Цивільне населення радянської України в полі зору військових трибуналів: реґламентація каральних практик (1918–1959 рр.)
Метою статті є встановлення причин і процедури зміни підсудності стосовно пересічних громадян, обвинувачених у вчиненні злочинів, які впродовж досліджуваного періоду йменувалися «контрреволюційними», «державними» або «політичними». Аналізується процес перетворення військових трибуналів на невід’є...
Saved in:
| Date: | 2021 |
|---|---|
| Main Authors: | , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Series: | Український історичний журнал |
| Subjects: | |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Цивільне населення радянської України в полі зору військових трибуналів: реґламентація каральних практик (1918–1959 рр.) / Т. Вронська, В. Пилипчук, М. Беланюк // Український історичний журнал. — 2021. — Число 2. — С. 112-128. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Summary: | Метою статті є встановлення причин і процедури зміни підсудності стосовно
пересічних громадян, обвинувачених у вчиненні злочинів, які впродовж досліджуваного періоду
йменувалися «контрреволюційними», «державними» або «політичними». Аналізується процес
перетворення військових трибуналів на невід’ємну складову інструментарію політичного терору.
Зумовлені метою дослідницькі завдання полягають у виявленні особливостей розширення
юрисдикції військових трибуналів періоду 1918–1959 рр. та їх каральних практик у мирний час,
коли ці інституції, відповідно до класичних норм права, мали б займатися лише військовими
правопорушеннями, але фактично перетворилися на знаряддя політичної розправи з тими, кого
влада вважала «особливо небезпечними злочинцями». Методологія дослідження поєднує
інструментарій історичного та історико-правового аналізу. Наукова новизна полягає в
розширенні уявлення про інструментарій політичного терору. Завдяки новим документам також
можна простежити дрейф радянського судочинства в бік перманентної «надзвичайщини» задля
спрощення процедури розправи, а також зазирнути за лаштунки суперечностей між різними
інституціями військової юстиції в боротьбі за застосування найжорстокіших покарань. Висновки.
Доведено, що з ініціативи компартійної верхівки, іґноруючи засадничі норми кримінально-
процесуального законодавства, військові трибунали з часу встановлення радянської влади на
теренах України наділялися надширокими повноваженнями у сфері судочинства стосовно
цивільних осіб, обвинувачених в «антидержавних» злочинах. Поряд із позасудовими органами
(«трійками», революційними трибуналами, особливими нарадами при НК, ОДПУ, НКВС,
МВС, МДБ тощо) військові трибунали в розглянутий історичний період стали органічною
складовою радянської юридичної системи та інструментарієм протиправного свавілля. |
|---|