Розбудова механізму управління залученням іноземних технологій для інноваційного розвитку економіки України

Обґрунтовано умови, які мають бути створені в Україні для залучення передових технологій, збільшення позитивних та зменшення негативних ефектів від їх імплементації у національне господарство. Виконано аналіз концепцій ефективного трансферу іноземних технологій у національну економіку і зроблено вис...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2016
Main Authors:	Саліхова, О.Б., Бак, Г.О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2016
Series:	Наука та наукознавство
Subjects:	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132279
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Розбудова механізму управління залученням іноземних технологій для інноваційного розвитку економіки України / О.Б. Саліхова, Г.О. Бак // Наука та наукознавство. — 2016. — № 3. — С. 18-30. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-132279
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1322792018-04-16T03:03:04Z Розбудова механізму управління залученням іноземних технологій для інноваційного розвитку економіки України Саліхова, О.Б. Бак, Г.О. Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Обґрунтовано умови, які мають бути створені в Україні для залучення передових технологій, збільшення позитивних та зменшення негативних ефектів від їх імплементації у національне господарство. Виконано аналіз концепцій ефективного трансферу іноземних технологій у національну економіку і зроблено висновок, що запровадження механізмів державної політики із залучення іноземних технологій лише тоді матиме максимальний ефект в приймаючій країні, якщо в ній будуть створені сприятливі для інновацій рамкові умови і макроекономічне середовище. На основі даних міжнародних рейтингів показано незадовільний стан макроекономічного середовища України. Запропоновано концепцію механізму управління залученням іноземних технологій у розбудову вітчизняних високотехнологічних виробництв, яка передбачає вирішення трьох базових проблем: створення підґрунтя для залучення передових іноземних технологій; їх інтегрування у національні плани розвитку; забезпечення максимального ефекту та мінімального ризику для національної економіки від їх залучення. Обоснованы условия, которые должны быть созданы в Украине для привлечения передовых технологий для создания отечественных высокотехнологических производств, увеличения позитивных и уменьшения негативных эффектов от их имплементации в национальное хозяйство. Выполнен анализ концепций эффективного трансфера иностранных технологий в национальную экономику и сделан вывод, что внедрение механизмов государственной политики по привлечению иностранных технологий только тогда будет иметь максимальный эффект в принимающей стране, если в ней будут созданы благоприятные для инвестиций рамочные условия и макроэкономическая среда. На основе данных международных рейтингов показано неудовлетворительное состояние макроэкономической среды в Украине. Предложена концепция механизма управления привлечением иностранных технологий в создание отечественных высокотехнологических производств, которая предполагает решение трех базовых проблем: создание основы для привлечения передовых иностранных технологий; их интегрирование в национальные планы развития; обеспечение максимального эффекта и минимального риска для национальной экономики от их привлечения. The framework conditions that need to be created in Ukraine to attract advanced technologies, increase positive effects and eliminate negative effects from their implementation in the national economy are discussed. Analysis of concepts of effective foreign technologies transfer in a national economy leads to the conclusion that policy mechanisms for foreign technology transfer won’t be capable for bringing the maximal effect in a recipient country unless the investment-friendly framework conditions and macroeconomic environment are created in it. Poor performance of the Ukrainian macroeconomic environment is shown by data of international ratings. The conception of management mechanism for foreign technology transfer in high tech industries of Ukraine is proposed, involving solution of three basic problems: creation of the framework for advanced technology transfer; integration of foreign technologies in national development plans; maximization of economics effects and minimization of economic risks from foreign technology transfer. 2016 Article Розбудова механізму управління залученням іноземних технологій для інноваційного розвитку економіки України / О.Б. Саліхова, Г.О. Бак // Наука та наукознавство. — 2016. — № 3. — С. 18-30. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132279 339.138:658 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
spellingShingle	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства Саліхова, О.Б. Бак, Г.О. Розбудова механізму управління залученням іноземних технологій для інноваційного розвитку економіки України Наука та наукознавство
description	Обґрунтовано умови, які мають бути створені в Україні для залучення передових технологій, збільшення позитивних та зменшення негативних ефектів від їх імплементації у національне господарство. Виконано аналіз концепцій ефективного трансферу іноземних технологій у національну економіку і зроблено висновок, що запровадження механізмів державної політики із залучення іноземних технологій лише тоді матиме максимальний ефект в приймаючій країні, якщо в ній будуть створені сприятливі для інновацій рамкові умови і макроекономічне середовище. На основі даних міжнародних рейтингів показано незадовільний стан макроекономічного середовища України. Запропоновано концепцію механізму управління залученням іноземних технологій у розбудову вітчизняних високотехнологічних виробництв, яка передбачає вирішення трьох базових проблем: створення підґрунтя для залучення передових іноземних технологій; їх інтегрування у національні плани розвитку; забезпечення максимального ефекту та мінімального ризику для національної економіки від їх залучення.
format	Article
author	Саліхова, О.Б. Бак, Г.О.
author_facet	Саліхова, О.Б. Бак, Г.О.
author_sort	Саліхова, О.Б.
title	Розбудова механізму управління залученням іноземних технологій для інноваційного розвитку економіки України
title_short	Розбудова механізму управління залученням іноземних технологій для інноваційного розвитку економіки України
title_full	Розбудова механізму управління залученням іноземних технологій для інноваційного розвитку економіки України
title_fullStr	Розбудова механізму управління залученням іноземних технологій для інноваційного розвитку економіки України
title_full_unstemmed	Розбудова механізму управління залученням іноземних технологій для інноваційного розвитку економіки України
title_sort	розбудова механізму управління залученням іноземних технологій для інноваційного розвитку економіки україни
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Наука та інноваційний розвиток економіки і суспільства
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132279
citation_txt	Розбудова механізму управління залученням іноземних технологій для інноваційного розвитку економіки України / О.Б. Саліхова, Г.О. Бак // Наука та наукознавство. — 2016. — № 3. — С. 18-30. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT salíhovaob rozbudovamehanízmuupravlínnâzalučennâmínozemnihtehnologíjdlâínnovacíjnogorozvitkuekonomíkiukraíni AT bakgo rozbudovamehanízmuupravlínnâzalučennâmínozemnihtehnologíjdlâínnovacíjnogorozvitkuekonomíkiukraíni
