Дворянська опіка та її соціальні практики під час модернізаційних реформ (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)
У статті йдеться про дворянську станову установу — опіку, яка хоча й була заснована ще Катериною ІІ, проте небезуспішно проіснувала до 1917 р. Метою статті є розкриття й пояснення основних її функцій та з’ясування, як вплинули на її діяльність модернізаційні заходи держави другої половини ХІХ —...
Gespeichert in:
| Datum: | 2020 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2020
|
| Schriftenreihe: | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| Schlagworte: | |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Дворянська опіка та її соціальні практики під час модернізаційних реформ (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.) / В.С. Шандра // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2020. — Вип. 30. — С. 86-109. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Zusammenfassung: | У статті йдеться про дворянську станову установу — опіку, яка хоча й
була заснована ще Катериною ІІ, проте небезуспішно проіснувала до 1917 р.
Метою статті є розкриття й пояснення основних її функцій та з’ясування, як
вплинули на її діяльність модернізаційні заходи держави другої половини ХІХ —
початку ХХ ст. Методологія дослідження ґрунтується на загальних принципах
науковості та історизму із використанням інструментарію соціологічних
досліджень. Верховна влада наділила дворянську опіку як і саму корпорацію елементами
станової самоврядності, серед яких виборний принцип формування кадрового
складу, контроль корпорації через звітність за її діяльністю. Як і прийняття
рішень повітовим дворянським зібранням та його участь у запровадженні опіки
чи припинення її чинності. І основне — утримання установи власним коштом.
Разом з тим опіка стала гнучким засобом державного контролю за становищем маєтностей привілейованого стану. Держава прагнула аби маєтки із втратою чи хворобою власника лишалися в родині і під контролем опіки та
дворянської корпорації, матеріально забезпечуючи її членів, надаючи кошти на
виховання і освіту молодих дворян, потенційних військових і державних управлінців. Вона активізувала дворянські зібрання аби дисциплінувати власників маєтків до продуктивного господарювання, щоб вони не розоряли господарств,
не вдавалися до марнотратства, як і призупиняли жорстокість поміщиків
щодо експлуатації селянства, адже воно продовжувало залишатися основним
платником податків та невичерпним джерелом постачання солдат для армії.
У другій половині ХІХ — початку ХХ ст. опіки активізувались, що пояснюється спробами використати їх для збереження маєтків у час переходу суспільства на ринкові відносини. Втрачаючи панівне становище, дворянство
використало їх функціональні можливості для збереження станової ідентичності, захисту своїх маєтностей, а держава — для стягнення коштів у заборгованих власників, регламентуючи її діяльність для погашення позик. |
|---|