїдальних. Сумки булавоподібноцилінд*
ричні, 165—190 � 22—25 мкм, 8*спорові. Спори одноклітинні, широкоелі*
псоїдальні, 20—24 � 12—14 мкм, світло*жовті, спорова оболонка дрібно*
бородавчаста; у сумці розташовані одним*двома рядами. Парафізи бага*
токлітинні, циліндричні, 2—3 мкм у діаметрі, на верхівці розширені до 8 мкм,
прості або розгалужені, з жовтими краплями олії.
Поширення в Україні. Луганська обл., Свердловський р*н, заповідник
«Провальський Степ», Грушевська ділянка, пасовищні луки, на екскремен*
тах корови, 18.09.2005 (зібр. М.П. Придюк); Сумська обл., Середино*Будсь*
кий р*н, с. Стара Гута, національний природний парк «Деснянсько*Старо*
гутський», кв. 111, заплава р. Улички, на екскрементах корови, 25.05.2005;
Чернігівська обл., Коропський р*н, с. Черешеньки, національний природ*
ний парк «Мезинський», заплава р. Десни, луки, на екскрементах корови,
20.08.2004.
Загальне поширення. Австралія та Океанія: Нова Зеландія; Азія: Грузія,
Ізраїль, Японія; Європа: Австрія, Велика Британія, Данія, Німеччина, Нор*
вегія, Польща, Україна, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція; Південна Аме*
рика: Аргентина; Північна Америка: Пуерто*Ріко, США.
Під час культуральних досліджень Iodophanus testaceus зареєстрована
анаморфна стадія цього гриба, ідентифікована як Oedocephalum glomerulo�
Рис. 4. Iodophanus testaceus (Moug. in Fr.)
Korf in Kimbr. et Korf: аскоспори
Fig. 4. Iodophanus testaceus (Moug. in Fr.)
Korf in Kimbr. et Korf: ascospores
ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2009, т. 66, № 3 391
sum (Bull. ex Harz.) Sacc. (Kimbrough et al., 1969). Вивчаючи мікофлору тріпа*
ного льону, її знайшли і в Україні (Гребенюк, 1979). Проте телеоморфу I. tes�
taceus до наших досліджень на території України не виявляли.
За даними Дж. Кімброу зі співавторами I. testaceus належить до некопро*
фільних представників роду та розвивається на папері, компості, тканині,
шкірі, рослинних залишках і пластмасі (Kimbrough et al., 1969). Пізніше чис*
ленними дослідженнями було показано, що вид характеризується значно
ширшою субстратною приуроченістю, дуже часто трапляється на екскремен*
тах різноманітних тварин і людини (Прохоров, 2004). В Україні плодові
тіла I. testaceus знайдені лише на екскрементах корови.
Saccobolus saccoboloides (Seaver in Dodge et Seaver) Brumm., Persoonia,
Suppl. 1: 168, 1967. — Ascobolus saccoboloides Seaver in Dodge et Seaver, Myco*
logia, 38: 640, 1946 (рис. 5).
Апотеції розсіяні або тісно скупчені, сидячі, подушкоподібні, 0,2—0,3 мм у
діаметрі, жовті, янтарно*жовті. Ексципул слаборозвинутий, присутній голов*
ним чином у базальній частині апотеція, складається з округлих, еліпсоїдаль*
них та ізодіаметричних тонкостінних клітин. Сумки широкобулавоподібні,
75—85 � 25—28 мкм, амілоїдні. Спори одноклітинні, еліпсоїдальні, 15—16 �
7—8 мкм, пурпурно*коричневі, гладенькі, із слизовою обгорткою; у сумках
зібрані в компактні пачки. Спорові пачки 33—35 � 15—16 мкм, І типу, швидко
розпадаються ще в сумках. Парафізи багатоклітинні, ниткоподібні, 3,0 мкм у
діаметрі; верхні клітини дещо розширені, із жовтуватим вмістом.
Поширення в Україні. Луганська обл., Станично*Луганський р*н, смт
Станично*Луганськ, пасовищні луки, на екскрементах корови, 15.09.2005
(зібр. М.П. Придюк).
Загальне поширення. Австралія та Океанія: Нова Гвінея, Нова Зеландія;
Азія: Індія, Індонезія, Тайвань, Узбекистан; Європа: Естонія, Іспанія, Мол*
дова, Росія, Україна; Південна Америка: Аргентина.
Saccobolus saccoboloides є перспективним об'єктом для штучного куль*
тивування з метою одержання специфічних целюлозолітичних ферментів
(Magnelli et al., 1996).