first_indexed	2025-07-09T17:16:08Z
last_indexed	2025-07-09T17:16:08Z
_version_	1837190481482612736
fulltext	18 ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2016, № 3 Постановка проблеми. Відкриваю- чи економіку для іноземних технологій, Україна намагається відповідати на ви- клики часу – швидкий технічний прогрес, глобалізацію і загострення конкуренції. У такий спосіб вітчизняні підприємства отримують можливість підвищити ефек- тивність бізнес-процесів, не витрачаючи ресурси на створення власних аналогів іноземних технологій або їх імітацію і не чекаючи на активізацію внутрішніх до- сліджень і розробок. З точки зору досягнення мети – роз- витку високотехнологічних виробництв в Україні – важливими є не лише мас- штаби залучених іноземних технологій, а й ступінь їх інтеграції у національні пла- ни розвитку. Це актуалізує дослідження питань, пов’язаних із формуванням дер- © О. Б. Саліхова, Г. О. Бак, 2016 * Дослідження проведено в рамках НДР «Розвиток інноваційної системи України в європейському науково-технологічному просторі» (реєстраційний номер 0115U001424). жавної політики, сприятливої для підви- щення ефективності залучення науко- во-технологічних здобутків інших країн в економіку України та попередження їх негативних наслідків. Аналіз останніх досліджень і публіка- цій. Економічні аспекти міжнародно- го трансферу технологій та їх впливу на приймаючу економіку мають поліас- пектний характер, що відображено у працях провідних зарубіжних та вітчиз- няних вчених, які розробили теоретичні та методологічні основи інвестиційних процесів, розповсюдження технологій, розбудови національних високотехноло- гічних виробництв. Ключові передумо- ви ефективної імплементації іноземних технологій у національне господарство викладено у концепціях: нагромадження капіталу (С. Лалл і Р. Нарула), абсорб- ційної здатності до інновацій (В. Кохен і Д. Левінталь), національних інновацій- них систем (К. Фримен і Б.-А. Лунд- валл). Наслідки залучення іноземних УДК 339.138:658 О. Б. Саліхова, Г. О. Бак Розбудова механізму управління залученням іноземних технологій для інноваційного розвитку економіки України* Обґрунтовано умови, які мають бути створені в Україні для залучення передових технологій, збільшення позитивних та зменшення негативних ефектів від їх імплементації у національне господарство. Виконано аналіз концепцій ефективного трансферу іноземних технологій у національну економіку і зроблено висновок, що запровадження механізмів державної політики із залучення іноземних технологій лише тоді матиме максимальний ефект в приймаючій країні, якщо в ній будуть створені сприятливі для інновацій рамкові умови і макроекономічне середовище. На основі даних міжнародних рейтингів показано незадовільний стан макроекономічного середовища України. Запропоновано концепцію механізму управління залученням іноземних технологій у розбудову вітчизняних високотехнологічних виробництв, яка передбачає вирішення трьох базових проблем: створення підґрунтя для залучення передових іноземних технологій; їх інтегрування у національні плани розвитку; забезпечення максимального ефекту та мінімального ризику для національної економіки від їх залучення. Ключові слова: трансфер технологій, транснаціональні корпорації, прямі іноземні інвестиції, внутрішні інвестиції, промисловість, модернізація, інновації, державна політика. 19ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2016, № 3 РОЗБУДОВА МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЗАЛУЧЕННЯМ ІНОЗЕМНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ технологій для економіки приймаючої країни, зокрема технологічну модерніза- цію промисловості, висвітлено у працях К. Акамацу, С. Кумагаї, К. Коджими, Т. Озави. В Україні економічні дослід- ження трансферу технологій у контексті державного управління розвитком на- ціонального господарства представлено у роботах Ю. М. Бажала, В. Р. Сіденко, В. П. Соловйова та ін. Згадані та інші вчені досліджували залучення іноземних технологій як фактор впливу на націо- нальний науково-технічний та іннова- ційний потенціал. Підґрунтям для такої позиції є Декларація про встановлення нового економічного порядку ООН (ухва- лена ще у 1974 р.), де одним з ключових принципів визначено «надання країнам, що розвиваються, доступу до досягнень сучасної науки і техніки та стимулювання передачі технологій і створення місцевих технологій для процвітання цих країн в такій формі і відповідно до таких проце- дур, які відповідають їх економіці» [1]. Відомий економіст С. Кузнець, який у своїх роботах приділяв особливу увагу міжнародному розповсюдженню техно- логій, також вказує: «Неважливо, як ви- никають технологічні інновації (вони в більшості є продуктами розвинених еко- номік). Зростання окремо взятої країни залежить від ступеня адаптації країни до цих інновацій. Враховуючи можливість використання та розповсюдження су- часного приросту знань в усьому світі, в процесі сучасного економічного зростан- ня стає очевидним транснаціональний характер цього запасу знань і залежність будь-якої країні від них» (цит. за [2, с. 99]). У розвиток цієї тези В. Соловйов вка- зує, що «з позиції покупця імпорт техно- логій сприяє не тільки збільшенню рівня функціональної повноти виробничого комплексу, а й стає каталізатором створен- ня нових високих технологій» [3, с. 250]. У цьому контексті актуалізується роль держави, від зусиль якої залежать наслідки залучення іноземних техноло- гій: стимулювання модернізаційних про- цесів або гальмування технологічного розвитку, деіндустріалізація країни, ма- сове безробіття та інші проблеми. Метою статті є обґрунтування засад- ничих умов, які мають бути створені в Україні задля залучення передових тех- нологій у розбудову вітчизняних високо- технологічних виробництв, збільшення позитивних та зменшення негативних ефектів від їх імплементації у національ- не господарство. Виклад основного матеріалу. Як по- казує досвід, у науковій літературі не- має чітких рецептів успішної політики форсованої модернізації економіки. Водночас інвестиції та впровадження технологій вважаються головними ви- рішальними факторами її модерніза- ції. Про посилення їх ролі в Україні на різних рівнях говорять із часів здобуття незалежності. Проте 25 років по тому актуальність цього питання лише заго- стрилася. Доказом цього є твердження О. Білоруса: «Сьогоднішня економіка України, з її зруйнованою промисловіс- тю, неймовірно низькою технологічніс- тю, відсталою організацією виробницт- ва та низькою продуктивністю не може витримати навантажень глобальної конкуренції» [4, с. 17]. На його думку, важко-інерційний, архаїчний розвиток складає велику небезпеку для України, і запобігти її можна лише інтенсивним компенсуючим розгортанням народно- го підприємництва у формі малого та середнього бізнесу, через який (в умо- вах дефіциту інвестиційного капіталу) можуть бути втілені високі технології, здійснені заходи з технологічного пере- озброєння та створені внутрішні джере- ла інвестування у виробництво. Очевидно, що за таких умов одним з інструментів вирішення нагальних про- блем української економіки є залучення знань з інших країн. Але не в будь-який спосіб. Узагальнюючи причини феноме- нального успіху Республіки Корея, ав- тори роботи “Making Global Trade Work for People» зазначають: «Цілеспрямоване втручання держави – ось що мало вирі- шальний вплив на результат» [5, с. 246]. Республіка Корея мала свою стратегію й ефективно використовувала іноземні інвестиції