Образ співробітника ВНК–ОДПУ–НКВС у російському еміґрантському дискурсі 1920–1930-х рр.
Стаття присвячена дослідженню образу співробітника органів держбезпеки СРСР у 1920–1930-х рр. у текстах авторства представників російської еміґрації. Мета полягає в комплексному аналізі образа співробітника ВНК–ОДПУ–НКВС та механізмів його формування в публіцистичних творах, мемуарах, періодичних...
Saved in:
| Date: | 2021 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Series: | Український історичний журнал |
| Subjects: | |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Образ співробітника ВНК–ОДПУ–НКВС у російському еміґрантському дискурсі 1920–1930-х рр. / К. Кузіна // Український історичний журнал. — 2021. — Число 5. — С. 113-130. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Summary: | Стаття присвячена дослідженню образу співробітника органів держбезпеки СРСР
у 1920–1930-х рр. у текстах авторства представників російської еміґрації. Мета полягає
в комплексному аналізі образа співробітника ВНК–ОДПУ–НКВС та механізмів його
формування в публіцистичних творах, мемуарах, періодичних виданнях російської спільноти
закордоння. Методологія. Корисними для вивчення феномену образу іншого/чужого/ворога
є феноменологічно орієнтовані теорії П.Берґера та Т.Лукмана, зокрема про роль мови в
конструюванні абстрагованих символів, що є елементами повсякденного життя. У досліджені
використано лінґвокультурологічний метод і метод контент-аналізу. Висновки. На основі
аналізу текстових документів установлено, що трансляція образу співробітника радянських
органів держбезпеки здійснювалася крізь призму «ворога». Тиражовані стереотипні уявлення,
досвід як окремого індивіда, так і спільноти у цілому, а також інформаційні впливи пропаґанди
позначилися на його формуванні. Цей образ був представлений у двох планах. На початку
1920‑х рр. у наративі домінував образ «чекіста-ката». Із другої половини десятиліття на
передньому краї еміґрантського дискурсу з’явився «аґент ОДПУ», який діяв поза межами
СРСР і ніс потенційну небезпеку іншим країнам. Очільники каральних органів Радянського
Союзу репрезентувалися в рамках сталих стереотипів і типізацій. Усі ці образи були розраховані
як на іноземного адресата (чимало праць публікувалися в перекладі англійською, французькою,
німецькою мовами), так і на пересічних російських вигнанців. До того ж образи, що транслювалися
російськомовною пресою, мали на меті справити мобілізуючий ефект на еміґрантську спільноту. |
|---|