Рис. 5. Saccobolus saccoboloides (Seaver in Dodge et Seaver) Brumm.: а — спорова пачка, б —
спорова пачка, що розпадається
Fig. 5. Saccobolus saccoboloides (Seaver in Dodge et Seaver) Brumm.: а — cluster of spores, б —
disintegrating spore cluster
ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2009, vol. 66, № 3392
Автор щиро вдячний канд. біол. наук М.П. Придюку за зібрані та люб'яз�
но передані зразки екскрементів тварин, а також співробітникові лаборато�
рії електронної мікроскопії Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН Ук�
раїни Д.П. Дьоменку, нині покійному, за допомогу під час проведення елект�
ронномікроскопічного дослідження зразків грибів.
1. Боб'як Г. Причинки до мікольогії східної Галичини. Гриби околиці Бережан // Зб. ма*
тем.*природ.*лікарської секції Наук. т*ва ім. Шевченка. — 1907. — 11. — С. 1—41.
2. Гайова В.П. Аскоміцети Луганського природного заповідника (крім порядку Erysiphales) //
Зб. наук. пр. Луганського нац. аграр. ун*ту. Сер. Біол. науки. Спец. випуск «Біорізнома*
нітність Луганського природного заповідника НАН України». — 2005. — № 56 (79). —
С. 117—129.
3. Гіжицька З. Матеріали до вивчення дискоміцетів України та інших місцевостей // Вісн.
Київ. ботан. саду. — 1929. — 10. — С. 54—67.
4. Гребенюк М.В. Поширення грибів на тріпаному льоні // Укр. ботан. журн. — 1979. — 36,
№ 5. — С. 438—442.
5. Гриби природних зон Криму / І.О. Дудка, В.П. Гелюта, Ю.Я. Тихоненко та ін. — Київ:
Фітосоціоцентр, 2004. — 452 с.
6. Міловцова М.О. Матеріали до мікофлори УРСР (копрофільні гриби) // Тр. НДІ ботаніки
при Харків. держ. ун*ті. — 1937. — 2. — С. 17—22.
7. Прохоров В.П. Копротрофні дискоміцети України і Молдови // Укр. ботан. журн. —
1991. — 48, № 1. — С. 34—41.
8. Прохоров В.П. Определитель грибов России. Дискомицеты. Вып. 1. Сем. Ascobolaceae,
Iodophanaceae, Ascodesmidaceae, Pezizaceae, Pyronemateceae, Thelebolaceae. — М.: Т*во
науч. изд. КМК, 2004. — 225 с.
9. Смицкая М.Ф. Флора грибов Украины. Оперкулятные дискомицеты. — Киев: Наук.
думка, 1980. — 224 с.
10. Срединский Н.К. Материалы для микофлоры Новороссийского края и Бессарабии //
Зап. Новорос. о*ва естествоиспытат. — 1872—1873. — 1, № 2. — С. 1—29.
11. Ainsworth and Bisby's Dictionary of the Fungi / P.M. Kirk, P.F. Cannon, J.C. David, J.A.
Stalpers. — 9 ed. — Wallingford: CAB International, 2001. — 655 p.
12. Benkert D. Bemerkenswerte Ascomyceten aus DDR IX. Die Gattung Byssonectria //
Gleditschia. — 1987. — 15, № 1. — S. 173—187.
13. Borscow E. Les champignons de la Gouvernment de Tchernigof // Bull. de l`Akad. Imp. des sci.
de St.*Petersbourg. — 1869. — 13. — P. 219—245.
14. Dennis R.W.G. British Ascomycetes. 3rd ed. — Vaduz: J. Cramer, 1981. — 485 p.
15. Dennis R.W.G., Itzerott H. Octospora and Inermisia in Western Europe // Kew Bull. — 1973. —
28, № 1. — P. 5—23.
16. Ellis M.B., Ellis J.P. Microfungi on miscellaneous substrates. An identification handbook. —
2 ed. — Slough: The Richmond Publishing Co. Ltd., 1998. — 246 p.
17. Khare K.B., Tewari V.P. Taxonomy and relationship within the genus Octospora // Can. J. Bot. —
1978. — 56, № 17. — Р. 2114—2118.
18. Kimbrough J.W., Luck�Allen E.R., Cain R.F. Iodophanus, the Pezizaceae segregate of Ascopha�
nus (Pezizales) // Amer. J. Bot. — 1969. — 56, № 10. — P. 1187—1202.