та технології, які вона з ними отримувала. О. Б. Саліхова, Г. О. Бак 20 ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2016, № 3 Враховуючи цей досвід, а також по- передні дослідження [6; 7], ми вважаємо, що запровадження механізмів державної політики із залучення іноземних техноло- гій лише тоді матиме максимальний ефект в приймаючій країні, якщо в ній будуть створені сприятливі для інновацій рамкові умови і макроекономічне середовище. Про реальний стан макроеконо- мічного середовища України свідчать міжнародні рейтинги, які відіграють не останню роль у прийнятті бізнес-рі- шень транснаціональними корпорація- ми (ТНК) як головними суб’єктами прав власності на технології щодо інтернаціо- налізації виробництва і трансферу техно- логій в економіку України. Згідно з рейтингом BDO International Business Compass [8], Україна у 2015 році за інвестиційною привабливістю посіда- ла 89-те місце. Для порівняння, Польща посідала 34-те місце, Угорщина – 39, Словаччина – 40, Румунія – 47, Біло- русь – 86, Молдова – 87, Росія – 100. У доповіді Групи Світового бан- ку «Doing Business 2015: Going Beyond Efficiency» [9] Україна посідає 96-те міс- це з 189, що свідчить про незадовільний рівень правових норм, які обмежують розвиток підприємницької діяльності (створення нових підприємств, отриман- ня дозволів на будівництво, підключення до електромереж, реєстрацію власності, отримання кредитів, захист прав міно- ритарних інвесторів), незадовільний ре- жим оподаткування, незадовільні умови ведення міжнародної торгівлі, забезпе- чення виконання контрактів, тобто всіх тих складових, які визначають загальний рейтинг країни. Для порівняння наведе- мо ранжування країн-колишніх респу- блік СРСР за індексом ведення бізне- су: Грузія (15); Естонія (17); Латвія (23); Литва (24); Вірменія (45); Білорусь (57); Російська Федерація (62); Молдова (63); Казахстан (77); Азербайджан (80); Кир- гизстан (102); Узбекистан (141); Таджи- кистан (166). Низька позиція України порівняно з іншими пострадянськими економіками є насамперед наслідком неефективної реалізації державної економічної політи- ки та недостатніх зусиль держави щодо створення сприятливих умов ведення бізнесу, що ускладнює залучення інозем- них технологій у розбудову національних високотехнологічних виробництв. Ін- шими значними перешкодами для цього процесу в Україні, на наш погляд, є такі: необґрунтовані очікування модернізації економіки, промислового розвитку та збільшення обсягів надходжень прямих іноземних інвестицій внаслідок лібералі- зації; брак системних механізмів держав- ної політики щодо регулювання імпорту передових технологій; неефективність заходів щодо посилення здатності еконо- міки до засвоєння інновацій; відсутність компліментарності між залученням іно- земних технологій та нарощуванням на- ціонального потенціалу. Виходячи з цього першим кроком у подоланні вказаних вище перешкод є посилення управлінської функції держа- ви та спрямування її зусиль на створення підґрунтя для ефективної імплементації іноземних технологій та їх інтеграції у національні плани розвитку. Позицію щодо посилення ролі держави у процесі розвитку висловив Іфу Лін. На відміну від своїх опонентів Лін виходить з теорії порівняльних переваг (Давида Рікардо і Хекшера – Оліна), а не конкурентних переваг (Майкла Пор- тера). Лін вважає, що держава має взяти на себе функцію стимулятора модерніза- ції та технологічного прогресу виходячи з порівняльних переваг і сформованої структури факторів виробництва. При цьому модернізація повинна здійснюва- тися поступово в міру накопичення краї- ною людського і матеріального капіталу, тобто слідувати за змінами структури факторів виробництва. Роль держави по- лягає у сприянні процесу структурної трансформації, корегуванні «провалів» ринку, зокрема в галузі інновацій та ін- формації про перспективні та непер- спективні ринки [10]. Водночас слід взяти до уваги відо- мі факти, коли уряди країн допомагали приватним підприємствам долати ко- ординаційні проблеми і екстерналії, що виникали в ході структурних трансфор- 21ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2016, № 3 РОЗБУДОВА МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЗАЛУЧЕННЯМ ІНОЗЕМНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ мацій, надаючи пільги фірмам нових га- лузей, допомагаючи їм отримати доступ до нових технологій (в тому числі інозем- них). Більше того, уряди країн і сьогодні продовжують таку політику. Але, як по- казує досвід, вона не завжди забезпечує позитивний результат. Іфу Лін вказує: «Прагнення урядів стимулювати галузі, розвиток яких відповідає їх амбіціям, але не пов’язаний із порівняльними перева- гами їхніх країн, багато в чому пояснює, чому їхні спроби обрати переможців обернулися вибором тих, кому судило- ся програти» [11, с. 241]. Інша пошире- на помилка, на думку Іфу Лін, – це під- тримка урядами депресивних галузей, в яких країни вже втратили порівняльні переваги, для збереження робочих місць. Отже, концепція механізму управ- ління залученням іноземних технологій (як доповнення до національного нау- ково-технологічного потенціалу) у роз- будову високотехнологічних виробництв має передбачати вирішення трьох базо- вих проблем: створення підґрунтя для залучення передових іноземних техноло- гій; їх інтегрування у національні плани розвитку; забезпечення максимального ефекту та мінімального ризику від їх за- лучення для національної економіки. 1. Створення підґрунтя для залучення іноземних технологій полягає насамперед у забезпеченні сприятливого макроеко- номічного середовища. Вирішення цього завдання потрібує реалізації економічної політики, спрямованої на забезпечення макроекономічної стабільності: збалан- сованості доходів і витрат державного бюджету, дефіцит якого стрімко зростає; низьких темпів інфляції; стабілізації ва- лютного курсу. Це створює сприятливі фінансові умови для ухвалення рішень ТНК про інвестиції, трансфер техноло- гій та інновації. Головною передумовою сприятливого макроекономічного се- редовища є компліментарність макро- і мікроекономічної політики, адже макро- економічна політика, яка призводить до високих внутрішніх процентних ставок і завищеного валютного курсу, не спри- яє припливу прямих іноземних інвести- цій (ПІІ), а з ними й технологій, здатних забезпечити зростання продуктивності праці і підвищення міжнародної кон- курентоспроможності вітчизняних під- приємств, навіть коли мікроекономічна і структурна політика створює стимули для таких інвестицій. Як зазначає К. Ма- скус, ПІІ та ліцензування вимагає адек- ватного бізнес-середовища, де важливу роль відіграють, серед іншого, ефективна інфраструктура, прозорість та стабіль- ність уряду, розумно відкриті торгівля та інвестиційний режим [12]. Важливим є також посилення захи- сту прав інтелектуальної власності (ПІВ). Недостатні зусилля з вирішення цього за- вдання обмежують трансфер технологій. К. Саггі [13] зазначає, що через слабкість інституціональної бази ТНК не ліцензу- ють технології, а надають перевагу транс- феру «застарілих» технологій. Високий ризик експропріації впливає на кількість та рівень «застарілості» технологій, що передаються від материнської компанії до її філій, а низька якість ПІВ зменшує трансфер технологій ТНК (за розрахун- ками Бренштеттер та ін.) [14]. Таким чи- ном, ТНК як постачальники технологій будуть більш схильні до передачі техно- логій, якщо Україна матиме розвинені інституції стосовно захисту патентів, надаючи гарантії щодо можливості при- своєння та імітації технологій. Розбудова чітко визначеної та збалансованої сис- теми захисту ПІВ створить стимули для міжнародного трансферу технологій, за- хистить інтереси українських компаній та наукових установ, а також компенсує їх співпрацю з ТНК в галузі досліджень і розробок (ДР). Відповідно до Угоди про торговельні аспекти прав інтелекту- альної власності (ТРІПС) в рамках СОТ така система має спонукати до просу- вання технологічних інновацій, а також трансферу та розповсюдженню техноло- гій у формі, сприятливій для забезпечен- ня соціально-економічного добробуту та збалансування прав та обов’язків. 