Цехова і реміснича управа як міщанські органи станового самоврядування українських міст ХІХ — початку ХХ ст.
У статті з’ясовано основні ознаки самоврядування, що були притаманні цеховим і ремісничим управам українських міст ХІХ — початку ХХ ст. Запроваджуване Катериною ІІ 1785 р. Ремісниче положення надавало право ремісникам створювати власні станові органи влади, які формувалися на виборному принципі....
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Назва видання: | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| Теми: | |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Цехова і реміснича управа як міщанські органи станового самоврядування українських міст ХІХ — початку ХХ ст. / В.С. Шандра // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 26. — С. 142-155. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | У статті з’ясовано основні ознаки самоврядування, що були притаманні
цеховим і ремісничим управам українських міст ХІХ — початку ХХ ст.
Запроваджуване Катериною ІІ 1785 р. Ремісниче положення надавало право
ремісникам створювати власні станові органи влади, які формувалися на
виборному принципі. Визначено, як держава спрямовувала вибори аби ремісничими громадами керували соціально активні, грамотні та авторитетні
люди. У фокусі дослідження перебувають і сходи ремісників, на яких, крім
виборчих, вирішувалися питання внутрішнього життя цеху і ремісничої громади міста, розмір внесків та їх витрати, експлуатація спільної нерухомої
власності. Йдеться також про звітність управ. Встановлено, що вона не
стала дієвим важелем самоврядування, оскільки управи звітувалися, в основному, перед адміністрацією, а не перед громадою. В центрі уваги перебувають і механізми, за допомогою яких врегульовувалися виробничі відносини між ремісником і замовником, між ремісником і майстром. Суттєво
зауважено роль суду у формуванні внутрішніх взаємовідносин та взаємовідносин з державою. |
|---|