Вигнання примар: історичний дискурс у німецькій прозі після 1989 року (загальні зауваги)
У статті розглядаються особливості репрезентації історії в німецькій прозі, написаній після 1989 р. Автор наголошує на тому, що саме специфічна тематизація (німецької) історії останнього століття, зокрема цезур 1933–1945, 1968 та 1989 рр., визначає своєрідність літератури об’єднаної Німеччини. На...
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Слово і Час |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/145008 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вигнання примар: історичний дискурс у німецькій прозі після 1989 року (загальні зауваги) / О. Чертенко // Слово і Час. — 2012. — № 6. — С. 60-77. — Бібліогр.: 107 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Zusammenfassung: | У статті розглядаються особливості репрезентації історії в німецькій прозі, написаній після
1989 р. Автор наголошує на тому, що саме специфічна тематизація (німецької) історії останнього
століття, зокрема цезур 1933–1945, 1968 та 1989 рр., визначає своєрідність літератури об’єднаної
Німеччини. Натомість пам’ять, якій більшість дослідників приписує статус вузлової категорії з
огляду на свою афірмативність та зв’язок із розробленими в літературі 50–80-х рр. моделями
письма (й, отже, «не-новизну» у ґройсівському розумінні) є радше основою для субверсивного
діалогу досвідів, що відбувається у площині історичного дискурсу, фактичною «сировиною»
для літературних інтерпретацій минулого та сучасності. На відміну від історизму ХІХ — початку
ХХ ст., що виходить із емпіричної даності історії, історичний дискурс у сучасній літературі
вибудовується на розмежуванні пам’яті та історії, а також акцентує увагу на сконструйованості
історичних тлумачень. На відміну від постмодерної філософії історії він практично завжди має на
оці реконструкцію об’єктивованої історії, що, як і в мікроісторії, обмежується приватно-груповим
горизонтом, близьким, але не тотожним горизонту пам'яті. Це дозволяє говорити про перехідну
(або ж гібридну) природу історичного дискурсу в німецькій прозі після 1989 р. |
|---|