2. Інтеграція іноземних технологій у національні плани розвитку передбачає виконання завдань із забезпечення ком- пліментарності заходів державної інно- ваційної, інвестиційної, промислової та О. Б. Саліхова, Г. О. Бак 22 ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2016, № 3 зовнішньоекономічної політики з метою спрямування іноземних технологій у роз- будову національної високотехнологічної промисловості, пришвидшення еконо- мічного зростання й посилення міжна- родної конкурентоспроможності України. По-перше, необхідно розробити стра- тегію залучення ПІІ та їх використання як каналу трансферу технологій. Ця про- блема має вирішуватися з усвідомленням того, що з точки зору досягнення мети розбудови високотехнологічних вироб- ництв важливими є не лише обсяги ПІІ, а й те, які стратегії реалізують ТНК, ін- вестуючи в Україну, та наскільки ці інве- стиції інтегровані урядом у національні плани розвитку та співвідносяться з по- требами модернізації національного го- сподарства. Технології і функції, які ТНК можуть перенести в Україну, в значній мірі залежатимуть від політики держа- ви та місцевих можливостей. У зв’язку з цим держава повинна мати чітку позицію щодо місця ТНК в інноваційних проце- сах української економіки. В основу розроблення стратегії за- лучення ПІІ в Україну мають бути по- кладені як обмежувальна (автономна), так і ТНК-залежна модель. Комбінація вказаних моделей обумовлюватиме успіх та досягнення максимального ефекту. Як показав більш ніж 20-річний досвід України, лише через механізми вільно- го доступу ПІІ неможливо забезпечи- ти модернізаційні процеси в економіці, сформувати потужну технологічну базу і розбудувати національну високотехно- логічну промисловість. Стратегія має визначити, що ресурси ТНК залучаються на вирішення іннова- ційних і технологічних проблем України та спрямовуються у види діяльності, які визначені пріоритетними. В інших ви- падках держава може мати більш пасивну позицію, обмежуючись створенням міс- цевих умов для бізнесу ТНК. Аргументом щодо необхідності запровадження ме- ханізмів державного управління проце- сом залучення ПІІ в економіку України для попередження негативних наслідків ПІІ для економіки є висновок В. Сіденко. Він вказує на зміни у стратегіях провід- них ТНК (зокрема масове переміщення виробництв за кордон), які вплинули на напрями та масштаби їх інвестування, в результаті чого сьогодні «ресурсів держав- ного макроекономічного регулювання просто стає недостатньо для погашення коливань, спричинених зміною бізнес- настроїв провідних ТНК» [15, с. 14]. Примітно, що у 2015 р. П’ятий щорічний інвестиційний форум за участі 140 країн світу відбулася під га- слом «Сталий розвиток через інновації та трансфер технологій, стимульовані ПІІ» (Sustainable Development through FDI-induced innovation and technology transfer). Окремим напрямом дискусії на форумі став пошук варіантів політи- ки для просування інновацій та транс- феру технологій за допомогою ПІІ. За результатами обговорення було визна- чено, що для приймаючої країни вкрай важливими є «чітке визначення стра- тегії, правильне поєднання політичних інструментів, створення умов для ве- дення бізнесу». Слідуючи цій настанові, уряд України має започаткувати страте- гію залучення якісних, «технологічних» іноземних інвестицій, які передбачають обмін інноваціями і технологіями. В цій частині до уваги слід взяти пропозиції В. Сіденко, що поліпшення механізмів залучення іноземного капіталу в краї- ну має передусім відбуватися на основі політики стимулювання попиту, комбі- нації базового національного режиму з вибірковим виваженим наданням об- межених пільг у пріоритетних галузях, впровадження системи страхування іно- земних інвестицій, розвитку банківської інфраструктури [16]. Нові інвестиційні проекти (greenfield FDI projects) є в біль- шій мірі носіями технологій, адже ПІІ в нове заводське обладнання збільшують наявні основні фонди, а також вказують на бажання іноземного інвестора про- довжувати виробництво в приймаючій країні в більш довгостроковій перспек- тиві. Це обумовлює необхідність їх пер- шочергової підтримки з боку держави. По-друге, для забезпечення інтегра- ції іноземних технологій в національні плани розвитку вкрай важливе значення 23ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2016, № 3 РОЗБУДОВА МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЗАЛУЧЕННЯМ ІНОЗЕМНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ має розбудова ефективної національної інноваційної системи (НІС). Показники витрат на ДР в Україні і їх результатів у вигляді експорту високотехнологічних товарів є доказом того, що в Україні від- сутня національна інноваційна система, здатна до створення і ефективного ви- користання знань в економіці. Існуючі структурні елементи НІС та норматив- но-правове поле їх функціонування не вибудовані в єдину конструкцію, тому результати інноваційної діяльності є поодинокими та не мають синергетич- ного ефекту. Академії, міністерства, служби, агенції, що є розпорядниками коштів цільових державних програм, відповідальні за реалізацію завдань ін- новаційного розвитку, через відсутність чіткої стратегії держави здійснюють різ- носпрямовану діяльність, а ДР, що ними фінансуються, часто не мають логічного завершення у вигляді високотехнологіч- них товарів і послуг, здатних конкурувати на зовнішніх ринках. Водночас в Україні сьогодні ігно- рується загальновизнана позиція Й. Шум- петера щодо ключової ролі підприємця. У розділі «Як економічна система пород- жує еволюцію» своєї відомої праці [17] Й. Шумпетер присвятив окремий пара- граф феномену підприємця («Підпри- ємець і його прибуток» [17, с. 128]), де роль підприємця охарактеризовано як намагання використати «нову комбіна- цію» факторів виробництва, наслідком чого виступає нововведення, що є в осно- ві економічного розвитку. Стимулом для підприємницької діяльності є прибуток, який виникає тільки при впровадженні нових виробничих комбінацій. На дум- ку Й. Шумпетера, визначальну роль тут відіграє не конкуренція цін або якості, а конкуренція нових продуктів, техноло- гій, джерел постачання, організаційних форм. В Україні немає жодної програми на підтримку інноваційних старт-апів. Розв’язання вказаних проблем повин- но мати на меті виправлення системних недоліків, які перешкоджають залучен- ню, розповсюдженню та використанню іноземних технологій у доповнення до національного науково-технологічного потенціалу та прискорення інноваційних процесів економіки України. По-третє, щоб збільшити ефект від інтеграції іноземних технологій в еко- номіку України, необхідно докладати зусилля з розбудови національної про- мисловості на інноваційних засадах як головного реципієнта цих технологій. Реалізація цього завдання вимагає пра- гматичної промислової політики Украї- ни, яка має стимулювати залучення іноземних технологій у нову індустріалі- зацію, спрямовуючи їх не лише на більш швидке зростання, а й на структурні тех- нологічні