19. Kimbrough J.W., Luck�Allen E.R., Cain R.F. Noth American species of Coprotus (Thelebola*
ceae: Pezizales) // Can. J. Bot. — 1972. — 50, № 5. — P. 957—971.
20. Korf R.P. Some new discomycete names // Phytologia. — 1971. — 21. — P. 201—207.
21. Kullman B. Two sibling species of the genus Byssonectria (Pezizales). Suppression of spore
development under environmental stress // Mycotaxon. — 1998. — 69. — P. 199—207.
22. Liu C.�Y., Zhuang W.�Y. Phylogeny of some genera in the Pyronemataceae (Pezizales, Ascomy*
cetes) // Mycosystema. — 2006. — 25, № 4. — Р. 546—558.
23. Magnelli P., Ramos A.M., Forchiassin F. Factors influencing cellulase production Saccobolus
saccoboloides // Mycologia. — 1996. — 88, № 2. — P. 249—255.
ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2009, т. 66, № 3 393
24. Namyslowski B. Sluzowee i grzyby Galicyi i Bucowiny // Pam. Fizyograf. — Warszawa:
Botanika, 1914. — 22, dz. 4. — S. 1—151.
25. Pfister D.H. A synopsis of the North American species of Byssonectria (Pezizales) with com*
ments on the ontogeny of two species // Mycologia. — 1993. — 85, № 6. — P. 952—962.
26. Rifai M. The Australasian Pezizales in the herbarium of the Royal Botanic Gardens Kew //
Verh. Kon. Ned. Akad. Wetensch., Afd. Natuur. Sect. II. — 1968. — 57, № 3. — Р. 1—295.
27. Rogerson C.T. The hypocrealean fungi (Ascomycetes, Hypocreales) // Mycologia. — 1970. —
62, № 5 — P. 865—910.
28. Svrcek M. Novc rody operkulatn ch discomycetu (Pezizales) // Ceska Mycol. — 1969. — 23,
№ 2. — S. 83—96.
29. Wroblewski A. Drugi przyczynek do znajomosci grzybow Pokucia i Karpat Pockuckich // Spraw.
Kom. Fiz. — 1916. — 50. — S. 82—154.
30. Yao Y.�J., Spooner B.M. Notes on British species of Byssonectria // Mycol. Res. — 1996. — 100,
№ 7. — Р. 881—882.
Рекомендує до друку Надійшла 06.02.2009
В.П. Гелюта
Ю.И. Голубцова
Сумской государственный педагогический университет им. А.С. Макаренко
НОВЫЕ ДЛЯ УКРАИНЫ ВИДЫ КОПРОФИЛЬНЫХ АСКОМИЦЕТОВ.
IІ. ДИСКОМИЦЕТЫ
Сообщается о пяти новых для Украины видах копрофильных дискомицетов: Ascobolus per�
plexans Massee et Salmon, Byssonectria terrestris (Alb. et Schwein.) Pfister, Coprotus disculus
Kimbr., Lack*Allen et Cain, Iodophanus testaceus (Moug. in Fr.) Korf in Kimbr. et Korf и
Saccobolus saccoboloides (Seaver in Dodge et Seaver) Brumm. Для всех видов представлены под*
робные описания, иллюстрации, синонимы, местонахождение в Украине и общее распро*
странение. Обсуждаются особенности морфологии, экологии и систематики некоторых
таксонов.
К л ю ч е в ы е с л о в а: копрофильные аскомицеты, дискомицеты, Ascobolus, Byssonect*
ria, Coprotus, Iodophanus, Saccobolus, Украина.
Yu.I. Golubtsova
A.S. Makarenko Sumy State Pedagogical University, Sumy
NEW RECORDS OF COPROPHILOUS ASCOMYCETES
IN UKRAINE. II. DISCOMYCETES
Ascobolus perplexans Massee et Salmon, Byssonectria terrestris (Alb. et Schwein.) Pfister, Coprotus
disculus Kimbr., Lack*Allen et Cain, Iodophanus testaceus (Moug. in Fr.) Korf in Kimbr. et Korf
and Saccobolus saccoboloides (Seaver in Dodge et Seaver) Brumm. are reported as species of cop*
rophilous discomycetes new for the territory of Ukraine. Descriptions, illustrations, synonyms and
localities in Ukraine are provided for each taxon. Peculiarities of their morphology, ecology and ta*
xonomy are discussed.
K e y w o r d s: coprophilous ascomycetes, discomycetes, Ascobolus, Byssonectria, Coprotus,
Iodophanus, Saccobolus, Ukraine.
|