Узагальнюючі праці з українського літописання у вітчизняній історіографії кінця ХІХ — початку ХХ ст.
У статті з’ясовуються інформативні можливості, авторські погляди, а також основні дослідницькі методи, використані в оглядах історії українського літописання, що були вміщені до узагальнюючих праць кінця ХІХ — початку ХХ ст. з українського джерелознавства, історіографії та історії літератури. Вст...
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Назва видання: | Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/124865 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Узагальнюючі праці з українського літописання у вітчизняній історіографії кінця ХІХ — початку ХХ ст. / І.Я. Дзира // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 26. — С. 231-256. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | У статті з’ясовуються інформативні можливості, авторські погляди,
а також основні дослідницькі методи, використані в оглядах історії українського літописання, що були вміщені до узагальнюючих праць кінця ХІХ —
початку ХХ ст. з українського джерелознавства, історіографії та історії
літератури. Встановлено, що визначальною рисою переважної більшості
розглянутих робіт є позитивістська методика наукового дослідження,
котра полягала у виявленні, нагромадженні та іманентному аналізі фактичного матеріалу. На жаль, практично всім науковцям, крім С. Єфремова,
бракувало належної систематизації та глибокого теоретичного узагальнення зібраної інформації. Через навчальне призначення праці В. Антоновича, Д. Багалія, Б. Лепкого й В. Перетца мають описовий характер, позбавлений самостійної науково-дослідної розробки окремих питань історії українського літописання. Та незважаючи на ці недоліки, поява узагальнюючих праць з оглядами історії літописання свідчить про високу кваліфікацію, ерудицію, археографічний досвід та наявність репрезентативної бази фактичних відомостей, сформованої українським джерелознавством, історіографією та історією літератури наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. |
|---|