зрушення, як зазначено у ро- боті [18]. Аргументом на користь запро- вадження такої політики в Україні, як зазначено у згаданій праці, є настанови ухваленої у 2013 році нової Лімської де- кларації «Шлях до досягнення всеосяж- ного і сталого промислового розвитку», яка орієнтує країни на значні зміни та реструктуризацію глобальної економіки, у результаті чого промисловість відігра- ватиме головну роль. Заклики Лімської декларації до роз- будови та нарощування національного виробничого потенціалу для всеохоплю- ючого і сталого промислового розвит- ку лягли в основу широких обговорень шляхів економічного розвитку після 2015 року, ініційованих ООН як на міжуря- довому рівні, так і на рівні зацікавлених сторін. У ході глобальних консультацій Група високого рівня з видатних діячів (сформована ООН для відпрацювання рекомендацій щодо розвитку на період після 2015 року) підтвердила необхід- ність повернення урядів країн до питань розвитку промисловості та закликала до трансформації економіки для забезпе- чення зайнятості та загального зростан- ня на базі створення доданої вартості та підвищення продуктивності через ін- дустріалізацію як центральну стратегію досягнення цієї трансформації. Крім того, експертами було вказано на необхідність сприяння забезпеченню всеохоплюю- чої та сталої індустріалізації та впровад- женню інновацій, а також зазначено, що інвестиції в інфраструктуру (зокрема у промисловий сектор) відіграють винят- О. Б. Саліхова, Г. О. Бак 24 ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2016, № 3 ково важливу роль у сталому, всеохоплю- ючому зростанні та у процесі створення робочих місць. Розмірковуючи над шляхами нової індустріалізації, Д. Родрік [19] назвав два її варіанти – політика стимулювання зай- нятості; політика сприяння ДР та іннова- ціям, – віддавши перевагу другому вра- ховуючи його вплив на продуктивність, розвиток переробної промисловості і зро- стання економіки в цілому. Фактором нової індустріалізації, який може стати каталіза- тором ДР та інновацій в Україні з подаль- шим підвищенням внеску високотехно- логічної промисловості у ВВП, є іноземні технології. В цій частині уряд країни також має взяти на себе ініціативу у формуванні та реалізації промислової політики. Дж. Стігліц і Дж. Іфу Лін у збірнику «Революція промислової політики: роль уряду за межами ідеології» вказують, що сьогодні «є спільне розуміння, що успіш- ні економіки завжди покладаються на політику уряду. Сліпу віру в магічні чес- ноти ринкових сил, де раціональні аген- ти природно створюють оптимальні умо- ви для сталого економічного зростання, спростовано глобальною рецесією та необхідністю запровадження з боку урядів швидких заходів реагування для подолання кризи. Проте ще мають бути визначені конкретні політичні важелі та інституційні рамки для генерування оптимальних результатів промислової політики в різних контекстах» [20, с. 9]. На наш погляд, реалізація промисло- вої політики має бути сконцентрована на конкретних технологічних напрямах і ви- робництвах. В основі вирішення цієї про- блеми є реалізація пропозиції О. Саліхової з «визначення системи критеріїв дефініції високотехнологічних секторів промисло- вості, високотехнологічних продуктів, високотехнологічних професій та коди- фікації їх за відповідними класифікато- рами», а також формування відповідних реєстрів [21, с. 64–65]. Ця ідея міститься в Посланні Президента до Верховної Ради України 2015 року [22, с. 300]. Форму- вання на зазначених засадах Державного реєстру високотехнологічних товарів про- мислового комплексу України та Держав- ного реєстру високотехнологічних про- мислових підприємств України дозволить конкретизувати заходи з реалізації дер- жавної промислової політики та сприяти- ме запровадженню адресних преференцій для залучення «технологомістких» інвес- тицій ТНК у розбудову високотехнологіч- ного виробництва в Україні. Доцільності такого підходу підтверд- жує позиція Дж. Іфу Лін, подана у праці «Нова структурна економіка», де акцен- товано увагу на адресну підтримку пев- них галузей, в яких ймовірна наявність порівняльної переваги. Як зазначає Лін: «Головний урок з історії розвитку та економічного аналізу простий: урядо- ва політика щодо стимулювання інду- стріального оновлення та диверсифікації повинна бути міцно пов’язана з галу- зями, які мають приховані порівняльні переваги, щоб у міру подолання проблем координації та екстерналій виникали нові галузі, які ставали б конкуренто- спроможними як на внутрішньому, так і на міжнародному рівні» [11, с. 242]. Ми переконані, що залучення іно- земних технологій у розвиток пріори- тетних технологічних напрямів та нових виробництв, поліпшення факторів ви- робництва, необхідних для бізнесу ТНК (інфраструктура, навички, інформація тощо), надання цільових стимулів для за- пуску нових функцій філій ТНК, які нині існують в Україні, дозволить послідовно нарощувати приплив більш «технолого- містких» інвестицій у національну інду- стрію, що сприятиме її модернізації, по- силюватиме її конкурентоспроможність. По-четверте, важливим фактором забезпечення інтеграції іноземних тех- нологій в національні плани розвитку є нарощування темпів нагромадження основного капіталу. Пожвавлення проце- су внутрішнього накопичення капіталу є передумовою для значного підвищення внеску ресурсів ТНК у модернізацію на- ціональної економіки. Як зазначає І. Крючкова, низький рівень нагромадження основного капіта- лу стримує модернізацію економіки та її розвиток в цілому як у середньостро- ковій, так і в довгостроковій перспек- 25ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2016, № 3 РОЗБУДОВА МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЗАЛУЧЕННЯМ ІНОЗЕМНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ тиві [23, с. 6]. На необхідності активізації валового нагромадження основного ка- піталу з метою трансформації української економіки вказували також В. Геєць [24] та ін. В Україні, як показало наше дослід- ження, у 2014 році цей показник впав до 18%. Водночас, згідно з Програмою дій для найменш розвинених країн світу на 2011–2020 роки, для досягнення 7-від- соткового зростання реального ВВП ва- лове нагромадження основного капіталу має становити 25% ВВП [25, с. 3]. С. Лалл і Р. Нарула зусилля країни з нагромадження капіталу розглядають як базу для залучення іноземних технологій. Вони вказують на основний парадокс: при слабкому місцевому потенціалі інду- стріалізація має бути більш залежною від прямих іноземних інвестицій, однак ПІІ не здатні впливати на розвиток проми- словості за відсутності місцевої проми- слової бази [26, с. 457]. Як показали емпіричні дослідження, збільшення внутрішніх інвестицій спри- яє нарощуванню імпорту технологій, і внутрішні інвестиції в іноземні техноло- гії збільшуються з рівнем еластичності від 0,14 до 0,20 [27, с. 16]. Це означає, що зростання внутрішніх інвестицій на 1% спричиняє зростання імпорту техноло- гій на 0,17% в середньому через 5 років. Ця змінна відображає зусилля локальної економіки щодо надання стимулів з боку пропозиції для адаптації нових технологій, таких як адекватні витрати на додатковий фізичний капітал або витрати на адаптацію зовнішніх технологій у локальних умовах. Виходячи з цього ініціативи уряду України мають бути спрямовані на стиму- лювання внутрішніх інвестицій в об’єкти основного капіталу для створення нового доходу в майбутньому через використання їх у виробництві, зокрема для придбання нових основних фондів, для значного по- кращення виробничих та невиробничих матеріальних активів, для придбання прав власності на невиробничі активи тощо. По-п’яте, при інтегруванні інозем- них технологій в національні плани розвитку необхідним є узгодження на- ціональних ініціатив з вимогами гло- бального економічного регулювання. Набір механізмів державного стимулю- вання залучення іноземних технологій в Україну, які стимулюють до інновацій та трансферу технологій, обмежується чин- ним нині багатостороннім регулюванням у сфері торгівлі (зокрема додатковими угодами щодо так званої «діяльності, яка пов’язана з торгівлею»), започаткованим угодами Уругвайського раунду і СОТ. Як зазначають фахівці ЮНКТАД, норми та зобов’язання СОТ суттєво ускладнюють для країн, що розвива- ються, поєднання зовнішньої орієнта- ції з неортодоксальними політичними інструментами, які використовувалися країнами зрілої та пізньої індустріалізації для диверсифікації економіки та її тех- нологічної модернізації [18]. Такі норми і зобов’язання обмежують політичний простір в трьох аспектах [28, с. 193–196]. По-перше, вони різко обмежують вико- ристання субсидій для розвитку місце- вого виробництва нових товарів або но- вих способів виробництва; найбільшою можливою перешкодою для ефективної промислової політики в цьому аспекті є заборона Угодою про субсидії та компен- саційні заходи (СКЗ) субсидій, що зале- жать від показників експорту. По-друге, вони забороняють запровадження вимог до показників діяльності іноземних інве- сторів, які сприяють передачі технологій і використанню комплектуючих вітчиз- няного виробництва. І, по-третє, через них вітчизняним виробникам невигідно (складно або дорого) займатися зворот- ним інжинірингом або імітацією на осно- ві доступу до технології, яка захищається патентами або авторськими правами. Численні дослідження доводять, що розвинені країни широко використову- вали вимоги до показників діяльності ТНК на попередніх стадіях їх проми- слового розвитку. Економіки Південно- Східної Азії також активно застосовували ці інструменти політики в процесі інду- стріалізації і технологічної модернізації. Після закінчення перехідного періоду за умовами СОТ розвинені країни у відпо- відь на вимоги до показників діяльності ТНК подали низку скарг на країни, що розвиваються. О. Б. Саліхова, Г. О. Бак 26 ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2016, № 3 Зворотний інжиніринг та інші фор- ми імітаційних інновацій, які активно використовувалися новими індустріаль- ними країнами, Україна не може засто- совувати внаслідок укладення Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС). Висування вимог до іноземних інвесторів щодо використання проміжних товарів місцевого виробницт- ва стало для України неможливим через Угоду про інвестиційні заходи, пов’язані з торгівлею (ТРІМС). Як свідчить досвід Республіки Корея, виконання цієї вимоги іноземними інвесторами розширило ви- користання проміжних товарів вітчизня- ного виробництва, сприяло збільшенню доданої вартості виробників, створюючи додатковий національний доход і зай- нятість, а також сприяючи передачі тех- нологій. Унеможливлює пришвидшений розвиток вітчизняного експортоорієнто- ваного виробництва Угода про субсидії та компенсаційні заходи (СКЗ), яка вста- новлює порядок субсидування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності [6]. З одного боку, Україна може викори- стовувати для залучення іноземних тех- нологій не заборонені СОТ інструменти, висуваючи такі вимоги до ТНК: здійс- нення частини ДР на території Украї- ни; створення складальних виробництв лише за умов одночасного будівництва інвестором підприємств з виробництва проміжних товарів; найм всередині краї- ни певної частки технічного персоналу у філії ТНК. З іншого боку, у роботі [18] запропоновано, що Україна під час пере- говорів із СОТ щодо отримання деяких привілеїв у запровадженні інструментів промислової політики має скористати- ся статусом країни, що зазнала воєн- ної агресії та анексії частини території. Підставою для цього є ст. 4 ТРІМС, яка передбачає винятки для країн, що розви- ваються, – їм дозволено продовжувати здійснення заходів, заборонених ТРІМС, порушуючи окремі статті ГАТТ через по- треби економічного розвитку. Оскільки СОТ не ототожнює поняття «розвинуті країни» і «країни, що розвиваються» (тобто члени СОТ самі оголошують, яки- ми країнами вони є), то Україна може по- зиціонуватись як країна, що розвиваєть- ся, тим більше що так вважає МВФ.1 3. Сприяння максимізації ефекту та мінімізації ризиків від залучення іноземних технологій. У цій частині вкрай важли- вим є вирішення завдань з підвищення абсорбційного потенціалу вітчизняних підприємств; розбудови державних нау- кових-технологічних установ; збільшен- ня технологічного рівня виробництв; сприяння розповсюдженню технологій через налагодження зв’язків між ком- паніями. По-перше, підвищення здатності вітчизняних підприємств до освоєння іноземних технологій вимагає запро- вадження механізмів, спрямованих на посилення інноваційного потенціалу вітчизняних підприємств – реципієнтів іноземних технологій. Згідно з концеп- цією В. Кохена і Д. Левінталя нарощу- вання такої здатності дозволяє освоюва- ти нові знання та отримувати комерційні результати. Це насамперед стосується форму- вання кваліфікованої робочої сили, і не лише для потреб ТНК, пов’язаних із ре- алізацією їхніх технологій на території України, а й для підвищення якості та конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Це вимагає наявності ви- сококваліфікованих фахівців у відповід- них сферах діяльності. Задля цього уряд має зібрати інформацію щодо попиту на фахівців та запровадити реформи в галузі освіти, які відповідатимуть сучас- ним потребам промислового розвит- ку країни. Важливим кроком є також зміцнення кадрового потенціалу малих і середніх підприємств. Нагромадження людського капіталу є невід’ємною скла- довою підвищення здатності вітчизня- них підприємств до освоєння іноземних технологій. Залучення та освоєння іно- земних технологій в Україні доцільно здійснювати одночасно з інвестиціями у людський капітал. В Україні щорічно за бюджетні кошти готують втричі більше спеціалістів у сфері економіки і права, 1 У роботі “World Economic Outlook April 2015: Uneven Growth: Short- аnd Long-Term Factors» фахівці МВФ включили Україну до країн, що розвиваються. 27ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2016, № 3 РОЗБУДОВА МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЗАЛУЧЕННЯМ ІНОЗЕМНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ніж фахівців з природничих наук та фізи- ко-математичних наук. Така ситуація не сприяє інноваційному розвитку і вимагає перегляду цих пропорцій, відновлення й посилення природничої та інженерної освіти, що відповідає сучасному розвит- ку науки і технологій. Ефективність ім- плементації технологічних ресурсів ТНК у розбудову вітчизняної індустрії напря- му залежить від розвитку робочої сили, зростання професіоналізму державних службовців, розширення кола фахівців технологоорієнтованих професій, здат- них генерувати нові знання, створювати, адаптувати та використовувати передові технології; а також від становлення нової генерації керівників, які, маючи техно- логічну компетенцію, володіють і пер- спективним баченням. По-друге, акцент слід зробити на роз- будові державних науково-технологічних установ. Їх основна функція полягатиме у розробленні промислових технологій, сприянні освоєнню нової продукції і процесів, адаптації іноземних техноло- гій, а також розробленню стратегічних технологій як бази подальшого розвит- ку. У роботі [7] пропонується створити Об’єднання комплементарних техноло- гій, до якого мають увійти наукові уста- нови із взаємодоповнюючими компетен- ціями. Їх основним завданням має стати інноваційний розвиток промисловості та/або надання послуг, спрямованих на зміцнення державного та приватного науково-дослідницького потенціалу. Їх діяльність сприятиме як розвитку на- ціональних технологій, так і освоєнню іноземних передових технологій. Зосе- редження комплементарних досліджень в об’єднаннях комплементарних техно- логій на засадах державно-приватного партнерства має низку переваг: концен- трація фінансових ресурсів, оптимальне застосування дорогого обладнання, не- допущення паралельних досліджень та розпорошення коштів. Прикладом реалізації цієї ініціативи може стати об’єднання восьми інститутів технологічних досліджень, створене у Франці у 2011 році. Це наукові установи з наноелектроніки, матеріалів, металур- гії, аеронавтики, космосу, біотехнологій тощо, які є міждисциплінарними тема- тичними інститутами. Слід також вказати на досвід США, де на виконання національного стра- тегічного плану на початку 2013 року з ініціативи президента розпочато ство- рення Національної мережі для про- мислових інновацій [29] на принципах приватно-державного партнерства для стимулювання розроблення широкого спектру технологій та сприяння їх по- дальшій комерціалізації. Досягнення окреслених цілей відбуватиметься шля- хом організації до кінця поточного деся- тиріччя 45 спеціалізованих технологіч- них інститутів зі статусом регіональних інноваційних центрів. Вони підпорядко- вуватимуться Національному інституту стандартів і технологій Міністерства тор- гівлі США (NIST) за сприяння Міністер- ства енергетики і Міністерства оборони США, а також Національного науково- го фонду та Національного агентства з аеронавтики і дослідження космічного простору. Створені технологічні інститу- ти надаватимуть ресурсну, технічну, ме- тодологічну та консультаційну допомогу інноваційним технологічним компаніям, які працюють за відповідними напряма- ми. Позабюджетне фінансування робо- ти інноваційних центрів залучатиметься спеціально створеними консорціумами, до складу яких входитимуть виробничо- технологічні компанії, дослідницькі ін- ститути та університети, регіональні ко- леджі та інші некомерційні дослідницькі організації. По-третє, розповсюдженню іно- земних технології сприятиме зміцнення зв’язків. Технологічні альянси та зв’язки між ТНК і вітчизняними фірмами є од- ним з основних способів передачі ноу-хау та технологій. Тип, масштаб і якість взає- модії між ТНК та вітчизняними підпри- ємствами впливає на темпи і масштаби трансферу технологій. Типи взаємодій можуть бути різними: партнери у спіль- ному бізнесі, конкуренти, постачальники або учасники державно-приватного парт- нерства. Започаткування спільних про- ектів сприятиме ефективному трансферу О. Б. Саліхова, Г. О. Бак 28 ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2016, № 3 технологій за умови наявності взаємної довіри між партнерами і відповідної аб- сорбційної здатності вітчизняних фірм. Налагодження стосунків з ТНК в рамках державно-приватного партнерства, на- приклад укладання угод «будівництво – експлуатація – передача» сприятиме роз- повсюдженню технологій через навчання та передачу об’єкта чи виробничих по- тужностей вітчизняному підприємству після узгодженого періоду. Трансферу технологій між ТНК і вітчизняними фір- мами сприятиме запровадження програм зворотних зв’язків, у тому числі інтенсив- них консультацій та навчання. Зворотні зв’язки можуть посилити пропозицію ДР з боку вітчизняних науково-технологіч- них компаній. Разом із тим, започатку- вання технологічних і промислових кла- стерів за участю як вітчизняних фірм, так і філій ТНК сприятиме обміну ноу-хау, досвідом та технологіями. Ефективність таких взаємозв’язків у частині стимулювання технологічного розвитку доведено у роботі К. Саггі [13], який встановив, що філії ТНК генерують перетік технологій до місцевих компаній. Автор вказує, що макіладорас2 завдяки дочірнім компаніям американських ТНК з часом освоїли більш складні імпортовані виробничі технології, адже іноземні інвес- тори допомагають місцевим субпідрядни- кам «йти в ногу» з новітніми технологіями. Запровадження вказаних вище заходів сприятиме підвищенню ефективності про- цесу імплементації іноземних технологій у розбудову вітчизняних високотехнологіч- них виробництв. Оскільки ринок недоін- вестує в знання, а технологічний розрив між Україною та країнами, які раніше встали на шлях інноваційного розвитку, постійно зростає, зміцнення вітчизняно- го науково-технологічного потенціалу та нарощування людського капіталу вимагає активної державної підтримки. 2 Макіладорас – це експортно-виробничі зони з пільговим режимом підприємництва, які виникли в 1960-х роках у Мексиці. До макіладорас належать промислові підприємства, які зайняті виробни- цтвом товарів і послуг на експорт на базі переро- блення зарубіжних матеріалів, що надійшли в ре- жимі поворотного імпорту. Водночас слід враховувати, що залу- чення іноземних технологій та їх імпле- ментація у національну економіку поряд із позитивними наслідками мають й не- гативний вплив. Для мінімізації таких наслідків слід створити механізми з недо- пущення налагодження виробництв, які становлять загрозу державі в екологічній, економічній та енергетичній сфері, ім- порту застарілих, екологічно небезпечних технологій, формування технологічної за- лежності від ТНК та «консервації» техно- логічного рівня національної економіки. Залучення іноземних технологій в економіку України може мати й інші нега- тивні наслідки: скорочення ДР у вітчизня- них наукових установах через скорочення попиту на них; витіснення філіями ТНК з ринку менш ефективних національних компаній; встановлення монопольних цін; перенесення виробництв з території України в інші країни; зменшення само- стійності органів влади внаслідок отри- мання ТНК контролю над місцевими під- приємствами з подальшим зростанням їх політичного впливу в країні. Водночас існують ризики, що присутність ТНК уповільнить розви- ток окремих технологічних напрямів в Україні, оскільки ТНК в основному впроваджують готові інновації, розро- блені в розвинених країнах, а не іннова- ційний процес. Низький інноваційний потенціал України не спонукає ТНК до створення підрозділів з ДР, які сприяли б розвитку місцевих компаній. Залучен- ня високотехнологічних ТНК з готовими технологіями найбільше перешкоджати- ме розвитку місцевих технологій в тих напрямах, в яких відставання України є найбільш суттєвим. Стимулювання ТНК до інновацій у вітчизняні ДР вимагає формування і реалізації державної стра- тегії розбудови наукових установ і підго- товки кваліфікованих кадрів для них. Висновок. Залучення іноземних тех- нологій в Україну матиме ефект для національної економіки лише за умов чітко визначеної стратегії економічно- го розвитку країни, а також комплемен- тарних заходів промислової та суміжних політик, реалізація яких забезпечить си- 29ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2016, № 3 РОЗБУДОВА МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЗАЛУЧЕННЯМ ІНОЗЕМНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ нергетичний ефект і сприятиме вирішен- ню проблем інвестиційно-інноваційної модернізації економіки України. Вірно обрані інструменти державного регулю- вання, спрямовані на залучення інозем- них технологій у форсовану модерніза- цію промисловості України, є запорукою не лише економічного розвитку, а й на- ціональної безпеки. Питання реалізації компліментар- них заходів, пов’язаних із виконанням функцій вказаних міністерств у частині створення передумов для залучення іно- земних технологій та їх імплементацію у національні плани розвитку має стати пріоритетом. З огляду на це, а також на нові виклики та зміни векторів зовнішнь- ої політики держави, обумовлені підпи- санням Угоди про асоціацію України з ЄС, вимагають також корегувань раніше ухвалені нормативно-правові акти в цій частині. 1. Декларация об установлении нового меж- дународного экономического порядка [Электронный ресурс]. – Режим досту- па: http://www.un.org/ru/documents/decl_ conv/declarations/econ_order.shtml 2. Хелпман Элханан. Загадка экономичес- кого роста / Пер. с англ. А. Калинина. – М. Изд. Института Гайдара, 2011. – 240 с. 3. Соловьев В. П. Инновационная дея- тельность как системный процесс в конкурентной экономике (Синергети- ческие эффекты инноваций) / В. П. Со- ловьев. – К. Феникс, 2006. – 560 с. 4. Білорус О. Г. Проблеми глобальної мо- дернізації та імперативи неоіндустріа- лізації транзитивних країн / О. Г. Біло- рус // Економічний часопис – ХХІ. – 2012 – № 9–10. – С. 3–6. 5. Making Global Trade Work for People. – London : Earthscan Publications Ltd., 2003. –341 р. 6. Саліхова О. Роль іноземних технології в інвестиційно-інноваційній модернізації економіки. Досвід Республіки Корея. Уроки для України / О. Саліхова, Г. Бак // Економіка та прогнозування. – 2015. – № 1. – C. 105–120. 7. Саліхова О. Б. Високотехнологічні ви- робництва: від методології оцінки до піднесення в Україні : моногр. / О. Б. Са- ліхова ; НАН України, Ін-т екон. та про- гнозув. – К., 2012. – 624 с. 8. The International Business Compass 2015: Update And Subject Focus Labor Market Performance [Electronic resource]. – Access mode: http://www.bdointernational.com/ Publications/Documents/BDO-IBC-Sum- mary-2015_ENG_v1_May%202015.pdf 9. Doing Business 2015: Going Beyond Ef- ficiency [Electronic resource]. – Access mode: http://www.doingbusiness.org/re- ports/global-reports/doing-business-2015 10. Lin Justin Yifu. Should Industrial Policy in Developing Countries Conform to Com- parative Advantage or Defy it? A De- bate between Justin Lin and Ha-Joon Chang / Lin Justin, Chang Ha-Joon // Development Policy Review. – 2009. – № 27(5). – P. 483–502. 11. Lin Justin Yifu. New Structural Economics: A Framework for Rethinking Development and Policy / Lin Justin Yifu. – World Bank Publications, 2012. – 384 р. 12. Maskus K. Encouraging International Technology Transfer / K. Maskus. – Geneva : UNCTAD, 2004. – 49 p. 13. Saggi K. Trade, Foreign Direct Investment, and International Technology Transfer: A Survey / K. Saggi // World Bank Research Observer. – 2002. – Vol. 17. – P. 191–235. 14. Branstetter L. Do Stronger Intellectual Prop- erty Rights Increase International Technol- ogy Transfer? Empirical Evidence from US Firm-Level Panel Data / L. Branstet- ter, R. Fismanand, C. Foley // Quarterly Journal of Economics. – 2006. – Vol. 121, No 1. – P. 321–349. 15. Сіденко В. Р. Нові глобальні виклики та їх вплив на формування суспільних цін- ностей / В. Р. Сіденко // Укр. соціум. – 2014. – № 1. – С. 7–21. 16. Сіденко В. Р. Регулювання платіжного балансу країни в умовах глобальної не- стабільності / В. Р. Сіденко // Еконо- міка і прогнозування. – 2014. – № 3. – С. 7–19. 17. Schumpeter J. А. The Theory of Economic Development: An Inquiry into Profits, Capital, Credit, Interest, and the Business Cycle (Social Science Classics Series) / J. A. Schumpeter; translated by Redvers О. Б. Саліхова, Г. О. Бак 30 ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2016, № 3 Opie; with a new introduction by John E. Elliott. – New Brunswick, N. J. Transaction Books. Tenth printing, 2004. – 258 р. 18. Саліхова О. Б. Ренесанс державної інтер- венції у промисловий розвиток: останні світові тенденції та уроки для України / О. Б. Саліхова // Економіка України. – 2015. – № 9. – С. 19–39. 19. Industrial Economics Day: New Ideas from World-Leading Thinkers [Electronic resource]. – Access mode: http://ec.europa.eu/. 20. Stiglitz J. The Industrial Policy Revolution I: The Role of Government Beyond Ideology / J. Stiglitz, J. Esteban J., J. Lin. – NY : Palgrave Macmillan, 2013. – 408 р. 21. Саліхова О. Б. Державна політика окре- мих країн щодо розвитку національних високотехнологічних секторів. Уроки для України / О. Б. Саліхова // Еконо- міст. – 2007. – № 9. – С. 61–65. 22. Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2015 році : aналітична допо- відь до Щорічного послання Президента України до Верховної Ради України. – К. НІСД, 2015. – 684 с. 23. Крючкова І. В. Макроструктурні чинни- ки гальмування економічного зростання України / І. В. Крючкова // Економіка і прогнозування. – 2012. – № 4. – С. 5–18. 24. Геец В. М. Институциональная обуслов- ленность инновационных процессов в промышленном развитии Украины / В. М. Геец // Экономика Украины. – 2014. – № 12. – C. 4–19. 25. The Least Developed Countries Report 2013 (UNCTAD/LDC/2013) [Electronic re- source]. – Access mode: http://unctad.org/ 26. Lall Sanjaya. Foreign Direct Investment and its Role in Economic Development: Do We Need a New Agenda? [Electronic resource] / Lall Sanjaya, Narula Ra- jneesh. – Access mode: https://media.law. wisc.edu/s/c_360/yzqwn/foreign_invest- ment3.pdf 27. Groizard Jos Luis. Technology Trade / Jos Luis Groizard. – University of the Balearic Islands, 2008. – 33 р. 28. Global Partnership and National Policies for Development. Trade and Development Report, 2006. – United Nations Publications, 2006. – 237 р. 29. National Network for Manufacturing. Inno- vation: A Preliminary Design. Executive Of- fice of the President. National Science and Technology Council. Advanced Manufac- turing National Program Office. – January, 2013 [Electronic resource]. – Access mode: http://www.manufacturing.gov/ Одержано 06.07.2016 Е. Б. Салихова, Г. А. Бак Формирование механизма управления привлечением иностранных технологий для инновационного развития экономики Украины Обоснованы условия, которые должны быть созданы в Украине для привлечения передовых тех- нологий для создания отечественных высокотехнологических производств, увеличения позитивных и уменьшения негативных эффектов от их имплементации в национальное хозяйство. Выполнен анализ концепций эффективного трансфера иностранных технологий в национальную экономику и сделан вывод, что внедрение механизмов государственной политики по привлечению иностранных технологий только тогда будет иметь максимальный эффект в принимающей стране, если в ней будут созданы благоприятные для инвестиций рамочные условия и макроэкономическая среда. На основе данных международных рейтингов показано неудовлетворительное состояние макроэконо- мической среды в Украине. Предложена концепция механизма управления привлечением иностран- ных технологий в создание отечественных высокотехнологических производств, которая предпо- лагает решение трех базовых проблем: создание основы для привлечения передовых иностранных технологий; их интегрирование в национальные планы развития; обеспечение максимального эффекта и минимального риска для национальной экономики от их привлечения. Ключевые слова: трансфер технологий, транснациональные корпорации, прямые иностран- ные инвестиции, внутренние инвестиции, промышленность, модернизация, инновации, государст- венная политика.

Розбудова механізму управління залученням іноземних технологій для інноваційного розвитку економіки України

Institution

Similar Items